Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/8423/20 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо примусового виконання судових рішень і рішень інших органів.
Надіслано для оприлюднення: 25.05.2020. Зареєстровано: 25.05.2020. Забезпечено надання загального доступу: 26.05.2020.
Дата набрання законної сили: 07.08.2020
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		25 травня 2020 року                               місто Київ                                        №640/8423/20
		Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Іщука І.О.,  розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
		за позовомКомунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району міста Києва"до      третя особаШевченківського районного Відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Лазаревої Альони Ігорівни Головне управління Держпродспоживслужби в місті Києвіпровизнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування постанови від 08.04.2020 та від 09.04.2020 у ВП №61543525,ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
		          Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району міста Києва" звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби в місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби в місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) ОСОБА_1 , в якій просить суд:
		          - визнати протиправними дії старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби в місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) ОСОБА_1 щодо накладення арешту на всі грошові кошти, що містяться на рахунках Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району міста Києва" та розшуку майна боржника;
		          - визнати протиправною та скасувати постанову про арешт коштів боржника від 08.04.2020 у виконавчому провадженні №61543525, винесену старшим державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби в місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) ОСОБА_1 про стягнення з Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" боргу у сумі 5 067 742, 50 грн на підставі постанови          Головного управління Держпродспоживслужби в місті Києві          від 26.09.2019 №178;
		          - визнати протиправною та скасувати постанову про розшук майна боржника від 09.04.2020 у виконавчому провадженні №61543525, винесену старшим державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби в місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) ОСОБА_1.
		          Позовні вимоги мотивовано тим, що на примусовому виконанні у Шевченківському районному відділі державної виконавчої служби в місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (відповідач-1) перебувала постанова Головного управління Держпродспоживслужби від 26.09.2019 №178 про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України "Про захист прав споживачів", якою до позивача застосовано штраф у розмірі 5 067 742, 50 грн. Так, постановою головного державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби в місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Мороз Л.Є. від 25.03.2020 відкрито виконавче провадження №61543525 про стягнення з Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району міста Києва" боргу у сумі 5 067 742, 50 грн та витрат у розмірі 240, 00 грн. На думку позивача, вказана постанова винесена незаконно, оскільки виконавчим документом для здійснення стягнення за постановою №178 є виключно наказ суду. Незважаючи на це, згодом позивачеві стало відомо про наявність інших постанов, винесених відповідачем-2, а саме постанови про арешт коштів боржника від 08.04.2020  та постанови про розшук майна боржника від 09.04.2020, які також, на думку позивача, є незаконними та блокують діяльність підприємства, оскільки їх прийняття унеможливлює здійснення позивачем своєї діяльності, спрямованої на проведення систематичних профілактичних, протиепідемічних, дезінфекційних заходів, які потребують постійного залучення/використання фінансових, організаційних та трудових ресурсів, необхідних для забезпечення вказаних заходів. Зокрема, позивач вказує на те, що постановою від 08.04.2020 накладено арешт на всі без винятку грошові кошти підприємства, що містяться на рахунках в банках. 
		Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.04.2020 у справі № 640/8423/20 позовну заяву залишено без руху та запропоновано позивачу в п`ятиденний строк з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху усунути недолікі позовної заяви. Позивач у встановлені судом строки усунув недоліки позовної заяви.
		Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.04.2020 в задоволенні заяви Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району міста Києва" про забезпечення позову відмовлено.
		Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.04.2020 відкрито провадження в адміністративній справі №640/8423/20 з урахуванням приписів статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України та призначено справу до судового розгляду, запропоновано відповідачеві надати відзив на позовну заяву, зобов`язано останнього надати суду належним чином завірені копії матеріалів виконавчого провадження №61543525 та залучено в якості третьої особи Головне управління Держпродспоживслужби в місті Києві.
		          На виконання вимог ухвали суду від 29.04.2020, відповідачем-1 надано суду копії матеріалів виконавчого провадження №61543525.
		          Також, через канцелярію суду 14.05.2020 від відповідача-2 надійшов відзив на позову заяву, в якому останній з приводу заявлених позовних вимог заперечує, оскільки, як зазначає відповідач-2, при відкритті виконавчого провадження він керувався Законом України "Про виконавче провадження" та постановою Головного управління Держпродспоживслужби від 26.09.2019 №178, яка повністю відповідала вимогам статті 4 Закону. Оскільки позивач не вчинив жодних дій на виконання постанови про відкриття виконавчого провадження від 25.03.2020 №61543525, то в результаті державним виконавцем винесено постанову від 08.04.2020 про арешт коштів боржника, а 09.04.2020 винесено постанову про розшук майна боржника, що узгоджується з вимогами закону. 
		          Від третьої особи 18.05.2020 до суду надійшли письмові пояснення, в яких представник зазначив про те, що постанова від 26.09.2019 №178 у розумінні Закону України "Про виконавче провадження" є виконавчим документом, а правомірність постанови від 26.09.2019 №178 встановлена судовим рішенням від 16.03.2020 по справі №640/19786/19.
		          Розгляд справи відкладався у зв`язку із запровадженням карантину відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19».
		          В судовому засіданні 18.05.2020 суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.
		          Розгляд справи здійснено із урахуванням особливостей розгляду даної категорії спорів, визначених статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України.
		          Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,-
		ВСТАНОВИВ:
		          На виконанні у Шевченківському районному відділі державної виконавчої служби в місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебувало виконавче провадження №61543525 по виконанню постанови Головного управління Держпродспоживслужби від 26.09.2019 №178 про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України "Про захист прав споживачів", якою до позивача застосовано штраф у розмірі 5 067 742, 50 грн.
		          Постановою головного державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Мороз Л.Є. від 25.03.2020 відкрито виконавче провадження №61543525.
		          Оскільки позивач не здійснив виконання постанови Головного управління Держпродспоживслужби від 26.09.2019 №178 та не вчинив дії на виконання постанови від 25.03.2020 про відкриття виконавчого провадження №61543525 щодо стягнення боргу у сумі 5 067 742, 50 грн, постановою Старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби в місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) ОСОБА_1 від 08.04.2020 накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках в банку.
		          Крім того, постановою Старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби в місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) ОСОБА_1 від 09.04.2020 оголошено в розшук транспортні засоби позивача для належного виконання зобов`язання. 
		          Вважаючи, що відповідач-2 діяв всупереч вимогам закону приймаючи оскаржувані постанови, позивач звернувся до суду із даним позовом.                                  
		          Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.
		Нормативно-правовим актом, який станом на момент виникнення спірних правовідносин регулює питання виконання рішень, є Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII).
		Відповідно до статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
		Згідно з пунктом 1 частини другої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
		          Частиною першою статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.          
		          Так, пунктом 7 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII встановлено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.
		          Відповідно до статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
		          Відповідно до пунктів 6, 7, 9 Порядку накладення стягнень за порушення законодавства про захист прав споживачів затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.2002 № 1177, суб`єкт господарювання перераховує суму штрафу до державного бюджету у 15-денний термін після отримання постанови, про що протягом трьох днів письмово повідомляє Держпродспоживслужбу або її територіальний орган, який наклав штраф, із зазначенням номера і дати платіжного доручення. У разі оскарження постанови штраф повинен бути сплачений не пізніш як через 15 днів після повідомлення про залишення скарги без задоволення.
		          Постанова про накладення штрафу обов`язкова для виконання суб`єктом господарювання.
		          У разі невиконання зазначеної постанови сума штрафу стягується в установленому законодавством порядку.
		          Не підлягає виконанню постанова про накладення штрафу, якщо її не було звернуто до виконання протягом одного року з дня прийняття.
		          Постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про захист прав споживачів може бути оскаржено суб`єктом господарювання до Держпродспоживслужби або суду.
		          Суд вважає за необхідне зазначити, що спеціального строку чи порядку оскарження рішень органів державного нагляду (контролю) в адміністративному або судовому порядку не передбачено. Отримавши рішення (постанову) суб`єкта владних повноважень про накладення штрафу суб`єкт господарювання протягом 15 днів має або сплатити штраф, або оскаржити постанову в адміністративному порядку чи до суду.
		          Вищевикладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеною в постанові від 23.01.2018 у справі № 810/3450/14, адміністративне провадження № К/9901/3044/18 810/3450/14.
		          Судом встановлено, що постановою Головного управління Держпродспоживслужби від 26.09.2019 №178 про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України "Про захист прав споживачів" до позивача застосовано штраф у розмірі 5 067 742, 50 грн.
		          Вказану постанову позивачем було оскаржено до суду та рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.03.2020 у справі №640/19786/19  в задоволені позову Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району міста Києва" відмовлено, проте станом на час розгляду цієї справи, дане рішення законної сили не набрало.
		          Відповідно до абзацу 2 частини п`ятнадцятої статті 66 Закону №2042-VIII постанова про накладення штрафу має відповідати вимогам до виконавчого документа, передбаченим Законом України "Про виконавче провадження".
		          Частиною третьою статті 23 Закону України "Про захист прав споживачів" від 12.05.1991 № 1023-XII передбачено, що у разі невиконання в добровільному порядку суб`єктами господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, визначених у статті 26 цього Закону рішень (постанов) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, та його посадових осіб про накладення стягнення примусове виконання таких рішень (постанов) здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
		          Виходячи з вищезазначених положень законодавства, суд дійшов висновку, що постанова про порушення Закону України «Про захист прав споживачів», є виконавчим документом і має відповідати вимогам виконавчого документу.
		          Як зазначає позивач, виконавчим документом для здійснення стягнення за постановою №178 є виключно наказ суду, а постанова про відкриття виконавчого провадження від 25.03.2020 №61543525 є незаконною та оскаржується позивачем до суду. 
		          Відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
		          Суд звертає увагу, що в межах розгляду адміністративної справи №640/8423/20 постанова про відкриття виконавчого провадження від 25.03.2020 №61543525 позивачем не оскаржується, доказів, що вона оскаржується в іншому судовому провадженні матеріали справи також не містять, а тому суд не може надавати оцінку цій постанові, оскільки вона не є предметом оскарження у справі №640/8423/20. 
		          Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження №61543525, 08.04.2020 Старшим державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби в місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) ОСОБА_1 винесено постанову про арешт коштів боржника, що містяться на рахунках в банку, а саме:
		НОМЕР_1 Ф"РОЗРАХ.ЦЕНТР" АТ КБ "ПРИВАТБАНК", КИЇВ;
		НОМЕР_2 Ф"РОЗРАХ.ЦЕНТР" АТ КБ "ПРИВАТБАНК", КИЇВ;
		НОМЕР_3 Ф"РОЗРАХ.ЦЕНТР" АТ КБ "ПРИВАТБАНК", КИЇВ;
		НОМЕР_4 Ф"РОЗРАХ.ЦЕНТР" АТ КБ "ПРИВАТБАНК", КИЇВ;
		НОМЕР_5 Ф"РОЗРАХ.ЦЕНТР" АТ КБ "ПРИВАТБАНК", КИЇВ;
		НОМЕР_6 Ф"РОЗРАХ.ЦЕНТР" АТ КБ "ПРИВАТБАНК", КИЇВ;
		НОМЕР_7 Ф"РОЗРАХ.ЦЕНТР" АТ КБ "ПРИВАТБАНК", КИЇВ;
		НОМЕР_8 Ф"РОЗРАХ.ЦЕНТР" АТ КБ "ПРИВАТБАНК", КИЇВ;
		НОМЕР_9 Ф"РОЗРАХ.ЦЕНТР" АТ КБ "ПРИВАТБАНК", КИЇВ;
		НОМЕР_10 Ф"РОЗРАХ.ЦЕНТР" АТ КБ "ПРИВАТБАНК", КИЇВ.
		Підставою для винесення постанови про арешт коштів боржника стало невиконання позивачем постанови Головного управління Держпродспоживслужби від 26.09.2019 №178 про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України "Про захист прав споживачів", якою до позивача застосовано штраф у розмірі 5 067 742, 50 грн та постанови про відкриття виконавчого провадження від 25.03.2020 №61543525.
		Так, відповідно до частини першої статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.
		Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.
		Частиною другою статті 48 Закону №1404-VII передбачено, що стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.
		Згідно частини першої статті 56 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
		          Частиною другою статті 56 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
		          Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.
		          Водночас, суд звертає увагу, що статтею 13 Закону №1404-VII врегульовано питання строків прийняття рішень виконавцями та вчинення виконавчих дій.
		          Відповідно до пункту 3 частини п`ятої цієї статті порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавцями не є підставою для скасування такого рішення чи виконавчої дії, крім випадків, коли вони були прийняті або вчинені з порушенням процедури, передбаченої цим Законом.
		          Таким чином, прийняття оскаржуваних постанов не впливає на правомірність спірного рішення та не спростовує обставин примусового виконання відповідачем рішення суду.
		          Відповідно до частини третьої статті 56 Закону №1404-VII арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
		          Отже, державний виконавець має право накладати арешт на кошти боржника для забезпечення реального виконання рішення.
		          Пунктом 7 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 (далі по тексту - Інструкція) передбачено, що розпочинаючи виконання рішення про стягнення коштів, виконавець зобов`язаний винести постанову відповідно до абзацу другого  частини першої статті 48 №1404-VII.
		          Згідно пункту 8 Інструкції на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт, про що виноситься постанова виконавця. У постанові зазначається сума коштів, яка підлягає арешту, з урахуванням вимог за виконавчим документом, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця та вказуються реквізити рахунку, на якому знаходяться кошти, що підлягають арешту, або зазначається, що арешт поширюється на кошти на всіх рахунках боржника, у тому числі тих, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів.
		          З постанови від 08.04.2020 про арешт коштів боржника за ВП №61543525 вбачається, що відповідачем-2 накаладено арешт на загальну суму заборгованості у рамках ВП №61543525, тобто на суму 5 067 742, 50 грн.
		          Як зазначає позивач, розрахункові рахунки Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» № НОМЕР_11 та № НОМЕР_12 відкриті в АТ КБ «Приватбанк», необхідні та призначені для оплати праці, здійснення нарахувань на заробітну плату працівників КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва», призначені для соціальних виплат, сплати податків, для відшкодування компенсації на відпустки з державного бюджету потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи тощо. Накладення арешту на рахунки, призначені для виплати заробітної плати та для обліку коштів соціального страхування в національній валюті унеможливлює своєчасну виплату заробітної плати та інших виплат працівникам Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва», що призводить до порушення конституційних прав громадян, що працюють на підприємстві.
		          Так, частиною третьою статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.
		          Тобто, Закон України "Про виконавче провадження" встановлює випадки, коли арешт коштів боржника не допускається, зокрема, у випадку якщо такі кошти перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом.
		          В матеріалах справи наявна копія довідки від 09.04.2020 №26905168/159440067, яка видана позивачеві та підтверджує, що з рахунків НОМЕР_11 та НОМЕР_12 здійснюється виплата заробітної плати та податків (податок на доходи фізичних осіб, військовий збір, ЄСВ).
		          Отже, при винесенні постанови від 08.04.2020 про арешт коштів боржника за ВП №61543525, відповідач-2 також не врахував даної обставини, наклав арешт на рахунки позивача, призначені для виплати заробітної плати, що підтверджується матеріалами справи. 
		          Так, приписами частини першої статті 2, частини другої статті 10 Конвенції про захист заробітної плати від 01.07.1949 № 95, ратифікованої Україною 04.08.1961, визначено, що дана Конвенція застосовується до всіх осіб, яким виплачується або повинна виплачуватися заробітна плата. Заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім`ї.
		          Зазначені норми в сукупності свідчать про те, що держава гарантує та захищає законом право громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю.
		          Отже, виплата установою працівникам заробітної плати має пріоритет перед погашенням заборгованості іншим кредиторам підприємства. Накладення ж арешту на рахунок боржника, який призначений також і для виплати заробітної плати та інших виплат працівникам боржника, унеможливлює своєчасне здійснення таких виплат, що невідворотно призводить до порушення конституційних прав громадян, які працюють на підприємстві відповідача, на оплату праці.
		          Відповідно до частин третьої, четвертої статті 59 Закону 1404-VIII у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.
		          Тобто, рахунки, які передбачені для виплати заробітної плати та сплати податків, зборів і обов`язкових платежів до Державного бюджету України, є рахунками із спеціальним режимом, на які виконавчою службою відповідно до вимог законодавства арешт не накладається, а виокремлення таких рахунків належить до повноважень виконавчої служби.
		          Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.06.2019 у справі № 916/73/19, від 10.10.2019 у справі № 916/1572/19, а тому підстав для відступу від такої позиці під час розгляду даної справи суд не вбачає.
		          З огляду на зазначене суд приходить до висновку, що накладення арешту постановою від 08.04.2020 на рахунки № НОМЕР_11 та № НОМЕР_12 ,  є неправомірним.
		          Однак, суд не погоджується з позицією позивача про те, що дії старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби в місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) ОСОБА_1 щодо накладення арешту на всі грошові кошти є протиправними, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що інші рахунки, на які накладено арешт  постановою від 08.04.2020 у ВП№61543525 відносяться до  рахунків із спеціальним режимом використання.
		          Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом визнання протиправними дій старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби в місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) ОСОБА_1 щодо накладення арешту на грошові кошти, що містяться на рахунках № НОМЕР_11 та № НОМЕР_12 Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району міста Києва" та  визнання протиправною та скасування постанови про арешт коштів боржника від 08.04.2020 у виконавчому провадженні №61543525, винесену старшим державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби в місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) ОСОБА_1 про стягнення з Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" боргу у сумі 5 067 742, 50 грн на підставі постанови  Головного управління Держпродспоживслужби в місті Києві           від 26.09.2019 №178 в частині накладення арешту на грошові кошти, що містяться на рахунках № НОМЕР_11 та № НОМЕР_12 Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району міста Києва".
		          З приводу позовних вимог щодо визнання протиправними дій старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби в місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) ОСОБА_1 щодо розшуку майна боржника, визнання протиправною та скасування постанови про розшук майна боржника від 09.04.2020 у виконавчому провадженні №61543525, винесену старшим державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби в місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) ОСОБА_1, суд зазначає наступне. 
		          За змістом частин другої та третьої статті 36 Закону 1404-VIII розшук боржника - юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням.  У разі необхідності розшуку транспортного засобу боржника виконавець виносить постанову про такий розшук, яка є обов`язковою для виконання поліцією. Тимчасове затримання та зберігання поліцією на спеціальних майданчиках чи стоянці виявленого за результатами розшуку транспортного засобу боржника здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розшук транспортного засобу боржника припиняється в разі його виявлення, про що виконавцем не пізніше наступного робочого дня виноситься постанова про зняття майна з розшуку.
		          З матеріалів виконавчого провадження №61543525 вбачається, шо постанова про арешт коштів боржника винесена 08.04.2020, а постанова про розшук майна боржника винесена на наступний день, тобто - 09.04.2020. 
		          Проте, відповідачем документально не доведено підстав для розшуку майна боржника. Крім того, на думку суду, відповідачем-2 не було вжито всіх необхідних заходів, спрямованих на реальне виконання постанови Головного управління Держпродспоживслужби від 26.09.2019 №178 про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України "Про захист прав споживачів", якою до позивача застосовано штраф у розмірі 5 067 742, 50 грн, з огляду на що, суд дійшов висновку, що відповідачем формально було вчинено дії, начебто спрямовані на розшук майна боржника, без настання реальних наслідків.
		          Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправними дій старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби в місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Лазаревої Альони Ігорівни щодо винесення постанови  про розшук майна боржника від 09.04.2020 у ВП№61543525, визнання протиправною та скасування постанови про розшук майна боржника від 09.04.2020 у виконавчому провадженні №61543525 підлягають задоволенню.
		          У відповідності до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
		          Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		          Згідно з вимогами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. 
		          Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
		          Що стосується судового збору, то слід зазначити, що позивачем сплачено 25 224,00 грн відповідно до квитанцій від 14.04.2020 №0.0.16757770354.1, від 14.04.2020 №0.0.1675774333.1 та відповідно до платіжних доручень від 22.04.2020 №2347 та від 21.04.2020 №2346, які знаходяться у справі.                                                                                                                                                                                                                                                                                                       
		          Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
		          Враховуючи зазначене, судовий збір підлягає відшкодуванню в частині вимог, що задоволені судом, а саме - 8 766, 00 грн.
		          Керуючись статтями 72-77, 139, 241-246, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-          
		ВИРІШИВ:
		           1. Адміністративний позов Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району міста Києва" - задовольнити частково.
		           2. Визнати протиправними дії старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби в місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) ОСОБА_1 щодо накладення арешту на грошові кошти, що містяться на рахунках № НОМЕР_11 та № НОМЕР_12 Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району міста Києва" та щодо винесення постанови  про розшук майна боржника від 09.04.2020 у ВП №61543525.
		           3. Визнати протиправною та скасувати постанову про арешт коштів боржника від 08.04.2020 у виконавчому провадженні №61543525, винесену старшим державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби в місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) ОСОБА_1 про стягнення з Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" боргу у сумі 5 067 742, 50 грн на підставі постанови  Головного управління Держпродспоживслужби в місті Києві             від 26.09.2019 №178 в частині накладення арешту на грошові кошти, що містяться на рахунках № НОМЕР_11 та № НОМЕР_12 Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району міста Києва".
		           4.  Визнати протиправною та скасувати постанову про розшук майна боржника від 09.04.2020 у виконавчому провадженні №61543525, винесену старшим державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби в місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Лазаревою Альоною Ігорівною.
		           5. Стягнути з Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби в місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 110, код ЄДРПОУ 34967593) на користь Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району міста Києва" (04050, м. Київ, вул. Білоруська, 1, код ЄДРПОУ 34966254) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 8 766, 00 грн (вісім тисяч сімсот шістдесят шість гривень).
		 
		 
		          Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, із урахуванням положень пункту 15.5 Перехідних положень (Розділу VII) Кодексу адміністративного судочинства України.
		 
		          Суддя                                                                                                Іщук І.О.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...