Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 334/228/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про захист немайнових прав фізичних осіб, з них; про захист честі, гідності та ділової репутації, з них:.
Надіслано для оприлюднення: 20.05.2020. Зареєстровано: 21.05.2020. Забезпечено надання загального доступу: 22.05.2020.
Дата набрання законної сили: 19.05.2020
Номер судового провадження: 22-ц/807/514/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Дата документу 19.05.2020 Справа № 334/228/19
		 
		ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 
		 
		Справа № 22-ц/807/514/20                    Головуючий у 1-й інстанції: Турбіна Т.Ф.
		Є.У.№ 334/228/19                        Суддя-доповідач: Кочеткова І.В.
		 
		ПОСТАНОВА
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		19 травня 2020 року                            м. Запоріжжя
		Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ:
		головуючого:     Кочеткової І.В.,
		суддів:         Дашковської А.В.,
		           Кримської О.М.,
		секретар:     Волчанова І.М.,
		розглянувши увідкритому судовомузасіданні цивільнусправу за позовом  ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Громадсько-політичний портал «Акцент» про захист честі, гідності, ділової репутації, спростування недостовірної інформації, 
		за апеляційноюскаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Громадсько-політичний портал «Акцент» в особі директора ТОВ ГПП «Акцент» Чубукіна О.С. на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 22 серпня 2019 року, 
		В С Т А Н О В И В:
		У січні 2019 року голова Запорізької обласної державної адміністрації Бриль К.І. звернувся до суду з позовом до ТОВ «Громадсько-політичний портал «Акцент» про захист честі, гідності, ділової репутації, спростування недостовірної інформації. В обґрунтування позову вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 на веб-сайті «Інформаційно-аналітичний портал «Акцент» (адреса ІНФОРМАЦІЯ_2 ) було розміщено публікацію під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_3 (адреса статті ІНФОРМАЦІЯ_4 ), яка містить недостовірну інформацію, зачіпає честь та гідність, та наносить шкоду діловій репутації. Так, у статті йшлося про таке: «Блискавично ІНФОРМАЦІЯ_5 над країною ІНФОРМАЦІЯ_6 «дивного» військового стану, губернатор Запорізької області ОСОБА_2 помандрував із сім`єю на новорічні свята в таке улюблене ним ОСОБА_3 (США). «Наколядував», мабуть ОСОБА_4 непогано! За нашою інформацією, подружжя ОСОБА_5 зупинилося в люксовому готелі ACQUALINA
		RESORT & SPA 5*, ціни в якому на новорічний період стартують від 10 000$ за номер на тиждень». Позивач стверджував, що зазначена інформація є неправдивою, та не підтверджується жодними доказами, вона поширена серед необмеженого кола осіб, вводить їх в оману, і спрямована на створення негативного ставлення як до позивача особисто, так і до органу виконавчої влади, який він очолює. Враховуючи вищенаведене, позивач просив суд визнати недостовірною, такою що порочить честь, гідність та ділову репутацію його як голови Запорізької обласної державної адміністрації інформацію, яку було поширено Відповідачем ІНФОРМАЦІЯ_1 на сайті http://akzent.zp.ua// в публікації під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_7 адресою ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо того, що він, голова Запорізької обласної державної адміністрації ОСОБА_1 разом із членами сім`ї у січні 2019 року проживав у готелі ACQUALINA RESORT & SPA 5*, Майамі, США. Просив зобов`язати відповідача спростувати вказану недостовірну інформацію шляхом оприлюднення в той самий спосіб, в який зазначена інформація була поширена, а саме: шляхом розміщення на сайті «Інформаційно-аналітичний портал «Акцент» (адреса http://akzent.zp.ua//) резолютивної частини рішення по цій судовій справі. 
		Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 22.08.2019 року позов задоволено.
		Визнано недостовірною, такою що порочить честь, гідність та ділову репутацію голови Запорізької обласної державної адміністрації ОСОБА_1 інформацію, яку було поширено Товариством з обмеженою відповідальністю «Громадсько-політичний портал «Акцент» ІНФОРМАЦІЯ_1 на сайті http://akzent.zp.ua// в публікації під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_4 того, що голова Запорізької обласної державної адміністрації ОСОБА_1 разом з членами сім`ї у січні 2019 року проживав у готелі ACQUALINA RESORT & SPA 5*, Майамі, США. 
		Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Громадсько-політичний портал «Акцент» спростувати вказану недостовірну інформацію шляхом оприлюднення в той самий спосіб, в який зазначена інформація була поширена, а саме шляхом розміщення на сайті «Інформаційно-аналітичний портал «Акцент» (адреса http://akzent.zp.ua//) резолютивної частини рішення по цій судовій справі.
		Стягнуто з ТОВ «Громадсько-політичний портал «Акцент» на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1536,80 грн. 
		В апеляційнійскарзі Товариство зобмеженою відповідальністю«Громадсько-політичнийпортал «Акцент»в особідиректора ТОВГПП «Акцент»Чубукіна О.С., посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, по справі винести нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. 
		Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що під час ухвалення судом першої інстанції рішення у даній справі не було враховано норми статті 42 ЗУ «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», а саме її пункт 4 статті 1, згідно якої, редакція і журналісти не несуть відповідальності за публікацію відомостей, якщо вони є дослівним відтворенням матеріалів, опублікованих іншим друкованим засобом масової інформації. Скаржник звернув увагу на те, що інформація, яка була опублікована на його сайті, була взята із сайту ІНФОРМАЦІЯ_8 , тобто інформація була розповсюджена іншим засобом масової інформації.
		У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим. Доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції вимог ст. 42 Закону України «Про друковані засоби масової інформації» є неспроможними, оскільки спростування недостовірної інформації не є способом цивільно-правової відповідальності, бо не має компенсаційного та майнового характеру. Відповідачем не надано суду доказів, що інформація, яка є предметом спору, є дослівним відтворенням матеріалів, опублікованих іншими агентствами чи засобами масової інформації, та що вона була спростована відповідно до ст.33 Закону. Посилання відповідача на те, що опублікований матеріал містить посилання на джерело інформації, не підтверджується доказами та не відповідає дійсності. Стаття не містить посилань на матеріали будь-якого сайту станом на дату її публікації. 
		В засідання апеляційного суду належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи представник відповідача не з`явився, направив заяву про відкладення розгляду справи у зв`язку із карантином.
		Розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, суд визнав його таким що не підлягає задоволенню з огляду на таке. 
		За положенням ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		Частиною 2 ст.2 ЦПК України на суд і учасників процесу покладено обов`язок керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-яким іншим міркуванням в судовому процесі. 
		Згідно з ст.ст.2, 6, 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах рівності сторін, змагальності та диспозитивності.
		У відповідності до ст.ст.13,44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. З огляду на принцип диспозитивності у цивільному судочинстві учасники справи розпоряджаються своїми процесуальними правами на власний розсуд.
		Відповідно до положень ст.ст. 210, 368, 371 ЦПК України справа розглядається апеляційним судом за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження з особливостями, встановленими цією главою. (глава 1 розділ У). Суд першої інстанції має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження  не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку. Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті. 
		Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів із дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження. У виняткових випадках за клопотанням сторони з урахуванням особливостей розгляду справи суд апеляційної інстанції може продовжити строк розгляду справи, але не більше як на п`ятнадцять днів, про що постановляє відповідну ухвалу.
		Як вбачається із матеріалів справи, позовна заява надійшла до суду першої інстанції 10.01.2019, провадження у справі відкрито 15.01.2019, ухвалою суду від 17.05.2019 закрито підготовче засідання, справу призначено до розгляду на 18.06.2019. Відповідач у суді першої інстанції участі у розгляді справи не приймав, ухилявся від отримання судових повісток про виклик до суду, заявляв клопотання про відкладення справи з причин зайнятістю адвоката тощо, у зв`язку із чим справа неодноразово відкладалася розглядом. 19.08.2019 відповідач направив суду заперечення на позовну заяву (а.с.43). 22.09.2019 судом першої інстанції розглянуто справу і ухвалено рішення.
		11.11.2019 відповідач подав апеляційну скаргу на рішення, проте не сплатив її судовим збором.
		В апеляційний суд справа зі скаргою відповідача надійшла 16.12.2019.
		У зв`язку з несплатою відповідачем судового збору ухвалою судді-доповідача від 24.12.2020 апеляційну скаргу було залишено без руху для усунення її недоліків  оплати судового збору.
		Копію ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху відповідач не отримав, поштове відправлення повернулося до суду із позначкою на конверті «за закінченням строку зберігання» (а.с.78079).
		Ухвалою суду від 27.01.2020 відповідачеві подовжено строк для усунення недоліків апеляційної скарги.
		07.02.2020 відповідач сплатив судовий збір і направив платіжний документ на адресу апеляційного суду.
		Ухвалами апеляційного суду від 10.02.2020 відкрито апеляційне провадження, справу призначено до розгляду на 25.02.2020.
		В судові засідання, призначені на 25.02.2020, 24.03.2020,14.04.2020, 19.05.2020 представник відповідача не з`явився, від отримання судових повісток про виклик до суду на 25.02.2020 і 24.03.2020 ухилився, повістки повернулися до суду із позначкою на конверті «за закінченням строку зберігання». В судові засідання, призначені на 14.04.2020 і 19.05.2020 представник відповідача не з`явився, направив клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із карантином.
		Інформація про всі процесуальні дії, що здійснювалися апеляційним судом в процесі підготовки справи до розгляду, інформація про час і місце розгляду справи, копії процесуальних документів своєчасно були оприлюднені у спосіб, передбачений ЦПК України, а також на офіційному веб-сайті апеляційного суду. 
		Аналіз фактичних обставин справи свідчить про те, що відповідач, будучи добре обізнаною про судовий спір, що перебуває в провадженні суду з січня 2019 року, фактично самоусунувся від участі у розгляді цієї справи. Будь-яких доказів ні суду першої, ні суду апеляційної інстанції не надавав, клопотання про дослідження нових доказів в своїй апеляційній скарзі не заявляв. Дії відповідача фактично спрямовані не на виконання покладених на нього процесуальних обов`язків, а на затягування розгляду справи, що суперечить завданню цивільного судочинства, порушує право іншої сторони на своєчасний розгляд справи і на судовий захист порушеного права.
		Постанова КабінетуМіністрі України№211від 11.03.2020не зупинилароботу судіві немістить заборониучасті сторіну судовихзасіданнях,з 12.05.2020карантинні заходипом`якшені,дозволена роботаадвокатських офісів,а томуповторна неявкавідповідача ійого представникау судовезасідання неє підставоюдля повторноговідкладення розглядусправи.
		На підставі 372 ч.2 ЦПК України колегія суддів визнала причини неявки відповідача неповажними і такими, що не перешкоджають перегляду оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції.
		Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, заперечення представника позивача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
		Судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 на веб-сайті «Інформаційно-аналітичний портал «Акцент» (адреса ІНФОРМАЦІЯ_2 ) було розміщено публікацію під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_3 (адреса статті ІНФОРМАЦІЯ_4 ). 
		Вказана стаття містила такий текст: « ІНФОРМАЦІЯ_5 дивного» військового стану, губернатор Запорізької області ОСОБА_2 помандрував із сім`єю на новорічні свята в таке улюблене ним ОСОБА_3 (США). «Наколядував», мабуть ОСОБА_4 непогано! За нашою інформацією, подружжя ОСОБА_5 зупинилося в люксовому готелі ACQUALINA RESORT & SPA 5*, ціни в якому на новорічний період стартують від 10 000$ за номер на тиждень.» Автор публікації не зазначений».
		Згідно довідки Центру компетенції Консорціуму «Український центр підтримки номерів і адрес» від 18.02.2019 №84/2019-Д-ЦК, власником веб-сайту http://akzent.zp.ua є реєстрант доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_9 .ua  Товариство з обмеженою відповідальністю «Громадсько-політичний портал «Акцент».
		Відповідно до статей 3, 28 Конституції України честь і гідність людини визначено найвищою соціальною цінністю, кожен має повагу до його гідності. Разом з тим, Конституцією України гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб на свій вибір.
		Стаття 68 Конституції України регламентує, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
		Таким чином, праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію. 
		У статті 32 Конституції України визначено, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації. 
		Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		Згідно зі статтею 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. 
		Пунктом 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» судам роз`яснено, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
		Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
		Відповідно до частини третьою статті 277 ЦК України негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації. 
		Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
		Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначити характер такої інформації та з`ясувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням. Відповідно до статті 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростування, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.
		Враховуючи те, що автор статі не зазначений, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що належним відповідачем по справі є ТОВ «Громадсько-політичний портал «Акцент», як реєстрант доменного імені та власник веб-сайту http://akzent.zp.ua, де і було розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації. 
		Позивачем під час розгляду справи в суді було доведено, що зазначена публікація містить фактичні твердження, а саме, «подружжя ОСОБА_5 зупинилося в люксовому готелі ACQUALINA RESORT & SPA 5*, ціни в якому на новорічний період стартують від 10000$ за номер на тиждень». 
		Зазначена інформація є недостовірною, оскільки жодних доказів тверджень, що позивач під час відпустки проживав в готелі ACQUALINA RESORT & SPA, Майамі, США, і, відповідно, ніс зазначені в статті витрати, в статті не наводиться. Відповідачем згідно з положеннями статті 277 ЦК України та статті 12 ЦПК України не доведено, що поширена інформація є достовірною. 
		Ця інформація є негативною, оскільки викладені в ній твердження, що голова Запорізької обласної державної адміністрації ОСОБА_1 разом з членами сім`ї в січні 2019 року проживав в готелі ACQUALINA RESORT & SPA 5*, Майамі, США, створюють уявлення у громадськості про наявність доведеного та встановленого факту невідповідності рівня життя голови Запорізької обласної державної адміністрації ОСОБА_1 його доходам як посадової особи та державного службовця, що створює негативне ставлення до позивача особисто і як до посадової особи, чим порушує його право на повагу до гідності, честі та ділової репутації. 
		Таким чином, оспорювана інформація не відповідає дійсності, є негативною, створює негативне уявлення про позивача, та безпосередньо порушує його особисті немайнові права і завдає шкоди його честі, гідності та діловій репутації. Характер статті та форма, в якій було викладена інформація, свідчать, що інформація була поширена з нехтуванням питання про її правдивість чи неправдивість. 
		Доводи скаржника, що в тексті статті зазначено, що інформація взята з сайту IPNEWS+, матеріалами справи не підтверджуються, а тому не заслуговують на увагу.
		Посилання відповідача на пункт 4 частини 1 статті 42 ЗУ «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» є неспроможними.
		Відповідно до пункту 4 статті 42Закону України«Про друкованізасоби масовоїінформації (пресу)в Україні» редакція, журналіст не несуть відповідальності за публікацію відомостей, які не відповідають дійсності, принижують честь і гідність громадян і організацій, порушують права і законні інтереси громадян або являють собою зловживання свободою діяльності друкованих засобів масової інформації і правами журналіста, якщо вони є дослівним відтворенням матеріалів, опублікованих іншим друкованим засобом масової інформації з посиланням на нього.
		Згідно зі статтею 1Закону України«Про друкованізасоби масовоїінформації (пресу)в Україні» в цьому Законі під друкованими засобами масової інформації (пресою) в Україні розуміються періодичні і такі, що продовжуються, видання, які виходять під постійною назвою, з періодичністю один і більше номерів (випусків) протягом року на підставі свідоцтва про державну реєстрацію. Додатки до друкованих засобів масової інформації у вигляді видань газетного та журнального типу є окремими періодичними і такими, що продовжуються, друкованими виданнями і підлягають реєстрації на загальних підставах. Зазначені в частинах першій та другій цієї статті Закону друковані видання можуть включати до свого складу інші носії інформації (платівки, дискети, магнітофонні та відеокасети тощо), розповсюдження яких не заборонено чинним законодавством України. Друкований засіб масової інформації вважається виданим, якщо він підписаний до виходу в світ і видрукований будь-яким тиражем. Сфера розповсюдження друкованого засобу масової інформації не обмежується.
		Європейський суд з прав людини у § 63 рішення у справі «Редакція газети «Правоє дело» та Штекель проти України» (заява № 33014/05, від 05 травня 2011 року) зазначив, що необхідно визнати, що Інтернет як інформаційний і комунікаційний інструмент дуже відрізняється від друкованих засобів масової інформації, особливо у тому, що стосується здатності зберігати та передавати інформацію. Електронна мережа, яка обслуговує мільярди користувачів у всьому світі, не є і потенційно не буде об`єктом такого ж регулювання та засобів контролю. Ризик завдання шкоди здійсненню та використанню прав людини і свобод, зокрема права на повагу до приватного життя, який становлять інформація з Інтернету та комунікація в ньому, є безумовно вищим, ніж ризик, який походить від преси. Таким чином, підходи, які регулюють відтворення матеріалу з друкованих засобів масової інформації та Інтернету, можуть відрізнятися. Останній, безперечно, має коригуватися з урахуванням притаманних цій технології рис для того, щоб забезпечити захист зазначених прав і свобод та сприяння їм.
		ТОВ «Громадсько-політичний портал «Акцент» має розуміти, що веб-сайт не є друкованим засобом масової інформації, а тому положення Закону України «Про друковані засоби масової інформації» щодо застосування принципу журналістського імунітету від цивільної відповідальності не буде поширюватися на дії відповідача, оскільки такий імунітет не є безумовним та передбачає певні правила, за яких можливе звільнення від відповідальності.
		Виходячи з вищевикладених приписів законодавства, враховуючи, що поширена відносно позивача інформація подана у формі фактичних тверджень, відповідач не надав належних доказів правдивості такої інформації, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача.
		Отже, апеляційний суд вважає, що рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляції, не вбачається. 
		02 квітня 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року № 540-IX (далі  Закон № 540-IX).
		За змістом підпункту 3 пункту 12 розділуXII«Прикінцевих положень» вказаного Закон № 540-IX під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, подання заяви про перегляд заочного рішення, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, заяви про скасування судового наказу, розгляду справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.
		Керуючись ст. ст.374, 375, 381,382 ЦПК України, апеляційний суд 
		ПОСТАНОВИВ:
		Апеляційну скаргу Товариства зобмеженою відповідальністю«Громадсько-політичнийпортал «Акцент»в особідиректора ТОВГПП «Акцент»Чубукіна О.С. залишити без задоволення.
		Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 22 серпня 2019 року по цій справі залишити без змін. 
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
		 
		Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) процесуальні строки щодо касаційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.
		Повний текст постанови складено 20 травня 2020 року.
		 
		Головуючий: І.В. Кочеткова
		 
		Судді: А.В. Дашковська
		 
		О.М. Кримська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...