Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 518/106/16-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи; Умисне вбивство.
Надіслано для оприлюднення: 19.05.2020. Зареєстровано: 20.05.2020. Забезпечено надання загального доступу: 21.05.2020.

Номер судового провадження: 1-кп/521/93/20
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12014160460000393

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		                Справа № 518/106/16-к
		                            Пр-ня по справі № 1кп/521/93/20 
		В И Р О К
		 
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		 
		 
		ВСТУПНА ЧАСТИНА
		м. Одеса, Україна
		18 травня 2020 року 
		 
		Малиновський районний суд м. Одеси засідаючи у складі колегії суддів: 
		Головуючого судді  ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 
		із секретарями судових засідань  ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 на стадії судового провадження розглянувши кримінальне провадження № 12014160460000393 від 01.06.2014 року, у відношенні: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеси, українця, громадянина України, маючого вищу  юридичну освіту, працюючого керівником Ширяївського бюро безоплатної правової допомоги Філіалу Котовського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, одружений, проживаючий в АДРЕСА_1 , зареєстрований в АДРЕСА_2 , раніше не судимий, у скоєні злочинів передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 125 КК.
		 
		   Сторони кримінального провадження, які приймали участь на стадії судового провадження, -
		   з боку обвинувачення: прокурори ОСОБА_8 , ОСОБА_9 
		   з боку захисту: обвинувачений ОСОБА_7 , захисники  адвокати ОСОБА_10 , ОСОБА_11 
		   інші учасники судового провадження: потерпілі ОСОБА_12 , ОСОБА_13 
		 
		МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
		 
		1.Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.
		   1.1. ОСОБА_7 01 червня 2014 року приблизно о 01 годині 30 хвилин знаходячись за місцем мешкання гр. ОСОБА_14 в будинку АДРЕСА_3 , в приміщенні літньої кухні, під час раптово виниклої сварки між ним та ОСОБА_12 із-за відносин з двоюрідною сестрою обвинуваченого, вступив у словесний конфлікт з потерпілим, який переріс у бійку.
		   Далі діючи умисно, знаходячись у вкрай нервовому стані, у негативно забарвлених реакціях на поведінку потерпілого у вигляді гніву, запальності і роздратуванні, що в цілому призвело до крайнього ступеню неприязних відносин, які виникли спонтанно під час сварки і що стало мотивом злочинних дій обвинуваченого, з метою заподіяння смерті ОСОБА_12 , взяв в праву руку ніж (встановити який не надалось можливим, оскільки ОСОБА_7 з місця події його забрав), який приніс із собою та умисно почав наносити потерпілому ОСОБА_12 , удари ножом в область спини з ліва, а саме наніс сім ударів ножом в місце розташування життєво важливого органу потерпілого, спричинивши тілесні ушкодження у вигляді: проникаючі множині (три) ножові поранення грудної клітини; множині поранення м`яких тканей лівої половини грудної клітини (чотири); посттравматичний лівосторонній пневмоторакс.
		Тілесні ушкодження у вигляді: проникаючих множинних (три) ножових поранення грудної клітини; посттравматичний лівосторонній пневматорикс були небезпечні для життя в момент їх спричинення та по даному критерію відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, які були небезпечні для життя в момент їх спричинення.
		Тілесні ушкодження у вигляді: множинних поранень м`яких тканей лівої половини грудної клітини (чотири), не були небезпечними для життя в момент їх спричинення і тягнуть за собою розлад здоров`я тривалістю більше 6 діб та не більше 21 дня і відносяться до легких тілесних ушкоджень, потягнувши короткочасний розлад здоров`я.
		Свій злочинний умисел, направлений на заподіяння смерті ОСОБА_12 , ОСОБА_7 , не довів до кінця з причин, які не залежали від волі останнього, оскільки ОСОБА_12 , втік з вище вказаного приміщення та його каретою швидкої допомоги було доставлено до Ширяївської ЦРЛ де було надано кваліфіковану медичну допомогу.
		1.2.Того ж дня, приблизно о 01 годині 40 хвилин ОСОБА_7 , знаходячись в будинку АДРЕСА_3 , в приміщенні літньої кухні, після нанесення тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_12 , продовжуючи свої незаконні дії, з метою спричинення легких тілесних ушкоджень вище вказаним ножом умисно наніс ОСОБА_13 , один удар в область колінного суглобу правої ноги, спричинивши останньому тілесні ушкодження, у вигляді: ножове поранення правого колінного суглобу, яке не було небезпечним для життя в момент його спричинення та тягне за собою розлад здоров`я тривалістю не більше 6 діб, що відноситься до легких тілесних ушкоджень.
		   1.3. Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України, за кваліфікуючими ознаками: закінчений замах на вбивство, тобто замах на умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині; та за ч. 1 ст. 125 КК, за кваліфікуючими ознаками: умисне легке тілесне ушкодження.
		   2.Покази і правова позиція обвинуваченого.
		   2.1.Обвинувачений ОСОБА_7 свою вину у скоєнні кримінальних правопорушень повністю не визнав та показав, що з 31 травня на 01 червня 2014 року він разом з ОСОБА_15 приїхали до будівлі ОСОБА_14 для спільного святкування «останнього дзвоника». В домоволодінні ОСОБА_14 вже знаходились брати ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , троюрідна сестра ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 і ОСОБА_17 , ОСОБА_21 . В процесі спілкування із сестрою, між нею та ОСОБА_7 виникло непорозуміння, в зв`язку з чим вона направилась одразу до літньої кухні. ОСОБА_7 направився за нею. В цей же час ОСОБА_12 звернувшись до ОСОБА_7 сказав йому, щоб не чіпав її. Останній відповів, що самостійно розбереться та словесно закрив йому рота. Коли ОСОБА_7 зайшов до літньої кухні, за ним зайшов ОСОБА_12 , який одразу ж питаючи кому він закрив рота, схопив його за шию та прижав до дверного отвору який знаходився між кімнати у літній кухні. В цей же час до приміщення кухні забіг ОСОБА_19 який почав відтягувати ОСОБА_12 від ОСОБА_7 . Коли ОСОБА_12 тримав його за шию лівою рукою, правою вдарив ОСОБА_7 у голову, в обличчя. Далі почав нападати на ОСОБА_7 в процесі такого шарпання вони разом впали на підлогу. На підлозі, ОСОБА_12 подавив опір ОСОБА_7 та своїм тілом фактично сів на нього. В цей же час ОСОБА_12 почав хаотично наносити по ньому удари в різні частини голови, а також душити за шию. Скільки ударів було нанесено ОСОБА_7 не пам`ятає. Коли він почав майже втрачати свідомість, ОСОБА_7 нащупав на підлозі плоский металевий предмет, яким почав відштовхувати від себе ОСОБА_12 . Він наніс лише два удари по ОСОБА_12 але в які частини тіла прийшлись удари він пояснити не може, оскільки не бачив. Коли ОСОБА_12 звільнив його, ОСОБА_7 ще знаходився на підлозі. В цей же час до приміщення кухні забіг ОСОБА_13 який наніс один удар ногою в голову ОСОБА_7 , від якого він втратив свідомість. Коли прийшов до тями то просто залишив вказане домоволодіння і направився додому. 
		   Під час прямого та перехресного допиту ОСОБА_7 показав, що він не наносив будь-які удари потерпілому ОСОБА_13 . Він пам`ятає, що наніс лише два удари невідомим йому плоским металевим предметом по потерпілому ОСОБА_12 . Яким чином у потерпілого ОСОБА_12 з`явились сім ножових поранень, а також у потерпілого ОСОБА_13 тілесне ушкодження на нозі  він пояснити не може. Куди зник вказаний металевий предмет він не знає. При виході з літньої кухні він не зустрічався зі ОСОБА_14 та не спілкувався з ним. Жодних конфліктів під час святкування у домоволодінні ОСОБА_14 не було. Після вказаних подій, він не викликав ані поліцію, ані швидку медичну допомогу. На ньому були тілесні ушкодження, однак які саме він пояснити не зміг. Прийшовши додому він ліг спати.
		   Щодо примирення з потерпілим ОСОБА_12 , обвинувачений показав, що він бажав примиритись, для чого було проведено декілька зустрічей з потерпілою стороною. Заявлена потерпілим сума матеріального та морального відшкодування була занадто велика, в зв`язку з чим будь-які перемовини були зупинені.
		   3.Докази на підтвердження встановлених судом обставин.
		   3.1.Незважаючи на повне не визнання своєї вини, вина обвинуваченого ОСОБА_7 в скоєнні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 125 КК повністю доказана і підтверджується зібраними у кримінальному провадженню в порядку ст. ст. 84-86, 91-93 КПК доказами.
		   3.2.Показами потерпілого ОСОБА_13 /потерпілий за епізодом ч. 1 ст. 125 КК/, який будучи допитаний в судовому засіданні, показав, що 31.05.2014 року він разом з друзями збирався святкувати закінчення школи. Святкування відбувалось за місцем проживання гр. ОСОБА_14 за адресою АДРЕСА_3 та затягнулось на наступний день на 01.06.2014 року. Приблизно о 01 годині 30 хвилин, коли він знаходився в будинку почув словесний конфлікт між його братом ОСОБА_12 та ОСОБА_7 , який переріс в фізичний конфлікт. В ході конфлікту з метою розборонити останніх, до приміщення зайшов ОСОБА_19 , який намагався відтягнути ОСОБА_12 . В свою чергу потерпілий ОСОБА_13 відтягнув від свого брата ОСОБА_19 . Останній знову намагався розборонити ОСОБА_12 та ОСОБА_7 і відштовхуючи ОСОБА_12 на себе, вдарив його у шию. В цей же час, ОСОБА_12 та ОСОБА_7 під час боротьби впали на підлогу, при цьому зачепили міжкімнатні двері в яких розбили скло. При падінні ОСОБА_12 знаходився знизу, а ОСОБА_7 зверху на ньому. Після падіння ОСОБА_12 вибіг або вийшов з приміщення. В цей же час, потерпілий ОСОБА_13 від брата ОСОБА_12 почув, що у ОСОБА_7 в руках знаходиться ніж. З метою недопущення спричинення ще комусь тілесних ушкоджень потерпілий ОСОБА_13 наніс ОСОБА_7 , який піднімався з підлоги, один удар ногою в голову, від якого останній знепритомнів. В цей же час ОСОБА_7 наніс йому один удар ножом в коліно. В подальшому він побачив у брата ОСОБА_12 тяжкі тілесні ушкодження на тілі. З місця події вони уїхали на автомобілі і в подальшому звернулись до медичної установи.
		   Під час перехресного допиту, потерпілий ОСОБА_13 показав, що конкретні фізичні дії ОСОБА_7 по відношенню до ОСОБА_12 він не бачив. Його брат ОСОБА_12 будь-якої фізичної шкоди ОСОБА_7 не спричиняв. Чи впав його брат на скло біля дверей потерпілий не бачив. ОСОБА_19 вибіг з приміщення можливо тому, що побачив ніж в руках ОСОБА_7 . Всі події відбулись дуже швидко. В той момент часу потерпілий ОСОБА_13 перебував у шоковому, стресовому стані і події частково не пам`ятає. Ніж візуально він бачив частково, однак описати його не може. В якій руці у ОСОБА_7 знаходився ніж потерпілий не пам`ятає. ОСОБА_7 знаходився у стані алкогольного сп`яніння, про це свідчила його зовнішність, мова та той факт, що потерпілий особисто бачив, як він пив пиво. Потерпілий та його брат ОСОБА_12 не були у стані алкогольного сп`яніння. Причину конфлікту потерпілий ОСОБА_13 не знає. 
		   3.3.Показами потерпілого ОСОБА_12 /потерпілий за епізодом ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК/, який будучи допитаний в судовому засіданні, дав аналогічні покази, що і його брат, потерпілий ОСОБА_13 в частині обставин очевидцем яких він був підтвердивши місце, час, обставини та осіб які були присутні під час події злочину. ОСОБА_12 підтвердив, що 31.05.2014 року він разом з братом ОСОБА_13 та друзями святкували закінчення школи за місцем проживання гр. ОСОБА_14 за адресою АДРЕСА_3 . Святкування затягнулось на наступний день 01.06.2014 року. Під час святкування між ОСОБА_12 та ОСОБА_7 виник конфлікт, фактично на підставі ревнощів до ОСОБА_22 , яка є не рідною сестрою ОСОБА_7 . В ході конфлікту потерпілий з обвинуваченим обмінялись висловами у нецензурній формі, після чого ОСОБА_12 схопив ОСОБА_7 за шию і прижав до дверей. В цей час ОСОБА_19 намагався їх розборонити, однак відтягував лише потерпілого від ОСОБА_7 . Тоді ж між ОСОБА_13 та ОСОБА_7 почалась словесна сварка. Далі ОСОБА_19 несильно вдарив потерпілого ОСОБА_12 по шиї і в цей час останній відпустив ОСОБА_7 . Одразу ж обвинувачений почав наносити множені удари в різні частини тіла ОСОБА_12 , після яких останній почав нахилятись і падати разом з ОСОБА_7 . Після падіння, потерпілий відштовхнув обвинуваченого та вибіг на вулицю, при цьому крикнув, що ОСОБА_7 вдарив його ножом. В подальшому ОСОБА_23 допомагав йому закривати рани, а брат ОСОБА_13 відвіз додому, куди і була викликана швидка медична допомога, яка госпіталізувала його до лікарні де йому зробили операцію та він дізнався про свої ушкодження. 
		   Під час перехресного допиту, потерпілий ОСОБА_12 показав, що ОСОБА_7 у вказаний день вживав алкогольний напій пиво. Під час бійки, коли потерпілий падав на підлогу, він не падав на скло, оскільки розбите скло від двері знаходилось поряд. Він бачив у руках ОСОБА_7 ніж чорного кольору в момент нанесення ударів. Він знав, що ОСОБА_7 дуже часто носить при собі ніж та взагалі полюбляє холодну зброю.
		   3.4.Показами свідка ОСОБА_24 , який будучи допитаний в судовому засіданні показав, що обвинуваченого ОСОБА_7 він знає з дитинства, оскільки останній приїздив у село Преображенка до дідуся. Раніше був в дружніх стосунках, після вказаних подій перебуває не в дружніх стосунках. Потерпілих ОСОБА_25 знає добре. Багно ОСОБА_17 є його однокласником. З ними перебуває в дружніх стосунках. Підстав обмовляти ОСОБА_7 та братів ОСОБА_25 у нього не має.
		   Щодо подій які відбулись, свідок дав аналогічні покази, що і потерпілий ОСОБА_13 в частині обставин очевидцем яких він був. Так свідок підтвердив факт святкування закінчення школи разом з ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_15 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_21 . Деякі хлопці пішли раніше зі святкування. В подальшому до них приєднались ОСОБА_34 та ОСОБА_35 . Святкування відбувалось в ніч з 31.05.2014 року на 01.06.2014 року за місцем проживання гр. ОСОБА_14 за адресою АДРЕСА_3 . Під час знаходження в будинку свідок бачив як між ОСОБА_33 та ОСОБА_7 виник словесний конфлікт, який переріс в бійку. Причини конфлікту свідок не знає, оскільки він виник на вулиці не перед його очима. З перших висловлювань, ОСОБА_24 зрозумів, що ОСОБА_7 сказав, щось образливе на адресу ОСОБА_12 . В будинку ОСОБА_12 схопив ОСОБА_7 за шию, в цей же час між ними почалась штовханина та боротьба. Тоді ж в кімнату зайшов ОСОБА_34 та хотів розборонити їх, схопивши ОСОБА_12 з заду і потягнув на себе. В цей же час ОСОБА_13 почав відтягувати від свого брата ОСОБА_34 з метою, щоб останній не спричинив ніяких тілесних ушкоджень його брату ОСОБА_12 . Тоді ж в процесі штовханини ОСОБА_7 та ОСОБА_12 впали на підлогу. Що відбувалось на підлозі він не бачив, оскільки йому перешкоджав стіл. Однак в цей час він почув сильні крики ОСОБА_12 . З криків, свідок ОСОБА_24 зрозумів, що ОСОБА_12 отримав ножові тілесні ушкодження. На допомогу останньому підбіг його брат ОСОБА_13 і наніс удар ногою в обличчя ОСОБА_7 , від якого останній впав і можливо втратив свідомість. Тоді ж вони побачили кров у ОСОБА_33 і він повідомив, що йому ОСОБА_7 ножом наніс декілька ударів в живіт. ОСОБА_36 намагався зупинити кров у ОСОБА_37 приміщенні біля ОСОБА_7 свідок бачив ніж. Описати ніж свідок не зміг, повідомив лише, що ніж був розкладний. ОСОБА_32 на своєму транспортному засобі відвезли ОСОБА_33 до дому та в подальшому у лікарню. В цей час ОСОБА_38 побачивши ножа на підлозі, заховав його, однак в подальшому коли ОСОБА_7 прийшов до тями повернув йому його. 
		   Під час перехресного допиту, свідок ОСОБА_24 показав, що двері на кухні в будинку де відбулись події були частково зі склом. Одна з шибок скла під час штовханини між ОСОБА_7 та ОСОБА_33 розбилась. Як саме наносив удари ОСОБА_7 ножом по ОСОБА_33 свідок не бачив. Чи були на ножі сліди крові, свідок не пам`ятає. 
		   3.5.Показами свідка ОСОБА_14 , який допитаний в судовому засіданні, дав фактично аналогічні покази, що і свідок ОСОБА_24 в частині обставин, очевидцем яких він був. Свідок підтвердив, що добре знає обвинуваченого ОСОБА_7 та потерпілих ОСОБА_25 . З останніми підтримує дружні стосунки. Підстав обмовляти обвинуваченого та потерпілих у нього не має. Щодо обставин, очевидцем яких він був, ОСОБА_14 показав, що декілька років тому, у нього вдома за адресою АДРЕСА_3 зібралися хлопці відсвяткувати закінчення школи. Серед присутніх були ОСОБА_24 , брати ОСОБА_25 , ОСОБА_7 , ОСОБА_39 . Поки він знаходився в будинку, жодних конфліктів не було. Коли він знаходився на вулиці, він почув, що в будинку сильний шум та побиття посуду. Через деякий час він направився до будинку де побачив, що на вулицю вибіг ОСОБА_12 . У будинку він побачив на підлозі лежачого ОСОБА_7 та біля нього ніж. Вказаний ніж ОСОБА_14 забрав та сховав в іншому будинку біля вікна. Коли ОСОБА_7 піднявся з підлоги, почав шукати свій ніж. Задля уникнення продовження конфлікту, ОСОБА_14 повернув ніж ОСОБА_7 і той пішов додому. Тоді ж хтось з хлопців сказав, йому, що ОСОБА_7 підрізав ОСОБА_12 . 
		   Під час перехресного допиту, свідок показав, що він не пам`ятає чи були в будинку розбито скло від дверей. Ніж він не роздивлявся, а тому не може його описати, але стверджує, що це не був кухонний ніж. Вказаний ніж належав ОСОБА_7 . Під час досудового розслідування не казав про ніж, оскільки злякався відповідальності за те, що брав ніж у руки і ховав його. Особисто він не бачив поранення у ОСОБА_12 та на ОСОБА_7 він не бачив жодних тілесних ушкоджень. Жодного тиску на нього під час досудового розслідування та судового розгляду ніхто не вчиняв. 
		   3.6.Показами свідка ОСОБА_23 , який допитаний в судовому засіданні, дав фактично аналогічні покази, що і свідки ОСОБА_24 , ОСОБА_14 в частині обставин, очевидцем яких він був. Свідок підтвердив, що добре знає обвинуваченого і потерпілих ОСОБА_25 . Підстав обмовляти їх у нього не має. Свідок показав, що дійсно з 31.05.2014 року на 01.06.2014 року він спільно з братами ОСОБА_25 , ОСОБА_24 , ОСОБА_34 у ОСОБА_14 вдома хотіли відсвяткувати закінчення школи. Також був присутній ОСОБА_7 . До початку святкування між ОСОБА_12 та ОСОБА_7 виник конфлікт. Початок конфлікту ОСОБА_23 не бачив. Причину конфлікту не знає. Фактично побачив лише наслідки, коли з будинку вибіг ОСОБА_12 та впавши на землю сказав, що його порізав ОСОБА_7 . Він бачив на останньому багато крові. Одразу вони прийняли рішення відвести його додому та в лікарню. Свідок також бачив, бійку між ОСОБА_7 та ОСОБА_13 , одразу після нанесення ножових поранень по ОСОБА_12 . Зайшовши в приміщення де відбувалась бійка, ОСОБА_23 побачив, як непритомлений ОСОБА_7 приходив до тями та шукав свій ніж. Через деякий час ОСОБА_7 пішов з будинку ОСОБА_14 .
		   3.7.Крім того, вина ОСОБА_7 повністю підтверджується документами доказами наявними в матеріалах кримінального провадження і які судом дослідженні в порядку ст. 358 КПК України.
		   3.8.Протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 01.06.2014 року о 04.00 годині, відповідно до якого дільничний інспектор Ширяївського РВ ГУМВС України в Одеській області прийняв усну заяву від гр. ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про скоєний злочин. Відповідно до заяви: 01.06.2014 року біля 01 години 30 хвилин в с. Преображенка Ширяївського району гр. ОСОБА_7 наніс шість ножових поранень в ліву частину спини. 
		   3.9.Протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 01.06.2014 року о 08.00 годині, відповідно до якого старший слідчий СВ Ширяївського РВ ГУМВС України в Одеській області прийняв усну заяву від гр. ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про скоєний злочин. Відповідно до заяви: 01.06.2014 року біля 01 години 40 хвилин перебуваючи у гостях по АДРЕСА_3 , мешканець м. Одеси, гр. ОСОБА_7 вчинив відносно ОСОБА_13 сварку та перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння наніс йому одну колото-різану рану ножом в область правого коліна. 
		   3.10.Довідкою Ширяївської центральної районної лікарні Одеської області, відповідно до якої ОСОБА_12 поступив на пункт швидкої допомоги Ширяївської ЦРЛ 01.05.2014 року о 03 годині 45 хвилин, з діагнозом: множені ножові проникаючи поранення грудної клітини зліва. Гемоторакс.
		   3.11.Протоколом огляду місця події від 01.06.2014 року який проведений з 04 години 45 хвилин до 05 години 30 хвилин, яким було зафіксовано: місце скоєння злочину і обстановка після злочину, а також виявлені сліди злочину. Так, згідно протоколу, було оглянуте домоволодіння за адресою АДРЕСА_3 . На території домоволодіння був оглянутий будинок. На території подвір`я були виявлені та вилучені речі які не є речовими доказами. 
		   3.12.Відповідно до довідки Одеського обласного бюро судової експертизи від 10.06.2014 року, у крові ОСОБА_12 етиловий спирт не виявлений. 
		   3.13.Висновком судово-медичної експертизи потерпілого ОСОБА_12 № 51 від 16.07.2014 року, відповідно до якої, у ОСОБА_12 , виявлені пошкодження у вигляді: проникаючи множенні (три) ножові поранення грудної клітини. Множенні поранення м`яких тканин лівої половини грудної клітки (чотири). Постравматичний лівосторонній пневмогемоторакс. Удари наносились хаотично, безладно в короткий проміжок часу. Дані тілесні ушкодження могли бути заподіяні гострим колото-ріжучим предметом (кишеньковим ножом), що описаний в обставинах справи 01.06.2014 року та не могли бути причинені в результаті падіння з висоти власного росту та удару об тверду поверхонь або предмет. ОСОБА_12 при причинені йому даних тілесних ушкоджень міг знаходитись в положенні стоячи, сидячи. Тілесні ушкодження у вигляді: Проникаючі множенні (три) ножові поранення грудної клітини. Посттравматичний лівосторонній пневмогемоторакс, були небезпечними для життя в момент скоєння та по цьому критерію відповідно «Правил…п.2.1.3.й» (1995рік) відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, які є небезпечними для життя в момент заподіяння. Тілесні ушкодження у вигляді: множенні поранення м`яких тканин лівої половини грудної клітини (чотири), не були небезпечними для життя в момент заподіяння, тягнуть за собою розлад здоров`я тривалістю понад 6 днів та не більше 21 дня, і по цьому критерію, відповідно п.п. 2.3.3. і 4.6. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» (1995р.) відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, які спричинили короткочасний розлад здоров`я.
		   3.14.Висновком судово-медичної експертизи ОСОБА_13 № 34 від 05.06.2014 року, відповідно до якої, у ОСОБА_13 на момент дослідження були тілесні ушкодження: ножове поранення правого колінного суглобу. Накладено два шви. Дані пошкодження завдані дією колючо-ріжучої (колото-ріжучого) предмету (ножом), який описаний при обставинах справи. ОСОБА_13 під час заподіяння йому даних тілесних ушкоджень міг перебувати в положенні стоячи, сидячи та лежачи. Особа, яка заподіяла тілесні ушкодження ОСОБА_13 , відносно останнього у момент вчинення могла знаходитись на достатній відстані для нанесення даного ушкодження. Вказані ушкодження не були небезпечні для життя в момент скоєння, мають незначні, скороминущі наслідки, що тривають не більше 6 днів, та за цим критерієм, відповідно п.п.2.3.5 «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень» (1995р.) відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень. 
		   3.15.Висновком судово-медичної експертизи речових доказів № 449 від 04.08.2014 року, відповідно до якої: 1.)На спортивній куртці ОСОБА_12 1993 року народження, виявлено 10 колото-різаних ушкоджень, які могли бути утворені плоским колючо-ріжучим предметом, типу ножа, який має обушок і лезо з максимальною шириною поринулої частини клинка не більш 2.6 см. 2.)На передній поверхні брюк (справа) ОСОБА_13 1997 року народження, виявлено 1 колото-різане пошкодження, яке могло бути утворено плоским колючо-ріжучим предметом, типу ножа, який має обушок і лезо з максимальною шириною поринулої частини клинку не більш 3,5 см.
		   3.16.Висновком судово-медичної імунологічної експертизи № 519 від 21.07.2014 року, відповідно до якої: на брюках, що належать потерпілому ОСОБА_12 , виявлена кров людини групи А з ізогемагглютінінов анти-В за системою АВО.
		   3.17.Висновком судово-медичної експертизи крові ОСОБА_7 № 3464 від 11.06.2014 року, відповідно до якої: у крові гр. ОСОБА_7 етиловий спирт не виявлений. 
		   3.18.Висновком судово-медичної експертизи речових доказів № 491 від 14.07.2014 року, відповідно до якої: На спортивній куртці потерпілого ОСОБА_12 , вилученої у брата потерпілого ОСОБА_13 , виявлена кров людини групи А с ізогемагглютинином анті-В за системою АВО, що не виключає її походження від самого потерпілого ОСОБА_12 (відповідно ксерокопії історії хвороби №1410 від 01.06.2014р. Ширяївської ЦРБ у потерпілого ОСОБА_12 група крові А (ІІ), та виключає її походження від підозрюваного ОСОБА_7 (відповідно ксерокопії паспорту КМ 569144 у підозрюваного ОСОБА_7 «група крові «В(ІІІ)».
		   3.19.Протоколом слідчого експерименту від 18.08.2014 року та фото таблицею до нього, а також відеозаписом слідчої дії, відповідно до яких слідчий СВ Ширяївського РВ ГУМВС України в Одеській області у період часу з 12 години 20 хвилин до 12 години 50 хвилин у присутності понятих, спеціаліста, законного представника неповнолітнього потерпілого ОСОБА_40 , з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення провів слідчий експеримент, під час якого потерпілий ОСОБА_13 на місці скоєння злочину  в домоволодінні по АДРЕСА_3 , показав, як та за яких обставин 01.06.2014 року приблизно о 01 годині 00 хвилин між його братом ОСОБА_12 та ОСОБА_7 виник конфлікт, який переріс у бійку. В процесі бійки, ОСОБА_7 наніс декілька ударів ножом в область тулубу та спини ОСОБА_12 . В процесі бійки, ОСОБА_7 також наніс ОСОБА_13 один удар ножом в область коліна правої ноги. 
		   3.20.Протоколом слідчого експерименту від 18.08.2014 року та фото таблицею до нього, а також відеозаписом слідчої дії, відповідно до яких слідчий СВ Ширяївського РВ ГУМВС України в Одеській області у період часу з 11 години 40 хвилин до 12 години 10 хвилин у присутності понятих, спеціаліста, з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення провів слідчий експеримент, під час якого потерпілий ОСОБА_12 на місці скоєння злочину  в домоволодінні по АДРЕСА_3 , показав, як та за яких обставин у період часу з 31.05.2014 року по 01.06.2014 року між ним та ОСОБА_7 виник конфлікт, який переріс у бійку. В процесі бійки, ОСОБА_7 наніс сім ударів ножом в область грудної клітини з ліва. Одразу після отримання поранень, ОСОБА_12 вибіг на вулицю, оскільки боявся, що ОСОБА_7 продовжить нанесення ударів по ньому та сильно закричав, що його підрізали. Після цього впав на землю на подвір`ї домоволодіння.
		   3.21.Протоколом слідчого експерименту від 18.08.2014 року та фото таблицею до нього, а також відеозаписом слідчої дії, відповідно до яких слідчий СВ Ширяївського РВ ГУМВС України в Одеській області у період часу з 11 години 00 хвилин до 11 години 30 хвилин у присутності понятих, спеціаліста, захисника ОСОБА_41 , з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення провів слідчий експеримент, під час якого підозрюваний ОСОБА_7 на місці скоєння злочину  в домоволодінні по АДРЕСА_3 , показав, як та за яких обставин у період часу з 31.05.2014 року по 01.06.2014 року між ним та ОСОБА_12 виник конфлікт, який переріс у бійку. В процесі бійки, ОСОБА_12 наніс по ОСОБА_7 декілька ударів кулаками, в тому числі по обличчю. Одночасно вони впали на підлогу, де ОСОБА_12 знаходився зверху над ОСОБА_7 та також наносив по ньому удари. В процесі, ОСОБА_7 намагався відштовхнути від себе ОСОБА_12 , однак зрозумівши, що це не вийде, знайшов на підлозі металевий предмет (плоский металевий предмет) та взявши його правою рукою почав наносити ним удари в область спини ОСОБА_12 . В подальшому, коли ОСОБА_34 відтягнув від нього ОСОБА_12 , в кімнату забіг його брат ОСОБА_13 та не сказавши ні слова наніс один удар рукою в область голови, від якого ОСОБА_7 втратив свідомість. Коли прийшов до тями, одразу ж покинув місце події та направився додому.
		   3.22.Речовими доказами які були оглянуті в судовому засіданні за участю всіх учасників судового провадження, а саме: 1)Речі ОСОБА_7 (спортивний костюм чорного кольору); 2)Брюки ОСОБА_13 темно-сірого кольору на яких є поріз в районі колінного суглобу; 3)Спортивна куртка ОСОБА_12 з пошкодженнями у вигляді порізів, які відповідають отриманим потерпілим ножових тілесних ушкоджень.
		   3.23.Згідновисновку Актукомісійної стаціонарноїкомплексної судовоїпсихолого-психіатричноїекспертизи від15.07.2014року,яка проведенау відношенні ОСОБА_7 ,що стосуєтьсяпсихологічного стануобвинуваченого,у останнього рівень інтелектуального розвитку відповідає середній нормі для його вікової групи, в нього відсутні будь-які порушення інтелектуально-мнестичних функцій, істотних «загострень» характерологічних рис, які моли б вплинути на його поведінку в період скоєння інкримінуємого йому діяння. В момент скоєння інкримінуємого йому діяння випробуваний міг перебувати в стані емоційної напруги, обумовленої конфліктною ситуацією та фізичним насиллям з боку потерпілого ОСОБА_12 . В стані фізіологічного афекту не перебував. 
		   Що стосується психічного стану ОСОБА_7 то, останній до часу скоєння інкримінуємого йому правопорушення не страждав хронічним хворобливим розладом або іншим, в тому числі, і тимчасовим, хворобливим психічним розладом, слабоумством, міг в повній мірі усвідомлювати свої дії і керувати ними. В даний час ОСОБА_7 не страждає хронічним хворобливим психічним розладом або іншими хворобливим психічним розладом, слабоумством. За своїм психічним станом здатний правильно сприймати обставини, які мають значення для кримінального провадження та давати пояснення щодо них, може стати перед слідством та судом. Застосування примусових заходів медичного характеру не потребує.
		   4.Оцінка доказів судом.
		   І. Питання умислу, мотивів, мети правопорушення, а також необхідної оборони. 
		   4.1.Переходячи до більш детального аналізу доказів  суду належало оцінити усні докази, документи докази та речові докази під різними кутами, під різними проекціями сприйняття одних і тих же фактів  сторони обвинувачення і сторони захисту.
		   4.2.Одним і тим самим доказам сторонами надавалась не тільки різна оцінка, але й певним чином показувався пріоритет одних доказів над іншими.
		   4.3.Приймаючи одну доказову інформацію і відкидаючи іншу, суд враховує, що поняття істинність або хибність факту це вже  судження (міркування). Будь-який факт має своєю зовнішньої оболонкою судження. Нашу оцінку того чи іншого предмета або переживання ми необхідно повинні висловити в судженні. Разом з тим, істина є продукт адекватності (розумності) судження і дійсності.
		   4.4.Суд, ухвалюючи вказаний вирок намагався зберегти нейтральність по відношенню до сторін і оцінив докази виключно на власному переконанні, що ґрунтувалось не тільки на праві і законі, але й використовуючи звичайний життєвий досвід. Факти і обставини, судом викладені в тому розумінні, як вони були надані стороною обвинувачення, після ретельної перевірки в змагальній процедурі стороною захисту, яка намагалась поставити їх під сумнів з точки зору належності, допустимості і достовірності.
		   4.5.Сторона захисту взявши за основу покази обвинуваченого, відтворила їх у ракурсі необхідної оборони, яка виключає кримінальну відповідальність. При цьому покази свідків інтерпретувала, як такі, що свідчать на користь обвинуваченого.
		   4.6.Не погоджуючись з інтерпретацією подій, яка викладена обвинуваченим і в подальшому проілюстрована захисниками, суд вважає, що версія потерпілого ОСОБА_12 , викладена в його показах підтверджується рядом прямих доказів  усними (показами свідків), речовими та документальними доказами. Сукупність досліджених доказів очевидно свідчить про достовірність, щирість та правдивість показів потерпілого та про неспроможність і непереконливість показів обвинуваченого.
		   4.7.Вирішуючи питання, щодо направлення умислу ОСОБА_7 , а також мотивів та мети злочину у відношенні потерпілого ОСОБА_12 , суд виходить з сукупності всіх обставин які встановлені в судовому засіданні.
		   4.8.Так, в судовому засіданні об`єктивно встановлено, що причиною поведінки обвинуваченого та потерпілого став особистий конфлікт на ґрунті непорозуміння у відносинах між ОСОБА_7 та його не рідною сестрою ОСОБА_22 і певних ревнощів з боку ОСОБА_7 . В процесі непорозуміння, між обвинуваченим та потерпілим сталась словесна перепалка, яка одразу ж переросла у штовханину та бійку. Бійка розпочалась на рівних умовах, між двома молодими людьми. Однак в процесі бійки, ОСОБА_7 раптово та несподівано для потерпілого ОСОБА_12 почав наносити ножом тілесні ушкодження, в тому числі в життєве важливі органи.
		   4.9.Суд стверджує, що мотивом замаху на умисне вбивство у ОСОБА_7 були неприязнь та озлобленість до потерпілого ОСОБА_12 , які виникли спонтанно на ґрунті гніву, запальності і роздратування під час конфлікту з останнім. ОСОБА_7 не сподобалось ані вираз ОСОБА_12 щодо його двоюрідної сестри як прояв симпатії до дівчини, ані подальше втручання у певні стосунки, які склались між ОСОБА_7 та його сестрою ОСОБА_35 . Відповідно така агресія, гнів і злоба, у сукупності з роздратуванням, щодо втручання у його особисте життя, призвело до бажання особи досягти певних шкідливих наслідків у вигляді заподіяння смерті потерпілому ОСОБА_12  що є метою злочину в діях ОСОБА_7 .
		   4.10.Далі, для визначення, чи було в цьому спричиненні тяжких ран бажання скоїти вбивство, треба звернути увагу на знаряддя, яким завдано таких тяжких тілесних ушкоджень; розглянути, коли саме знаряддя це було пущено в хід, яким чином їм діяли і як обвинувачений поводився потім, вдивитися в характер його дій.
		   4.11.Знаряддям злочину був ніж, який обвинувачений приніс з собою і який зберігав у кармані спортивних штанів. Вказаний факт підтверджують всі очевидці вказаної події, окрім обвинуваченого, який свідомо на думку суду приховує наявність ножа, оскільки вочевидь розуміє несприятливі наслідки такого факту для себе. Суд стверджує, що удари ножом наносились в положенні коли обидва учасники конфлікту знаходились стоячи, один навпроти іншого. Застосування ножа відбулось фактично одразу після початку словесного конфлікту. Удари наносились системно, підряд в різні частини тулуба потерпілого. Після нанесення ножових поранень, обвинувачений шукав на підлозі ніж. Отримавши його від свідка ОСОБА_14 , він одразу ж зник з місця події, не прийнявши жодних заходів для допомоги потерпілому    .
		   4.12.Досліджуючи під час судового розгляду докази, суду поза розумним сумнівом не доведено, чому версія сторони захисту має переваги над версією сторони обвинувачення. Чому покази обвинуваченого про напад на нього мають пріоритет над показами потерпілого про обопільний конфлікт, який переріс у бійку та одразу закінчився спричиненням останньому ножових поранень. Чому кожні дії обвинуваченого свідчать про захист від незаконного посягання, а дії потерпілого та його брата як напад. Чому покази свідків викривають незаконні дії потерпілого і його брата, і підтверджують благородність намірів і самозахист від нападу обвинуваченого. Чому певні технічні помилки органу досудового розслідування при складанні процесуальних і слідчих документів свідчать не про звичайний людський фактор, а про умисне істотне порушення прав і свобод людини (обвинуваченого). 
		   4.13.Даючи оцінку показам обвинуваченого, як головному доказу сторони захисту, судом встановлено наступне. Так, версія ОСОБА_7 щодо подій, відрізняється поведінкою та діями потерпілого ОСОБА_12 . Словесний конфлікт розпочав саме ОСОБА_12 . Далі, ОСОБА_12 продовжив конфлікт в приміщенні літньої кухні де першим почав наносити удари по ОСОБА_7 . В процесі нанесення таких ударів, вони спільно впали на підлогу, при цьому ОСОБА_7 впав на спину, а ОСОБА_12 сів на нього зверху. В зв`язку з такою зміною положення під час бійки, яке на думку обвинуваченого створювало йому загрозу для життя, обороняючись від дій ОСОБА_12 , який наносив по ньому тілесні ушкодження, несподівано знайшов на підлозі невідомий йому гострий предмет, який застосував до потерпілого, з метою відштовхнути його від себе. При цьому ОСОБА_7 пам`ятає нанесення лише двох ударів вказаним невідомими предметом, інших ударів не пам`ятає. Не пам`ятає він і предмет, яким наносив удари, лише описав його як «металевий плоский предмет». 
		   4.14.Даючи оцінку версії ОСОБА_7 , судом встановлено, що окрім його показів, вказані обставини не підтверджуються жодними розумними та відносними доказами. 
		   4.15.Головним змістом всіх показів потерпілих і свідків, є подія конфлікту між ОСОБА_12 і ОСОБА_7 та активні дії останнього із застосуванням ножа. І хоча, особисто нанесення тілесних ушкоджень бачив і відчував тільки ОСОБА_12 , доказову інформацію щодо отримання ножових поранень потерпілими Багно, передали суду всі свідки допитані в суді. 
		   4.16.Так, жодний свідок не підтверджує початок словесного конфлікту з вини ОСОБА_12 . Свідок ОСОБА_24 показав, що причини конфлікту не знає, оскільки він виник на вулиці не перед його очима. Разом з тим, показав що з перших висловлювань, зрозумів, що ОСОБА_7 сказав щось образливе на адресу ОСОБА_12 . Свідки ОСОБА_14 та ОСОБА_23 також початок словесного конфлікту не бачили. Причину конфлікту не знають. Відповідно твердження сторони захисту, що ОСОБА_12 втрутився у відносини ОСОБА_7 з двоюрідною сестрою та розпочав конфлікт є помилковим.
		   4.17.Свідок ОСОБА_24 підтвердив, що ОСОБА_12 схопив першим ОСОБА_7 за шию. Далі увага свідка зосередилась на діях ОСОБА_34 який намагався допомогти своєму товаришу ОСОБА_7 відтягуючи ОСОБА_12 від нього. В цей же час, свідок спостерігає, як брат потерпілого  ОСОБА_13 намагається відтягнути ОСОБА_34 від ОСОБА_12 . Вже після цього, увага свідка переключається на ОСОБА_7 і ОСОБА_12 , які падають на підлогу кухні. Далі свідок чує крик ОСОБА_12 про те, що його підрізали.
		   4.18.З вказаних факті, очевидно можливо зробити об`єктивний висновок, про відсутність в уяві свідка ОСОБА_24 моменту нанесення ОСОБА_7 ножових тілесних ушкоджень. Свідок очевидно бачив події, що відбувались між ОСОБА_34 і ОСОБА_13 , а також наслідки у вигляді криків ОСОБА_12 про те, що йому вже спричиненні ножові тілесні ушкодження. Той факт, що потерпілий в цей час вже знаходився на підлозі не протирічить твердженню останнього про те, що падаючи на підлогу він вже отримав ножові поранення (відчував патьоки крові на спині). Відповідно свідок лише передав суду факт отримання такої доказової інформації.
		   4.18.Тобто, твердження сторони захисту, що свідок підтверджує факт не нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_7 в положенні стоячи ножових тілесних ушкоджень ОСОБА_12 є на думку суду помилковим і таким, що не підтверджується показами свідка. Вказаний довід є очевидно припущенням. 
		   4.19.Натомість твердження суду про спричинення ножових тілесних ушкоджень ОСОБА_7 потерпілому ОСОБА_12 саме в положенні стоячи, фактично одразу після початку словесного конфлікту підтверджується безпосередніми показами самого потерпілого. У даному випадку жодних припущень судом не допускається. 
		   4.20.Суд не знаходить суттєвих протиріч в показах потерпілих братів ОСОБА_25 . Так сторона захисту стверджує, що покази потерпілого ОСОБА_13 співвідносяться з показами ОСОБА_7 в частині положення і місця нанесення ударів по ОСОБА_12 , тобто в положенні сидячі у другій кімнаті літньої кухні. Натомість, якщо уважно дослідити покази потерпілого ОСОБА_13 (як в суді так і під час слідчого експерименту) можливо зрозуміти, що він взагалі не бачив, як були спричинені такі тяжкі тілесні ушкодження його брату. Його увага була сконцентрована більше на діях ОСОБА_34 ніж на діях брата і ОСОБА_7 . Під час слідчого експерименту (тобто 18.08.2014 року), потерпілий ОСОБА_13 показав, що він смутно пам`ятає обставини за яких його брат ОСОБА_12 , разом з ОСОБА_7 впали на підлогу в другу кімнату літньої кухні. Він лише чув як брат йому кричав, що ОСОБА_7 вдарив його ножом.
		   4.21.Що стосується засобу вчинення злочину, то вказаний факт беззаперечно підтверджують всі свідки допитані в судовому засіданні. Відсутність його, як речового доказу лише підтверджує факт умисного спотворення обставин замаху на умисне вбивство в діях ОСОБА_7 .
		   4.22.Так, свідок ОСОБА_24 показав, що в приміщенні біля ОСОБА_7 він бачив ніж. Описати ніж не зміг, однак повідомив, що ніж був розкладний.
		   4.23.Свідок ОСОБА_14 , хоча і не бачив бійки між ОСОБА_7 та ОСОБА_12 , однак впевнено показав, що бачив ніж на підлозі біля ОСОБА_7 , який спочатку заховав, а потім на вимогу останнього повернув, оскільки боявся несприятливих наслідків для себе від ОСОБА_7 . На ОСОБА_7 він не бачив жодних тілесних ушкоджень. 
		   4.24.Свідок ОСОБА_23 не бачивши конфлікт і причини його виникнення, впевнено показав, що бачив, як з будинку вибіг ОСОБА_12 та впавши на землю сказав, що його порізав ОСОБА_7 він бачив на потерпілому багато крові і він приймав безпосередню участь у доставлені потерпілого додому та потім в лікарню. ОСОБА_23 також бачив бійку у будинку між ОСОБА_7 та ОСОБА_13 , одразу після нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_12 . Він також бачив як ОСОБА_7 приходивши до тями шукав на підлозі свій ніж.
		   4.25.Безпосередньо бачили ніж і потерпілі брати ОСОБА_25 . Так ОСОБА_12 показав, що ніж він бачив в руках ОСОБА_7 , коли вибігав з приміщення літньої кухні з отриманими тілесними ушкодженнями. Описав його як лезо ножа загострене, рукоятка чорного кольору. Потерпілий ОСОБА_13 показав, що бачив в правій руці ОСОБА_7 ніж, коли вдарив його ногою у голову у другій кімнаті літньої кухні. Ніж був начебто чорного кольору.
		   4.26.Тобто як за загальними обставинами, які не мають до подій, що підлягають доказуванню жодного значення так і за обставинами правопорушення покази свідків та потерпілих фактично є єдиною змістовною інформацією, яка не містить жодних протиріч. Певні упущення в показах кожної особи пояснюється індивідуальними якостями певної людини, його розумових здібностей, його розумінням та волею, що в свою чергу позначається на здатності передавати побачене і почуте. 
		   4.27.Видатний правознавець, професор кримінального права Харківського університету ОСОБА_42 на своїх лекціях казав: «Ми вимагаємо від свідка механічного фотографічного знімка, він же нам дає лише малюнок від руки».
		   4.28.Не менш талановитий юрист, судовий діяч і оратор ХІХ століття А.Ф. Коні стверджував: «Саме сумлінне показання, дане з гарячим бажанням показати одну правду і лише всю правду  ґрунтується на зусиллі пам`яті, яка малює і передає те, на що було звернута, свого часу, свідком своя увага. Але увага є знаряддя для сприйняття вельми не досконала, а пам`ять з часом спотворює закарбовані увагою образи і дає їм іноді абсолютно вицвісти. Увага звертається не на все те, що варто було б, в майбутньому, пам`ятати свідкові, а пам`ять здебільшого слабо утримує і те, на що було звернута неповна і недостатня увага».
		   4.29.Таким чином, суд вважає, що по-перше не можна вимагати від свідка більш детальніших показів ніж ті, що він пам`ятає, а по-друге і ті покази, що він пам`ятає не можуть бути фотографічним знімком, тобто передавати інформацію ідентичну за змістом кожного свідка. Відповідно суд не визнає в показах потерпілих і свідків таких протиріч, які спотворюють покази або дають можливість вважати, що передана ними інформація є невірною або помилковою.
		   4.30.Довільність показів свідків і потерпілих, їх послідовність при викладені фактів, а також гідна поведінка під час дачі показів в судовому засіданні, яка виразилася в спокійному викладі подій очевидцями яких вони були, на думку суду свідчить про їх правдивість. Оцінюючи покази потерпілих і свідків в цілому, суд вважає, що останні надавали ґрунтовні, виразні, обдумані проте не продумані покази, які викладені ними досить сумлінно та без перебільшень і зайвих умовиводів. Потерпілі і свідки докладно передали зовнішню обстановку подій які з ними відбулись у день злочину, які дії були здійсненні ними та іншими учасниками події, в тому числі ОСОБА_7 . 
		   4.31.Даючи оцінку доводам сторони захисту щодо необхідної оборони в діях ОСОБА_7 , суд вважає, що вказаний довід є не тільки помилковим але й певною мірою штучно створеним. 
		   4.32.Сукупність прийомів, методів, послідовність дій ОСОБА_7 під час нанесення тілесних ушкоджень по ОСОБА_12 свідчать, що обвинувачений обрав способом позбавлення життя людини нанесення численних ударів ножом. Знаряддям злочину обрав ніж, який очевидно мав при собі та який після вчинення злочину сховав. Кількість (сім поранень), характер (колото-різані рани тіла) і локалізація поранень та інших тілесних ушкоджень свідчать про те, що ОСОБА_7 усвідомлював суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачав його суспільно небезпечні наслідки у вигляді смерті людини і бажав їх настання. Відповідно ОСОБА_7 виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, однак злочин не було закінчено з причин, які не залежали від його волі, оскільки ОСОБА_12 вчасно був доставлений до лікарні де йому була надана кваліфікована медична допомога. 
		    4.33.Суд відмічає, що для будь-якої оборони, тим більше необхідної, потрібен щонайменше напад (посягання) іншої людини або групи людей. У вказаній справі жодного нападу не було. Судом встановлено та вище описано, що між ОСОБА_7 та ОСОБА_12 виник конфлікт, який переріс у шарпання та в подальшому обоюдну бійку. Вказаний факт підтвердили свідки ОСОБА_24 та потерпілі ОСОБА_12 і ОСОБА_13 . Сам термін бійка, передбачає обопільне зіткнення двох чи більше людей, з метою заподіяння один одному побоїв або іншої шкоди здоров`ю. Напад, же передбачає щонайменше несподіване, раптове, умисне насильницьке посягання. Напад не передбачає обопільну бійку, а передбачає насильницькі дії однієї сторони над іншою. У випадку, що є предметом даного судового розгляду жодних дій з боку потерпілого ОСОБА_12 , які б свідчили про напад не було. 
		   4.34.Той факт, що ОСОБА_12 повернувся до приміщення літньої кухні та першим схопив ОСОБА_7 рукою за шию, не можна вважати нападом. У даному випадку, це була емоційна реакція на словесну образу ОСОБА_7 потерпілого. Більше того, вона не передбачала такої загрози для обвинуваченого, яку можливо було сприйняти як небезпечну для життя і здоров`я. З показів потерпілого ОСОБА_13 під час слідчого експерименту можливо зрозуміти, що його брат ОСОБА_12 не намагався бити або спричинити будь-яку шкоду здоров`ю ОСОБА_7 , а лише намагався повчити останнього. Тобто дії ОСОБА_12 які були доступні для спостереження надавали право стверджувати про відсутність агресії та такого ступеня суперечки, щоб вважати її загрозою для життя.
		   4.35.Повертаючись до обставин подій, судом встановлено, що на початку штовханини і далі бійки сили між двома молодими людьми були рівні, оскільки вони застосовували один до одного лише свою фізичну силу та навички. Жодних предметів та речей у руках обох не було. Сварка і бійка розпочалась лише між ними двома. Брат ОСОБА_13 не приймав участі у конфлікті, доки товариш обвинуваченого, ОСОБА_19 не втрутився у конфлікт. Окрім того, він не наносив ударів по ОСОБА_7 доки не почув криків брата та не побачив ножових тілесних ушкоджень у нього. Тобто у даному випадку не можна вести мову про будь-які дії у складі групи осіб.
		   4.36.Відповідно, дії ОСОБА_7 в частині застосування ножа під час обопільної бійки, щонайменше були неадекватними реальній картині подій, оскільки жодної загрози його життю з боку ОСОБА_12 не було. Не можна визнати нормальною та розумною поведінку обвинуваченого із застосування ножа, коли інша особа не тільки не має будь-якої зброї, але й не вчиняє таких дій, які б свідчили про небезпеку для життя обвинуваченого. Правова позиція обвинуваченого у даному випадку є лише його умовиводом, який жодним доказом не підтверджується. Достеменно встановлено під час судового розгляду, що удари ножом ОСОБА_7 наніс потерпілому фактично одразу після початку фізичного контакту між ними. При цьому потерпілий, під час нанесення йому ударів ножом стояв лицем до обвинуваченого. Коли падав на підлогу то вже відчував, як кров заливає його спину і лівий бік. Вказані покази потерпілого об`єктивно підтверджуються Висновком судово-медичної експертизи № 51 від 16.07.2014 року, відповідно до якої, ОСОБА_12 при причинені йому тілесних ушкоджень міг знаходитись в положенні стоячи, сидячи.
		   4.37.Відсутність у обвинуваченого тілесних ушкоджень, відсутність будь-яких подряпин, синців і садна, в тому числі в області шиї, об`єктивно підтверджує відсутність будь-якого нападу на нього з боку ОСОБА_12 . Знаходження ОСОБА_7 під час конфлікту і бійки на межі втрати свідомості внаслідок нестачі кисню, в судовому засіданні не представлено жодними доказами окрім умовиводів.
		   4.38.Таким чином, характер небезпеки, що загрожувала ОСОБА_7 , публічне місце і час вказаних дій, наявність великого кола людей поряд, відсутність будь-якої раптовості по відношенню до останнього, оскільки бійці передував словесний конфлікт, а також приблизно однаковий вік і фізичний стан обох учасників конфлікту свідчать про відсутність стану необхідної оборони в діях обвинуваченого.
		   4.39.Навіть якщо припустити, що ОСОБА_12 більше фізично розвинутий та він під час бійки зміг побороти ОСОБА_7 та покласти його на підлогу, обставини, що відбувались в той час між всіма учасниками конфлікту і які були встановлені судом, свідчили про відсутність будь-якої загрози життю ОСОБА_7 . Всі доводи в цій частині сторони захисту є очевидними припущеннями, які не підтверджуються жодними доказами (розумними і не розумними). 
		   4.40.Володіння ОСОБА_12 (зі слів) певними навичками бойового мистецтва джиу-джицу, на думку суду також не свідчить про наявність загрози життю ОСОБА_7 , оскільки потерпілий пояснив, що він не намагався будь-яким чином зашкодити обвинуваченому. Він переслідував мету лише з`ясувати причини таких висловлювань та такої агресії у свою сторону. Окрім того, жодний зі свідків в судовому засіданні не надав свідчень, щодо застосування ОСОБА_12 техніки бойових мистецтв. 
		   4.41.Будь-які дії, які ОСОБА_7 вважав нападом на нього він міг реально відбити за допомогою більш м`яких і розумних засобів, в тому числі руками, ногами, скористатись допомогою інших осіб. Однак застосування зброї передбачає відповідальність. Не можна братись за зброю тільки тому, що тобі здалось (примарилось) посягання на твоє життя.
		   4.42.Окрім того, поведінка і дії ОСОБА_7 одразу після спричинення ножових тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_12 надає право суду стверджувати, що стану необхідної оборони не могло бути. Людина яка захищаючись спричинила іншій людині ножові тілесні ушкодження, повинна знаходитись у стані певного страху, стресу, а можливо і відчаю, оскільки є очевидним, що він не бажав завдання людині таких небезпечних тілесних ушкоджень. Більше того, будь-якій добропорядній і совісній людині повинно стати соромно за певну надто агресивну свою поведінку, яка може призвести до втрати життя іншої людини. Такий стан хвилювання передбачає і певну розсіяну увагу на обставини та предмети, які перебувають поряд з ним. Є очевидним, що подія, що відбулася не є рядовою, як для обвинуваченого так і для потерпілого, а тому та каламуть, той неспокій в душі впливає і на розум, на стриманість і послідовність дій людини. Натомість у даному випадку ми маєм змогу пересвідчитись, що дії ОСОБА_7 не як не пов`язані з соромом та відчаєм. Вочевидь прослідковується холоднокровність дій особи, яка після спричинення ножових ударів ОСОБА_12 , спричиняє ножовий удар ОСОБА_13 , та після того як в нього вибили ніж з рук  шукає його на підлозі і не знаходячи агресивною поведінкою вимагає його від власника помешкання ОСОБА_14 , який під переляком повертає його ОСОБА_7 .
		   4.43.Вказаний факт не є незначним і мізерним у ланцюгу подій, що є предметом судового розгляду. Такі свідомі і продумані дії притаманні людині, яка розуміла свої дії як під час спричинення ножових тілесних ушкоджень так і розуміла наслідки своїх суспільно небезпечних дій. Така поведінка притаманна людині, яка не є сторонньою до професійної юридичної оцінки своїх дій. Шукаючи знаряддя злочину ОСОБА_7 не думав про втрату ножу як майна, не думав про шкоду яку він спричинив здоров`ю іншої людини, не прийшов на допомогу потерпілому, він як майбутній професійний юрист думав про несприятливі наслідки, які можуть для нього настати у випадку залишення на місці пригоди знаряддя злочину. Певні його юридичні знання допомогли йому створити відповідну версію необхідної оборони, про, що красномовно свідчить виклад ним обставин події правопорушення під час слідчого експерименту 18.08.2014 року у вигляді необхідної оборони. Відповідно у даному випадку самі властивості дій обвинуваченого, його холоднокровність, стриманість, врівноваженість і виваженість безсумнівно вказують на злочинний намір вчинити вбивство ОСОБА_12 та не допускають двох тлумачень.
		   4.44.Суд також оцінює покази потерпілих та свідків за їх внутрішнім достоїнством. Оскільки покази надані невимушено, без стороннього тиску, викладені ними зі своїми особливостями та повністю підтверджуються обставинами встановленими під час судового розгляду і співвідноситься з іншими доказами по провадженню, суд вважає за необхідне визнати їх достовірними. Не останню роль під час визнання показів потерпілих і свідків достовірними, відігравала їх мета, оскільки у випадку їх недостовірності, тобто неправдивості, їх єдина мета бажання обмови у злочині. Вказана мета може бути пояснена лише страшною ненавистю або іншими неприязними відношеннями між обвинуваченим та всіма потерпілими і свідками. Однак до подій правопорушення, між потерпілими і свідками з одного боку та обвинуваченим з іншого боку жодних конфліктів або неприязних відносин не було, що в тому числі підтверджується запрошенням ОСОБА_7 на святкування до будинку ОСОБА_14 . Факт відсутності такої неприязні підтверджує і ОСОБА_7 .
		   4.45.Пояснити об`єктивні причини, які могли бути підставою для обмови у особливо тяжкому злочині обвинуваченого ОСОБА_7 , та яку потерпілі і свідки у такому випадку переслідували мету, захисник та обвинувачений в судовому засіданні не змогли.
		   4.46.Таким чином, викладені встановлені обставини, аналіз досліджених доказів та відсутність адекватних та розумних пояснень про недопустимість сприйняття показів потерпілого і свідків, саме у ракурсі умисних дій ОСОБА_7 направлених на спричинення смерті потерпілому, надали право суду зробити висновок про відсутність підстав ставити під сумнів такі покази потерпілих і свідків.
		   4.47.Відповідно, доводи обвинуваченого, які стосуються необхідної оборони є виключно його умовиводами та міркуваннями, які не відповідають встановленим фактичним обставинам по провадженню.
		 
		   ІІ. Питання не допустимості доказів.
		   4.48.Даючи оцінку доводам сторони захисту, щодо не допустимості відомостей, що містяться в матеріалах кримінального провадження, як доказів (речових доказів) та визнання доказів в яких є посилання на речові докази недопустимими доказами в порядку ч. 12 ст. 290 КПК, судом встановлено наступне.
		   4.49.Позиція сторони захисту випливає з факту не відкриття стороні захисту речових доказів відповідно до положень ст. 290 КПК, про, що свідчать протоколи органу досудового розслідування про відкриття матеріалів кримінального провадження. Окрім того, оскільки речові докази були предметом дослідження судових експертиз, вказані судові експертизи є недопустимими доказами, оскільки є похідними від речей, які не були відкриті стороні захисту.
		   4.50.Досліджуючи протоколи про надання доступу до матеріалів (додаткових матеріалів) досудового розслідування, які складені 27.08.2014 року та 29.10.2014 року судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_7 та його захисники за першим протоколом адвокат ОСОБА_41 , за другим протоколом адвокат ОСОБА_10 ознайомлювались з матеріалами досудового розслідування на протязі декількох годин одного робочого дня. Так, зі змісту протоколу від 27.08.2014 року вбачається, що ознайомлення відбулось з двома томами провадження у період часу з 14 години 20 хвилин до 15 години 40 хвилин. Також мається зауваження адвоката ОСОБА_41 щодо невірної кваліфікації дій ОСОБА_7 , а також відсутності в діях останнього складу правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 125 КК. 
		   4.51.Зі змісту протоколу від 29.10.2014 року вбачається, що ознайомлення відбулось з двома томами провадження у період часу з 16 години 30 хвилин до 19 години 25 хвилин. У графі для зауважень, адвокатом ОСОБА_10 та обвинуваченим ОСОБА_7 зазначено, що зауважень не мають. 
		   4.52.Вказані досліджені протоколи, надали право стороні захисту стверджувати, про не допустимість відомостей, що містяться в матеріалах кримінального провадження, як доказів (речових доказів) та визнання доказів в яких є посилання на речові докази недопустимими доказами, оскільки стороні захисту не були відкриті речові докази. 
		   4.53.Суд погоджується з доводами сторони захисту, що при певних умовах і фактичних обставинах, не відкриття стороні захисту певних доказів, в тому числі і речових доказів, тягне за собою відповідну санкцію у вигляді недопустимості таких доказів у використанні судом під час ухвалення судового рішення. 
		   4.54.Однак у даному випадку, є очевидним певне штучно створене формальне порушення, яке не призвело і не могло призвести до порушення будь-якого з прав обвинуваченого. 
		   4.55.По перше треба відзначити, що фактично ознайомлення сторони захисту з матеріалами досудового розслідування відбувалось на протязі двох місяців, тобто з серпня по жовтень 2014 року. 
		   4.56.Серед документів доказів, обвинуваченому та його захисникам були надані протокол огляду речових доказів від 29.07.2014 року та постанова про приєднання до справи речових доказів від 29.07.2014 року. Речовими доказами у вказаному провадженні визнанні: спортивний костюм чорного кольору ОСОБА_7 , штани темно-сірого кольору ОСОБА_13 , спортивна куртка ОСОБА_12 , паперовий конверт зі зразками піднігтівого вмісту з правої та лівої рук ОСОБА_7 , дві поліетиленові медичні рукавички в яких знаходяться тампони зі змивами з пальців долонь рук ОСОБА_7 та три флакони зі зразками крові ОСОБА_7 . 
		   4.57.Окрім того, стороні захисту були надані судові  експертизи предметом дослідження яких були вказані речові докази. 
		   4.58.Тобто є очевидним, що сторона захисту не тільки знала але й розуміла, що існують вказані речові докази. Однак не заявляє про це під час ознайомлення з матеріалами досудового розслідування, не подає відповідних клопотань і заяв, не скаржиться з цього приводу на дії слідчого та прокурора, а створює штучно вигляд порушення свого права на ознайомлення зі всіма доказами по провадженню. 
		   4.59.Суд не може погодитись з такою поведінкою та способом захисту сторони, щонайменше тому, що це не добросовісно. 
		   4.60.Одразу на думку спадає вислів ОСОБА_43 , у його праці «Моральні засади у кримінальному процесі», про те що «….мета не може виправдовувати засоби і високі цілі справедливого захисту суспільства і разом захисту особистості від несправедливого звинувачення повинно бути досягаємо тільки моральними способами і прийомами».
		   4.61.Однак, не можна визнати моральним способом захисту від обвинувачення, мовчання при ознайомленні з матеріалами провадження та розуміння, що таке мовчання буде використано в подальшому як видатний прийом для захисту від обвинувачення. Як видатну помилку сторони обвинувачення. Яка не тільки впливає на дослідження тих чи інших доказів, але й буде засобом для виправдання особи. 
		   4.62.Продовжуючи свою думку, суд зазначає, що навіть після проведення першого судового розгляду в іншому складі суду /Любашівський районний суд Одеської області/, та після скасування з формальних підстав достатньо мотивованого вироку суду від 29.04.2015 року, сторона захисту мала всі можливості для ознайомлення з будь-якими доказами по провадженню. Натомість жодних дій направлених на усунення пробілу у своїх знаннях щодо доказової інформації захисники не здійснили.
		   4.63.Не витримує жодної критики така правова позиція сторони захисту, яка дозволяє при певних не умисних формальних помилках сторони обвинувачення створити образ не можливості будь-яким чином виправити таку помилку. 
		   4.64.За такою логікою речей, можливо також вважати, що після скасування вироку суду і повернення матеріалів провадження у суд першої інстанції для повторного розгляду по суті з відповідними документами доказами, будь-який суддя на розгляд якого поступить таке провадження не зможе провести такий розгляд, оскільки до його початку, він вже формально і теоретично міг ознайомитись з наявними документами доказами та усними доказами, що викладені в журналах судового засідання, що є порушенням не тільки ч. 4 ст. 291 КПК але й засад кримінального провадження, а саме ст. 23 КПК  безпосередності дослідження показань, речей і документів.
		   4.65.Однак здоровий глузд і розум не дозволяють піти думці звичайного юриста по такому хибному шляху. «Необхідність «розумного початку», єдність теорії доказів зі «здоровим людським глуздом» - були головними аргументами у дискусії іншого видатного юриста і адвоката ОСОБА_44 .
		   4.66.І у даному випадку здоровий людський глузд підказує, що не можна у даному випадку вважати порушенням КПК не відкриття стороні захисту речових доказів, оскільки сама сторона під час ознайомлення з матеріалами досудового розслідування мала всі можливості для реалізації свого права на отримання будь-яких доказів. Жодних перешкод для отримання доказів у вказаному провадженні судом не встановлено.
		   4.67.Наступним аргументом у вказаному питанні є загальновідома презумпція, яку використовують правозастосовувачі в державах англосаксонської правової сім`ї про те, що процесуальна форма, в певній мірі полегшує оцінку доказів, проте не абсолютизує їх об`єктивність. Визначальну і вирішальну роль має не процесуальна форма отримання доказів, а можливість їх перевірки.
		   4.68.Застосовуючи її до вказаного випадку, суд зазначає, що речові докази були досліджені судом в судовому засіданні в змагальній процедурі. Сторона захисту мала можливість пересвідчитись в їх справжності, поставити їх під сумнів як за способом отримання так і за змістом доказування, що фактично і було зроблено захисниками. 
		   4.69.Разом з тим, під час дослідження речових доказів у суду не виникло сумніву як у автентичності речових доказів так і у приналежності їх до подій, що є предметом даного судового розгляду. Так, спортивний костюм в якому був одягнутий ОСОБА_7 , самим обвинуваченим підтверджується, як одежа в якій він був у день події. Штани темно-сірого кольору з ножовим пошкодженням які належать потерпілому ОСОБА_13 підтверджують обставини нанесення тілесного ушкодження потерпілому: ножового поранення правого колінного суглобу. Спортивна куртка потерпілого ОСОБА_12 має відповідні пошкодження, що відповідає характеристиці ножових поранень потерпілого. Зразки піднігтівого вмісту та зразки крові були використані судово-медичними експертами у відповідних дослідженнях.
		   4.70.Не ставить під сумнів суд і так званий «ланцюг законних володінь» /chain of custody/ який є головним критерієм перевірки доказів у суді, в частині володіння і охорони речових доказів при їх передачі від слідчого до експерта, від експерта до слідчого і далі до суду, оскільки упакування доказів не викликало жодних розумних підозр щодо його спотворення, а процедура надання таких доказів прокурором у суді свідчала про добросовісність зберігання відповідних доказів.
		   4.71.Таким чином, враховуючи всі викладені факти і доводи, суд приходить до висновку про відсутність підстав для виключення з числа доказів  речових доказів у вказаному кримінальному провадженню та відповідно про відсутність підстав для не допустимості відомостей, що містяться в матеріалах кримінального провадження, як доказів (речових доказів), а також виключення з числа доказів судових експертиз, в яких є посилання на речові докази.
		   4.72.З цих же підстав, суд не визнає недопустимими доказами три DVD диски з записами слідчих експериментів. Вказані відеозаписи є невід`ємною частиною протоколу слідчого експерименту і не є самостійним джерелом доказу. Тому сторона захисту ознайомлюючись з протоколами слідчих експериментів, безумовно мала можливість ознайомитись з відеозаписами вказаної слідчої дії. Сам запис на думку суду відображає хід, послідовність дій учасників слідчого експерименту, обстановку та місце події, а також фіксує законність слідчої дії, яка відповідає формі встановленій в Законі. Підстав ставити під сумнів вказані відеозаписи у суду не має, в тому числі оскільки сторона захисту активно аналізує і оцінює вказаний доказ на свою користь. Доводи, в частині не оригінальності вказаних записів, як документів в розумінні КПК, на думку суду також є лише умовиводом. Окрім того, автентичність відеозаписів слідчих експериментів стороною захисту під час судового розгляду не ставилась під сумнів. Відповідно в цій частині судом не проводилось жодного дослідження і вивчення. Якість зображення і звуку на відеозаписах не дають жодних підстав для сумніву, щодо його належності та допустимості. 
		   4.73.Що стосується відомостей у самих властивостях DVD диску в частині здійснення записів 07.01.2013 року, тобто фактично більше ніж за рік до подій, на думку суду є виключно технічною помилкою, яку не можна сприймати як свідоме порушення. 
		   4.74.Суд також вважає за необхідне відзначити, що речові докази та судові експертизи, в яких предметом дослідження були зазначені речові докази, а також слідчі експерименти, не є вирішальними доказами вини обвинуваченого ОСОБА_7 . Як зазначено вище судом, вина обвинуваченого підтверджується рядом прямих доказів, а саме усних показів потерпілих та свідків. Речові докази, у вигляді одежі потерпілих і слідчі експерименти є також відповідними прямими доказами, однак не ключовими, оскільки все ж таки підтверджують або спростовують першоджерело  усні докази. Відповідні судові експертизи є похідними доказами, від речових доказів, а тому також не несуть визначальну функцію у процесі доказування. 
		   4.75.Відповідно суд вважає, що виключення таких доказів (можливо в подальшому Апеляційним судом або Верховним Судом), в тому числі і судових експертиз не зможе призвести до зміни суті обвинувачення, доведеності вини обвинуваченого ОСОБА_7 , кваліфікації його дій та інших обставин, що підлягають доказуванню у відповідності до ст. 91 КПК.
		   
		   ІІІ. Інші процесуальні порушення.
		   4.76.Даючи оцінку доводам сторони захисту, щодо інших процесуальних порушень та недопустимості доказів, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
		   4.77.Невнесення або помилковість внесення кваліфікації у вигляді ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК до ЄРДР замість ч. 3 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК та відповідно здійснення досудового розслідування за ознаками вказаного правопорушення, на думку суду не є таким порушенням, яке перешкоджає суду постановити будь-яке судове рішення. Суд оцінює вказану розбіжність як звичайну людську помилку, яка притаманна будь-якій людині, в тому числі і захисникам по вказаному провадженню. Вказана технічна помилка не впливає на зміст обставин які інкримінуються обвинуваченому як злочин, на кваліфікацію його дій, на доведеність його вини, на зібрані і дослідженні в судовому засіданні докази та взагалі на весь процес доказування. 
		   4.78.З аналогічних підстав, суд не визнає як порушення КПК продовження прокурором строків досудового слідства за ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК, замість ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК.
		   4.79.Здійснення досудового розслідування до внесення відомостей до ЄРДР у вказаному провадженні судом не встановлено. Відтак відсутні підстави для визнання доказів не допустимими.
		   4.80.Помилки у ведені Єдиного реєстру досудових розслідувань також на думку суду не впливають на доведеність винуватості обвинуваченого.
		   4.81.Жодних істотних порушень прав та свобод людини гарантованих Конституцією і законами України судом не встановлено.
		   4.82.Суд не погоджується з доводами сторони захисту в частині незаконного затримання ОСОБА_7 , яке мало місце 01.06.2014 року о 07 годині 00 хвилин, оскільки вважає, що термін «безпосередність», який фактично оспорюється захисниками не має чітко визначених критеріїв оцінки. Таке вузьке трактування норми п. 2 ч. 1 ст. 208 КПК на думку суду не відповідає не тільки тому змісту, який вкладав у норму законодавець, але й спотворює самий сенс такої норми. Зрозуміти будь-який юридичний текст можна тільки вийшовши за його межі. Суд вважає, що «безпосередньо після вчинення злочину» дійсно повинно охоплюватись певним проміжком часу. Не може наприклад вважатись «безпосередньо після вчинення злочину» - затримання особи через декілька днів після подій правопорушення. Натомість у даному випадку, проміжок часу у декілька годин (5 годин 30 хвилин, тобто події правопорушень мали місце 01.06.2014 року о 01 годині 30 хвилин, а затримання відбулось в той же день о 07 годині 00 хвилин) свідчить про той факт, що затримання ОСОБА_7 , без ухвали слідчого судді, співробітниками поліції відбулось законно, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 208 КПК. Обмежити уповноважену службову особу у часі, наприклад однією годиною або до однієї години, очевидне призведе до порушення завдань кримінального провадження у вигляді захисту особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень. Відповідні співробітники правоохоронних органів повинні мати достатньо часу як для розкриття правопорушення так і для затримання особи, що вчинила правопорушення безпосередньо після того, що сталося, не втрачаючи часу, так би мовити негайно, без зволікань і затримки, «по гарячих слідах».
		   4.83.Не сприймаючи факт незаконного затримання, суд відповідно і не визнає з цих підстав не допустимими жодні докази. 
		   4.84.Відсутність у протоколі затримання ОСОБА_7 від 01.06.2014 року відомостей про злочин у якому його підозрюють, також на думку суду не є порушенням прав такої особи. Відсутність письмового запису в протоколі про кваліфікацію дій затриманого по-перше не спростовує факту усного роз`яснення такого факту слідчим і по-друге не впливає на реалізацію затриманим свого права на захист, оскільки про його затримання були сповіщенні не тільки його батьки але й орган уповноважений законом на надання безоплатної правової допомоги. Відповідно ОСОБА_7 одразу після затримання отримав необхідно кваліфіковану юридичну допомогу, про, що в тому числі свідчить проведення першого допиту у якості підозрюваного за участю захисника. Окрім того, важко собі представити, що ОСОБА_7 , після подій, що відбулись з ним 01.06.2014 року о 01.30 годин, які не можна визнати рядовими у житті останнього, не розумів наслідків своїх дій та відповідно, не розумів всієї відповідальності, яку йому прийдеться нести. Юридична освіта обвинуваченого також свідчить про розуміння ним не тільки підстав свого затримання але й своїх прав як підозрюваної особи.
		   4.85.Суд не використовує у якості доказу протокол огляду речових доказів від 29.07.2014 року, оскільки безпосередньо в судовому засіданні досліджував речові докази надані стороною обвинувачення, які описані вище у вироку суду.
		   4.86.Не повернення вилучених слідчим речей, особам у яких вони були вилучені, в порядку ч. 5 ст. 171 КПК, на думку суду лише підтверджує порушення слідчим засад кримінального провадження в частині недоторканності права власності. Однак не може бути підставою для будь-якої процесуальної санкції в розумінні ст. 87 КПК. У даному випадку, законний власник, захищаючі своє право, повинен був звернутись до слідчого судді з відповідною скаргою на бездіяльність слідчого та прокурора і повернути своє майно у власність. 
		   4.87.Суд також визнає як технічну помилку дати складання повідомлення про завершення досудового слідства 26.08.2014 року і складання повідомлення про зміну підозри у кримінальному провадженні 27.08.2014 року, в тому числі оскільки саме ознайомлення з матеріалами досудового розслідування розпочалось тільки 27.08.2014 року.
		   4.88.Суд не обґрунтовує вирок показами свідка ОСОБА_45 , яка є матір`ю обвинуваченого. Так, допитана під час судового розгляду свідок ОСОБА_46 , показала, що очевидцем подій правопорушення не була. Під час подій, які мали місце 01.06.2014 року приблизно о 01 годині 30 хвилин знаходилась у себе за місцем мешкання в м. Одесі. 
		   4.89.Під час перехресного допиту, свідок охарактеризувала свого сина з позитивної сторони, як людину, яка не зловживає алкогольними напоями. За характером спокійний та врівноважений. Будь-яких порушень закону не допускав.
		   4.90.Суд також не обґрунтовує вирок суду показами свідка ОСОБА_19 на які активно у дебатах посилаються захисники, оскільки суд не допитував вказаного свідка під час судового розгляду. Прокурор відмовився від вказаного свідка обвинувачення, відповідно сторона захисту не бажала його присутності вже в якості свідка сторони захисту, оскільки відповідних клопотань не заявляла. Сторона захисту під час судового розгляду не заявляла також клопотання про відтворення в судовому засіданні технічного запису з показами свідка, які були надані іншому суду раніше за часом. 
		   4.91.Таким чином, відсутність безпосереднього дослідження такого усного доказу, позбавляє права суд не тільки посилатись на нього але й надавати йому оцінку з точки зору належності, допустимості та достовірності.
		 
		   IV.Загальні висновки.
		   4.92.Підводячи підсумки під викладом досліджених і оцінених судом доказів, необхідно зазначити, що хоча правопорушення ОСОБА_7 було вчинено в умовах очевидності, при наявності багатьох свідків, однак нажаль час, що минув настільки сильно вплинув на зміст доказової інформації, що її оцінка відбувалась в умовах які ускладнили їх розбір і правдиве вивчення. 
		   4.93.Однак це процес об`єктивний, про, що красномовно свідчить вислів ОСОБА_43 у справі про вбивство статського радника Рижкова. Історичний факт. Справа розглядалась 08.03.1872 року в Петербурзькому окружному суді за участю присяжних засідателів. «Коли злочин скоєно, то тільки в перші хвилини події, в яких воно виразилося, залишаються в своєму первісному незатемненому вигляді, а потім з боку переслідувачів зусилля висвітлити і розкрити його злочинний сенс, з боку обвинуваченого прагнення обставити його всілякими даними і доводами в свою користь істотно ускладнюють справу, іноді навіть ускладнюють його розбір. Таким шляхом у кожній справі виникають біля справжніх, первинних його обставин побічні обставини, так би мовити, нашарування, якими іноді губляться прості і ясні його обриси».
		   4.94.На думку суду, хоча прокурор і не був діяльним та енергійним під час дослідження доказів та в судових дебатах, разом з тим, він зміг надати суду ряд прямих доказів, які визнано достатніми для висновку про винність обвинуваченого. 
		   4.95.Нажаль критерієм правосуддя все частіше становиться дотримання процесуальних правил слідчим, прокурором, судом та вочевидь забута формула, що правосуддя визначається змістом, а не процедурою.
		   4.96.Суд наполегливо проводить у судових рішеннях думку, що мораль, загальнолюдські цінності повинні служити критеріями судового факту, істинності і справедливості процесуального знання.
		   4.97.Відповідно мораль та загальнолюдські цінності впливали на суд при ухваленні даного рішення. Ухвалюючи вказаний вирок, суд вважає, що винність обвинуваченого у вчиненні інкримінованих правопорушень безсумнівно була доведена стороною обвинувачення, а нашаруванням, які могли загубити прості і ясні обриси обставин даного провадження, судом дана належна і розумна оцінка.
		   4.98.Разом з тим, вказаний факт не свідчить про неможливість певного милосердного відношення до обвинуваченого при певних умовах у стадії призначення покарання.
		   5.Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання.
		   5.1.Обставиною яка пом`якшує покарання обвинуваченого на думку суду є особистість обвинуваченого, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався.
		   5.2.Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого судом не встановлено. Суд не визнає як обставину, яка обтяжує покарання  вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння, оскільки будь-яких доказів такого стану суду не надано.     Так, згідно висновку судово-медичної експертизи крові ОСОБА_7 № 3464 від 11.06.2014 року: у крові гр. ОСОБА_7 етиловий спирт не виявлений. 
		   Показів потерпілих на думку суду не достатньо у даному випадку для висновку про стан алкогольного сп`яніння обвинуваченого, в тому числі оскільки така інформація містить виключно відносні категорії оцінки і суд не здатний оцінити таку поверхневу інформацію, яка не може бути перевірена судом, як обставину, яка повинна впливати на покарання особи з обтяжуючої сторони. 
		   6.Мотиви призначення покарання.    
		   6.1.При визначені виду та міри покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного, його вік та соціальне положення, характер, мотиви та обставини вчинених злочинів, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.      
		   6.2.Окрім того, призначаючи покарання ОСОБА_7 , та встановлюючи ступінь його вини у вказаних злочинах, суд дає оцінку не окремому вчинку обвинуваченого, а і його особистості, наскільки вона проявилася у злочинних діях, наскільки він має нахили до скоєння правопорушень. 
		   6.3.Даючи оцінку особистості обвинуваченого, судом встановлено, що ОСОБА_7 раніше не притягувався до кримінальної відповідальності. Відомостей про притягнення обвинуваченого до адміністративної відповідальності, під час судового розгляду прокурором не надано. Має вищу юридичну освіту. Працює керівником Ширяївського бюро безоплатної правової допомоги Філіалу Котовського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги. Одружений. Дітей не має. 
		   6.4.Суд також оцінює поведінку ОСОБА_7 під час судового розгляду, який вів себе належним чином, розуміючи як свій статус так і свої обов`язки. За вказаний час, не вчинив нових правопорушень, відповідно не притягувався до жодного виду відповідальності. На першу вимогу з`являвся до суду. Ніколи не дозволяв собі не етичне ставлення до учасників судового провадження. Не порушував порядок судового розгляду. 
		   6.5.Суд вважає, що обвинуваченого ОСОБА_7 привело до скоєння вказаного правопорушення невихованість. У вказане поняття суд вкладає окрім загальної думки про освіту, ставлення особи до власної особистості, яке виражається у формуванні світогляду, внутрішньої духовної культури, розстановки життєвих пріоритетів, ціннісні орієнтації і безумовне виховання. Відсутність адекватної поведінки у суспільстві, у ставленні до інших людей вочевидь у обвинуваченого розвинуто у певній мірі у формі інстинктів. Повага до оточуючих у повсякденному житті зазвичай вимагає від кожної людини певних розумних зусиль, а це вимагає від особистості постійного вдосконалення себе на шляху до моральних першооснов та духовних людських якостей. 
		   6.6.Разом з тим, суд далекий від думки, що обвинувачений схильний до вчинення злочинів та не бажає змінити своє ставлення до життя. 
		   6.7.Судом неодноразово у минулих рішеннях зазначалось /Справа № 521/1516/19, провадження № 1-кп521/547/20; Справа 521/15332/19, провадження № 1кп/521/1252/19/, що для того, щоб покарання було справедливим воно не повинно перевищувати міру суворості, яка є достатньою для утримання людей від злочинів. Мета покарання полягає не в катуванні і муках людини і не в тому, щоб зробити неіснуючим вже скоєний злочин. Покарання не може бути марною жорстокістю і знаряддям злоби. Однією з головних складових мети покарання є прагнення перешкодити винному знову завдати шкоду суспільству й утримати інших від вчинення тих самих дій. Тому на думку суду слід застосовувати тільки такі покарання, які при збереженні пропорційності зі злочинами залишали б найбільш сильне і найбільш тривале враження на душу людей і були б найменш болісними для тіла злочинця.
		    6.8.Суд вважає, що до ОСОБА_7 можливо при певних умовах і підставах застосування більш м`якого покарання ніж це передбачено Законом, разом з тим, таких підстав для призначення покарання у відповідності до ст. 69 КК нажаль суду не надано.
		   6.9.Відповідно покарання судом призначається ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК у межах санкції статті у виді позбавлення волі на певний строк, з урахуванням положень ст. 68 КК. 
		   6.10.При ухвалені вироку, суд враховує вимоги ч. 5 ст. 72 КК (в редакції Закону від 26.11.2015 року), та вважає за необхідне зарахувати обвинуваченому ОСОБА_7 у строк покарання строк попереднього ув`язнення із розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі, за період знаходження під вартою під час досудового розслідування.
		   6.11.Вирішуючи питання про призначення покарання за ч. 1 ст. 125 КК, судом встановлено, що діяння яке інкримінується обвинуваченому ОСОБА_7 як злочин мало місце 01.06.2014 року. Вказаний злочин відноситься до класифікації злочинів невеликої тяжкості, за який передбачається покарання у вигляді штрафу, громадських робіт або виправних робіт, тобто менш суворе ніж обмеження волі. 
		   6.12.З дня вчинення злочину до дня ухвалення вироку минуло більше 5 років.
		   6.13.Особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло (серед іншого): два роки  у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі /п. 1 ч. 1 ст. 49 КК/.
		   6.14.В судовому засіданні судом обвинуваченому ОСОБА_7 роз`яснено його право бути звільненим від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК, у зв`язку із закінченням строків давності.
		   6.15.Обвинувачений відмовився від такого звільнення, оскільки в повному обсязі не визнає свою вину у вчиненому правопорушенні. 
		   6.16.Враховуючи положення ч. 3 ст. 285 КПК, судом в повному обсязі в загальному порядку було проведено судове провадження та встановлені обставини винності обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 125 КК. Докази на підтвердження висновку суду викладені вище у вироку. Однак покарання за вказаний злочин призначено не може бути, оскільки закінчились відповідні строки давності.
		   6.17.Таким чином, суд вважає за необхідне за епізодом у відношенні потерпілого ОСОБА_13 визнати винним обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 125 КК та звільнити його від покарання на підставі п. 1 ч. 1 ст. 49 КК, у зв`язку із закінченням строків давності. 
		   7.Підстави для задоволення цивільного позову.
		   7.1.При вирішенні цивільного позову потерпілого ОСОБА_12 суд керується вимогами Кримінального процесуального Кодексу України, Цивільного кодексу України та Цивільного процесуального Кодексу України.?
		   7.2.Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими КПК України. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, КПК України не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства /ч. 5 ст. 128 КПК/.
		   7.3.Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до Цивільного Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках /ч. 1 ст. 13 ЦПК/. 
		   7.4.Потерпілий ОСОБА_12 звернувся до кримінального суду з позивними вимогами про стягнення майнової та моральної шкоди з відповідача  обвинуваченого ОСОБА_7 . 
		   7.5.Цивільний позов потерпілого суд вважає необхідним задовольнити частково, з наступних підстав.
		   7.6.Так, завдання матеріальної шкоди потерпілому ОСОБА_12 підтверджується доказами, які досліджені в судовому засіданні та які визнанні судом належними та допустимими. 
		   7.7.Так, внаслідок неправомірних дій обвинуваченого, потерпілому ОСОБА_12 спричинено тілесні ушкодження у вигляді: проникаючи множенні (три) ножові поранення грудної клітини. Множенні поранення м`яких тканин лівої половини грудної клітки (чотири). Постравматичний лівосторонній пневмогемоторакс. Тілесні ушкодження у вигляді: Проникаючі множенні (три) ножові поранення грудної клітини. Посттравматичний лівосторонній пневмогемоторакс, були небезпечними для життя в момент скоєння та відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, які є небезпечними для життя в момент заподіяння. Тілесні ушкодження у вигляді: множенні поранення м`яких тканин лівої половини грудної клітини (чотири), не були небезпечними для життя в момент заподіяння, тягнуть за собою розлад здоров`я тривалістю понад 6 днів та не більше 21 дня і відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, які спричинили короткочасний розлад здоров`я.
		   7.8.В результаті таких дій, потерпілий ОСОБА_12 був доставлений до Ширяївської центральної лікарні, де 01.06.2014 року йому було проведено операція: лівосторонній торакоцентез. Накладення активного дренажу, а також ПХО ран, накладення асептичних пов`язок. 
		   7.9.В подальшому він проходив лікування у відділенні торакальної хірургії Одеської обласної клінічної лікарні з діагнозом: Проникаюче ножове поранення грудної клітини. Множенні поранення м`яких тканин лівої грудної клітини.Постравматичний лівобічний пневмогемоторакс. 
		   7.10.За час лікування у відділенні торакальної хірургії Одеської обласної клінічної лікарні він отримав анальгетики, протизапальну, антибактеріальну терапію , відхаркувальні препарати. 05.06.2014 року ОСОБА_12 знова переніс операцію: Відеоторакоскопічна крайова резекція верхньої та нижньої частки лівої легені (з використанням апарату «Ешелон 60») видалення гемоторакса.
		   7.11. 17.06.2014 року потерпілий був виписаний з лікарні на амбулаторне лікування за місцем проживання та йому була рекомендовано: Дієта № 15, обмеження фізичного навантаження, дихальна гімнастика, протизапальна терапія, подальше лікування у хірурга за місцем проживання, контроль в Обласній клінічній лікарні через 2 тижні, санітарно-курортне лікування. 
		   7.12.Витрати на лікування, діагностичні, профілактичні процедури, оперативне втручання, придбання певних дорого-вартісних медичних пристроїв (змінні касети зі скобами ендоскопічного лінійного зшиваючого апарату…) склало на загальну суму 28225 гривень. 
		   7.13.Оскільки стороною захисту доведено та потерпілим визнано, що батьками обвинуваченого під час досудового розслідування частково відшкодована матеріальна шкода потерпілому у сумі 4000 гривень, суд вважає за необхідне позов про стягнення матеріальної шкоди задовольнити частково у сумі 24225 гривень (28225  4000 = 24225). 
		   7.14.Що стосується моральної шкоди, судом встановлено наступне. 
		   Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
		   7.15.В судовому засіданні встановлено, що в результаті незаконних дій обвинуваченого потерпілий отримав тяжкі тілесні ушкодження, які є небезпечними для життя в момент їх нанесення. Спричинення тілесних ушкоджень, окрім висновку судово-медичної експертизи № № 51 від 16.07.2014 року, також підтверджується медичною документацією, яка досліджена в судовому засіданні та копіями чеків, квитанцій на оплату медикаментів та медичного лікування.
		   7.16.Суд визначає розмір грошового відшкодування моральної шкоди відповідно до вимог ст. 23 ЦК України, п.п. 3, 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року, залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначені розміру відшкодування суд враховує вимоги розумності і справедливості. 
		   7.17.Так, ОСОБА_12 отримав тілесні ушкодження внаслідок вчинення умисного злочину. Від отриманих тілесних ушкоджень останній тривалий часом був непрацездатний, обмежений у фізичних навантаженнях. Потребував сторонньої допомоги та догляду. В теперішній час очевидно потребує періодичного нагляду та оздоровлення. На видимих частинах тіла, а саме на тулубі наявні рубці, які постійно нагадують про обставини злочину і отриманої травми. 
		   7.18.Розмір грошового стягнення моральної шкоди потерпілому ОСОБА_12 суд встановлює у сумі 50000 гривен і таким чином позов в частині стягнення моральної шкоди задовольняє частково. Вказана сума моральної шкоди підлягає стягненню з ОСОБА_7 , з підстав викладених вище у вироку суду і є достатньою та об`єктивною, для компенсації страждань потерпілого. Заявлена потерпілим сума моральної шкоди у розмірі 80000 гривен, на думку суду є занадто великою, яка не обґрунтована. Окрім того, є очевидним, що дуже мінімальна платоспроможність ОСОБА_7 свідчить про можливість виконання рішення суду в довгостроковій перспективі. 
		   8.Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, яким керувався суд.
		   8.1.Речові докази  кофта чорного кольору; спортивний костюм чорного кольору, який належить ОСОБА_7 ; штани темно-сірого кольору які належать ОСОБА_13 ; спортивна куртка ОСОБА_12 ; паперові конверти зі зразками піднігтевого вмісту з правої та лівої рук ОСОБА_7 ; дві поліетиленові медичні рукавички з тампонами зі змивами з пальців та долонь рук ОСОБА_7 ; три флакони зі зразками крові ОСОБА_7 , відповідно до п. 4 ч. 9 ст. 100 КПК підлягає знищенню, як майно, яке не має ніякої цінності і не може бути використано.
		   8.2.Вирішуючи питання, щодо запобіжного заходу, суд враховує правову позицію прокурора, який під час судових дебатів не висказав жодної думки з цього питання, фактично самоусунувшись від вирішення зазначеного питання. 
		   Однак, постановлення остаточного судового рішення вимагає від суду певного заходу забезпечення виконання такого рішення, з урахуванням як вимог КПК так і обставин, які встановлені під час судового розгляду.
		   Застосовуючи запобіжний захід, суд враховує поведінку обвинуваченого на протязі всього судового розгляду, в тому числі під час розгляду провадження в інших судових інстанціях, його явку на першу вимогу до суду, відсутність жодних відомостей про наявність будь-яких ризиків ухилення від правосуддя, а також розумне ставлення як добропорядної людини до всіх учасників судового провадження.
		   Стійкі соціальні зв`язки обвинуваченого в Одеській області, сімейний стан, постійна офіційна робота в сфері захисту прав, свобод та інтересів людини також надають право суду для висновку про можливість довіри обвинуваченому до набрання законної сили вироком суду. 
		   Оскільки прокурор не довів існування жодного ризику передбаченого ст. 177 КПК, контроль за поведінкою та особистістю обвинуваченого можливий за допомогою запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання, з покладенням на останнього певних обов`язків. 
		8.3.Ухвалюючи вирок, суд керується ст. ст. 370, 373, 374 КПК.
		 
		РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА
		 
		   1.1.Визнати ОСОБА_7 винним у скоєні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 125, ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК та:
		   за ч. 1 ст. 125 КК призначити йому покарання у вигляді громадських робіт на строк 80 (вісімдесят) годин;
		   за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК, призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі на строк 7 (сім) років.
		   1.2.На підставі п. 1 ч. 1 ст. 49 КК звільнити ОСОБА_7 від покарання призначеного за ч. 1 ст. 125 КК у вигляді громадських робіт, у зв`язку із закінченням строків давності.
		   1.3.Відповідно підлягає виконанню лише покарання призначене ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК, у вигляді позбавлення волі на строк 7 (сім) років.
		   1.4.Початок строку відбуття покарання у вигляді позбавлення волі обвинуваченому ОСОБА_7 обчислювати з моменту законного затримання обвинуваченого, після набрання законної сили вироком суду.
		   1.5.Затримати ОСОБА_7 після набрання законної сили вироком суду. 
		   1.6.Зарахувати обвинуваченому ОСОБА_7 до строку покарання, строк попереднього ув`язнення, а саме знаходження під вартою під час досудового розслідування за цим кримінальним провадженням, відповідно до ч. 5 ст. 72 КК (в редакції Закону 26.11.2015 року) з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі за період з 01.06.2014 року по 24.07.2014 року.
		   1.7.До набрання вироком суду законної сили застосувати до обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.
		   1.8.Покласти на підозрюваного ОСОБА_7 , обов`язки строком на 60 (шістдесят) днів, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:
		1)прибувати за кожною вимогою до прокурора та суду;
		2)не відлучатися із населеного пункту (Одеська область, смт. Ширяєво), в якому він проживає без дозволу прокурора або суду;
		3)повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання.
		   1.9.Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_7 , що в разі невиконання покладених на нього обов`язків до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру мінімальної заробітної плати до 2 розмірів мінімальної заробітної плати.
		   1.10.Контроль за виконанням особистого зобов`язання покласти на прокурора.
		   1.11.Цивільний позов потерпілого ОСОБА_12  задовольнити. Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_12 24 225 (двадцять чотири тисячі двісті двадцять п`ять) гривень матеріальної шкоди та 50000 (п`ятдесят тисяч) гривень моральної шкоди. 
		   1.12.Речові докази у кримінальному провадженні: кофту чорного кольору; спортивний костюм чорного кольору, який належить ОСОБА_7 ; штани темно-сірого кольору які належать ОСОБА_13 ; спортивна куртка ОСОБА_12 ; паперові конверти зі зразками піднігтевого вмісту з правої та лівої рук ОСОБА_7 ; дві поліетиленові медичні рукавички з тампонами зі змивами з пальців та долонь рук ОСОБА_7 ; три флакони зі зразками крові ОСОБА_7  знищити.
		   1.13.Вирок суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК, якщо таку скаргу не було подано.
		   1.14.Апеляційна скарга на вирок суду, може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
		   1.15.Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору та не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
		 
		 
		 
		    Головуючий суддя: ОСОБА_1 
		 
		 
		 
		           
		Судді:                      ОСОБА_2 
		 
		 
		 
		                                       
		ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...