Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 629/4210/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про захист немайнових прав фізичних осіб; Спори про захист честі, гідності та ділової репутації.
Надіслано для оприлюднення: 21.05.2020. Зареєстровано: 22.05.2020. Забезпечено надання загального доступу: 25.05.2020.
Дата набрання законної сили: 21.05.2020
Номер судового провадження: 22-ц/818/897/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		__________________________________________________________________
		ПОСТАНОВА 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		21 травня 2020 року м. Харків
		 
		Справа № 629/4210/18
		 
		Провадження № 22-ц/818/897/20
		 
		Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
		 
		головуючого        Кругової С.С.,
		суддів            Бровченко І.О., Хорошевського О.М.
		секретаря         Каплаух Н.Б.,
		 
		Учасники справи :
		 
		Позивач: ОСОБА_1 ,
		Відповідач: ОСОБА_2 ,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Харкові 
		 
		апеляційну скаргу  ОСОБА_2  нарішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 31жовтня2019 року, ухвалене суддею Мицик С.А.,
		 
		за позовом про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди,-
		 
		в с т а н о в и в :
		 
		У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому, з урахуванням уточнень, просив визнати недостовірною та такою, що принижує його честь і гідність, та порушує право на недоторканість ділової репутації, інформацію, поширену ОСОБА_2 на L сесії VII скликання Лозівської міської ради, яка відбулася 20 липня 2018 року; зобов`язати відповідача спростувати цю інформацію у спосіб, найбільш подібний до способу її поширення; стягнути з відповідача на користь позивача на відшкодування завданої моральної шкоди 10 гривень та сплачений судовий збір.
		 
		Позов мотивований тим, що 20 липня 2018 року на сесії Лозівської міської ради Харківської області член політичної партії «Батьківщина» ОСОБА_2 при вирішенні питання щодо виділення коштів на ремонт будівлі Лозівської місцевої прокуратури Харківської області, привселюдно, в присутності громадськості, політичних діячів Лозівської міської ради, її голови та секретаря, а також представників місцевих засобів масової інформації поширив неправдиву інформацію, що порочить честь, гідність та ділову репутацію позивача. Зокрема, відповідач повідомив, що начебто ОСОБА_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, став винуватцем та учасником дорожньо-транспортної пригоди в м. Харкові у 2015 році, внаслідок якої постраждала певна кількість осіб. Також відповідач піддав сумніву відповідність займаній посаді керівника місцевої прокуратури Білодіда І ОСОБА_3 , через начебто скоєну у 2015 році ДТП в м. Харкові. Позивач зазначив, що дана інформація не відповідає дійсності, оскільки він не притягувався до адміністративної чи кримінальної відповідальності за вчинення дорожньо-транспортних пригод ані в 2015 році, ані в наступні роки. Зазначив, що поширена відповідачем інформація привселюдно на сесії Лозівської міської ради Харківської області є неправдивою та негативною, оскільки повідомляє третім особам про порушення позивачем вимог чинного законодавства України та прийнятих у суспільстві принципів моралі, етики, тощо, і такою, що порушує його немайнові права, та дана інформація не є оціночним судженням. Вказує, що поширення такої інформації порушує його немайнові права на честь, гідність та ділову репутацію.
		 
		У відзиві на позов та клопотанні відповідач ОСОБА_2 проти задоволення позовних вимог заперечував та зазначав, що інформація на диску, долученому до позову, та всі копії документів, наданих позивачем в обґрунтування позовних вимог, є недопустимими доказами згідно вимог цивільного процесуального законодавства. Крім того, в позові зазначено, що неправдиву інформацію поширював ОСОБА_2 як член політичної партії «Батьківщина», тобто позов пред`явлено не до тієї особи, оскільки ОСОБА_2 є неналежним відповідачем, тоді як належним відповідачем є Політична партія Всеукраїнське об`єднання «Батьківщина». Позовна заява подана без додержання вимог, викладених у ст.ст. 175, 177 ЦПК України та повинна бути залишена без руху, як така, що не відповідає нормам процесуального права. Позовні вимоги є безпідставними та не визнаються відповідачем в повному обсязі. 
		 
		Також зазначав, що він як депутат Лозівської міської ради виступив на сесії міської ради проти виділення бюджетних коштів міста на ремонт будівлі прокуратури. З метою переконання не виділяти гроші привів приклад побаченого в інтернеті у вільному доступі в медіа групі « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ІНФОРМАЦІЯ_2 . Харкова статтю про ДТП, яке сталось в м. Харкові в районі Олексіївки в 2015 році і де було вказано прізвище винуватця події ОСОБА_1 , на той час прокурора Ленінського району м. Харкова. В декларації ОСОБА_1 також вказано наявність джипа «Ленд крузер 2008 року випуску» у жінки та джип «Рендж Ровер 2010 року випуску», що також його наштовхнуло на те, що дійсно подія могла мати місце. На сесії він довів до відома людей прочитану інформацію, при цьому послався на назву інтернет ресурсу, де містилася вказана інформація, при цьому не називав анкетні дані позивача, а висловлював оціночне судження щодо довіри до прокуратури взагалі. Стверджував, що не мав намірів принизити честь, гідність та ділову репутацію позивача або висловлювати стосовно нього інформацію. Даний позов вважає тиском на нього, як депутата міської ради, на свободу слова та створення перешкод в подальшому висловлювати свою особисту думку чи виступати від імені своїх виборців.
		 
		Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 31жовтня2019 року уточнений позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано недостовірною та такою, що принижує честь і гідність, та порушує право на недоторканість ділової репутації ОСОБА_1 інформацію, поширену ОСОБА_2 на L сесії Лозівської міської ради Харківської області VII скликання, яка відбулася 20 липня 2018 року, а саме: що «прокурор, який був раніше прокурором Харкова, а тепер працює у нас прокурором, будучи на такій посаді, в 2015 році в нетверезому стані та п`яному вигляді вчинив злочин, збивши машиною потерпілих». Зобов`язано ОСОБА_2 після набрання даним рішенням суду законної сили спростувати вказану недостовірну інформацію, що ним поширена стосовно ОСОБА_1 шляхом проголошення перед депутатами на найближчій сесії Лозівської міської ради Харківської області(у тому числі позачергової) спростування наступного змісту: «Спростування інформації! Я, ОСОБА_2 , член політичної партії Всеукраїнське об`єднання «Батьківщина», заявляю, що інформація, поширена мною 20 липня 2018 року в залі пленарних засідань Лозівської міської ради Харківської області під час пленарного засідання L сесії Лозівської міської ради Харківської області VII скликання, є недостовірною та мною спростовується, а саме мною спростовуються відомості про те, що «прокурор, який був раніше прокурором Харкова, а тепер працює у нас прокурором, будучи на такій посаді, в 2015 році в нетверезому стані та п`яному вигляді вчинив злочин, збивши машиною потерпілих». Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 31 жовтня 2019 року вказана інформація визнана недостовірною та такою, що принижує честь і гідність та порушує право на недоторканість ділової репутації ОСОБА_1 ». Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на відшкодування завданої моральної шкоди 10 (десять) гривень.
		 
		Рішення суду мотивоване тим, що суд першої інстанції вважав, що вищевказана поширена відповідачем інформація може бути витлумачена як така, що містить фактичні дані, а не містить критичну оцінку події ДТП, що трапилася в 2015 році в м. Харкові, та не містить критичної оцінки діяльності прокурора Білодіда І.М. і довіри до прокуратури взагалі, в контексті обґрунтування заперечення проти виділення коштів на ремонт будівлі Лозівської місцевої прокуратури. За таких обставин, суд дійшов висновку, що вищезазначене висловлювання відповідача щодо позивача є таким, що може бути перевірене на його правдивість, оскільки містить ознаки кримінально-караного діяння, що у свою чергу виключає віднесення розповсюдженої інформації до оціночних суджень чи критичних зауважень. Інформація представлена у формі тверджень, носить фактичний характер, її поширення стосовно позивача має обвинувальний нахил звинувачення позивача у вчиненні злочину, у зв`язку з чим є підстави для задоволення позову про визнання інформації: «прокурор, який був раніше прокурором Харкова, а тепер працює у нас прокурором, будучи на такій посаді, в 2015 році в нетверезому стані та п`яному вигляді вчинив злочин, збивши машиною потерпілих» недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію позивача, а тому вона підлягає спростуванню.За своїм змістом поширена інформація порушує немайнові права позивача. 
		 
		Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції  ОСОБА_2  звернувсяз апеляційноюскаргою, у якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
		 
		Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення є незаконним, необґрунтованим та постановленим з порушенням норм процесуального права.
		 
		В обґрунтування апеляційної скарги зазначає ті ж обставини, що і у відзиві на позов, зокрема, що позовна заява не відповідає вимогам ст.175 ЦПК України та мала бути залишена без руху та у разі не усунення недоліків  повернута позивачу. Також вважає, що позов пред`явлено до неналежного відповідача, оскільки позивачем не доведено першочергове поширення спірної інформації саме відповідачем, адже останнім було озвучено джерело інформації в мережі Інтернет «Медіа група «Об`єктив», тому відповідачем в даному випадку має бути автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайту. Стверджує, що критично ставиться до доказів, наданих на підтвердження та обґрунтування позовних вимог, які отримані та подані з порушенням встановленої законом процедури. вважає своє висловлення, яке мало місце 20 липня 2018 року на L сесії VII скликання Лозівської міської ради харківської області оціночним судженням щодо діяльності прокуратури, яке не містить фактичних даних.
		Відзиву на апеляційну скаргу в порядку ст.360 ЦПК України до суду не надходило.
		Учасники справи подали до суду заяви з проханням слухати справу за їх відсутності.
		 
		Відповідно до ч. 1 ст.367ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		 
		Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
		 
		Судовим розглядом встановлено, що мали місце події та обставини, зафіксовані в продемонстрованому в судовому засіданні відеозапису пленарного засідання L сесії VII скликання Лозівської міської ради Харківської області, що відбулося 20 липня 2018 року, на якій серед інших питань розглядалося питання про виділення коштів з місцевого бюджету на ремонт будівлі Лозівської місцевої прокуратури. Під час розгляду вказаного питання виступив депутат, член політичної партії Всеукраїнське об`єднання «Батьківщина» ОСОБА_2 , який, заперечуючи виділення коштів на ремонт будівлі прокуратури, зокрема, повідомив наступну інформацію: «Я взагалі про довіру людей до нової прокуратури, коли людина випила, вчинила злочин на такій посаді взагалі звільняється з прокуратури, а прокурор, який був раніше прокурором Харкова, а тепер працює у нас прокурором, будучи на такій посаді, в 2015 році в нетверезому стані та п`яному вигляді вчинив злочин, збивши машиною потерпілих». Відповідач зазначив, що ця інформація є його оціночним судженням, до якого він дійшов прочитавши цю інформацію в засобах інтернет виданні медіа групи « ІНФОРМАЦІЯ_3 », де вона розміщена до теперішнього часу.
		 
		Як вбачається з роздруківки з інтернет видання «Медиа группа « ІНФОРМАЦІЯ_1 »» (посилання на сторінку ІНФОРМАЦІЯ_4 ): «В масштабном ДТП на ОСОБА_4 с участием семи авто пострадали 4 человека» повідомляється: «Авария произошла 30 января около 22: НОМЕР_1 в районе дома АДРЕСА_1 по пр. АДРЕСА_2 . АДРЕСА_3 водитель автомобіля Range Rover допустил столкновение нескольких машин, но продолжил движение…В результате ДТП водитель Geely и два его пасажира (22-х и НОМЕР_2 женщины), а также водитель Range Rover с телесными повреждениями доставлены в больницу. Обстоятельства и причины ДТП устанавливают правоохранители». В коментарях до цієї статті під ніком « ІНФОРМАЦІЯ_5 » мається коментар «за рулём (ренжа) был прокурор Ленинского района ОСОБА_5 ». Відповідач, поширивши вищезазначену інформацію, яку позивач просив визнати недостовірною, послався саме на цей коментар, як на джерело інформації, розміщеному в ЗМІ.
		 
		З копії витягу з протоколу спільного засідання постійних комісій: з питань бюджету та залучення інвестицій; з гуманітарних питань, соціально-культурного розвитку міста та інформаційних технологій; з політико-правових питань, регуляторної політики, депутатської діяльності та Регламенту Ради від 29.08.2018р. в присутності, зокрема, керівника Лозівської місцевої прокуратури Білодіда І.М. та члена постійної комісії з політико-правових питань, регуляторної політики, депутатської діяльності та Регламенту ради ОСОБА_2 (який взяв участь в обговоренні), вбачається, що «Керівник Лозівської місцевої прокуратури Білодід І.М. звернувся до депутата ОСОБА_2 з вимогою прилюдно спростувати інформацію стосовно його особи, озвучену депутатом ОСОБА_2 на попередній сесії, яка проходила ІНФОРМАЦІЯ_6 липня 2018 року, а саме, його причетність до ДТП у м. Харкові з смертельними наслідками. ОСОБА_1 аргументував це тим, що інформація не є достовірною, в представленому ДТП він не брав участь і спиртні напої не вживає останні шість років. Депутат ОСОБА_2 надав пояснення. За результатом розгляду вказаного звернення Комісією було вирішено: рекомендувати депутату ОСОБА_2 прилюдно вибачитись перед керівником Лозівської місцевої прокуратури Білодідом І.М., у разі незгоди з цим рішенням, надати вагомі докази»(а.с. 74). 
		 
		Згідно копії роздруківки з АРМОР « ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 » до адміністративної та кримінальної відповідальності не притягувався (а.с. 6).
		 
		Згідно з частиною третьоюстатті 3 ЦПК Українипровадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Згідно ізстаттею 3 Конституції Українилюдина, її життя і здоров`я, честь і гідність визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
		 
		Відповідно достатті 32 Конституції Україникожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
		 
		Статтею 201 ЦК Українипередбачено, що честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.
		 
		Згідно із статтями297,299 ЦК Україникожен має право на повагу до його гідності та честі, на недоторканність своєї ділової репутації.
		 
		Відповідно до частини першоїстатті 277 ЦК Українифізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Спростування поширеної недостовірної інформації повинно здійснюватись незалежно від вини особи, яка її поширила.
		 
		У силустатті 277 ЦК Українине є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінкапевних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.
		 
		Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
		 
		Відповідно до частини другоїстатті 30 Закону України «Про інформацію»оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
		 
		Згідно ізстаттею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року (далі - Конвенція) і Першого протоколу та Протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції, кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.
		 
		Як зазначено в рішеннях Європейського суду з прав людини (справи Лінгенса, Де Гаєс і ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , Прагер і ОСОБА_8 ) свобода вираження поглядів, гарантована пунктом 1 статті 10, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов реалізації кожної особи. За умови додержання пункту 2 свобода вираження стосується не лише тієї «інформації» чи тих «ідей», які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій. Такими є вимоги плюралізму, терпимості й широти поглядів, без яких «демократичне суспільство» неможливе.
		 
		Межі припустимої критики за певних обставин можуть бути ширшими, коли йдеться про державного службовця, що виконує або виконував свої повноваження, ніж коли йдеться про фізичних осіб, проте не можна стверджувати, що державні службовці свідомо піддають ретельному обстеженню кожне своє слово чи дію в тій самій мірі, як це роблять політики, і, отже, до них повинні застосовуватись ті самі механізми, що й до останніх, коли йдеться про критику їх діяльності. Державні службовці повинні користуватися громадською довірою в умовах, позбавлених надзвичайного занепокоєння, що зробить вдалим виконання ними своїх завдань. Отже, може постати необхідність у їх захисті від образливих словесних нападок під час виконання ними своїх обов`язків (Janowski, п. 33, and Nikula v. Finland, no. 31611/96, п. 48, ECHR 2002-11).
		 
		Більше того, повинно бути зроблене чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями. У той час як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу доводити достовірність оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки як таку, що є базовою частиною права, гарантованого статтею 19 (Lingens, cited above, p. 28, п. 46).
		 
		Отже, коли робляться твердження про поведінку третьої особи, деколи може бути важко, як і в цій справі, віднайти різницю між оцінкою фактів та оціночними судженнями. Проте навіть оціночне судження може бути надмірним, якщо воно не має під собою фактичних підстав (Jerusalem v.Austria, no. 26958/95, n. 43, ECHR 2001-11).
		 
		За змістом статті 10 Конвенції свобода слова, преси як захисника інтересів громадськості, критика представників держави, висловлення своєї думки в процесі обговорення питань, що становлять громадський інтерес, є однією з найважливіших свобод людини. Втрутитись у процес реалізації цієї норми національна влада може лише у випадках, передбачених частиною другою статті 10 Конвенції, зокрема, якщо це передбачено законом, направлено на захист репутації або прав інших осіб і є необхідним у демократичному суспільстві.
		 
		Право на недоторканність ділової репутації та честь і гідність публічної особи підлягають захисту лише у випадках, коли політичний, державний або громадський діяч доведе, що інформація поширена «з явним злим умислом», тобто з нехтуванням питання про їх правдивість чи неправдивість, а не з метою доведення до громадськості тверджень про наміри і позицію політичних лідерів, інших публічних осіб та сформувати про них свою думку.
		 
		Поряд з інформацією чи даними, що підлягають перевірці, стаття 10 захищає погляди, критичні зауваження або припущення, правдивість яких не може бути піддана перевірці на правдивість. Оціночні судження також користуються захистом - це передумова плюралізму поглядів.
		 
		Свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов його прогресу та самореалізації кожного. Предмет пункту другого статті 10 застосовується не тільки до «інформації» чи «ідей», які були отримані зі згоди чи розглядаються як необразливі чи як малозначущі, але й до тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Такими є вимоги плюралізму, толерантності та відкритості думок, без чого неможливе «демократичне суспільство». Як передбачено в статті 10, ця свобода має винятки, які проте повинні чітко тлумачитись, та потреба в таких обмеженнях має бути переконливо встановлена (cf., Jersild v. Denmark, рішення від 23 вересня 1994, Series А по. 298, р. 23, п. 31; Janowski V. Poland [GC], no. 25716/94, n. 30, ECHR 1999 J- Nihpn and Johnsen V. Norway [ОС], no. 23118/93, п. 43, ECHR 1999-VlII; and Fuentes Bobov. Spain, no. 39293/98, n. 43, 29 лютого 2000).
		 
		У пункті 21 постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни від27лютого 2009року №1«Про судовупрактику усправах прозахист гідностіта честіфізичної особи,а такожділової репутаціїфізичної таюридичної особи» Верховний Суд України зазначив, що при поширенні недостовірної інформації стосовно приватного життя публічних осіб вирішення справ про захист їх гідності, честі чи ділової репутації має свої особливості. Суди повинні враховувати положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схваленої 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету Міністрів ради Європи, а також рекомендації, що містяться у Резолюції 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканність приватного життя.
		 
		Колегія суддів зазначає про те, що чинним законодавством не передбачена можливість притягнення до відповідальності за висловлювання оціночних суджень. Вони, як і думки, переконання, судження, критична оцінка певних фактів і недоліківне можуть бути предметом судового захисту, а публічні особи мають бути толерантними до різкої, навіть некоректної критики.
		 
		Отже, апеляційний суд дійшов висновку, що така критика на підставі частини другоїстатті 30 Закону України «Про інформацію»є оціночними судженням, а саме критичною оцінкою певних фактів, оскільки позивач є публічною особою, а межа допустимої критики щодо нього є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи.Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.
		 
		З урахуванням обставин справи та контексту всієї поширеної інформації щодо позивача, поширена інформація не містила безспірних тверджень про достовірні факти, а була основана на інформації, що містилась в мережі Інтернет та містить оціночні судження, і стосувалася критики дій позивача на посаді публічної (посадової) особи, рівень критики якої є значно ширшим.
		 
		Устатті 201 ЦК Українипередбачено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація.
		 
		Відповідно достатті 297 ЦК Україникожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.
		 
		Згідно зістаттею 299 ЦК Українифізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.
		У частині першійстатті 277 ЦК Українипередбачено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на спростування цієї інформації.
		 
		Під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної істоти. З честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах суспільства, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло. А під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків.
		 
		При розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
		 
		Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
		 
		Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.
		 
		Позов про спростування недостовірної інформації, виходячи зістатті 277 ЦК Українипідлягає задоволенню за такої сукупності умов: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права; врахування положеньстатті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободта практики Європейського суду з прав людини щодо її застосування.
		 
		Право висловлювати судження, оцінку, думки закріплено устатті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція), яка відповідно достатті 9 Конституції Україниє частиною національного законодавства, і гарантованостаттею 34 Конституції України. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і поширювати інформацію.
		 
		Позивач не довів, що поширена відповідачем у наведеному контексті інформація порушує його особисті немайнові права, або завдала шкоди його особистим немайновим благам.
		З урахуванням усталеної практики Європейського суду з прав людини щодо застосуваннястатті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позову. 
		 
		На підставі ст.141 ЦПК України з позивача на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір сплачений відповідачем за подачу апеляційної скарги в сумі 3700,20 грн.
		 
		Керуючись ст. ст. 141,367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389,390, 391 ЦПК України суд, -
		 
		п о с т а н о в и в: 
		 
		Апеляційну скаргу  ОСОБА_2   задовольнити.
		 
		Рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 31жовтня2019 року  скасувати та ухвалити нове.
		 
		У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди  відмовити.
		 
		Стягнути з  ОСОБА_1  на користь  ОСОБА_2 судовий збір в сумі 3700 (три тисячі сімсот) грн. 20 коп.
		 
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду, у випадках передбачених ст.389 ЦПК України.
		 
		 
		 
		Головуючий                        С.С. Кругова
		 
		 
		 
		Судді                            І.О.Бровченко
		 
		 
		 
		                           О.М.Хорошевський
		 
		 
		 
		                               
		повний текст постанови
		складено 21 травня 2020 року

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...