Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 766/2558/20 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти власності; Шахрайство.
Надіслано для оприлюднення: 20.05.2020. Зареєстровано: 21.05.2020. Забезпечено надання загального доступу: 22.05.2020.
Дата набрання законної сили: 19.05.2020
Номер судового провадження: 11-кп/819/498/20
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12020230000000048

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		Головуючий в 1-й інстанції: ОСОБА_1 
		Номер провадження 11-кп/819/498/20 Доповідач: ОСОБА_2 
		Категорія: продовження запобіжного заходу                 
		 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		19 травня 2020 року 
		   Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Херсонського апеляційного суду у складі:
		   головуючого ОСОБА_2 , 
		   суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
		   секретаря ОСОБА_5 
		   за участю прокурора ОСОБА_6 , 
		   захисника ОСОБА_7 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні матеріали кримінального провадження №12020230000000048 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 20 лютого 2020 року про продовження строку тримання під вартою щодо:
		    ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 уродженця Волгоградської області Російської Федерації, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 раніше не судимого, 
		   обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст.190, ч.4 ст.358 КК України, 
		 
		в с т а н о в и л а:
		 
		   Цією ухвалою суду першої інстанції частково задоволено клопотання прокурора та продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 до 19 квітня 2020 року включно. 
		Відмовлено у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 про зміну запобіжного заходу.
		   
		   Не погоджуючись із таким судовим рішенням захисник ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 подала апеляційну скаргу, в якій вважає ухвалу незаконною та необґрунтованою. Свої доводи мотивує тим, що судом було порушено порядок розгляду справи в підготовчому провадженні, а саме всупереч вимог ст.314 КПК України розглянуто клопотання сторони обвинувачення про обрання відносно ОСОБА_8 запобіжного заходу та одночасно клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу. Крім того, всупереч вимог ст.68 КПК України для участі в судовому засіданні щодо здійснення перекладу з української на російську мову було залучено ОСОБА_9 , яка здобула кваліфікацію філолога за спеціальністю «Українська мова та література», проте за її спеціальністю виключається здійснення повноважень з перекладу, належним чином її повноваження на здійснення перекладу не були підтверджені, зокрема не додано додаток до диплома. Крім того наголошує, що за відсутності клопотань сторін судом безпідставно продовжено обвинуваченому запобіжний захід, оскільки прокурор звернувся з клопотанням про обрання запобіжного заходу відносно ОСОБА_8 , а не його продовження. Вказує, що стороною обвинувачення не було доведено реальність ризиків, що виправдовують обмеження свободи обвинуваченого, прокурором не було доведено факт того, що ризики, передбачені ст.177 КПК України, не зменшились, а судом не було надано належної оцінки доводам сторони захисту про наявність обґрунтованих підстав для зміни запобіжного заходу, зокрема не прийнято до уваги, що ОСОБА_8 є особою похилого віку та має незадовільний стан здоров`я, має постійне місце проживання, яке відоме правоохоронним органам та його родичам, які його відвідують. Стверджує, що ОСОБА_8 не переховувався під час досудового розслідування від органів досудового розслідування, оскільки перебував у медичних закладах на стаціонарному лікуванні. На момент перетинання кордону України 24.08.2019 року ОСОБА_8 ще не мав статусу підозрюваного, а повідомлення про підозру йому вручено лише 27.08.2019 року. Не доведено ризик перешкоджати встановленню істини в кримінальному провадженні, зокрема шляхом знищення або приховування речей та документів, оскільки всі речі та документи, а саме матеріали цивільної справи, нотаріальних справ, на підставі ухвал вже вилучені та приєднані до матеріалів кримінального провадження. Не доведено ризик продовження вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, оскільки ОСОБА_8 самостійно веде фермерське господарство, з якого отримує прибуток, тобто не має матеріальних потреб. У зв`язку з викладеним, вважає рішення суду таким, що не відповідає позиції Конституційного Суду України у справі №1-28/2017 та правовій позиції ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України». Просить скасувати ухвалу суду, постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора в повному обсязі та застосувати відносно ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання з покладенням обов`язків не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає, перебуває, повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.
		 
		   Від обвинуваченого ОСОБА_8 надійшла заява, в якій він просить здійснити апеляційний розгляд кримінального провадження за апеляційну скаргою захисника в його інтересах, у його відсутності.
		 
		   Заслухавши суддю - доповідача, захисника ОСОБА_7 , яка підтримала свої апеляційні вимоги в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційних вимог сторони захисту, перевіривши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступного висновку.
		 
		   Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
		При цьому, Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, в тому числі у його "пілотному" рішенні від 10 лютого 2011 року у справі "Харченко проти України", рішенні від 29 вересня 2011 року у справі "Третьяков проти України", рішенні від 06 листопада 2008 року у справі "Єлоєв проти України", що тримання особи під вартою у кожному випадку повинне мати безсумнівне обґрунтування, а також, що за будь-яких обставин суд зобов`язаний розглянути можливість застосування менш обтяжливих альтернативних запобіжних заходів.
		   У відповідності до ст.29 Конституції України право на свободу та особисту недоторканість є одним із найбільш значущих прав людини. Слід врахувати те, що обираючи запобіжний захід - тримання під вартою, обмежуються конституційні права і свободи особи, ще до визнання її винуватою у вчиненні злочину, а запобіжний захід у виді тримання під вартою відповідно до ст.183 КПК України є винятковим і найбільш суворим запобіжним заходом, і застосовується лише тоді, коли є всі підстави вважати, що інші менш суворі запобіжні заходи можуть не забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов`язків і його належної поведінки. Застосування запобіжного заходу з іншою метою не допускається.
		   Порядок продовження строку тримання під вартою визначений положеннями статті 199 КПК України, згідно з якою слідчий суддя зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
		При цьому слідчий суддя зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що заявлений під час обрання запобіжного заходу ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також наявність обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
		 
		   Відповідно до частини 3статті 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
		   До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
		 
		   Апеляційний суд вважає, що зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону при розгляді клопотання судом першої інстанції дотримані в повній мірі.
		 
		   Як убачається з виділених матеріалів кримінального провадження, 09.12.2019 року відносно ОСОБА_8 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який неодноразово продовжувався.
		Відповідно до вимог ст.331 КПК України судом розглянуто питання доцільності продовження тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 , а тому не приймаються до уваги доводи апелянта про порушення порядку проведення підготовчого засідання.
		   Під час вирішення питання про доцільність продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд вказав, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який законом перебачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років, під час досудового розслідування він був оголошений в розшук, до взяття під варту офіційно не працював, не має соціальних зв`язків, які б гарантували його належну процесуальну поведінку, а отже не зменшились ризики переховування обвинуваченого від суду, незаконно впливати на свідків, потерпілого, вчинити інше кримінальне правопорушення.
		На підставі викладеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що застосування до ОСОБА_8 більш м`якого запобіжного заходу не зможе забезпечити його належну процесуальну поведінку.
		   З такими висновками суду першої інстанції погоджується і суд апеляційної інстанції.
		Доводи захисника про те, що всупереч вимог ст.68 КПК України суд належним чином не пересвідчився в особі та компетентності перекладача ОСОБА_9 , яка здійснювала переклад з української та російську мову, чим порушено права обвинуваченого ОСОБА_8 , позбавлені підстав, оскільки журналом судового засідання від 20.02.2020 року підтверджено, що судом першої інстанції досліджувались документи, що підтверджують кваліфікацію філолога ОСОБА_9 .. 
		Посилання захисника на невідповідність спеціальності «Українська мова і література», яку отримано особою, що надавала послуги з перекладу української мови на російську, переліку спеціалізацій підготовки здобувачів вищої освіти ступенів бакалавра та магістра за спеціальністю 035 «Філологія», за якими здійснюється формування та розміщення державного замовлення, затвердженого Наказом Міністерства освіти і науки України від 25.05.2016 року №567 як такої, що виключає повноваження із здійснення перекладу, не свідчить про наявність підстав для скасування ухвали суду першої інстанції про продовження запобіжного заходу, оскільки обвинувачений не наголошував, що порядок та зміст судового розгляду під час здійснення його перекладу ОСОБА_9 йому не зрозумілий, відвід перекладачу, а також клопотання про його заміну від ОСОБА_8 не надходило.
		Колегія суддів зауважує, що підставою для скасування судового рішення є лише істотні порушення вимог кримінального процесуального закону під час судового розгляду, а тому зазначені захисником в апеляційній скарзі доводи не свідчать про порушення права обвинуваченого на отримання безоплатної допомоги перекладача, вказаним нормативно-правовим актом, на який здійснено посилання апелянтом, не конкретизовано та неврегульована загальні повноваження здобувачів освіти за спеціальністю «Філологія», а тому захисником не доведено те, що ОСОБА_9 не мала повноважень на здійснення перекладу.
		   Під час розгляду питання до доцільність продовження запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_8 судом було встановлено, що клопотання сторони обвинувачення відповідає вимогам ст.199 КПК України за змістом, а тому доводи захисника про те, що прокурор звернувся до суду з клопотанням про обрання, а не про продовження запобіжного заходу відносно ОСОБА_8 не доводять порушення вимог кримінального процесуального закону та порушення судом першої інстанції порядку проведення підготовчого судового засідання. 
		Висновки суду про те, що ризики, передбачені ст.177 КПК України, у вказаному кримінальному провадженні не зменшились, обґрунтовані в повному обсязі, а отже продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_8 є виправданим. 
		   Як убачається із матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого корисливого злочину, передбаченого ч.4 ст.190 КК України та злочину невеликої тяжкості, передбаченого ч.4 ст.358 КК України, під час досудового розслідування ОСОБА_8 ухилявся від органів досудового розслідування, а тому 27.08.2019 року його було оголошено в розшук, не має міцних соціальних зв`язків, не працевлаштований, що, враховуючи тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_8 у разі визнання винуватим у вчиненні особливо тяжкого злочину, відсутність у нього законних джерел до існування, свідчить про наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, зокрема й ухилення від органів досудового розслідування та суду, продовження злочинної діяльності.
		   Не приймаються до уваги доводи захисника про те, що повідомлення про підозру ОСОБА_8 було вручено після повернення останнього на територію України, а ухилення обвинуваченого від органів досудового розслідування не доведено, оскільки ОСОБА_8 проходив лікування. 
		   Так перевіркою матеріалів провадження встановлено, що досудове розслідування проводиться з 21.03.2018 року, ОСОБА_8 дійсно перебував на лікуванні та отримував повістки про виклик до слідчого для проведення процесуальних дій, зокрема 03.07.2019 року ОСОБА_8 надавав пояснення у вказаному кримінальному провадженні, тобто йому було достовірно відомо про те, що по факту вчинення ним незаконних дій проводиться досудове розслідування, допит свідків та потерпілого, однак 24.08.2019 року після завершення лікування ОСОБА_8 перетнув кордон України і на територію держави не повертався, що свідчить про те, що обвинувачений ухилився від органів досудового розслідування під час його проведення.
		   Доводи сторони захисту про недоведеність ризику продовження обвинуваченим злочинної діяльності, оскільки ОСОБА_8 здатний до самозабезпечення шляхом ведення сільського господарства належним чином не підтверджені та спростовуються фактичними обставинами кримінального провадження, оскільки ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого корисливого злочину, метою вчинення якого є саме матеріальне збагачення в особливо великому розмірі і вказане спростовує позицію захисника в інтересах обвинуваченого про те, що матеріальні потреби особи задоволені, крім того відсутні докази наявності у ОСОБА_8 законних джерел до існування, що також свідчать про можливість продовження ним злочинної діяльності в разі застосування запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою.
		Наявність інших ризиків, передбачених ст.177 КПК України, ухвалою суду, якою продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого, не було встановлено, а тому доводи захисника про спростування наявності інших ризиків є безпідставними.
		Вказівки захисника про те, що за віком та станом здоров`я ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання є надто суворим для нього та не відповідає особі обвинуваченого, жодними доказами не підтверджені.
		   Відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваної особи, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
		   Саме продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_8 , на думку колегії суддів, відповідає охороні прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого, що не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини, згідно з якими обмеження право особи на свободу та особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
		   Посилання захисника на відсутність доказів існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які, на його думку, дають підстави для застосування до обвинуваченого ОСОБА_8 більш м`якого запобіжного заходу, не пов`язаного із позбавленням волі, спростовуються наведеними вище матеріалами провадження та в сукупності і взаємозв`язку вказують на те, що будь-який інший більш м`який запобіжний захід не зможе слугувати стримуючим фактором та забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_8 ..
		   Істотних порушень кримінального процесуального закону при розгляді клопотання про продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_8 , під час апеляційного розгляду не встановлено.
		Зважаючи на викладене, підстав для скасування судового рішення та задоволення апеляційної скарги захисника про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_8 з тримання під вартою на особисте зобов`язання, колегія суддів не знаходить.
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		   Керуючись ч.2 ст.376, ст.ст. 404, 407, 419 КПК України, колегія суддів,
		 
		п о с т а н о в и л а:
		 
		   Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 - залишити без задоволення, а ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 20 лютого 2020 року про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно  ОСОБА_8   залишити без зміни.
		 
		Ухвала набирає чинності з моменту оголошення та оскарженню не підлягає.
		 
		   Головуючий:             (підпис)          ОСОБА_2 
		Судді:                (підпис)          ОСОБА_3 
		                   (підпис)      ОСОБА_4 
		 
		Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду
		 
		Копія ухвали оформлена 20 травня 2020 року
		 
		Секретар судового засідання         ОСОБА_5

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...