Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 1.380.2019.006025 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері.
Надіслано для оприлюднення: 19.05.2020. Зареєстровано: 20.05.2020. Забезпечено надання загального доступу: 21.05.2020.
Дата набрання законної сили: 26.08.2020
Результат оскарження 26.08.2020 Восьмий апеляційний адміністративний суд: повернуто скаргу
Номер судового провадження: 380.01.1.380.2019.006025

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		справа №1.380.2019.006025
		РІШЕННЯ
		  ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ
		 
		06 травня 2020 року                                                                                                               м. Львів
		Львівський окружний адміністративний суд, головуючий суддя Гавдик З.В., секретар судового засідання Василько А.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу № 1.380.2019.006025 за позовом Приватного підприємства «ПРОМТЕХІМПЕКС» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Львів-Енергія» до Міністерства культури України про визнання протиправними дій, скасування припису, - 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Позивач - Приватне підприємство «ПРОМТЕХІМПЕКС» звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Міністерства культури України в якому просило:
		- визнати дії Міністерства культури України щодо складання припису Міністерства культури України №44/10-5/74-19 від 15.10.2019 року - протиправними;
		- скасувати припис Міністерства культури України №44/10-5/74-19 від 15.10.2019 року.
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 10.11.2019 року на адресу позивача надіслано спірний припис відповідача, з яким позивача зобов`язано вчинити певні дії. Позивач не погоджується із спірним приписом, оскільки є лише підрядником будівельних робіт з реконструкції об`єкту нерухомого майна за адресою: м. Львів, вул. У. Самчука, 16 , замовником цього ж будівництва є  ТОВ «Львів-Енергія» в якого є затверджені містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва на реконструкцію у межах пам`ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення «Стрийський парк».
		Позивач зазначає, діє на підставі дозволу на виконання будівельних робіт № ЛВ 112190351557 від 04.02.2019 року виданого Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові.
		Спірний припис винесено відповідачем з порушенням встановленої процедури проведення державного нагляду (контролю), яка передбачена ст. 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», та що відповідач не забезпечив позивачу можливість реалізувати свої права під час проведення перевірки, які передбачені ст. 10 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».
		Спірний припис прийнятий на підставі акту обстеження містобудівної ситуації на території історичного ареалу м. Львова, який складений без будь-якої на те правової підстави, не у спосіб, визначений законом, без визначених законом повноважень на його складання, без часу, дати і місця його складання, без участі позивача чи його повідомлення про такий огляд, без залучення свідків чи працівників органу місцевого самоврядування, без подальшого надання цього акту позивачу, без відібрання документів чи пояснень від позивача або органу місцевого самоврядування, єдиною підставою винесення оскаржуваного припису є акт обстеження містобудівної ситуації на території історичного ареалу м. Львова, який прийнятий з порушення норм чинного законодавства, тому й наслідки не можуть визнаватися правомірними.
		Проектна документація  розроблена у відповідності до затверджених містобудівних умов та обмежень, наявний позитивний висновок державної експертизи.
		Представник позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримав, надав суду додаткові докази та пояснення, просив суд позов задоволити повністю.
		Відповідач - проти позову заперечив з підстав, що до Міністерства культури України надійшло звернення гр. ОСОБА_1 від 29.07.2019 № Л-199/УГЛ, що надійшло на Урядову гарячу лінію 27.07.2019 року за № ЛЕ-9537226, з проханням здійснити заходи реагування у зв`язку проведення будівельних робіт по вул. У . Самчука, 16 у м. Львові .
		Земельна ділянка по вул. У. Самчука, 16 у м. Львові розташована в історичному ареалі міста Львова (рішення Львівської міської ради від 09.12.2005 року за № 1311), у межах охоронної (буферної) зони об`єкта «Архітектурний ансамбль історичного центру Львова», включеного до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
		Згідно з пунктом 2.5 містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва на реконструкцію будівлі на вул . У. Самчука, 16 у межах пам`ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення «Стрийський парк», затверджених рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 27.07.2018 року №818, будівля, яка підлягає реконструкції, розміщена в історичному ареалі міста.
		Відповідно до вимог Закону України «Про охорону культурної спадщини» на охоронюваних археологічних територіях, у межах зон охорони пам`яток, історичних ареалів населених місць, занесених до Списку історичних населених місць України, забороняються містобудівні, архітектурні чи ландшафтні перетворення, будівельні, меліоративні, шляхові, земляні роботи без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини (Міністерства культури України), отриманого на підставі проектної документації, розробленої та погодженої у встановленому порядку, в тому числі в Мінкультури.
		Окрім цього, до повноважень Мінкультури, передбачених статтею 5 Закону, належить: заборона будь-якої діяльності юридичних або фізичних осіб, яка створює загрозу об`єкту культурної спадщини, видатній універсальній цінності об`єкта всесвітньої спадщини або порушує законодавство у сфері охорони культурної спадщини; видання розпоряджень та приписів щодо охорони пам`яток національного значення, об`єктів всесвітньої спадщини, припинення робіт на них, їхніх територіях, в зонах охорони, буферних зонах, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць, якщо ці роботи проводяться за відсутності затверджених або погоджених із відповідними органами охорони культурної спадщини програм та проектів, передбачених цим Законом, без дозволів або з відхиленням від них.
		За результатами перевірки електронної бази документообігу Міністерства культури України встановлено, що погоджень проектів будівництв, реконструкцій, дозволів на проведення будь-яких робіт по вул. У. Самчука, 16 у м. Львові Міністерством не надавалося.
		З метою об`єктивного розгляду вказаного питання Міністерство культури України листом від 16.08.2019 № 1128/10-5/15-19 звернулося до Львівської обласної державної адміністрації з проханням доручити відповідним структурним підрозділам у межах компетенції провести перевірку викладених у вищезазначеному зверненні фактів, зокрема законності проведення будівельних робіт за вказаною адресою, у разі необхідності вжити відповідні заходи реагування та за результатами поінформувати Мінкультури (з наданням акту обстеження та матеріалів фотофіксації, а також повної інформації щодо замовника й виконавця зазначених будівельних робіт).
		Листом від 05.09.2019 року №ЗВГ-ВИХ-2195/0/19 (вхідний реєстраційний Мінкультури від 06.09.2019 № 10176) Департамент архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації надав акт обстеження містобудівної ситуації на вул. У. Самчука, 16 у м. Львові від 20.08.2019 року, матеріали фотофіксації актуального стану будівництва та інформацію про замовника і виконавця будівельних робіт.
		На виконання вимог частини першої статті 30 Закону Міністерство культури України, діючи в межах повноважень, визначених пунктом 18 частини другої статті 5 Закону і Положенням про Міністерство культури України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2014 № 495, за результатами проведеного працівником відділу охорони історичних пам`яток департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації 20.08.2019 візуального обстеження на вул. У. Самчука, 16 , замовнику - ТОВ «Львів-Енергія» - та підряднику реконструкції - ПП «ПРОМТЕХІМПЕКС» - надіслано припис від 15.10.2019 року № 44/10-5/74-19 про припинення проведення земляних та будь-яких інших будівельних робіт на об`єкті «Реконструкція будівлі на вул. Уласа Самчука, 16, у межах пам`ятки ОСОБА_2 садово-паркового мистецтва загально-державного значення «Стрийський парк» у м. Львові».
		Вищезазначений припис було відправлено 18.10.2019 року рекомендованими листами на адреси замовника та підрядника реконструкції. Водночас припис, надісланий на адресу ТОВ «Львів-Енергія» був повернений відділенням «Укрпошти» у зв`язку із закінченням встановленого строку зберігання. ПП «ПРОМТЕХІМПЕКС» отримало припис 12.11.2019 року, однак пояснення по суті викладених у п. 1 зазначеного припису фактів порушення законодавства про охорону культурної спадщини до Мінкультури не надало.
		Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлені правові та організаційні основи містобудівної діяльності. Вказаний Закон спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.
		З наданих вище доказів вбачається, що позивачем проводяться будівельні роботи в історичному ареалі м. Львова без погодження будівництва з Міністерством культури України, що є обов`язковим, тобто позивачем було порушено законодавство про охорону культурної спадщини, у зв`язку з чим, Міністерством правомірно було видано припис про припинення проведення робіт.
		Мінкультури не здійснював плановий захід державного нагляду (контролю), а здійснив охоронюваний захід (візуальне обстеження) пов`язаний із перевіркою стану збереження історичного ареалу та на предмет додержання вимог законодавства щодо охорони культурної спадщини в межах повноважень наданих Законом України «Про охорону культурної спадщини» та Положенням про Міністерство культури України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2015 року № 495.
		Для сфери охорони культурної спадщини цінність має сам об`єкт культурної спадщини, а не господарська діяльність суб`єктів господарювання. Відповідно до Положення про Міністерство економічного розвитку і торгівлі України затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 459, основними завданнями Міністерства економічного розвитку і торгівлі України є формування державної політики з питань розвитку підприємництва, державної регуляторної політики, ліцензування, дозвільної системи, нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
		Відповідач зазначає, що вказана його позиція підтверджується: ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08.06.2017 № 818/308/16;          постановою Верховного Суду України від 21.08.2019 по справі № 826/12524/18.
		Щодо необхідності інформування Комітету всесвітньої спадщини ЮНЕСКО про наміри розпочати будівельні роботи в зоні, що охороняється Конвенцією «Про охорону всесвітньої культурної та природної спадщини».
		Об`єкт по вул . У. Самчука , 16 у м. Львові знаходиться в межах пам`ятки «Архітектурний ансамбль історичного центра Львова», що внесений до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
		Держава, що внесла пам`ятку «Архітектурний ансамбль історичного центра Львова», до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, добровільно взяла визначені статтею 4 Конвенцією зобов`язання, що вона, як країна-учасник має інформувати Комітет всесвітньої спадщини через Секретаріат ЮНЕСКО про наміри розпочати або дозволити в зоні, що охороняється Конвенцією, значні роботи по відновленню чи нове будівництво, які могли б вплинути на цінність об`єкта всесвітньої спадщини. За перевіркою електронної бази даних Міністерства звернення та відповідні матеріали щодо інформування Центру всесвітньої спадщини ЮНЕСКО стосовно зазначеного будівництва не надходило.
		Інформація щодо меж Історичного ареалу міста Львова, що затвердженні рішенням Львівської міської ради від 09.12.2005 № 1311 знаходяться на офіційному сайті ЮНЕСКО за адресою http://whc.unesco.org/en/list/865/multiple-1 «feunique number=l 632.
		Тобто, з викладеного вбачається, що Позивачем протиправно не було повідомлено Міністерство про початок будівельних робіт в історичному ареалі м. Львова, який також є буферною зоною пам`ятки «Архітектурний ансамбль історичного центра Львова», яка внесена до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, результатом чого є неповідомлення державою Комітету Всесвітньої спадщини про наміри розпочати будівельні роботи.
		Представник відповідача в судові засідання не з`явився, проте був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.
		Третя особа пояснень по суті спору не надала, хоча була належним чином повідомленна про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.
		Згідно п. 3 ч. 3 ст. 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалою судді від 20 листопада 2019 року у даній справі відкрито спрощене провадження. Ухвалою суду від 21 листопада 2019 року вжито заходи забезпечення адміністративного позову. Ухвалою судді від 20.01.2020 справа розглядається за правилами загального позовного провадження. Ухвалою від 08.04.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
		Судом встановлені наступні обставини:
		До Міністерства культури України надійшло звернення гр. ОСОБА_1 від 29.07.2019 № Л-199/УГЛ, що надійшло на Урядову гарячу лінію 27.07.2019 за № ЛЕ-9537226, з проханням здійснити заходи реагування у зв`язку проведення будівельних робіт по вул. У. Самчука, 16 у м. Львові .
		16.08.2019 року з метою об`єктивного розгляду вказаного питання Міністерство культури України листом за № 1128/10-5/15-19 звернулося до Львівської обласної державної адміністрації з проханням доручити відповідним структурним підрозділам у межах компетенції провести перевірку викладених у вищезазначеному зверненні фактів, зокрема законності проведення будівельних робіт за вказаною адресою, у разі необхідності вжити відповідні заходи реагування та за результатами поінформувати Мінкультури (з наданням акта обстеження та матеріалів фотофіксації, а також повної інформації щодо замовника й виконавця зазначених будівельних робіт).
		05.09.2019 року листом за №ЗВГ-ВИХ-2195/0/19 (вхідний реєстраційний Мінкультури від 06.09.2019 № 10176) Департамент архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації надав акт обстеження містобудівної ситуації на вул . У. Самчука, 16 у м. Львові від 20.08.2019, матеріали фотофіксації актуального стану будівництва та інформацію про замовника і виконавця будівельних робіт.
		Замовнику - ТОВ «Львів-Енергія» - та підряднику реконструкції - ПП «ПРОМТЕХІМПЕКС» - надіслано припис від 15.10.2019 № 44/10-5/74-19 про припинення проведення земляних та будь-яких інших будівельних робіт на об`єкті «Реконструкція будівлі на вул. Уласа Самчука , 16, у межах пам`ятки ОСОБА_2 садово-паркового мистецтва загально-державного значення «Стрийський парк» у м. Львові».
		10.11.2019 року на адресу Приватного підприємства «ПРОМТЕХІМПЕКС» надіслано Припис Міністерства культури України№ 44/10-5/74-19 від 15.10.2019 року, наступного змісту:
		«На виконання вимог частини першої статті 30 Закону України «Про охорону культурної спадщини» (далі- Закон) Міністерство культури України діючи в межах повноважень, визначених пунктом 18 частиш другої статті 5 Закону і Положенням про Міністерство культури України затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2014 №495, за результатами проведеного 20.08.2019 працівником відділу охорони історичних пам`яток департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації візуального обстеження містобудівної ситуації по вул. У. Самчука, 16 у м. Львові вимагає наступне:
		1. Негайно припинити проведення земляних та будь-яких інших  будівельних робіт на об`єкті «Реконструкція будівлі на вул. Уласа Самчука  межах пам`ятки садово-паркового мистецтва загально-державного значення  «Стрийський парк» у м, Львові», які виконуються в межах історичного ареалу міста Львова (рішення Львівської міської ради від 09.12.2005 № 1311) й у межах охоронної (буферної) зони об`єкта «Архітектурний ансамбль історичною центру Львова», включеного до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, з порушенням вимог частини четвертої статті 32 Закону, без відповідних погоджень та дозволів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері  охорони культурної спадщини (Міністерства культури України).
		2. Вжити заходів із приведення діяльності у відповідність до вимог законодавства  у сфері охорони культурної спадщини.
		3. Надати пояснення по суті викладених у п. 1 зазначеного Припису фактів порушення законодавства про охорону культурної спадщини.
		Про виконання вимог даного Припису письмово повідомити Міністерство культури України протягом п`яти календарних днів в дня отримання цього Припису.
		Повідомлення про виконання вимог цього Припису надіслати за поштовою адресою: 01601 , м. Київ, вул. І. Франка, 19 та па електронну info@mincult.gov.ua або за факсом: (044 ) 235-32-57 .
		Відповідно до частини другої етапі 30 Закону приписи органів охорони культурної спадщини є обов`язковими для виконання всіма юридичними та фізичними особами.
		За невиконання законних вимог посадових осіб органів охорони культурної спадщини щодо усунення порушень вимог законодавства про охорону культурної спадщини або невиконання припису органів охорони культурної спадщини винні особи можуть бути притягнуті до адміністративної відповідальності накладанням відповідних фінансових санкцій згідно з нормами чинного законодавства».
		Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач вважає протиправним спірний припис, який безпосередньо порушує його права.
		Судом враховуються аргументи наведені позивачем про протиправність спірного припису лише з наступних підстав згідно встановлених судом обставин та вимог законодавства:
		Згідно з ст. 5 Закону України «Про охорону культурної спадщини», до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, належить:
		18) видання розпоряджень та приписів щодо охорони пам`яток національного значення, об`єктів всесвітньої спадщини, припинення робіт на них, їх територіях, в зонах охорони, буферних зонах, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць, якщо ці роботи проводяться за відсутності затверджених або погоджених з відповідними органами охорони культурної спадщини програм та проектів, передбачених цим Законом, без дозволів або з відхиленням від них;
		Згідно з ст. 30 цього ж Закону, органи охорони культурної спадщини зобов`язані заборонити будь-яку діяльність юридичних або фізичних осіб, що створює загрозу пам`ятці або порушує законодавство, державні стандарти, норми і правила у сфері охорони культурної спадщини.
		Приписи органів охорони культурної спадщини є обов`язковими для виконання всіма юридичними та фізичними особами.
		Органи місцевого самоврядування, на території яких не створено органів охорони культурної спадщини, зобов`язані заборонити будь-яку діяльність юридичних або фізичних осіб, що створює загрозу пам`ятці, негайно повідомивши про це відповідний орган охорони культурної спадщини місцевого органу виконавчої влади.
		Органи місцевого самоврядування зобов`язані повідомляти відповідні органи охорони культурної спадщини про бездіяльність власника або уповноваженого ним органу, особи, яка набула права володіння, користування чи управління, що створює загрозу пам`ятці.
		На об`єктах підводної культурної спадщини зі статусом морського меморіалу забороняється ведення будь-яких форм діяльності, зокрема підводно-екскурсійної, крім потреб наукових досліджень або інвентаризації.
		Згідно з ст. 32 цього ж Закону, з метою захисту традиційного характеру середовища окремих пам`яток, їх комплексів (ансамблів), історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій навколо них мають встановлюватися зони охорони пам`яток: охоронні зони, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару.
		Межі та режими використання зон охорони пам`яток визначаються відповідною науково-проектною документацією і затверджуються відповідним органом охорони культурної спадщини.
		Порядок визначення та затвердження меж і режимів використання зон охорони пам`яток та внесення змін до них встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини.
		2. З метою забезпечення збереження видатної універсальної цінності об`єктів всесвітньої спадщини навколо них встановлюються буферні зони, про затвердження яких центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини, в установленому порядку інформує Комітет всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
		Межі та режими використання буферних зон об`єктів всесвітньої спадщини визначаються відповідною науково-проектною документацією і затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини.
		3. З метою захисту традиційного характеру середовища населених місць вони заносяться до Списку історичних населених місць України.
		Список історичних населених місць України  за поданням центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини затверджується Кабінетом Міністрів України.
		Межі та режими використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на територіях історичних ареалів населених місць визначаються у  порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, відповідною науково-проектною документацією, яка затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини або уповноваженими ним органами охорони культурної спадщини.
		4. На охоронюваних археологічних територіях, у межах зон охорони пам`яток, історичних ареалів населених місць, занесених до  Списку історичних населених місць України, забороняються містобудівні, архітектурні чи ландшафтні перетворення, будівельні, меліоративні, шляхові, земляні роботи без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини.
		Суд зазначає, що відповідач свої заперечення обґрунтовує також і правовою позицією Верховного Суду України викладеною у постанові від 21.08.2019 року по справі № 826/12524/18.
		Верховний суд у вказаній постанові зазначив, що відповідно до частини другої  статті 19 Конституції України  органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені  Конституцією  та законами України.
		Згідно з положеннями частини третьої  статті 2 КАС України  у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені  Конституцією  та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Повноваження Міністерства культури України у спірних правовідносинах визначаються, зокрема,  законами України «Про охорону культурної спадщини»,  «Про регулювання містобудівної діяльності».
		Відповідно до  статті 54 Конституції України  культурна спадщина охороняється законом. Держава забезпечує збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які знаходяться за її межами.
		Згідно з положеннями частини третьої  статті 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»  для населених пунктів, занесених до Списку історичних населених місць України, в межах визначених історичних ареалів у складі генерального плану населеного пункту визначаються режими регулювання забудови та розробляється історико-архітектурний опорний план, в якому зазначається інформація про об`єкти культурної спадщини.
		Статтею 1 Закону України «Про охорону культурної спадщини»  визначено, що історичний ареал населеного місця - частина населеного місця, що зберегла об`єкти культурної спадщини і пов`язані з ними розпланування та форму забудови, які походять з попередніх періодів розвитку, типові для певних культур або періодів розвитку.
		Частиною першої  статті 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини»  з метою захисту традиційного характеру середовища окремих пам`яток, їх комплексів (ансамблів), історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій навколо них мають встановлюватися зони охорони пам`яток: охоронні зони, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару.
		Відповідно до частини другої цієї ж статті з метою забезпечення збереження видатної універсальної цінності об`єктів всесвітньої спадщини навколо них встановлюються буферні зони, про затвердження яких центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини, в установленому порядку інформує Комітет всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
		Межі та режими використання буферних зон об`єктів всесвітньої спадщини визначаються відповідною науково-проектною документацією і затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини.
		Згідно з положеннями частини четвертої  статті 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини»  на охоронюваних археологічних територіях, у межах зон охорони пам`яток, історичних ареалів населених місць, занесених до Списку історичних населених місць України, забороняються містобудівні, архітектурні чи ландшафтні перетворення, будівельні, меліоративні, шляхові, земляні роботи без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини.
		Частиною першою  статті 37-1 цього ж Закону  також встановлено, що об`єкти всесвітньої спадщини, що розташовані на території України, є предметом особливої охорони.
		Частиною другою  статті 5 Закону України «Про охорону культурної спадщини»  до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, належить, зокрема: контроль за виконанням цього  Закону, інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини; призначення відповідних охоронних заходів щодо пам`яток національного значення, об`єктів всесвітньої спадщини, їх територій у разі виникнення загрози руйнування або пошкодження зазначених об`єктів внаслідок дії природних факторів або проведення будь-яких робіт; надання дозволів на проведення робіт на пам`ятках національного значення, об`єктах всесвітньої спадщини, їх територіях, в зонах охорони, буферних зонах, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць; видання розпоряджень та приписів щодо охорони пам`яток національного значення, об`єктів всесвітньої спадщини, припинення робіт на них, їх територіях, в зонах охорони, буферних зонах, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць, якщо ці роботи проводяться за відсутності затверджених або погоджених з відповідними органами охорони культурної спадщини програм та проектів, передбачених цим Законом, без дозволів або з відхиленням від них; надання дозволів на відновлення земляних робіт.
		Пунктом 1 Положення про Міністерство культури України, затвердженого   постановою Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2014 року N 495  (далі - Положення N 495) Мінкультури є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах культури та мистецтв, охорони культурної спадщини, музейної справи, вивезення, ввезення і повернення культурних цінностей, державної мовної політики, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері кінематографії, відновлення та збереження національної пам`яті.
		До повноважень Міністерства культури України згідно з підпунктами 57-58 пункту 4 Положення N 495 відносяться, зокрема: видача розпоряджень і приписів щодо охорони пам`яток національного значення, припинення робіт на таких пам`ятках, їх територіях та в зонах охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць, якщо зазначені роботи виконуються за відсутності затверджених або погоджених з відповідними органами охорони культурної спадщини програм та проектів, передбачених законом, дозволів або з відхиленням від них; визнання необхідності проведення охоронних заходів щодо збереження пам`яток національного значення та їх територій у разі виникнення загрози руйнування або пошкодження внаслідок дії природних факторів або виконання будь-яких робіт; здійснення відповідно до закону нагляду за виконанням робіт з дослідження, консервації, реабілітації, реставрації, ремонту, пристосування і музеєфікації пам`яток та інших робіт на пам`ятках, об`єктах археологічної спадщини і в зонах їх охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць.
		Зі змісту наведених правових вбачається, що Міністерство культури України є спеціально уповноваженим органом, що забезпечує формування та реалізує державну політику, зокрема, у сфері охорони культурної спадщини. До його повноважень, крім іншого, відноситься надання дозволів на проведення земельних робіт на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць, проведення охоронних заходів щодо збереження пам`яток національного значення та їх територій, видання приписів щодо охорони пам`яток національного значення, об`єктів всесвітньої спадщини, припинення робіт на них, їх територіях, в зонах охорони, буферних зонах, якщо такі роботи проводяться без дозволів або з відхиленням від них.
		Стосовно застосування до спірних правовідносин положень  Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»  колегія суддів верховного суду зазначила наступне.
		Відповідно до преамбули  Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»  цей Закон визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).
		Статтею 1 цього ж Закону  визначено, що державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
		Відповідно до частини першої  статті 2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»  дія цього   Закону  поширюється на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
		Таким чином,  Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»  слід застосовувати до правовідносин, що виникають у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням суб`єктами господарської діяльності вимог законодавства у відповідній сфері; предметом регулювання цього  закону  є повноваження органів державного нагляду (контролю) та їх посадових осіб, межі та порядок реалізації цих повноважень.
		Разом з тим, відповідно до преамбули  Закону України «Про охорону культурної спадщини»  цей Закон регулює правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь.
		Статтею 1 зазначеного Закону  визначено, що охорона культурної спадщини - система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об`єктів культурної спадщини; предмет охорони об`єкта культурної спадщини - характерна властивість об`єкта культурної спадщини, що становить його історико-культурну цінність, на підставі якої цей об`єкт визнається пам`яткою.
		Відтак, під час здійснення охорони культурної спадщини уповноважені органи державної влади керуються у своїй діяльності приписами спеціального закону, а саме -  Закону України «Про охорону культурної спадщини», зокрема, якщо предметом охоронних заходів є забезпечення збереження характерних властивостей об`єкта культурної спадщини.
		Верховний суд зазначає, що приймаючи оскаржуване рішення Мінкультури фактично не здійснювало заходів державного контролю, оскільки не перебувало на території будівництва, не здійснювало перевірку суб`єкта містобудівної діяльності, а лише вживало охоронних заходів шляхом проведення візуального огляду та перевірку електронної бази даних.
		Такий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною, зокрема, у постановах Верховного Суду від 25 січня 2019 року у справі N 823/1154/18, від 13 березня 2019 року у справі N 826/11708/17.
		Відтак, у спорі, що розглядався, індивідуальне право (інтерес), яке виражається у гарантованому частиною першою  статті 42 Конституції України  праві на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом, протиставляється публічному інтересу, який виражається у збереженні та охоронні історико-культурної спадщини світового значення.
		Як зазначив Конституційний Суд України в рішенні від 02 листопада 2004 року N 15-рп/2004, виходячи зі змісту частини першої  статті 8 Конституції України, охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об`єктивного права у цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права і є його складовою. Одним з проявів верховенства права, як підкреслюється у підпункті 4.1 цього рішення, є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема, норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в  Конституції України.
		Про необхідність забезпечення справедливого балансу, який потрібно встановити між конкуруючими інтересами особи та суспільства в цілому, йдеться також у ряді рішень Європейського Суду з прав людини (рішення у справі «Ст`єрна проти Фінляндії» (Stjerna v. Finland, заява N 18131/91) та рішення у справі «Юханссон проти Фінляндії» (Johansson v. Finland, заява N 10163/02).
		Відтак, забезпечення справедливого балансу приватного та публічного інтересів у даній справі полягає у необхідності дотримання суб`єктом господарської діяльності під час виконання земельних та будівельних робіт на земельній ділянці, що знаходиться у безпосередній близькості до охоронної (буферної) зони об`єкту Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, вимог законодавства про охорону культурної спадщини, визначених, зокрема,  Законом України «Про охорону культурної спадщини».
		Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 18 жовтня 2018 року у справі N 821/140/18, від 31 травня 2019 року у справі N 823/687/18, від 15 серпня 2019 року у справі N 320/8479/15-а.
		Положення  Закону України «Про охорону культурної спадщини», який є спеціальним, та регулює правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь.
		Зазначені висновки верховного суду по суті стосуються правомірності дій та рішень відповідача положенням Закону України «Про охорону культурної спадщини», щодо не виконання позивачем вимог  Закону України «Про охорону культурної спадщини»  та Містобудівних умов та обмежень на отримати дозволу на виконання будівельних робіт у державних органах охорони культурної спадщини.
		Надаючи оцінку аргументам позивача та відповідача, а також доказам у даній справі суд встановив, що позивач отримав від відповідача спірний припис з вимогою про припинення проведення земляних та будь-яких інших будівельних робіт, на вищевказаному об`єкті, які виконуються в межах історичного ареалу міста Львова без відповідних погоджень та дозволів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері  охорони культурної спадщини , а також вжити заходів із приведення діяльності у відповідність до вимог законодавства  у сфері охорони культурної спадщини.
		Згідно з ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»:
		1. Основними складовими вихідних даних є:
		1) містобудівні умови та обмеження;
		2) технічні умови;
		3) завдання на проектування.
		2. Фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва.
		3. Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника.
		Для отримання містобудівних умов та обмежень до заяви замовник також додає містобудівний розрахунок, що визначає інвестиційні наміри замовника, який складається у довільній формі з доступною та стислою інформацією про основні параметри об`єкта будівництва.
		5. Містобудівні умови та обмеження містять:
		1) назву об`єкта будівництва, що повинна відображати вид будівництва та місце розташування об`єкта;
		2) інформацію про замовника;
		3) відповідність на дату надання містобудівних умов та обмежень цільового та функціонального призначення земельної ділянки містобудівній документації на місцевому рівні;
		4) гранично допустиму висотність будинків, будівель та споруд у метрах;
		5) максимально допустимий відсоток забудови земельної ділянки;
		6) максимально допустиму щільність населення в межах житлової забудови відповідної житлової одиниці (кварталу, мікрорайону);
		7) мінімально допустимі відстані від об`єкта, що проектується, до червоних ліній, ліній регулювання забудови, існуючих будинків та споруд;
		8) планувальні обмеження (охоронні зони пам`яток культурної спадщини, межі історичних ареалів, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару, в межах яких діє спеціальний режим їх використання, охоронні зони об`єктів природно-заповідного фонду, прибережні захисні смуги, зони санітарної охорони);
		9) охоронні зони об`єктів транспорту, зв`язку, інженерних комунікацій, відстані від об`єкта, що проектується, до існуючих інженерних мереж.
		Перелік зазначених умов є вичерпним.
		9. Завдання на проектування об`єктів будівництва складається і затверджується замовником за погодженням із проектувальником.
		10. Завдання на проектування визначає обґрунтовані вимоги замовника до планувальних, архітектурних, інженерних і технологічних рішень об`єкта будівництва, його основних параметрів, вартості та організації його будівництва і складається з урахуванням технічних умов, містобудівних умов та обмежень.
		Відповідно обов`язок виконання вимог  Закону України «Про охорону культурної спадщини»  та Містобудівних умов та обмежень на отримати дозволу на виконання будівельних робіт у державних органах охорони культурної спадщини покладений на замовника забудови.
		Як встановлено судом по даній справі позивач - Приватне підприємство «ПРОМТЕХІМПЕКС», є підрядником будівельних робіт з реконструкції об`єкту нерухомого майна за адресою: м. Львів, вул. У.Самчука,16, замовником якого є ТОВ «Львів-Енергія», який отримав містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва на реконструкцію ТОВ «Львів-Енергія» будівлі на вул. Уласа Самчука, 16 у межах пам`ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення «Стрийський парк». 
		За загальним правилом за договором підряду на будівництво одна сторона (підрядник) зобов`язується своїми силами і засобами на замовлення другої сторони (замовника) побудувати і здати замовникові у встановлений строк визначений договором об`єкт відповідно до проектно-кошторисної документації або виконати зумовлені договором будівельні та інші роботи, а замовник зобов`язується передати підряднику затверджену проектно-кошторисну документацію, надати йому будівельний майданчик, прийняти закінчені будівництвом об`єкти і оплатити їх.
		Спірним приписом відповідач вимагає, в тому числі і від позивача, припинити проведення земляних та будь-яких інших будівельних робіт, без відповідних погоджень та дозволів центрального органу виконавчої влади та вжити заходів із приведення діяльності у відповідність до вимог законодавства у сфері охорони культурної спадщини, що по суті не узгоджується із вищевказаними вимогами ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», відтак спірний припис щодо позивача є протиправним та підлягає скасуванню.
		Також суд враховує положення Висновку N 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
		При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
		Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява N 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява N 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява N 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
		Відповідно спірний припис щодо позивача, підлягає скасуванню, оскільки вимога відповідача до позивача про приведення діяльності у відповідність до вимог законодавства у сфері охорони культурної спадщини, не відповідає вимогам ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
		Лише з цих підстав судом враховуються аргументи позивача про протиправність спірного припису.
		Щодо позовних вимог про - визнання протиправними дій Міністерства культури України щодо складання припису Міністерства культури України №44/10-5/74-19 від 15.10.2019 року, суд зазначає наступне:
		Правова природа протиправних дій полягає в тому, що такі дії здійснюються у сфері права, але, виходять за межі правового регулювання певних обставин. Така дія порушує і направлена проти інтересів суспільства в цілому, окремих його груп, конкретних осіб тощо. Протиправною дією вважають активну поведінку, що характеризується порушенням норм права. Позивач жодними належними та допустимим доказами не обґрунтував саме протиправність дій відповідача, як окреме порушення яке підлягає захисту. На думку суду в даній справі надання судом оцінки спірному припису поглинається і оцінка дій відповідача.
		Таким чином, суд дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту в частині визнання протиправними дій відповідача по суті не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об`єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним, відповідно в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.
		Інші аргументи позивача судом не враховуються із вищевказаних підстав. З цих же підстав судом частково враховуються заперечення і аргументи відповідача. 
		Згідно ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
		Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань судові витрати у вигляді судового збору.
		Керуючись ст. ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп. 15.5. п. 15 Перехідних положень КАС України, суд, -
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		Позов Приватного підприємства «ПРОМТЕХІМПЕКС» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Львів-Енергія» до Міністерства культури України про визнання протиправними дій, скасування припису,  - задоволити частково.
		Визнати протиправним та скасувати припис Міністерства культури України №44/10-5/74-19 від 15.10.2019 року щодо Приватного підприємства «ПРОМТЕХІМПЕКС».
		В іншій частині позову відмовити.
		Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства культури України (ЄДРПОУ 37535703, м. Київ, вул. Івана Франка, 19) на користь Приватного підприємства «ПРОМТЕХІМПЕКС» (ЄДРПОУ 33358702, м. Львів, вул. Зелена, буд. 269-А) 1921,00 грн. сплаченого судового збору.
		Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
		Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. ст. 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп. 15.5. п. 15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.    
		Рішення суду складено в повному обсязі 18.05.2020 року.
		 
		           Суддя                                                                                             Гавдик З.В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...