Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 522/1501/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; купівлі-продажу.
Надіслано для оприлюднення: 18.05.2020. Зареєстровано: 19.05.2020. Забезпечено надання загального доступу: 20.05.2020.
Дата набрання законної сили: 18.05.2020
Номер судового провадження: 22-ц/813/3369/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Номер провадження: 22-ц/813/3369/20 
		Номер справи місцевого суду: 522/1501/19
		Головуючий у першій інстанції Єршова Л. С.
		Доповідач Сегеда С. М.
		 
		ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		18.05.2020 року                                                                 м. Одеса
		 
		Одеський апеляційний суд у складі:
		 
		головуючого                        Сегеди С.М.,
		суддів:                        Гірняк Л.А.,
		Цюри Т.В.,
		               за участю секретаря                Ющак А.Ю.,
		 
		розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у відсутності учасників справиапеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНСТАР-ГРУП» на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 27 червня 2019 року про забезпечення позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінмарк», Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНСТАР-ГРУП», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Щелкова Дениса Михайловича, про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири,
		                                         встановив:
		 
		29 січня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ТОВ «ФК «Фінмарк», ТОВ «ІНСТАР-ГРУП», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Щелкова Д.М., про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 19.07.2018 року квартири за адресою: АДРЕСА_1 , укладеного між ТОВ «ФК «Фінмарк» та ТОВ «ІНСТАР-ГРУП», який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щелковим Д.М. за р. №493.
		Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від13.02.2019 року частково задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по зазначеній цивільній справі, заборонено будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо квартири за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 19-21), яку в подальшому постановою Одеського апеляційного суду від 18.06.2019 року було залишено без змін (а.с. 28-31).
		24 червня 2019 року ОСОБА_1 повторно подала до суду заяву про забезпечення позову, в якій просила суд заборонити ТОВ «ІНСТАР-ГРУП» вчиняти будь-які дії, спрямовані на виселення ОСОБА_1 та членів її родини, перешкоджання їм у користуванні квартирою за адресою: АДРЕСА_1 , вселення, постановку на реєстраційний облік будь-яких інших осіб за адресою зазначеної квартири, здачу її в оренду, лізинг, укладання, зміну та розірвання договорів із постачальниками комунальних послуг, послуг охорони.
		Зазначена заява обґрунтована тим, що 21 червня 2019 року відбулося захоплення спірної квартири за адресою:  АДРЕСА_1 , а саме: особи, які представилися представниками ТОВ «ІНСТАР-ГРУП» замінили замки вхідної двері, встановили охоронну сигналізацію та не давали можливості ОСОБА_1  зайти у спірну квартиру. При цьому, жодних рішень суду про виселення ОСОБА_1  немає, а в спірній квартирі знаходяться грошові кошти, особисті речі, меблі та побутова техніка  ОСОБА_1  22 червня 2019 року позивач ОСОБА_1  звернулася до Шевченківського відділення поліції Приморського ВП ГУ НП в Одеській області із заявою про вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України (незаконне проникнення до житла), ч. 5 ст. 186 КК України (грабіж), ч. 4 ст. 190 КК України (шахрайство), ч. 1 ст. 356 КК України (самоправство) та ч. З ст. 358 КК України (підроблення документів). 
		В цей же день, 22 червня 2019 року, в присутності працівників Шевченківського відділення поліції Приморського ВП ГУ НП в Одеській області було здійснено злом вхідної двері, забезпечено доступ ОСОБА_1 до спірної квартири та майна, яке в ній знаходиться, а також надано можливість встановити власні замки на вхідній двері. Наступного дня, 23 червня 2019 року, до спірної квартири знову з`явилися близько 7 чоловік спортивної статури, які представилися представниками ТОВ «ІНСТАР-ГРУП», фізично відтіснили позивача ОСОБА_1 та знову здійснили заміну замків вхідної двері. Після цього, ОСОБА_1 знову викликала поліцію, працівники патрульної поліції прибули на виклик, забезпечили громадський порядок та надали можливість ОСОБА_1 знову зайти у спірну квартиру, оскільки рішень суду про її виселення з квартири судами не приймалось. 
		Враховуючи той факт, що станом на теперішній час відповідач ТОВ «ІНСТАР-ГРУП» є законним власником спірної квартири, а розгляд цієї справи у всіх інстанціях займе значний проміжок часу, він має право, реальну можливість та вже розпочав вчиняти дії, направлені на володіння, користування, зокрема, самоправне виселення ОСОБА_1 , заміну замків, встановлення охоронної сигналізації, здачу її в оренду, лізинг та інші дії щодо чинення перешкод у користуванні ОСОБА_1 спірною квартирою, позивач просила задовольнити заяву про забезпечення позову до набрання законної сили рішення у цій справі по суті.
		 
		Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 27 червня 2019 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено.
		Заборонено ТОВ «ІНСТАР-ГРУП» вчиняти будь-які дії, спрямовані на виселення ОСОБА_1 та членів її родини, перешкоджання їм у користуванні квартирою за адресою: АДРЕСА_1 , вселення, постановку на реєстраційний облік будь-яких інших осіб за адресою зазначеної квартири, здачу її в оренду, лізинг, укладання, зміну та розірвання договорів із постачальниками комунальних послуг, послуг охорони.
		 
		В апеляційній скарзі ТОВ «ІНСТАР-ГРУП», ставить питання про скасування ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 27 червня 2019 року про забезпечення позову, постановлення нової, якою відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.
		При цьому апелянт зазначив, що ТОВ «ІНСТАР-ГРУП» набувши у власність спірну квартиру на підставі договору купівлі-продажу, має право нею володіти і користуватися на власний розсуд, в той час як право власності ОСОБА_1 не вказане майно нині припинено. Право користування є похідним від права власності.
		 
		02 жовтня 2019 року від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вона заперечувала проти задоволення апеляційної скарги та просила залишити без змін ухвалу суду першої інстанції. Позивачка зазначила, що вказаний позов поданий з метою ефективного захисту її права власності на квартиру заадресою: АДРЕСА_1 . У випадку задоволення позовних вимог, буде визнано недійсним Договір купівлі-продажу квартири від 19.07.2018 року та фактично відновиться право власності позивача на зазначену квартиру (а.с. 85-88).
		 
		Вирішуючи питання про слухання справи у спрощеному позовному провадженні, у відсутності учасників справи, колегія суддів виходить із того, що учасники справи повідомлені про час і місце судового засідання, у тому числі позивачка ОСОБА_1 , ТОВ «ІНСТАР-ГРУП» та ТОВ «ФК «Фінмарк», як то передбачено ст. 130 ЦПК України (а.с. 123-125), а також третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Щелков Д.М. - в порядку, передбаченому ч.11 ст. 128 ЦПК України через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (а.с. 130, 131).
		При цьому, колегія суддів враховує, що у відповідності до п.п. 1, 5 Розпорядження голови Одеського апеляційного суду від 16.03.2020 року, з наступними змінами (а.с.132), апеляційний суд розглядає цивільні справи, які не віднесені до справ, зазначених у ч.ч.1,2 ст. 369 ЦПК України, у відсутності учасників справи та осіб, які не залучалися до участі у справі судом першої інстанції, за наявності відомостей про їх повідомлення про дату, час і місце розгляду справи. У разі відсутності таких даних, а також у разі подання заяви (заяв) про бажання прийняти участь у справі особисто, суд відкладає судове засідання на іншу дату.
		Оскільки жоден із учасників даної цивільної справи не надав суду заяви про бажання прийняти участь у справі особисто, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для відкладення розгляду справи, у зв`язку з чим колегія суддів вирішила слухати справу за відсутності її учасників, на підставі наявних у справі доказів. 
		Враховуючи вищенаведене та у відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).        
		Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
		У зв`язку з цим, датою ухвалення цього судового рішення, яким є постанова суду, є 18.05.2020 року.
		 
		Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, відзив на неї (а.с.85-88),  колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови в задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.
		Постановляючи оскаржувану ухвалу про задоволення заяви про забезпечення позову, районний суд виходив із того, що предметом позовних вимог є визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладеного 19 липня 2018 року між ТОВ «ФК «Фінмарк» та ТОВ «ІНСТАР-ГРУП», та відповідач ТОВ «ІНСТАР-ГРУП» вчиняє дії спрямовані на виселення позивачки ОСОБА_1 із спірної квартири, тому невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення в майбутньому. 
		 
		З таким висновком суду повністю погоджується колегія суддів, з огляду на наступні обставини.
		Відповідно до вимог частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
		Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
		Пунктом 4 частини першої статті 150 ЦПК України визначено, що позов забезпечується, зокрема, забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання.
		Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
		У пунктах 1, 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» судам роз`яснено, що забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
		Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.
		Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
		Статтею 124 Конституції України визначено принцип обов`язковості судових рішень, який із огляду на положення статей 18, 157 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому, відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
		Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
		Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
		Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують реальне виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог у справі.
		При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості забезпечення позову з урахуванням співмірності із заявленими вимогами, відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам, збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу.
		Аналіз наведених норм свідчить про те, що підставою для забезпечення позову є обґрунтоване припущення, що невжиття певних заходів утруднить або зробить неможливим виконання судового рішення.
		 
		Як вбачається з матеріалів справи і було вказано вище, спір між учасниками справи виник з приводу визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири від 19.07.2018 року, укладеного між ТОВ «ФК «Фінмарк» та ТОВ «ІНСТАР-ГРУП», посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щелковим Д.М. за р. №493.
		Тобто, у разі задоволення або відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , судом буде вирішено питання щодо права власності саме квартири АДРЕСА_1 . У зв`язку з цим, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що зазначені заходи забезпечення позову пов`язані з предметом спору у даній справі.
		 
		Доводи апелянта про те, що справа розглянута у відсутність ТОВ «ІНСТАР-ГРУП» є необґрунтованим, оскільки відповідно до вимог ст.153 ЦПК України заходи забезпечення позову розглядаються судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
		Судом першої інстанції не встановлено виняткових випадків, коли надані заявником докази були недостатні для розгляду заяви про забезпечення позову без виклику сторін.
		 
		Посилання в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_1 не було надано достатніх підстав для забезпечення позову, колегія суддів вважає, що вони не заслуговують на увагу, у зв`язку з тим, що позивачкою було доведено, що відповідач вчиняв дії спрямовані на її виселення із спірної квартири, окрім того підставою для задоволення заяви про забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду в майбутньому.
		 
		Стосовно незастосування судом зустрічного забезпечення, то колегія суддів зазначає, що підстав для його обов`язкового застосування, які викладені в ч.3 ст. 154 ЦПК України, матеріали справи не містять, а тому суд першої інстанції правомірно не застосував зустрічного забезпечення, враховуючи також те, що це є правом суду, а не обов`язком.
		 
		Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу при перегляді оскаржуваної ухвали суду, оскільки стосуються суті спору та містять посилання на необґрунтованість позовних вимог, проте при вирішенні питання про забезпечення позову суд тільки встановлює, що між сторонами дійсно існує спір, а надавати оцінку вимогам та запереченням сторін по суті спору, тобто, фактично вирішувати справу наперед, не може.
		 
		Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги не надав суду достатніх, належних і допустимих доказів існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти оскаржуваної ухвали суду та доводів апеляційної скарги.
		Згідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
		За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		 
		З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду, доводи апеляційної скарги її не спростовують, оскільки ухвалу у справі постановлено у відповідності до вимог процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржувану ухвалу суду залишити без змін.
		 
		Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, п.1 ч.1 ст. 376, ст.ст. 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд
		постановив:
		 
		Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНСТАР-ГРУП» залишити без задоволення.
		Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 27 червня 2019 року про забезпечення позову залишити без змін.
		       
		Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції України протягом тридцяти днів з дня складання цього судового рішення, яке складено 18.05.2020 року. 
		 
		 
		 
		Судді Одеського апеляційного суду:                С.М. Сегеда        
		 
		 
		 
		 
		Л.А. Гірняк
		                                                                        
		 
		Т.В. Цюра

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...