Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/50546/19-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про спонукання виконати або припинити певні дії.
Надіслано для оприлюднення: 25.05.2020. Зареєстровано: 26.05.2020. Забезпечено надання загального доступу: 26.05.2020.

Номер судового провадження: 2-5242/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		печерський районний суд міста києва
		Справа № 757/50546/19-ц 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		06 травня 2020 року Печерський районний суд міста Києва в складі:                              головуючого судді  - Бусик О.Л.
		       при секретарі судових засідань  - Диба І.Б.
		за участю:
		представника позивача: Олійника Я.А. 
		представник відповідача: ОСОБА_1
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будінформ» до ОСОБА_3 про припинення дій, які порушують право, -
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		У вересні 2019 року позивач звернувся в суд із позовом до ОСОБА_3 , в якому просив зобов`язати ОСОБА_3 спростувати недостовірну інформацію, розміщену в соціальній мережі Фейсбук на сторінці ІНФОРМАЦІЯ_1 вилучити недостовірну інформацію, розміщену в соціальній мережі Фейсбук на сторінці ІНФОРМАЦІЯ_1 припинити поширювати інформацію, вживаючи слово «незаконність» та синоніми слова «незаконність» по відношенню до діяльності ТОВ «Будінформ» та будівництва житлового будинку з офісним приміщенням та вбудованою автостоянкою на АДРЕСА_1 ; заборонити ОСОБА_3 розповсюджувати інформацію, вживаючи слово «незаконність» та синоніми слова «незаконність» по відношенню до діяльності ТОВ «Будінформ» та будівництва житлового будинку з офісними приміщеннями та вбудованою з автостоянкою на АДРЕСА_1 та стягнути з відповідача судові витрати.
		В обґрунтування позову позивач вказував, що він має дозвіл, виданий Державною архітектурно-будівельною інспекцією України на виконання будівельних робіт від 31 серпня 2018 року, відповідно до якого позивачу надано право на будівництво житлового будинку з офісним приміщеннями та вбудованим паркінгом. 
		ОСОБА_3 здійснює пов`язані з будівництвом дії, які виражаються в участі у масових заходах щодо будівництва зазначеного будинку та розміщує інформацію в соціальних мережах щодо будівництва спірного будинку. Зазначені дії відповідача порушують належні ТОВ «Будінформ» права, а саме: право мирно володіти своїм майном, право на підприємницьку діяльність, право на недоторканість ділової репутації, право на достовірність інформації та право на недопущення зловживання правом. У зв`язку з чим, позивач просив про задоволення позову.
		Ухвалою судді від 30 вересня 2019 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження.
		04 листопада 2019 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначила, що позивач не надав докази на підтвердження порушення своїх прав внаслідок розміщення відповідачем інформації в соціальних мережах, не надав доказів поширення відповідачем інформації, яка порушує законні права та інтереси позивача. Крім того, позивач не заявив вимоги про визнання інформації недостовірною та не вказав, яка саме інформація є недостовірною.
		26 листопада 2019 року позивач подав заяву про зупинення провадження у даній справі з підстав оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 жовтня 2019 року, яким визнано протиправним та скасовано дозвіл на виконання будівельних робіт ТОВ «Будінформ» щодо будівництва будинку з офісним приміщенням та вбудованою автостоянкою на АДРЕСА_1 .
		Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 27 листопада 2019 року у задоволенні клопотання позивача про зупинення провадження у справі відмовлено.
		Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 06 травня 2020 року підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до судового розгляду.
		В судовому засідання представник позивача позов підтримав, просив про його задоволення.
		Представник відповідача проти позову заперечував, просив відмовити в його задоволенні.
		Суд, всебічно з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні, заслухавши учасників справи, вважає встановленими такі факти та відповідні їм правовідносини, приходить до наступного.
		Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		Судом встановлено та не спростовується учасниками справи, що 31 серпня 2018 року Державною архітектурно-будівельною інспекцією України ТОВ «Будінформ» видано дозвіл як замовнику на виконання будівельних робіт щодо будівництва будинку АДРЕСА_1 .
		За період з 09 січня до 04 квітня 2019 року ОСОБА_3 в своєму аккаунті у мережі Фейсбук розміщувала публікації щодо будівництва будинку АДРЕСА_1 .
		Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києві від 15 жовтня 2019 року, залишеним без змін, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2019 року, визнано протиправним та скасовано дозвіл на виконання будівельних робіт щодо будівництва будинку АДРЕСА_1 , виданий Державною архітектурно-будівельною інспекцією України.
		Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
		Відповідно до пункту 3 частини другої статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, припинення дії, яка порушує право.
		Звертаючись до суду з позовом, позивач зазначав, що внаслідок участі ОСОБА_3  у масових заходах щодо будівництва будинку  АДРЕСА_1 ,  а також внаслідок публікацій ОСОБА_3 , поширених в соціальних мережах щодо будівництва цього будинку, відбулось порушення прав позивача на мирне володіння своїм майном, право на підприємницьку діяльність, право на недоторканість ділової репутації, право на достовірність інформації та право на недопущення зловживання правом.
		Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Відповідно до статей 77-80 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
		Статтею 81 ЦПК України передбачено,що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Виходячи із наведеного, позивач не надав належних та допустимих доказів про те, що ОСОБА_3 приймала участь у масових заходах щодо будівництва  АДРЕСА_1 й участь відповідача в цих заходах вплинула на права позивача мирно володіти своїм майном, право на підприємницьку діяльність, право на недоторканість ділової репутації, право на достовірність інформації та право на недопущення зловживання правом.
		Крім того, позивач просив зобов`язати ОСОБА_3 спростувати недостовірну інформацію, розміщену на її сторінці в соціальній мережі Фейсбук, зобов`язати відповідача вилучити цю інформацію з її сторінки в соціальній мережі Фейсбук, а також зобов`язати її припинити поширювати інформацію вживаючи слова «незаконність» та його синоніми по відношенню до діяльності ТОВ «Будінформ» та будівництва житлового будинку  АДРЕСА_1 .
		Статтею 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.
		Відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
		Таким чином, праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.
		Статтею 201 ЦК України передбачено, що честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.
		Главою 22 ЦК України визначено перелік особистих немайнових прав фізичної особи, серед яких і право на повагу до гідності та честі (стаття 297 ЦК України) та право на недоторканність ділової репутації (стаття 299 ЦК України).
		Згідно з частиною першою статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
		Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи, є сукупність таких обставин: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
		Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права (п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року №1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи").
		       Звертаючись до суду з вимогою про зобов`язання відповідача спростування та вилучення недостовірної інформації з соціальних мереж, позивач не надав доказів того, що зазначена інформація є недостовірною та що відповідач поширювала інформацію, яка є недостовірною.
		Виходячи із системного аналізу вищевказаних приписів національного законодавства, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача до ОСОБА_3 задоволенню не підлягають.
		Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
		Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 01 липня 2003 року).
		У зв`язку з відмовою у позові, відповідно до статті 141 ЦПК України, вимоги позивача про стягнення з відповідача судових витрат задоволенню не підлягають.
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 16, 28, 34, 40, 297, 299, 277 ЦК України та ст.ст. 10, 15, 88, 57, 60, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -
		 
		В И Р І Ш И В :
		 
		У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Будінформ» до  ОСОБА_3 про припинення дій, які порушують право - відмовити.
		 
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Печерський районний суд м. Києва до Київського апеляційного суду.
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.        
		 
		Повний текст рішення суду складено 20 травня 2020 року.
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Суддя                                                                            О.Л. Бусик

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...