Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 520/11179/18 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них; податку на додану вартість (крім бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, податку на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції), зупинення реєстрації податкових накладних).
Надіслано для оприлюднення: 19.05.2020. Зареєстровано: 19.05.2020. Забезпечено надання загального доступу: 20.05.2020.
Дата набрання законної сили: 14.05.2020
Номер судового провадження: 901/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		14 травня 2020 р.Справа № 520/11179/18
		Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
		Головуючого судді: Перцової Т.С.,
		Суддів: Русанової В.Б. ,  Жигилія С.П. ,
		за участю секретаря судового засідання Ващук Ю.О.,
		представників сторін : позивача - Канівця С.І., відповідача - Потапенко І.Ю.,
		          розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.06.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Спірідонов М.О., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 11.06.19 року по справі № 520/11179/18
		          за позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські технології будівництва"  
		          до          Головного управління ДПС у Харківській області                  
		 
		          про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
		 
		ВСТАНОВИВ
		 
		Товариство з обмеженою відповідальністю "Українські технології будівництва" (далі по тексту - ТОВ «Українські технології будівництва», ТОВ «УТБ», позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (далі по тексту - ГУ ДФС у Харківській області, відповідач), в якому просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській   області  від 25.10.2018 : 
		№ 00004161403 про нарахування грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств; 
		№ 00004171403 про нарахування грошового зобов`язання з податку на додану вартість; 
		№ 00004181403 в частині застосування штрафу на суму 70 379,86 грн.
		В обґрунтування позову зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області від 25.10.2018 № 00004161403 та №00004171403, а також №00004181403 в частині застосування штрафу на суму 70 379,86 грн. винесені з порушенням норм чинного законодавства України, а тому підлягають скасуванню.
		Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 04.06.2019 по справі № 520/11179/18 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські технології будівництва" (61033, м. Харків, вул. Луганська, буд. 31)  до  Головного управління ДФС у Харківській області (61057, м. Харків, вул. Пушкінська, 46) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено в повному обсязі. 
		Скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській   області №00004161403 від 25.10.2018 року про нарахування грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств; №00004171403 від 25.10.2018 року про нарахування грошового зобов`язання з податку на додану вартість; №00004181403 від 25.10.2018 року в частині застосування штрафу на суму 70 379,86 грн. 
		Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській   області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські технології будівництва" сплачений судовий збір у сумі 5286 (п`ять тисяч двісті вісімдесят шість) грн. 00 коп. 
		Головне управління ДПС у Харківській області (далі по тексту - ГУ ДПС у Харківській області), не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, просить суд апеляційної інстанції рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.06.2019 по справі № 520/11179/18 скасувати, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
		В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті правомірні, через відсутність у позивача права на формування податкового кредиту по відносинам із з контрагентами за перевірений період внаслідок  оформлення господарських операцій, що не мали реального характеру.
		Так, свідоцтва платників ПДВ - контрагентів позивача ТОВ «Моноліт Констракшн», ТОВ «Інвест Мегабілдинг»,ТОВ «Ред Алерт», ТОВ «Оптргандторг», ТОВ «Індіго Компані», ТОВ «Спецремналадка», ТОВ «ПСВ-Енергопроммонтаж», ПП «Лакшмі», ТОВ «Будівельна компанія «Акрон Інвест», ДП «СДІ-Україна», ТОВ «ПНВП Променерго», ТОВ «Будівельна компанія «Капітал Буд» були анульовані. Фінансова звітність та податкові декларації з податку на прибуток, звіти про суми нарахованої заробітної плати (доходу) та про нарахування єдиного соціального внеску ними не подавались, стосовно контрагентів позивача наявна податкова інформація та дані Єдиного державного реєстру судових рішень, які свідчать про їх участь у схемах з оформлення безтоварних господарських операцій та ухилення від сплати податків підприємствами реального сектору економіки. Згідно з відомостями бази даних «Автоматизована система співставлення розшифровок податкових зобов`язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів при співставленні додатку № 5» АС «Податкової блок» контрагентами позивача були реалізовані позивачу будівельні матеріали та будівельні послуги, які ними не придбавались. З посиланням на аналіз податкової інформації щодо контрагентів-постачальників позивача ТОВ «Моноліт Констракшн», ТОВ «Інвест Мегабілдинг»,ТОВ «Ред Алерт», ТОВ «Оптргандторг», ТОВ «Індіго Компані», ТОВ «Спецремналадка», ТОВ «ПСВ-Енергопроммонтаж», ПП «Лакшмі», ТОВ «Будівельна компанія «Акрон Інвест», ДП «СДІ-Україна», ТОВ «ПНВП Променерго», ТОВ «Будівельна компанія «Капітал Буд» наполягає на неможливості виконання останніми робіт та постачання позивачу товарів, зазначених у податкових накладних.
		В обґрунтування своєї правової позиції посилається також на відсутність ТОВ «Інвест-Мегабілдинг» та ТОВ «Ред Алерт» за місцезнаходженням, надання директором та засновником ТОВ «Інвест-Мегабілдинг» ОСОБА_3. пояснень стосовно непричетності його до фінансово-господарської діяльності підприємства, винесення Солом`янським районним судом м. Києва вироку від 12.09.2014 стосовно директора ТОВ «БК «Акрон Інвест» за ч.ч.1, 2 ст.205-1 КК України, факт перебування директора ДП «СДІ-Україна» ОСОБА_1 у місцях позбавлення волі станом на дату оформлення господарських операцій між вказаним підприємством та позивачем по справі, ненадання документів щодо транспортування товарів від постачальників ТОВ «Ред Алерт», ТОВ «Оптграндторг», ТОВ «Індіго Компані», ПП «Лакшмі», ДП «СДІ-Україна», ТОВ «БК «Капітал Білд». Вважає, що через неналежне оформлення первинних документів по відносинам із вищезазначеними контрагентами (неможливість ідентифікувати особу, яка їх підписала, відсутність обов`язкових реквізитів - адрес у товарно-транспортних накладних, номерів та дат, підписів та печаток, посад, прізвищ осіб, відповідальність за здійснення господарської операції та правильність її оформлення) слід дійти висновку про порушення позивачем ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та пп.2.1, 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну від 24.05.1995 № 88. 
		Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2020 замінено відповідача - Головне управління ДФС у Харківській області на його правонаступника - Головне управління ДПС у Харківській області.
		Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав з підстав, викладених в останній, просив суд апеляційної інстанції рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.06.2019 по справі № 520/11179/18 скасувати, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
		Представник позивача надісланому до суду письмовому відзиві та у судовому засіданні просив суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін. 
		Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
		Судом першої інстанції встановлено, що фахівцями ГУ ДФС у Харківській області була проведена планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські Технології Будівництва" з питань дотримання вимог законодавства з податку на прибуток за період з 01.01.2015 по 31.03.2018, з податку на додану вартість за період з 01.01.2015 по 31.03.2018, валютного законодавства за період з 01.01.2015 по 31.03.2018, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2015 по 31.03.2018.
		За результатами перевірки було складено акт від 28.08.2018 № 3624/20-40-14-03-07/35247879, яким зафіксовано, зокрема : 
		1. Заниження податку на прибуток всього у сумі 2587182,00 грн, у тому числі за 2015 рік у сумі 1320895,0 грн, за  2016 рік у сумі 1266287,0 грн за рахунок порушення 44.1 п.44.2 ст. 44, п.п.134.1.1 п. 134.1 ст.134, ст.137 Податкового Кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 (у редакції Закону України від 28.12.2014 № 71-VIII), Національного Положення (стандарту) бухгалтерського обліку "Витрати" П(С)БО16), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за № 27/4248, п.2 ст.3, ст.4 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", наказу Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 "Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, оскільки господарські операції між ТОВ "Українські Технології Будівництва" та контрагентами-постачальниками ТОВ "Моноліт Констракшн" (податковий номер 39205335, м. Рівне), ТОВ "Інвест-Мегабілдінг" (податковий номер 39831334, м. Сєвєродонецьк), ТОВ "Ред Алерт", (податковий номер 40035164, м. Рівне), ТОВ " Оптграндторг " (податковий номер 39701795, м. Харків), ТОВ "Індіго Компані" (податковий номер 39461534, м. Харків), ПНВП "Спецремналадка" (податковий номер 32550601, м. Харків), ТОВ "ПСВ-Енергопроммонтаж"  (податковий номер 38141595, м. Київ), ПП "Лакшмі" (податковий номер 32435969, м. Київ), ТОВ "Будівельна компанія "Акрон Інвест" (ТОВ "Будекспоплаза Груп", податковий номер 39217937, м. Дніпропетровськ), ДП "СДІ-Україна" (податковий номер 40633488, Київська область), ТОВ "НПО Променерго" (податковий номер 37682116, м. Київ), ТОВ "БК Капітал Білд"(податковий номер 40496848, м. Суми), за даними перевірки не відбулися, відсутній факт реального вчинення господарських операцій, що призвело до заниження собівартості всього в сумі 14373236,00 грн, у тому числі за 2015 рік у сумі 7338307,00 грн за 2016 рік у сумі 7034928,00 грн; 
		2. Заниження податку на додану вартість всього у сумі 1667675,00 грн, у т.ч.: за грудень 2015 року у сумі 66727,00 грн, за січень 2016 року на 2259,00 грн, за лютий 2016 року на 95904,00 грн, за квітень 2016 року на 233817,00 грн, за травень 2016 року на 343021,00 грн, за червень 2016 року на 978492,00 грн, за липень 2016 року на 1067050,00 грн, за серпень 2016 року на 10067,00 грн, за серпень 2016 року у сумі 324184,00 грн, за вересень 2016 року на 460780,00 грн, за жовтень 2016 року на 130916,00 грн, за рахунок  порушення п.п.44.1 ст.44, п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України - неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по операціях із зазначеними контрагентами : постачальниками ТОВ "Моноліт Констракшн", ТОВ "Інвест-Мегабілдінг", ТОВ  "Ред Алерт", ТОВ "Оптграндторг", ТОВ "Індіго Компані", ПНВП "Спецремналадка", ТОВ "ПСВ-Енергопроммонтаж", ПП "Лакшмі", ТОВ "Будівельна компанія "Акрон Інвест" (ТОВ "Будекспоплаза Груп"),  ДП "СДІ-Україна", ТОВ "НПО Променерго", ТОВ "БК Капітал Білд" на загальну суму 2874647,00 грн, в тому числі: за січень 2015 року у сумі 93878,00 грн (до відома), лютий 2015 у сумі 195499,00 грн (до відома), за травень 2015 у сумі 1739500 грн (до відома), за липень 2015 у сумі 342364,00 грн (до відома), за серпень 2015 у сумі 401282,00 грн (до відома), за жовтень 2015 у сумі 114200,00 грн, за листопад 2015 у сумі 146488,00 грн, за грудень 2015 у сумі 151796,00 грн, за січень 2016 року у сумі 113159,00 грн за березень 2016 у сумі 8268,00 грн, за квітень 2016 року в сумі 201397,00 грн, за травень 2016 у сумі 306404,00 грн, за серпень 2016 року в сумі 209745,00 грн, за вересень 2016 року в сумі 285302,00 грн, за жовтень 2016 року у сумі 130916,00 грн.
		3. п. 120-1.1. статті 120-1 Податкового кодексу України - не здійснено своєчасну реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.
		На підставі наведених висновків акту перевірки від 28.08.2018 № 3624 /20-40-14-03-07/35247879 Головним управлінням ДФС у Харківській області було винесено податкові повідомлення-рішення від 25.10.2018 : 
		- № 00004161403 про нарахування позивачу грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 2 903 753,75 грн, у тому числі за основним платежем - 2 587 182,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 316 571,75 грн; 
		- № 00004171403 про нарахування грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 2 084 593,75 грн, у тому числі за основним платежем - 1 667 675,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 416 918,75 грн; 
		- № 00004181403 про застосування штрафу в розмірі 96 327,65 грн. за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних.
		Не погодившись із вказаними вище податковими повідомленнями-рішеннями, ТОВ «Українські технології будівництва» звернулось до суду з цим позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.10.2018 № 00004161403 та №00004171403 - повністю, №00004181403 в частині застосування штрафних санкцій на суму 70 379,86 грн.
		Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами ТОВ "Моноліт Констракшн", ТОВ "Інвест-Мегабілдінг", ТОВ "Ред Алерт", ТОВ "Оптграндторг", ТОВ "Індіго Компані", ПНВП "Спецремналадка", ТОВ "ПСВ-Енергопроммонтаж", ПП "Лакшмі", ТОВ "Будівельна компанія "Акрон Інвест", ДП "СДІ-Україна", ТОВ "НПО Променерго", ТОВ "БК Капітал Білд" повністю підтверджено первинними документами, висновки акту перевірки про завищення позивачем витрат та податкового кредиту по відносинам із вказаними контрагентами не відповідають дійсним обставинам справи, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.
		Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
		Судом апеляційної інстанції встановлено, що підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 25.10.2018 №00004171403 про нарахування грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 2084593,75 грн,  у тому числі за основним платежем - 1667675,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 416918,75 грн, є висновок відповідача про відсутність реального характеру господарських операцій по відносинам позивача із ТОВ "Моноліт Констракшн", ТОВ "Інвест-Мегабілдінг", ТОВ "Ред Алерт", ТОВ "ПСВ-Енергопроммонтаж", ПП "Лакшмі", ДП "СДІ-Україна", ТОВ "НПО Променерго", ТОВ "БК Капітал Білд".
		Висновки акту перевірки про заниження податку на додану вартість по господарським взаємовідносинам позивача з ТОВ "Оптграндторг", ТОВ "Індіго Компані", ПНВП "Спецремналадка", ТОВ "Будівельна компанія "Акрон Інвест" в період січня-серпня  2015 року не вплинули на суму грошового зобов`язання з ПДВ, визначеного вказаним податковим повідомленням-рішенням, у зв`язку зі спливом строків давності (1095 днів).
		Фактичною підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 25.10.2018 № 00004161403 про нарахування позивачу грошового зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 2903753,75 грн, у тому числі за основним платежем - 2587182,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 316571,75 грн, слугував висновок відповідача про  непідтвердження реальності здійснення господарських відносин, укладених позивачем із ТОВ "Моноліт Констракшн", ТОВ "Інвест-Мегабілдінг", ТОВ "Ред Алерт", ТОВ "Оптграндторг", ТОВ "Індіго Компані", ПНВП "Спецремналадка", ТОВ "ПСВ-Енергопроммонтаж", ПП "Лакшмі", ТОВ "Будівельна компанія "Акрон Інвест", ДП "СДІ-Україна", ТОВ "НПО Променерго", ТОВ «Капітал Білд». 
		Як вбачається зі змісту акту перевірки та наданого відповідачем розрахунку податкового зобов`язання та штрафних санкцій з податку на прибуток до акту перевірки від 28.08.2018 № 3624/20-40-14-03-07/35247879, грошове зобов`язання з податку на прибуток в сумі 2 587 182 грн донараховано позивачу за 2015 рік - в розмірі 1320895 грн та за 2016 рік - в розмірі 1 266 287 грн.
		Відповідно до п.102.1 ст.102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
		У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов`язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.
		Згідно з п.137.4 ст.137 ПК України податковими (звітними) періодами для податку на прибуток підприємств, крім випадків, передбачених пунктом 137.5 цієї статті, є календарні: квартал, півріччя, три квартали, рік. При цьому податкова декларація розраховується наростаючим підсумком. 
		За приписами пп.49.18.3 п.49.18 ст.49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.
		Відповідно до п.49.19 ст.49 ПК України якщо податкова декларація за квартал, півріччя, три квартали або рік розраховується наростаючим підсумком на підставі показників базових податкових періодів, з яких складаються такі квартал, півріччя, три квартали або рік (без урахування авансових внесків), згідно з відповідним розділом цього Кодексу, зазначена податкова декларація подається у строки, визначені пунктом 49.18 цієї статті для такого базового звітного (податкового) періоду, крім податкової декларації з податку на прибуток, яка розраховується наростаючим підсумком за рік.
		З викладеного вище вбачається, що податкова декларація з податку на прибуток подається наростаючим підсумком за рік, а терміном подачі такої податкової декларації є 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.
		Таким чином, граничним строком подачі податкової декларації з податку на прибуток за 2015 рік є 29.02.2016.  
		Як вбачається з наданого відповідачем розрахунку податкового зобов`язання та штрафних санкцій з податку на прибуток до акту перевірки від 28.08.2018 № 3624/20-40-14-03-07/35247879, ТОВ «Українські технології будівництва» було подано податкову декларацію з податку на прибуток за 2015 рік 29.02.2016 (зареєстрована за № 9276327410).
		Отже, у розумінні п.102.1 ст.102 ПК України відповідач мав право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань позивача за 2015 рік не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, - 01.03.2019.
		Враховуючи дату винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № №00004161403 про донарахування позивачу податку на прибуток - 25.10.2018, колегія суддів вважає, що відповідачем не пропущено передбаченого п.102.1 ст.102 ПК України 1095-денного строку на визначення позивачу грошових зобов`язань за 2015 рік.
		В ході апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції встановлено, що судом першої інстанції не встановлено з яких фактичних обставин та підстав виходив контролюючий орган при донарахуванні позивачу податку на прибуток, зокрема, не визначено, за які податкові періоди відбулося донарахування, по яким господарським операціям, не надано вірної оцінки доводам позивача про безпідставність визначення грошового зобов`язання з податку на прибуток поза межами 1095-денного строку, не викладено фактичних обставин щодо відносин ТОВ «Українські технології будівництва» із ТОВ "Оптграндторг", ТОВ "Індіго Компані", ПНВП "Спецремналадка", ТОВ "Будівельна компанія "Акрон Інвест", які вплинули на донарахування позивачеві грошового зобов`язання з податку на прибуток згідно з повідомленням-рішенням від 25.10.2018 № 00004161403.
		Щодо законності прийняття податкових повідомлень-рішень від 25.10.2018 №00004161403 про нарахування позивачу грошового зобов`язання з податку на прибуток та № №00004171403 про нарахування грошового зобов`язання з податку на додану вартість, колегія суддів зазначає наступне.
		Так, як вбачається зі змісту акту перевірки контролюючим органом не визнано правомірним віднесення позивачем до складу витрат та як наслідок, зроблено висновок про заниження фінансового результату до оподаткування, визначеного у фінансовій звітності ТОВ «Українські технології будівництва» за 2015, 2016 роки на загальну суму 14373236,00 грн, у тому числі за 2015 рік у сумі 7338307,00 грн, за 2016 рік в сумі 7034928,00 грн. (т.1, а.с.92, аркуш 62 акту перевірки). 
		Судом апеляційної інстанції встановлено, що підставою для такого висновку слугувало твердження відповідача про фіктивність господарських операцій між позивачем ТОВ «УТБ» та його контрагентами ТОВ «Моноліт Констракшн», ТОВ "Інвест-Мегабілдінг", ТОВ "Ред Алерт", ТОВ "Оптграндторг", ТОВ "Індіго Компані", ПНВП "Спецремналадка", ТОВ "ПСВ-Енергопроммонтаж", ПП "Лакшмі", ТОВ "Будівельна компанія "Акрон Інвест", ДП "СДІ-Україна", ТОВ "НПО Променерго", ТОВ «Капітал Білд». 
		Відповідачем, з посиланням на фіктивність господарських операцій позивача із ТОВ «Моноліт Констракшн», ТОВ "Інвест-Мегабілдінг", ТОВ "Ред Алерт", ПП "Лакшмі", ДП "СДІ-Україна", ТОВ "ПСВ-Енергопроммонтаж", ТОВ "НПО Променерго", ТОВ «Капітал Білд» в акті перевірки зроблено висновок про заниження позивачем грошового зобов`язання з податку на додану вартість внаслідок завищення податкового кредиту на загальну суму 2874647,00 грн, у т.ч. за травень, липень, серпень, жовтень, листопад, грудень 2015 року, січень, березень, квітень, серпень, вересень, жовтень 2016 року.
		Також, в акті перевірки № 3624/20-40-14-03-07/35247879 від 28.08.2018 зазначено, що при проведенні аналізу додатку 5 Бази даних ДПА України «Система автоматизованого співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» та АІС «Зустрічні звірки», АС «Аудит» п.2.19 «Відпрацювання сумнівних операцій з ПДВ» встановлено, що по вищевказаним контрагентам податковими інспекціями, на обліку в яких вони перебувають, виписано податкові інформації, в яких документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин (не здійснювали реальної діяльності, визначення якої передбачено для вимог податкового законодавства пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України укладені цими підприємствами із покупцями та постачальниками не спричиняють реального настання правових наслідків та суперечать інтересам держави і суспільства) (т.1, а.с.40, аркуш 10 акту перевірки). 
		Крім того, в акті перевірки наявне посилання на ухвали Сєвєродонецького міського суду Луганської області по справі № 428/6972/16-к у кримінальному провадженні № 32016130000000019 від 30.05.2016 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27 ч.1 ст.205 КК України, Сєвєродонецького міського суду Луганської області по справі № 428/953/18 у кримінальному провадженні № 32016130000000019, «витяг із кримінальної справи № 640/4053/16-к, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015220540002860 від 11.12.2015», ухвалу Київського районного суду м. Харкова у справі № 640/2844/16-к у кримінальному провадженні № 32016220000000005 за ч.3 ст.212 КК України відносно ТОВ «Оптграндторг», ухвалу Печерського районного суду м. Києва по справі № 757/22017/15-к у кримінальному провадженні № 12015000000000103 відносно ТОВ «Індіго Компані», ухвалу Печерського районного суду м. Києва по справі № 428/4055/126-к у кримінальному провадженні № 32016130000000008 від 15.03.2016 відносно ТОВ «ПСВ-Енергопроммонтаж», якими, на думку відповідача, встановлено факт участі вказаних підприємств у злочинних схемах з оформлення безтоварних операцій та ухилення від сплати податків підприємствами реального сектору економіки. 
		Також, за змістом акту перевірки оформлені документально операції з реалізації будівельних послуг та будівельних матеріалів з ТОВ «Моноліт Констракшн», ТОВ "Інвест-Мегабілдінг", ТОВ "Ред Алерт", ТОВ "Оптграндторг", ТОВ "Індіго Компані", ПНВП "Спецремналадка", ТОВ "ПСВ-Енергопроммонтаж", ПП "Лакшмі", ТОВ "Будівельна компанія "Акрон Інвест", ДП "СДІ-Україна", ТОВ "НПО Променерго", ТОВ «Капітал Білд» на ТОВ «Українські технології будівництва» передбачають значний обсяг трудовитрат та спеціальної кваліфікації працівників, номенклатура та обсяг реалізованих товарів та послуг свідчать про фізичну неможливість здійснення такого об`єму господарської діяльності.
		В акті перевірки наявне посилання і на бази даних «Автоматизованої системи співставлення розшифровок податкових зобов`язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів при співставленні даних додатку № 5» АС «Податковий блок» «Архів електронної звітності» відповідно до яких контрагентами позивача було реалізовано позивачу будівельні товари та послуги, які ними у відповідному податковому періоді не придбавались. 
		Аналіз змісту акту перевірки дає можливість дійти висновку, що фактично підставою для висновку про фіктивність господарських операцій між позивачем та вказаними вище контрагентами слугували відомості автоматичних баз даних ДПС та наявна у них податкова інформація щодо контрагентів позивача, згідно з якою вказані підприємства не знаходяться за податковою адресою, свідоцтва платників ПДВ цих підприємств анульовані, вказаними підприємствами не подавались звіти за формою 1-ДФ та звіти щодо нарахування та сплати єдиного внеску, а також наявність в Єдиному державному реєстрі судових рішень ухвал, постановлених судами в рамках кримінальних проваджень, у яких згадуються контрагенти позивача.
		Правовою підставою донарахування  позивачу податку на прибуток та податку на додану вартість у висновках акту перевірки від 28.08.2018 № 3624/20-40-14-03-07/35247879 вказані норми пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, ст. 137, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України), Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку «Витрати» № 16, п.2 ст.3, ст.4 Закону України «Про бухгалтерський  облік та фінансову звітність в Україні», Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 «Про затвердження положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку».
		За визначенням пп. 14.1.36 п. 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. 
		З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит та формування валових витрат, є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах власної господарської діяльності платника податку та наявність первинних документів, оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства, на підтвердження факту понесення витрат на їх придбання. 
		Відповідно до пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
		Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи. 
		Згідно з п.135.1 ст.135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу. 
		Податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу (п.137.1 ст.137 ПК України). 
		Відповідно до абз. 1 п.5 Правил (Стандарту) бухгалтерського обліку "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 року № 290, дохід     визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства),  за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.
		Відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73 (далі по тексту - П(С) БО 1):
		- доходи - збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов`язань, які призводять до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників);  
		- витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками). 
		Згідно з п. 7 Правил (Стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» (далі по тексту -  П(С)БО 16), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені. 
		За визначенням п.6 П(С)БО 16 витратами звітного періоду визнаються або  зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками),  за умови,  що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.
		При цьому, підпунктом 9.4 пункту 9 П(С)БО 16 встановлено, що не визнаються  витратами  й не включаються до звіту про фінансові результати зменшення активів або збільшення зобов`язань, що не відповідають ознакам, наведеним у пункті 6 цього Положення (стандарту). 
		Відповідно до пунктів 200.1, 200.4 статті 200 ПК України сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до державного бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
		Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті  14 ПК України визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з  розділом V цього Кодексу. 
		Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. 
		Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. 
		Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до  статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом  193.1  статті  193  цього  Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. 
		Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. 
		За визначенням пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
		У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
		За змістом пункту 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.
		Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (п.201.7 ст.201 ПК України).
		У відповідності до пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
		Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
		Згідно з пунктом 201.8 статті 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
		Аналіз вищенаведених норм ПК України свідчить про ет, що право платника податків на включення сум ПДВ до податкового кредиту та формування витрат обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (робіт, послуг), основних фондів (необоротних активів) (щодо останніх, крім того, будівництво, спорудження, створення), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема щодо податкового кредиту - податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений п.201.11 ст.201 Податкового кодексу України) сум витрат на придбання товару (робіт, послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) в ціні придбання товару (робіт, послуг).
		Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту та витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про зміст та обсяг господарської операції. 
		Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
		Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
		Згідно зі ст.ст.  1,  3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"  від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі по тексту - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Первинні документи по відображенню господарських операцій являються основою і для податкового обліку.
		Таким чином, первинні документи, які містять відомості про господарські операції та підтверджують здійснення господарської діяльності платника податків, є першоосновою для ведення обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань та складання платниками податків податкової звітності. 
		Відповідно до пункту 44.2 статті 44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
		Отже, формування доходів та витрат обумовлено фактичним придбанням товарів, робіт (послуг) з метою їх використання в межах господарської діяльності та реалізується за наявності в платника належно оформлених первинних документів, що підтверджують проведення господарських операцій.
		Аналіз вищенаведених норм доводить правила формування доходів та витрат платника податку, а також податкового кредиту безпосередньо на підставі первинних документів. 
		У свою чергу, первинним документом в розумінні  ст.ст. 1, 9 Закону № 996-XIV, є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
		Як вбачається з акту перевірки, а саме Додатку 4 "Узагальнений перелік документів, які було використано при проведенні перевірки ТОВ "Українські технології будівництва» (т. 1 а.с. 153), весь обсяг первинних документів, як-то: договори, контракти, акти виконаних робіт, прибуткові накладні, банківські виписки тощо, надавався підприємством під час перевірки податковому органу.
		Відповідно до частини першої  статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
		За змістом пункту 1.2 глави 1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства  фінансів України  від 24.05.1995   № 88, зареєстрованого в Міністерстві  юстиції України  05 червня 1995 р.  за № 168/704 (далі по тексту - Положення № 88), господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.
		Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи (п.2.2 Положення № 88). 
		Враховуючи викладене, встановлення податкових правопорушень здійснюється за наслідками аналізу первинних документів платника податку, що повинно бути відображено у відповідному акті перевірки.
		Перелік первинних документів, які надавались позивачем до перевірки визначено у додатку 4 до акту перевірки. 
		Так, в акті перевірки від 28.08.2018 № 3624/20-40-14-03-07/35247879 зафіксовано, що при огляді актів здачі-прийняття виконаних робіт, послуг, які надано під час проведення перевірки, неможливо ідентифікувати особу, яка його виконала, тобто, встановити безпосереднього учасника господарської операції, що є недотриманням ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський  облік та фінансову звітність в Україні» (т.1, а.с.85, аркуш 55 акту перевірки).
		На аркушах 56-57 акту перевірки зазначено, що з наданих до перевірки документів по взаємовідносинам ТОВ «Українські технології будівництва» з ТОВ «Моноліт Констракшн», ТОВ "Інвест-Мегабілдінг", ТОВ "Ред Алерт", ТОВ "Оптграндторг", ТОВ "Індіго Компані", ПНВП "Спецремналадка", ТОВ "ПСВ-Енергопроммонтаж", ПП "Лакшмі", ТОВ "Будівельна компанія "Акрон Інвест", ДП "СДІ-Україна", ТОВ "НПО Променерго", ТОВ «Капітал Білд» за період з 01.01.2015 по 31.03.2018 встановлено : 
		неузгодженість даних у первинних документах - відсутність адрес у товарно-транспортних накладних, відсутність підписів та печаток, тощо; 
		неможливість ідентифікувати особу-підписанта первинних документів з боку постачальника;
		відсутність обов`язкових реквізитів у первинних документах, які складені за результатами господарської операції - зокрема, відсутні посади та прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, номера, дати, інші дані, що дозволяють ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції;
		формальне оформлення первинних документів.
		Враховуючи вищезазначене, відповідачем констатовано порушення вимог ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський  облік та фінансову звітність в Україні».
		Разом з тим, колегія суддів зауважує, що в акті перевірки не надано будь-якого аналізу первинних документів, наданих позивачем, у зв`язку з чим з акту перевірки неможливо встановити, за результатами яких господарських операцій, за якою подією, на підставі яких саме первинних документів позивачем сформовано суми витрат та податкового кредиту із вищезазначеними контрагентами.
		Замість цього, відповідачем в акті перевірки у розділах 3.1.1.2 «Фінансовий результат до оподаткування…» та 3.1.2.2 «Податковий кредит» по кожному контрагенту зазначено одну й ту саму фразу : «відповідно до умов договору підприємство (зазначається найменування контрагента) виписало на адресу ТОВ «Українські технології будівництва» податкові накладні, видаткові накладні та акти виконаних робіт, які наведені у Додатку 8 до акту перевірки». При цьому, не наведено ані номерів і дат договорів, в рамках яких відбувались відносини позивача з кожним із вищевказаних підприємств, ані реквізитів первинних документів, ані зауважень щодо їх змісту або оформлення. 
		Слід відмітити, що Додаток 8 до акту перевірки, копія якого надана до матеріалів справи, має назву «Зразок зведених даних щодо задекларованих платником податків ТОВ «Українські технології будівництва» та встановлених у ході перевірки сум різниць, які виникають відповідно до Податкового кодексу», тобто, взагалі не стосується переліку первинних документів, які надавались під час перевірки, і не дає змоги встановити, які саме первинні документи фактично надавались під час перевірки і до яких з них у податківців були наявні зауваження.  
		Як вбачається зі змісту акту, відповідачем під час перевірки не з`ясовувався зміст і характер господарських відносин між позивачем та його контрагентами, на підставі чого ці відносини виникали, які первинні документи при цьому повинні бути надані, які документи надані фактично, а які відсутні або неналежно оформлені, не встановлювались конкретні посадові особи, які брали участь у здійсненні господарських операцій. 
		Висновки відповідача про неналежне оформлення первинних документів носять виключно загальний характер, та зроблені без урахування характеру господарських відносин між позивачем та його контрагентами. 
		Зокрема, відповідачем в акті перевірки по контрагентам ТОВ «Моноліт Констракшн», ТОВ «Ред Алерт», ТОВ «Індіго Компані», ПНВП «Спецремналадка», ТОВ «ПСВ-Енергопроммонтаж», ПП «Лакшмі», ТОВ «НПО Променерго» зазначено, що документи на підтвердження перевезення товарно-матеріальних цінностей (будівельних матеріалів) не надавались.
		Разом з тим, як вбачається зі змісту наданих позивачем договорів по відносинам із вказаними контрагентами, останніми за договорами з позивачем виконувались субпідрядні будівельні роботи, а не поставка товарів. Відповідачем же при перевірці не було з`ясовано, чи укладались позивачем угоди на поставку товарів, для підтвердження реальності господарських операцій за якими необхідне надання документів на підтвердження перевезення ТМЦ.
		Поряд з цим, відповідач в акті перевірки також зазначає, що має місце неузгодженість даних у первинних документах, зокрема, відсутність адрес у товарно-транспортних накладних.
		Таким чином, твердження відповідача щодо ненадання позивачем податкових накладних та одночасно про недоліки в їх оформленні, за відсутності конкретизації обставин господарських операції, є суперечливими.
		Судження відповідача, викладені в акті перевірки, про неузгодженість даних у первинних документах - відсутність підписів та печаток, неможливість ідентифікувати особу-підписанта первинних документів з боку постачальника, відсутність обов`язкових реквізитів у первинних документах, які складені за результатами господарської операції (посади та прізвищ осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, номерів, дат, інших даних, що дозволяють ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції) спростовуються копіями первинних документів, наданими представником позивача до матеріалів справи.
		Так, матеріалами справи підтверджено, що відносини між позивачем (Замовник) та ТОВ "Моноліт Констракшн" (Виконавець) відбувалися в межах договорів підряду : 
		№5-10 від 05.10.2015, предметом якого є виконання робіт по обладнанню критої стоянки для автотранспорту за адресою: АДРЕСА_18 
		№5-08 від 05.08.2015, предметом якого є виконання робіт по облаштуванню фасаду житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 ; 
		№2-08 від 02.08.2015, предметом якого є виконання робіт по будівництву АДРЕСА_19  
		№1-08 від 01.08.2015, предметом якого є виконання ремонтних робіт в житловому будинку АДРЕСА_3 .
		На підтвердження виконання робіт за вказаними договорами позивачем надано до матеріалів справи копії актів виконаних робіт за формою КБ-2в : №1 від 04.11.2015, б/н від 01.09.2015, б/н від 07.09.2015, №1 від 01.09.2015, договірних цін, розрахунків загальновиробничих витрат, відомостей ресурсів, актів прийому-передачі матеріалів та актів цільового використання матеріалів. 
		Крім того, позивачем надано до матеріалів справи копії податкових накладних, виписаних ТОВ "Моноліт Констракшн" за вересень, листопад 2015 року та платіжних доручень про перерахування коштів на користь вказаного підприємства за листопад, грудень 2015 (т.3, а.с.40-111).
		Також, як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «УТБ» та ТОВ "Квант Буд" (Виконавець, в подальшому назва змінена на ТОВ «Інвест Мегабілдінг») було укладено договори підряду : №1-09 від 03.09.2015, №2-09 від 03.09.2015, №3-09 від 03.09.2015, №4-09 від 03.09.2015, №5-09 від 03.09.2015, №7-09 від 03.09.2015, №8-09 від 03.09.2015, за умовами яких Виконавець взяв на себе зобов`язання виконати поточний ремонт та загальнобудівельні роботи нежитлових приміщень №№101, 249, 318 ХГ №46, за адресою: АДРЕСА_20 капітальний ремонт спортивної зали Вільшанської загальноосвітньої школи 1-3 ступенів за адресою: АДРЕСА_21 Дергачівського району Харківської області, капітальний ремонт покрівлі Малоданилівського ліцею за адресою: АДРЕСА_22 Дергачівського району Харківської області,  роботи з виконання цегляної кладки офісної будівлі по АДРЕСА_23, ліквідацію чагарникової рослинності в межах смуги відведення за допомогою хімічних речовин, а Замовник зобов`язувався прийняти виконані роботи та провести оплату на умовах, що вказані в Договорі.
		В рамках виконання умов вищезазначених договорів позивачем та його контрагентом оформлено договірні ціни, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, акти приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в за жовтень 2015 року від 14.10.2015, підсумкові відомості ресурсів, копії яких надано до матеріалів справи. Крім того, позивачем надано копії податкових накладних, виписаних ТОВ "Квант Буд" за жовтень 2015 року, видаткових накладних від 14.10.2015 №117, №123, платіжних доручень за листопад 2015 року, квітень 2016 року (т.2, а.с.101-249, т.3, а.с.1-35).
		Як свідчать матеріали справи, ТОВ «УТБ» (Замовник» було укладено із ТОВ «Ред Алерт» (Виконавець) договори підряду: №5-12-2 від 02.12.2015, №7-12-2 від 02.12.2015, №2-12 від 02.12.2015, №6-12 від 02.12.2015, №5-12 від 02.12.2015, №1-12 від 02.12.2015, №7-12 від 02.12.2015, №3-12 від 02.12.2015, за умовами якого ТОВ «Ред Алерт» взяло на себе зобов`язання виконати будівництво житлових будинків АДРЕСА_24 ремонтні роботи за адресою: АДРЕСА_6 , будівництво житлового будинку АДРЕСА_7 , капітальний ремонт дільниці водопровідної мережі за адресою: АДРЕСА_25 а позивач зобов`язувався прийняти та оплатити виконані роботи.
		На підтвердження здійснення вказаних господарських операцій позивачем надано до матеріалів справи копії довідок про вартість виконаних підрядних робіт, відомостей ресурсів, розрахунків загальновиробничих витрат, актів приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2015 від 25.12.2015 та від 11.12.2015, платіжних доручень за січень, лютий 2016 року, копії отриманих податкових накладних від ТОВ "Ред Алерт" за грудень 2015 року, копія видаткової накладної від ТОВ "Ред Алерт" №185 від 15.12.2015 (т.3, а.с.112-241).  
		Матеріалами справи підтверджено, що позивачем (Замовник) із ТОВ "ПСВ-Енергопроммонтаж" було укладено договір підряду №1-01 от 05.01.2016, предметом якого є виконання будівельно-монтажних робіт по капітальному ремонту нежитлових приміщень "Бокси для комбайнів" в с. Андріївка Слов`янського р-ну Донецької області.
		На підтвердження виконання умов вищезазначених договорів позивачем надано до матеріалів справи копії акту приймання виконаних будівельних робіт за січень 2016 від 29.01.2016, податкових накладних, виписаних ТОВ "ПСВ-Енергопроммонтаж" 29.01.2016 за № 80 та № 81, платіжних доручень за лютий, березень 2016 року, видаткової накладної та рахунку на оплату ТМЦ, виданих ТОВ "ПСВ-Енергопроммонтаж" № 34 від 29.01.2016 (т.4, а.с.1-13).
		Також, як вбачається з матеріалів справи, позивачем (Замовник) було укладено договори підряду із ПП "Лакшмі" (Виконавець) : № 17 від 15.07.2016, № 15 від 15.07.2016, № 16 від 15.07.2016, предметом яких є виконання робіт з реалізації концепції "зеленого офісу" в будівлях Представництва ООН України за адресою: АДРЕСА_26
		На підтвердження проведення відповідних господарських операцій позивачем надано до матеріалів справи копії договірних цін, актів приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2016 року від 19.08.2016 (м. Київ, вул. Кловський узвіз, 1), №1 від 19.08.2016 за серпень 2016 року від 19.08.2016 (м. Київ, вул. Інститутська, 29а), копії виписаних ПП «Лакшмі» податкових накладних за серпень 2016 року, копії платіжних доручень за серпнь 2016 року, а також копію видаткової накладної, виданої ПП "Лакшмі" як постачальником № 32 від 02.08.2016 (т.6, а.с.79-125).
		Матеріалами справи підтверджено, що між позивачем (Замовник) та ТОВ "НПО Променерго" (Виконавець) було укладено договори підряду : № 01-4 від 05.04.2016 на виконання робіт з капітального ремонту насосного обладнання КНС АДРЕСА_27; № 02-4 від 05.04.2016 на виконання робіт з капітального ремонту дільниці каналізаційного колектора АДРЕСА_28; №3-04 від 05.04.2016 на виконання робіт з монтажу вимірювального обладнання та його налагодження, № 4-04 від 05.04.2016, № 5-04 від 05.04.2016, № 6-04 від 05.04.2016, предметом яких є виконання будівельних робіт в  житловому будинку за адресою: АДРЕСА_8 ; № 7-04 від 05.04.2016 на виконання ремонтних робіт у цеху по виробництву пінополістиролу за адресою: АДРЕСА_29 (промзона); № 8-04 від 05.04.2016 на виконання робіт по утепленню, штукатурці, фарбуванню житлового будинку АДРЕСА_10 ; № 9-04 від 05.04.2016, предметом якого є виконання будівельних робіт у житловому будинку АДРЕСА_11 ; № 10-04 від 05.04.2016 на виконання будівельних робіт у житловому будинку АДРЕСА_3 ; № 11-04 від 05.04.2016, предметом якого є будівництво офісного центру за адресою: АДРЕСА_30; № 11-04 від 05.04.2016 на виконання будівельно-монтажних робіт з капітального ремонту нежитлових приміщень за адресою:, АДРЕСА_31 ; № 05-12 від 11.05.2016, предметом якого є виконання робіт з будівництва житлового будинку АДРЕСА_15 ; №05-13 від 11.05.2016, предметом якого є будівництво житлового будинку АДРЕСА_11 ; № 05-14 від 11.05.2016, предметом якого є виконання робіт з реконструкції будівлі по АДРЕСА_32; № 05-15 від 11.05.2016, предметом якого є виконання будівельно-монтажних робіт за адресою: БСУ вул. Котлова (новий майданчик); № 05-16 від 11.05.2016, предметом якого є будівництво житлового будинку по АДРЕСА_33 ; № 05-17 від 11.05.2016 на виконання робіт з капітального ремонту насоса і електрообладнання АДРЕСА_34; № 05-18 від 11.05.2016 на виконання робіт з капітального ремонту дільниці водопровідної мережі у с. Комуніст, 29; № 05-19 від 11.05.2016 на виконання робіт з капітального ремонту ОЗ "Лісова поляна" Харківська область, АДРЕСА_35; № 04-1 від 21.04.2016, предметом якого є розробка проектно-кошторисної документації на встановлення лічильників теплової енергії в багатоквартирних житлових будинках с. Рогань Харківського району. 
		В рамках виконання вищезазначених договорів було оформлено договірні ціни, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, відомості ресурсів, розрахунки загальновиробничих витрат, акти приймання виконаних будівельних робіт за травень 2016 від 05.05.2016, від 17.05.2016, 31.05.2016, протокол узгодження договірної ціни на роботи з ремонту вимірювального обладнання та його налагодження від 05.04.2016, перелік робіт з монтажу вимірювального обладнання та його налагодження, акт здачі-приймання виконаних робіт від 28.04.2016 за договором № 3-04 від 05.04.2016, копії якихи надано до матеріалів справи.
		Крім того, позивачем надано до матеріалів справи копії податкових накладних, виписаних від імені ТОВ "НПО Променерго" за спірний період (квітень, травень 2016 року), копії платіжних доручень за травень, червень липень, серпень 2016 року, копію видаткової накладної про отримання товару від ТОВ "НПО Променерго" №97 від 16.05.2016 (т.4, а.с.14-250, т.5, а.с.1-143).
		На підтвердження господарських відносин з придбання товару у продавця ТОВ «Капітал Білд» позивачем надано до матеріалів справи копії видаткової накладної від ТОВ "БК Капітал Білд" №155 від 17.03.2017 на товар «скляний навіс з підсистемою», рахунку-фактури від 17.03.2017 № 155, податкової накладної №204 від 17.03.2017, платіжного доручення №155 від 24.03.2017 (т.5, а.с.148-151). 
		З вищенаведених первинних документів (актів виконаних робіт, договірних цін, відомостей ресурсів, видаткових накладних) вбачається, що останні мали необхідні реквізити - дату, номер, підписи посадових осіб та печатки підприємств, що дозволяли ідентифікувати особу, яка підписала ці документи.
		З огляду на досліджені судом вищевказані первинні документи, судження акту перевірки про те, що надані позивачем первинні документи не містять обов`язкових реквізитів - номерів, дат, підписів та печаток, посади та прізвищ осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, інших даних, що дозволяють ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, не відповідають дійсності та свідчать про те, що відповідачем при проведенні перевірки первинні документи ТОВ «Українські технології будівництва» фактично не вивчались. 
		Не виклавши в акті перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою обставин податкового правопорушення з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, контролюючий орган не дотримався пункту 5 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 20.08.2015 № 727, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 жовтня 2015 року  за № 1300/27745.
		За таких обставин, відповідачем в акті перевірки не встановлено обставин податкових правопорушень пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, допущення яких ставиться у вину позивачеві, а відтак, не доведено складу цих правопорушень у діях позивача.
		Згідно з ч.1 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. 
		Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стю75 КАС України). 
		Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст.76 КАС України).
		За приписами ст.74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.  
		Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		За наведених вище умов, в силу приписів статей 72-75 Кодексу адміністративного судочинства України, акт перевірки від 28.08.2018 № 3624/20-40-14-03-07/35247879 не є належним, достовірним і допустимим доказом вчинення Товариством з обмеженою відповідальністю «Українські технології будівництва» порушення податкового законодавства в частині заниження доходу за 2015-2016 роки та завищення податкового кредиту за у т.ч. за травень, липень, серпень, жовтень, листопад, грудень 2015 року, січень, березень, квітень, серпень, вересень, жовтень 2016 року. 
		Як зазначалось вище, підґрунттям для висновку про фіктивність господарських операцій між позивачем та вказаними вище контрагентами слугували відомості автоматичних баз даних ДПС та наявна у них податкова інформація щодо контрагентів позивача, з якої встановлено певні ознаки нереальності здійснення контрагентами позивача господарських операцій. 
		Проте, колегія суддів вважає безпідставними посилання податкового органу в обґрунтування висновків щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства на податкову інформацію щодо контрагентів позивача, оскільки позивач як платник податку не має обов`язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності та податкового законодавства, а тому не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Отже, платник податків, який придбав товар та або/послуги (роботи) в особи, що порушує вимоги податкового законодавства, не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію та не знав про певні порушення правил ведення господарської діяльності та оподаткування своїм контрагентом або постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання. 
		Такий висновок суду апеляційної інстанції узгоджується і з практикою Європейського суду з прав людини: рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 (заява №803/02) у справі «Інтерсплав проти України»; рішення Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 (заява №3991/03) «Справа БУЛВЕС проти Болгарії»; рішення Європейського суду з прав людини від 18.03.2010 (заява №6689/03) у справі «Бізнес Супорт Центр» проти Болгарії». 
		Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов`язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит та праві на отримання бюджетного відшкодування. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а повинні бути підтверджені належними, достатніми, достовірними доказами із законних джерел. 
		Отже, в силу закону отримання податковим органом податкової інформації, акту перевірки, довідки зустрічної звірки або акту про неможливість проведення зустрічної звірки, в котрих викладені висновки про наявність ознак фіктивної господарської діяльності, відсутність факту реального вчинення господарських операцій, вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов`язку щодо встановлення та доведення факту вчинення конкретним платником податків порушення  закону. 
		Разом з тим, матеріали справи не містять аналізу конкретних обставин здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, а також жодних доказів, які свідчили б про безтоварність таких операцій. 
		Таким чином, не можуть бути єдиним та безумовним свідченням правомірності висновків податкового органу результати автоматизованого співставлення податкових зобов`язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДФС України. 
		Посилання відповідача на відсутність у контрагентів позивача основних фондів та трудових ресурсів також не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов`язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб`єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань по укладеним ним договорам. 
		При наданні оцінки доводам податкового органу про неправомірність формування ТОВ «Українські технології будівництва» податкового кредиту за наслідками господарських операцій з ТОВ «Моноліт Констракшн», ТОВ «Інвест Мегабілдинг», ТОВ «Ред Алерт», ТОВ «Оптграндторг», ТОВ «Індіго Компані», ТОВ «ПСВ-Енергопроммонтаж», ТОВ «НПО Променерго», щодо яких в ЄРДР зареєстровані кримінальні провадження за ознаками злочинів, передбачених ч. 3 ст. 27, ч.2 ст.205, ч. 2 ст.209, ч.3 ст.212 Кримінального кодексу України за № 42016050000000233, № 1201500000000461, № 32015130000000019, 12015220540002860, № 32016220000000005, № 1201500000000103, № 32016130000000008, колегія суддів враховує, що на час розгляду даної адміністративної справи не існує жодного обвинувального вироку суду в межах вищезазначених кримінальних проваджень. В свою чергу, формальне посилання фіскального органу на існування досудового розслідування в межах кримінального провадження не може бути підставою для висновків щодо нереальності здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами. 
		Такі висновки суду апеляційної інстанції узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 04.02.2020 по справі № 2а-5188/11/137927.01.2020 по справі № 2040/5325/18, від 22.01.2020 по справі № 1740/2174/18, від 19.09.2019 по справі № 820/9977/13-а, від 27.03.2018 по справі № 816/809/17, від 28.08.2018 по справі № 810/2880/16.
		При цьому, колегія суддів зауважує, що процитовані відповідачем в акті перевірки витяг з ухвали Сєвєродонецького міського суду Луганської області у справах № 428/6972/16-к та № 428/953/18 у кримінальному провадженні № 32015130000000019 є обґрунтуванням клопотання слідчого про надання тимчасового доступу до речей і документів та прокурора про надання дозволу на проведення обшуку. Витяг з ухвали Комінтернівського районного суду м. Харкова у справі № 640/4053/16-к по кримінальному провадженню за № 12015220540002860 та № 32016220000000005 - обґрунтуванням клопотання прокурора про надання тимчасового доступу до речей і документів у ПВКП «Прогрес» та ТОВ «Сота» (не безпосередньо ТОВ «Оптграндторг»).
		Ухвала Печерського районного суду м. Києва по справі № 757/22017/15-к, за даними Єдиного державного реєстру судових рішень, на яку посилається відповідач в обґрунтування фіктивності господарських операцій між позивачем та ТОВ «Індіго-Компані», постановлена у іншому кримінальному провадженні, ні ж стверджує відповідач (12015000000000103), а саме в кримінальному провадженні № 22015000000000052, яке не стосується ані позивача, ані ТОВ «Індіго Компані», ані підприємницької діяльності взагалі. 
		На вимогу суду апеляційної інстанції, викладену в письмовій ухвалі від 23.04.2020, відповідачем не надано пояснень з приводу того, що кримінальні провадження № 42016050000000233, № 1201500000000461, № 32015130000000019, посилання на які наявні в акті перевірки, та на які посилається відповідач і в апеляційній скарзі, стосуються безпосередньо контрагентів позивача ТОВ "Моноліт Констракшн", ТОВ "Інвест-Мегабілдінг", ТОВ "Ред Алерт", ТОВ "ПСВ-Енергопроммонтаж", або інших контрагентів позивача, зазначених в акті перевірки від 28.08.2018 № 3624/20-40-14-03-07/35247879, реальність господарських операцій з якими відповідач вважає спірною.
		Також, на вимогу суду, викладену у зазначеній ухвалі, представником відповідача в судовому засіданні підтверджено, що вироків у вищезазначених кримінальних провадженнях не прийнято. 
		Колегія суддів відмічає, що сам факт порушення кримінальної справи або проведення певних слідчих дій у ній (арешт майна, отримання тимчасового доступу до документів) в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій, проведених позивачем та його контрагентом. 
		Такий висновок суду апеляційної інстанції узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах по справі № 809/1139/17 від 05.06.2018, № 816/809/17 від 27.03.2018, № 822/2348/16 від 15.05.2018. У вказаних постановах Верховний Суд зазначив, що сам по собі факт порушення кримінальної справи щодо посадових осіб контрагента позивача не може слугувати належним доказом фіктивності розглядуваних господарських операцій та не тягне за собою правових наслідків для позивача. Під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства. Наявність кримінального провадження, що перебуває у правоохоронних органів, що здійснюють його розслідування за фактом фіктивного підприємства може мати юридично- правове значення, але не виключно, у випадку наявності вироку суду в кримінальному провадженні, ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанови суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, як такі, що є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Відсутність в матеріалах справи таких судових рішень унеможливлює прийняття доводів скаржника щодо ненадання судами належної оцінки наявності кримінального розслідування.
		В обґрунтування фіктивності господарських операцій між позивачем та ТОВ «Інвест Мегабілдинг»  відповідач посилався, зокрема, на протокол допиту свідка - директора ТОВ «Інвест Мегабілдинг» ОСОБА_3 .. Відповідно до вказаного протоколу допиту, ОСОБА_3 зазначив, що фактично не був директором ТОВ «Інвест Мегабілдинг», бухгалтерських документів, податкової звітності, договорів та податкових накладних не підписував, печатки підприємства не мав. 
		Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. 
		Згідно з частиною першою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. 
		Разом з тим, відповідач на вимогу суду апеляційної інстанції не зміг пояснити, в рамках якого процесуального провадження було допитано ОСОБА_3 в якості свідка, не вказано результатів цього процесуального провадження. 
		Отже, відповідачем не доведено офіційності отримання цих пояснень, що у розумінні ст.ст.73, 74 КАС України унеможливлює прийняття їх в якості належного та допустимого доказу.  
		Крім того, колегія суддів відмічає, що відповідачем не надано пояснень з приводу того, яким чином вищенаведений протокол допиту ОСОБА_3 стосується господарських відносин між ТОВ «Українські технології будівництва» та ТОВ «Інвест Мегабілдинг».
		З метою дотримання принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи, враховуючи, що первинні документи від імені ТОВ "Квант Буд" підписані ОСОБА_3 судом апеляційної інстанції було поставлено перед представниками сторін питання про допит зазначеної особи в судовому засіданні. 
		На вимогу суду апеляційної інстанції представник відповідача, який посилався на показання ОСОБА_3 як на доказ фіктивності спірних господарських операцій, пояснив, що не зможе забезпечити прибуття ОСОБА_3 для допиту його в судовому засіданні в якості свідка. 
		Представник позивача повідомив, що зв`язку із ОСОБА_3 не підтримує, забезпечити прибуття цієї особи в судове засідання для допиту в якості свідка не може, оскільки пройшов тривалий проміжок часу, з дати завершення господарських відносин з ТОВ "Інвест Мегабілдинг» (понад 3 роки). 
		Самостійно клопотань про виклик ОСОБА_3 для допиту його в судовому засіданні в якості свідка учасники процесу у відповідності до ч.1 ст.92 КАС України не заявляли.
		Беручи до уваги наведене, колегія суддів вважає, що посилання відповідача на протокол допиту ОСОБА_3 , показання якого не підтверджені в судовому засіданні, не можуть бути взяті колегією суддів до уваги в якості доказу відсутності реального характеру господарських операції між позивачем та ТОВ «Інвест Мегабілдинг».
		Згідно із ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду апеляційної інстанції відповідачем не надано, а колегією суддів при виконанні вимог  ст.9 КАС України  не виявлено.
		Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи, колегія суддів вважає, що доводи контролюючого органу щодо безтоварності господарських операцій між ТОВ «Українські технології будівництва» та ТОВ «Моноліт Констракшн», ТОВ "Інвест-Мегабілдінг", ТОВ "Ред Алерт", ТОВ "Оптграндторг", ТОВ "Індіго Компані", ПНВП "Спецремналадка", ТОВ "ПСВ-Енергопроммонтаж", ПП "Лакшмі", ТОВ "НПО Променерго", ТОВ «Капітал Білд» не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, оскільки з урахуванням закріпленої в ст. 204 Цивільного кодексу України презумпції правомірності правочину, а також враховуючи вимоги ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України саме контролюючий орган мав надати суду належні, достовірні та беззаперечні докази своїх тверджень про те, що задекларований позивачем податковий кредит за господарськими операціями з придбання товарів у вказаних постачальників сформовано безпідставно за господарськими операціями, які в реальності не виконувались.
		Такий висновок суду апеляційної інстанції узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 27.02.2018 по справі № 813/1974/17, ід 13.03.2018 по справі № 801/6934/13-а, від 27.03.2018 по справі № 816/809/17, від 15.05.2018 по справі № 810/4391/16.  
		Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено склад податкового порушення в частині заниження позивачем податку на прибуток підприємств у сумі 1878700,00 грн, а також податку на додану вартість в сумі 1169849,00 грн, у зв`язку з чим приходить до висновку про скасування податкового повідомлення-рішення від 25.10.2018 № 00004161403 в частині збільшення позивачу грошового зобов`язання з податку на прибуток в сумі 2083261,00 грн, у т.ч. за основним платежем - 1878700,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 204561,00 грн, та від 25.10.2018 № 00004171403 в частині збільшення позивачу грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 1462311,25 грн, у т.ч. за основним платежем - 1169849,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 292462,25 грн, оскільки при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень у цій частині ГУ ДФС у Харківській області діяло не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, необґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мали значення для їх прийняття.
		Надаючи оцінку правомірності формування позивачем витрат по відносинам із ТОВ «Будівельна компанія «Акрон Інвест», витрат та податкового кредиту по відносинам із ДП «СДІ-Україна», які вплинули на формування податкових зобов`язань за оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, колегія суддів зазначає наступне. 
		Судом апеляційної інстанції встановлено, що господарські відносини між позивачем та ТОВ «БК «Акрон Інвест» відбувалися у січні-лютому 2015 року. За результатами цих відносин позивачем було віднесено до складу витрат 2015 року суму в розмірі 1446886,0 грн.
		Як свідчать матеріали справи та відомості Єдиного державного реєстру судових рішень, вироком Солом`янського районного суду м. Києва від 12.09.2014 по справі № 1-кп/760/757/14 затверджено угоду від 22 серпня 2014 року у кримінальному провадженню за №132014100090000131 про визнання винуватості, укладену між старшим прокурором прокуратури Солом`янського району м. Києва ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_5 Визнано ОСОБА_5 винним за ч.1 та ч. 2 ст.205-1 КК України та призначено узгоджене сторонами покарання: за ч. 1 ст. 205-1 КК України - у вигляді обмеження волі на строк 1 (один) рік; за ч. 2 ст. 205-1 КК України - у вигляді обмеження волі на строк 3 (три) роки без позбавлення права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов`язків.  
		Як встановлено судом під час ухвалення вироку, 30.04.2014 року, за попередньою змовою з  невстановленою слідством особою ОСОБА_5 прослідував за адресою : АДРЕСА_17 , до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Виноградової Н.О., де в присутності вказаного нотаріуса підписав статут ТОВ «Будівельна Компанія «Акрон Інвест» в який були внесені неправдиві відомості, щодо наміру здійснення діяльності передбаченої статутом. З даного приводу він розписався в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій. Крім того в цей же день, перебуваючи за вищевказаною адресою та у вищевказаного нотаріуса, ОСОБА_5 підписав довіреність, завчасно підготовлену невстановленою особою, якою уповноважив невідому йому особу представляти інтереси та вести від його імені справи в органах Державної реєстраційної служби, органах Пенсійного фонду, фондах соціального страхування, органах статистики, податковій інспекції, установах, організаціях, підприємствах усіх форм власності, банківських установах під час створення та реєстрації будь - яких Товариств, в тому числі ТОВ «Будівельна Компанія «Акрон Інвест» (далі Товариство) та з питань розпорядження, відчуження частки в статутному капіталі Товариств, а також укладати та підписувати від його імені договори купівлі-продажу частки у статутному капіталі будь яких Товариств, на строки, за ціною та на умовах на його власний розсуд, отримувати належні йому за цими договорами платежі (грошові суми), та/або передавати (відступати) частку (частки) у статутному капіталі будь-яких Товариств, в тому числі перелічених вище, шляхом підписання відповідних заяв. 
		На час підписання ОСОБА_7. протоколу №1 Загальних зборів Учасників ТОВ «Будівельна Компанія «Акрон Інвест» та Статуту ТОВ «Будівельна Компанія «Акрон Інвест», останній розумів, що він вносить неправдиві відомості в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації ТОВ «Будівельна Компанія «Акрон Інвест», оскільки ОСОБА_5 та не встановлені слідством особи, домовились про внесення в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи, завідомо неправдивих відомостей, про те, що директором товариства буде призначено ОСОБА_5 і він в подальшому до діяльності ТОВ «Будівельна Компанія «Акрон Інвест» не буде мати ніякого відношення, а фінансово-господарською діяльністю з використанням ТОВ «Будівельна Компанія «Акрон Інвест» будуть займатись інші особи. 
		На підставі вищевказаних установчих документів, засвідчених ОСОБА_5 , як засновником та директором, невстановлена досудовим слідством особа, на підставі довіреності виданої ОСОБА_7., 19.05.2014 здійснила державну реєстрацію ТОВ «Будівельна Компанія «Акрон Інвест» у державного реєстратора юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві та отримала печатку Товариства. 
		Відповідно до частини шостої статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
		Колегія суддів вважає, що факт фіктивної підприємницької діяльності, який встановлено у визначений законом спосіб, виключає факт здійснення господарських операцій та підстави для відтворення фінансових показників операцій за участю фіктивного підприємства в бухгалтерському та податковому обліку, незалежно від наявності облікових документів.
		Такий висновок суду апеляційної інстанції узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах Верховного Суду від 29.01.2020 по справі № 826/6986/14, від 02.03.2020 по справі № 826/16272/18.  
		У справах №21-5332а15, №21-1318а16, №21-2430а16 Верховний Суд України зазначив, що обставина щодо набрання законної сили вироком суду, яким директора підприємства визнано винним у скоєнні злочинів, передбачених частинами першою і другою статті 205 Кримінального кодексу України, не може бути неврахованою судами, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального її підтвердження первинними документами. Це саме стосується і справ, де має місце обставина щодо наявності постанови суду про звільнення від кримінальної відповідальності особи, яка вчинила зазначений злочин, з нереабілітуючих підстав. 
		Верховний Суд не відступав від такого висновку у спосіб, встановлений пунктом 8 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017).
		З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що наявність вироку відносно засновника ТОВ «Будівельна компанія «Акрон Інвест», ухваленого до моменту виникнення спірних відносин із позивачем по справі, унеможливлює віднесення позивачем сум по вказаним вище контрагентом до складу витрат, а відтак, є вірним висновок відповідача про протиправність віднесення позивачем до складу витрат 2015 року суму в розмірі 1446886,0 грн., та як наслідок заниження позивачем податку на прибуток по відносинам із вказаним контрагентом на 260439,00 грн.
		Судом апеляційної інстанції встановлено, що відносини між ТОВ «УТБ» (Замовник) та ТОВ «СДІ-Україна» (Виконавець) відбувалися в межах договорів підряду № 57 від 17.08.2016, № 53 від 17.08.2016, № 54 від 17.08.2016, № 55 від 17.08.2016, № 52 від 17.08.2016, № 56 від 17.08.2016, № 58 від 17.08.2016, № 0908-12 від 09.08.2016, № 07/5 від 20.07.2016, № 18-03 від 18.03.2016, предметом яких є виконання будівельно-монтажних робіт за адресою: АДРЕСА_36, будівництво житлового будинку АДРЕСА_37, капітальний ремонт насосного обладнання с. Рогань КНС АДРЕСА_38 капітальний ремонт ділянки системи водопостачання в АДРЕСА_39, встановлення лічильників теплової енергії в багатоквартирних житлових будинках с. Рогань Харківського району.
		Сторонами договорів оформлено договірні ціни, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, акти приймання будівельних робіт за формою КБ-2в за вересень 2016 від 06.09.2016, за серпень 2016 від 25.08.2016, за жовтень 2016 від 25.10.2016, відомості ресурсів, розрахунки загальновиробничих витрат, копії яких наявні в матеріалах справи.
		Крім того, позивачем до матеріалів справи надано копії виписаних від імені ДП «СДІ-Україна» податкових накладних за серпень, вересень, жовтень 2016 року, а також копії платіжних доручень за вересень, листопад 2016 року, січень 2018 та договорів про переуступку коштів №2312/1 від 23.12.2016, №2 від 04.11.2016, згідно з якими проведено розрахунки між ТОВ «УТБ» та ДП «СДІ-Україна». 
		Як вбачається зі змісту вказаних вище договорів та первинних документів, від імені виконавця ДП «СДІ-Україна» ці документи було підписано директором ОСОБА_1 . 
		Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 03.09.2016 по справі № 755/13415/16-к застосовано щодо підозрюваного  ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Київському СІЗО Державної пенітенціарної служби України в м. Києві та Київській області на 60 днів - до 31 жовтня 2016 року. 
		Як вбачається зі змісту ухвали, відносно ОСОБА_1 01.09.2016 було порушене кримінальне провадження № 12016100040012351, за ч. 2 ст.121 КК України (умисне нанесення тяжких тілесних ушкоджень, які призвели до смерті потерпілого ОСОБА_6 ). 
		Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 28.10.2016 по справі № 755/13415/16-к продовжено підозрюваному  ОСОБА_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою в Київському СІЗО Державної пенітенціарної служби України в м. Києві та Київській області в межах строку досудового розслідування - до 30 листопада 2016 року включно.
		Ухвалами Дніпровського районного суду м. Києва від 26.12.2016, від 27.03.2017 та від 22.05.2017 по справі № 755/18607/16-к було продовжено застосування запобіжного заходу відносно обвинуваченого  ОСОБА_1 у виді тримання під вартою в Київському СІЗО Державної пенітенціарної служби України в м. Києві та Київській області до 23.02.2017, 25.05.2017 та 20.07.2017 відповідно. 
		Як встановлено ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 18.07.2017 по справі № 755/18607/16-к, ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв`язку з чим кримінальне провадження № 12016100040012351 від 01.09.2016 в частині обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, закрито на підставі п.5 ч.1ст.284 КПК України у зв`язку із смертю обвинуваченого. 
		Таким чином, в період з 03.09.2016 до моменту своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 перебував у  Київському СІЗО, що, на думку колегії суддів, виключає можливість фактичного підписання ним первинних документів по відносинам із ТОВ «Українські технології будівництва», зокрема, актів виконаних робіт, датованих від 06.09.2016 та від 25.10.2016, податкових накладних податкових накладних №86 від 06.09.2016, №82 від 06.09.2016, №83 від 06.09.2016, №84 від 06.09.2016, №81 від 06.09.2016, №85 від 06.09.2016, №87 від 06.09.2016, №316 від 25.10.2016, №317 від 25.10.2016, та договорів про переуступку коштів №2312/1 від 23.12.2016, №2 від 04.11.2016. 
		Згідно з п. 2.5 Положення № 88 документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. 
		Використання при оформленні первинних документів факсимільного відтворення підпису допускається у порядку, встановленому законом, іншими актами цивільного законодавства. 
		Повноваження на здійснення господарської операції особи, яка в інтересах юридичної особи або фізичної особи - підприємця одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджуються відповідно до законодавства. Такі повноваження можуть бути підтверджені, зокрема, письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо. 
		З огляду на викладене, надані позивачем первинні документи, підписані від імені ОСОБА_1 як директора ДП «СДІ-Україна», фактично містять підпис невстановленої особи, тобто, у розумінні ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 1.2, п.2.1, п. 2.2, п. 2.4, п.2.5 Положення № 88 не вважаються первинними документами та не є підставою для відображення в бухгалтерському обліку позивача господарських операцій із ДП «СДІ-Україна». 
		Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком відповідача про заниження позивачем податку на прибуток на 448043,00 грн, податку на додану вартість на 497826,00 грн по відносинам із вказаним контрагентом.
		Отже, відповідач при прийнятті податкових повідомлень-рішень від 25.10.2018 № 00004161403 в частині збільшення позивачу податкового зобов`язання з податку на прибуток на суму 820492,75 грн. (у т.ч. за основним платежем - 708482,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 112010,75 грн.) та № 00004171403 в частині збільшення позивачу податкового зобов`язання з ПДВ на 622282,50 грн. (у т.ч. за основним платежем - 497826,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -124456,50 грн.), діяв правомірно, у зв`язку з чим відсутні підстави для скасування податкових повідомлень-рішень у цій частині. 
		Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції взагалі не надано жодної оцінки податковому повідомленню-рішенню від 25.10.2018 № 00004181403 про застосування до ТОВ «УТБ» штрафних санкцій за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних, яке оскаржується в частині 70 379,86 грн. 
		Судом апеляційної інстанції встановлено, що підставою для застосування штрафу за вказаним податковим повідомленням-рішенням у оскаржуваній частині слугував висновок контролюючого органу про порушення позивачем визначеного ПК України строку для реєстрації податкових накладних № 1 від 03.01.2017, № 3 від 24.03.2017, № 6 від 29.03.2017, № 2 від 24.03.2017, № 8 від 30.03.2017, № 9 від 30.03.2017, № 10 від 30.03.2017, № 4 від 13.04.2017, № 1 від 03.04.2017, № 2 від 03.04.2017, № 3 від 12.05.2017.
		Положеннями п. 201.10 ст. 201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
		Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків, зокрема:
		для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;
		для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;
		для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).
		У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.
		Згідно з п. 120-1.1 ст. 120-1 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України, в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі:
		10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів;
		20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів;
		30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів;
		40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів;
		50 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів.
		За визначенням пп. 14.1.265 п. 14.1 ст. 14 ПК України штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
		Як вбачається з доданого до податкового повідомлення-рішення розрахунку, позивачем податкову накладну № 1 від 03.01.2017 (граничний строк реєстрації - 31.01.2017) зареєстровано в ЄРПН лише 08.06.2017; податкові накладні № 3 від 24.03.2017, № 6 від 29.03.2017, № 2 від 24.03.2017, № 8 від 30.03.2017, № 9 від 30.03.2017, № 10 від 30.03.2017 (граничний строк реєстрації - 15.04.2017), № 4 від 13.04.2017, № 1 від 03.04.2017, № 2 від 03.04.2017 (граничний строк реєстрації - 30.04.2017), № 3 від 12.05.2017 (граничний строк реєстрації 31.05.2017) зареєстровано в ЄРПН 09.06.2017; податкову накладну № 2 від 03.04.2017 (граничний строк реєстрації - 30.03.2017) зареєстровано в ЄРПН 12.06.2017.
		Згідно з поясненням позивача, наведеним у позові, позивач частково погоджується із застосуванням штрафу в розмірі 25947,79 грн. (за періоди листопад 2017-березень 2018 року), а решту суми штрафу в розмірі 70379,86 грн. вважає  такою, що застосована незаконно, оскільки структурним підрозділом відповідача - Київською ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області протиправно здійснювалися перешкоди в прийнятті та реєстрації документів в електронному вигляді, що підтверджується постановою Харківського окружного адміністративного суду від 09.02.2017 та ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2017 по справі № 820/6305/16. Виконавчі листи Харківського окружного адміністративного суду, за якими були відкриті виконавчі провадження, до цього часу частково не виконані. Договір про визнання електронних документів № 9102107565 було укладено з позивачем лише 06.06.2017. Позивач стверджує, що станом на час подачі позову залишались незареєстрованими в ЄРПН податкові накладні по операціям за період з 23.09.2016 по 08.12.2016 на загальну суму 11733572,74 грн. (у т.ч. ПДВ - 1955595,45 грн.), неприйняття яких відповідно до постанови Харківського окружного адміністративного суду від 09.02.2017 по справі № 820/6305/16 було визнано протиправними. 
		Судом апеляційної інстанції встановлено, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 09.02.2017 по справі № 820/6305/16 задоволено адміністративний позов ТОВ "Українські технології будівництва" до Київської об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області  про  визнання протиправними рішення та дій, зобов`язання вчинити певні дії. 
		Визнано протиправним рішення Київської ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області щодо одностороннього розірвання договору про визнання електронних документів № 251220151 від 25.12.2015 року, укладеного між ТОВ "Українські технології будівництва" та Київською ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області. 
		Визнано протиправними дії Київської ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області щодо неприйняття податкових документів ТОВ «Українські технології будівництва» (код ЄДРПОУ 35247879), а саме: податкових декларацій з податку на додану вартість за вересень, жовтень, листопад, грудень 2016 року та додатків №1, №2, №5 до них; податкових накладних №№ 16, 17 від 23.09.2016 року, №18 від 26.09.2016 року, №20 від 27.09.2016 року, №№ 21, 24 від 28.09.2016 року, №25 від 29.09.2016 року, №№ 26, 27, 28, 29,30, 31, 32, 33 від 30.09.2016 року, №№ 1, 2 від 03.10.2016 року, № 3 від 04.10.2016 року, №№ 4, 5 від 06.10.2016 року, № 6 від 10.10.2016 року, №№ 7, 8 від 18.10.2016 року, №№ 10, 11, 12 від 13.10.2016 року, № 13 від 25.10.2016 року, № 15 від 28.10.2016 року, № 16 від 31.10.2016 року, №№ 1, 2, 3 від 15.11.2016 року, №4 від 18.11.2016 року, №№ 5, 6 від 29.11.2016 року, №1 від 06.12.2016 року, №2 від 08.12.2016 року, №3 від 12.12.2016 року, №№ 4, 5, 6 від 14.12.2016 року, № 7 від 21.12.2016 року, №№ 8, 9 від 22.12.2016 року, №10 від 29.12.2016 року для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. 
		Зобов`язано Київську ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області поновити дію договору про визнання електронних документів від 25.12.2015 року № 251220151, укладеного між ТОВ "Українські технології будівництва" та Київською ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області. 
		Зобов`язано Київську ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області забезпечити реєстрацію та прийняття податкових документів в електронному вигляді від ТОВ "Українські технології будівництва".
		Вказана постанова суду набрала законної сили 25.04.2017 як така, що залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2017. 
		Однак, станом на 14.09.2017 постанова суду від 09.02.2017 по справі № 820/6305/16  виконана не була, про що свідчить наявна в матеріалах справи копія постанови державного виконавця від 14.09.2017 про відкриття виконавчого провадження ВП № 54707372 за виконавчим листом Харківського окружного адміністративного суду від 25.05.2017 № 820/6305/16 (т.1, а.с.232). 
		Неможливість реєструвати податкові накладні в період з січня по травень 2017 року підтверджується також копіями відповідей Київської ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області від 10.05.2017 № 6111/10/20-31-08-02-11 та Головного управління ДФС у Харківській області від 11.05.2017 № 4977/10/20-40-08-01-11, якими повідомлено, що на виконання рішення суду з 10.05.2017 було поновлено дію договору про визнання електронних документів від 25.05.2017 № 251220151, але у зв`язку із закінченням 14.04.2017 строку чинності посилених сертифікатів відкритого ключа цей договір не є діючим, і рекомендовано позивачу надати новий договір з чинними посиленими сертифікатами відкритого ключа. 
		Постановою Верховного Суду від 26.06.2018 касаційну скаргу Київської об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області залишено без задоволення. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.02.2017 та ухвалу  Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2017 залишено без змін.
		Колегія суддів зауважує, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 09.02.2017 по справі № 820/6305/16 встановлено дату розірвання договору про визнання електронної звітності, укладеного ТОВ «УТБ» та Київською ОДПІ м. Харкова - 06.10.2016.
		Відповідно до ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
		Отже, враховуючи дату розірвання договору про визнання електронної звітності (06.10.2016) та період виписки податкових накладних, які є предметом розгляду у даній справі (січень-травень 2017 року), дату набрання законної сили постановою Харківського окружного адміністративного суду від 09.02.2017 по справі  № 820/6305/16 (25.04.2017) та позицію податкового органу, який не виконував рішення суду, оскарживши його в касаційному порядку, колегія суддів вважає, що позивач був об`єктивно позбавлений можливості реєструвати спірні податкові накладні у строки, встановлені п.201.10 ст.201 ПК України.
		Як стверджує позивач та не спростовано відповідачем, рішення суду по справі № 820/6305/16 не було виконане і на дату подання позову (07.12.2018), а наступний договір про визнання електронних документів з позивачем було укладено лише 06.06.2017, у зв`язку з чим податкові накладні № 1 від 03.01.2017, № 3 від 24.03.2017, № 6 від 29.03.2017, № 2 від 24.03.2017, № 8 від 30.03.2017, № 9 від 30.03.2017, № 10 від 30.03.2017, № 4 від 13.04.2017, № 1 від 03.04.2017, № 2 від 03.04.2017, № 3 від 12.05.2017 були зареєстровані лише 08.06.2017-09.06.2017.
		Доводи відповідача про те, що рішення судів у справі № 820/6305/16 не є виправданням несвоєчасної реєстрації позивачем вказаних податкових накладних, оскільки реквізити цих податкових накладних безпосередньо не зазначені в постанові Харківського окружного адміністративного суду від 09.02.2017 по справі  № 820/6305/16, колегія суддів вважає неприйнятними, оскільки цим судовим рішенням встановлено відсутність у позивача об`єктивної можливості реєструвати навіть податкові накладні, виписані раніше, ніж спірні, а саме у вересні-грудні 2016 року.  
		Впродовж січня-вересня 2017 року ситуація не змінилась, оскільки відповідач оскаржив постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.02.2017 по справі № 820/6305/16 спочатку в апеляційному, а потім в касаційному порядку. 
		З огляду на викладене, беручи до уваги, що станом на час виникнення спірних відносин відповідач судове рішення не виконав, ТОВ «Українські технології будівництва» було позбавлене можливості реєструвати податкові накладні до моменту укладення нового договору про визнання електронних документів, що відбулося лише 06.06.2017. 
		У справі "Рисовський проти України" Європейський Суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу належного урядування. Цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок … і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
		Як зазначалось вище, факт протиправних дій податкового органу щодо одностороннього розірвання договору про визнання електронних документів 06.10.2016, що, у свою чергу, спричинило перепони у господарській діяльності підприємства позивача у вигляді відсутності можливості реєстрації податкових накладних, підтверджено судовими рішеннями, які набрали законної сили. 
		Відповідно до п. 109.1 ст. 109 ПК України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
		Європейським судом з прав людини у рішенні від 23.07.2002 "Справа "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" зазначено, що загальний характер правових норм, які регулюють питання податкових штрафів, та мета стягнення, яке має водночас і запобіжний, і каральний характер, з достатньою очевидністю вказують на те, що - для цілей статті 6 Конвенції заявники обвинувачувалися в кримінальному правопорушенні (п.79).
		Тобто, Європейський суд з прав людини розцінює податкові правопорушення, як різновид кримінального обвинувачення для цілей застосування Конвенції. Таким чином, передбачені       статтею 120-1 ПК України штрафи, за своєю тяжкістю та каральним характером, цілком відповідають санкціям, притаманним для застосування за кримінальні правопорушення, відтак наявні всі підстави для застосування частин другої статті 6 Конвенції, яка, у свою чергу, унеможливлює притягнення до відповідальності особи за відсутності вини. Відтак, застосування до платника податків наслідків несвоєчасної реєстрації податкових накладних, передбачених статтею 120-1 ПК України, можливе лише за наявності його вини.
		Судом апеляційної інстанції встановлено, що у спірних відносинах неналежне виконання вимог податкового законодавства стосовно своєчасної реєстрації підприємством податкових накладних відбулось з вини контролюючого органу, що виключає протиправність діянь платника податку, та, як наслідок, притягнення його до відповідальності. Відсутність вини платника податків, як необхідної складової податкового правопорушення, обумовила протиправність застосування штрафних (фінансових) санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням.
		Такий висновок суду апеляційної інстанції узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 20.03.2018 у справі № 819/777/17, від 30.01.2018 у справі № 815/2745/17, від 03.05.2018 у справі №818/1070/17, від 09.10.2018 по справі № 818/1073/17.
		Всупереч вимогам ч.1 ст.9, ч.2 ст.77 КАС України доказів наявності у позивача можливості реєструвати податкові накладні за відсутності укладеного договору про визнання електронних документів, а також доказів того, що з позивачем було укладено новий договір про визнання електронних документів раніше, ніж 06.06.2017, відповідачем до суду не надано. 
		З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем не доведено правомірності свого рішення від 25.10.2018 № 00004181403 про застосування до ТОВ «УТБ» штрафних санкцій за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних, яке оскаржується в частині 70 379,86 грн. 
		Відповідно до п. 4 ч.1 ст.317 КАС України неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права є підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення.
		Враховуючи вищенаведене, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.06.2019 по справі № 520/11179/18 підлягає скасуванню з прийняттям постанови про часткове задоволення позову. 
		Згідно з ч.6  ст.139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
		При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (ч.3  ст.139 КАС України).
		На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що на користь позивача слід стягнути витрати по сплаті судового збору за подання позову в розмірі 3778,40 грн. (пропорційно до розміру задоволених позовних вимог).
		Керуючись ч.4 ст.241, ст.ст.243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 326-329  Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
		 
		ПОСТАНОВИВ
		 
		Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області  задовольнити частково.
		Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.06.2019 року по справі № 520/11179/18  скасувати.
		Прийняти постанову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські технології будівництва» (61002, м. Харків, вул. Куликівська, 2, код ЄДРПОУ 32870361) до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.
		Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 25.10.2018 № 00004161403 в частині збільшення позивачу грошового зобов`язання з податку на прибуток в сумі 2083261,00 грн., у т.ч. за основним платежем - 1878700,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 204561,00 грн., та від 25.10.2018 № 00004171403 в частині збільшення позивачу грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 1462311,25 грн., у т.ч. за основним платежем - 1169849,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 292462,25 грн., № 00004181403 в частині застосування штрафних санкцій в розмірі 70379,86 грн.
		В іншій частині в задоволенні позовних вимог - відмовити.
		Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (61057, м. Харків, вул. Пушкінська, 46, код ЄДРПОУ 43143704) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські технології будівництва» (61002, м. Харків, вул. Куликівська, 2, код ЄДРПОУ 32870361) витрати по сплаті судового збору в розмірі 3778 (три тисячі сімсот сімдесят вісім) грн. 40 коп.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. 
		Роз`яснити, що відповідно до п. 3 Розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України, cтрок на оскарження постанови продовжується на строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
		 
		Головуючий суддя (підпис)Т.С. ПерцоваСудді(підпис)  (підпис) В.Б. Русанова    С.П. Жигилій   Повний текст постанови складено  19.05.2020 року

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...