Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/22806/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; прийняття громадян на публічну службу, з них.
Надіслано для оприлюднення: 20.05.2020. Зареєстровано: 21.05.2020. Забезпечено надання загального доступу: 22.05.2020.
Дата набрання законної сили: 07.08.2020
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		 
		19 травня 2020 року                               м. Київ                              № 640/22806/19
		Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Мазур А.С., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу:
		за позовомОСОБА_1 до третя особа Громадської ради доброчесності  Вища кваліфікаційна комісія суддів України провизнання протиправним та скасування рішення від 30.10.2019
		ВСТАНОВИВ:
		 
		          До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася ОСОБА_1 з позовом до Громадської ради доброчесності, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Вища кваліфікаційна комісія суддів України (далі також - ВККС України), в якому просила визнати протиправним та скасувати висновок Громадської ради доброчесності про невідповідність судді Полтавського окружного адміністративного суду критеріям доброчесності та професійної етики від 30.10.2019.
		          УхвалоюОкружного адміністративного суду міста Києва від 04.12.2019 відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено здійснювати в спрощеному позовному провадженні.
		          Обґрунтовуючи свої вимоги, позивачка зазначила про необґрунтованість оскажуваного  висновку Громадської ради доброчесності, оскільки він прийнятий без урахування обставин, що мають значення для його прийняття, та поза межами повноважень.
		Так, зокрема, спростовуючи викладені у висновку доводи Громадської ради доброчесності про обґрунтовані сумніви у поінформованого спостерігача про заниження позивачкою вартості придбаного нею у 2018 житла році більшої площі за ціною меншою, ніж продана у 2017 році  квартира меншої площі, позивачка зазначила, що продана квартира, яка знаходилася в центрі міста, була з ремонтом, меблями та технікою, а придбана - в новобудові та без ремонту, що відповідно впливало на їхню ціну.
		В частині висновку Громадської ради доброчесності, що стосується неповідомлення позивачкою в декларації родинних зв`язків за 2016 рік інформації про батька, який займається адвокатською діяльністю, ОСОБА_1 вказала на те, що питання перевірки достовірності вказаної нею інформації в декларації родинних зв`язків не належить до повноважень відповідача, оскільки належить до визначених законом повноважень ВККС України.
		Крім того, позивачка вказала на позбавлення відповідачем можливості надати відповідь на оскаржуваний висновок, оскільки відповідачем в установленому порядку цей висновок не надано їй для ознайомлення.
		Відповідач та третя особа правом на надати відзив на позовну заяву не скористалися.
		З урахуванням вимог частини першої статті 130 Кодексу адміністративного судочинства України  про розгляд вищевказаної справи судом було також повідомлено Громадську раду доброчесності, шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.
		Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
		Указом Президента України від 28.07.2010 №788/2010 ОСОБА_1 призначено на посаду судді Полтавського окружного адміністративного суду строком на п`ять років.
		Указом Президента України від 02.11.2017 №350/2017 ОСОБА_1 призначено на посаду судді Полтавського окружного адміністративного суду безстроково.
		Рішенням ВККС України від 07.06.2018 №133/зп-18 призначено кваліфікаційне оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, в тому числі й судді Полтавського окружного адміністративного суду ОСОБА_1
		На 31.10.2019 ВККС України призначено проведення співбесіди з ОСОБА_1 за результатами дослідження досьє судді у межах кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді.
		30.10.2019 Громадська рада доброчесності  затвердила висновок про невідповідність судді Полтавського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 критеріям доброчесності та  професійної етики.
		Відповідно до змісту цього висновку підставами для його прийняття стало:
		1) те, що  суддя безпідставно не задекларувала своєчасно майно, що є ліквідним активом, а саме, відповідно до повідомлення про суттєві зміни у майновому стані в 2017 році суддя отримала дохід від відчуження нерухомого майна на суму 1  560  000,00 грн. Порівняння даних майнових декларацій судді за 2016 та 2017 роки дозволяє зробити висновок, що цей дохід був отриманий від продажу квартири площею 53,5 кв.м у м.Полтаві. Водночас відповідно до даних декларації за 2018 рік судді придбала квартиру у м.Полтаві площею 82 кв.м за 652  734,00  грн.
		Таким чином, з даних декларації судді випливає, що вона в одному й тому ж місті за невеликий проміжок часу придбала значно більшу за площею квартиру у два з половиною рази дешевше, ніж продала. Під кутом зору поінформованого спостерігача така різниця в ціні житла породжує обґрунтовані сумніви у заниженні вартості придбаного майна;
		2) відповідно до  даних суддівського досьє батьком судді є Костенко Володимир Олександрович , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до даних Єдиного реєстру адвокатів Костенко В.О. є адвокатом з 1993 року. Зіставлення викладених даних дозволяє зробити висновок, що батько судді здійснює адвокатську діяльність. Водночас у декларації родинних зв`язків за 2016 рік та наступних суддя не повідомила цю інформацію.
		Додатково у висновку зазначено, що Громадська рада доброчесності не змогла забезпечити судді право на відповідь до затвердження цього висновку, оскільки суддя не надала контактної інформації. Громадська рада доброчесності готова розглянути пояснення судді, якщо такі надійдуть.
		Висновок надіслано на сайт ВККС України 30.10.2019 о 23:00 год.
		Позивачці висновок надано для ознайомлення в день проведення співбесіди 31.20.2019 о 09:50 хв.
		За результатами кваліфікаційного оцінювання на підставі такого висновку Громадської ради доброчесності Вища кваліфікаційна комісія суддів України прийняла рішення від 31.10.2019, яким визнала суддю Полтавського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 такою, що не відповідає займаній посаді.
		Не погоджуючись з таким висновком Громадської ради доброчесності, позивачка звернулася до суду з адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить із такого.
		Для вирішення правовідносин, що виникли судом застосовано, зокрема, норми Конституції України, Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII  (далі -  Закон №1402-VIII) та Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженого рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України 03.11.2016 №143/зп-16 (у редакції рішення від 13.02.2018 № 20/зп-18) (далі по тексту також - Положення № 143/зп-16).
		Відповідно до частини другої статті 6 та частини другої статті 19 Конституції України  органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією  Конституцією в  межах і відповідно до законів України.
		Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до частини першої, шостої та сьомої статті 87 Закону №1402-VIII Громадська рада доброчесності утворюється з метою сприяння ВККС України у встановленні відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності для цілей кваліфікаційного оцінювання.
		Громадська рада доброчесності, окрім іншого: збирає, перевіряє та аналізує інформацію щодо судді (кандидата на посаду судді); надає ВККС України інформацію щодо судді (кандидата на посаду судді); надає, за наявності відповідних підстав, ВККС України висновок про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності, який додається до досьє кандидата на посаду судді або до суддівського досьє.
		Для здійснення повноважень, зазначених у цій статті, членам Громадської ради доброчесності надається право безоплатного та повного доступу до відкритих державних реєстрів.
		Згідно з пунктом 16 частини четвертої статті 85 Закону №1402-VIII    суддівське досьє, поміж іншого, має містити висновок Громадської ради доброчесності (у разі його наявності).
		За приписами абзацу 2 частини першої  статті 88 Закону №1402-VIII, якщо Громадська рада доброчесності у своєму висновку встановила, що суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності, то Вища кваліфікаційна комісія суддів України може ухвалити рішення про підтвердження здатності такого судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді лише у разі, якщо таке рішення підтримане не менше ніж одинадцятьма її членами.
		Таким чином, згідно із зазначеними нормами  Закону №1402-VIII  на Громадську раду доброчесності покладено функцію щодо участі у проведенні кваліфікаційного оцінювання з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями. Тобто, відповідач приймає участь у формуванні суддівського корпусу, впливає на суддівську кар`єру та наділений з цією метою відповідними владними повноваженнями.
		Разом з тим, виходячи з наведених норм, Громадська рада доброчесності наділена повноваженнями збору, перевірки та аналізу достовірної інформації щодо судді, тобто інформації з офіційних джерел. Відповідно, формування висновку про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності має здійснюватися виключно на підставі достовірних даних (достовірної інформації).
		Виходячи з наведеного, суд уважає, що оскільки висновок Громадської ради доброчесності щодо позивачки, затверджений відповідним рішенням, як одностороннє владне волевиявлення, є обов`язковими для розгляду ВККС України та є актом індивідуальної дії (оскільки безпосередньо стосується прав та інтересів позивачки, містить твердження про її невідповідність критеріям доброчесності та професійної етики і підлягає дослідженню у межах кваліфікаційного оцінювання), на підставі якого виникають публічно-правові відносини, то спори щодо таких висновків носять характер публічно-правового спору, який вирішується за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
		При цьому, суд вважає, що Громадська рада доброчесності має всі визначені ознаки «іншого суб`єкта при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства», оскільки здійснює діяльність з виконання покладених на неї Законом №1402-VIII завдань, а тому є суб`єктом владних повноважень в розумінні положень Кодексу адміністративного судочинства України, тож є належним відповідачем у даній справі.
		За таких підстав суд дійшов висновку, що позивачка обрала належний, допустимий та ефективний спосіб захисту свого порушеного права.
		Надаючи оцінку правомірності прийнятого відповідачем висновку, суд виходить з такого.
		Згідно з частиною шостою статті 87 Закон №1402-VIII  Громадська рада доброчесності, зокрема: збирає, перевіряє та аналізує інформацію щодо судді (кандидата на посаду судді); надає ВККС України інформацію щодо судді (кандидата на посаду судді); надає, за наявності відповідних підстав, ВККС України висновок про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності, який додається до досьє кандидата на посаду судді або до суддівського досьє.
		Правила організації та діяльності Громадської ради доброчесності визначені її Регламентом, схваленим рішенням Громадської ради доброчесності від 23.11.2016 №1/2016 (далі по тексту - Регламент ГРД), статтею 2 якого закріплено, що завданням Ради як інструменту громадськості, що встановлений Законом України «Про судоустрій і статус суддів», є утвердження доброчесності та високих стандартів професійної етики у суддівському корпусі.
		З цією метою Рада сприяє ВККС України у встановленні відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності для цілей кваліфікаційного оцінювання шляхом надання інформації про них або висновків про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) цим критеріям.
		Рада і її члени здійснюють свою діяльність на засадах добросовісності, безсторонності, прозорості, рівноправності членів, політичної нейтральності (частина друга статті 3 Регламенту ГРД).
		Відповідно до статті 18 Регламенту ГРД за результатами перевірки та (або) аналізу інформації щодо судді (кандидата на посаду судді) Рада колегією або зборами за відсутності підстав для прийняття (затвердження висновку) може прийняти рішення про надання Вищій кваліфікаційній комісії суддів України інформації щодо доброчесності та (або) етичності поведінки судді (кандидата на посаду судді), якщо вона може бути важливою для цілей кваліфікаційного оцінювання. У рішенні наводяться посилання на джерела інформації, а в разі необхідності самі джерела додаються до рішення.
		Згідно зі статтею 19 Регламенту ГРД за результатами аналізу та перевірки інформації щодо судді (кандидата на посаду судді) Рада колегією приймає вмотивований висновок про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності, якщо визнає:
		1) достовірною інформацію, яка є достатньою для такого висновку; або
		2) наявність обґрунтованого сумніву щодо відповідності судді (кандидата на посаду судді) критерію доброчесності чи професійної етики, що може негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади.
		Негативна репутація судді або кандидата на посаду судді, недобросовісність можуть згадуватися у висновку, якщо твердження про це обґрунтовується відповідними обставинами.
		У висновку наводяться посилання на джерела інформації, а в разі необхідності самі джерела додаються до висновку.
		Прийнятий колегією Ради висновок виноситься на збори Ради для затвердження. Рада зборами може:
		1) затвердити висновок (у тому числі внісши зміни у разі необхідності) і надати його Вищій кваліфікаційній комісії суддів України;
		2) скерувати висновок відповідній або іншій колегії Ради чи окремому члену Ради для доопрацювання із внесенням на затвердження Ради;
		3) прийняти рішення про направлення інформації Вищій кваліфікаційній комісії суддів України без затвердження висновку;
		4) відхилити висновок.
		Отже, за результатом проведеної перевірки та (або) аналізу отриманої інформації Громадська рада доброчесності може прийняти та направити до ВККС України або висновок про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності, або рішення про направлення (надання) інформації щодо особи.
		Згідно з пунктом 39 висновку Консультативної ради європейських суддів №17 (2014) про оцінювання роботи суддів, якості правосуддя та повагу до незалежності судової влади вбачається, що джерела інформації, які використовуються в процесі оцінювання, мають бути надійними. Особливо це стосується інформації, на якій ґрунтуються незадовільні результати оцінювання. Також важливо, щоб оцінювання ґрунтувалося на достатній кількості доказів.
		Зважаючи на викладене, суд уважає, що підставою для прийняття висновку є наявність у Громадської ради доброчесності або достовірної інформації, або обґрунтованого сумніву щодо відповідності судді (кандидата на посаду судді) критерію доброчесності чи професійної етики особи, що має ґрунтуватись на чітких, формалізованих та об`єктивних критеріях такого визнання (оцінювання) та повинно підтверджуватися достатньою достовірною інформацією.
		При цьому, обсяг оцінювання, здійснюваного Громадської ради доброчесності, обмежується професійною етикою та доброчесністю суддів та кандидатів на посаду судді.
		Водночас доцільно зауважити про відсутність у національному законодавстві України  визначення поняття «доброчесність».
		Відповідно до  вимог пункту 10 глави 3 розділу ІІ Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення (далі - Положення №143), затвердженого рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 03.11.2016 №143/зп-16 у редакції рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України 13.02.2018 №20/зп-18, відповідність кандидата на посаду судді критерію професійної етики оцінюється (встановлюється) за такими показниками: 
		10.1. Відповідність витрат і майна кандидата на посаду судді та членів його сім`ї, а також близьких осіб задекларованим доходам. 
		10.2. Відповідність кандидата на посаду судді вимогам законодавства у сфері запобігання корупції. 
		10.5. Наявність фактів притягнення кандидата на посаду судді до відповідальності за вчинення проступків або правопорушень, які свідчать про неетичність його поведінки. 
		10.6. Інша інформація, що міститься у досьє кандидата на посаду судді. Ці показники оцінюються за результатами дослідження інформації, яка міститься у досьє кандидата на посаду судді, та співбесіди.
		Ці показники  оцінюються за результатами дослдіження інформації, яка міститься у досьє кандидата на посаду судді, та співбесіди
		Відповідно до вимог пункту 11 глави 3 розділу ІІ Положення №143 відповідність кандидата на посаду судді критерію доброчесності оцінюється (встановлюється) за такими показниками: 
		11.1. Достовірність відомостей, зазначених кандидатом на посаду судді у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, декларації про доходи від професійної діяльності для самозайнятої особи, фізичної особи-підприємця. 
		11.2. Достовірність відомостей, зазначених кандидатом на посаду судді у декларації родинних зв`язків та декларації доброчесності, а також інших документах, поданих кандидатом. 
		11.3. Наявність інформації про вчинення кандидатом на посаду судді проступків або правопорушень, які свідчать про його недоброчесність, а також фактів притягнення його до відповідальності. 
		11.4. Наявність незабезпечених зобов`язань майнового характеру, які можуть мати істотний вплив на здійснення правосуддя. 
		11.5. Відповідність витрат і майна кандидата на посаду судді та членів його сім`ї, а також близьких осіб задекларованим доходам. 
		11.6. Дотримання кандидатом на посаду судді законодавства, що регулює його професійну діяльність. 
		11.7. Надання адвокатом (патентним повіреним) правової допомоги з питань, які відповідають рівню його компетенції. 11.8. Чесність і сумлінність при здійсненні професійної діяльності. 
		11.9. Інші дані, які можуть вказувати про відповідність кандидата на посаду судді критерію доброчесності. 
		Ці показники оцінюються за результатами співбесіди та дослідження інформації, яка міститься у досьє кандидата на посаду судді, зокрема: інформації та документів, наданих кандидатом на посаду судді, та будь-якої іншої інформації, яка міститься у досьє кандидата на посаду судді; інформації, наданої центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику, органом державного фінансового контролю в Україні, іншими органами державної влади, установами та організаціями; декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування; декларації родинних зв`язків та декларації доброчесності кандидата на посаду судді; результатів повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (у разі її проведення); висновку Громадської ради доброчесності (за наявності); іншої інформації, що включена до досьє кандидата на посаду судді.
		Таким чином, оскільки відповідно до статті 87 Закону №1402-VIII Громадська рада доброчесності утворюється з метою сприяння ВККС України у встановленні відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності для цілей кваліфікаційного оцінювання, суд вважає, що при прийнятті будь-якого з передбачених статтями 18, 19 Регламенту ГРД рішень відповідач має враховувати саме показники, визначені пунктами 10, 11 глави 2 розділу ІІ Положення №143.
		При цьому висновки Громадської ради доброчесності повинні бути обґрунтованими, а викладені в них обставини - достовірно підтвердженими.
		Щодо суті обставин, які були покладені в основу оскаржуваного висновку, інтерпретація яких стала підставою для його прийняття, суд вважає за доцільне зазначити наступне.
		Правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень визначені у Законі України «Про запобігання корупції».
		Статтею 46 цього Закону України визначено повний перелік інформації, що зазначається в декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
		Статтею 56 Закону №1402-VIII  визначено вичерпний перелік обов`язків судді.
		Так, згідно з пунктами 7, 10 частини сьомої цієї статті суддя зобов`язаний: подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування; підтверджувати законність джерела походження майна у зв`язку з проходженням кваліфікаційного оцінювання або в порядку дисциплінарного провадження щодо судді, якщо обставини, що можуть мати наслідком притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, викликають сумнів у законності джерела походження майна або доброчесності поведінки судді.
		Аналіз приписів указаних вище правових норм вказує на необхідність надання інформації стосовно самого судді, який має бути обізнаним відносно себе та передбачає вжиття при цьому розумних заходів щодо отримання відомостей про членів сім`ї. Обов`язку щодо збору та надання інформації стосовно майнового стану близьких осіб законодавство не встановлює.
		Відповідності до частини 1 статті 4  та пункту 8 частини 1  статті 11 Закону України «Про запобігання корупції» виключно Національне агентство з питань запобігання корупції наділене на законодавчому рівні повноваженнями з контролю та перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зберігання та оприлюднення таких декларацій, проведення моніторингу способу життя осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
		З цього приводу також висловилася Велика Палата Верховного Суду в постанові від 30.10.2018 у справі № 800/497/17, заначивши що відповідно до абзацу п`ятого частини першої статті 50 Закону № 1700-VІІ НАЗК проводить перевірку декларації на підставі інформації, отриманої від фізичних та юридичних осіб, із засобів масової інформації та інших джерел, про можливе відображення у декларації недостовірних відомостей. Згідно із частиною другою цієї статті у разі встановлення за результатами повної перевірки декларації відображення у декларації недостовірних відомостей НАЗК письмово повідомляє про це керівника відповідного державного органу, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, їх апарату, юридичної особи публічного права, в якому працює відповідний суб`єкт декларування, та спеціально уповноважені суб`єкти у сфері протидії корупції. 
		Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку, що здійснення контролю та перевірки декларацій, у тому числі достовірності відомостей, зазначених суб`єктом декларування у декларації, належить до виключної компетенції НАЗК. Саме цей компетентний орган має право стверджувати, приймати відповідні рішення та формувати висновки щодо порушення позивачем вимог щодо декларування, необхідності декларування фактів, що випливають з наведених вище обставин.
		У ході судового розгляду справи судом не здобуто доказів щодо наявності висновку   Національного агентства з питань запобігання корупції стосовно порушення позивачкою вимог щодо декларування, зокрема у зв`язку з придбанням нею у 2018 році квартири.
		При цьому відсутні докази звернення відповідача чи Вищої кваліфікаційної комісії суддів України до Національного агентства з питань запобігання корупції щодо отримання такого висновку 
		Відтак, відповідач при прийнятті оскаржуваного висновку, перебрав на себе повноваження іншого органу влади в частині встановлення фактів, що згідно із законодавством належать Національному агентству з питань запобігання корупції. 
		З огляду на викладене, оскаржуваний висновок, який ґрунтується на доводах відповідача про порушення вимог декларування, є протиправним.
		Суд також звертає увагу, що з оскаржуваного висновку вбачається, що Громадська рада доброчесності не забезпечила право судді на надання пояснень з приводу обставин, зазначених у висновку.
		Ненадання можливості позивачу надати пояснення щодо питань, зазначених у висновку Громадської ради доброчесності, на переконання суду, свідчить про неповне отримання інформації, використання її без належної перевірки та позбавлення позивачки права на участь у процесі прийняття рішення щодо неї.
		Так, зокрема, щодо обставин придбання у 2018 році нової квартири більшої площі за ціною, нижчою від ціни продана у 2017 році квартири, позивачка повідомила суду про те, що продана квартира знаходилася в центрі міста Полтави та була з ремонтом, меблями і технікою, тоді як нова розміщена в новобудові та без ремонту, що, відповідно вплинуло на ціни цих квартир.
		Водночас суд не бере до уваги твердження Громадської ради доброчесності в оскаржуваному висновку про невідповідність судді ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики, обґрунтовані тим, що в декларації родинних зв`язків за 2016 рік вона не вказала інформацію про батька, який займається адвокатською діяльністю. Наведене обґрунтовується наступним.
		Статтею 61 Закону №1402-VIII передбачено обов`язок судді подавати декларацію родинних зв`язків.
		Цей обов`язок деталізовано у статті 61 згаданого Закону, відповідно до якого  суддя зобов`язаний щорічно до 1 лютого подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайта ВККС України декларацію доброчесності за формою, що  визначається Комісією. Декларація родинних зв`язків є відкритою для загального доступу через оприлюднення на офіційному веб-сайті ВККС України.
		Відповідно до частини п`ятої статті 61 Закону №1402-VIII за відсутності доказів іншого твердження судді у декларації доброчесності вважаються достовірними.
		Згідно з частиною шостою указаної статті у разі одержання інформації, що може свідчити про недостовірність (в тому числі неповноту) тверджень судді у декларації доброчесності, ВККС України проводить відповідну перевірку.
		Іншим особам, в тому числі Громадській ради доброчесності, повноваження щодо здійснення такої перевірки законодавством не надано.
		З огляду на те, що суду не надано доказів проведення компетентним органом, визначеним законодавством, повної перевірка відомостей декларації доброчесності судді ОСОБА_1 за 2016 рік, суд дійшов висновку, що твердження позивача, викладені в оскаржуваному висновку про недоброчесність судді з огляду на незазначення нею в декларації родинних зв`язків інформації про батька, який здійснює адвокатську діяльність, не ґрунтуються на результатах відповідної перевірки, проведеної уповноваженим органом.
		Отже, оскаржуваний висновок відповідача, обґрунтований порушенням позивачки вимог законодавства щодо обов`язку надання достовірної інформації в  декларації родинних зв`язків, є протиправним.
		Доцільно зауважити, що для відповідальності судді має значення факт внесення до декларації родинних зв`язків саме завідомо недостовірних відомостей, тоді як згідно з доводами позивачки у зв`язку з отриманням оскаржуваного висновку в день проведення з нею ВККС України співбесіди вона була позбавлена можливості надати будь-які пояснення стосовно вищевказаного питання.
		Суд також звертає увагу, що оскаржуваний висновок складено та подано до ВККС України без дотримання вимог Регламенту Комісії, а саме з порушенням строку його подання.
		Так, відповідно до п.п. 4.10.1 та 4.10.2 Регламенту ВККС України інформація щодо судді (кандидата на посаду судді) (далі - інформація) або висновок про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності (далі - висновок) надається до Комісії Громадською радою доброчесності не пізніше ніж за 10 днів до визначеної Комісією дати засідання з проведення співбесіди стосовно такого судді (кандидата на посаду судді) (далі - співбесіда).
		Інформація або висновок подаються до Комісії у паперовій або електронній формі безпосередньо чи за допомогою засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію подання документів.
		Приймання Комісією інформації або висновку завершується о 18 год. 00 хв. (о 24 год. 00 хв. у разі направлення електронною поштою) дня, який передує першому з 10 днів до визначеної Комісією дати проведення співбесіди.
		Інформація або висновок вважаються поданими, якщо отримані Комісією у строк, визначений абзацом третім цього пункту.
		У разі недотримання Громадською радою доброчесності строку, визначеного абзацом третім цього пункту, питання щодо розгляду матеріалів, вирішується Комісією у складі колегії під час проведення засідання, про що ухвалюється протокольне рішення.
		Висновок, що надійшов після початку засідання з проведення співбесіди, Комісією не розглядається.
		Суддя (кандидат на посаду судді) має бути ознайомлений Громадською радою доброчесності з інформацією, що може свідчити про невідповідність його критеріям професійної етики та доброчесності (далі - інформація негативного характеру) або висновком, та має право надати Громадській раді доброчесності відповідні пояснення.
		Згідно з доводами позивачки, які не були спростовані відповідачем та третьою особою,   оскаржуваний висновок надійшов до ВККС України 30.10.2019 0 23:00 год. та наданий їй для ознайомлення 31.10.2019 у день проведення ВККС України з нею співбесіди, що свідчить  про порушення права судді на ознайомлення з висновком та права на надання пояснень з приводу викладених у такому висновку фактів або міркувань.
		При цьому, з самого оскаржуваного висновку вбачається, що Громадська рада доброчесності не забезпечила право судді на відповідь до початку її співбесіди з ВККС України з огляду на те, що суддя не надала контактної інформації.
		Суд критично сприймає твердження Громадської ради доброчесності в оскаржуваному висновку про неможливість забезпечити право судді на відповідь до затвердження цього висновку, вмотивоване тим, що суддя не надала контактної інформації, оскільки веб-сайті Полтавського окружного адміністративного суду (https://adm.pl.court.gov.ua/sud1670/pro_sud/judges/) міститься інформація про суддів названого суду, в тому числі й про суддю ОСОБА_1, адреса суду, в тому числі електронна, на яку можливо було направити оскаржуваний висновок для ознайомлення з ним позивачки.
		Разом з тим, суд зазначає, що досьє судді, до якого за відповідним запитом може мати доступ член Громадської ради доброчесності, містить відповідну контактну інформацію, тому відповідач не був позбавлений права направити такий запит та отримати засоби зв`язку з позивачем, або самостійно направити інформацію до Полтавського окружного адміністративного суду або на електронну адресу судді/суду.
		До того ж незабезпечення можливості позивачці надати пояснення з питань, зазначених в оскаржуваному висновку, до його затвердження відповідачем, позбавило її права на участь у процесі прийняття рішення щодо неї.
		Наведені обставини дають підстави суду стверджувати про протиправність оскаржуваного висновку Громадської ради доброчесності, що є підставою для задоволення позову ОСОБА_1  та визнання цього висновку протиправним і скасування.
		Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
		При зверненні до суду з адміністративним позовом позивачка сплатила судовий збір в розмірі 768,40 грн., що підтверджується квитанцією від 13.11.2019 № 0.0.1521106018.1, який у зв`язку із задоволенням її позовних вимог підлягає відшкодуванню за рахунок коштів відповідача.
		Керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, - 
		 
		ВИРІШИВ:
		Позовні вимоги   ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Громадської ради доброчесності задовольнити.
		Визнати протиправним і скасувати висновок по невідповідність судді Полтавського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики від  30.10.2019.
		Стягнути з Громадської ради доброчесності (03109, м. Київ, вулиця Генерала М. Шаповала, будинок 9, тел. 067 799 7441, електронна пошта: info@grd.gov.ua., офіційний сайт: https://info@grd.gov.ua.) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 копійок.
		 
		Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи відповідно до   статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України      та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими      статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
		Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15      розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України      до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу
		 
		          Суддя                                                                                                А.С. Мазур

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...