Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 461/8348/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них.
Надіслано судом: 25.05.2020. Зареєстровано: 26.05.2020. Забезпечено надання загального доступу: 28.05.2020.
Дата набрання законної сили: 15.12.2020
Результат оскарження 15.12.2020 Львівський апеляційний суд: залишено рішення без змін
Номер судового провадження: 2/461/325/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		       Справа №461/8348/19 
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		20 травня 2020 року                         м.Львів
		Галицький районний суд м.Львова
		в складі 
		головуючого судді                                Радченка В.Є.
		з участю
		секретаря судових засідань                        Собко В.В.
		позивача                                         ОСОБА_1 
		представника відповідача                         Гудза Б.Д. 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 (адреса:  АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Львівського національного університету імені Івана Франка (адреса: 79000, м.Львів, вул. Університетська, 1, ЄДРПОУ 02070987) про відшкодування шкоди та про скасування наказу про оголошену догану, -
		 
		в с т а н о в и в:
		 
		Позивач звернувся до суду з позовом, у якому просить скасувати наказ №3022 від 13.08.2019 про оголошену догану та стягнути з відповідача шкоду, спричинену цькуванням на роботі у розмірі 200000 грн.
		Обґрунтовуючи позов покликається на те, що 13.08.2019 ректором Львівського національного університету імені Івана Франка ОСОБА_9 винесено наказ про оголошення догани за відсутність позивача на роботі 26.07.2019 понад півтори години. Разом з тим, жодних фактів відсутності роботодавець не навів. Позивач зазначає, що у вказаний час він знаходився «в межах місця роботи» - у головному корпусі ЛНУ ім. І.Франка. Ніхто не з`ясовував його місце перебування в той день. В «Інституті франкознавства» немає журналу обліку робочого часу, а також не має посадової інструкції, за порушення якої він може нести відповідальність. 26.07.2019 в «Інститут франкознавства» не заходив жоден із тих, хто підписався під актом. Стверджує, що йому не надали акт № 1 про відсутність на роботі та не відібрано пояснення про причини його відсутності в «Інституті франкознавства» 26.07.2019. Також позивач зазначає, що внаслідок цькування (булінгу) з боку колег йому спричинено професійну шкоду та шкоду здоров`ю, яку він оцінює в 200000 грн.
		Ухвалою від 04 листопада 2019 року позовну заяву залишено без руху, позивачу надано 10-тиденний строк на усунення недоліків вказаних в ухвалі. Заявою від 22 листопада 2019 року позивач усунув недоліки позовної заяви /а.с. 105/.
		25 листопада 2019 року судом відкрито провадження, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження.
		20 грудня 2019 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Свої заперечення мотивує тим, що відповідно до п.6.1. Правил для працівників університету встановлено графік роботи з 09:00 год. З Правилами позивача було ознайомлено під час прийому на роботу 25 серпня 1992 року, про що міститься підпис в особовій справі. В університеті діють Правила, які обговорено і схвалено на Конференції трудового колективу Львівського національного університету імені Івана Франка протоколом № 1 від 25 квітня 2013 року. Після того зміни не вносились. Крім того, Правила знаходяться у вільному доступі на сайті Університету. Факт відсутності позивача на робочому місці протягом понад 1,5 год. без поважних причин підтверджується службовим поданням декана філологічного факультету, актом №1 про відсутність на робочому місці від 26.07.2019 та актом №2 від 26.07.2019 про відмову від ознайомлення з актом №1 від 26.07.2019, поясненнями ОСОБА_5 . На підставі зазначених документів у відповідності з чинним законодавством було видано наказ № 3022 від 13.08.2019. Відмова позивача від надання пояснень зафіксована в акті про відсутність на робочому місці працівника від 26 липня 2019 р. №1 та в акті про відмову від надання пояснень від 2 серпня 2019 р. №3. При винесені наказу про догану декан філологічного факультету  ОСОБА_6 , начальник юридичного відділу ОСОБА_19  та інші працівники діяли в межах посадових обов`язків, відповідно до чинного законодавства. Також представник відповідача зазначає, що позивач не обґрунтовує розмір заподіяної йому шкоди і не наводить доказів, які б слугували підставою для її відшкодування. Окрім того, звертає увагу суду на те, що диспозиція ст. 173-4 КУпАП визначає булінгом діяння учасника освітнього процесу щодо малолітньої чи неповнолітньої особи або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу. Тобто факти, наведені позивачем, ніяк не можуть бути кваліфіковані за цією статтею. За результатами розгляду скарги позивача від 12.08.2019 року не виявлено порушень правових актів Львівського національного університету імені Івана Франка, вимог чинного законодавства, а також будь-яких неправомірних дій з боку працівників Університету, наведені позивачем факти не знайшли свого підтвердження /а.с. 129-135/.
		26 грудня 2019 року ОСОБА_1 подав відповідь на відзив. Зазначив, що булінг стосується усіх учасників освітнього процесу. Оголошення йому догани вважає булінгом, цькуванням, залякуванням та психологічним тиском на нього. Стверджує, що Правила внутрішнього трудового розпорядку та Посадова інструкція йому не надавалися для підпису та ознайомлення від часу поновлення на роботу апеляційним судом у 2018 році. Зазначає, що відсутність працівника на робочому місці означає знаходження його поза межами території установи чи організації (головного корпусу ЛНУ ім. І Франка), а не відсутність за робочим столом в «Інституті народознавства». Відсутність позивача на робочому місці, тобто поза межами головного корпусу університету, відповідачем не доведена. Також позивач вказує, що на філологічному факультеті університету немає зошита обліку робочого часу, де б фіксувався час присутності чи відсутності працівників. Його відсутність на роботі не підтвердив жоден із співробітників. Вказує, що відповідно до законодавства відсутність працівника на роботі встановлює безпосередній керівник - директор «Інституту франкознавства», а не декан факультету чи начальник юридичного відділу. Окрім того, акти про відсутність працівника на роботі повинна складати уповноважена комісія. /а.с. 161-166/.
		Позивач в судовому засіданні вимоги позову підтримав, надав пояснення аналогічні до викладених у ньому та просив задовольнити.
		Представник відповідача заперечив проти задоволення позову з підстав, викладених у відзиві та просив відмовити. 
		Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.
		За змістом положень статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.
		Отже, кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
		Як вбачається з матеріалів справи та встановлено під час судового розгляду ОСОБА_1 перебуває у трудових відносинах з відповідачем. Він працює на посаді старшого лаборанта «Інституту франкознавстава» Львівського національного університету імені Івана Франка.
		13 серпня 2019 року ректором Львівського національного університету імені  Івана ФранкаОСОБА_9 був виданий наказ №3022 «Про оголошення догани» ОСОБА_1 , старшому лаборанту Інституту франкознавства, у зв`язку з вчиненням дисциплінарного проступку, а саме: відсутність на робочому місці понад півтори години 26.07.2019 /а.с. 71/.
		Підставою для прийняття вказаного наказу стало службове подання декана філологічного факультету ОСОБА_6 з резолюцією ректора ОСОБА_9 , акт № 1 про відсутність на робочому місці від 26.07.2019, акт № 2 від 26.07.2019 про відмову від ознайомлення із актом № 1 від 26.07.2019.
		З акту № 1 від 26.07.2019 про відсутність на робочому місці працівника, складеного юрисконсультом ОСОБА_10 , вбачається, що 26.07.2019 о 10 годині 00 хвилин в кабінеті №305 Інституту франкознавства нею, в присутності декана філологічного факультету ОСОБА_11 , старшого лаборанта кафедри української мови ОСОБА_12 та лаборанта ОСОБА_13 , зафіксували відсутність на робочому місці лаборанта Інституту франкознавства ОСОБА_1 . Через півгодини, коли ОСОБА_15 з`явився на робоче місце, він категорично відмовився писати будь-які пояснення /а.с. 138/.
		Окрім того, 26.07.2019 юрисконсультом Копанською М . А . складено акт №2 про відмову ОСОБА_1 від ознайомлення з актом №1 про відсутність на робочому місця та 02 серпня 2019 року акт про відмову позивача він надання пояснень /а.с.139,140/.
		В матеріалах справи також наявні пояснення ОСОБА_5 від 06 грудня 2019 року з приводу відсутності на робочому місці 26.07.2019 ОСОБА_1 , в яких вона вказала, що 26 липня о 09 год. прийшла разом із деканом філологічного факультету ОСОБА_6 та лаборантом ОСОБА_18 в Інститут франкознавства, оскільки у цей час в цій аудиторії працювала приймальна комісія. Кабінет був зачинений, ключі від нього знаходились на прохідній. Коли прийшли працівники з юридичного відділу, вони склали акт про відсутність на робочому місці ОСОБА_1 /а.с. 144/.
		Допитаний в судовому засіданні як свідок ОСОБА_6 пояснив, що він з позивачем є колегами. Знає ОСОБА_1 з студентських років. Працює на посаді декана філологічного факультету з 2015 року. Позивач перебуває у його підпорядкуванні. Зазначив, що 26.07.2019 прийшов на роботу о 09:00 год. Вступна кампанія була у розпалі. ОСОБА_5 йому повідомила, що не може потрапити на кафедру. Він попросив сказати позивачу, щоб підійшов до нього. ОСОБА_1 прийшов о 10:45 год. У грубій формі відмовився надавати будь-які пояснення з приводу його відсутності на роботі. Потім склали акт про відсутні позивача на роботі. Факти булінгу заперечив.
		Допитана в судовому засіданні як свідок ОСОБА_5 пояснила, що вона працює старшим лаборантом кафедри української мови Львівського національного університету імені Івана Франка. З позивачем є колегами. Зазначила, що близько 09 години прийшла на роботу. Аудиторія №305, в якій працює позивач, була зачинена, його речей там не було, ОСОБА_1 також не бачила. Повідомила про це декана. Потім працівниками був складений акт. ОСОБА_1 відмовився підписати акт про відсутність на роботі. Також зазначила, що в університеті немає зошита, в якому фіксується вихід правника на роботу.
		Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_18 пояснила, що працює секретарем деканату філологічного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка. Зі слів ОСОБА_5 знає, що ОСОБА_1 не було на роботі півтори години. Не знає, чи існує комісія, яка уповноважена складати акти про відсутність працівника на роботі. Також підтвердила, що в університеті відсутній зошит чи журнал обліку перебування на роботі.
		Відповідно до ст. 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.
		Таким чином, трудовою дисципліною передбачено додержання працівниками норм, закріплених КЗпП України, правил внутрішнього трудового розпорядку, статутів, положень, посадових інструкцій, за порушення якої до працівника можливо застосування положень ст. 147 КЗпП України.
		Відповідно до ст. 147 КЗпП України, за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення.
		Ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника.
		Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків.
		Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку.
		Разом з тим, саме на роботодавця покладається обов`язок доказування фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, з яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов`язковому порядку має бути встановлена провина, як одна із важливих ознак порушення трудової дисципліни. При відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.
		Частиною 1 статті 147-1 КЗпП України передбачено, що дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника.
		Відповідно до ст. 148 КЗпП України, дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не враховуючи  часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебуванням його у відпустці.
		Дисциплінарне стягнення не може бути накладено пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.
		Відповідно до вимог ч.ч. 1, 4 ст. 149 КЗпП України, до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.
		За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.
		При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.
		Суд вважає, що підстави для застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення відсутні. 
		Оцінюючи наказ № 3022 від 13 серпня 2019 року з точки зору відповідності законодавству, суд зазначає наступне. Дисциплінарна відповідальність працівника є різновидом юридичної відповідальності, певним заходом примусового впливу, примусовою санкцією, яка спричиняє для порушника негативні наслідки. 
		Притягуючи позивача до відповідальності, відповідач у резолютивній частині наказу не зазначив посилання на Посадову інструкцію старшого лаборанта «Інституту франкознавства», Правила внутрішнього трудового розпорядку, не вказано, які саме функціональні обов`язки ОСОБА_1 не виконано. У мотивувальній частині наказу не зазначено час та місце вчинення дисциплінарного проступку, обставини його вчинення. 
		Акти, які стали підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, містять інформацію щодо відсутності ОСОБА_1 26.07.2019 року на робочому місці. При цьому ані в акті №1, ані в оскаржуваному наказі не вказано робоче місці (номер кабінету, аудиторії) ОСОБА_1 , на якому він був відсутній та не вказано чітко час його відсутності. 
		З досліджених в судовому засіданні письмових доказів та показів свідків встановлено, що колеги ОСОБА_1 , у тому числі співробітники університету, які склади акт про відсутність останнього на роботі, не намагалися встановити місце його перебування 26.07.2019. Трудова діяльність працівника може здійснюватися не лише в певному кабінеті (кабінеті «Інститут франкознавства»). Допитані в судовому засіданні свідки також не підтвердили відсутності позивача 26.07.2019 в головному корпусі Львівського національного університету імені Івана Франка, а лише засвідчили його відсутність на робочому місці. Свідки також підтвердили те, що в університеті відсутній журнал обліку перебування на роботі, на підставі аналізу якого можна було б з`ясувати час приходу ОСОБА_1 на роботу 29.07.2019. 
		За ст. 21 КЗпП України вступаючи у трудові відносини з роботодавцем, працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену трудовим договором з підпорядкуванням внутрішньому трудовому розпорядку.
		Відповідно до ст. 142 КЗпП України трудовий розпорядок на підприємствах, в установах, організаціях усіх форм власності визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, затвердженими в установленому порядку.
		У відзиві представник відповідача зазначив, що з Правилами внутрішнього розпорядку позивача було ознайомлено під час прийому на роботу 25 серпня 1992 року, про що міститься підпис в особовій справі. В університеті діють Правила, які обговорено і схвалено на Конференції трудового колективу Львівського національного університету імені Івана Франка протоколом № 1 від 25 квітня 2013 року. Після того зміни не вносились. На підтвердження чого, додав заяву про зарахування на роботу ОСОБА_1 від 25.08.1992. Однак, вказані Правила змінювалися, що підтверджено відповідачем в судовому засіданні. Доказів ознайомлення позивача з останньою редакцією Правил суду не надано.
		Також, з матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 було звільнено з роботи, але згодом поновлено за рішенням суду у 2018 році. В матеріалах справи міститься посадова інструкція за 2019 рік, але в ній відсутній підпис позивача про ознайомлення /а.с. 50-52/. 
		Згідно положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Тому, оцінивши належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що відповідачем до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани з порушенням чинного законодавства про працю та підстав застосування дисциплінарних стягнень. Тому, суд вважає за необхідне визнати незаконним та скасувати наказ ректора Львівського національного університету імені Івана Франка ОСОБА_9 № 3022 від 13.08.2019 р. про оголошення догани старшому лаборанту Інституту франкознавства  ОСОБА_1 у зв`язку з вчиненням дисциплінарного проступку.
		Водночас, вимога позивача про відшкодування шкоди за вчинення цькування та заподіяну шкоду здоров`ю не підлягають.
		Сам по собі факт оголошення позивачу догани, особисті неприязні стосунки з колегами не свідчать про його цькування (булінг). В судовому засіданні не встановлено причинно-наслідкового зв`язку між оголошенням догани та заподіяною, на думку позивача, шкодою у розмірі 200000 грн. Окрім того, окремі факти, які наводить позивач стосуються його звільнення у 2017 році, що не є предметом розгляду даної справи. 
		Таким чином, під час судового розгляду справи, суду не надано доказів, що доводять ті обставини, на які посилався позивач, як на підстави своїх вимог, зокрема наявність причинного зв`язку, вини відповідача в заподіянні шкоди, не доведено з чого виходить позивач при визначенні шкоди саме в розмірі 20000 грн.
		У зв`язку з цим суд відхиляє вимоги позивача про відшкодування шкоди оскільки така не знайшла свого підтвердження в судовому засіданні.
		Відповідно вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України, у зв`язку із частковим задоволенням позову, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог (за позовну вимогу про скасування наказу) у сумі 768,40 грн. Решту судових витрат слід залишити за позивачем.
		Керуючись ст.ст. 258, 259, 263 -265, 315-319, 351-355 ЦПК України, суд -
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		Позовну заяву  ОСОБА_1 (адреса:  АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Львівського національного університету імені Івана Франка (адреса: 79000, м.Львів, вул. Університетська, 1, ЄДРПОУ 02070987) про відшкодування шкоди та про скасування наказу про оголошену догану - задовольнити частково. 
		Визнати незаконним та скасувати наказ ректора Львівського національного університету імені Івана Франка ОСОБА_9 № 3022 від 13.08.2019 р. про оголошення догани старшому лаборанту Інституту франкознавства  ОСОБА_1 у зв"язку з вчиненням дисциплінарного проступку.
		Відмовити в задоволенні решти позовних вимог  ОСОБА_1 до Львівського національного університету імені Івана Франка.
		Стягнути з Львівського національного університету імені Івана Франка на користь ОСОБА_1 судові витрати на сплату судового збору в розмірі 768,40 грн.
		Повний текст судового рішення складений 25.05.2020 р.
		Рішення може бути повністю або частково оскаржено в апеляційному порядку учасниками справи, а також особами, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд м. Львова. Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Суддя В.Є. Радченко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...