Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/22199/15 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; збору та обліку єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та інших зборів.
Надіслано для оприлюднення: 01.06.2020. Зареєстровано: 01.06.2020. Забезпечено надання загального доступу: 02.06.2020.
Дата набрання законної сили: 29.05.2020
Номер судового провадження: К/9901/36671/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		29 травня 2020 року 
		 
		Київ
		 
		справа №826/22199/15
		 
		касаційне провадження №К/9901/36671/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		головуючого - Шипуліної Т.М.,
		суддів: Бившевої Л.І., Блажівської Н.Є.
		 
		розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі      Головного управління ДФС у м.Києві на постанову   Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.10.2016 (суддя Літвінова А.В.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.12.2016 (головуючий суддя - Кузьменко В.В., судді: Василенко Я.М., Степанюк А.Г.) у справі      №826/22199/15 за позовом   Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Віра» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення,
		 
		В С Т А Н О В И В:
		Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Віра» звернулося до адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення від 11.08.2015 №0017481706 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.
		Окружний адміністративний суд м.Києва постановою від 20.10.2016 позовні вимоги задовольнив. 
		Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 22.12.2016 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.10.2016 залишив без змін.
		Державна податкова інспекція у Печерському районі   Головного управління ДФС у м.Києві звернулася до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просила скасувати постанову   Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.10.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.12.2016, ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
		В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а саме: пункту 6 статті 1, статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообовязкове соціальне страхування».
		Касаційна скарга відповідача зводиться до того, що нарахування штрафних санкцій та пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску є обґрунтованим, з огляду на зміну місця обліку Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Віра» та відсутність переліку населених пунктів, на яких здійснюється антитерористична операція.
		Суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір, встановили наступні обставини.
		Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління ДФС у м.Києві 11.08.2015 прийняла рішення №0017481706 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Віра» застосовано штраф у сумі 25806,03грн. (за період з 21.11.2014 по 20.03.2015 (10% до 01.01.2015), штраф у сумі 69297,22грн. (за період з 21.01.2015 по 30.06.2015 (20% з 01.01.2015) та нараховано пеню у сумі 37039,22грн., що в загальній сумі складає 132142,47грн.
		Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Віра» не погодилося із вищевказаним рішенням та звернулося до суду із позовом.
		В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем наголошено, що пункт 9-3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» виключає можливість застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Віра» штрафних та фінансових санкцій, передбачених цим Законом за невиконання обов`язків платника єдиного внеску, оскільки до грудня 2014 року вказане Товариство було зареєстровано у місті Донецьк, який віднесено до зони антитерористичної операції.
		Судами з`ясовано, що позивачем під час судового розгляду цієї адміністративної справи не заперечувалося факту наявності в останнього недоїмки зі сплати єдиного внеску.
		Водночас, останнім наголошено, що рішенням Державної фіскальної служби України від 31.03.2015 №6620/6/99-99-10-01-07-15 податкова вимога Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м.Києві від 05.01.2015 №Ю-14565-25, якою Товариству з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Віра» станом на 31.12.2014 визначено заборгованість зі сплати єдиного внеску у сумі 180905,66грн., скасована та вважається відкликаною.
		Із вказаного рішення Державної фіскальної служби України від 31.03.2015 №6620/6/99-99-10-01-07-15 вбачається, що у вимозі про сплату боргу (недоїмки) від 05.01.2015 №Ю-14565-25 передчасно зазначено дату набрання законної сили,  відтак, дана вимога підлягає скасуванню. Разом з тим, дане порушення не скасовує суму недоїмки по суті. 
		Факт наявності у позивача недоїмки зі сплати єдиного внеску станом на 31.12.2014 у сумі 180905,66грн. також підтверджується наявною у матеріалах справи копією особової картки платника єдиного внеску.
		Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач у період з 14.04.2014 по 08.12.2014 був звільнений від застосування до нього штрафних санкцій. 
		При цьому, суди звернули увагу на те, що нарахування штрафу відбулося у період з 21.11.2014 по 30.06.2015, відтак, розрахунковий період включає у себе, у тому числі, і період, протягом якого позивач звільнений від нарахування штрафу і пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску, а тому рішення від 11.08.2015 №0017481706 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску в цій частині є протиправним та таким, що підлягає скасуванню. 
		Водначас, суди зазначили, що з наведеного разрахунку штрафної санкції неможливо розрахувати штрафні санкції, які нараховані у період з 14.04.2014 по 08.12.2014.
		Суди попередніх інстанцій, обґрунтовуючи позицію щодо неможливості розрахувати штрафні санкції, які нараховані у період з 14.04.2014 по 08.12.2014, вказали на відсутність повноважень надавати оцінку впливу вказаних невідповідностей, оскільки такими повноваженнями наділений лише керівник відповідача. Також зазначили, що вказана позиція узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеній у постанові від 05.12.2006 у справі №21-527во06.
		Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.
		Спеціальним законом, що регулює правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку є Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI. 
		Статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» визначено перелік суб`єктів, які відносяться до платників єдиного внеску.
		У відповідності до пункту 1 частини 1 статті 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є, зокрема, роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію її як підприємця), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
		Частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» визначено обов`язки платників єдиного внеску.
		Відповідно до пункту 1 частини другої статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», платник єдиного внеску зобов`язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
		Положеннями частини восьмої статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» передбачено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
		Відповідно до частини одинадцятої   статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
		В той же час, спірні правовідносини мають певну особливість, а саме перебування Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Віра», яке є платником єдиного внеску, на обліку в органі доходів і зборів, розташованого на території населеного пункту, де проводилася антитерористична операція.
		Указом Президента України від 14.04.2014 №405/2014 уведено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької і Луганської областей.
		Зазначений Указ Президента України набрав чинності 14.04.2014.
		Верховною Радою України було прийнято Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 №1669-VII, який набрав законної сили з 15.10.2014.
		Вказаний закон є нормативно-правовим актом, що визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.
		Статтею 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» визначено, що періодом проведення антитерористичної операції є час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014 №405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.
		Отже, датою початку періоду проведення антитерористичної операції є 14.04.2014. 
		Указ про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України Президентом України у спірний період не приймався.
		Крім цього, підпунктом 8 пункту 4 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 №1669-VII внесено зміни до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», а саме підпункт «б» розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" доповнено пунктом 9-3   такого змісту:
		«Платники єдиного внеску, визначені   статтею 4   Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року   № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою   статті 6   Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.
		Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.
		Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.
		Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року   № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому   Податковим кодексом України   для списання безнадійного податкового боргу".
		З огляду на те, що у Законі України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» вже містився пункт 9-3    було прийнято Закон України «Про внесення змін до розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці» від 02.03.2015 №219-VII, який набрав чинності 13.03.2015.
		Згідно з пунктом 2   Закону України «Про внесення змін до розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці» від 02.03.2015 №219-VII, пункт 9-3   в редакції   Закону України від 02.09.2014 №1669-VII   слід вважати пунктом 9-4.
		Отже, норми Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI необхідно застосовувати з урахуванням змін, які відбулися на підставі Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 №1669-VII.
		З аналізу вказаних норм права вбачається, що законом визначено виключне коло осіб на яких поширюється дія положень пункту 9-4 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування". 
		Такими особами є роботодавці, підприємці та інші суб`єкти, які визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».
		Отже, починаючи з 14 квітня 2014 року та до закінчення антитерористичної операції, всі платники єдиного внеску, перелік яких визначено законом, звільняються від відповідальності за невиконання своїх обов`язків, зокрема щодо своєчасного та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. При цьому, такі суб`єкти господарювання мають перебувати на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція.
		На виконання абзацу 3 пункту 5 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» розпорядженням Кабінету міністрів України від 30.10.2014 №1053-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція (дію розпорядження зупинено згідно з   розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 1079-р), яке втратило чинність згідно з   розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України». 
		Відповідно до додатка до   розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015   №1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України»   до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, віднесено   м.Донецьк.
		Отже, суд першої інстанції, дійшов правильного висновку про те, що у силу вимог   Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Віра» не можуть бути застосовані заходи впливу та стягнення за невиконання обов`язків щодо своєчасного та в повному обсязі нарахувувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок на період проведення антитерористичної операції, з огляду на те, що позивач належить до кола осіб, які звільняються, від вказаного обов`язку та перебуває на обліку в органі доходів і зборів, розташованого на території населеного пункту, де проводилася антитерористична операція.
		Слід зазначити, що   Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» не скасовує обов`язків платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а надає можливість на період антитерористичної операції не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі.
		З проведеного аналізу наведених норм вбачається, що така можливість надана всім платникам єдиного внеску, визначених статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».
		При цьому, згідно з положеннями   Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції»   достатньою підставою, зокрема, для звільнення від відповідальності за невиконання вимог законодавства щодо вчасної сплати єдиного внеску є встановлення факту знаходження платника податку на обліку в податкових органах, розміщених на території проведення антитерористичної операції.
		Також судами встановлено, що у відповідності до наявних у матеріалах справи витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 08.12.2014 вчинено реєстраційну дію за №12661050012015562 щодо змін до установчих документів, зміни місцезнаходження, зміни складу або інформації про засновників Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Віра», а вже 10.12.2014 видано виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, згідно з якою в якості місцезнаходження позивача зазначено місто Київ, площа Спортивна,3В.
		Судами враховано вказану обставину та зазначено, що у разі зміни місцезнаходження/місця проживання з території Луганської та Донецької областей (територій, де здійснюється антитерористична операція) на інші території України запроваджено механізм, який дозволяє перереєструвати бізнес із зони антитерористичної операції в інші регіони України. Після взяття на облік платники сплачують податки, збори, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, подають податкові декларації (звіти, розрахунки) та виконують інші зобов`язання платників на контрольованих територіях України.
		Отже, суд касаційної інстанції погоджується із висновком судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для застосування до позивача штрафних та фінансових санкцій за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску у період з 14.04.2014 по 08.12.2014, з огляду на те, що у зазначений період позивач перебував на обліку в органі доходів і зборів, який розташований на території населеного пункту, де проводиться антитерористична операція (місто Донецьк).
		Утім, Верховний Суд не погоджується із висновком суду попередніх інстанцій про відсутність повноважень суду з`ясовувати і перевіряти обставини, повязані із правильністю нарахування штрафних санкцій у період з 14.04.2014 по 08.12.2014 та вважає його помилковим, з огляду на наступне.
		Вимоги частин четвертої та п`ятої   статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України   (в редакції, чинній на час вирішення спору в суді першої інстанції), які кореспондують правилам частини четвертої   статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України   (в редакції, чинній на час розгляду касаційної скарги), зобов`язують суд до активної ролі в судовому процесі, в тому числі до офіційного з`ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках до витребування тих доказів, яких, на думку суду, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.
		З метою виокремлення правомірної застосованої суми штрафної санкції від тієї, яка застосована безпідставно, суд першої інстанції, на що не звернув увагу суд апеляційної інстанції, не витребував у відповідача деталізований розрахунок штрафних санкцій з розбивкою за окремими платежами за період з 14.04.2014 до 08.12.2014 та після цієї дати, не з`ясував підстави скасування податкової вимоги від 31.03.2015 та періоди нарахування недоїмки, які були охоплені.
		За таких обставин висновок судів про скасування рішення відповідача в повному обсязі є передчасним, оскільки не здійснений із належним застосуванням принципу офіційного з`ясування обставин справи.
		Таким чином, постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Керуючись частиною другою розділу ІІ «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15.01.2020 № 460-IX, статтями   341, 345, 349,   353,   355,   356,   359 Кодексу адміністративного судочинства України,
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі   Головного управління ДФС у м.Києві задовольнити частково.
		Постанову   Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.10.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.12.2016 у справі   №826/22199/15 скасувати.
		Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
		СуддіВерховногоСуду:                                                                                                    Т.М. Шипуліна
		                                                                                                         
		                                                                                                         Л.І. Бившева
		                                                                                                                                  
		                                                                                                         Н.Є. Блажівська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...