Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 711/8218/18 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти громадського порядку та моральності.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 28.05.2020. Забезпечено надання загального доступу: 28.05.2020.
Дата набрання законної сили: 21.05.2020
Номер судового провадження: 51-4957км19
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12018251010001236

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		21 травня 2020 року
		м. Київ
		справа № 711/8218/18
		провадження № 51- 4957 км 19
		Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого ОСОБА_1 ,
		суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
		прокурора ОСОБА_5 , 
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах засудженого ОСОБА_7 , на вирок Придніпровського районного суду м. Черкаси від 01 липня 2019 року та ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 12 листопада 2019 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018251010001236, за обвинуваченням 
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Костянтинівка Смілянського району Черкаської області, жителя АДРЕСА_1 , раніше судимого:
		1) вироком Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 21 січня 2004 року за ч. 2 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, звільненого 15 серпня 2008 року на підставі постанови Придніпровського районного суду м. Черкаси, відповідно до ст. 81 КК України, умовно-достроково з невідбутим строком 2 місяці 9 днів;
		2) вироком Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 25березня 2009 року за ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років, звільненого 20 червня 2017 року по відбуттю покарання
		у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 121, ч. 4 ст. 296 КК України.
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами 
		першої та апеляційної інстанцій обставини
		Вироком Придніпровського районного суду м. Черкаси від 01 липня 2019 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, за ч. 4 ст. 296 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. Цивільний позов ОСОБА_8 задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_7 на користь потерпілого ОСОБА_8 3229,64 грн в рахунок відшкодування завданої злочином матеріальної шкоди та 20000 грн в рахунок відшкодування завданої злочином моральної шкоди, а всього 23229, 64 грн. Цивільний позов ОСОБА_9 задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_7 на користь потерпілої ОСОБА_9 1039 грн в рахунок відшкодування завданої злочином матеріальної шкоди та 5000 грн в рахунок відшкодування завданої злочином моральної шкоди, а всього 6039 грн.
		Вирішено питання речових доказів та процесуальних витрат.
		Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 12 листопада 2019 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_7 змінено в частині стягнення моральної шкоди. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь потерпілого ОСОБА_8 50000 грн та потерпілої ОСОБА_9 20000 грн в рахунок відшкодування завданої злочином моральної шкоди.
		За обставин, встановлених судом та детально викладених у вироку, ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за те, що він, 19 лютого 2018 року, близько 21:30 год, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, в громадському місці  на площадці між 4 та 5 поверхами під`їзду № 2 в будинку АДРЕСА_2 , з хуліганських мотивів, грубо порушуючи громадський порядок, розпочав конфлікт з потерпілими  подружжям ОСОБА_10 , діючи з особливою зухвалістю, яка виразилась у приниженні їх честі та гідності, виражаючись нецензурними словами, заподіянні тілесних ушкоджень потерпілим, напав на ОСОБА_8 та завдав йому не менше трьох ударів рукою в область лівої частини грудної клітки та лівої щелепи, а в подальшому схопивши скляну пляшку та розбивши її, спеціально пристосував для нанесення тілесних ушкоджень та використовуючи уламок горловини («розочку») завдав потерпілому ОСОБА_8 один точковий удар в область лівого ока, спричинивши тяжке тілесне ушкодження.
		Крім того, ОСОБА_7 , продовжуючи свої хуліганські дії, на зауваження присутніх припинити їх не відреагував, а навпаки умисно завдав один удар рукою в область правого ока потерпілій ОСОБА_9 та схопивши іншу скляну пляшку і розбивши її, спеціально пристосував для нанесення тілесних ушкоджень та використовуючи уламок горловини («розочку») завдав потерпілій ОСОБА_9 один точковий удар в область правого ока, спричинивши легке тілесне ушкодження.
		Після цього, ОСОБА_7 забіг до своєї квартири АДРЕСА_3 , де озброївшись кухонним ножем, намагався повернутись на сходи та продовжити хуліганські дії, висловлюючи погрози фізичного насильства щодо потерпілих, проте вхідні двері його квартири були заблоковані свідками події до приїзду працівників поліції, які його затримали. 
		Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, ставить питання про скасування судових рішень щодо ОСОБА_7 та закриття кримінального провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України, в зв`язку з не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості останнього у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченихч. 1 ст. 121, ч. 4 ст. 296 КК України. Стверджує про неповноту судового розгляду та невідповідність висновків фактичним обставинам кримінального провадження. Вважає, що у матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які достатні докази, які б підтверджували винуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень. На думку захисника, в діях засудженого відсутні обов`язкові складові ознаки злочину, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, а також доведеність винуватості у вчиненні злочину, передбаченому ч. 1 ст. 121 КК України ґрунтуються на припущеннях та недопустимих доказів. Також вважає, що медична документація, на підставі якої було зроблено висновок експерта, не відкрита стороні захисту у порядку, встановленому ст. 290 КПК України. Стверджує, що рішення суду апеляційної інстанції не відповідає положенням ст. 419 КПК України, оскільки в ньому не було дано вмотивованих відповідей на доводи його апеляційної скарги.
		Позиції інших учасників судового провадження
		Під час касаційного розгляду прокурор висловила міркування щодо відсутності підстав для задоволення касаційної скарги захисника.
		Мотиви Суду
		Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваження лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. 
		Відповідно до ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
		Отже, касаційний суд не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.
		Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
		Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Згідно зі ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
		Положення ст. 94 КПК України передбачають, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів  з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили. 
		Відповідно до ст. 91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, в тому числі, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у його вчиненні, форма вини, мотив і мета його вчинення.
		Кримінальний процесуальний закон передбачає, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
		Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
		Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.
		Як убачається з матеріалів кримінального провадження, вказаних вимог закону при розгляді справи щодо ОСОБА_7 дотримано в повному обсязі.
		За встановлених судом фактичних обставин кримінального провадження дії ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 121, ч. 4 ст. 296 КК України кваліфіковані вірно.
		В основу вироку суд обґрунтовано поклав послідовні показання потерпілих ОСОБА_8 та ОСОБА_9 щодо подій, під час яких вони отримали тяжких та легких тілесних ушкоджень, відповідно, показання свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , які були очевидцями події злочинів, дані протоколів слідчих дій, висновки судових експертиз, а також показання самого ОСОБА_7 , який в судовому засіданні не заперечував факт заподіяння потерпілим тілесних ушкоджень, проте вважав, що діяв з метою самозахисту. 
		Досліджені в судовому засіданні докази є логічними, послідовними, узгоджуються між собою, не викликають сумнівів у їх достовірності та об`єктивно підтверджують винуватість ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, за які його засуджено.
		Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , апеляційний суд навів належні і достатні мотиви та підстави ухвалення рішення і не встановив істотних порушень кримінального процесуального закону, які б тягли безумовне скасування чи зміну вироку суду першої інстанції. 
		Судові рішення свідчать, що суди ретельно перевіряли доводи, аналогічні тим, що викладені у касаційній скарзі захисника ОСОБА_6 . Зазначені в них мотиви про визнання цих доводів безпідставними, Суд знаходить обґрунтованими і такими, що відповідають дослідженим у судовому засіданні доказам. 
		Доводи захисника про відсутність обов`язкових складових ознак об`єктивної сторони складу злочину хуліганства та таких кваліфікуючих ознак, як особлива зухвалість та мотив явної неповаги до суспільства, а також застосування предмета спеціально пристосованого для нанесення тілесних ушкоджень, нічим необґрунтовані та не підтверджені,  безпідставні.
		Так, безпосереднім об`єктом кримінально-правової охорони за статтею 296 КК України є громадський порядок, тобто суспільні відносини, що сформовані внаслідок дії правових норм, а також моральних-етичних засад, звичаїв, традицій та інших позаюридичних чинників і полягає в дотриманні усталених правил співжиття.
		Хуліганство з об`єктивної сторони полягає в посяганні на ці правоохоронювані цінності, що супроводжується особливою зухвалістю або винятковим цинізмом. Таке посягання, як правило, здійснюється у людних або громадських місцях, зазвичай з ініціативи правопорушника, супроводжується нецензурною лайкою та/або фізичним насильством, пошкодженням майна і призводить до заподіяння моральної та матеріальної шкоди.
		Хуліганські дії завжди посягають на громадський порядок. Проявами особливої зухвалості під час цих дій є нахабне поводження, буйство, бешкетування, поєднане з насильством, знищення або пошкодження майна, тривале порушення спокою громадян, зрив масового заходу, тимчасове порушення нормальної діяльності установи, підприємства, організації або громадського транспорту тощо. 
		Обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони хуліганства є мотив явної неповаги до суспільства. Домінування у свідомості винного такого внутрішнього спонукання і відсутність особистого мотиву посягання на потерпілого є головним критерієм хуліганства, як злочину проти громадського порядку та моральності.
		Головною рушійною силою хуліганських дій є бажання завдати шкоди не конкретно визначеному потерпілому, а протиставити себе оточуючим узагалі, показати свою зверхність, виразивши явну зневагу до загальноприйнятих норм і правил поведінки. Означені дії не зумовлені особистими мотивами й конкретною метою, а за своїми внутрішніми чинниками фокусуються в напрямку тотального негативізму й ворожого ставлення до суспільства. Протиправні діяння вчиняються за відсутності зовнішнього приводу або з незначного приводу і зазвичай спрямовані на випадкові об`єкти. Якщо хуліганству передує конфлікт винного з потерпілим (потерпілими), такий конфлікт провокується самим винним як зухвалий виклик соціальному оточенню, і реакція інших на провокуючі дії, в тому числі спроба їх припинити, стають приводом для подальшого насильства.
		Відповідно до фактичних обставин справи, встановлених на підставі безпосередньо досліджених в судовому засіданні доказів, зокрема показань потерпілих та свідків, підставою для висловлювання ОСОБА_7 в громадському місці нецензурною лайкою, завдання ударів кулаком щодо потерпілого ОСОБА_8 та подальшого вчинення насильницьких дій щодо останнього і потерпілої ОСОБА_9 став незначний привід. При цьому конфлікт був спровокований саме ОСОБА_7 , як зухвалий виклик соціальному оточенню, і реакція потерпілих на провокуючі дії стала приводом для подальшого насильства з боку ОСОБА_7 . Обстановка й обставини події, динаміка їх розвитку й об`єктивні ознаки нахабної поведінки засудженого свідчать про те, що вона не була зумовлена особистою неприязню до ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , а саме бажанням протиставити себе суспільству, продемонструвати зневагу до загальноприйнятих норм і правил поведінки, та супроводжувалась особливою зухвалістю у виді приниження гідності потерпілих, поєднаного з насильства над ними.
		Врахувавши викладене, дослідивши зібрані у справі докази, та постановляючи вирок, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_7 , вчинив суспільно-небезпечне діяння та встановив сукупність усіх передбачених законом ознак складу злочину, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.
		Безпідставними є й доводи касаційної скарги захисника про відсутність у діях ОСОБА_7 складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України , оскільки у нього не було умислу на заподіяння потерпілому саме тяжких тілесних ушкоджень і він лише оборонявся від протиправного посягання з боку останнього.
		Відповідно до встановлених судом у вироку фактичних обставин кримінального провадження ознак стану необхідної оборони в умисних діях ОСОБА_7 не вбачається. Саме ОСОБА_7 виступив ініціатором конфлікту і першим застосував насильство. При цьому, навіть за умови спрямованості умислу ОСОБА_7 на заподіяння невизначеної шкоди здоров`ю потерпілого, а не конкретно тяжкого тілесного ушкодження, кримінальна відповідальність настає за тілесне ушкодження, яке було фактично заподіяне. 
		За таких обставин, дії ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 121 КК України кваліфіковано правильно.
		Вирок суду є законним, обґрунтованим та відповідає вимогам ст. 374 КПК України.
		Доводи касаційної скарги захисника щодо недопустимості покладених в основу обвинувального вироку доказів є безпідставними. 
		У відповідності до приписів ст. 290 КПК України стороні захисту було надано доступ до матеріалів досудового розслідування, з якими ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_6 ознайомились 26 вересня 2018 року. 
		Згідно висновку об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладеного у постанові від 27 січня 2020 року (справа № 754/14281/17, провадження № 51-218 кмо 19), відсутність у матеріалах кримінального провадження медичних документів, на підставі яких сформовано висновок експерта, невідкриття цих документів стороні захисту на стадії виконання ст. 290КПК України не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону в аспекті ст. 412 вказаного Кодексу, автоматично не тягне визнання експертного дослідження недопустимим доказом й скасування на підставі п. 1 ч.1 ст. 438 КПК України судових рішень, якщо зазначені документи було отримано у визначеному законом порядку, і згадана сторона не клопотала про надання доступу до медичних документів або при здійсненні судового чи апеляційного провадження їй було забезпечено можливість реалізувати право на ознайомлення з такими документами. 
		Як убачається з матеріалів справи, в ході збирання доказів на виконання приписів ч. 2 ст. 242 КПК України щодо обов`язковості проведення експертизи на предмет встановлення тяжкості та характеру тілесних ушкоджень стороною обвинувачення було забезпечено проведення судово-медичної експертизи. 
		Враховуючи, що зазначену експертизу проведено особою, яка володіє спеціальними знаннями, має право відповідно до Закону України «Про судову експертизу» на проведення експертизи та попереджена про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, об`єктивних підстав не довіряти результатам експертизи та вважати її висновки недостовірними у суду не було. 
		Експертиза містить посилання на медичні документи, що були об`єктом експертного дослідження, а також перелік запитань, поставлених перед експертом. За наявності сумнівів щодо достовірності медичних документів, які були об`єктом експертного дослідження, сторона захисту, реалізуючи закріплені у статтях 22, 26 КПК України принципи змагальності й диспозитивності, на стадії дослідження доказів мала процесуальну можливість клопотати про надання відповідних документів, однак цього не зробила. Порушень порядку отримання наданих експерту для дослідження медичних документів не встановлено. Тому, посилання захисника на стадії перегляду вироку на недопустимість висновків експерта є необґрунтованими. 
		Переглянувши вирок в межах апеляційних скарг, зокрема, і захисника, надавши відповідним доводам належну оцінку, які є аналогічним за змістом доводам його касаційної скарги, апеляційний суд обґрунтовано погодився з висновками місцевого суду в частині допустимості покладених в основу обвинувального вироку доказів та доведеності винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 121, ч. 4 ст. 296 КК України. Підстав для повторного дослідження в порядку ч. 3 ст. 404 КПК України обставин, встановлених під час кримінального провадження, в апеляційного суду не було.
		Ухвала апеляційного суду достатньо вмотивована та відповідає вимогам ст.419КПК України.
		Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б безумовною підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, не встановлено. 
		За таких обставин, касаційна скарга захисника не підлягає задоволенню.
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд
		ухвалив:
		Вирок Придніпровського районного суду м. Черкаси від 01 липня 2019 року та ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 12 листопада 2019 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6  без задоволення. 
		Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає. 
		Судді:
		 
		ОСОБА_1  ОСОБА_2  ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...