Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 638/16050/16-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини у сфері службової діяльності; Зловживання впливом.
Надіслано для оприлюднення: 27.05.2020. Зареєстровано: 28.05.2020. Забезпечено надання загального доступу: 29.05.2020.
Дата набрання законної сили: 27.05.2020
Номер судового провадження: 1-кп/638/151/20
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42016000000002642

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		Справа № 638/16050/16-к
		Провадження № 1-кп/638/151/20
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		27 травня 2020 року Дзержинський районний суд м. Харкова в складі : 
		головуючого ОСОБА_1 
		за участю :
		секретаря ОСОБА_2 
		прокурора ОСОБА_3 , 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 1 в м. Харкові клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , по кримінальному провадженню № 42016000000002642 від 30.09.2016 року за ч. 2 ст. 369-2 КК України , ОСОБА_5 про повернення тимчасово вилученого майна,
		УСТАНОВИВ:
		До Дзержинського районного суду м. Харкова надійшло клопотання захисника ОСОБА_5 про повернення тимчасово вилученого майна. 
		В обгрунтування доводі клопотання зазначено, що 02 травня 2016 року в ході обшуку, який проводився за місцем мешкання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , були вилучені грошові кошти в розмірі 41 463 доларів США та 1295 грн. 50 коп., частина вилучених під час обшуку грошових коштів, а саме 31663 долари США є особистими коштами ОСОБА_4 , які він отримав від свого батька, ОСОБА_6 для купівлі квартири. Оскільки арешт на вилучене майно у строки передбачені чинним КПК України не накладався, це майно має бути повернуто особі, у якої воно було вилучене. Просить суд повернути грошові кошти в сумі 31663 долари США, які були тимчасово вилучені у ОСОБА_4 .
		В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_5 клопотання підтримали та просили задовольнити з підстав, наведених в його обгрунтування. Додатково пояснили, що в матеріалах кримінального провадження відсутня ухвала про накладення арешту на тимчасово вилучене майно. Факт відсутності вказаної ухвали підтверджується інформацією на адвокатський запит до Печерського районного суду м. Києва від 6 січня 2020 року , направлений до Печерського районного суду м. Києва з метою остаточного з`ясування питання, чи накладалися арешти на тимчасово вилучене майно або грошові кошти ОСОБА_4 15 січня 2020 року Печерським районним судом м. Києва надана відповідь на вищезазначений адвокатський запит, яким повідомлено, що відповідно до даних, які містяться в автоматизованій системі документообігу суду «Діловодство-3», станом на день надання відповіді судових проваджень за клопотанням органів досудового розслідування, а саме про арешт майна чи накладення арешту на грошові кошти, вилучені у ОСОБА_4 , на адресу суду не надходило. ОСОБА_4 пояснив, що вказані грошові кошти він отримав від свого батька, ОСОБА_6 , для купівлі квартири, що не було спростовано під час проведення досудового розслідування.
		Прокурор в судовому засіданні заперечувала проти задоволення клопотання.
		Суд, заслухавши учасників справи, оглянувши матеріали кримінального провадження № 42016000000002642 від 30.09.32016 року , дійшов наступного.
		За змістом ст. 169 КПК України, тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено: за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним; за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна; у випадках, передбачених ч. 5 ст. 171, ч. 6 ст. 173 КПК України, у разі скасування арешту.
		В судовому засіданні встановлено, що в рамках здійснення розслідування даного кримінального провадження 02 травня 2016 року в ході обшуку, який проводився за місцем проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , були вилучені грошові кошти в розмірі 41 463 долларів США та 1295 грн. 50 коп.
		Згідно з ч. 7 ст. 236 КПК України при обшуку слідчий, прокурор має право серед іншого, оглядати і вилучати речі і документи, які мають значення для кримінального провадження. Предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
		Разом з тим, сам по собі факт надання дозволу на проведення обшуку з метою виявлення та вилучення певних речей та документів, предметів і грошових коштів ще не вказує на те, що вилучені речі, предмети та документи відповідають критеріям, визначеним ч.2 ст. 167, ст. 98 КПК України. Зазначене також обґрунтовується тим, що у випадку вилучення майна, яке, за переконанням органу досудового розслідування, містить відомості про обставини вчинення кримінального правопорушення чи здобуте злочинним шляхом, тощо, він не пізніше наступного робочого дня зобов`язаний звернутись до слідчого судді з клопотанням в порядку ч. 5 ст. 171 КПК України про його арешт, довівши наявність обставин, визначених ст. 98, ч. 2 ст. 167, ст. 170 КПК України.
		У відповідності до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
		З доводів клопотання слідує, і зазначені обставини прокурором не спростовані, що орган досудового розслідування не звертався до слідчого судді з клопотанням в порядку ст. ст. 170-172 КПК України про арешт майна, вилучено під час обшуку в рамках вищевказаного кримінального провадження, а саме грошових коштів у сумі 41 463 доларів США та 1295 грн. 50 коп., а відтак, останнє має режим тимчасово вилученого майна.
		Відповідно до ст.169 КПК України тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено, зокрема, за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна у випадках, передбачених ч. 5 ст.171, ч. 6 ст. 173 цього Кодексу.
		Водночас, ст.ст. 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому КПК.
		Європейський Суд з прав людини в контексті вищевказаних положень, у своєму рішенні від 07.07.2007 року у справі «Смирнов проти Росії» вказав, що невизначене формулювання обсягу обшуку дало органу влади па власний розсуд вирішувати, які матеріали підлягають вилученню, що призвело до вилучення, крім документів, які стосуються справи, деяких особистих речей. ЄСПЛ зазначив, що відсутність вказівки на конкретну мету обшуку є порушенням ст. 6 Конвенції. Аналогічна позиція ЄСПЛ міститься в рішенні від 15.07.2003 року у справі «Ернст та інші проти Бельгії», де вказано, що ордер на проведення обшуку не містив інформації щодо мети проведення обшуку та про предмети, що підлягають вилученню. Таким чином, слідчих було наділено широкими повноваженнями, обшуки не були пропорційними.
		Частина перша ст. 16 КПК України імперативно встановлює, що позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
		Натомість ч. 2 цієї статі визначає, що на підставах та в порядку, передбаченому цим Кодексом, допускається тимчасове вилучення майна без судового рішення.
		Отже, згідно зі ст. 16 КПК України виключно судовим рішенням особу може бути позбавлено права власності та лише судовим рішенням обмежується право власності. Без судового рішення згідно ч. 2 ст. 16 КПК можливе обмеження права власності лише шляхом застосування процедури "тимчасового вилучення майна", яка визначена ст.ст. 167-169 КПК України.
		У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої ст. 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.
		Виходячи зі змісту ст. 16 КПК про те, що позбавлення або обмеження прана власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, єдиним таким судовим рішенням, передбаченим КПК, яке призначене обмежувати право власності у кримінальному провадженні є ухвала про арешт майна.
		Право власності, згідно із Цивільним кодексом України , є поєднанням права володіння, користування та розпоряджання. Відповідно, визначення поняття арешту у ч. 1 ст. 170 КПК свідчить про його спрямованість саме на тимчасове обмеження права власності у всій його повноті або ж частково. Цією нормою визначено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном.
		Згідно із положенням ч. 5 ст. 173 КПК в ухвалі про арешт майна має бути прописано, в якій саме частині обмежується право власності: заборона, обмеження розпоряджатися або користуватися майном.
		Аналіз вказаних норм свідчить про те, що тимчасово вилучене майно у кримінальному провадженні після спливу строків, визначених у ч. 5 ст. 171 КПК може мати лише один статус - арештованого.
		Отже, за відсутності судового рішення про арешт майна в порядку ч. 5 ст. 171 КПК України, воно вважається тимчасово вилученим та підлягає негайному поверненню володільцю.
		Суд виходить також з того, що на підставі норми ст.100 КПК України речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених ст.ст. 160-166, 170-174 цього Кодексу. Речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ або документ, зобов`язана зберігати їх у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні. Речові докази, які отримані або вилучені слідчим, прокурором, оглядаються, фотографуються та докладно описуються в протоколі огляду. Зберігання речових доказів стороною обвинувачення здійснюється в порядку, визначеному КМ України. Документ повинен зберігатися протягом усього часу кримінального провадження. За клопотанням володільця документа слідчий, прокурор, суд можуть видати копії цього документа, за необхідності - його оригінал, долучивши замість них до кримінального провадження завірені копії.
		Вилучені під час обшуку грошові кошти у сумі 31663 долари США не містять на собі слідів злочину, з матеріалів кримінального провадження не вбачається , що вони є предметом злочинної діяльності. 
		На підставі протоколу Першого Конвенції Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
		Згідно з ст.2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
		В силу приписів ч. 1 ст. 22 КПК України , кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності.
		З огляду на те, що слідчий чи прокурор не зверталися до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на тимчасово вилучене майно, суд вважає, що клопотання захисника ОСОБА_5 законне та обґрунтоване , підлягає задоволенню. Відповідно наявні законні підстави для повернення ОСОБА_4 тимчасово вилученого 02 травня 2016 року в ході обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , майна, а саме : грошових коштів в сумі 31663 долари США, які є особистими коштами ОСОБА_4 . 
		 
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 3, 22, 98, 100, 114, 168, 169, 171, 173, 236, 372, 376, 532 КПК України, суд ,
		УХВАЛИВ:
		 
		Клопотання адвоката ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4 про повернення тимчасово вилученого майна, задовольнити.
		Зобов`язання уповноваженого прокурора Генеральної прокуратури України повернути грошові кошти в сумі 31663 долари США, які були тимчасово вилучені під час обшуку 02 травня 2020 року у кримінальному провадженні №42016000000000960 від 7 квітня 2016 року, які передано на зберігання на депозитних рахунок Генеральної прокуратури України відповідно до постанови про передачу грошових коштів на депозитний рахунок від 16 червня 2016 року за квитанцією до прибуткового касового ордеру № 24 від 22 червня 2016 року .
		 
		Ухвала оскарженню не підлягає.
		 
		 
		 
		Головуючий :

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...