Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/26055/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері; містобудування; архітектурної діяльності.
Надіслано для оприлюднення: 20.05.2020. Зареєстровано: 20.05.2020. Забезпечено надання загального доступу: 21.05.2020.
Дата набрання законної сили: 19.05.2020
Номер судового провадження: A/855/6767/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		  ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/26055/19                                                                    Суддя (судді) першої інстанції: Добрянська Я.І.
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		  19 травня 2020 року                                                                                            м. Київ
		          
		Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
		 
		Головуючого судді                              Файдюка В.В.
		суддів:                                                  Земляної Г.В.
		                                                            Мєзєнцева Є.І.
		 
		При секретарі:                               Марчук О.О.
		          
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 лютого 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інбудконсалт" до Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Державної архітектурно-будівельної інспекції України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
		В С Т А Н О В И В :
		 
		Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНБУДКОНСАЛТ» (далі - позивач/ТОВ «ІНБУДКОНСАЛТ») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - відповідач 1) та Державної архітектурно-будівельної інспекції України (далі - відповідач 2), у якому просило суд:
		- визнати протиправним та скасувати рішення Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 05 грудня 2019 року №КВ 172193391170 про відмову у видачі сертифіката ТОВ «ІНБУДКОНСАЛТ» на об`єкт: «Будівництво багатоповерхового житлового комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземним паркінгом по вул. Паньківській, 20/82 у Голосіївському районі м. Києва»;
		- зобов`язати Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) видати сертифікат Товариству з обмеженою відповідальністю «ІНБУДКОНСАЛТ» на об`єкт: «Будівництво багатоповерхового житлового комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземним паркінгом по вул. Паньківській, 20/82 у Голосіївському районі м. Києва»;
		- зобов`язати Державну архітектурно-будівельну інспекцію України внести відомості про видачу сертифіката Товариству з обмеженою відповідальністю «ІНБУДКОНСАЛТ» на об`єкт: «Будівництво багатоповерхового житлового комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземним паркінгом по вул. Паньківській, 20/82 у Голосіївському районі м. Києва» до Єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів.
		Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у відповідача-1 не було правових підстав для прийняття спірного рішення, оскільки під час розгляду заяви ТОВ «ІНБУДКОНСАЛТ» в період з 21 листопада 2019 року по 05 грудня 2019 року, представник відповідача-1 який виходив на об'єкт, не відбирав зразки продукції; не призначав експертизу; не вимагав надання проектної та виконавчої документації; не звертався за отриманням матеріалів, відомостей, довідок, пояснень з питань, що виникали під час огляду об`єкта. Натомість, ТОВ «ІНБУДКОНСАЛТ», виконавши всі будівельні роботи, як замовник будівництва, звернулося до відповідача-1 з заявою про прийняття в експлуатацію об`єкта та видачу сертифіката, до якої позивачем було додано акт готовності об`єкту до експлуатації за формою, згідно додатку 9 до Порядку. При цьому, жодних зауважень до форми та змісту поданих позивачем документів у відповідача-1 не було. За наведених обставин та враховуючи, що позивачем було надано усі документи, передбачені ч.2 статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», п.3, 24 Порядку № 461, п.7 Додатку № 11 до наказу ДАБІ від 12 червня 2017 року № 945, спірне рішення є протиправним.
		Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 лютого 2020 року даний позов задоволено повністю.
		Приймаючи вказане рішення, суд виходив з того, що оскаржуване рішення відповідача не відповідає критеріям чіткості та зрозумілості індивідуального акта, що, в свою чергу, впливає на можливість реалізації права позивача виконати юридичне волевиявлення суб`єкта владних повноважень. Натомість, позивачем для отримання сертифіката виконано всі умови, визначені законом.
		Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач - Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) - звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
		За твердженням апелянта, під час огляду об'єкта будівництва його посадовою особою було встановлено невідповідність об'єкта проектній документації, оскільки будівельні роботи не були завершені в повному обсязі та були відсутні пандуси, передбачені проектом. 
		Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечував проти її задоволення та наполягав на законності оскаржуваного рішення.
		Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 21 листопада 2019 року через ЦНАП до Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного; контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надійшла заява ТОВ «ІНБУДКОНСАЛТ» від 19 листопада 2019 року про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта та видачу сертифіката.
		До заяви ТОВ «ІНБУДКОНСАЛТ» було додано акт готовності об`єкта до експлуатації від 19. листопада 2019 року.
		Даний акт містив наступну інформацію, що підтверджується наданими позивачем документами: Проектною документацією, Наказом ТОВ «ІНБУДКОНСАЛТ» від 16 травня 2016 року за №2; Договором оренди земельної ділянки від 14 вересня 2010 року, зареєстрованим в реєстрі за №1077; Договором про внесення змін договору оренди земельної ділянки від 22 травня 2015 року, зареєстрованим в реєстрі за №295; Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 22 травня 2015 року, індексний номер 37939177; Договором про поновлення договору оренди земельної ділянки від 12 квітня 2017 року, зареєстрованим в реєстрі за №296; Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 12 квітня 2017 року, індексний номер 84951842; Договором оренди земельної ділянки від 14 вересня 2010 року, зареєстрований в реєстрі за №1078; Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 22 травня 2015 року, індексний номер 37940214; Паспортом технічної Інвентаризації від 02 серпня 2019 року за №б/н; Експертним звітом від 26 липня 2019 року за №7-222-19-ЕП/КО; Додатком до Експертного звіту №7-222-19-ЕП/КО від 22 липня 2019 року; Експертним звітом від 29 квітня 2016 року за №7-001-16-ЕП/КО; Додатком до Експертного звіту №7-001-16-ЕП/КО від 21 квітня 2017 року; листом №7/1912/272 від 19 грудня 2019 року; Довідкою № 351ЖББ від 29 липня 2019 року; Дозволом на виконання будівельних робіт №ІУ 114161591285 від 07 червня 2016 року; Договором підряду №01/03/16-1 від 01 березня 2016 року; Договором про співпрацю від 03 березня 2015 року.
		Рішенням Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 05 грудня 2019 року №КВ 172193391170 відмовлено ТОВ «ІНБУДКОНСАЛТ» у видачі сертифіката на об`єкт: «Будівництво багатоквартирного житлового комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземним паркінгом на вул. Паньківській, 20/82 у Голосіївському районі м. Києва», на підставі абз.6 п.27 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461, а саме: об'єкт будівництва не відповідає проектній документації.
		Позивач, вважаючи таке рішення відповідача 1 протиправними, а свої права порушеними, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
		Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам справи, апеляційний суд виходить з наступного.
		Відповідно до статті 10 Закону України «Про архітектурну діяльність» для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об`єктів архітектури додержання суб`єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд.
		Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюють органи державного архітектурно-будівельного контролю, визначені статтею 6 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
		Державний архітектурно-будівельний нагляд здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, через головних інспекторів будівельного нагляду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі.
		Згідно ч.2,4,7 статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками, здійснюється на підставі акта готовності об`єкта до експлуатації шляхом видачі органами державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
		Прийняття рішення про реєстрацію (повернення) декларації про готовність об`єкта до експлуатації, видачу (відмову у видачі) сертифіката здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю протягом десяти робочих днів з дати подання відповідних документів.
		Орган державного архітектурно-будівельного контролю відмовляє у видачі сертифіката з таких підстав:
		1) неподання документів, необхідних для прийняття рішення про видачу сертифіката;
		2) виявлення недостовірних відомостей у поданих документах;
		3) невідповідність об`єкта проектній документації на будівництво такого об`єкта та/або вимогам будівельних норм, державних стандартів і правил;
		4) невиконання вимог, передбачених Законом України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», щодо оснащення будівлі вузлами обліку відповідних комунальних послуг.
		Відмова у видачі сертифіката надається замовникові у строк, передбачений для його видачі.
		Рішення про відмову у видачі сертифіката може бути розглянуто у порядку нагляду центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду (без права видачі сертифіката), або оскаржено до суду.
		Механізм прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів визначений Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461 (далі - Порядок).
		Відповідно до пп.2 п.3 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів із середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками, а також комплексів (будов), до складу яких входять об'єкти з різними класами наслідків (відповідальності), здійснюється на підставі акта готовності об'єкта до експлуатації шляхом видачі відповідними органами державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката. 
		Згідно п. 23-25 Порядку Сертифікат видається органом державного архітектурно-будівельного контролю за формою, наведеною у додатку 7 до цього Порядку.
		Для отримання сертифіката замовник (його уповноважена особа) подає особисто або надсилає рекомендованим листом з описом вкладення чи через електронну систему здійснення декларативних та дозвільних процедур у будівництві до відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю заяву про прийняття в експлуатацію об`єкта та видачу сертифіката за формою, наведеною у додатку 8 до цього Порядку, до якої додається акт готовності об`єкта до експлуатації за формою згідно з додатком 9 до цього Порядку.
		Орган державного архітектурно-будівельного контролю приймає подані замовником заяву, акт готовності об`єкта до експлуатації та вчиняє дії у межах чинного законодавства щодо з`ясування питання достовірності відомостей у поданих документах, відповідності об`єкта проектній документації, вимогам будівельних норм, стандартів і правил, за результатами яких складається довідка за формою, наведеною у додатку 10 до цього Порядку.
		Під час розгляду питання прийняття в експлуатацію об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками, орган державного архітектурно-будівельного контролю має право оглядати об`єкт із здійсненням фото- та відеофіксації, відбирати зразки продукції, призначати експертизу, одержувати проектну та виконавчу документацію, визначені будівельними нормами, стандартами і правилами, отримувати матеріали, відомості, довідки, пояснення з питань, що виникають під час огляду об`єкта, та залучати в разі потреби установи, організації, у тому числі громадські об`єднання осіб з інвалідністю, державні органи (їх консультативно-дорадчі органи).
		Орган державного архітектурно-будівельного контролю протягом десяти робочих днів з дати реєстрації заяви приймає рішення про видачу сертифіката або про відмову в його видачі.
		Підставою для відмови у видачі сертифіката є:
		неподання документів, необхідних для прийняття рішення про видачу сертифіката;
		виявлення недостовірних відомостей у поданих документах;
		невідповідність об`єкта проектній документації та вимогам будівельних норм, державних стандартів і правил, у тому числі щодо доступності для маломобільних груп населення.
		У разі прийняття рішення про відмову у видачі сертифіката орган державного архітектурно-будівельного контролю надсилає замовнику (його уповноваженій ним особі) протягом десяти робочих днів з дати реєстрації заяви рішення з обґрунтуванням причин відмови за формою згідно з додатком 11 до цього Порядку (п.27).
		Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що для отримання сертифіката замовник обов`язково зобов`язаний подати заяву про прийняття в експлуатацію об`єкта та видачу сертифіката, а також акт готовності об`єкта до експлуатації. При цьому, подання замовником будь-яких інших документів наведеними нормами не передбачено.
		Крім того, для розгляду зазначеного питання орган державного архітектурно-будівельного контролю має право, зокрема, одержувати проектну та виконавчу документацію.
		За загальним правилом будь-якому праву кореспондує відповідний обов`язок. Тому, у випадку, якщо орган державного архітектурно-будівельного контролю вирішить скористатись правом одержати проектну та виконавчу документацію, то замовник, відповідно, зобов`язаний її надати. Проте, такий обов`язок надати документи у замовника не виникає, якщо контролюючий орган не витребує документи.
		Так, виконавши будівельні роботи та закінчивши об'єкт будівництвом, позивач як замовник будівництва, звернувся до відповідача-1 з заявою про прийняття в експлуатацію об`єкта та видачу сертифіката, до якої на виконання вимог Порядку було додано акт готовності об`єкту до експлуатації за встановленою формою.
		Однак, рішенням Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 05 грудня 2019 року №КВ 172193391170 було відмовлено у видачі сертифіката ТОВ «ІНБУДКОНСАЛТ» на об`єкт: «Будівництво багатоповерхового житлового комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземним паркінгом по вул. Паньківській, 20/82 у Голосіївському районі м. Києва». В оскаржуваному рішенні відповідач-1 зазначив, що об'єкт будівництва не відповідає проектній документації.
		Також в апеляційній скарзі відповідачем 1 зазначено, що судом першої інстанції не досліджено, що відповідно до розділу 8 «Доступність території об'єкта для маломобільних груп населення» тому 1 проекту «Будівництво багатоповерхового житлового комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземним паркінгом по вул. Паньківській, 20/82 у Голосіївському районі міста Києва» передбачено, що кожен вхід до житлового будинку та до вбудованих нежитлових приміщень обладнано пандусом.
		Пандус - це суцільно-похила площина (елемент споруди), яка з'єднує дві різновисокі горизонтальні поверхні і влаштовуються для переміщення колісних засобів і людей з однієї площини на іншу.
		Судом першої інстанції не враховано, що під час огляду об'єкта будівництва пандуси, передбачені проектом, були відсутні.
		Між тим, під час перевірки об'єкта будівництва жодних зауважень з боку відповідача 1 до позивача висловлено не було. Крім того, як вірно зауважив суд першої інстанції, посилання відповідача 1 на відсутність пандусів спростовано наданими позивачем доказами, зокрема, актом готовності об`єкту до експлуатації за формою згідно додатку 9 до Порядку, а також фотокартками об'єкту будівництва щодо його готовності до експлуатації.
		Натомість, відповідач 1 не надав до суду належних доказів на підтвердження того, що об'єкт будівництва не відповідає проектній документації та не спростував доводів позивача.
		Відтак, враховуючи викладене та зважаючи на те, що позивачем з метою прийняття об`єкта в експлуатацію подано відповідну заяву, до якої додано акт готовності об`єкта до експлуатації, суд першої інстанції вірно дійшов висновку про протиправність висновків відповідача 1 щодо неподання замовником документів, необхідних для прийняття рішення про видачу сертифіката, а також того, що об'єкт будівництва не відповідає проектній документації.
		В той же час, з огляду на викладені вище норми права, а також встановлені обставини справи, суд вважає, що для отримання сертифіката позивачем виконано всі умови, визначені законом.
		Відтак, доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав вважати, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та процесуального права.
		Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
		Таким чином, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.
		Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.
		При цьому суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
		Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб`єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб`єкта, визначених законом.
		Прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.
		Таким чином, висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватись виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.
		Згідно ч.2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Проте, як зазначено вище, апелянтом не було доведено правомірності своєї позиції, як і не було спростовано правомірності доводів позивача та суду першої інстанції.
		Європейський суд з прав людини у п. 50 рішення від 13 січня 2011 року (остаточне) по справі «Чуйкіна проти України» (case of Chuykina v. Ukraine) (Заява № 28924/04) зазначив, що суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог п. 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для п. 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).
		Тому судовою колегією враховується, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення. 
		В даному випадку задоволення позовної вимоги про зобов`язання Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) видати ТОВ «ІНБУДКОНСАЛТ» сертифікат на об`єкт: «Будівництво багатоповерхового житлового комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземним паркінгом по вул. Паньківській, 20/82 у Голосіївському районі м. Києва» та зобов`язання ДАБІ внести відповідні відомості Єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений та забезпечить повноцінний захист порушених суб'єктом владних повноважень прав позивача.
		Враховуючи зазначене, правомірним є висновок суду першої інстанції про задоволення даного адміністративного позову.
		Отже при винесенні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для його скасування.
		За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		 
		Керуючись ст. ст. 243, 246, 308, 315, 316, 321, 325, 329, 331  КАС України суд,
		 
		ПОСТАНОВИВ :
		 
		Апеляційну скаргу Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) - залишити без задоволення.
		Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 лютого 2020 року - залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтями 329, 331 КАС України.
		Повний текст рішення виготовлено 19 травня 2020 року.
		 
		Головуючий суддя:                                                                      В.В. Файдюк
		                     
		                     Судді:                                                                       Г.В. Земляна
		 
		                                                                                                    Є.І. Мєзєнцев

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...