Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 569/1192/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про захист немайнових прав фізичних осіб, з них.
Надіслано для оприлюднення: 28.05.2020. Зареєстровано: 29.05.2020. Забезпечено надання загального доступу: 29.05.2020.
Дата набрання законної сили: 13.08.2020
Номер судового провадження: 2/569/1717/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 569/1192/20
		 
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		        19 травня 2020 року 
		       Рівненський міський суд Рівненської області в складі:
		       головуючого судді Харечка С.П.,
		       при секретарі - Глотовій П.В.
		       з участю: позивача ОСОБА_1 
		розглянувши у закритому судовому засіданні позовну заяву ОСОБА_1 до Громадської організації «Агенція журналістських розслідувань «Четверта влада» про зобов`язання вчинити дії, 
		ВСТАНОВИВ:
		23 січня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Рівненського міського суду із позовною заявою до Громадської організації «Агенція журналістських розслідувань «Четверта влада» про зобов`язання вчинити дії, в якій просить суд: зобов`язати Громадську організацію « Агенція журналістських розслідувань «Четверта влада»» видалити та знищити його персональні дані, інформацію про його життя, роботу, фінансові доходи, здоров`я його батьків та його особисті фотографії, що були розміщені в публікації під назвою « Депутати і чиновники проти бізнесмена: історія неуспіху поблизу Рівного» в Інтернеті на сайті порталі Четверта влада та в соціальній мережі Facebook.
		В обґрунтування позову вказує, що 10 липня 2019 року журналістами Громадської організації « Агенція журналістських розслідувань «Четверта влада» в Інтернеті на сайті порталі Четверта влада та в соціальній мережі Fасеbоок були розміщені матеріали журналістських розслідувань корупції в Обарівській сільській раді Рівненського району Рівненської області. В даній публікації під назвою « Депутати і чиновники проти бізнесмена: історія неуспіху поблизу Рівного» містяться його персональні дані: фотографії та конфіденційна інформація про нього. Дані матеріали містять інформацію про його життя, роботу, фінансові доходи, здоров`я його батьків. Вказує, що журналісти зруйнували його репутацію поставивши на ньому клеймо неуспішної людини та жебрака, принизили його публічно. В 2018 року він звернувся до журналіста Громадської організації « Агенція журналістських розслідувань « «Четверта влада»» ОСОБА_2 та повідомив та надав матеріали про масштабну корупцію в Обарівській сільській ради Рівненського району від якої він теж постраждав. Зазначає, що журналістка ввійшла в довіру і випитала в нього інформацію яка не має відношення до корупції в Обарівській сільській раді, а саме інформацію про його особисте життя, про його доходи, про його роботу та здоров`я батьків. Вказує, що розповідаючи інформацію про себе він навіть не міг подумати що все це в принизливій формі буде викладено в Інтернеті в загальному доступі та далі буде розповсюджуватися в мережі Facebook. Дані матеріали в Інтернеті за публікаціями Громадської організації « Агенція журналістських розслідувань « Четверта влада»» принизили його, як людину та спричинили йому моральне страждання. Зазначає, що дані матеріали вже негативно вплинули на його бізнес, стосунки в сім`ї та відношення до нього знайомих та друзів а також на адаптацію в суспільному житті. Вказує, що він не є публічною людиною, ні державним службовцем ні депутатом і не давав згоди на публікації інтимних подробиць його життя в принизливій формі. Він звертався до журналістки ОСОБА_2 з проханням видалити та знищити з матеріалів журналістських розслідувань його персональні дані та фотографії, інформацію про здоров`я його батьків, але журналістка повідомила його про те що він має такий світогляд і що вона не вбачає порушення його права, навіть не замінили його персональні дані на слово - підприємець, навіть не видалили його особисті фотографії розміщення в соціальних мережах, на яких він ні усної ні письмової згоди не надавав. Через три місяці з дня публікацій він звернувся письмово до відповідача з проханням видалити та знищити його персональні дані та фотографії з публікацій, матеріали на той час уже були застарілими, але на свої два листа він навіть відповіді не отримав. Вказує, що звернувся до Уповноваженого з прав людини Верховної ради України про допомогу де йому було запропоновано звернутися до суду. У зв`язку з цим звертається до суду з даною позовною заявою.
		В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити з підстав викладених у матеріалах справи.
		Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи був повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила. 28 лютого 2020 року головний редактор АЖР « Четверта влада» В.Торбіч подав суду відзив на позовну заяву, в якому вказав, що позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити в задоволенні позову повністю.
		Заслухавши пояснення позивача, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість заявлених вимог, суд дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити з таких підстав.
		Судом встановлено, що 10 липня 2019 року журналістами Громадської організації « Агенція журналістських розслідувань «Четверта влада» в Інтернеті на сайті порталі Четверта влада та в соціальній мережі Fасеbоок були розміщені матеріали журналістських розслідувань корупції в Обарівській сільській раді Рівненського району Рівненської області, під назвою « Депутати і чиновники проти бізнесмена: історія неуспіху поблизу Рівного».
		Відповідно до ст. 28 Конституції України, ст. 270 ЦК України, фізична особа має право, зокрема, на повагу до гідності та честі.
		Також, статтею 32 Конституції України проголошено, що кожному гарантується судовий захист права спростувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням і поширенням такої недостовірної інформації.
		Згідно з ст. 277 ЦК України, фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Спростування здійснюється, зазвичай, у такий самий спосіб, у який була поширена неправдива інформація, з урахуванням того, що спростування повинно бути ефективним, тобто охопити максимальну кількість реципієнтів, що сприйняли попереднє поширення інформації. Негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного.
		Відповідно до п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27.02.2009 р. «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
		Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
		Відповідно до ст.ст. 297, 299 ЦК України, кожен має право на повагу до його гідності, честі та недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності, честі та ділової репутації.
		Згідно п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 р. «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» визначено, що належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайту, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві.
		Відповідно до ч.ч. 1, 4, 6, 7 ст. 277 ЦК України, фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
		Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.
		Згідно з положеннями ст. 277 ЦК України, обов`язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.
		Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням. Оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, в тому числі гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Саме тому не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки, поширені в засобі масової інформації, принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому ж засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Більше того, якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на відповідача може бути покладено обов`язок відшкодувати моральну шкоду.
		Згідно з п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», відповідно до статті 277 ЦК України, не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності ( на відміну від перевірки дійсності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні статті 10 Конвенції.
		Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною, передбачено право кожного на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.
		Як вбачається із матеріал справи та наданих в судовому засіданні пояснень позивача, всю інформацію, яку було опубліковано відповідачем він сам розповів, однак він не думав, що дана інформація буде поширена в засобах масової інформації. Як пояснив ОСОБА_1 спілкуючись з журналістами, він розказував про неї інформацію для того, щоб відповідач здійснював журналістське розслідування. 
		Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
		Відповідно до ч.ч.1,5 ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
		Згідно ч.ч.1,2 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Пунктом 6 постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» передбачено, що позови про захист гідності, честі чи ділової репутації вправі пред`явити фізична особа у разі поширення про неї недостовірної інформації, яка порушує її особисті немайнові права, а також інші заінтересовані особи (зокрема, члени її сім`ї, родичі), якщо така інформація прямо чи опосередковано порушує їхні особисті немайнові права.
		Всупереч вказаної норми, жодним доказом не підтверджено поширення недостовірної інформації відносно позивача, отже відсутній факт порушення особистих немайнових прав ОСОБА_1 .
		Крім того, суд звертає увагу на ту обставину, що відповідно до ст. 301 ЦК України, фізична особа має право на особисте життя. Фізична особа сама визначає своє особисте життя і можливість ознайомлення з ним інших осіб, фізична особа має право на збереження у таємниці обставин свого особистого життя. Обставини особистого життя фізичної особи можуть бути розголошені іншими особами лише за умови, що вони містять ознаки правопорушення, що підтверджено рішенням суду, а також за її згодою. ОСОБА_1 сам звернувся до відповідача та розказав їм інформацію про своє життя. Дана обставина підтверджена самим позивачем.
		За таких обставин суд дійшов висновку відмовити в задоволенні позовних вимог.
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 258, 259, 264, 265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд - 
		ВИРІШИВ:
		В задоволені позову ОСОБА_1 до Громадської організації «Агенція журналістських розслідувань «Четверта влада» про зобов`язання вчинити дії - відмовити.
		Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.
		Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 
		Відповідач: Громадська організація «Агенція журналістських розслідувань «Четверта влада», місце знаходження: 33010, м.Рівне, вул.. Дубенська, буд.46, кв.75, код ЄДРПОУ 34580596.
		Повний текст рішення виготовлено 28 травня 2020 року.
		 
		Суддя С.П. Харечко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...