Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2-2104/2001 : не визначено.
Надіслано судом: 26.05.2020. Зареєстровано: 27.05.2020. Забезпечено надання загального доступу: 28.05.2020.
Дата набрання законної сили: 26.05.2020
Номер судового провадження: 22-ц/818/2884/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		__________________________________________________________________
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		Справа № 2-2104/2001        
		Провадження №  22-ц/818/2884/20
		26 травня 2020 року 
		м. Харків
		Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
		головуючого        - Овсяннікової А.І., 
		суддів                - Коваленко І.П., Котелевець А.В.
		при вирішенні питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського районного суду Харківської області від 14 грудня 2001 року у складі судді Россолова В.Б. по справі № 2-2104/2001 за позовом Харківської районної державної адміністрації до ОСОБА_1 про вилучення земельної ділянки, - 
		ВСТАНОВИВ:
		У серпні 2001 року Харківська районна державна адміністрація звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про вилучення земельної ділянки.
		Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 14 грудня 2001 року позов задоволено частково.
		У серпні 2016 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
		Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 02 вересня 2016 року заяву ОСОБА_1 задоволено- поновлено строк на апеляційне оскарження рішення суду та відкрито провадження у справі.
		Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 12 грудня 2016 року рішення Харківського районного суду Харківської області від 14 грудня 2001 року скасовано та ухвалено нове, яким у задоволенні позову Харківської районної державної адміністрації відмовлено.
		На рішення апеляційного суду ОСОБА_3 в особі його представника ОСОБА_4 подав касаційну скаргу.
		Постановою Верховного Суду від 19 лютого 2020 року ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 02 вересня 2016 року та рішення Апеляційного суду Харківської області від 12 грудня 2016 року скасовано та справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		Ухвалою Харківського апеляційного суду від 03 квітня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху з підстав порушення вимог ст.354 ЦПК України та надано строк для усунення недоліків.
		19 травня 2020 року на виконання ухвали суду ОСОБА_1 в особі його представника ОСОБА_5 подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
		Клопотання задоволенню не підлягає.
		Згідно з частиною першою статті 290 ЦПК України від 18 липня 1963 року (у редакції, чинній на час ухвалення рішення суду першої інстанції) сторони, а також інші особи та прокурор, які брали участь у розгляді справи, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
		Частинами першою та четвертою статті 292 ЦПК України від 18 липня 1963 року (у редакції, чинній на час ухвалення рішення суду першої інстанції) передбачено, що апеляційні скарги, апеляційне подання прокурора на рішення суду першої інстанції можуть бути подані протягом одного місяця з наступного дня після проголошення рішення.
		Скарги, подання, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд за заявою особи, що їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановлюється ухвала.
		Відповідно до частин другої та третьої статті 89 ЦПК України від 18 липня 1963 року (у редакції, чинній на час ухвалення рішення суду першої інстанції) стороні або іншій особі, яка бере участь у справі, в разі пропуску встановленого законом строку з причин, визнаних судом поважними, суд може поновити пропущений строк.
		Питання про поновлення пропущеного строку вирішує з викликом сторін і повідомленням осіб, які беруть участь у справі, той суд, в якому слід було вчинити пропущену процесуальну дію або до якого слід було подати документ, проте неявка цих осіб не перешкоджає вирішенню поставленого перед судом питання.
		Відповідно до частини першої статті 231 ЦПК України від 18 липня 1963 року (у редакції, чинній на час ухвалення рішення суду першої інстанції) рішення суду, якщо воно не було оскаржене, набирає чинності після закінчення строку на апеляційне оскарження або на апеляційне подання. У разі подання апеляційної скарги рішення суду набирає чинності після розгляду справи судом апеляційної інстанції.
		Відповідно до пункту 10 Розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦПК України 18 березня 2004 року (в редакції, чинній на час звернення з апеляційною скаргою) неоскаржені судові рішення, ухвалені судом першої інстанції до набрання чинності цим Кодексом, набирають законної сили у порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України 1963 року.
		Згідно з пунктом 13 Перехідних положень ЦПК України, у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		Згідно частини 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Згідно ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення ОСОБА_1 зазначає, що його не було належним чином повідомлено про розгляд справи, він не отримував ані копії позовної заяви, ані судових повісток. Повістка на судове засідання від 09 листопада 2001 року не є належним повідомленням про розгляд справи, оскільки це повістка голови виконкому Русько-Тишківської сільської ради на його виклик . Повістка на а.с. 15, від отримання якої він начебто відмовився, не є належним доказом, оскільки не містить дати та місця її вручення, підписана невідомими особами. ОСОБА_6 , який на той час працював у Русько-Тишківській сільській раді спеціалістом, поставив свій підпис за проханням працівників сільради, однак він не був присутній при врученні цієї повітки та про фактичне вручення йому нічого не відомо. Судове рішення також ним своєчасно отримано не було. Про позбавлення його права на земельну ділянку він дізнався після оформлення права власності на неї іншою особою та початком її обробки. Він неодноразово звертався до правоохоронних та контролюючих органів для поновлення його порушеного права, однак зі змістом судового рішення його ознайомлено не було. Він неодноразово намагався отримати рішення суду, однак Харківським районним судом неодноразово йому було відмовлено. Копію судового рішення він отримав лише 13 липня 2016 року. З 11 по 29 липня 2016 року та з 01 по 18 серпня 2016 року перебував у робочому відрядженні у місті Києві.
		Рішення суду ухвалено 14 грудня 2001 року за участю представника позивача. Даних щодо направлення копії судового рішення після розгляду справи матеріали справи не містять. Відповідач ознайомився з матеріалами справи11 липня 2016 року та 13 липня 2016 року отримав копію рішення суду першої інстанції (а. с. 28). Апеляційна скарга подана 23 серпня 2016 року.
		Між тим, як вбачається з матеріалів справи, на підставі рішення Харківського районного суду Харківської області від 14 грудня 2001 року Харківською районною державною адміністрацією винесено розпорядження від 27 лютого 2002 року № 55 «Про зарахування земельної ділянки з фермерського господарства ОСОБА_1 до земель запасу» земельну ділянку з території фермерського господарства ОСОБА_1 площею 24,8 га зараховано до земель запасу Русько-Тишківської ради, ОСОБА_1 надано завдання оформити документи на право користування земельною ділянкою площею 12,3 га пасовищ, які залишились в його користуванні.
		Не погоджуючись з цим розпорядженням у березні 2014 року ОСОБА_1 подано адміністративний позов до Харківської районної державної адміністрації Харківської області щодо оскарження рішення. Обґрунтовуючи позов ОСОБА_1 зазначає, що він звертався до Харківського районного суду Харківської області для отримання рішення суду за позовом Харківської РДА про вилучення земельної ділянки та листом від 09 січня 2014 року йому надано відповідь про відсутність в архівах цивільної справи. Відсутність рішення суду, на підставі якого прийнято рішення Харківською РДА є підставою для скасування розпорядження від 27 лютого 2002 року.
		Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2014 року у адміністративній справі позов ОСОБА_1 залишено без розгляду у зв`язку з пропущенням строків звернення до суду.
		З тексту ухвали вбачається, що позивачем заперечуючи проти залишення позову без розгляду зазначив, що з 2008 року він оскаржував дане розпорядження до Прокуратури та Харківської РДА. 
		Отже, про порушення прав на земельну ділянку, а саме існування розпорядження Харківської РДА, прийнятого на підставі рішення суду від 14 грудня 2001 року, ОСОБА_1 було відомо ще у 2008 році.
		Між тим, причин незвернення до Харківського районного суду Харківської області щодо отримання копії рішення та неоскарження цього судового рішення впродовж 2008-2016 років ОСОБА_1 не наведено.
		Крім того, заперечуючи про повідомлення про розгляд справи на 09 листопада 2001 року відповідач посилається на нотаріально посвідчену заяву ОСОБА_6 , у якій останній повідомляє, що до будь-якої комісії з вручення повісток не входив, обставини виписування повістки від 31 жовтня 2001 року та її реального вручення ОСОБА_1 не відомі.
		Між тим повістка, від отримання якої відмовився відповідач, підписана, окрім ОСОБА_6 ще трьома особами -« ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 », а тому беззаперечно вважати, що такі обставини щодо відмови в отримання повістки не мали місце - не можна. 
		Щодо посилання представника апелянта, що квитанція на а.с. 14 від 27 листопада 2001 року про направлення судової повістки ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням є неналежним доказом, то дане ствердження спростовується матеріалами справи, оскільки на звороті даної квитанції знаходиться штамп поштового відділенням із зазначенням дати відправлення судової повістки (27 11 01).
		За таких обставин беззаперечно вважати, що про розгляд справи та існування судового рішення стало відомо лише 11 липня 2016 року - не можна. Обставин, що унеможливили оскарження судового рішення впродовж 15 років з часу його ухвалення не наведено.
		Згідно ст. 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
		Норми ЦПК України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
		Разом з тим, право суду на поновлення строку не є безмежним.
		У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод проголошено право на справедливий судовий розгляд.
		Одним з елементів справедливого судового розгляду є принцип правової визначеності прав і обов`язків сторін спору та неможливість безпідставного поновлення пропущеного процесуального строку для оскарження рішення суду, що набрало законної сили, лише з метою його скасування на шкоду інтересам іншого учасника процесу.
		Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, зі спливом значного проміжку часу, є порушенням принципу юридичної визначеності та «права на суд», гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункти 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року.
		Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. 
		У рішенні «Надточій проти України» від 15 травня 2008 року Європейський суд з прав людини нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
		Дії однієї сторони не повинні порушувати права іншої сторони.
		Поважних причин пропуску строку ОСОБА_1 в особі його представника ОСОБА_5 не наведено.
		Щодо клопотання відповідача про розгляд клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження за участю його представника, то воно задоволенню не підлягає, оскільки вимогами цивільного процесуального законодавства не передбачено вирішення цього питання у судовому засіданні за участю сторін. 
		За таких обставин у відкритті апеляційного провадження слід відмовити.
		Керуючись ст.ст.185, 356, 357 ЦПК України, -
		УХВАЛИВ:
		У задоволенні клопотання ОСОБА_1 в особі його представника ОСОБА_5 про розгляд клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження за участю представника - відмовити.
		Визнати неповажними наведені ОСОБА_1 в особі його представника ОСОБА_5 підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення.
		У задоволенні клопотання ОСОБА_1 в особі його представника ОСОБА_5 про поновлення строку на апеляційне оскарження на рішення Харківського районного суду Харківської області від 14 грудня 2001 року -відмовити.
		У відкритті провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського районного суду Харківської області від 14 грудня 2001 року у складі судді Россолова В.Б. по справі № 2-2104/2001 за позовом Харківської районної державної адміністрації до ОСОБА_1 про вилучення земельної ділянки- відмовити.
		Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
		Головуючий суддя                                                        А.І. Овсяннікова 
		Судді                                                                         І.П. Коваленко 
		                                                                       А.В. Котелевець

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...