Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 905/2852/16 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи про банкрутство, з них:.
Надіслано для оприлюднення: 22.05.2020. Зареєстровано: 24.05.2020. Забезпечено надання загального доступу: 25.05.2020.
Дата набрання законної сили: 12.05.2020
Номер судового провадження: 263 Д

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
		 
		ПОСТАНОВА
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		"12" травня 2020 р.                                                                     Справа № 905/2852/16  
		 
		Колегія суддів у складі: головуючий суддя Білецька А.М., суддя Гребенюк Н.В., суддя  Чернота Л.Ф. 
		за участю секретаря секретаря судового засідання Казакової О.В.
		за участю представників :
		ТОВ "Русток" - не з`явився
		ПАТ Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" - Яценко Є.О., Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю   серія ЧН № 000244 від 22.12.17; довіреність (діє до 20.09.20)       №09/12/33     від 20.09.19
		АТ "Сбербанк" - не з`явився
		АТ "Райффайзен Банк Аваль" - не з`явився
		ПАТ "ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ БАНК РОЗВИТКУ" - не з`явився
		ПАТ "Державний ощадний банк України", м.Київ в особі філії-Дніпропетровське обласне управління - не з`явився
		АТ "Укртрансгаз"- не з`явився
		Боржник  ПАТ "АВК" - не з`явився
		Арбітражний керуючий Пічахчі С. В. - не з`явився
		розглянувши в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «АВК», м. Маріуполь, Донецька область (вх. № 263 Д/3) та апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз (вх. № 669 Д/3) на ухвалу Господарського суду Донецької області від 24.12.2019 (повний текст складено 28.12.2019, суддя Тарапата С.С.) у справі № 905/2852/16 
		за заявою кредитора (заявника) Товариства з обмеженою відповідальністю "Русток", м.Донецьк (код ЄДРПОУ 23420130)
		до боржника Приватного акціонерного товариства "АВК", м.Маріуполь Донецька область     (код ЄДРПОУ 30482582)
		арбітражний керуючий Пічахчі С.В.
		 
		ВСТАНОВИЛА:
		 
		Ухвалою Господарського       суду Донецької області від 24.12.2019 у справі № 905/2852/16 визнано вимоги наступних кредиторів, що підлягають внесенню до реєстру вимог кредиторів Приватного акціонерного товариства "АВК", м.Маріуполь Донецька область (код ЄДРПОУ 30482582):
		1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Русток" (код ЄДРПОУ 23420130) м.Донецьк в сумі основного боргу - 1467043,01грн. (вимоги IV черги) та судовий збір -13780,00грн. (вимоги І черги);
		2) Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", м.Київ в особі філії-Дніпропетровське обласне управління (код ЄДРПОУ 09305480)                                     в сумі основного боргу -- 2392,00грн. (вимоги IV черги) та судовий збір -2756,00грн. (вимоги І черги);
		3) Публічного акціонерного товариства "ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ БАНК РОЗВИТКУ"   (код ЄДРПОУ 36470620), м.Київ в сумі основного боргу - 439344570,14грн. (вимоги IV черги) та судовий збір - 2756,00грн. (вимоги І черги); 
		4) Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (код ЄДРПОУ 14305909), м Київ в сумі основного боргу - 399763544,95грн. (вимоги IV черги), судовий збір -2756,00грн. (вимоги І черги) та пеня в сумі - 0,78грн. (вимоги VI черги). В іншій частині заявленої суми відмовити.
		5) Публічного акціонерного товариства "Акціонерний промислово-інвестиційний банк України" (код ЄДРПОУ 00039002), м. Київ в сумі основного боргу - 1343172078,96грн. (вимоги ІV черги) та судовий збір -2756,00грн. (вимоги І черги). В іншій частині заявленої суми відмовити.
		6) Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" (код ЄДРПОУ 25959784), м.Київ в сумі основного боргу - 962786220,61грн. та судовий збір -2756,00грн. (вимоги І черги). В іншій частині заявленої суми відмовлено.
		 
		Визнано такими, що підлягають внесенню до реєстру вимог кредиторів окремо вимоги кредиторів, що забезпечені заставою (іпотекою) майна боржника, а саме:
		Публічного акціонерного товариства "ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ БАНК РОЗВИТКУ" (код ЄДРПОУ 36470620), м.Київ в сумі боргу - 199518859,64грн.;
		АТ "Райффайзен Банк Аваль" (код ЄДРПОУ 14305909), м Київ в сумі боргу - 42496876,00грн.;
		ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (код ЄДРПОУ 00039002), м.Київ в сумі боргу - 489303453,90грн.;
		Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" (код ЄДРПОУ 25959784), м.Київ - в сумі боргу - 442326669,35грн.
		Відмовлено АТ "Укртрансгаз", (код ЄДРПОУ 30019801) м.Київ в особі Краматорського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів філії "Управління магістральних газопроводів" Харківтрансгаз", (код ЄДРПОУ 25698645) м.Краматорськ у визнанні вимог в сумі боргу 90920,54грн.
		Відмовлено у задоволенні клопотання ПАТ "Укртрансгаз", (код ЄДРПОУ 30019801) м.Київ в особі Краматорського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів філії "Управління магістральних газопроводів" Харківтрансгаз" про витребування доказів (без дати та номера).
		 
		Ухвалою  Господарського  суду Донецької області від 09.01.2020 у справі № 905/2852/16 виправлено описки та арифметичну помилку в ухвалі Господарського суду Донецької області за результатами попереднього засідання від 24.12.19 у справі 905/2852/16 про банкрутство Приватного акціонерного товариства "АВК", м.Маріуполь Донецька область (код ЄДРПОУ 30482582), а саме ухвалено:
		1)     Викласти абз.7 стор.35 мотивувальної частини ухвали у наступній редакції:
		«З огляду на зазначене, суд визнає заборгованість з комісії за управління коштами кредитної заборгованості в частині внесення змін в кредитний договір в сумі   307315 доларів США (за курсом НБУ 7993804,64 грн.)».
		2)     Викласти абз.7 стор.36 мотивувальної частини ухвали у наступній редакції:
		«З огляду на викладене суд відмовляє у визнанні заявлених вимог частково     в сумі 717179,67 доларів США.».
		3)     Викласти абз.1 стор.38 мотивувальної частини ухвали у наступній редакції:
		«З огляду на зазначене суд визнає безпідставними заперечення боржника і розпорядника майна, а вимоги АТ "Сбербанк" обгрунтованими, доведеними та такими, що підлягають визнанню в загальному розмірі 1848178378,00грн., з яких: 1405851708,65грн. - вимоги четвертої черги реєстру вимог кредиторів; 442326669,35грн. - вимоги, які забезпечені заставою майна боржника та підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів окремо; в іншій частині заявлених вимог відмовляє».
		4)         Викласти п.6 ч.1 резолютивної частини ухвали у наступній редакції:
		«…6) Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" (код ЄДРПОУ 25959784), м.Київ в сумі основного боргу - 1405851708,65грн. та судовий збір -2756,00грн. (вимоги І черги). В іншій частині заявленої суми відмовити.».
		 
		До Східного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «АВК» (вх. 263 Д/3 від 15.01.2020), в якій заявник просить суд :
		-           скасувати ухвалу Господарського       суду Донецької області від 24.12.2019 у справі № 905/2852/16 в частині визнання кредиторських вимог Публічного акціонерного товариства "Сбербанк"; Публічного акціонерного товариства "ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ БАНК РОЗВИТКУ"; Публічного акціонерного товариства "Акціонерний промислово-інвестиційний банк України"; Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль";
		-         прийняти нове рішення, яким визнати вимоги наступних кредиторів, що підлягають внесенню до реєстру вимог кредиторів Приватного акціонерного товариства «АВК»:
		Публічного акціонерного товариства "ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ БАНК РОЗВИТКУ" (код ЄДРПОУ 36470620), судовий збір 2756,00 грн. (вимоги 1 черги). Окремо внести до реєстру вимог кредиторів, які забезпечені заставою, вимоги Публічного акціонерного товариства "ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ БАНК РОЗВИТКУ" до Приватного акціонерного товариства «АВК» на загальну суму   489  770 041,73 грн;
		Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (код ЄДРПОУ 14305909), м. Київ в сумі 182   700,00 грн. (вимоги ІV черги), судовий збір 2756,00 грн. (вимоги 1 черги). Окремо внести до реєстру вимог кредиторів, які забезпечені заставою, вимоги Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" до Приватного акціонерного товариства «АВК» на загальну суму   399  056  875,74 грн;
		Публічного акціонерного товариства "Акціонерний промислово-інвестиційний банк України" (код ЄДРПОУ 00039002), судовий збір 2756,00 грн. (вимоги 1 черги). Окремо внести до реєстру вимог кредиторів, вимоги Публічного акціонерного товариства "Акціонерний промислово-інвестиційний банк України" до Приватного акціонерного товариства «АВК» на загальну суму 1 832       475       532,86 грн., як такі, що забезпечені заставою майна;
		Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" (код ЄДРПОУ 25959784), судовий збір 2756,00 грн. Окремо внести до реєстру вимог кредиторів, вимоги Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" до Приватного акціонерного товариства «АВК» на загальну суму 1 405 112 889,96 грн., як такі, що забезпечені заставою майна.
		 
		Апеляційна скарга обґрунтована наступними обставинами:
		-          ПрАТ «АВК» не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо віднесення вимог кредиторів в сумі 962  786  220,61 грн. до 4 черги, оскільки кредиторські вимоги АТ «Сбербанк» у повному обсязі забезпечені заставним майном;
		-          ПрАТ «АВК» посилається на порушення  судом першої інстанції ст.ст. 1, 45  Кодексу України з процедури банкрутства, норми Закону України «Про іпотеку» та Закону України «Про заставу», вважає, що вимоги АТ «Сбербанк» є забезпеченими на загальну суму заборгованості за Кредитним договором. При цьому ПрАТ «АВК» звертає увагу, що на стадії затвердження реєстру вимог кредиторів заставна вартість майна не може бути визначена, так як вона визначається за результатами фактичної реалізації предметів забезпечення. У свою чергу, до моменту фактичної реалізації предметів забезпечення та визначення вартості вимог забезпеченого кредитора, забезпеченими вимогами є всі вимоги кредитора за основним зобов`язанням (кредитним договором), і є дійсними на момент визнання вимог та можуть бути задоволені за рахунок майна банкрута, що є предметом забезпечення відповідно до умов забезпечувального договору та чинного законодавства.
		 
		-          ПрАТ «АВК» не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо віднесення вимог кредиторів в сумі 1  343  172  078,96 грн. до 4 черги, оскільки кредиторські вимоги ПАТ «Акціонерний промислово-інвестиційний банк України» у повному обсязі забезпечені заставним майном;
		-          ПрАТ «АВК» посилається на порушення  судом першої інстанції ст.ст. 1, 45  Кодексу України з процедури банкрутства, норми Закону України «Про іпотеку» та Закону України «Про заставу», вважає, що ПАТ «Акціонерний промислово-інвестиційний банк України» має бути визнано заставним кредитором на повну суму кредиторських вимог, адже умовами договорів застави передбачено, що всі вимоги за цим Кредитним договором є забезпеченими майном боржника. 
		 
		-          ПрАТ «АВК» не погоджується з висновками суду першої інстанції в частині визнаних вимог АТ «Райффайзен Банк Аваль» та не визнає кредиторські вимоги банку в частині заборгованості за процентами, що нараховані за період з 12.09.2015 по 20.10.2016 в загальному розмірі 1  661  340,09 доларів США (2  571  759,40 доларів США мінус 910  419,31 доларів США. При цьому ПрАТ «АВК» посилається на те, що оскільки АТ «Райффайзен Банк Аваль» було змінено строк кредитування шляхом пред`явлення вимоги про повне дострокове погашення заборгованості, то право АТ «Райффайзен Банк Аваль» нарахувати передбачені умовами кредитного договору відсотки припинилося з 11.09.2015;
		-          ПрАТ «АВК» посилається на порушення  судом першої інстанції ст.ст. 1, 45  Кодексу України з процедури банкрутства, норми Закону України «Про іпотеку» та Закону України «Про заставу», вважає, що АТ «Райффайзен Банк Аваль» має бути визнано заставним кредитором на повну суму кредиторських вимог, адже умовами договорів застави передбачено, що всі вимоги за цим Кредитним договором є забезпеченими майном боржника. Відповідно кредиторські вимоги АТ «Райффайзен Банк Аваль» до ПрАТ «АВК» мають бути визнані на загальну суму 399  242  331,74 грн., з яких 182  700,00 грн. (4 черга); 399  056  875,74 грн. (внесені окремо до реєстру вимог кредиторів, як такі, що забезпечені майном); 2756 грн. (вимоги 1 черги).
		 
		-          ПрАТ «АВК» не погоджується з висновками суду першої інстанції в частині визнаних вимог ПАТ «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ БАНК РОЗВИТКУ» та не визнає кредиторські вимоги банку в частині заборгованості за процентами, що нараховані за період з 01.03.2015 по 26.10.2016 в загальному розмірі 5  825  068,98, посилаючись на те, що строк користування кредитом за кредитним договором № KKPOD.96142.003 від 19.02.2013 був встановлений до 01.03.2015, а за кредитним договором № KKPOD.96142.007 від 17.10.2013 - до 28.02.2015, право ПАТ «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ БАНК РОЗВИТКУ» нараховувати передбачені умовами кредитних договорів відсотки припинилося після 01.03.2015 та 28.02.2015 відповідно;
		-          ПрАТ «АВК» посилається на порушення  судом першої інстанції ст.ст. 1, 45  Кодексу України з процедури банкрутства, норми Закону України «Про іпотеку» та Закону України «Про заставу», вважає, що ПАТ «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ БАНК РОЗВИТКУ» має бути визнано забезпеченим кредитором на повну суму кредиторських вимог, адже умовами договорів застави передбачено, що всі вимоги за цими Кредитними договорами є забезпеченими майном боржника. 
		 
		Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.01.2020 у справі № 905/2852/16 сформовано колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Білецька А.М., суддя Зубченко І.В., суддя Чернота Л.Ф.
		 
		Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.01.2020 апеляційну скаргу ПрАТ«АВК» залишено без руху для усунення встановлених судом недоліків скарги та надано апелянту десятиденний строк для надання до суду:
		- клопотання про поновлення строку для звернення з апеляційною скаргою із зазначенням дати отримання копії оскаржуваної ухвали (з відповідними доказами) та обґрунтування причин пропуску строку;
		- докази сплати судового збору за звернення з апеляційною скаргою у встановленому законом порядку та розмірі;
		- докази направлення копії апеляційної скарги та доданих до неї документів сторонам та іншим учасникам справи.
		 
		Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.02.2020 поновлено Приватному акціонерному товариству «АВК» пропущений процесуальний строк для подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Донецької області від 24.12.2019 у справі № 905/2852/16. Відкрито апеляційне провадження за даною апеляційною скаргою та призначено справу до розгляду на 20.02.2020 об 10:00 год.
		 
		Разом з цим, до Східного апеляційного господарського суду надійшли зміни та доповнення до апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «АВК» (вх. 513 від 21.02.2020), в яких заявник просить поновити строк для надання змін та доповнень, а також просить суд :
		-       скасувати ухвалу Господарського       суду Донецької області від 24.12.2019 у справі № 905/2852/16 в частині визнання кредиторських вимог Публічного акціонерного товариства "Сбербанк"; Публічного акціонерного товариства "ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ БАНК РОЗВИТКУ"; Публічного акціонерного товариства "Акціонерний промислово-інвестиційний банк України"; Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль";
		-          прийняти нове рішення, яким визнати вимоги наступних кредиторів, що підлягають внесенню до реєстру вимог кредиторів Приватного акціонерного товариства «АВК»:
		Публічного акціонерного товариства "ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ БАНК РОЗВИТКУ" (код ЄДРПОУ 36470620), судовий збір 2756,00 грн. (вимоги 1 черги). Окремо внести до реєстру вимог кредиторів, які забезпечені заставою, вимоги Публічного акціонерного товариства "ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ БАНК РОЗВИТКУ" до Приватного акціонерного товариства «АВК» на загальну суму   489  770  041,73 грн;
		Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (код ЄДРПОУ 14305909), м. Київ в сумі 182  700,00 грн. (вимоги ІV черги), судовий збір 2756,00 грн. (вимоги 1 черги). Окремо внести до реєстру вимог кредиторів, які забезпечені заставою, вимоги Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" до Приватного акціонерного товариства «АВК» на загальну суму   399  056  875,74 грн;
		Публічного акціонерного товариства "Акціонерний промислово-інвестиційний банк України" (код ЄДРПОУ 00039002), судовий збір 2756,00 грн. (вимоги 1 черги). Окремо внести до реєстру вимог кредиторів, вимоги Публічного акціонерного товариства "Акціонерний промислово-інвестиційний банк України" до Приватного акціонерного товариства «АВК» на загальну суму 1 832 475    532,86 грн., як такі, що забезпечені заставою майна;
		Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" (код ЄДРПОУ 25959784), судовий збір 2756,00 грн. Окремо внести до реєстру вимог кредиторів, вимоги Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" до Приватного акціонерного товариства «АВК» на загальну суму 1 625 454  791,55 грн., як такі, що забезпечені заставою майна.
		Як зазначає апелянт, ухвалою Господарського суду Донецької області від 09.01.2020 виправлено описки та арифметичні помилки в ухвалі від 24.12.2019, зокрема змінено п. 6 ч. 1 її резолютивної частини та фактично збільшено розмір визнаних судом вимог АТ «Сбербанк» ІV черги задоволення з 962  786  220,61 грн. до 1  405  851708,65 грн.
		З огляду на виправлення судом зазначеної описки та збільшення розміру визнаних вимог АТ «Сбербанк» апелянт, користуючись своїм правом, передбаченим ч. 1 ст. 266 ГПК України, вважав за необхідне змінити та доповнити апеляційну скаргу в частині оскарження розміру даних вимог.
		Колегія суддів зазначає про відсутність підстав для поновлення процесуального строку на подання зазначених змін та доповнень до апеляційної скарги, які були направлені до суду згідно штампу на конверті 17.01.2020, зважаючи на те, що подання апелянтом змін та доповнень до апеляційної скарги зумовлено саме винесенням Господарським судом Донецької області ухвали про виправлення описки та арифметичної помилки від 09.01.2020, яка є невід`ємною частиною оскаржуваної ухвали від 24.12.2019.
		Оскільки апелянтом дотримано вимоги ч. 2 ст. 266 ГПК України, розгляд апеляційної скарги здійснюється з урахуванням поданих змін та доповнень до апеляційної скарги (вх. 513 від 21.02.2020.). 
		 
		Так, згідно наданих ПрАТ«АВК» змін та доповнень до апеляційної скарги, апелянт вважає невірним нарахування АТ «Сбербанк» процентів за Кредитним договором, посилаючись на наступні обставини:
		- судом першої інстанції  не було належним чином досліджено умови Кредитного договору та додаткового договору № 10, внаслідок чого було хибно ототожнено дату початку першого поточного кварталу з датою укладення додаткового договору № 10 - 14.09.2012;
		- в основу оскаржуваної ухвали покладено розрахунок процентів за Кредитним договором, виходячи із зазначення ставки LIBOR 3M станом на 12 листопада, 12 лютого, 12 травня та 12 серпня відповідного розрахунку, що не відповідає умовам Кредитного договору;
		- ПрАТ«АВК» зазначає про невідповідність висновку Експерта № 5122/5640 від 28.10.2019 вимогам чинного законодавства, а отже вважає, що даний Висновок не може бути визнаний допустимими доказом;
		- АТ «Сбербанк» було змінено умови кредитування та змінено кінцевий строк користування кредитом, а саме - визначено 12.02.2016 датою дострокового повернення наданого кредиту. А отже, вимоги банку про стягнення процентів, нарахованих станом на 19.10.2016 апелянт вважає незаконними;
		- за твердженнями ПрАТ«АВК» загальна сума заборгованості ПрАТ«АВК» за договором про відкриття кредитної лінії № 04-И/09/22/ЮО від 15.10.2009 складає 62  489  222,82 доларів США, що у гривневому еквіваленті станом на 16.11.2016 становить 1  625  454  791, 55 грн.;
		- суд першої інстанції не взяв до уваги висновки, викладені у п. 54 постанови Великої палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, не звернув уваги на доводи боржника щодо надмірного нарахування банком відсотків за користування кредитом та неправомірно визнав вимоги АТ «Сбербанк» за процентами за користування кредитом, що нараховані після 13.02.2016;
		- ПрАТ«АВК» не погоджується з висновками суду щодо віднесення вимог АТ «Сбербанк» до 4 черги, оскільки дані вимоги у повному обсязі забезпечені заставним майном, посилаючись на позицію Великої Палати Верховного Суду в постанові від 15.05.2018 у справі № 902/492/17. ПрАТ«АВК» при цьому наголошує, що  на стадії затвердження реєстру вимог кредиторів заставна вартість майна не може бути визначена, так як вона визначається за результатами фактичної реалізації предметів забезпечення. У свою чергу, до моменту фактичної реалізації предметів забезпечення та визначення вартості вимог забезпеченого кредитора, забезпеченими вимогами є всі вимоги кредитора за основним зобов`язанням (кредитним договором), і є дійсними на момент визнання вимог та можуть бути задоволені за рахунок майна банкрута, що є предметом забезпечення відповідно до умов забезпечувального договору та чинного законодавства.
		 
		Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.02.2020 у задоволенні клопотання Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (вх. 1498 від 14.02.2020) про забезпечення проведення судового засідання в режимі відеоконференції справи № 905/2852/16 відмовлено, враховуючи технічну неможливість проведення відеоконференції, що підтверджується довідкою № 12-41/15 від 17.02.2020. 
		      
		ПАТ "Акціонерний промислово-інвестиційний банк України" надало відзив на апеляційну скаргу, в якому просить повернути зміни та доповнення ПрАТ «АВК», апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу від 24.12.2019 залишити без змін.
		ПАТ "Акціонерний промислово-інвестиційний банк України" посилається на ст. 45 Кодексу України з процедури банкрутства та зазначає, що судом першої інстанції визнано недостатність вартості предметів застави переданих боржником банку в забезпечення грошових вимог за кредитним договором (та всіма змінами до нього), у зв`язку з чим непокриту заставою суму грошових вимог у розмірі 1 343 172 078,96  грн. суд правомірно відніс до 4-ї черги реєстру вимог кредиторів.
		ПАТ "Акціонерний промислово-інвестиційний банк України" вказує на те, що боржник не довів належними та допустимими доказами правомірність своїх тверджень про повне забезпечення заставним майном всіх кредитних зобов`язань.
		 
		 
		Акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" надало відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу від 24.12.2019 залишити без змін. 
		Банк не погоджується з доводами апелянта про те, що всі вимоги АТ «Райффайзен Банк Аваль» є вимогами, що повністю забезпечені заставою майна та підлягають включенню до реєстру кредиторів окремо, та зазначає, оскільки вартість предметів застави, яка визначена між АТ «Райффайзен Банк Аваль»  (кредитором) та ПрАТ «АВК» (позичальником, заставодавцем) у договорах становить 42  496  876,00 грн., а вимоги АТ «Райффайзен Банк Аваль» за кредитним договором  № 010/01-03-3/1616 від 24.12.2013 становлять 442  260  421,73 грн., то відповідно до приписів ч. 2 ст. 45 Кодексу України з процедури банкрутства АТ «Райффайзен Банк Аваль» повинен розглядатися як забезпечений лише в частині вартості предмета застави; залишок вимог вважається незабезпеченим.
		Крім того, Банк вважає правомірним нарахування процентів з 12.09.2015 по 20.10.2019, посилаючись на те, що нарахування банком процентів після пред`явлення вимоги про дострокове повернення кредиту, враховуючи умови Генерального договору № 012/01-03-3/1615 від 23.12.2013 щодо нарахування процентів на залишок основної заборгованості протягом строку її наявності, тобто незалежно від настання строку повернення кредиту, не суперечить ні умовам договору, ні відповідним правовим висновкам Верховного Суду.
		 
		В судовому засіданні 20.02.2020 оголошено перерву до 10.03.2020.
		 
		21.02.2020 від Акціонерного товариства «Сбербанк» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому банк просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги ПрАТ «АВК», ухвалу Господарського суду Донецької області від 24.12.2019 у справі № 905/2852/16 залишити без змін.
		Банк зазначає, що умови укладеного між сторонами Кредитного договору не передбачають припинення зобов`язань сторін договору у зв`язку з направленням повідомлення вимоги про дострокове повернення всієї суми заборгованості; умови Кредитного договору не передбачають припинення нарахування відсотків та припинення зобов`язань ні у випадку направлення вимоги про дострокове повернення  кредиту, ні у інших подібних випадках, а пов`язує направлення процентів виключно в день фактичного повернення кредиту в повному обсязі (п. 6.2 Кредитного договору). 
		Банк посилається при цьому на практику Верховного Суду (постанова від 13.12.2018 у справі № 913/11/18 та постанова від 10.10.2018 у справі № 910/750/18), згідно якої  разі, якщо умовами кредитного договору передбачено право кредитора нараховувати та обов`язок позичальника  сплачувати проценти за користування коштами після завершення строку кредитування, то це є домовленістю сторін договору, що відповідає принципу свободи договору та нормам цивільного права.
		Щодо переходу кредиторських вимог з забезпечених у конкурсні, Банк зокрема зазначає, що Кодекс України з процедури банкрутства не передбачає можливості внесення змін до реєстру вимог кредиторів, в зв`язку з продажом заставного майна.
		 
		27.02.2020 до суду надійшла апеляційна скарга Акціонерного товариства «Укртрансгаз», в якій заявник просить суд скасувати ухвалу попереднього засідання Господарського     суду Донецької області від 24.12.2019 у справі № 905/2852/16 в частині незадоволених кредиторських вимог Акціонерного товариства «Укртрансгаз» до Приватного акціонерного товариства «АВК» на суму 90   920,54 грн. Прийняти в цій частині нове рішення, яким вказані грошові вимоги задовольнити повністю.
		Апеляційна скарга обґрунтована посиланням на порушення судом першої інстанції норм ч. 1 ст. 45, ст. 47 Кодексу про банкрутство, ст.ст. 74, 76 ГПК України, та безпідставність висновків суду про те, що АТ «Укртрансгаз» не надало первинних документів в підтвердження заявлених кредиторських вимог до боржника.
		Як зазначає АТ «Укртрансгаз», обумовлені договором послуги надані кредитором у січні 2015 року були належним чином прийняті боржником, про що був складений відповідний акт наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 01-15-17ДО/263 від 31.01.2015, копія  якого додана до заяви с грошовими вимогами до боржника. Крім того, АТ «Укртрансгаз» надало до суду копії наступних документів: квитанції про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, податкової накладної від 31.01.2015, інформації про використання природного газу ПАТ «Донецькміськгаз» за січень 2015, звіту форми 9 ПАТ «Донецькміськгаз» за січень 2015, реєтру реалізації природного газу з ресурсу в розрізі постачальників ПАТ «Донецькміськгаз» за січень 2015, зведеного реєстру реалізації природного газу з ресурсу в розрізі постачальників ПАТ «Донецькміськгаз» за січень 2015, переліку споживачів, якими ПАТ «Донецькміськгаз» у січні 2015 поставив природний газ з ресурсу АТ «НАК «Нафтогаз України», з яких вбачається, що боржник у зазначеному періоді отримав від кредитора послуги з транспортування газу в сумі, визначеній в заяві.
		 
		Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.03.2020 апеляційну скаргу АТ«Укртрансгаз» залишено без руху для усунення встановлених судом недоліків скарги та надано апелянту десятиденний строк для надання до суду доказів направлення копії апеляційної скарги та доданих до неї документів Товариству з обмеженою відповідальністю "Русток" код ЄДРПОУ 23420130 (юридична адреса: 83050, Донецька область, м. Донецьк, бульвар Шевченка, будинок 4; адреса для листування: 49051, м. Дніпро, вул. П. Калнишевського, 18а/с 3085).
		12.03.2020 до Східного апеляційного господарського суду від Акціонерного товариства «Укртрансгаз» надійшла       заява про усунення недоліків, до якої долучено докази направлення копії апеляційної скарги Товариству з обмеженою відповідальністю «Русток».
		Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.03.2020 поновлено Акціонерному товариству «Укртрансгаз» пропущений процесуальний строк для подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Донецької області від 24.12.2019 у справі № 905/2852/16. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Укртрансгаз» на ухвалу Господарського суду Донецької області від 24.12.2019 у справі № 905/2852/16.
		Об`єднано в одне провадження апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «АВК» та апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укртрансгаз» на ухвалу Господарського суду Донецької області від 24.12.2019 у справі № 905/2852/16. Призначено справу до розгляду на "31" березня 2020 р. о 10:30   годині.
		 
		Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.03.2020, у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Зубченко І.В. у справі № 905/2852/16 сформовано колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Білецька А.М., суддя Гребенюк Н.В., суддя Чернота Л.Ф.
		Відповідно до пункту 14  статті 32 Господарського процесуального кодексу України  у  разі зміни складу суду на стадії розгляду справи по суті суд повторно розпочинає розгляд справи по суті.
		 
		ПрАТ «АВК» надало письмові пояснення до відзиву АТ «Сбербанк», а також звернулось з клопотанням про зупинення апеляційного провадження за апеляційною скаргою ПрАТ «АВК» до опублікування в Єдиному державному реєстрі судових рішень повного тексту постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16, посилаючись при цьому на подібність правовідносин, які були предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі № 912/1120/16 правовідносинам, які склалися між ПрАТ «АВК» та АТ «Сбербанк», ПАТ «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ БАНК РОЗВИТКУ», АТ «Райффайзен Банк Аваль» в частині нарахування даними банками процентів як сплати за користування кредитом після настання строку погашення кредиту.
		Колегія суддів відмовляє в задоволенні клопотання про зупинення провадження за апеляційною скаргою ПрАТ «АВК» до опублікування в Єдиному державному реєстрі судових рішень повного тексту постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16, виходячи з наступного.
		Згідно з пунктом 5 частини 1  статті 227 ГПК України  суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
		За змістом пункту 4 частини 1  статті 229 цього Кодексу  провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому 5 частини 1  статті 227 Господарського процесуального кодексу України, - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.
		Зупинення провадження у справі - це тимчасове повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.
		Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення судом обставин, підстав, фактів тощо, що не можуть бути з`ясовані та встановлені у даному процесі, проте які мають значення для справи, провадження у якій зупинене.
		За змістом пункту 5 частини 1  статті 227 ГПК України  обов`язок суду зупинити провадження у справі зумовлений об`єктивною неможливістю її розгляду до вирішення іншої справи, коли зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити певні обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
		Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з`ясовувати, чим обумовлюється неможливість розгляду даної справи.
		Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі.
		Дослідивши подане ПрАТ «АВК» клопотання, колегія суддів не вбачає підстав для його задоволення, оскільки відсутні правові підстави, визначені п. 5  статті 227 ГПК України, для зупинення провадження у справі, а саме: відсутня об`єктивна неможливість розгляду даної справи до перегляду в касаційному порядку постанови Центрального апеляційного господарського суду від 31.01.2020 у справі №912/1120/16; зібрані у справі докази дозволяють встановити та оцінити обставини та факти, необхідні для перегляду в апеляційному порядку ухвали Господарського суду Донецької області від 24.12.2019 у даній справі.
		Правові висновки підлягають врахуванню виключно за подібних відносин фактичних обставин справи, що з обставин справи № 912/1120/16 та справи № 905/2852/16, не вбачається, враховуючи також, що тлумачення умов укладених між сторонами договорів щодо наслідків порушення боржником строків повернення позичених коштів має здійснюватися та оцінюватись судом в кожному конкретному випадку в системному зв`язку з положеннями чинного законодавства, які регулюють загальні засади та умови настання цивільно-правової відповідальності.
		При цьому, заявник, ПрАТ «АВК» в клопотанні про зупинення провадження у справі посилається на необхідність врахування висновку щодо застосування норми ст. 1048 ЦК України, який може бути викладений в повному тексті постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16. 
		Разом з цим, в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 755/10947/17 від 30.01.2019 викладено правовий висновок, відповідно до якого при вирішенні тотожних спорів судами має бути враховано саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду. При розгляді даної справи колегія суддів враховує усталену судову практику у питаннях нарахування процентів після закінчення строку кредитування, яка викладена у відповідних постановах Верховного Суду, та яка підлягає врахуванню господарським судом виключно за подібних фактичних обставин.
		 
		В судовому засіданні 10.03.2020 оголошено перерву до 31 березня 2020 року.
		Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу-19 з 12.03.2020 по 03.04.2020 (а в подальшому до 24.04.2020, до 11.05.2020)     на всій території України встановлено карантин.
		Враховуючи вказану постанову, а також з метою убезпечення населення України від поширення гострих респіраторних захворювань та коронавірусу COVID-19, який віднесено до особливо небезпечних інфекційних хвороб, листом Голови Ради суддів України від 16.03.2020 № 9рс-186/20 рекомендовано на період карантину встановити особливий режим роботи судів України.
		Згідно зі статтею 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
		Відповідно до статті 27 Конституції України обов`язком держави є захист життя людини.
		З огляду на викладене, враховуючи поважність причин, з метою недопущення розповсюдження коронавірусу COVID-19, для убезпечення від ризику життя та здоров`я людей, судове засідання, яке було призначено на 31.03.2020, не відбулося.
		Разом з цим, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 07.04.2020 повідомлено учасників справи про призначення справи № 905/2852/16 до розгляду на 05.05.2020 о       10:00 годині.
		Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 30.04.2020 у задоволенні клопотання Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (вх. 3807 від 24.04.2020) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі № 905/2852/16 відмовлено, враховуючи технічну неможливість проведення відеоконференції, що підтверджується довідкою № 12-41/46 від 29.04.2020.
		04.05.2020 від ПрАТ «АВК» електронною поштою надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в якому заявник просить визнати поважними причини неявки у судове засідання   з огляду на необхідність дотримання карантинних заходів, враховуючи рекомендації Ради суддів України, заборону перевезень пасажирів залізничним та автомобільним транспортом та з метою забезпечення своєї безпеки та безпеки інших громадян. 
		Також, в якості підстави для відкладення розгляду справи ПрАТ «АВК» зазначило відсутність в Єдиному державному реєстрі судових рішень повного тексту постанови Великої Палати   Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16, за результатами якої має бути сформований висновок про наявність або відсутність у банків права отримання процентів за користування кредитом після настання строку погашення кредиту чи направлення вимоги про дострокове виконання зобов`язань.
		05.05.2020 ТОВ «Русток» надіслало електронною поштою до суду клопотання про відкладення розгляду справи, яка мотивовано посиланням на постанову Кабінету Міністрів України від 22.04.2020 № 291, якою розширено та продовжено дію протиепідемічних заходів до 11.05.2020, а також лист Голови ради суддів України від 16.03.2020 № 9рс-186/20, яким рекомендовано на період карантину встановити особливий режим роботи судів України. 
		Крім того, 05.05.2020 арбітражний керуючий Пічахчі С.В. надіслав клопотання про відкладення розгляду справи, яке також мотивовано посиланням на постанову Кабінету Міністрів України від 22.04.2020 № 291 та лист Голови ради суддів України від 16.03.2020 № 9рс-186/20,   забороною з 18 березня по 11 травня перевезення пасажирів автомобільним транспортом у приміському, міжміському внутрішньообласному і міжобласному сполученні.
		Також, 05.05.2020 від ПАТ «Промінвестбанк» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи   через неможливість дістатись до міста Харкова в зв`язку з обмеженням руху транспорту та запровадженням карантинних дій з 12.03.2020 по 11.05.2020 згідно постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.     
		Судова колегія дійшла висновку про задоволення клопотань ПрАТ «АВК», ТОВ «Русток», арбітражного керуючого Пічахчі С.В. та ПАТ «Промінвестбанк» про відкладення розгляду справи на 12.05.2020, в межах процесуального строку, встановленого для розгляду апеляційних скарг на ухвалу у справі про банкрутство згідно ч. 3 ст. 273 ГПК України.
		 
		Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 08.05.2020 задоволено заяву представника ПАТ "Промінвестбанк" - адвоката Є.О. Яценко про участь в режимі відеоконференції   за допомогою системи відеоконференцзв`язку "EаsyCon" у судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду з розгляду справи № 905/2852/16, яке призначено на 12.05.2020 об   14:00 год.
		 
		В судове засідання представники ТОВ "Русток", ПАТ "Сбербанк", АТ "Райффайзен Банк Аваль", ПАТ "ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ БАНК РОЗВИТКУ", ПАТ "Державний ощадний банк України", м.Київ в особі філії-Дніпропетровське обласне управління, АТ "Укртрансгаз",  ПрАТ "АВК", Арбітражний керуючий Пічахчі С. В. - не з`явилися, про час та місце судового розгляду справи були повідомлені належним чином.
		Разом з цим, 12.05.2020 від ПАТ "АВК", Арбітражного керуючого Пічахчі С. В., ТОВ "Русток" надійшли клопотання про відкладення розгляду справи с тих же підстав, що викладені у попередніх клопотаннях від 04.05.2020 та від 05.05.2020.
		Колегія суддів відмовляє у задоволенні клопотань ПрАТ "АВК", Арбітражного керуючого Пічахчі С. В., ТОВ "Русток" про відкладення розгляду справи, оскільки явка представників сторін у судове засідання, призначене на 12.05.2020,    обов`язковою не визнавалась, позиція ПрАТ "АВК" та АТ "Укртрансгаз" достатньо повно викладена в апеляційних скаргах,  а інші учасники справи скористалися своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, які було залучено до матеріалів справи і враховано судом. 
		При цьому судом врахований принцип ефективності судового процесу, який діє у господарському судочинстві і направлений на недопущення затягування процесу, а також враховано положення  ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яким передбачено, що справа має бути розглянута судом у розумний строк, який відповідно до вимог ч. 3 ст. 273 ГПК України у даній справі спливає 12.05.2020.
		12.05.2020 ПрАТ "АВК" надало пояснення по справі з урахуванням правових висновків Великої Палати Верховного суду щодо можливості нарахування процентів після закінчення строку кредитування чи направлення вимоги в порядку визначеному ст. 1050 ЦК України, які викладені у постанові від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16. ПрАТ "АВК" вважає, оскільки право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, а отже ухвала Господарського суду Донецької області від 24.12.2020 у справі № 905/2852/16 в частині визнання вимог ПАТ "Сбербанк", АТ "Райффайзен Банк Аваль", ПАТ "ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ БАНК РОЗВИТКУ", ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" щодо нарахування процентів, а також щодо віднесення вимог таких кредиторів в четверту чергу, незважаючи, що такі вимоги забезпечені майном у повному обсязі, підлягає скасуванню.
		 
		В судовому засіданні  представник ПАТ Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" - Яценко Є.О. підтвердив позицію у справі та заперечував проти задоволення апеляційних скарг. 
		 
		У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5  ст. 269 ГПК України        суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
		Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку     про залишення апеляційних скарг без задоволення.
		 
		Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства, встановлено, що дня введення в дію цього Кодексу (21.10.2019) подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до  Закону України  "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.
		З огляду на зазначене, розгляд справи здійснюється відповідно до норм Кодексу України з процедур банкрутства.
		В силу ст.1 Кодексу України з процедур банкрутства   кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до     Податкового кодексу України    здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; грошове зобов`язання - зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.
		Частиною 1 ст.45 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено що, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
		Частиною 2 ст.47 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого  частиною першою    статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна. 
		За результатами попереднього засідання господарський суд постановляє ухвалу, в якій зазначаються: розмір та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів, що вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів; розмір та перелік не визнаних судом вимог кредиторів; дата проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів; дата підсумкового засідання суду, на якому буде постановлено ухвалу про санацію боржника чи постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, чи ухвалу про закриття провадження у справі про банкрутство, чи ухвалу про продовження строку процедури розпорядження майном та відкладення підсумкового засідання суду, яке має відбутися у строки, встановлені                     частиною другою                     статті 44 цього Кодексу.
		Незалежно від того чи визнані вимоги кредитора боржником разом із розпорядником майна чи ні, суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та визначає правомірність і обґрунтованість грошових вимог кредитора до боржника і за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора. 
		 
		Як свідчать матеріали справи, 29.11.2016 до господарського суду Донецької області надійшла заява ПАТ «Державний ощадний банк України», м.Київ в особі філії-Дніпропетровське обласне управління про визнання грошових вимог №19/19-635/10345 від 22.11.2016.
		В наданій заяві ПАТ «Державний ощадний банк України», м. Київ в особі філії-Дніпропетровське обласне управління просив суд визнати кредиторські вимоги на суму 5148,00грн., з яких: 2392,00грн. - заборгованість за надання послуг та 2756,00грн. - витрати по сплаті судового збору. 
		В обґрунтування заявлених вимог кредитор посилається на укладений з боржником договір банківського рахунку №11/02-2020 від 23.12.2014. Також, в підтвердження заявлених вимог кредитором надано розрахунок заборгованості за договором №11/02-2020 від 23.12.2014 та банківську виписку по рахунку боржника.
		Судом першої інстанції встановлено, що згідно наявного в матеріалах справи повідомлення про розгляд кредиторських вимог від 08.12.16 №70/16 розпорядником майна визнані вимоги ПАТ «Державний ощадний банк України», м. Київ в особі філії-Дніпропетровське обласне управління в повному обсязі, та внесені до реєстру вимог кредиторів в наступній черговості: 2392,00грн. - вимоги четвертої черги та   2756,00грн. - вимоги першої черги.
		Відповідно до оновленого відзиву б/н від 13.12.2017 боржник під час розгляду справи визнає заявлені банком грошові вимоги в повному обсязі.
		В заяві ПАТ «Державний ощадний банк України» від 24.05.2019 №103.20-12/1-715 підтримує заявлені кредиторські вимоги в повному обсязі в сумі 5148,00грн.
		 
		Дослідивши подані суду документи та наявні матеріали справи суд встановив:
		23.12.2014 між ПАТ «Державний ощадний банк України», м.Київ в особі філії-Дніпропетровське обласне управління (далі - Банк) та ПАТ «АВК» (далі - Клієнт) укладено договір банківського рахунку №11/02-2020 (далі - Договір).
		За цим договором відповідно до законодавства України Банк зобов`язується надавати Клієнту послуги з розрахунково-касового обслуговування, які пов`язані із переказом грошей з рахунка (на рахунок) цього Клієнта, видачею йому грошей у готівковій формі, а також здійсненням інших операцій, передбачених цим Договором, а Клієнт зобов`язується оплачувати вартість таких послуг та надає Банку право користуватися тимчасово вільними коштами Клієнта на власний розсуд (п. 1.1 Договору).
		Згідно з п 3.1 Договору вартість послуг Банку визначена в Тарифах у вигляді суми тарифу-вартості послуг.
		23.12.2014 сторонами підписано Додаток №1 до Договору банківського рахунку №11/02-2020 від 23.12.2014 - «Тарифи за послуги філії - ДОУ АТ «Ощадбанк» (тарифний пакет «Бізнес+».
		Відповідно до пункту 4.1.2 Договору Банк зобов`язується приймати і зарахувати на рахунок (ки) Клієнта грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження Клієнта про проведення операцій за рахунком (ами).
		 
		Згідно з п.п.   4.3.3, 4.3.10, 4.3.11 Договору клієнт зобов`язується: виконувати умови цього Договору та вимоги законодавства України, в тому числі нормативно-правових актів Національного банку України; сплачувати вартість послуг Банку згідно з Тарифами в порядку, визначеному Розділом 3 цього Договору; своєчасно поповнювати рахунок (ки) грошовими коштами, у разі відсутності або недостатності коштів на рахунку (ах), з метою належного виконання своїх обов`язків за цим Договором щодо сплати на користь Банку вартості наданих ним послуг, в тому числі з метою забезпечення можливості здійснення Банком права договірного списання коштів у сумі, необхідній для повної оплати послуг, а також   в інших випадках, визначених цим Договором, для реалізації банком права договірного списання коштів з рахунку (ів).
		Надання банком   послуг підтверджено банківською випискою та боржником визнано.
		Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції правомірно визнав заявлені кредитором - ПАТ «Державний ощадний банк України», м. Київ в особі філії-Дніпропетровське обласне управління вимоги в сумі 2392,00грн. обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають визнанню та включенню до реєстру вимог кредиторів в порядку черговості, визначеної в ст.64 КУзПБ, (четверта черга).
		Ухвала в зазначеній частині апелянтом не оскаржується.
		 
		З матеріалів справи вбачається, що 15.11.2016 до господарського суду Донецької області надійшла заява   ПАТ «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ БАНК РОЗВИТКУ», м.Київ «Вимоги кредитора» б/н від 15.11.2016, в якій кредитор просив суд:
		- включити в реєстр вимог кредиторів вимоги до боржника в сумі   426  935 964,55грн., з яких: 301  778 185,23 грн. - заборгованість по кредитному договору №ККРОD.96142.003 від 19.02.2013; 125  157 779,32 грн. - заборгованість по кредитному договору №ККРОD.96142.007 від 17.10.2013, що не забезпечена заставою.
		- включити в реєстр кредиторів вимоги ПАТ «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ БАНК РОЗВИТКУ» щодо витрат на оплату судового збору в сумі 2756,00грн.
		- окремо внести до реєстру кредиторів вимоги ПАТ «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ БАНК РОЗВИТКУ», які забезпечені заставою майна боржника, по кредитному договору №ККРОD.96142.007 від 17.10.2013 в сумі 211  928 465,23 грн.
		В обґрунтування заявлених вимог кредитор посилається на невиконання боржником умов кредитних договорів №ККРОD.96142.003 від 19.02.2013 та   №ККРОD.96142.007 від 17.10.2013.
		Розпорядник майна в повідомлені про розгляд кредиторських вимог   від 02.12.2016 та у відзиві на заяву щодо кредиторських вимог б/н від 10.10.2017   визнає кредиторські вимоги ПАТ «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ БАНК РОЗВИТКУ», м.Київ до боржника на загальну суму 637 385 149,68 грн. як такі, що забезпечені заставою майна боржника, та 2756,00 грн. (судовий збір за заяву з грошовими вимогами до боржника) - вимоги першої черги
		Боржник в оновленому відзиві щодо кредиторських вимог від 30.11.2017 визнає кредиторські вимоги ПАТ «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ БАНК РОЗВИТКУ», м.Київ до боржника на загальну суму 637 387 905,68 грн. та просив внести їх окремо до реєстру вимог кредиторів як такі, що забезпечені заставою майна боржника. 
		В поясненнях щодо кредиторських вимог ПАТ «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ БАНК РОЗВИТКУ» б/н і дати, що надійшли до суду 07.03.2019, боржник визнає кредиторські вимоги банку на суму 19 135 155,35 доларів США, що станом на 26.10.2016 становить   489 770 041,73 грн., як такі, що забезпечені заставою та підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів окремо, в іншій частині вимоги не визнаються, як такі, що нараховані банком після спливу визначеного договором строку кредитування.
		 
		Судом першої інстанції встановлено, що 19.02.2013 між ПАТ «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ БАНК РОЗВИТКУ» (Банк) та ПАТ «АВК» (Позичальник) укладено кредитний договір №ККРОD.96142.003 від 19.02.2013 (Кредитний договір-1) з подальшими додатковими угодами №1 від 18.06.2013, №2 від 01.08.2013, №3 від 06.08.2013, №3.1 від 10.09.2013, №4 від 11.09.2013, №5 від 22.11.2013, №6 від 27.02.2014, №7 від 30.04.2014, №8 від 06.08.2014, №9 від 18.09.2014, №10 від 18.11.2014, №11 від 30.12.2014.
		Згідно з п.1.1. Кредитного договору-1 Банк надає Позичальнику у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності, забезпечення та цільового характеру використання грошові кошти, надалі по тексу «Кредит» на умовах визначених цим Договором. Сторони встановлюють, що зобов`язання Банку з надання Кредиту не є безвідкличними.
		Відповідно до п. 1.1.1 Кредитного договору-1 (в редакції додаткової угоди №7 від 30.04.2014) Кредит надається у розмірі 9000000,00 (дев`ять мільйонів) доларів США.
		Термін користування Кредитом до « 01» березня 2015 року включно (п.1.1.2 Кредитного договору-1, в редакції додаткової угоди №10 від 18.11.2014). 
		Відповідно до п. 4.2.1 Кредитного договору-1 позичальник зобов`язується здійснювати своєчасне повернення Кредиту, сплачувати нараховані проценти та комісію за фактичний строк користування кредитом, використати Кредит за цільовим призначенням та виконувати всі свої зобов`язання у повному обсязі у строки, передбачені цим Договором.
		Кредитор свої зобов`язання за Кредитним договором-1 виконав у повному обсязі, надав відповідачу кредитні   кошти, про що свідчать виписки по особовим рахункам боржника.
		У зв`язку з невиконанням боржником своїх зобов`язань станом на 26.10.2016 виникла заборгованість по тілу кредиту - 9000000,00 доларів США (дев`ять мільйонів доларів США 00 центів), що боржником визнана в повному обсязі.
		 
		Прострочена заборгованість за процентами нарахована банком станом на 26.10.2016 становить 2790375,00 доларів США (два мільйони сімсот дев`яносто тисяч триста сімдесят п`ять доларів США 00 центів).
		В п. 2.7 кредитного договору сторони передбачили, що розрахунок відсотків здійснюється до повного погашення заборгованості за кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом.
		Пунктом 2.8 вказаного договору передбачено, що нарахування відсотків здійснюється щоденно, при цьому відсотки розраховуються на непогашену частину кредиту за фактичну кількість днів користування кредитними ресурсами, виходячи з 360 днів у році. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається.
		Позичальник зобов`язується здійснювати своєчасне повернення Кредиту, сплачувати нараховані проценти та комісії за фактичний строк користування кредитом, використати Кредит за цільовим призначенням та виконувати всі свої зобов`язання у повному обсязі у строки, передбачені цим Договором (підп.4.2.1 п.4.2 договору). 
		Відповідно до п.7.1 кредитного договору цей договір набуває чинності з дати його підписання та скріплення печатками сторін та діє до повного виконання позичальником своїх зобов`язань за цим договором.
		З огляду на зазначене, суд першої інстанції визнав правомірним нарахування банком процентів після направлення боржнику вимоги   від 17.03.2015 №5471. В той же час включення   банком до конкурсних вимог нарахованих відсотків станом на 26.10.2016, тобто після відкриття провадження у справі, суд вважав неправомірним. 
		З наданого банком розрахунку вбачається, що станом на 20.10.2016 сума відсотків складає 2 763 375,00 доларів США, що за курсом НБУ на дату подання заяви (15.11.2016) складає 71 160 316,25грн.
		 
		Згідно з ч. 2 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті України. Якщо зобов`язання боржника визначені в іноземній валюті, то склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті за курсом, встановленим Національним банком України на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника.
		При цьому, судом першої інстанції встановлено, що Кредитором невірно розрахована сума кредиторських вимог у гривні за курсом станом на 26.10.2016, адже сума грошових вимог визначається в національній валюті на дату подання заяви з грошовими вимогами до боржника, тобто - 15.11.2016.
		Таким чином, за здійсненим судом перерахунком заборгованість по Кредитному договору-1   станом на 20.10.2016 становить 11 763 375,00 доларів США, що за курсом НБУ на 15.11.2016 (25,751234) становить 302 921 422,25 грн., та складається з наступного: 
		- прострочена заборгованість по тілу кредиту - 9000000,00 доларів США, що за курсом НБУ становить 231 761 106,00 грн.;
		- прострочена заборгованість за процентами - 2 763 375,00 доларів США, що за курсом НБУ становить 71 160 316,25 грн.
		З огляду на вищезазначене, та з урахуванням положень ст. 237 ГПК України,  суд першої інстанції визнав обґрунтованими грошові вимоги ПАТ «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ БАНК РОЗВИТКУ» за Кредитним договором-1 у заявленому розмірі 301 778 185,23 грн.
		 
		Судом першої інстанції також встановлено, що 17.10.2013 між ПАТ «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ БАНК РОЗВИТКУ» (далі-Банк) та ПАТ «АВК» (далі-Позичальник) укладено кредитний договір №ККРОD.96142.007 від 17.10.2013 (далі - Кредитний договір-2) з подальшими додатковими угодами №1 від 22.11.2013, №2 від 30.01.2014, №3 від 27.02.2014, №4 від 30.04.2014, №5 від 17.06.2014, №6 від 18.09.2014, №7 від 30.12.2014.
		Згідно з п. 1.1. Кредитного договору-2 Банк надає Позичальнику у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності, забезпечення та цільового характеру використання грошові кошти, надалі по тексу - «Кредит» на умовах, визначених цим Договором. Сторони встановлюють, що зобов`язання Банку з надання Кредиту не є безвідкличними.
		Відповідно до п. 1.1.1 Кредитного договору-2 Кредит надається у розмірі 10000000,00 (десять мільйонів) доларів США.
		Термін користування Кредитом до « 28» лютого 2015 року включно (п.1.1.2 Кредитного договору-1, в редакції додаткової угоди №3 від 27.02.14р.). 
		Відповідно до п. 4.2.1 Кредитного договору-2 позичальник зобов`язується здійснювати своєчасне повернення Кредиту, сплачувати нараховані проценти за комісії за фактичний строк користування кредитом, використати Кредит за цільовим призначенням та виконувати всі свої зобов`язання у повному обсязі у строки, передбачені цим Договором.
		Кредитор свої зобов`язання за Кредитним договором-2 виконав у повному обсязі, надав відповідачу кредитні   кошти, про що свідчать виписки по особовим рахункам боржника.
		У зв`язку з невиконанням своїх зобов`язань станом на 26.10.2016 виникла заборгованість за вказаним договором по тілу кредиту - 9987562,29 доларів США (дев`ять мільйонів дев`ятсот вісімдесят сім п`ятсот шістдесят два долари США 29 центів), що боржником визнається в повному обсязі.
		 
		Прострочена заборгованість за процентами нарахована банком в сумі 3 182 287,04 доларів США (три мільйони сто вісімдесят тисяч двісті вісімдесят сім доларів США 04 центи).
		В п.2.7 кредитного договору сторони передбачили, що розрахунок відсотків здійснюється до повного погашення заборгованості за кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом.
		Пунктом 2.8 вказаного договору передбачено, що нарахування відсотків здійснюється щоденно, при цьому відсотки розраховуються на непогашену частину кредиту за фактичну кількість днів користування кредитними ресурсами, виходячи з 360 днів у році. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається.
		Позичальник зобов`язується своєчасне повернення Кредиту, сплачувати нараховані проценти за комісії за фактичний строк користування кредитом, використати Кредит за цільовим призначенням та виконувати всі свої зобов`язання у повному обсязі у строки, передбачені цим Договором (підп.4.2.1 п.4.2 кредитного договору). 
		Відповідно до п.7.1 кредитного договору цей договір набуває чинності з дати його підписання та скріплення печатками сторін та діє до повного виконання позичальником своїх зобов`язань за цим договором.
		З огляду на зазначене, суд першої інстанції визнав правомірним нарахування банком процентів після направлення боржнику вимоги   від 17.03.2015 №5470. В той же час включення   банком до конкурсних вимог нарахованих відсотків станом на 26.10.2016, тобто після відкриття провадження у справі, суд вважав неправомірним. 
		З наданого банком розрахунку вбачається, що станом на 20.10.2016 сума відсотків складає 3 151 492,05 доларів США, що за курсом НБУ на дату подання заяви (15.11.2016) складає 81 154 809,23 грн.
		 
		Судом першої інстанції встановлено, що Кредитором невірно розраховано суму кредиторських вимог за курсом гривні до долару США на дату 26.10.2016, адже, сума грошових кредитора визначається   в національній валюті на дату подання заяви з грошовими вимогами до боржника, тобто - 15.11.2016.
		За здійсненим судом перерахунком заборгованість по Кредитному договору-2   станом на 20.10.2016 становить 13 139 054,34 доларів США, що за курсом НБУ на 15.11.2016 (25,751234) становить 338 346 862,85 грн., та складається з наступного: 
		- прострочена заборгованість по тілу кредиту - 9 987 562,29 доларів США, що за курсом НБУ становить 257 192 053,62 грн.;
		- прострочена заборгованість за процентами - 3 151 492,05 доларів США, що за курсом НБУ становить 81 154 809,23 грн.
		За розрахунком суду заборгованості за Кредитним договором-2, розмір заборгованості за Кредитним договором-2 є більшим, ніж заявлено кредитором, а тому суд визнав грошові вимоги ПАТ «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ БАНК РОЗВИТКУ» за Кредитним договором-2 у заявленому розмірі 337 086 244,55 грн. 
		 
		Як встановлено судом першої інстанції, в забезпечення повного та своєчасного виконання зобов`язання по Кредитному договору-2 (№ККРОD.96142.007 від 17.10.2013) 17.10.2013 між ПАТ «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ БАНК РОЗВИТКУ» (Банк, заставодержатель) та ПАТ «АВК» (Позичальник, заставодавець) укладено договір застави майна №ZXD029500.96142.008 (Договір застави майна-1).
		23.10.2013, 30.01.2014, 27.02.2014, 17.06.2014 сторонами підписані Договори №1,2,3,4 про внесення змін до Договору застави майна №ZXD029500.96142.008.
		Згідно п.1 Договору застави майна-1 предметом цього договору є надання заставодавцем в заставу майна, опис якого зазначений в п.6 цього договору, в забезпечення виконання зобов`язань ПрАТ «АВК», податковий номер 30482582, перед заставодержателем, в силу чого заставодержатель має вищий пріоритет (переважне право) в разі невиконання позичальником зобов`язань забезпечених заставою, та (або) невиконання заставодавцем зобов`язань за цим договором, одержати задоволення за рахунок переданого в заставу майна переважно перед іншими кредиторами заставодавця та (або) позичальника. 
		В пункті 2 даного договору (в редакції договору про внесення змін №3 від 17.10.13), сторони визначили перелік зобов`язань Позичальника, що випливають з кредитного договору від 17.10.2013 №KKPOD.96142.007, укладеного між Заставодержателем та Позичальником (далі - Кредитний договір), які забезпечуються заставою за цим договором.
		Пунктом 3   договору встановлено, що максимальний розмір вимоги, яка забезпечується заставою за цим договором, складає суму кредиту, відсотків, комісії за користування кредитними коштами протягом дії Кредитного договору, а також суму штрафів та пені, завданих порушенням Позичальником забезпеченого зобов`язання або умов обтяження; суму витрат на утримання і збереження предмета обтяження. При цьому всі збитки та витрати повинні бути документально підтверджені. 
		Термін дії договору - до повного виконання Сторонами зобов`язань за Кредитним договором, та всім додатковим угодам до нього.
		Відповідно до п.6 Договору застави майна-1 в редакції від 17.06.2014 в забезпечення виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором та заставодавцем зобов`язань за цим договором. Заставодавець надав в заставу наступне устаткування, обладнання та інше рухоме майно (Предмет застави) - 57 одиниці за переліком.
		Вказаний Предмет застави належить Заставодавцю на праві власності, на підставі контрактів та балансової довідки №3051 від 17.06.2014. Застава за цим договором поширюється на страхове відшкодування в разі настання страхового випадку щодо Предмету застави або будь-яке інше відшкодування, отримане заставодавцем унаслідок вилучення або втрати Предмету застави.
		Вказане вище майно передається в заставу разом з усіма його приналежностями. Предмет застави знаходиться за адресами: м .Дніпропетровськ, вул.Журналістів, буд. 11 та м .Донецьк, вул. 1-а Олександрівка, буд.9 
		Цільове призначення Предмету застави: виробниче обладнання.
		Згідно п. 9 Договору застави майна-1 в редакції від 17.06.2014 за згодою сторін вартість предмета застави становить 140642335,46 (сто сорок мільйонів шістсот сорок дві тисячі триста тридцять гривень 46 коп.) гривень (балансова вартість складає 152892615,20грн).
		 
		18.10.2013 між ПАТ «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ БАНК РОЗВИТКУ» (Банк, заставодержатель) та ПАТ «АВК» (Позичальник, Заставодавець) укладено договір застави №ZXD029500. 96142.010 (майнових прав на обладнання за господарчим договором) (Договір застави-2) в рахунок забезпечення виконання зобов`язань позичальника, що випливають з кредитного договору від 17.10.2013 №ККРОD.96142.007 (Кредитний договір-2). Згідно якого боржник надав у заставу майнові права за контрактом на отримання товару, переліченими в п. 1 цього Договору. Перелік майна, права на яке передаються в заставу, перелічено в п. 6 Договору застави майнових прав (всього 33 найменування).
		Сторонами підписано Договори №1,2,3 про внесення змін до договору застави №ZXD029500.96142.010 від 18.10.2013 (майнових прав на обладнання за господарчим договором).
		Договором №3 від 17.06.2014 договір застави №ZXD029500.96142.010 від 18.10.2013 (майнових прав на обладнання за господарчим договором) викладено в новій редакції.
		Згідно п.1 Договору застави майна-2 предметом цього договору є надання заставодавцем в заставу майнових прав за контрактом від 20.11.2012 №1505.11.2012 між МСА та ПрАТ «АВК» на отримання товару, а після отримання товару згідно п.6 договору застави, згідно контракту від 20.11.2012 №1505.11.2012 між МСА та ПрАТ «АВК», цей товар також стає Предметом застави (опис зазначений в п.5 цього договору), в забезпечення виконання зобов`язань  ПрАТ «АВК» (Позичальник) перед Заставодержателем, в силу чого Заставодержатель має вищий пріоритет (переважне право) в разі невиконання позичальником зобов`язань забезпечених заставою, одержати задоволення за рахунок Предмету застави переважно перед іншими кредиторами заставодавця та (або) позичальника. 
		В пункті 2 даного договору (в редакції договору про внесення змін №3 від 17.10.2013), сторони визначили перелік зобов`язань Позичальника, що випливають з кредитного договору від 17.10.2013 №KKPOD.96142.007, укладеного між Заставодержателем та Позичальником (далі - Кредитний договір), які забезпечуються заставою за цим договором.
		Пунктом 3 даного договору встановлено, що максимальний розмір вимоги, яка забезпечується заставою за цим договором, складає суму кредиту, відсотків, комісії за користування кредитними коштами протягом дії Кредитного договору, а також суму штрафів та пені, суму витрат пов`язаних з пред`явленням вимоги і зверненням стягнення на предмет обтяження; суму збитків завданих порушенням Позичальником забезпеченого зобов`язання або умов обтяження; суму витрат на утримання і збереження предмета обтяження. 
		Термін дії договору - до повного виконання Позичальником та Заставодержателем зобов`язань за Кредитним договором, та всім додатковим угодам до нього (пункт 27).
		Відповідно до п.6 Договору застави майна-2 в забезпечення виконання Позичальником зобов`язань за Кредитним договором Заставодавець надав в заставу майнові права на майно (Предмет застави) - 9 одиниць за переліком.
		Вказаний Предмет застави належить Заставодавцю на праві власності, що підтверджується контрактом від 20.11.2012 №1505.11.2012 між МСА та ПрАТ «АВК».
		Вказане вище майно передається в заставу разом з усіма його при належностями. Предмет застави знаходиться за адресами: м.Дніпропетровськ, вул.Журналістів, буд.11 та м.Донецьк, вул. 1-а Олександрівка, буд.9
		Цільове призначення Предмету застави: виробниче обладнання.
		Згідно п.8 Договору застави майна-2 за згодою сторін вартість Предмета застави становить 2121516,00 євро, що за курсом НБУ станом на дату подання заяви (27,7521 на 15.11.16р.) становить   58 876 524,18грн.
		 
		В силу ч.2 ст.45 Кодексу України з процедур банкрутства забезпечені кредитори зобов`язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення. Забезпечені кредитори можуть повністю або частково відмовитися від забезпечення. Якщо вартості застави недостатньо для покриття всієї вимоги, кредитор повинен розглядатися як забезпечений лише в частині вартості предмета застави. Залишок вимог вважається незабезпеченим.
		Відповідно до ч. 6 ст. 64 вказаного Кодексу погашення вимог забезпечених кредиторів за рахунок майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в порядку, передбаченому цим Кодексом, позачергово.
		З огляду на зазначене, суд першої інстанції правомірно визнав вимоги кредитора ПАТ «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ БАНК РОЗВИТКУ» на загальну суму 24 902 429,34 доларів США, (що за курсом Національного банку України на дату подання заяви (25,7512) еквівалентно 641 267 438,42грн., але є більшим ніж заявлено в гривнях кредитором) та вимоги в межах заявленої суми - 638 864 429,78грн. обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають визнанню і включенню до реєстру вимог кредиторів в наступному порядку: 439 344 570,14 грн. - четверта черга реєстру вимог кредиторів; 199 518 859.64грн. - вимоги, що забезпечені заставою майна боржника, як такі що підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів окремо. 
		 
		ПрАТ «АВК» в апеляційній скарзі посилається на порушення  судом першої інстанції ст.ст. 1, 45  Кодексу України з процедури банкрутства, норми Закону України «Про іпотеку» та Закону України «Про заставу», вважає, що ПАТ «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ БАНК РОЗВИТКУ» має бути визнано забезпеченим кредитором на повну суму кредиторських вимог, адже умовами договорів застави передбачено, що всі вимоги за цими Кредитними договорами є забезпеченими майном боржника. 
		Згідно прохальної частини апеляційної скарги ПрАТ «АВК» просило суд прийняти нове рішення, яким визнати вимоги наступних кредиторів, що підлягають внесенню до реєстру вимог кредиторів Приватного акціонерного товариства «АВК», зокрема: Публічного акціонерного товариства "ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ БАНК РОЗВИТКУ" (код ЄДРПОУ 36470620), судовий збір 2756,00 грн. (вимоги 1 черги). Окремо внести до реєстру вимог кредиторів, які забезпечені заставою, вимоги Публічного акціонерного товариства "ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ БАНК РОЗВИТКУ" до Приватного акціонерного товариства «АВК» на загальну суму   489  770  041,73 грн;
		 
		 
		З приводу наведених ПрАТ «АВК» в апеляційній скарзі доводів колегія суддів зазначає наступне.
		В силу ст.45 Кодексу України з процедур банкрутства, якщо вартості застави недостатньо для покриття всієї вимоги, кредитор повинен розглядатися як забезпечений лише в частині вартості предмета застави. Залишок вимог вважається незабезпечєним.
		Таким чином, виходячи з приписів Кодексу, вартість предмета застави, в тому числі і розмір вимог заставного кредитора, вимоги якого забезпечені заставою майна боржника, визначаються в розмірі вартості предмета застави, який визначений кредитором та боржником у договорі застави.
		Оскільки судом визнано недостатність вартості предметів застави переданих Боржником Банку в забезпечення грошових вимог за кредитними договорами, у зв`язку з чим непокриту заставою суму грошових вимог у розмірі 439 344 570,14 грн. суд правомірно відніс до 4-ої черги реєстру вимог кредиторів.
		Апелянт в апеляційній скарзі посилається на висновки Постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2018 у справі № 902/492/17, відповідно до яких боржник вважає, що розмір забезпечених вимог встановлюється, виходячи з розміру заборгованості за кредитом та розміру дійсних на момент подання заяви з кредиторськими вимогами зобов`язань майнової поруки по даному кредитному договору, незалежно від вартості предмета застави.
		Так, Великою Палатою Верховного Суду 15.05.2018 прийнято постанову у справі № 902/492/17, в якій викладено правову позицію щодо порядку розрахунку вартості майна, що є предметом застави кредитора у справі про банкрутство, яке підлягає окремому включенню до реєстру вимог кредиторів.
		Зокрема Верховний Суд зазначив, що забезпеченими зобов`язаннями  в розумінні ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», та, відповідно, вимогами забезпеченого кредитора, які включаються до реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство, є всі вимоги кредитора, які існують за основним зобов`язанням (кредитним договором), і є дійсними на момент визнання вимог та можуть бути задоволені за рахунок майна банкрута, що є предметом забезпечення відповідно до умов забезпечувального договору та чинного законодавства.
		Господарські суди, визнаючи розмір забезпечених кредиторських вимог та включаючи їх окремо до реєстру, повинні застосовувати положення ст. 19 Закону України «Про заставу» та статті 7 Закону України «Про іпотеку» та встановити на підставі належних та допустимих доказів, які саме вимоги кредитора, зазначені в його заяві, забезпечені заставою майна, а також склад та розмір цих вимог.
		Великою Палатою Верховного Суду у даній справі зазначено, що оцінка предмета забезпечення (майна) сторонами на момент укладання договору не впливає на обсяг забезпечених вимог у разі звернення стягнення на предмет забезпечення. Закон про банкрутство не містить  іншого порядку та способу визначення забезпечених вимог, ніж наведені вище положення законодавства, не пов`язує визначення вимог, забезпечених заставою (іпотекою) майна боржника, для включення їх до реєстру вимог, із договірною вартістю предметів забезпечення.
		В той же час, з набранням чинності Кодексу України з процедур банкрутства (з 21.10.2019) порядок визначення забезпечених вимог було конкретизовано законодавцем в ч. 2 ст. 45 Кодексу та визначено, що кредитор є забезпеченим лише в частині вартості предмета застави. Таким чином, законодавцем чітко встановлено, що вартістю заставного майна є вартість предмета застави.
		Разом з цим, вказуючи на передбачення умовами договорів забезпечення, забезпечення заставним майном всіх кредитних зобов`язань ПрАТ «АВК» за кредитним договором, боржник не зазначає жодного пункту із переліку всіх забезпечувальних правочинів, який би свідчив про таке повне забезпечення.
		Таким чином, у справі № 905/2852/16 єдиним доказом вартості предметів забезпечення є їх вартість визначена у забезпечувальних договорах, адже іншого судом не встановлено в силу відсутності доказів, наданих зі сторони боржника, а твердження про передбачення умовами договорів забезпечення, забезпечення заставним майном всіх кредитних зобов`язань ПрАТ «АВК» за кредитними договорами, без посилання на конкретний пункт кожного із забезпечувальних договорів, таким доказом бути не може.
		У зв`язку з цим, доводи апеляційної скарги  про те, що ПАТ «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ БАНК РОЗВИТКУ» має бути визнано забезпеченим кредитором на повну суму кредиторських вимог, є необґрунтованими та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції в цій частині, в зв`язку з чим відсутні підстави для внесення окремо до реєстру вимог кредиторів, які забезпечені заставою, вимоги Публічного акціонерного товариства "ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ БАНК РОЗВИТКУ" до Приватного акціонерного товариства «АВК» на загальну суму   489  770  041,73 грн.
		 
		ПрАТ «АВК» в апеляційній скарзі не погоджується з висновками суду першої інстанції в частині визнаних вимог ПАТ «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ БАНК РОЗВИТКУ» та не визнає кредиторські вимоги банку в частині заборгованості за процентами, що нараховані за період з 01.03.2015 по 26.10.2016 в загальному розмірі 5  825  068,98, посилаючись на те, що строк користування кредитом за кредитним договором № KKPOD.96142.003 від 19.02.2013 був встановлений до 01.03.2015, а за кредитним договором № KKPOD.96142.007 від 17.10.2013 - до 28.02.2015, право ПАТ «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ БАНК РОЗВИТКУ» нараховувати передбачені умовами кредитних договорів відсотки припинилося після 01.03.2015 та 28.02.2015 відповідно.
		 
		З приваду наведених ПрАТ «АВК» доводів колегія суддів зазначає наступне.
		Так, 19.02.2013 між ПАТ «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ БАНК РОЗВИТКУ» та ПАТ «АВК» укладено кредитний договір №ККРОD.96142.003 від 19.02.2013 (Кредитний договір-1) з подальшими додатковими угодами №1 від 18.06.2013, №2 від 01.08.2013, №3 від 06.08.2013, №3.1 від 10.09.2013, №4 від 11.09.2013, №5 від 22.11.2013, №6 від 27.02.2014, №7 від 30.04.2014, №8 від 06.08.2014, №9 від 18.09.2014, №10 від 18.11.2014, №11 від 30.12.2014.
		Відповідно до п.7.1 кредитного договору цей договір набуває чинності з дати його підписання та скріплення печатками сторін та діє до повного виконання позичальником своїх зобов`язань за цим договором.
		Термін користування Кредитом до « 01» березня 2015 року включно (п.1.1.2 Кредитного договору-1, в редакції додаткової угоди №10 від 18.11.2014).
		В п.2.7 кредитного договору сторони передбачили, що розрахунок відсотків здійснюється до повного погашення заборгованості за кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом.
		Згідно п. 6.2 кредитного договору за порушення строків погашення заборгованості за користування кредитом банк нараховує позичальнику відсотки в розмірі 18% річних, що діяла у період порушення, від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення.
		 
		17.10.2013. між ПАТ «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ БАНК РОЗВИТКУ» та ПАТ «АВК» укладено кредитний договір №ККРОD.96142.007 від 17.10.2013 (Кредитний договір-2) з подальшими додатковими угодами №1 від 22.11.2013, №2 від 30.01.2014, №3 від 27.02.2014, №4 від 30.04.2014, №5 від 17.06.2014, №6 від 18.09.2014, №7 від 30.12.2014.
		Відповідно до п.7.1 кредитного договору цей договір набуває чинності з дати його підписання та скріплення печатками сторін та діє до повного виконання позичальником своїх зобов`язань за цим договором.
		Термін користування Кредитом до « 28» лютого 2015 року включно (п.1.1.2 Кредитного договору-1, в редакції додаткової угоди №3 від 27.02.2014).
		В п.2.7 кредитного договору сторони передбачили, що розрахунок відсотків здійснюється до повного погашення заборгованості за кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом.
		Згідно п. 6.2 кредитного договору за порушення строків погашення заборгованості за користування кредитом банк нараховує позичальнику відсотки в розмірі 18% річних, що діяла у період порушення, від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення.
		Обставини справи свідчать про те, що Банком були направлені боржнику вимоги № 5470 та № 5471 від 17.03.2015 про сплату заборгованості за вказаними кредитними договорами, яка виникла станом на 17.03.2015, в зв`язку з порушенням боржником терміну виконання зобов`язань за кредитними договорами.
		 
		Частиною першою  статті 526 ЦК України  передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього  Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Згідно із частиною першою  статті 598 ЦК України  зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зокрема, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
		Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
		У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
		Відповідно до частин першої та другої  статті 1054 ЦК України  за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1  глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
		У межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості.
		За частиною першою  статті 1048 ЦК України  позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
		За частиною першою  статті 1049 ЦК України  позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
		Частиною першою  статті 1050 ЦК України  передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до  статті 625 цього Кодексу.
		За частиною ж другою цієї статті якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому на підставі  статті 1048 цього Кодексу.
		Водночас за змістом частини другої  статті 625 ЦК України  боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		Тобто законодавство встановлює наслідки як надання можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу в межах дії договору, так і наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.
		 
		Відповідно до даних правовідносин суд апеляційної інстанції застосовує правову позицію Верховного Суду наведену справі № 5017/1987/2012, що узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, які наведені в постанові від 04.02.2020  у справі № 912/1120/16, на яку посилається ПрАТ «АВК» в апеляційній скарзі, про що зазначено в самій постанові (п. 6.38).
		 
		Зміст правової позиції Великої Палати Верховного Суду у справі № 5017/1987/2012 полягає у тому, що   відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України  у кредитному договорі може бути передбачено сплату процентів за неправомірне користування боржником грошовими коштами як наслідок прострочення боржником виконання грошового зобов`язання. Такі проценти може бути стягнуто кредитодавцем і після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України.
		Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої  статті 1048 ЦК України  і охоронна норма частини другої  статті 625 цього Кодексу  не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої  статті 1048 ЦК України  як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої  статті 625 ЦК України  як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.    
		Разом з тим Велика Палата Верховного Суду відзначає, що тлумачення умов укладеного сторонами справи договору щодо наслідків порушення відповідачем строків повернення позичених коштів має здійснюватися у системному взаємозв`язку з положеннями чинного законодавства, які регулюють загальні засади та умови настання цивільно-правової відповідальності, в тому числі за порушення грошового зобов`язання, враховуючи, що за пунктом 22 частини першої  статті 92 Конституції України  засади цивільно-правової відповідальності визначаються виключно законами України (правова позиція Великої Палати Верховного Суду у справі № 912/1120/16).
		 
		Як вбачається з матеріалів справи, сторони в кредитних договорах погодили термін користування кредитом до 01.03.2015 та 28.02.2015 року відповідно, а також визначили, що договір діє до повного виконання позичальником своїх зобов`язань за цим договором.
		Водночас частиною 2  статті 1050 ЦК України  передбачено, що у разі якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до  статті 1048 цього Кодексу.
		  Як встановлено судом, Банк скористався правом, передбаченим частиною 2  статті 1050 ЦК України, направивши позичальнику 17.03.2015 лист № 5470 та лист № 5471 з вимогою про сплату заборгованості за вказаними кредитними договорами, яка виникла станом на 17.03.2015, в зв`язку з порушенням боржником терміну виконання зобов`язань за кредитними договорами.
		 
		Як зазначалось вище, відповідно до частини 2  статті 625 ЦК України  кредитний договір може встановлювати проценти за неправомірне користування боржником грошовими коштами як наслідок прострочення боржником виконання грошового зобов`язання, у зв`язку з чим такі проценти можуть бути стягнуті кредитодавцем й після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2  статті 1050 ЦК України.
		Відповідно до п. 6.2 кредитних договорів за порушення строків погашення заборгованості за користування кредитом банк нараховує позичальну відсотки в розмірі 18% річних, що діяла у період порушення, від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення.
		 
		  З огляду на викладене Банк не позбавляється права на отримання належних йому процентів за неправомірне  користування кредитом (порушення строків погашення заборгованості за користування кредитом), у зв`язку з простроченням виконання позичальником грошового зобов`язання, оскільки ці проценти охоплюються диспозицією норми частини 2  статті 625 ЦК України.
		 
		ПрАТ "АВК" посилається на правові висновки Великої Палати Верховного Суду щодо можливості нарахування процентів після закінчення строку кредитування чи направлення вимоги в порядку визначеному ст. 1050 ЦК України, які викладені у постанові від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16. 
		Проте, колегія суддів зазначає, що правовідносини, що склалися у справі № 912/1120/16, не є подібними до правовідносин, що склалися у справі № 905/2852/16, що розглядається, позаяк у справі № 912/1120/16 договором була передбачена умова нарахування процентів за користування кредитом відповідно до частини першої  статті 1048 цього Кодексу. В той час, як у справі № 905/2852/16 йдеться про нарахування процентів за неправомірне користування кредитом, що відповідає диспозиції норми, викладеній у частині другій  статті 625 ЦК України та правовій позиції Верховного Суду у справі № 5017/1987/2012. Тож підстави для відступу від правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 року у справі № 912/1120/16, відсутні.
		 
		Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно визнав вимоги кредитора ПАТ «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ БАНК РОЗВИТКУ» на загальну суму 24 902 429,34 доларів США, (що за курсом Національного банку України на дату подання заяви (25,7512) еквівалентно 641 267 438,42грн., та вимоги в межах заявленої суми - 638 864 429,78грн. обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають визнанню і включенню до реєстру вимог кредиторів в наступному порядку: 439 344 570,14 грн. - четверта черга реєстру вимог кредиторів; 199 518 859.64грн. - вимоги, що забезпечені заставою майна боржника, як такі що підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів окремо, а доводи ПрАТ "АВК" з цього приводу відхиляються як необґрунтовані та безпідставні.
		 
		Судом першої інстанції за результатами розгляду вимог АТ «Райффайзен Банк Аваль», м.Київ (з урахуванням зміни назви згідно пояснень кредитора від 02.08.2019), повідомлення розпорядника майна про результати розгляду кредиторських вимог, реєстру вимог кредиторів станом на 13.02.2017, заперечення представника боржника, відзиву розпорядника майна щодо кредиторських вимог та інших наданих документів) встановлено наступні обставини.
		Так, в наданій заяві АТ «Райффайзен Банк Аваль»  просив суд визнати та включити до реєстру кредиторські вимоги на суму 564 401 358,57грн., з яких: 2756,00 грн. - вимоги першої черги задоволення; 42 496 876,00 грн. - такі, що забезпечені заставою майна боржника; 399 763 544,95 грн. - вимоги четвертої черги задоволення; 122 138 181,62 грн. - вимоги шостої черги задоволення. 
		В обґрунтування заявлених вимог кредитор посилався на укладений з боржником Генеральний договір на здійснення кредитних операцій №012/01-03-3/1615 від 23.12.2013, Кредитний договір №010/01-03-3/1616 від 24.12.2013 «Кредитування траншами для корпоративних клієнтів» до Генерального договору на здійснення кредитних операцій №012/01-03-3/1615 від 23.12.2013, договір застави основних засобів №12/01-03-3/1225 від 23.12.2013, договір застави транспортного засобу №12/01-03-3/1226 від 23.12.2013, на рішення господарського суду Донецької області від 08.06.2016 по справі №905/2944/15, повідомлення про витребування кредитних коштів, повідомлення про продовження траншу, меморіальні ордери. 
		Кредитором на виконання вимог суду надані розрахунки пені по тілу кредиту та пені по відсоткам.
		Згідно наявного в матеріалах справи повідомлення про розгляд кредиторських вимог та реєстру вимог кредиторів розпорядником майна вимоги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» визнані частково, з яких: 2756,00 грн. - судовий збір за подання заяви з грошовими вимогами до боржника (вимоги першої черги) та 442 260 420,95 грн. окремо внесені до реєстру вимоги , як такі що забезпечені заставою майна боржника.
		В поясненнях до суду боржник визнав кредиторські вимоги банку на загальну суму 399 242 331,74 грн., з яких: 2756,00 грн - вимоги першої черги, 182 700,00 грн. - вимоги четвертої черги, 399 056 875,74 грн. - вимоги кредитора, які забезпечені заставою майна боржника та підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів окремо. Вимоги банку в частині нарахованих відсотків за період з 12.09.2015 по 20.10.16 в загальному розмірі 1 661 340,09 доларів США та пеня нарахована на основну суму боргу і процентів в загальному розмірі 122 138 181,59 грн. не визнаються боржником з посиланням на зміну строку кредитування шляхом пред`явлення вимоги про дострокове погашення заборгованості та Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».
		 
		Як встановлено судом першої інстанції, 23.12.2013 між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» (Кредитор) та ПАТ «АВК» (Позичальник) укладено Генеральний договір на здійснення кредитних операцій №012/01-03-3/1615, за умовами якого кредитор зобов`язався здійснювати на користь позичальника кредитні операції у межах загального ліміту та сублімітів, передбачених п.п.1.2., 1.3 Генерального договору, в порядку визначеному ст. 2 Генерального договору, а позичальник зобов`язаний виконати усі обов`язки, що витікають зі змісту кредитної операції, Генерального договору, Умов та Договорів, і здійснити повне погашення заборгованості у межах строку кредитної операції.
		На виконання вказаного Генерального договору сторони уклали Кредитний договір № 010/01-03-3/1616 від 24.12.2013 «Кредитування траншами для корпоративних клієнтів» до Генерального договору на здійснення кредитних операцій №012/01-03-3/1615 від 23.12.2013 (далі-Кредитний договір), відповідно до умов якого банк надає позичальнику у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності, забезпечення та цільового характеру використання грошові кошти, надалі по тексту (кредит) на умовах, визначених цим договором (п.1.1 договору).
		Відповідно до п.1. Кредитного договору №010/01-03-3/1616 «Кредитування траншами для корпоративних клієнтів» від 24.12.2013 до Генерального договору на здійснення кредитних операцій №012/01-03-3/1615 від 23.12.2013 (далі-Кредитний договір). Кредит надається у розмірі 15000000,00 доларів США. Термін користування кредитом до 21.12.2016 року включно.
		Рішенням Господарського суду Донецької області 08.06.2016 стягнуто з ПАТ «АВК» на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором №010/01-03-3/1616 від 24.12.2013 в сумі 15410417,50 дол. США в тому числі: 14 499 998,19 дол. США заборгованість за кредитом, 910 419,31 дол. США заборгованість за процентами, витрати по сплаті судового збору у розмірі 182 700,00 гривень.
		Як вбачається з тексту вказаного рішення господарського суду заборгованість за кредитом та процентами стягнута за неналежне виконання ПАТ «АВК» своїх зобов`язань за кредитним договором №010/01-03-3/1616 від 24.12.2013 станом на 11.09.2015.
		05.07.2016 господарським судом Донецької області видано наказ на виконання вказаного рішення. 
		Частиною 4 статті 75 ГПК України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
		 
		Відповідно до умов кредитного договору   №010/01-03-3/1616 від 24.12.2013 та вимог Цивільного кодексу України банком нараховані відсотки, пеня за прострочення сплати кредиту та пеня за прострочення сплати процентів.
		Як вбачається з наданих кредитором розрахунків заборгованість за відсотками нарахована   станом на 20.10.2016, а саме: 2 571 759,40 дол. США (що за курсом НБУ еквіваленто   66 596 396,32грн.).
		ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» звернулось до боржника з претензією (вимогою) від 18.09.2015 №140-0-0-00/8/318 про дострокове повне погашення кредитної заборгованості станом на 11.09.2015 в розмірі 19 448 346,67 доларів США: з яких 15 410 417,50 дол. США -   заборгованість за кредитом та 910 419,31 дол. США - заборгованість за процентами, вказана заборгованість стягнута рішенням господарського суду Донецької області від 08.06.2016 у справі 905/2944/15. 
		Відповідно до п.3.3 Генерального договору №012/01-03-3/1615 від 23.12.2013 проценти нараховуються на залишок основної заборгованості позичальника протягом строку її наявності. 
		В кредитному договорі №010/01-03-3/1615 від 23.12.2013 в п.1 сторони визначили, що останнім строком дії ліміту кредитної операції є 21 грудня 2016 року (п.1.7), порядок сплати процентів щомісячно не пізніше останнього робочого дня кожного місяця та остаточно в останній день строку дії ліміту (п.1.9).
		З огляду на зазначене суд першої інстанції визнав правомірним нарахуванням банком процентів станом на 20.10.2016, тобто після пред`явлення вимоги і стягнення сум рішенням Господарського суду Донецької області 08.06.2016, але в межах строку дії ліміту кредитної операції.
		 
		Як вбачається з наданих кредитором розрахунків пеня за прострочення сплати кредиту та пеня за прострочення сплати процентів нараховані   станом на 20.10.2016 становить: 4 242 684,40 дол. США (еквівалент 109 865 445,33 грн.) - пеня за прострочення сплати кредиту, 473 937,43 дол. США (еквівалент 12 272 736,29 грн.) - пеня за прострочення сплати процентів. 
		Відповідно до ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов`язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.
		Пунктом 5 ст. 11 «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону   Кабінету Міністрів України у десятиденний строк з дня опублікування цього Закону доручено затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014 № 405/2014, у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення.
		Згідно затвердженого додатку до розпорядження Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» №1275 від 02.12.2015 місто Маріуполь входить до переліку населених пунктів, на території яких проводиться антитерористична операція (АТО).
		З огляду на викладене правомірним визнано судом нарахування кредитором пені за прострочення сплати кредиту та пені за прострочення сплати процентів лише за період до 14.04.2014 в сумі 0,03 дол. США (еквівалент 0,78 грн.); решта кредиторських вимог про стягнення пені визнанню не підлягають у зв`язку з їх безпідставністю.
		Таким чином, вимоги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» суд першої інстанції визнав обґрунтованими та доведеними частково в сумі 17 071 757,59 дол. США, що станом на дату (21.11.2016) подання заяви становить 442 077 720,95 грн., а також 182 700,00 грн. - судовий збір за подання позовної заяви у справі №905/2944/15 та 0,78грн. - пеня.
		 
		Як встановлено судом першої інстанції, в забезпечення виконання позичальником зобов`язань перед кредитором щодо повернення кредиту та відсотків за користування кредитними коштами, між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПАТ «АВК» укладено наступні договори забезпечення: 
		-      договір застави основних засобів №12/01-03-3/1225 від 25.12.2013, за умовами якого позичальник - ПрАТ «АВК» в забезпечення повного виконання грошових зобов`язань, що виникають та/або виникнуть у майбутньому з Генерального договору на здійснення кредитних операцій №012/01-03-3/1615 від 23.12.2013 передав банку в заставу основні засоби/обладнання визначені п.1.1 договору. Вартість предмета застави оцінена сторонами в сумі 41 739 276,00грн.;
		-    договір застави транспортного засобу №12/01-03-3/1226 від 23.12.2013, відповідно до умов якого боржник в забезпечення повного виконання грошових зобов`язань, що виникають та/або виникнуть у майбутньому з Генерального договору на здійснення кредитних операцій №012/01-03-3/1615 від 23.12.2013 передав в заставу банку рухоме майно, перелік якого вказано в п.1.1 договору. Вартість застави оцінена сторонами у сумі 757 600,00грн. 
		 
		З огляду на зазначене, суд першої інстанції правомірно визнав вимоги кредитора ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» обґрунтованими, доведеними та такими, і підлягають визнанню і включенню до реєстру вимог кредиторів в наступному порядку: 399 763 544,95грн.. - четверта черга реєстру вимог кредиторів; 0,78грн. - шоста черга реєстру вимог кредиторів; 42 496 876,00грн. - вимоги, що забезпечені заставою майна боржника, як такі що підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів окремо. В іншій частині заявленої суми судом відмовлено. 
		Доводи апеляційної скарги ПрАТ «АВК» про те, що АТ «Райффайзен Банк Аваль» має бути визнано заставним кредитором на повну суму кредиторських вимог, адже умовами договорів застави передбачено, що всі вимоги за цим Кредитним договором є забезпеченими майном боржника, колегія суддів відхиляє з підстав зазначених вище, оскільки в силу ст.45 Кодексу України з процедур банкрутства вартість предмета застави, в тому числі і розмір вимог заставного кредитора, вимоги якого забезпечені заставою майна боржника, визначаються в розмірі вартості предмета застави, який визначений кредитором та боржником у договорі застави.
		Оскільки вартість предмета застави, яка визначена між АТ «Райффайзен Банк Аваль» (кредитором) та ПрАТ «АВК» (позичальником, заставодавцем) у вищенаведених договорах застави становить 42  496  876,00 грн., а вимоги АТ «Райффайзен Банк Аваль» за кредитним договором становлять 442  260  421,73 грн. (без врахування розміру пені, вимоги за якої відхилені судом першої інстанції), то відповідно до приписів ч. 2 Кодексу України з процедур банкрутства АТ «Райффайзен Банк Аваль» (кредитор) повинен розглядатись як забезпечений лише в частині вартості предмета застави, залишок вимог залишається незабезпеченим, про що правомірно зазначено судом першої інстанції.
		 
		ПрАТ «АВК» в апеляційній скарзі не погоджується з висновками суду першої інстанції в частині визнаних вимог АТ «Райффайзен Банк Аваль» та не визнає кредиторські вимоги банку в частині заборгованості за процентами, що нараховані за період з 12.09.2015 по 20.10.2016 в загальному розмірі 1  661  340,09 доларів США (2  571  759,40 доларів США мінус 910  419,31 доларів США. При цьому ПрАТ «АВК» посилається на те, що оскільки АТ «Райффайзен Банк Аваль» було змінено строк кредитування шляхом пред`явлення вимоги про повне дострокове погашення заборгованості, то право АТ «Райффайзен Банк Аваль» нарахувати передбачені умовами кредитного договору відсотки припинилося з 11.09.2015.
		 
		З приводу наведених ПрАТ «АВК» доводів колегія суддів зазначає наступне.
		 
		Як свідчать матеріали справи, 23.12.2013 між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» (Кредитор) та ПрАТ «АВК» (Позичальник) укладено Генеральний договір на здійснення кредитних операцій №012/01-03-3/1615, за умовами якого кредитор зобов`язався здійснювати на користь позичальника кредитні операції у межах загального ліміту та сублімітів, передбачених п.п.1.2., 1.3 Генерального договору, в порядку визначеному ст. 2 Генерального договору, а позичальник зобов`язаний виконати усі обов`язки, що витікають зі змісту кредитної операції, Генерального договору, Умов та Договорів, і здійснити повне погашення заборгованості у межах строку кредитної операції.
		На виконання вказаного Генерального договору сторони уклали Кредитний договір № 010/01-03-3/1616 від 24.12.2013 «Кредитування траншами для корпоративних клієнтів» до Генерального договору на здійснення кредитних операцій №012/01-03-3/1615 від 23.12.2013 (Кредитний договір), термін користування кредитом до 21.12.2016 року включно.
		ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» звернулось до боржника з претензією (вимогою від 18.09.2015 № 140-0-0-00/8/318 про дострокове повне погашення кредитної заборгованості станом на 11.09.2015 в розмірі 19 448 346,67 доларів США, з яких  15 410 417,50 доларів США - заборгованість за кредитом та 910 419,31 доларів  США заборгованість за процентами.
		Рішенням Господарського суду Донецької області 08.06.2016 стягнуто з ПАТ «АВК» на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором №010/01-03-3/1616 від 24.12.2013 в сумі 15410417,50 дол. США в тому числі: 14 499 998,19 дол. США заборгованість за кредитом, 910 419,31 дол. США заборгованість за процентами, витрати по сплаті судового збору у розмірі 182 700,00 гривень.
		Як вбачається з тексту вказаного рішення господарського суду заборгованість за кредитом та процентами стягнута за неналежне виконання ПАТ «АВК» своїх зобов`язань за кредитним договором №010/01-03-3/1616 від 24.12.2013 станом на 11.09.2015.
		Відповідно до п.3.3 Генерального договору №012/01-03-3/1615 від 23.12.2013 проценти нараховуються на залишок основної заборгованості позичальника протягом строку її наявності.
		Згідно п. 13.1 Генерального договору №012/01-03-3/1615 від 23.12.2013 у разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань, встановлених Генеральним договором, сторони несуть відповідальність згідно законодавства України та положень Генерального договору. До регулювання правовідносин, які не врегульовані Генеральним договором, застосовуються відповідні норми законодавства України.
		Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою    статті 1050 ЦК України.
		В силу ч.2  ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до   статті 1048 цього кодексу.
		В кредитному договорі №010/01-03-3/1615 від 23.12.13 в п.1 сторони визначили, що останнім строком дії ліміту кредитної операції є 21 грудня 2016 (п.1.7), порядок сплати процентів щомісячно не пізніше останнього робочого дня кожного місяця та остаточно в останній день строку дії ліміту (п.1.9).
		Отже, нарахування банком процентів після пред`явлення вимоги про дострокове повернення кредиту, але в межах строку дії ліміту кредитної операції (до 21.12.2016), враховуючи умови Генерального договору №010/01-03-3/1615 від 23.12.13, в тому числі п. 13.1 щодо невиконання або неналежного виконання зобов`язань, не суперечить ні умовам договору, ні вищевикладеним правовим висновкам Верховного Суду щодо нарахування процентів за неправомірне користування кредитом.
		 
		За результатами розгляду вимог ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» судом першої інстанції встановлено наступні обставини.
		Так, в наданій заяві ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» просив суд: 1) визнати кредиторські вимоги на загальну суму 2 211 042 797,12грн. (86 452 875,18 дол. США), з яких: 1 557 010 283,40грн. (60 600 000,00 дол. США) - заборгованість за простроченим кредитом; 243 881 538,03грн. (9 492 051,12дол. США) - заборгованість за простроченими процентами; 639 407,00грн. (30 000,00 дол. США) - заборгованість за комісійною винагородою за управління кредитом; 321 675 395,02грн. - заборгованість за пенею по кредиту; 56 891 869,24грн. (2 285 284,59 дол. США) - заборгованість за пенею по процентам; 26 406 167,48грн. (1 048 810,61 дол. США) - заборгованість 3% річних за простроченим кредитом; 4 538 136,95грн. (181 429,77дол. США) - заборгованість 3% річних за прострочення процентами; 2) визнати ПАТ «Промінвестбанк» забезпеченим кредитором боржника на загальну суму 489 303 453,90грн. та внести ці вимоги до реєстру вимог кредиторів окремо; 3) визнати конкурсні вимоги кредитора до боржника та внести до їх реєстру вимог кредиторів в наступній черговості: 2 756,00грн.- перша черга; 1 343 172 078,96грн.    - четверта черга; 378 567 264,26грн. - шоста черга та внести окремо до реєстру вимог кредиторів відомості про майно, що є предметом застави в розмірі 489 303 453,90грн.; 4) внести окремо до реєстру вимог кредиторів відомості про майно, що є предметом застави. 
		В обґрунтування заявлених вимог кредитор посилається на укладений з боржником кредитний договір про відкриття кредитної лінії №20-2577/2-1 від 28.09.2011, договори про внесення змін до нього, договір застави транспортних засобів №20-2583/3-1 від 28.09.2011, договір застави товарів в обороті №20-2590/3-1 від 28.09.2011, договір застави №20-2579/3-1 від 28.09.2011, договір застави №20-0997 від 28.03.2012, договір застави №20-3794/3-1 від 06.11.2012, договір застави №20-2425/3-1 від 19.08.2013, договір застави №20-0592/03-1 від 24.04.2015; меморіальні валютні ордери.
		Згідно наявного в матеріалах справи повідомлення про розгляд кредиторських вимог та реєстру вимог кредиторів розпорядником майна вимоги ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» визнані частково, як вимоги заставного кредитора в сумі 1 832 475 532,86грн., з яких: 1 557 010 283,40грн- заборгованість за кредитною лінією; 243 881 538,03грн- заборгованість за процентами; 26 406 167,48грн,- заборгованість 3% по кредиту; 4 538 136,95грн.- заборгованість 3% по процентам; 639 407,00грн - заборгованість за комісійною винагородою та визнає судовий збір сплачений кредитором за подання заяви з кредиторськими вимогами в сумі 2 756.00 грн.; вимоги щодо визнання пені в загальному розмірі 378 567 264,26грн. не визнані.
		Боржник у відзиві від 30.11.2017 визнав кредиторські вимоги банку на загальну суму 1 832 478 288,86грн., з яких: 2 756,00грн. - судовий збір сплачений за подання заяви та підлягає включенню до першої черги, 1 832 475 532,86грн. - вимоги, які забезпечені заставою майна боржника та підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів окремо. В поясненнях, які надійшли до суду 07.05.2019, боржник підтримав викладену у відзиві позицію.
		 
		Як встановлено судом першої інстанції, 28.09.2011 між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово- інвестиційний банк» (Банк) та ЗАТ «АВК», правонаступником якого є ПАТ «АВК» (Позичальник), укладено договір про відкриття кредитної лінії №20-2577/2-1, за умовами якого банк зобов`язався надати позичальнику кредит шляхом відкриття невідновлювальної кредитної лінії у сумі, яка не може перевищувати 80000000,00 (вісімдесят мільйонів) доларів США 00 центів (ліміт кредитної лінії), на умовах, встановлених цим Договором (далі - кредит або лінія), а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти, встановлені цим Договором (п.2.1 Договору).
		Сторонами неодноразово вносилися зміни до кредитного договору шляхом підписання договорів про внесення змін від 13.12.2011, 05.03.2012, 03.09.2012, 06.11.2012, 23.05.2014, 17.07.2014, 29.12.2014, 24.04.2015.
		На виконання умов Договору банк надав позичальнику кредитні кошти на загальну суму 83 446 000,00 доларів США, що підтверджується наступними меморіальними ордерами: №30 від 29.09.2011 на суму 80 000 000,00 дол.США; №230239 від 22.07.2014 на суму 1 423 000,00 дол.США; №319698 від 29.12.2014 на суму 900 000,00 дол.США; №220030 від 24.04.2015 на суму 900 000,00 дол.США; №220032 від 24.04.2015 на суму 223 000,00 дол.США.
		Боржник свої зобов`язання по кредитному договору не виконав, у зв`язку з чим станом на 20.10.2016 у нього виникла заборгованість перед кредитором за простроченим кредитом в сумі 60 600 000,00 дол.США, що за курсом НБУ еквівалентно 1 557 010 283,40грн.
		Вказана сума боржником та розпорядником майна визнана в повному обсязі.
		 
		Згідно з п. 3.2 Кредитного договору в редакції від 03.09.2012 проценти за користування кредитом нараховуються банком, виходячи із встановленої банком процентної ставки у розмірі 3-місячний Lіbor + 9/5% (дев`ять цілих п`ять десятих) процентів річних, починаючи з дати першого списання коштів з кредитного рахунку по день повного погашення кредиту на суму щоденного залишку заборгованості за кредитом. При розрахунку процентів використовується метод «факт/360», виходячи із розрахунку фактичної кількості днів у місяці та 360 днів у році.
		Розмір Lіbor фіксується банком на день укладання даного Договору, а в подальшому на перший робочий день місяця, що передує періоду застосування процентів, для валюти долар США на строк в 3 (три) місяці.
		Банк письмово повідомляє позичальника про корегування розміру процентної ставки протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту здійснення банком такого корегування.
		Сторони дійшли згоди, що банк змінює розмір процентної ставки на підставі фактичного значення Lіbor (3-х місяців) без будь-яких додаткових погоджень позичальником.
		Нарахування банком процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту кожного робочого дня на фактичний залишок заборгованості за кредитом на кінець дня ( в тому числі по кредитам наданим в іноземній валюті - з використанням щоденного курсу встановленого Національним банком України по валюті кредитної заборгованості).
		В п.3.4 договору сторони зазначили, що у випадку порушення Позичальником встановлених п.2.1, 2.2 цього договору строків повернення отриманих сум кредиту, позичальник надалі сплачує проценти за неправомірне користування кредитом, виходячи із розміру процентної ставки, передбаченого п.3.2 цього договору збільшеного на 2 (два) % річних, порядок нарахування та сплати яких встановлюється згідно п.3.2 цього договору. Банк надсилає позичальнику письмове повідомлення про зміну процентної ставки протягом 5 (п`яти) банківських днів з дати її збільшення.
		Прострочена заборгованість за процентами становить 9 492 051,12 доларів США, що за курсом НБУ еквівалентно 243 881 538,03грн.
		З огляду на вищевказані умови договору нарахування процентів у вказаних сумах суд першої інстанції визнав правомірним.
		 
		Відповідно до п.3.3 Кредитного договору в редакції від 24.04.2015 за управління кредитною лінією позичальник сплачує банку щомісячну комісійну винагороду в розмірі 15000,00 (п`ятнадцять тисяч) доларів СІЛА з поточного рахунку позичальника № 26007601003911/980 в ПАТ «Промінвестбанк», м. Київ, код банку 300012 (або з будь-яких інших поточних рахунків позичальника) на рахунок № 37398620167503 / 980 , відкритий банком в ПАТ «Промінвестбанк», м. Київ, код банку 30012. Комісійна винагорода сплачується в гривні по курсу НБУ, встановленого на день сплати комісії.
		Заборгованість за комісійною винагородою за управління кредитною лінією станом на 20.10.2016 становить 30000,00 доларів США, що за курсом НБУеквівалентно 639 407,00грн.
		Вказана заборгованість визнана боржником та розпорядником майна.
		 
		В силу ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		Кредитором нараховано 3% річних за простроченим кредитом в сумі 1 048 810,61 доларів США, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ становить 2 640 167,48грн, а за простроченими процентами - 181 429,77доларів США, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ становить 4 538 136,95грн.
		 
		Відповідно до умов договору Банком за період з 26.07.2015 по 20.10.2016 нарахована пеня по кредиту в сумі 12 815 299,09 доларів США, що в гривневому еквіваленті по курсу НБУ становить 321 675 395,02грн. та пеня по процентах - 2 285 284,59 доларів США, що еквівалентно 56 891 869,24грн.
		Як вже зазначено вище місто Маріуполь відноситься до переліку населених пунктів, на території яких проводилась антитерористична операція (АТО), в зв`язку з чим та в силу Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» не нараховується до припинення антитерористичної операції (АТО), а тому в задоволенні вимог банку щодо визнання та внесення до реєстру вимог пені в загальній сумі 15 100 583,68грн., що нарахована після 14.04.2014, судом відмовлено. 
		 
		В якості забезпечення виконання позичальником зобов`язань перед кредитором щодо повернення кредиту та відсотків за користування кредитними коштами, між ПАТ «Промінвестбанк» та ПАТ «АВК» укладено наступні договори забезпечення:
		 
		1) договір застави транспортних засобів №20-2583/3-1 від 28.09.2011, посвідчений нотаріально за №11411 (зі змінами, внесеними договором №20-4221/3-1 від 26.12.2013), відповідно до якого боржник передав в заставу банку транспортні засоби в кількості 9 (дев`яти) одиниць. 
		Відповідно до п.1.4 договору (в редакції договору від 26.12.2013 про внесення змін до договору) вартість предмета застави станом на 26.12.2013 сторонами оцінено в 1 776 464,70грн. (залишкова балансова вартість за даними боржника 58 006 334,90грн. п.1.3)
		2)договір застави товарів в обороті №20-2590/3-1 від 28.09.2011, відповідно до умов якого боржник передав в заставу банку товари в обороті, зокрема сировина для виробництва кондитерських виробів та кондитерські вироби.
		Відповідно до п.1.4 договору вартість предмета застави станом на 28.09.11р. сторонами оцінено 58 000 000,00грн. (залишкова балансова вартість за даними боржника 1 125 695,65грн.-п.1.2)
		3)договір застави №20-2579/3-1 від 28.09.2011 нотаріально посвідчений за №1224, відповідно до якого боржник передав в заставу банку основні засоби (обладнання), перелік якого викладено в додатках до договору.
		Відповідно до п.1.4 договору застави (в редакції договору від 26.12.13р. про внесення змін до договору) вартість предмета застави сторонами оцінена в 398 615 999,00грн. (залишкова балансова вартість за даними боржника 283 607 372,88грн. - п.1.2)
		4)договір застави №20-0997/3-1 від 28.03.2012, нотаріально посвідчений за №235, згідно якого боржник передав в заставу банку основні засоби (обладнання), перелік якого викладено в п.1.2 договору застави.
		Відповідно до п.1.4. договору (в редакції договору від 26.12.2013, про внесення змін до договору застави) вартість предмета застави станом на 26.12.2013 сторонами оцінена в 7 006 577,00грн. (залишкова балансова вартість за даними боржника 4 620 543,99грн. - п.1.2)
		5) договір застави №20-3794/3-1 від 06.11.2012, нотаріально посвідчений за №1224, відповідно до якого боржник передав в заставу банку основні засоби (обладнання), перелік якого викладено в п.1.2 договору до договору застави.
		Відповідно до п.1.4. договору вартість предмета застави станом на 26.11.2012 сторонами оцінена в 3 008 330,00грн. (залишкова балансова вартість за даними боржника 3 305 520,10грн. - п.1.2).
		6) договір застави №20-2425/3-1 від 19.08.2013, нотаріально посвідчений за №546, відповідно до якого боржник передав в заставу банку основні засоби (обладнання), перелік якого викладено в п.1.2 договору до договору застави.
		Відповідно до п.1.4. договору застави вартість предмета застави станом на 19.08.2013 сторонами оцінена в 10 143 000,00грн. (залишкова балансова вартість за даними боржника 12 201 564,33грн. - п.1.2).
		7) договір застави №20-0592/3-1 від 24.04.2015, нотаріально посвідчений за №264, від 24.04.2015, відповідно до якого боржник передав в заставу банку основні засоби (обладнання), перелік якого викладено в п.1.2 договору.
		Відповідно до п.1.4. договору застави вартість предмета застави станом на 24.04.2015 сторонами оцінена в 10 746 749,00грн. (залишкова балансова вартість за даними боржника 4 844 203,63грн.. - п.1.2).
		Згідно з п.1.1. вказаних договорів застави вони забезпечують вимоги заставодержателя, що випливають в т.ч. з кредитного договору про відкриття кредитної лінії №20-2577/2-1 від 28.09.11р., з всіма договорами про внесення змін та доповнень до нього, що можуть бути укладені в подальшому (далі - Кредитний договір - 1, укладеного між заставодержателем та заставодавцем), за умовами якого останній зобов`язаний повернути не пізніше 26.09.2016 кредит в сумі, яка не може перевищувати 80 000 000,00грн. доларів США 00 центів з погашенням кредиту частинами згідно графіку зменшення ліміту кредитної лінії, передбаченого п.2.1   Кредитного договору-1, сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 3-місячний Libor+9,5% процентів річних, в т.ч. проценти за неправомірне користування кредитом у розмірі 3-місячний Libor+9,5%   процентів річних збільшений на 2% проценти річних, в порядку, передбаченому п.3.4 Кредитного договору 1, сплатити проценти в розмірі та при настанні умов, передбачених пунктом 3.12 Кредитного договору 1, сплатити комісійну винагороду в розмірі 0,5% від суми ліміту кредитної лінії в порядку, передбаченому п. 3.3 Кредитного договору 1, сплатити неустойку (пеню, штрафи), а також відшкодувати заставодержателю збитки, понесені ним внаслідок невиконання заставодавцем умов кредитного договору 1 у розмірі і у випадках, передбачених Кредитним договором 1. Крім цього, заставою забезпечені інші зобов`язання, що виникають в силу Кредитного договору 1, договорів внесення змін до нього та цього договору. У випадку продовження строків виконання зобов`язань за кредитними договорами дія застави. Передбаченої цим Договором, зберігається до повного погашення заставодавцем вказаних зобов`язань.
		В силу ст.45 КУзПБ якщо вартості застави недостатньо для покриття всієї вимоги, кредитор повинен розглядатися як забезпечений лише в частині вартості предмета застави. Залишок вимог вважається незабезпеченим.
		Згідно з вищевказаними договорами забезпечення загальна вартість майна боржника, переданого у заставу банку, що погоджена сторонами,   складає 48 9303 453,90грн.
		З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції правомірно визнав вимоги кредитора в сумі 1 832 475 532,86грн. доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів в наступному порядку: 1 343 172 078,96грн. - вимоги четвертої черги; 489 303 453,90грн. - окремо, як вимоги, що забезпечені майном боржника. В іншій частині заявлених вимог (пеня) судом відмовлено.
		 
		ПрАТ «АВК» в апеляційній скарзі не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо віднесення вимог кредиторів в сумі 1  343  172  078,96 грн. до 4 черги. При цьому, зі змісту апеляційної скарги вбачається, що ПрАТ «АВК» не заперечує розмір загальних грошових вимог ПАТ «Акціонерний промислово-інвестиційний банк України» визнаних в загальному розмірі 1 832 475 532,86 грн., проте заперечує віднесення частини цих вимог до 4-ї черги реєстру вимог кредиторів, оскільки вважає, що кредиторські вимоги ПАТ «Акціонерний промислово-інвестиційний банк України» у повному обсязі забезпечені заставним майном.
		Доводи апеляційної скарги ПрАТ «АВК» про те, що ПАТ «Промінвестбанк» має бути визнано заставним кредитором на повну суму кредиторських вимог, колегія суддів відхиляє з підстав зазначених вище, оскільки в силу ст.45 Кодексу України з процедур банкрутства вартість предмета застави, в тому числі і розмір вимог заставного кредитора, вимоги якого забезпечені заставою майна боржника, визначаються в розмірі вартості предмета застави, який визначений кредитором та боржником у договорі застави.
		Таким чином, оскільки судом першої інстанції визнано недостатність вартості предметів застави переданих боржником Банку в забезпечення грошових вимог за кредитним договором (та всіма змінами до нього), у зв`язку з чим непокриту заставою суму грошових вимог у розмірі 1  343  172  078,96 грн. суд першої інстанції правомірно відніс до 4-ї черги реєстру вимог кредиторів.
		 
		За результатами розгляду вимог АТ "Сбербанк", м.Київ судом першої інстанції встановлено наступні обставини.
		АТ "Сбербанк" звернувся до суду із заявою від 16.11.2016 вих.№13281/4/28-2 з кредиторськими вимогами до боржника, в якій просив суд визнати кредиторські вимоги на загальну суму 1 718 754 147,92 грн, з яких: 2756,00 грн. - судовий збір за подання заяви до суду (вимоги першої черги реєстру вимог кредиторів), 1 276 541 386,20 грн. - кредит, проценти та комісія, в т.ч. третейський збір в сумі 25500,00 грн. (вимоги четвертої черги реєстру вимог кредиторів) та 442 210 005,72грн. вимоги, що забезпечені заставою майна боржника (вимоги, що підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів окремо).
		В уточненнях до заяви від 17.11.2016 вих.№13410/4/28-2 банк, у зв`язку із помилковим зазначенням офіційного курсу гривні до долара станом на 16.11.2016 (23,948086 замість 26,011762) просить вважати вірним в прохальній частині наступний розмір вимог: загальна сума: 1 866 861 740,89 грн., з яких:   2756,00грн. - судовий збір за подання заяви до суду (вимоги першої черги реєстру вимог кредиторів), 1 424 648 979,17 грн. - кредит, проценти та комісія, в т.ч. третейський збір в сумі 25500,00грн. (вимоги четвертої черги реєстру вимог кредиторів) та 442 210 005,72 грн. вимоги, що забезпечені заставою майна боржника (вимоги, що підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів окремо).
		В обґрунтування заявлених вимог банк посилається на укладений з боржником договір про відкриття кредитної лінії №04-В/09/22/ЮО, зі змінами і доповненнями, повідомлення-вимогу №820/5/282 від 01.02.2016 на іпотечний договір від 27.11.2011 та договір застави від 16.10.2009. 
		 
		Розпорядник майна в своєму повідомленні вих.№73/15 від 02.12.2016 частково визнав заявлені банком кредиторські вимоги в сумі 2756,00грн. - судовий збір за подання заяви та грошові вимоги в сумі 1 751 455 370,78 грн., як вимоги забезпечені заставою майна боржника та як такі, що підлягають включенню до реєстру вимог окремо. Інші заявлені банком вимоги розпорядник майна не визнає, посилаючись на неправильне нарахування процентів в частині визначення ставки LIBOR 3M, неправомірність нарахування банком комісії з управління коштами кредитної заборгованості в сумі 307 315,00 дол.США, відповідно до п.5.8 договору, а також включення витрат зі сплати третейського збору в сумі 25500,00грн. до реєстру вимог кредиторів.
		Боржник під час розгляду справи в суді першої інстанції частково визнав кредиторські вимоги на загальну суму 1 751 458 126,78 грн., з яких: 2756,00грн. - судовий збір за подання заяви та 1 751 455 370,78 грн. - вимоги, які забезпечені заставою майна боржника та підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів окремо. 
		 
		З наданого банком розрахунку станом на 19.10.2016 загальна сума простроченої заборгованості боржника за договором про відкриття кредитної лінії №04-В/09/22/ЮО від 15.10.2009 становить 71 768 820,77 доларів США (еквівалент - 1 866 833 484,89 грн.), з яких:
		-      заборгованість за кредитною лінією (ліміт 1) - 37874078,88 дол. США (еквівалент - 985 171 525,80 грн.);
		-      заборгованість за кредитною лінією (ліміт 2) - 18 925 921,11 дол. США (еквівалент - 492 296 555,54 грн.);
		-    процентів за користування кредитною лінією (ліміт 1) - 9 555 984,60доларів США (з них прострочених - 9 161 084,20 дол.США) (еквівалент - 248567997,09грн.);
		-    процентів за користування кредитною лінією (ліміт 2) - 5 105 521,18 дол. США (з них прострочених - 4 896 095,36 дол.США) (еквівалент - 132 803 601,82 грн.);
		-    комісія з управління коштами кредитної заборгованості в частині внесення змін в договір про відкриття кредитної лінії - 307 315,00 дол. США (еквівалент - 7 993 804,64грн.)
		Ухвалою Господарського суду Донецької області від 13.12.2017 призначено судову економічну експертизу, проведення якої доручено судовим експертам Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз.
		 
		Судом першої інстанції встановлено, що 15.10.2009 між АТ «Сбербанк» (банк) та ПрАТ «АВК» (позичальник, боржника) було укладено договір про відкриття кредитної лінії №04-В/09/22/ЮО (далі кредитний договір), відповідно до умов якого позичальнику було відкрито відновлювальну кредитну лінію в іноземній валюті (доларах США). В подальшому між банком і боржником укладалися додаткові договори до договору про відкриття кредитної лінії №04-В/09/22/ЮО від 15.10.2009 у кількості 208-ми.   
		Відповідно до п.1.1 кредитного договору (в редакції додаткового договору №10 від 14.08.2012), банк відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію в іноземній валюті - доларах США, що надалі іменується «кредитна лінія», та на підставі додаткових угод до цього договору окремими частинами (траншами) надає позичальнику кредитні кошти (надалі - кредит) у порядку і на умовах, визначених цим договором. Позичальник, у свою чергу, зобов`язується використати кредит з метою, зазначеною у пункті 1.5 цього договору, своєчасно та у повному обсязі виплачувати банку проценти за користування кредитом, виконати інші умови цього договору та повернути банку кредит у терміни, встановлені цим договором та/або додатковими угодами до цього договору.
		Згідно з п.1.2 кредитного договору (в редакції додаткового договору №208 від 30.04.2015) загальний ліміт кредитної лінії складає: 60000000,00 доларів США, та складається з: 1) ліміту 1 у розмірі 40 000 000,00 доларів США; 2) ліміту 2 у розмірі 20 000 000,00 доларів США. З 27 квітня 2014 року загальний ліміт кредитної лінії зменшується щомісячно, згідно графіку, останнім днем дії кредитної лінії є 14.09.2016.
		 
		На виконання умов договору банк надав боржнику кредит, що підтверджується наданими суду банківськими виписками по особовим рахункам боржника; боржник свої зобов`язання за договором в повному обсязі не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість у загальному розмірі 56 799 999,99 доларів США (37 874 078,88 доларів США -заборгованість за кредитною лінією (ліміт 1), що за курсом НБУ еквівалентно 985 171 525,80 грн. та 18 925 921,11 доларів США - заборгованість за кредитною лінією (ліміт 2), що за курсом НБУ еквівалентно 492 296 555,54 грн.
		Вказана сума заборгованості боржником та розпорядником майна визнана.
		 
		Згідно п.6.1 кредитного договору, позичальник зобов`язується сплачувати банку проценти у розмірі, що зазначений в пункті 1.3 цього договору.
		Пунктом 1.3 договору (в редакції додаткового договору №10 від 14.09.2012) передбачено, що тип процентної ставки, яка застосовується в цьому договорі - змінювана процентна ставка.
		Розмір змінюваної процентної ставки за користування кредитом в іноземній валюті (долар США) визначається як сума погодженого сторонами індексу (надалі - базова процентна ставка) і маржі банку розраховується за наступною формулою R=LIBOR 3M + M, наведені в цьому пункті договору визначення розуміються сторонами в такому значенні: R - розмір змінюваної процентної ставки за користування кредитом у відсотках річних, LIBOR 3M - базова процентна ставка, М - маржа банку. Базова процента ставка - це погоджений сторонами цього договору індекс, що використовується у формулі визначення змінюваної процентної ставки та визначається на підставі даних інформаційної системи Thomson REUTERS, і встановлюється щоквартально впродовж дії цього договору та дорівнює розміру індикативної процентної ставки LIBOR 3M («Лондонська міжбанківська ставка пропозицій» -   середньозважена процента ставка по міжбанківським кредитам, що надаються банками, які виступають на Лондонському міжбанківському ринку з пропозиціями коштів у доларах США на період три місяці.) Маржа банку - це частина процентної ставки, що використовується у формулі визначення змінюваної процентної ставки за цим договором та забезпечує необхідну, встановлену банком дохідність Маржа банку встановлюється: 1) для ліміту 1- на рівні 9,5% річних, 2) для ліміту 2 - на рівні 10,5% річних. Встановлена в цьому договорі маржа є незмінною протягом дії цього договору (п.1.3.1 договору в редакції додаткового договору №10 від 14.09.2012).
		Відповідно до п.1.3.7 договору (в редакції додаткового договору №10 від 14.09.2012)   подальший перегляд базової процентної ставки (застосування нового розміру базової процентної ставки і, як наслідок, нового розміру змінюваної процентної ставки) відбувається щоквартально протягом дії цього договору в перший календарний день першого місяця кожного кварталу, при цьому за базову процентну ставку приймається значення (розмір) такої індикативної процентної ставки, встановлене (розраховане в порядку, зазначеному в п.1.3.1 цього договору) станом на 12 число календарного місяця, який передує місяцю, в якому відбувається перегляд базової процентної ставки.
		Згідно з п.1.3.8. договору (в редакції додаткового договору №10 від 14.09.2012) сторони погоджують, що зміна розміру змінюваної процентної ставки внаслідок її перегляду на умовах та в порядку, зазначеному в цьому пункті Договору, відбувається автоматично і не потребує укладання між сторонами додаткової угоди/договору про внесення змін до цього договору. Про зміну процентної ставки, банк зобов`язаний письмово повідомити позичальника із зазначенням дати, з якої змінювана процента ставки за користування кредитом , але в будь-якому випадку не пізніше ніж за 15 (п`ятнадцять) календарних днів до застосування нового розміру змінюваної процентної ставки за користування кредитом. Сторони погодили, що під належним чином зробленим письмовим повідомленням банком позичальника про зміну змінюваної процентної ставки за цим договором, сторони вважають повідомлення (з інформацією про новий розмір базової процентної ставки), зроблене будь-яким із наступних способів: повідомлення шляхом застосування засобів системи «Клієнт-Банк» з використанням електронних підписів у порядку та на умовах, передбачених відповідним договором, укладеним між позичальником та банком, та/або шляхом направлення банком листа позичальнику на його адресу, зазначену в розділі «Реквізити та підписи сторін. Платіжні реквізити» цього договору та/або шляхом розміщення інформації на офіційному сайті банку: www.sbrf.com/ua. 
		Пунктом 1.4 договору (в редакції додаткового договору №10 від 14.09.2012) передбачено, що останній день дії кредитної лінії - 14 вересня 2016 року (термін, з настанням якого зобов`язання банку з надання позичальнику кредиту на умовах цього договору припиняються).
		 
		Як вбачається із наданого розрахунку банком нараховано проценти за користування кредитною лінією (ліміт 1) - 9 555 984,60 доларів США (з них прострочених - 9 161 084,20 дол.США) (еквівалент - 248 567 997,09грн.) та проценти за користування кредитною лінією (ліміт 2) - 5 105 521,18 дол. США (з них прострочених - 4 896 095,36 дол.США) (еквівалент - 132 803 601,82 грн.).
		Боржником та розпорядником майна визнається заборгованість за процентам частково: 6 800 119,32 дол.США - за користування кредитною лінією (ліміт1) та 3 733 088,29 дол. США за користування кредитною лінією (ліміт 2), що в загальній сумі становить 10 533 207,61 дол. США, що станом на 16.11.2019 становить 273 987 289,45 грн. Інша сума заявлена банком не визнається з посиланням на невірний розрахунок банком періодів нарахування LIBOR 3M та неправомірне застосування штрафного розміру процентної ставки, що вплинуло на визначення Маржі Банку та загальну процентну ставку.
		 
		Згідно висновку експерта Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України №5122/5640 за результатами проведення комісійної судово-економічної експертизи по матеріалам господарської справи №905/2852/16 від 28.10.2019 на поставлені судом питання надані наступні відповіді:
		1) Чи відповідає матеріалам справи розрахунок заборгованості ПрАТ "АВК" перед ПАТ "Сбербанк" (по сплаті процентів за кредит та погашення основної суми боргу, комісії) умовам Договору про відкриття кредитної лінії №04-В/09/22/ЮО від 15.10.09 зі змінами та доповненнями та розрахунковим документам щодо видачі та погашення кредиту за цим кредитним договором? Якщо ні, то яка загальна сума заборгованості ПрАТ "АВК" за Договором про відкриття кредитної лінії №04-В/09/22/ЮО від 15.10.09 станом на дату подання ПАТ "Сбербанк" заяви з грошовими вимогам до боржника у справі №905/2852/16 у валюті кредиту та у гривневому еквіваленті?
		Загальна сума заборгованості ПрАТ «АВК» за договором про відкриття кредитної лінії №04/В/099/22/ЮО від 15.10.2009, зі змінами та доповненнями, станом на дату подання ПАТ «Сбербанк» заяви з кредиторськими вимогами до боржника у справі №905/2852/16 в розмірі 71 768 820,77 дол.США (еквівалент 1 866 833 484,89грн,) нормативно та документально підтверджується частково, в розмірі 64 630 283,44 дол. США (еквівалент 1 681 147 550,83 грн. за курсом 100 дол. США = 2601,1762 станом на 16.11.2016).
		2) Чи відповідає метод нарахування ПАТ "Сбербанк" процентів за Договором про відкриття кредитної лінії №04-В/09/22/ЮО від 15.10.2009 умовам кредитного договору?
		Метод нарахування ПАТ «Сбербанк» процентів за договором про відкриття кредитної лінії №04-В/09/22/ЮО від 15.10.09р., зі змінами та доповненнями, в тому числі Додатковим договором №10 від 14.019.12 укладеним між ПАТ «Сбербанк» (банком) та ПрАТ «АВК», відповідає умовам кредитного договору та додаткових договорів до нього.
		 
		 
		Матеріали справи свідчать про те, що АТ «Сбербанк» застосовано до боржника штрафний розмір процентної ставки у розмірі 6% шляхом збільшення Маржі банку, яка заперечується боржником з посиланням на відсутність підстав для їх нарахування та відсутність жодних, доданих до заяви з кредиторськими вимогами, доказів повідомлення боржника за 15 календарних днів про новий розмір процентної стави із вказівкою на невиконані зобов`язання.
		Як вбачається із матеріалів справи, АТ «Сбербанк»:
		1) листом за вих.№335/5/53 від 02.07.2015 повідомило боржника про порушення п.7.1.1. кредитного договору в частині надання в строк не пізніше 01.07.2015 аудиторського висновку, у зв`язку з чим процентна ставка за користування кредитом починаючи з 21.07.2015 збільшується на 2% на підставі п.6.6 договору.
		2) листом   за вих.№399/5/53 від 30.07.2015 повідомив боржника,   що за порушення умов додатку №1 до додаткового договору №11 від 26.12.2012 до кредитного договору в частині в зобов`язання проводити щомісячно виручку від реалізації продукції (послуг) на рахунки, що відкритті в ПАТ «Сбербанк» у сумі прямо пропорційно кредитній заборгованості в банку з прийнятним допуском в розмірі 5% від суми оборотів, та невиконанням цієї умови станом на 30.07.2015 процентна ставка збільшується на 2%, на підставі п.6.6 договору.
		3) листом за вих.№407/5/53 від 05.08.2015 повідомлено про порушення п.3.15 кредитного договору в частині надання в строк не пізніше 01.08.2015 нових правовстановлюючих документів на об`єкт нерухомості за адресою: м.Донецьк, вул.1-а Олександрівська, 9 « д» і забезпечення надання банку документів, підтверджуючих реєстрацію (зміни до реєстрації) права власності на вищезазначений об`єкт, у зв`язку з проведенням реконструкції будівлі компресорної літ.Л-1 в ділянку по виробництву печива, а також внесення змін до іпотечного договору та процентна ставка збільшується на 2%, на підставі п.6.6 договору.
		 
		Про відповідні порушення боржника повідомлено за 15 календарних днів до дати, з якої відповідна ставка буде застосована, що підтверджується чеками, які додані до листів. 
		Відповідно до п.7.1.1 договору в редакції додаткового договору №8 від 27.09.2011 протягом усього строку дії цього договору позичальник зобов`язаний надавати банку належним чином оформлені документи, що характеризують його фінансовий стан і діяльність, в т.ч. аудиторський висновок, підготовлений аудиторською компанією, погодженою з банком, щодо річної звітності за міжнародними стандартами не пізніше 01 липня року, наступного за звітним.
		Пунктом 3.15 кредитного договору в редакції додаткового договору №207 від 27.02.2015 позичальник гарантує та зобов`язується   на протязі 12 (дванадцяти) місяців з дати отримання від банку згоди на проведення робіт з реконструкції/переобладнання, але у будь-якому випадку не пізніше 01.08.2015: забезпечити надання в банк нових правовстановлюючих документів на об`єкт нерухомості, зазначений в підпункті є) п.2.1 кредитного договору, та забезпечити надання в банк документів, що підтверджують реєстрацію (зміни в реєстрації) права власності на вказаний вище об`єкт нерухомості, в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, у зв`язку із здійсненням вказаних вище робіт з реконструкції/переобладнання будівлі компресорної літ.Л-1 в дільницю по виробництву печива, та внести відповідні зміни в іпотечний договір, укладений між банком та Публічним акціонерним товариством «Кондитерська Фабрика «А.В.К.». м.Донецьк, посвідченого 14.09.2012 приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Трухіною І.Г., зареєстрований в реєстрі за номером 2782.
		Згідно п.6.6 кредитного договору в редакції додаткового договору №207 від   27.02.2015 у випадку порушення позичальником будь-якого із своїх зобов`язань, передбачених цим договором розмір діючої Маржі банку, починаючи з 20-го (двадцятого) календарного дня від дня настання такого випадку, встановлюється в новому розмірі, а саме в розмірі збільшеному на 2 (два) процентних пункти, а діюча процентна ставка, починаючи з зазначеного дня, встановлюється в новому розмірі, а саме: перераховується відповідно до формули, зазначеної у п.1.3 цього договору, з використанням розміру Маржі банку, встановленого цим пунктом договору.
		Таким чином, беручи до уваги не спростування боржником порушень відповідних пунктів договору, дотримання банком всіх умов щодо повідомлення боржника про збільшення ставки «штрафна процентна ставка», банком правомірно нарахована збільшена процентна ставка у розмір 6%.
		 
		Стосовно доводів боржника, які викладені в апеляційній скарзі, щодо невірного визначення ставки та розрахунку банком періодів нарахування LIBOR 3M та неправомірного застосування штрафного розміру процентної ставки, що вплинуло на визначення Маржі Банку та загальну процентну ставку, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
		Відповідно до ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
		Згідно ст.631 ЦК України   строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (ч.1). Договір набирає чинності з моменту його укладення (ч.2).
		Частиною 3 ст. 632 ЦК України, передбачено, що зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
		Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.1 ст. 651 ЦК України).
		У разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.653 ЦК України).
		Пунктом 19 договору (в редакції додаткового договору №10 від 14.09.2012)   додатковий договір набуває чинності з дати його підписання банком та позичальником і діє до дати припинення кредитного договору.
		Таким чином, оскільки додатковий договір №10, яким внесено відповідні зміни щодо процентної ставки укладений між боржником та банком - 14.09.2012, та враховуючи, що п.1.3.2 передбачено, що значення USD LIBOR 3M встановлюється станом на дату, яка передує трьом робочим дням першого числа місяця, в якому укладено додатковий договір дата, з якої розраховується відповідна ставка, є 28.08.2012.
		 
		Також, судом першої інстанції обґрунтовано прийнято до уваги Висновок експерта Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України №5122/5640 за результатами проведення комісійної судово-економічної експертизи по матеріалам господарської справи №905/2852/16 від 28.10.2019   в частині надання відповіді на друге питання, де   зазначено, що " Метод нарахування ПАТ «Сбербанк» процентів за договором про відкриття кредитної лінії №04-В/09/22/ЮО від 15.10.2009, зі змінами та доповненнями, в тому числі Додатковим договором №10 від 14.09.2012 укладеним між ПАТ «Сбербанк» (банком) та ПрАТ «АВК», відповідає умовам кредитного договору та додаткових договорів до нього."
		Посилання апелянта на те, що Висновок експерта не є допустимим доказом у справі та його невідповідність положенням ст. 98 ГПК України колегія суддів відхиляє, оскільки питання правомірності нарахування банком процентної ставки суд першої інстанції вирішив, виходячи з аналізу умов договору, наявних у справі документальних доказів щодо порушення боржником умов кредитного договору, а висновок експерта оцінений судом у сукупності з іншими доказами у відповідності до вимог ст. 86 ГПК України.
		З огляду на зазначене,   доводи ПрАТ «АВК» щодо невірного періоду розрахунку банком ставки LIBOR 3M та неправильного застосування штрафного розміру процентної ставки, що вплинуло на визначення Маржі Банку та загальну процентну ставку, є помилковими та спростовуються матеріалами справи.
		Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою   статті 1050 ЦК України. 
		В силу ч.2   ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до         статті 1048 цього кодексу.
		Згідно ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.
		ПАТ «Сбербанк» звернулось до боржника з повідомленням-вимогою №820/5/28-2 від 01.02.2016 про дострокове повернення повної суми заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії №04-В/09/22/ЮО від 15.10.2009 в розмірі 64 630 283,44 дол.США
		Відповідно до п.6.5 кредитного договору нарахування процентів повністю і остаточно припиняється в останній день дії Кредитної лінії, а у випадку, якщо позичальник не поверне загальну заборгованість за кредитною лінією в такий день   - то нарахування процентів повністю і остаточно припиняється в день фактичного повернення загальної заборгованості за кредитною лінією. 
		З огляду на зазначене, оскільки нарахування банком процентів передбачено умовами договору та є правомірним, у зв`язку з чим, суд першої інстанції визнав заборгованість по процентах в загальному розмірі 9 555 984,60 доларів США (з них прострочених - 9 161 084,20 дол. США) - проценти за користування кредитною лінією (ліміт 1) та 5 105 521,18 доларів США (з них прострочених - 4 896 095,36 дол. США) - проценти за користування кредитною лінією (ліміт 2).
		Крім того, у відповідності до п.5.8 кредитного договору (в редакції додаткового договору №208 від 30.04.2015) суд визнав нараховану АТ «Сбербанк» заборгованість з комісії за управління коштами кредитної заборгованості в частині внесення змін в кредитний договір в сумі   307315 доларів США (за курсом НБУ 7993804,64 грн.).
		Судом першої інстанції встановлено, що загальна сума вимог банку, що забезпечена майном боржника, складає   442 326 669,35 грн. (загальна вартість предметів застави, визначена сторонами в іпотечному договорі від 27.09.2011 зі змінами та доповненнями, який посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Трухіною І.Г., зареєстрований в реєстрі за №3309; договорі застави від 16.10.2009 зі змінами та доповненнями, який посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Трухіною І.Г., зареєстрований в реєстрі за №3448; договорі застави від 30.01.2013 зі змінами та доповненнями, який посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Трухіною І.Г., зареєстрований в реєстрі за №1002; договорі застави від 04.07.2014, який посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Трухіною І.Г., зареєстрований в реєстрі за №1040; договорі застави від 27.09.2011 із змінами та доповненнями).
		З огляду на зазначене суд першої інстанції правомірно визнав вимоги АТ «Сбербанк» обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають визнанню в загальному розмірі 1 848 178 378,00 грн., з яких: 1 405 851 708,65 грн. - вимоги четвертої черги реєстру вимог кредиторів; 442 326 669,35 грн. - вимоги, які забезпечені заставою майна боржника та підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів окремо.
		 
		ПрАТ«АВК» в апеляційній скарзі вважає неправомірним нарахування Банком відсотків за користування кредитом після 13.02.2016, посилаючись на те, що АТ «Сбербанк» було змінено умови кредитування та змінено кінцевий строк користування кредитом, а саме - визначено 12.02.2016 датою дострокового повернення наданого кредиту. А отже, вимоги банку про стягнення процентів, нарахованих станом на 19.10.2016 апелянт вважає незаконними. За твердженнями ПрАТ«АВК» загальна сума заборгованості ПрАТ«АВК» за договором про відкриття кредитної лінії № 04-И/09/22/ЮО від 15.10.2009 складає 62  489  222,82 доларів США, що у гривневому еквіваленті станом на 16.11.2016 становить 1  625  454  791, 55 грн.
		 
		З приводу наведених ПрАТ«АВК» колегія суддів зазначає наступне.
		Як свідчать матеріали справи, 15.10.2009 між АТ «Сбербанк» (банк) та ПрАТ «АВК» (позичальник, боржника) було укладено договір про відкриття кредитної лінії №04-В/09/22/ЮО (далі кредитний договір), відповідно до умов якого позичальнику було відкрито відновлювальну кредитну лінію в іноземній валюті (доларах США). В подальшому між банком і боржником укладалися додаткові договори до договору про відкриття кредитної лінії №04-В/09/22/ЮО від 15.10.2009 у кількості 208-ми. 
		Згідно п. 11.3 договору цей Договір набуває чинності з дати його підписання Банком та Позичальником, скріплення печатками Сторін, і діє до повного виконання зобов`язань Позичальника по цьому Договору.  
		П. 6.2 договору (в редакції додаткового договору №8 від 27.09.2011) передбачено, що нарахування процентів за користування Кредитом  здійснюється щоденно протягом дії цього Договору із розрахунку 360 днів у році. Нарахування процентів починається з дня надання кредиту (включно). Нарахування процентів повністю і остаточно припиняється в день фактичного повернення кредиту в повному обсязі. День повернення кредиту не враховується при нарахуванні процентів.
		Відповідно до п.6.5 кредитного договору нарахування процентів повністю і остаточно припиняється в останній день дії Кредитної лінії, а у випадку, якщо позичальник не поверне загальну заборгованість за кредитною лінією в такий день   - то нарахування процентів повністю і остаточно припиняється в день фактичного повернення загальної заборгованості за кредитною лінією.
		П. 1.4 договору (в редакції додаткового договору №10 від 14.09.2012) передбачено, що останній день дії кредитної лінії - 14 вересня 2016 року (термін, з настанням якого зобов`язання банку з надання позичальнику кредиту на умовах цього договору припиняються).
		При цьому, п. 1.4 договору чітко визначено з чим пов`язаний останній день кредитної лінії, а саме: у цьому Договорі терміном «останній день дії Кредитної лінії позначається термін, з настанням якого зобов`язання Банку з надання Позичальнику Кредиту на умовах цього Договору припиняються.
		З матеріалів справи вбачається, що АТ «Сбербанк» звернулось до боржника з повідомленням-вимогою №820/5/28-2 від 01.02.2016 про дострокове повернення повної суми заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії №04-В/09/22/ЮО від 15.10.2009 в розмірі 64 630 283,44 дол.США., в якій зазначено наступне: «При цьому строкові платежі - проценти, комісійні винагороди, пені, тощо повинні бути сплачені з урахуванням строку, що минув з дати, на яку Банк здійснив розрахунок заборгованості за Кредитним договором, і по дату повернення повної суми заборгованості за Кредитним договором в строк не пізніше 10 (десяти) календарних днів з дня відправлення цієї вимоги - повідомлення».
		Згідно п. 8.4 договору, у разі, якщо Банк використовує своє право щодо вимоги в односторонньому порядку дострокового повернення повної суми заборгованості за цим Договором, у строки зазначені в п.8.5. цього Договору, то він зобов`язаний в письмовій формі повідомити про це Позичальника. В такому повідомленні Банк зазначає повну суму заборгованості. В зазначеній вимозі Банк може також вимагати дострокового розірвання цього Договору після повернення повної суми заборгованості за цим Договором: У такому випадку цей Договір вважається розірваним з моменту повернення повної суми заборгованості за цим Договором.
		Позичальник, у разі направлення Банком письмової вимоги про дострокове повернення повної суми заборгованості, зобов`язаний здійснити усі платежі за цим Договором на користь Банку (при цьому строкові платежі - проценти, комісії, пені тощо повинні бути сплачені з урахуванням строку, що минув з дати, на яку Банк здійснив розрахунок заборгованості за цим Договором, і по дату повернення повної суми заборгованості за цим Договором) в строк не пізніше 10 (десяти) календарних днів з дня відправлення такого повідомлення… (п. 8.5 Договору).
		Згідно п. 8.6 договору після сплати Позичальником повної суми за цим Договором  дія цього Договору вважається припиненою.
		Таким чином, як вбачається з пунктів 6.2, 8.4, 8.5, 8.6 Договору, сторони погодили інші умови щодо дії Кредитного договору, періоду нарахування процентів та припинення нарахування процентів, а вимога про дострокове повернення повної суми заборгованості за договором  про відкриття кредитної лінії №04-В/09/22/ЮО від 15.10.2009 відповідає вищезазначеним умовам договору, в зв`язку з чим Банк у відповідності до п.п.8.4, 8.5 договору набув право вимоги повернення  всієї заборгованості, в тому числі нарахованих процентів за користування кредитом за весь період користування кредитом в зв`язку з порушенням ПрАТ«АВК» умов кредитного договору щодо сплати процентів.
		За таких обставин, нарахування банком процентів у відповідності з умовами договору є правомірним та не спростовується доводами апеляційної скарги.
		 
		Доводи апеляційної скарги ПрАТ «АВК» про те, що АТ «Сбербанк» має бути визнано заставним кредитором на повну суму кредиторських вимог, колегія суддів відхиляє з підстав зазначених вище, оскільки в силу ст.45 Кодексу України з процедур банкрутства вартість предмета застави, в тому числі і розмір вимог заставного кредитора, вимоги якого забезпечені заставою майна боржника, визначаються в розмірі вартості предмета застави, який визначений кредитором та боржником у договорі застави.
		Таким чином, оскільки судом першої інстанції визнано недостатність вартості предметів застави переданих боржником Банку в забезпечення грошових вимог за кредитним договором (та всіма змінами до нього), у зв`язку з чим непокриту заставою суму грошових вимог у розмірі 1 405 851 708,65 грн. суд першої інстанції правомірно відніс до 4-ї черги реєстру вимог кредиторів.
		З огляду на зазначене суд першої інстанції правомірно визнав вимоги АТ «Сбербанк» обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають визнанню в загальному розмірі 1 848 178 378,00 грн., з яких: 1 405 851 708,65 грн. - вимоги четвертої черги реєстру вимог кредиторів; 442 326 669,35 грн. - вимоги, які забезпечені заставою майна боржника та підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів окремо.
		 
		За результатами розгляду вимог АТ "Укртрансгаз" судом першої інстанції встановлено наступні обставини.
		Так, АТ "Укртрансгаз", м.Київ в особі Краматорського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів філії "Управління магістральних газопроводів" Харківтрансгаз", м.Краматорськ звернулося до суду із заявою про визнання грошових вимог від 18.11.2016 №24-04-2571.
		В своїй заяві кредитор просив визнати грошові вимоги до боржника на суму основного боргу 90 920,54 грн. та включити їх до реєстру вимог кредиторів посилаючись на невиконання боржником договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №17ДО/263 від 23.05.14р. в частині оплати наданих послуг.
		Боржник заперечував проти заявлених вимог, посилаючись на відсутність доказів постачання газу від ПАТ «Укртрансгаз» на користь ПрАТ «АВК» у кількості 232,70 тис.куб.м. в січні 2015 року.
		Розпорядником майна вимоги АТ "Укртрансгаз", м.Київ в особі Краматорського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів філії "Управління магістральних газопроводів" Харківтрансгаз", м.Краматорськ на суму основного боргу 90920,54 грн. не визнані та не   включені до реєстру вимог кредиторів, оскільки факт постачання АТ «Укртрансгаз» природного газу у розмірі 232,70 тис.куб.м. на користь ПрАТ «АВК» не знаходить своє відображення із наданих заявником документів, крім того акт надання послуг, підписаний замовником на підтвердження факту постачання послуг, відсутній.
		 
		Як встановлено судом першої інстанції, 23.05.2014 між ПАТ «Укратрансгаз» (газотранспортне підприємство, кредитор) в особі філії «Управління магістральних газопроводів «Донбастрансгаз» та Приватним акціонерним товариством «АВК» (замовник, боржник) було укладено договір №17ДО/263 на транспортування природного газу магістральними трубопроводами, відповідно до п.1.1 якого газотранспортне підприємство зобов`язується надати замовнику послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу замовника від пунктів приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станцій (далі -ГРС), а замовник зобов`язується внести плату за надані послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами в розмірі, у строки та порядку, передбачені умовами договору.
		Згідно п.3.1 договору послуги з транспортування газу оформлюються газотранспортним підприємством і замовником актами наданих послуг з транспортування   газу магістральними трубопроводами (далі - акти наданих послуг).
		Газотранспортне підприємство до п`ятнадцятого числа місяця, наступного за звітним, надсилає замовнику або вручає його уповноваженому представнику два примірники акта наданих послуг за звітний місяць, підписані уповноваженим представником Газотранспортного підприємства та скріплені печаткою (п.3.2 договору).
		Замовник протягом двох днів з дати одержання акта наданих послуг зобов`язується повернути Газотранспортному підприємству один примірник оригіналу акта наданих послуг, підписаний уповноваженим представником та скріплені печаткою замовника, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг (п.3.3 договору).
		Відповідно до п.3.4 договору акти наданих послуг є підставою для проведення остаточних розрахунків замовника з Газотранспортним підприємством.
		Згідно з п.5.4 вартість фактично наданих Газотранспортним підприємством послуг за звітний місяць визначається на підставі акта наданих послуг.
		Цей договір діє з 01.06.2014 до 31.12.2014 включно (п.11.1 договору).
		Судом першої інстанції встановлено, а представниками сторін визнано, що заборгованість за поставлений газ по грудень 2014 року включно відсутня. 
		Боржник заперечує щодо отримання   ним послуг транспортування природного газу за договором №17ДО/263 від 23.05.2014 у січні 2015 року за попереднього адресою місцезнаходження у м.Донецьк у зв`язку з зупиненням діяльності та перереєстрацією місцезнаходження за новою адресою.
		Згідно наказу генерального директора Приватного акціонерного товариства «АВК» №165 від 09.06.2014 діяльність підприємства з 10.06.2014 призупинена.
		За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань 29.12.2014. Приватне акціонерне товариство «АВК» змінило місцезнаходження за зареєстровано за адресою: м.Краматорськ, вул.Орджонікідзе, буд.1-А.
		З огляду на зазначене, враховуючи недоведеність факту отримання саме боржником природного газу та відсутність первинних документів як належних доказів наявності заборгованості боржника перед кредитором, що виключає можливість суду дослідити заявлені грошові вимоги, суд першої інстанції відмовив АТ "Укртрансгаз",  м.Київ в особі Краматорського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів філії "Управління магістральних газопроводів" Харківтрансгаз", у визнанні вимог в сумі боргу 90920,54грн.
		Доводи апеляційної скарги  АТ "Укртрансгаз" про те, що суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку щодо відсутності в матеріалах справи первинних документів на підтвердження заборгованості боржника за договором №17ДО/263 на транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 23.05.2014, колегія суддів відхиляє та зазначає наступне.
		Відповідно до вимог         статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи. 
		Заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги повинні бути підтверджені первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт, тощо), які свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору. 
		За приписами           ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
		Такими доказами можуть бути договорами (угодами), накладними, рахунками, актами приймання-передачі, актами виконаних робіт тощо, виконавчі документи або рішення суду, яке набрало законної сили. Не підтвердження грошових вимог кредитором належними та достатніми доказами може бути підставою для відмови господарським судом у визнанні грошових вимог такого кредитора.
		Проте, як вбачається з матеріалів справи, кредитор первинні документи в підтвердження заявлених кредиторських вимог за газ в січні 2015 року не надав. За змістом заяви первинні документи вивезти   на підконтрольну Україні територію не вдалось у зв`язку з захопленням будівлі УМГ «ДОНБАСТРАНСГАЗ» АТ «Укртрансгаз» в м.Донецьк невідомими озброєними людьми та їх подальша доля не відома.
		Так, в підтвердження заявлених вимог кредитором надано рахунок №01-15-17ДО/263 від 31.01.2015 за договором №17ДО/263 на суму 90920,54 грн.; акт звірки розрахунків за період з 01.01.2014 по 21.03.2016, акт №01-15-17ДО/263 від 31.01.2015 наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами, які підписані лише представником філії УМГ "Донбастрангаз" та банківські виписки ПАТ «Діамантбанк» за 19.11.2014, 25.12.2014, 06.02.2015.   
		Також заявником додані копії наступних документів: договору №17ДО/263 від 23.05.2014 на транспортування природного газу магістральними трубопроводами, квитанції про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, податкової накладної від 31.01.2015, інформації про використання природного газу ПАТ «Донецьмісьгаз» за січень 2015, звіту форми 9 ПАТ «Донецьмісьгаз» за січень 2015 року, реєстру реалізації природного газу з ресурсу в розрізі постачальників ПАТ «Донецьмісьгаз» за січень 2015 року, зведеного реєстру реалізації природного газу в розрізі постачальників ПАТ «Донецьмісьгаз» за січень 2015 року, переліку споживачів, яким «Донецьмісьгаз» у січні 2015 року поставив природний газ з ресурсу АТ «НАК «Нафтогаз України».
		Проте, зазначені документи не є первинними документами бухгалтерського обліку та не можуть підтверджувати заборгованість в розмірі 90920,54 грн.
		АТ «Укртрансгаз» в обґрунтування своєї позиції  посилається на акт №01-15-17ДО/263 від 31.01.2015 наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами, який також не може вважатися належним доказом на підтвердження заявлених вимог, оскільки, як встановлено судом першої інстанції та не спростовано апелянтом, даний акт підписано одноособово представником філії УМГ "Донбастрангаз".
		З огляду на зазначене факт отримання саме боржником природного газу не підтверджено. При цьому, відсутність первинних документів як належних доказів наявності заборгованості боржника перед кредитором виключає можливість суду дослідити заявлені грошові вимоги, про що обгрунтовано зазначено судом першої інстанції.
		Відповідно до ч. 1  статті 74 Господарського процесуального кодексу України  кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		Відповідно до  статті 78 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
		Відповідно до  статті 79 Господарського процесуального кодексу України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
		Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		Відповідно до  статті 86 Господарського процесуального кодексу України,    суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку  про відмову АТ "Укртрансгаз", м.Київ в особі Краматорського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів філії "Управління магістральних газопроводів" Харківтрансгаз", у визнанні вимог в сумі боргу 90920,54грн., оскільки кредитор не надав належних та допустимих доказів обґрунтованості та правомірності заявлених грошових вимог та не довів факту виникнення у боржника заборгованості в розмірі 90920,54грн. за договором №17ДО/263 на транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 23.05.2014.
		 
		Згідно зі  ст.236 Господарського процесуального кодексу України  судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд ураховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувана ухвала місцевого господарського суду прийнята з повним, всебічним та об`єктивним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального права. Наведені в апеляційних скаргах аргументи не можуть бути підставами для скасування або зміни рішення суду першої інстанції, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права, тому колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційних скарг без задоволення та залишення без змін ухвали Господарського суду Донецької області від 24.12.2019 у  справі № 905/2852/16.
		В силу приписів  ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи, що колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «АВК» та апеляційної скарги Акціонерного товариства «Укртрансгаз», судові витрати понесені заявниками апеляційних скарг, у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають.
		Керуючись статтями  269,  270,  275-276,  282-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду,-
		 
		ПОСТАНОВИЛА:
		 
		Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «АВК», м. Маріуполь, Донецька область та апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укртрансгаз» на ухвалу Господарського суду Донецької області від 24.12.2019 у справі № 905/2852/16 залишити без задоволення.
		Ухвалу Господарського суду Донецької області від 24.12.2019 у справі № 905/2852/16 (з урахуванням ухвали Господарського суду Донецької області від 09.01.2020 у справі № 905/2852/16 про виправлення описки) залишити без змін.
		Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені  статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
		 
		Повний текст постанови складено та підписано 22.05.2020
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Головуючий суддя                                                                    А.М. Білецька
		 
		Суддя                                                                                           Н.В. Гребенюк  
		 
		Суддя                                                                                           Л.Ф. Чернота

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...