Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 316/969/16-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 24.05.2020. Забезпечено надання загального доступу: 26.05.2020.
Дата набрання законної сили: 21.05.2020
Номер судового провадження: 61-38003ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		21 травня 2020 року
		м. Київ
		справа № 316/969/16-ц
		провадження № 61-38003св18 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 , 
		відповідач - комунальне підприємство «Підприємство комунальної власності» Енергодарської міської ради,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу комунального підприємства «Підприємство комунальної власності» Енергодарської міської ради на постанову апеляційного суду Запорізької області від 03 травня 2018 року у складі колегії суддів Кочеткової І. В., Маловічко С.В., Гончар М. С.,
		ОПИСОВА ЧАСТИНА
		Короткий зміст позовних вимог
		У липні 2016 року  ОСОБА_1 звернувся до суду до комунального підприємства «Підприємство комунальної власності» Енергодарської міської ради (далі - КП «Підприємство комунальної власності», КП «ПКВ» ЕМР) з позовом, вимоги якого уточнив під час розгляду справи та просив: 
		- визнати незаконним та скасувати наказ КП «ПКВ» ЕМР № 671-К від 07 червня 2016 року «Про припинення трудового договору (контракту)», яким                ОСОБА_1 звільнено внаслідок скорочення чисельності та штату працівників на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України;
		- поновити ОСОБА_1 з 07 червня 2016 року на посаді директора з експлуатації електричних мереж КП «ПКВ» ЕМР;
		- стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у зв`язку з незаконним звільненням за період роботи з            07 червня 2016 року по 27 червня 2017 року у розмірі 76 467,25 грн, середній заробіток внаслідок затримки виплат при звільненні за період з 07 червня 2016 року по 27 червня 2017 року у розмірі 76 467,25 грн, компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 21 388,64 грн, всього на загальну суму           184 224,93 грн без урахування утримання податків та інших обов`язкових платежів; 
		- допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі.
		Позов мотивовано тим, що з липня 2015 року позивач обіймав посаду директора з експлуатації електричних мереж КП «Підприємство комунальної власності» Енергодарської міської ради (КП «ПКВ» ЕМР). 
		Наказом № 671-К від 07 червня 2016 року його звільнено з роботи у зв`язку із скороченням чисельності та штату на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України. 
		При розірванні трудового договору відповідач порушив вимоги трудового законодавства, оскільки позивач не був завчасно попереджений про наступне вивільнення, професійна спілка «Комунальник Енергодара», членом виборчого органу якої він є, не надала згоди на його звільнення, роботодавець не повідомив Енергодарську міську раду про його звільнення як депутата міської ради, не провів остаточний розрахунок в день звільнення. 
		У зв`язку з наведеним, позивач звернувся до суду за захистом трудових прав шляхом поновлення на роботі із стягненням середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, стягнення заборгованості із заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку.   
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		Рішенням Енергодарського міського Запорізької області 10 липня 2017 року у складі судді Капустинського М. В. у задоволенні позову відмовлено.
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що звільнення ОСОБА_1 відбулось з дотриманням вимог трудового законодавства, від ознайомлення з наказами про майбутнє звільнення і про наявні вакансії останній ухилявся, що підтверджується відповідними актами, копія наказів направлялася йому поштою за місцем проживання, профспілковий орган був завчасно письмово повідомлений про майбутнє вивільнення, заборгованість із соціальної допомоги з тимчасовою втратою працездатності не виплачена у зв`язку із накладенням арешту на рахунки підприємства.
		Постановою апеляційного суду Запорізької області від 03 травня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення суду першої інстанції скасовано з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову. 
		Визнано незаконним наказ КП «Підприємство комунальної власності» Енергодарської міської ради №671-к від 07 червня 2016 року про припинення трудового договору.
		Поновлено ОСОБА_1 з 07 червня 2016 року на посаді директора з експлуатації електричних мереж КП «Підприємство комунальної власності» Енергодарської міської ради.
		Стягнуто з КП «Підприємство комунальної власності» Енергодарської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 208 101, 40 грн, допомогу з тимчасової непрацездатності за квітень-червень 2016 року у сумі 5 109, 91 грн.
		Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. 
		У задоволенні іншої частини вимог відмовлено. 
		Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що вивільнення ОСОБА_1 відбулось з дотриманням вимог трудового законодавства, та не звернув уваги на те, що        31 березня 2016 року, під час складання актів про відмову працівника ознайомитися із наказом про вивільнення і з переліком вакантних посад, останній хворів і був відсутній на робочому місці, що підтверджується як табелем обліку робочого часу за березень 2016 року, так і листком тимчасової непрацездатності, згідно із яким ОСОБА_1 звільнено від роботи у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю на строк з 07 березня 2016 по 01 квітня            2016 року.
		Крім того, фактично скорочення посади, яку обіймав позивач, у 2016 році не відбувалося, оскільки у штатному розкладі підприємства на 2016 рік                    від 01 березня 2016 року, приведеному у відповідність з рішенням міської ради від 29 січня 2016 року №25, посада директора з експлуатації електричних мереж збережена.
		За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про порушення прав позивача, які полягають у невиконанні власником покладеного на нього законом обов`язку попередити працівника про майбутнє вивільнення, ознайомити з всіма існуючими вакансіями на підприємстві і зокрема з інформацією, що штатна посада, яку обіймав позивач, була передбачена і в новому штатному розкладі підприємства, сформованому 01 березня                 2016 року.
		Згідно висновків апеляційного суду при звільнені позивача з роботи на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України відповідачем порушено вимоги частин першої, третьої статті 49-2 КЗпП України (не попереджено персонально не пізніше ніж за два місяці про наступне вивільнення, не запропоновано наявні на підприємстві вакансії, в тому числі і ту посаду, яку обіймав позивач), що є підставою для поновлення його на роботі з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу. 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		У касаційній скарзі комунальне підприємство «Підприємство комунальної власності» Енергодарської міської ради, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати прийняту цим судом постанову із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.   
		Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції допустив неправильне тлумачення закону та дійшов висновку, що відповідач не мав права повідомляти позивача про його скорочення та наступне вивільнення            31 березня 2016 року, оскільки у цей час позивач хворів і не знаходився на робочому місці. Такий висновок суду апеляційної інстанції не підтверджується жодною нормою чинного законодавства. Системний аналіз положень            КЗпП України та інших нормативно-правових актів надає підстави дійти висновку, що у законодавстві відсутня пряма норма, яка забороняє роботодавцю проводити дії, спрямованні на дотримання процедури вивільнення працівників у разі скорочення їх посад, під час тимчасової непрацездатності працівника.
		Суд апеляційної інстанції помилково дійшов висновку, що штатний розклад відповідача не було приведено у відповідність до рішення Енергодарської міської ради від 29 січня 2016 року № 25.
		Апеляційним судом не враховано та не надано належної оцінки тим обставинами, що позивач ухилявся від виконання своїх трудових обов`язків і більше трьох місяців хворів та не з`являвся на робочому місці, попередити його про наступне вивільнення за два місяці не видавалося за можливе, а отже і привести штатний розклад у відповідність до вказаного рішення міської ради не було можливості. Проте, ознайомивши позивача 31 березня 2016 року з наказом про його наступне вивільнення із запропонуванням вакантних посад, відповідач вжив, таким чином, максимально можливих заходів для виконання вимог чинного трудового законодавства, рішення міської ради та приведення штатного розкладу у відповідність до рішення міської ради.
		В подальшому, коли позивач з`явився на робочому місці 07 червня 2016 року, після спливу двомісячного строку після дня його попередження про наступне вивільнення та запропонування вакантних посад, в цей же день, 07 червня 2016 року, його звільнено, а штатний розклад - приведено відповідачем у відповідність до згаданого вище рішення міської ради.
		Крім того, апеляційним судом не враховано, що позивач був (у 2016 році) і є діючим депутатом Енергодарської міської ради, яка фактично є власником відповідача і яка приймала рішення від 29 січня 2016 року №25 «Про заходи щодо упорядкування та оптимізації структури КП «Підприємство комунальної власності». Позивач фактично був обізнаний та повідомлений, що його посада директора з експлуатації електричних мереж буде скорочена, а його - вивільнено, ще 29 січня 2016 року - в день, коли це рішення міської ради було прийнято. Незважаючи на це, роботодавець додатково та на виконання вимог законодавства, виконав усі дії, спрямовані на дотримання процедури вивільнення працівника, а тому позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із залишенням без змін рішення суду першої інстанції. 
		Відзив на касаційну скаргу позивачем до суду не подано. 
		МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
		Позиція Верховного Суду
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду вирішення справи.
		Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
		Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Відповідно до вимог частин першої статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		Звільнення позивача у справі за пунктом 1 статті 40 КЗпП України проведено у зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників.
		Статтею 43 Конституції Українивизначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
		Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП Україниправовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
		Відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності, можуть бути розірвані власником або уповноваженим органом лише у випадках зміни в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
		Із змісту наведеної норми убачається, що вона передбачає декілька самостійних підстав для розірвання з ініціативи власника трудового договору з працівником, зокрема: ліквідацію; реорганізацію; банкрутство; перепрофілювання підприємства, установи, організації; скорочення чисельності працівників; скорочення штату працівників.
		Положеннями частини другої статті 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
		Відповідно до статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.
		Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.
		Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої           статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.
		Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди мають з`ясувати питання про те, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за два місяці про наступне вивільнення.
		Відповідно до частини першої статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.  
		При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати працівнику, який вивільнюється, всі наявні вакансії та роботи, які може виконувати працівник, тобто ті посади, які відповідають кваліфікації працівника.
		Установлено, що 31 березня 2016 року, під час складання актів про відмову позивача ознайомитись з наказом про вивільнення і з переліком вакантних посад, останній був відсутній на робочому місці у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю з 07 березня 2016 по 01 квітня 2016 року, а також з                  08 лютого по 07 червня 2016 року.
		Відповідачем не доведено, що ним дотримані вимоги трудового законодавства при скороченні працівника та, що позивач ухилився від отримання наказу про скорочення і від ознайомлення з вакантними посадами.
		31 березня 2016 року позивач був відсутній на роботі у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, тому складені роботодавцем акти від 31 березня 2016 року про  відмову працівника ознайомитись з наказом про вивільнення і з переліком вакантних посад, не підтверджують виконання відповідачем обов`язку щодо завчасного повідомлення працівника про наступне вивільнення та його ознайомлення із запропонованими вакантними посадами. 
		Рішенням міської ради від 29 січня 2016 року № 25 у зв`язку із скороченням низки посад на КП «Підприємство комунальної власності» штатний розклад комунального підприємства підлягав приведенню у відповідність із рішенням ради до 01 березня 2016 року. 
		Відповідно до штатного розкладу КП «Підприємство комунальної власності» на 2016 рік, затвердженого в. о. генерального директора 01 березня 2016 року, в штатному розкладі наявна посада директора з експлуатації електричних мереж з посадовим окладом 5 815 грн. 
		Тобто, фактично скорочення посади, яку обіймав позивач, у 2016 році не відбулося, оскільки у штатному розкладі підприємства на 2016 рік                      від 01 березня 2016 року, приведеному у відповідність з рішенням міської ради від 29 січня 2016 року №25, посада директора з експлуатації електричних мереж збережена.
		Таким чином, власником не виконано покладений на нього законом обов`язок попередити працівника про майбутнє вивільнення, ознайомити з усіма існуючими вакансіями на підприємстві і зокрема з інформацією, що штатна посада, яку обіймав позивач, була передбачена і в новому штатному розкладі підприємства, сформованому 01 березня 2016 року.
		Установивши, що при звільнені позивача з роботи на підставі пункту 1              статті 40 КЗпП України відповідачем допущено порушення вимог частини першої, третьої статті 49-2 КЗпП України, зокрема, не попереджено персонально не пізніше ніж за два місяці про наступне вивільнення, не запропоновано наявні на підприємстві вакансії, в тому числі і ту посаду, яку обіймав позивач, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав, відповідно до статті 235 КЗпП України, для поновлення позивача на роботі з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу, розмір якого правильно розраховано судом згідно із Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100. 
		За своїм змістом усі доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з наданою апеляційним судом оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, спрямовані на необхідність переоцінки цих доказів і обставин, зокрема, у тому контексті, який на думку відповідача свідчить про належне повідомлення позивача про наступне вивільнення та запропонування йому усіх вакантних посад на підприємстві, від яких він відмовився.
		Усправі, яка переглядається, апеляційним судом надано належну оцінку всім наданим сторонами доказам, до переоцінки яких, в силу приписів статті 400 ЦПК України, суд касаційної інстанції вдаватись не може, оскільки встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої й апеляційної інстанцій.
		Висновки апеляційного суду по суті вирішення спору є правильними, законними та обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та не спростовані стороною відповідача.
		Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду апеляційної інстанції, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків апеляційного суду.
		ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують. 
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
		ПОСТАНОВИВ :
		Касаційну скаргу комунального підприємства «Підприємство комунальної власності» Енергодарської міської ради залишити без задоволення.
		Постанову апеляційного суду Запорізької області від 03 травня 2018 року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		Судді:                                                                                                     В. С. Висоцька
		 
		      І. В. Литвиненко
		 
		      І. М. Фаловська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...