Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 759/18320/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про недоговірні зобов`язання; Спори про відшкодування шкоди; Спори про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
Надіслано для оприлюднення: 22.05.2020. Зареєстровано: 24.05.2020. Забезпечено надання загального доступу: 26.05.2020.
Дата набрання законної сили: 16.12.2020
Результат оскарження 16.12.2020 Апеляційний суд міста Києва: скасовано рішення повністю та ухвалено нове рішення
Номер судового провадження: 2/759/251/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА
		 
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		ун. № 759/18320/17
		пр. № 2/759/251/20
		22 травня 2020 року                                                                                 м. Київ
		Святошинський районний суд м. Києва 
		у складі: головуючого судді         Ул`яновської О.В.,
		секретаря судового засідання                  Гродського П.В.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовними вимогами ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними діями правоохоронних органів та судових витрат,
		ВСТАНОВИВ:
		у грудні 2017 позивач звернувся до суду з позовними вимогами, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 30.07.2019 (а.с. 146-148 т. 2), просить стягнути за рахунок державного бюджету України 1554859 грн 80 коп., 8250 грн. 00 коп. вартості вилученого майна, 53880 грн 00 коп., з яких 20000 грн 00 коп. вилучених коштів та 33880 грн 00 коп. інфляційні відшкодування, 152710 грн 59 коп. втраченого заробітку, 116500 грн 00 коп. витрат за надання правової допомоги у кримінальній справі, 16860 грн. 00 коп. транспортних витрат, 40960 грн. 00 коп. витрат на правову допомогу в цивільній справі. 
		Позовні вимоги обгрунтовані тим, що вироком Святошинського районного суду м. Києва від 12.05.2014 позивача виправдано у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 358, ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 358, ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 366 КК України. Незаконними діями органу досудового розслідування, прокуратури Житомирської області, прокуратури м. Києва, позивачу завдано матеріальної та моральної шкоди, яка полягає у незаконному проведенні обшуків, прослуховуванні телефонних дзвінків, взятті під варту, обрання міри запобіжного заходу - застави, притягнення до кримінальної відповідальності, накладенні арешту на майно, рахунки, вилучення майна. За період з квітня 2009 р. по червень 2009 відносно позивача за одними і тими ж фактами порушено чотири кримінальні справи, які в подальшому були об`єднанні в одне провадження. В період досудового слідства, органами досудового розслідування відбулось неодноразове та масове порушення прав позивача. Зокрема, за місцем знаходження майна проводились обшуки, вилучалися документи, предмети, кошти, які не мали відношення до справи, в незаконний спосіб прослуховувались телефонні розмови. 18.08.2009 кримінальну справу відносно позивачу було закрито, проте, орган досудового розслідування продовжував збирати докази винуватості позивача у скоєнні злочинів до моменту скасування постанови про закриття. Вказаними незаконними діями позивачу та його родині завдано моральних страждань, що полягало в незаконному затриманні, яке було здійснено поза межами строків досудового слідства, проведенні обшуку при затриманні, взятті під варту поза межами строків досудового слідства, які закінчились 20.09.2009. В період тримання під вартою з 09.11.2010 по 08.12.2011, позивач був позбавлений можливості нормального існування, спілкування з родиною, мало місце скрутне матеріальне становище в родині, робота належних позивачу підприємств була зупинена. Після 31.10.2011 строки досудового розслідування не продовжувались, слідчі дії в подальшому проводились незаконно, зокрема, було накладено арешт на майно, яке вже було арештовано. Після ухвалення виправдувального вироку, прокурором Прокуратури м. Києва чотири рази подавалась апеляційна скарга, яка визнана такою, що не підлягає розгляду, в результаті чого процедура апеляційного оскарження тривала 2 р. 4 міс. Заблокована господарська діяльність підприємства. За період досудового розслідування всі зв`язки з контрагентами були втрачені. На підставі розповсюдженої негативної інформації про позивача, партнери відмовилися від співпраці з товариством, що призвело до ліквідації підприємства ТОВ «Індустріальний союз «Полісся». Позивач втратив джерело доходів від підприємницької діяльності та отримання заробітної плати. Під час проведення обшуків у позивача було вилучено 20000 грн. 00 коп. та інші речі. При зверненні до слідчого управління щодо повернення вилучених речей, позивачу було повідомлено про пошкодження, знищення майна в період з 18.02.2014 по 20.02.2014. З урахуванням викладеного, розмір моральної шкоди позивач оцінює в розмірі 1554859 грн. 80 коп. 
		Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва 08.12.2017 позовну заяву повернуто позивачеві для подання до належного суду (а.с. 24 т. 1).
		Постановою Апеляційного суду м. Києва від 22.03.2018 ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 08.12.2017 скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції (а.с. 116-121 т. 2).
		Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 03.04.2018 відкрито провадження по справі в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання (а.с. 125 т. 2).
		Ухвалою суду від 08.11.2019 підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду (а.с. 155).
		У минулому судовому засіданні позивач, представник позивача позовні вимоги підтримали, посилаючись на обставини, зазначені у позові.
		Представник відповідача в судове засідання не зв`явився, повідомлявся належним чином (а.с. 127, 135, 142, 145 т. 2), причини неявки суду не відомі.
		На підставі п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки які належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи. 
		Суд, всебічно з`ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні, вважає встановленими такі факти та відповідні їм правовідносини.
		Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Судом встановлено, що ОСОБА_1 займав посаду директора Приватної компанії «Укрпроиресурс» та ТОВ «Індустріальний союз «Полісся» (а.с. 237-246 т.1). 
		14.04.2009 постановою слідчого ОВС СВ ПМ ДПА у Хмельницькій області порушено кримінальну справу за фактом заволодіння службовими особами Хмельницького ДЕПОП та ТОВ «Індустріальний союз «Полісся» чужим майном в особливо великих розмірах за ознаками злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України (а.с. 76-79).
		20.05.2009 прокурором відділу Генеральної прокуратури України порушено кримінальну справу стосовно директора ТОВ «Індустріальний союз «Полісся» ОСОБА_1 за фактом заволодіння державними коштами в сумі 4009500 грн. 00 коп., за ознаками злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України (а.с. 80-83 т. 1).
		Слідчим з ОВС СВ ПМ ДПА у Хмельницькій області від 20.05.2009 порушено кримінальну справу за фактом вчинення легалізації грошових коштів, здобутих злочинним шляхом, службовими особами Хмельницького ДЕПОП та директором ТОВ «Індустріальний союз «Полісся» ОСОБА_1 за попередньою змовою між особою, за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 209 КК України (а.с. 84-86 т. 1). 
		Постановою заступника начальника Управління СБУ у Хмельницькій області від 22.05.2009 порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України за фактом розтрати та заволодіння службовими особами, в тому числі ТОВ «Індустріальний союз «Полісся» державним майном за попередньою змовою групою осіб в особливо великих розмірах (а.с. 88-89 т. 1).
		Також порушено кримінальну справу за фактом вчинення легалізації грошових коштів, здобутих злочинних шляхом, службовими особами, в тому числі ТОВ «Індустріальний союз «Полісся» за попередньою змовою, за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 209 КК України (а.с.90-91 т. 1).
		Заступник начальника У УМВС України в Житомирській області 29.04.2009 виніс постанову про порушення кримінальної справи за фактом заволодіння державними коштами в особливо великих розмірах шляхом зловживання своїм службовим становищем посадовими особами ТОВ «Індустріальний союз «Полісся» за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 209 КК України (а.с. 92, 125-128 т. 1).
		23.04.2009 за місцем проживання ОСОБА_1 проведено обшук, за результатами якого виявлено та вилучено грошові кошти на загальну суму 20000 грн. 00 коп. Обшуки також проводились за адресою офісних приміщень ТОВ «Індустріальний союз «Полісся», службовому кабінеті директора, приміщенні бухгалтерії, де було також вилучено майно, документи товвариства (а.с. 93-96, 98-103, 104-108 т. 1).
		18.08.2009 заступником начальника відділу ОВС та ОЗ СУ УМВС України в Житомирській області винесено постанову про закриття кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України (а.с. 114-116 т. 1).
		08.11.2010 заступником прокурора Житомирської області скасовано постанову про закриття кримінальної справи, порушеної відносно директора ТОВ «Індустріальний союз «Полісся» ОСОБА_1 за ознаками злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 209 КК України (а.с. 130-131 т. 1).
		09.11.2010 затримано ОСОБА_1 , проведено його особистий обшук (а.с. 132-136 т. 1).
		09.11.2010 в офісному приміщенні ТОВ «Індустріальний союз «Полісся», автомобілі «Шевролет» д.н.з. НОМЕР_1 , належному ОСОБА_1 проведено обшук (а.с. 118-119 т. 1).
		На підставі постанови Корольовського районного суду м. Житомира від 15.11.2010 ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у виді взяття під варту (а.с. 138-140 т.1).
		Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 08.12.2011 ОСОБА_1 змінено запобіжний захід з тримання під вартою на заставу (а.с. 158-159 т. 1).
		Постановою слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА у Житомирській області від 31.08.2011 порушено кримінальну справу за фактом умисного ухилення від сплати податків службовими особами ТОВ «Індустріальний союз «Полісся» за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України (а.с.164-165 т. 1).
		Постановою Богунського районного суду м. Житомир від 29.05.2012 ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 76500 грн. 00 грн. (а.с. 172-174 т. 1).
		Крім того, за вказаний період часу, на майно позивача та ТОВ «Індустріальний союз «Полісся» накладено арешт (а.с. 160-163, 166-171 т. 1).
		Вироком Святошинського районного суду м. Києва від 12.05.2014 ОСОБА_1 в пред`явленому обвинуваченні визнано невинним і виправдано за недоведеністю його участі у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 191 ч.5, 209 ч.3, 28 ч. 3,  358 ч.2, 28 ч. 3, 358 ч. 3, 28 ч. 3 ст.  366 ч.2, 212 ч. 3 КК України. Знято арешт з майна, речові докази повернути за належністю. Скасовано запобіжний захід у виді підписки про невиїзд (а.с. 52-98 т. 2). 
		Вироком встановлено, що обвинувачення ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 у вчиненні заволодіння чужим майном у великих розмірах шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненого в особливо великому розмірі в складі організованої групи, вчинення фінансових операцій з коштами та іншим майном, одержаним у наслідок суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, приховуванні та маскуванні незаконного походження таких коштів, або іншого майна, вчиненого в особливо великому розмірі в складі організованої групи, підроблення ряду документів, які видаються та посвідчуються державними установами, підприємствами чи приватними підприємцями, та надають певні права, з метою їх подальшого використання, вчиненого повторно, в складі організованої групи, використання завідомо підроблених документів, вчиненого у складі організованої групи, службового підроблення, тобто внесенні службовою особою до офіційного документу завідомо неправдивих відомостей, складання і видачі завідомо неправдивих документів, вчиненого у складі організованої групи, та такі, що спричинили тяжкі наслідки, не доведено, наявні докази не доводять винність підсудних у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 358, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 358, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 366 КК України, обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні пособництва в умисному ухиленні від сплати податків, що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету грошових коштів в особливо великих розмірах не доведено, наявні докази не доводять винність ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212 КК України, наявні докази не доводять винність ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212 КК України  у зв`язку з тим, що є лише припущеннями, інших доказів матеріали кримінальної справи не містять і додаткових стороною обвинувачення не надано, при цьому можливість їх отримання вичерпана, оскільки учасники процесу, в тому числі і сторона обвинувачення, не вбачала підстав для повернення кримінальної справи на додаткове розслідування, для зміни обвинувачення та для направлення судового доручення в порядку ст. 315-1 КПК України  для збирання додаткових доказів.    
		Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 23.12.2015 апеляцію прокурора Прокуратури м. Києва на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 12.05.2014 визнано таким, що не підлягає розгляду (а.с. 201-202 т. 1).
		14.08.2017 позивач звернувся до Головного управління НП в Житомирській області із заявою про повернення вилученого під час обшуку майна, а саме, системного блоку «Sino» серійний номер № 022602464 , дві дискети, два СD-диска ємністю 700 МВ, комунікатор КПК Asus P 450, грошових коштів в сумі 20000 грн. 00 коп. та документів (а.с. 1-2 т. 2).
		Листом від 11.09.2017 позивачу повідомлено, що через тривалий час направлення справи до суду, проведення реформи та організаційних штатних змін в системі МВС, пошкодження в період з 18.02.2014 по 20.02.2014 приміщень МВС, в тому числі службових кабінетів, речових доказів, неможливо виконати рішення суду щодо повернення майна (а.с.4-5 т. 2).
		Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
		Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
		Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК України).
		Частиною другою статті 16 ЦК України встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів судом, до яких належать й інші способи відшкодування шкоди.
		Положеннями частин першої, другої, сьомої статті 1176 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.
		Підстави, порядок та розмір шкоди, яка підлягає відшкодуванню встановлено Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (далі - Закон).
		У статті 1 цього Закону наведено перелік підстав, за наявності яких фізичній особі може бути відшкодовано шкоду, завдану внаслідок: незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.
		Згідно статті 2 цього Закону право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках: постановлення виправдувального вироку суду; встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів; закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.
		Згідно з пунктами 1, 5 частини першої статті 3 цього Закону у випадках незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, громадянинові відшкодовуються (повертаються) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій, а також моральна шкода.
		Відшкодування шкоди в таких випадках провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Розмір сум, які передбачені пунктом 1 частини першої статті 3 цього Закону і підлягають відшкодуванню, визначається з урахуванням заробітку, не одержаного громадянином за час відсторонення від роботи (посади) (частина перша статті 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»).
		Згідно зі статтею 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
		Відповідно до статті 1, пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
		За таких умов, встановивши всі фактичні обставини справи та дослідивши всі матеріали справи, вбачається, що відносно позивача в період з 14.04.2009 по 08.11.2010 та його діяльності неодноразово порушували кримінальні справи, 15.11.2010 відносно ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, який змінено 08.12.2011. Вироком суду, який набрав законної сили, ОСОБА_1 у пред`явленому обвинуваченні визнано невинним і виправдано за недоведеністю його участі у вчиненні злочинів.
		Згідно зі ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.  
		Відповідно до ч. 5 ст. 9, ч. 6 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, ст. 38 Декларації прав і свобод людини та громадянина, ч. 5 ст. 5 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, кожен, хто став жертвою арешту, затримання, засудження, має право на відшкодування шкоди.
		Право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди за рахунок держави закріплено також у статях 56, 62 Конституції України,  статтях 1167, 1176 ЦК України.
		З матеріалів справи вбачається, що позивач займав посаду директора ПК «Укрпромресурс» та посаду директора ТОВ «Індустріальний союз «Полісся», отримував мінімальну заробітну плату, що підтверджується відомостями пенсійного фонду (а.с. 16-18 т. 2).
		Позивач зазначає, що за роботу директора ТОВ «Індустріальний союз «Полісся», підлягає стягненню розмір втраченої заробітної плати, виходячи з мінімальної заробітної плати за період з 09.11.2010 по 19.05.2016 (день внесення запису до ЄДР про перебування товариства в процесі ліквідації). За роботу директором ПК «Укрпромресурс», підлягає стягненню втрачена заробітна плата за період з 09.11.2010 по кінець 2016 р. У даний період включається термін тримання позивача під вартою, спроби відновити господарську діяльність товариства. Загальний розмір стягнення, який позивач просить стягнути, становить 152710 грн. 59 коп.
		Судом встановлено, що 09.11.2010 ОСОБА_1 було затримано. У період з 09.11.2010 по 08.12.2011 позивач перебував під вартою, після чого запобіжний захід змінено на заставу.
		У зв`язку з цим, суд вважає, що обґрунтованим буде стягнення на користь позивача втраченого заробітку за період його перебування під вартою, оскільки з об`єктивних, незалежних від волі ОСОБА_1 причин він не мав змоги працювати. У той же, час, до та після обрання до заявника запобіжного заходу у вигляді застави, позивач мав можливість працевлаштуватися та отримувати відповідні доходи. Протилежного суду надано не було.
		Тому суд вважає, що розмір компенсації втраченого заробітку має обраховуватись за період перебування позивача під вартою, а саме, з 09.11.2010 по 08.12.2011. 
		Враховуючи, що позивач займав посаду директора ПК «Укрпромресурс» та посаду директора ТОВ «Індустріальний союз «Полісся», тому розмір компенсації втраченого заробітку становить 9977 грн 56 коп. 
		У відповідності до вимог  п. 2 ст. 3, ч. 2 ст. 4 Закону - у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються): 2) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами досудового розслідування, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт;
		Як зазначає позивач, йому не повернуто вилучене під час обшуку майно (грошові кошти, документи, системний блок «Sino» серійний номер № 022602464 , КПК « Asus », диски, дискети) та не відшкодовано його вартість. Вказане підтверджується матеріалами справи (а.с. 95, 103, 104, 107 т. 1, а.с. 4-5 т. 2).
		Відповідно до вартості аналогічних системних блоків, роздруківка яких додана до матеріалів справи (а.с. 6-10 т. 2), на користь позивача підлягає стягненню вартість неповерненого майна, що в загальній сумі становить 8250 грн 00 коп., грошові кошти в розмірі 20000 грн. 00 коп. та інфляційну складову на дану суму в розмірі 33880 грн 00 коп., розрахунок якого додано до матеріалів справи (а.с. 11-15 т. 2), та який суд приймає до уваги як належний доказ. Заперечення з даного приводу відповідачем не подавались.
		Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, зокрема, може полягати у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		Отже, моральну шкоду розуміють, як втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
		Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне  -  за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
		Отже, для покладення відповідальності на заподіювача майнової та моральної шкоди, необхідна сукупність таких обов`язкових умов: наявність шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою заподіювача і шкодою.
		Встановлено, що в період з 14.04.2009 по 08.11.2010 відносно позивача та його діяльності неодноразово порушували кримінальні справи, з 09.11.2010 по 08.12.2011 позивач перебував під вартою, був позбавлений можливості нормального існування, спілкування з родиною, мало місце стресові ситуації, постійні хвилювання з приводу обставин, що склались, скрутне матеріальне становище в родині, робота належних позивачу підприємств була зупинена. За період досудового розслідування всі зв`язки з контрагентами були втрачені. За адресою проживання, місцезнаходження офісного приміщення позивача неодноразово проводились обшуки, накладено арешт на майно. Дані події тривали впродовж досить тривалого періоду. Вироком суду від 12.05.2015, який набрав законної сили, ОСОБА_1 у пред`явленому обвинуваченні визнано невинним і виправдано за недоведеністю його участі у вчиненні злочинів.
		У пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року роз`яснено судам, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у принижені честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
		Згідно вимог ст. 13 Закону питання про відшкодування моральної шкоди за заявою громадянина вирішується судом відповідно до чинного законодавства в ухвалі, що приймається згідно з частиною першою статті 12. Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством.
		Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
		З поданої заяви про збільшення позовних вимог від 30.07.2018, позивач просить стягнути моральну шкоду за період з 09.11.2010 по 02.02.2017 в розмірі 1554859 грн. 80 коп.
		Разом з тим, законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Тобто, цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі.
		Отже, розмір моральної шкоди має бути визначений судом з урахуванням доводів  заявника, поданих ним доказів щодо обґрунтування ним як конкретних обставин  спричинення, так і розміру моральної шкоди.
		При цьому, суд приходить до висновку, що відшкодування за спричинену моральну шкоду за місяці перебування під слідством і судом визначений законом у розмірі однієї мінімальної заробітної плати  не є сталою величиною за весь час перебування особи під слідством та судом, оскільки обставини в яких перебував позивач були різними.
		Так, перебування позивача під вартою та перебування останнього  під слідством під час застосування запобіжного заходу у вигляді застави не є однаковими обставинами в розумінні впливу на особу негативних наслідків психотравмуючого впливу фактичного позбавлення волі.
		Матеріалами справи встановлено, що під слідством та судом позивач перебував з 14.04.2009 р. по 02.02.2017. Під вартою позивач перебував під з 09.11.2010 по 08.12.2011, тобто, 1 рік та 1 місяць.
		У зв`язку із зазначеним, суд приходить до висновку, що в даному випадку, з урахуванням принципів розумності та справедливості, конкретних обставин справи, а саме душевних і фізичних страждань, яких позивач зазнав під час перебування під вартою, а також у зв`язку з цим і приниженням честі, гідності та ділової репутації, мінімально визначений розмір відшкодування, а саме одна мінімальна заробітна плата за місяць перебування під вартою, не буде відповідати характеру спричиненої моральної шкоди та глибину душевних страждань заявника.
		За таких обставин, суд приходить до висновку, що за час  незаконного  перебування ОСОБА_4 під вартою протягом 1 р. 1 міс., з урахуванням принципів розумності та справедливості, конкретних обставин справи розмір відшкодування має складати дві мінімальні заробітні плати за місяць, а саме, 108498 грн. 00 коп. (4173*2*13).
		В інший період розмір моральної шкоди суд вважає за необхідним розраховувати у відповідності до однієї мінімальної заробітної плати за місяць, а саме, 78 міс.*4173 грн. 00 коп. = 325494 грн. 00 коп.
		При цьому, загальний розмір моральної шкоди, який підлягає стягненню на користь позивача, становить 433992 грн. 00 коп.
		Зазначений розрахунок позивача щодо розміру моральної шкоди не містить обгрунтування щодо кількості застосованих розмірів мінімальних заробітних плат в різні періоди, а тому суд не приймає до уваги такий розрахунок.
		Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.
		За змістом частин першої, третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
		За приписами частин другої-четвертої статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
		Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
		Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
		Згідно з розрахунком сторони позивача, судові витрати складаються з витрат на професійну правничу допомогу.
		З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та адвокатом Слободяник П.В. укладено угоду про надання правової допомоги здійснення захисту по кримінальній справі, додаткові угоди (а.с. 22-27, 29-33, 39-40, 42 т. 2).
		За надання правової допомоги по кримінальній справі, позивачем сплачено 85000 грн. 00 коп., що документально підтверджено квитанціями (а.с. 24-25, 28, 31, 34-38, 41 т. 2).
		02.06.2017 між позивачем та та адвокатом Слободяник П.В. укладено договір та додатковий договір про надання правової допомоги у цивільній справі (а.с. 47-49 т. 2). Відповідно до звіту, вартість послуг адвоката становить 40960 грн. 00 коп. (а.с. 51 т. 2).
		Квитанціями від 02.06.2017, 29.11.2017 позивачем сплачено грошові кошти за надання правової допомоги в розмірі 40960 грн. 00 коп. (а.с.49, 52 т. 2).
		Таким чином суд вважає доведеними витрати позивача на професійну правничу допомогу в сумі 85000 грн. 00 коп. по кримінальній справі та 40960 грн. 00 коп. за правову допомогу по цивільній справі, які за правилами статті 141 ЦПК України, з урахуванням положень  Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», підлягають відшкодуванню за рахунок державного бюджету.
		Вимоги щодо стягнення 16860 грн. 00 коп. в якості понесених транспортних витрат задоволенню не підлягають, оскільки не підтверджені належними квитанціями із зазначенням вартості проїзду, місця виїзду та пункту призначення, а тому не підлягають стягненню в судовому порядку.
		Також суд зазначає, що рішенням Конституційного Суду України від 3 жовтня 2001 року по справі № 1-36/2001 (справа про відшкодування шкоди державою) встановлено, що відшкодування шкоди (матеріальної чи моральної), завданої фізичним особам незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадовими і службовими особами при здійсненні ними своїх повноважень, покладається саме на державу, а не на відповідні органи державної влади, тобто відшкодування шкоди в таких випадках здійснюється за рахунок держави, а не за рахунок коштів на утримання державних органів.
		Таким чином, відшкодування майнової шкоди, завданої фізичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадовими і службовими особами при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється саме за рахунок держави.
		Оскільки органи Державної казначейської служби України є єдиними розпорядниками коштів Державного та місцевих бюджетів, тому саме вони повинні відшкодовувати шкоду, завдану фізичній особі іншими органами державної влади в разі доведеності заподіяння такої шкоди.
		Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні, належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також їх достатності та взаємному зв`язку, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог.
		Згідно ст. ст.  133,  141 ЦПК України судові витрати слід компенсувати за рахунок держави.
		На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст. 3, 55 Конституції України; ст.ст. 15, 16, 23, 1167, 1176 ЦК України; Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»; ст.ст. 12, 13, 48, 76-82, 141, 229, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України,-                                                        
		УХВАЛИВ:
		позовні вимоги ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними діями правоохоронних органів та судових витрат задовольнити частково.
		Стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь  ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_3 ) моральну шкоду в розмірі 433992 (чотириста тридцять три тисячі дев`ятсот дев`яносто дві) грн. 00 коп.
		Стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь  ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_3 ) компенсації втраченого заробітку становить 9977 грн. 56 коп., вартість вилученого майна в розмірі 8250 грн. 00 коп., грошові кошти в розмірі 20000 грн. 00 коп. інфляційну складову на в розмірі 33880 грн. 00 коп., витрати на правничу допомогу в розмірі 125960 грн. 00 коп., а всього стягнути 188090 (сто вісімдесят вісім тисяч девяносто) грн. 00 коп.
		У задоволенні інших вимог відмовити.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Святошинський районний суд м. Києва до апеляційного суду у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 цього Кодексу.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		 
		Суддя:                                                                                                        О.В Ул`яновська
		  
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Повний текст судового рішення складено 22.05.2020.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...