Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 279/3334/17 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 29.05.2020. Забезпечено надання загального доступу: 29.05.2020.
Дата набрання законної сили: 20.05.2020
Номер судового провадження: 61-38688ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем  України
		 
		20 травня 2020 року
		м. Київ
		 
		справа № 279/3334/17-ц
		провадження № 61-38688 св 18 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		 
		головуючого - Луспеника Д. Д.,
		суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,                Черняк Ю. В., 
		 
		учасники справи:
		позивач -  ОСОБА_1 ,
		відповідач - приватне підприємство «Укрпалетсистем», 
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу  ОСОБА_1 на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 07 лютого 2018 року у складі судді 
		Коренюка В. П. та постанову Апеляційного суду Житомирської області 
		від 16 травня 2018 рокуу складі колегії суддів: Миніч Т. І., Павицької Т. М., Трояновської Г. С., 
		ВСТАНОВИВ:
		1.                 Описова частина 
		Короткий зміст позовних вимог
		У серпні 2017 року  ОСОБА_1  звернувся до суду з позовом, який 
		було уточнено, до приватного підприємства «Укрпалетсистем» (далі - 
		ПП «Укрпалетсистем») про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. 
		Позовна заява мотивована тим, що з 03 квітня 2016 року він працював 
		у ПП «Укрпалетсистем» оператором автозаправних станції № 63 (далі - АЗС № 63) З правилами внутрішнього трудового розпорядку, графіком роботи 
		та оплатою праці він був ознайомлений в усній формі, однак у дійсності графік роботи та оплата праці безпідставно змінювалися, що свідчило про порушення роботодавцем законодавства про працю та стало причиною написання ним 19 липня 2017 року заяви про звільнення за власним бажанням. Наказом ПП «Укрпалетсистем» від 20 липня 2017 року № 362-к його було звільнено з роботи із виплатою компенсації за невикористану 
		ним відпустку. Зазначав, що про своє звільнення він був повідомлений 
		по телефону, а з самим наказом ознайомився 24 липня 2017 року та у той самий день отримав трудову книжку.
		Не погоджуючись із причиною звільнення до сплину двотижневого строку попередження про звільнення, а саме 27 липня 2017 року, він звернувся 
		до відповідача із заявою про внесення змін до наказу про звільнення 
		та просив виплатити йому вихідну допомогу, проте відповідачем не було прийнято до уваги його звернення.
		Вважав наказ про звільнення незаконним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки відповідачем було порушено законодавство 
		про працю, а саме, при його звільненні із займаної посади було безпідставно застосовано частину першу статті 38 КЗпП України.
		Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд скасувати наказ
		ПП «Укрпалетсистем» від 20 липня 2017 року № 362-к про його звільнення, поновити його на роботі та стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 20 липня 2017 року по день ухвалення рішення.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції 
		Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області 
		від 07 лютого 2018 року у задоволенні позову  ОСОБА_1 відмовлено.
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що звільнення за власним бажанням є волевиявленням ОСОБА_1 , у позовній заяві відсутні докази про його намір відкликати заяву про звільнення або продовжувати трудові відносини з ПП «Укрпалетсистем», а тому позов є безпідставним.
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		Постановою Апеляційного суду Житомирської області від 16 травня 
		2018 року апеляційну скаргу  ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області 
		від 07 лютого 2018 року залишено без змін. 
		Погоджуючись із висновком районного суду, апеляційний суд також 
		вказав, що позивачем не доведено достатніми та допустимими доказами порушення відповідачем трудового законодавства, оскільки підставою звільнення працівника була його заява, про факт подання якої ним не заперечувалось, при цьому у вказаній заяві відсутнє посилання на частину третю статті 38 КЗпП України. Саме по собі звільнення до закінчення двотижневого строку попередження не може бути підставою для поновлення на роботі.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким його позов задовольнити. 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції 
		Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду 
		від 08 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її матеріали з Коростенського міськрайонного суду Житомирської області. 
		У лютому 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 травня 2020 року справу за позовом  ОСОБА_1  до ПП «Укрпалетсистем» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу призначено до судового розгляду. 
		Аргументи учасників справи
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що оскаржувані судові рішення є незаконними та необґрунтованими, оскільки судами не було встановлено і враховано усіх обставин справи. Судові рішення суперечать існуючій судовій практиці, так як саме роботодавець має довести законність звільнення. Зокрема, суди зробили неправильні висновки про наявність у позивача наміру звільнитись за власним бажанням, при цьому 
		не посилались на жодну обставину або доказ, на яких він ґрунтується, 
		не з`ясували підстави для такого звільнення та не прийняли до уваги дійсні причини, які спонукали ОСОБА_1 до вказаних дій. Судові рішення 
		є невмотивовані, що порушує вимоги статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. 
		 
		 
		Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
		У вересні 2018 року ПП «Укрпалетсистем» подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому зазначено, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, а доводи касаційної скарги - безпідставними. У заяві про звільнення позивача не було посилання на частину третю статті 38 КЗпП України та на строк розірвання трудового договору, що не є підставою для ПП «Укрпалетсистем» здійснювати 
		виплати вихідної допомоги звільненому працівнику. Крім того, у позивача відсутнє бажання поновитися на роботу, так як він працевлаштувався помічником адвоката, тобто має постійне місце роботи. 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		З 03 квітня 2016 року по 20 липня 2017 року ОСОБА_1 працював 
		у ПП «Укрпалетсистем» оператором АЗС № 63 (а. с. 20).
		19 липня 2017 року ОСОБА_1 на ім`я директора ПП «Укрпалетсистем» подано власноруч написану заяву про звільнення з роботи за власним бажанням (а. с. 39).
		Наказом ПП «Укрпалетсистем» від 20 липня 2017 року № 362-к ОСОБА_1 , оператора АЗС № 63, звільнено з 20 липня 2017 року за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України, з виплатою компенсації за невикористану відпустку у кількості 31 календарних днів за період роботи 
		з 03 квітня 2016 року по 20 липня 2017 року (а. с. 41). 
		З цим наказом ОСОБА_1 був ознайомлений 24 липня 2017 року (а. с. 41). Про отримання у цей самий день трудової книжки ОСОБА_1 написав розписку (а. с.40).
		2. Мотивувальна частина 
		Позиція Верховного Суду
		Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження                     у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. 
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права 
		Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Зазначеним вимогам закону постанова апеляційного суду не відповідає. 
		Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
		Відповідно до статті 2 КЗпП України працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, 
		в установі, організації або з фізичною особою.
		Згідно з частиною першою статті 21 КЗпП України трудовим договором 
		є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
		Відповідно до пункту 4 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є розірвання трудового договору 
		з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45).
		Положеннями статті 38 КЗпП України визначено, що працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово 
		за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи 
		за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини 
		на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно 
		до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник. Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.
		У пункті 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» судам роз`яснено, що працівник, який попередив власника або уповноважений ним орган про розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, вправі до закінчення строку попередження відкликати свою заяву 
		і звільнення в цьому випадку не проводиться, якщо на його місце 
		не запрошена особа в порядку переведення з іншого підприємства, установи, організації (частина четверта статті 24 КЗпП України).Якщо після закінчення строку попередження трудовий договір не був розірваний і працівник не наполягає на звільненні, дія трудового договору вважається продовженою.
		Верховний Суд зазначає, що сторони трудових правовідносин не можуть 
		в односторонньому порядку змінювати строки попередження. Працівник, який попередив роботодавця про розірвання на його вимогу трудового договору, укладеного на невизначений строк, вправі до закінчення строку попередження відкликати таку заяву, за винятком випадків, коли на його місце було запрошено особу в порядку переведення з іншого місця роботи за погодженням між керівництвом двох роботодавців. При цьому, якщо відсутнє усне чи письмове відкликання заяви про звільнення за власним бажанням і після закінчення строку трудового договору його не було розірвано, а працівник не наполягає на звільненні, дія договору вважається продовженою. 
		Винятки становлять випадки розірвання договору з поважних причин, про що зазначає працівник. Разом з тим, із заяви про звільнення за власним бажанням жодних причин для розірвання трудового договору раніше двотижневого строку попередження  ОСОБА_1 не зазначив. 
		Отже, висновок апеляційного суду про те, що закон не забороняє роботодавцеві звільнити працівника із займаної посади на його прохання раніше закінчення двотижневого терміну попередження, оскільки таке звільнення зумовлене досягненням домовленості між сторонами трудового договору, є помилковим, так як не доведено прохання звільнити раніше строку попередження. 
		У зв'язу з викладеним є передчасним висновок апеляційного суду про те, що недотримання двотижневого строку попередження не є порушенням вимог КЗпП України. При цьому апеляційний суд, як на наявність поважних причин для звільнення працівника раніше двотижневого строку, послався на обставини, які не передбачені нормами КЗпП України, а саме на те, що місце роботи позивача перебувало на значній відстані від місця його проживання і саме така віддаленість від місця роботи й слугувала причиною звільнення позивача з роботи. Проте це є припущеннями, на основі яких судові рішення не ухвалюються (частина шоста статті 81 ЦПК України). 
		При новому розгляді справи апеляційному суду необхідно з'ясувати, 
		чи були у роботодавця підстави (поважні причини) для звільнення раніше двотижневого строку попередження працівника, чи не прийнято у порядку переведення на це місце іншу особу.
		З урахуванням наведеного, оскільки фактичні обставини, від яких залежить правильне вирішення справи, не встановлено, а суд касаційної інстанції 
		у силу своїх процесуальних повноважень (стаття 400 ЦПК України) позбавлений такої можливості, то апеляційному суду при новому розгляді справи слід перевірити вищенаведені обставини.
		Отже, судове рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з направленням справи до суду апеляційної інстанції на новий розгляд. 
		Відповідно до пунктів 1, 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справина новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. 
		Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу  ОСОБА_1 задовольнити частково.
		Постанову Апеляційного суду Житомирської області від 16 травня 2018 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                    Д. Д. Луспеник
		 
		Судді:                                                                                               І. А. Воробйова 
		 
		                                                                                                            Б. І. Гулько
		 
		                                                                                                            Р. А. Лідовець
		 
		                                                                                                            Ю. В. Черняк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...