Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 138/2506/18 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про захист немайнових прав фізичних осіб, з них; про захист честі, гідності та ділової репутації, з них:.
Надіслано для оприлюднення: 05.06.2020. Зареєстровано: 07.06.2020. Забезпечено надання загального доступу: 09.06.2020.
Дата набрання законної сили: 04.06.2020
Номер судового провадження: 22-ц/801/1000/2020

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 138/2506/18 
		Провадження № 22-ц/801/1000/2020
		Категорія: 58
		Головуючий у суді 1-ї інстанції Київська Т. Б.
		Доповідач:Береговий  О. Ю.
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		04 червня 2020 рокуСправа № 138/2506/18 м. Вінниця
		 
		 
		Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:    
		головуючого - Берегового О.Ю. (судді  доповідача),
		суддів Сала Т.Б., Шемети Т.М.,
		учасники справи:
		позивач: ОСОБА_1 ,
		відповідач: ОСОБА_2 ,
		розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 04 березня 2020 року, ухвалене в залі судових засідань місцевого суду під головуванням судді Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області Київської Т.Б., дата складення повного тексту рішення 16 березня 2020 року,
		 
		встановив:
		 
		В серпні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації.
		Позовні вимоги мотивовані тим, що 05 березня 2005 на зборах співвласників майнових паїв КСП імені Шевченка с. Сказинці її було обрано головою спілки співвласників майнових паїв. Позивач є депутатом Сказинецької сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області.
		На початку квітня 2018 року позивач разом із ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 прийшла до Сказинецької сільської ради, щоб з`ясувати у сільського голови Власик С ОСОБА_7 М. питання щодо надання номерів приміщенням гаражного комплексу, який входить до пайового фонду колишнього КСП с. Сказинці, однак остання почала руками в груди виштовхувати позивача до коридору та в коридорі обзивати її «коровою, смердючою, що вона засмерділа їй весь кабінет». Вказані дії та слова принизили позивача як голову спілки, депутата та як жінку.
		Крім того, позивач є членом народно-аматорського ансамблю «Діброва» с. Сказинці. 18 червня 2018 року ОСОБА_2 зателефонувала до художнього керівника ансамблю ОСОБА_8 і на підвищеному тоні вимагала від неї, щоб остання відсторонила позивача від участі в ансамблі. При цьому, ОСОБА_2 говорила відносно позивача в принизливому тоні і вимагала, щоб позивача не було 06 липня 2018 року на святкуванні дня села, оскільки в протилежному випадку для ОСОБА_8 все закінчиться погано. Позивач вважала, що зважаючи на особливості характеру ОСОБА_2 , її погрози сприймаються як реальні, а тому це негативно відобразиться як на роботі ансамблю так і на особистих справах її учасників. Дана обставина стала відома учасникам ансамблю, які поділились з іншими односельчанами і в результаті чого позивач стала об`єктом для насмішок та пересудів, внаслідок чого від вказаних подій у ОСОБА_1 підвищився тиск і 20 червня 2018 року вона була вимушена звернутись за медичною допомого до Могилів-Подільського районного центру первинної медико-санітарної допомоги Могилів-Подільської районної ради. 
		11 лютого 2020 року позивач подала до суду заяву про збільшення позовних вимог, мотивовану тим, що після подій, викладених позивачем в позовній заяві, відповідач замість того, щоб попросити у неї пробачення і припинити приниження продовжує публічно принижувати її. Так, 28 листопада 2019 року поряд з приміщенням сільської ради, після того як позивач задала деякі робочі питання відповідачу вона, в присутності жителів с. Сказинці, безпричинно обізвала позивача «сукою», чим знову принизила її в очах оточуючих. Зважаючи на викладене, позивач збільшила позовні вимоги і уже з врахуванням поданої заяви просила суд зобов`язати відповідача вибачитись перед позивачем на сесії Сказинецької сільської ради на сході с. Сказинці Могилів-Подільського району Вінницької області, а також стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 10000,00 грн.
		Рішенням Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 04 березня 2020 року позов задоволено частково.
		Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , 2500 гривень в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди.
		Відмовлено в задоволенні позову в іншій частині позовних вимог.
		Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , судові витрати у виді судового збору в розмірі 176 гривень 20 копійок.
		Решту судового збору в розмірі 1233 гривні 40 копійок залишено за позивачем.
		Рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду мотивовано тим, що обставини, які мали місце в квітні 2018 року, за яких відповідач висловлювалась на адресу позивача, наступним чином: «провоняла кабінет» та «прийшла від худоби і не помилась» є оціночними судженнями, що не можуть бути спростовані в силу закону. Крім того, позивачем не доведено, що ОСОБА_2 , як сільський голова, в телефонній розмові з керівником художнього ансамблю ОСОБА_8 принижувала честь, гідність і ділову репутацію позивача, а прохання відповідача, про те щоб позивач не брала участі у святкуванні дня села не може розцінюватись, як порушення честі, гідності чи ділової репутації. Разом з тим, позивачем доведено обставини, які мали місце 28 листопада ІНФОРМАЦІЯ_1 року, за яких ОСОБА_2 висловилась на адресу ОСОБА_1 нецензурним словом «сука», що підтверджується поясненнями свідка ОСОБА_9 , яка зазначає що відповідач образила позивача словосполученням «скотина вонюча», що на переконання суду має схожий сенс та в умовах конфлікту може сприйматись її учасниками, як одна суть.
		Не погоджуючись з таким рішенням суду відповідач ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду першої інстанції дійсним обставинам справи просила скасувати оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.
		Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції неправомірно стягнуто з заявника 2500 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, оскільки позивачем у заяві про збільшення позовних вимог не заявлялась така вимога та у рішенні не вказано, які саме моральні страждання були їй завдані. Вважає, що належним доказом підтвердження висловлювання образливого характеру є висновок експертно-лінгвістичного дослідження, яке позивачем проведено не було. Разом з тим, зазначає, що судом першої інстанції неправомірно покладено в основу рішення пояснення свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які є суперечливими.
		У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 заперечила аргументи відповідача викладені в апеляційній скарзі вказавши, що рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 04 березня 2020 року є законним і обґрунтованим. Вважає, що відповідач ОСОБА_2 не надала жодного належного та допустимого доказу, які спростовують законність судового рішення.
		Відповідно до ч. 13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
		Відповідно до ч. 1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
		Відповідно до ч. 1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
		Враховуючи вищенаведені норми, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.
		З апеляційної скарги вбачається, що заявник не погоджується з рішенням місцевого суду лише у частині задоволених вимог позивача, а тому за відсутності встановлених порушень процесульного та матеріального права, у відповідності до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, у відмовній частині оскаржуване рішення не переглядається.
		Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з огляду на наступне.
		Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам.
		Судом першої інстанції достовірно встановлено та не заперечувалось сторонами, що позивач ОСОБА_1 є депутатом Сказинецької сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області.
		Відповідач ОСОБА_2 обіймає посаду Сказинецького сільского голови Могилів-Подільського району Вінницької області.
		28 листопада 2019 року, після закінчення чергової сесії Сказинецької сільської ради Могилів Подільського району Вінницької області між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відбулась розмова біля приміщення сільської ради, яка виникла безпосередньо між фізичними особами не при виконанні обов`язків сторонами спору, як голови сілської ради та депутата такої ради чи голови спілки співвласників майна відповідно. 
		Як зазначала позивач в заяві про збільшення позовних вимог, а також в судовому засіданні суду першої інстанції, відповідач образила її в ході такої розмови, назвавши нецензурним словом «сука».
		З урахуванням пояснень, які надавались в судовому засіданні свідками, зокрема ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , місцевий суд прийшов до висновку, що 28 листопада 2019 року ОСОБА_2 образила ОСОБА_1 .
		З такими висновками погоджується і колегія суддів апеляційного суду. 
		Так, відповідно до пункту 4 частини третьоїстатті 129 Конституції Українидо основних засад судочинства віднесено змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.
		Відповідно дост. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		Частиною першою ст.15, частиною 1 ст.16 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистомсвого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		Тлумачення вказаних норм дозволяє зробити висновок, що для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити, які ж права чи інтереси позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав чи інтересів позивач звернувся до суду.
		Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
		Підставою звернення до суду з позовом стало висловлення відповідачем ОСОБА_2 образ в адресу позивачки ОСОБА_1 в принизливій та грубій формі, що принижує честь та гідність останньої.
		Відповідно до частини четвертоїстатті 32 Конституції Україникожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
		Згідно із частиною першоюстатті 68 Конституції Україникожен зобов`язаний неухильно додержуватисяКонституції Українита законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
		Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободпередбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.
		За змістом частини першоїстатті 277 Цивільного кодексу Українифізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
		Відповідно до роз`яснень, викладених у абзацах 3, 5 пункту 19постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», відповідно достатті 277 ЦК Українине є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки, поширені в засобі масової інформації, принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй частиною першоюстатті 277 ЦКта відповідним законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому ж засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на відповідача може бути покладено обов`язок відшкодувати моральну шкоду.
		Відповідно до частин першої, другоїстатті 30 Закону України «Про інформацію»ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов`язок відшкодувати завдану моральну шкоду.
		Устатті 201 ЦК Українипередбачено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація.
		Відповідно достатті 297 ЦК Україникожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.
		Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що позивачем доведено факт висловлення відповідачем ОСОБА_2 в листопаді 2019 року біля приміщення Сказинецької сільської ради Могилів Подільського району Вінницької області образ на її адресу в принизливій та грубій формі, що принизило її гідність і честь.
		Доводи апеляційної скарги відповідача, щодо розбіжностей у показаннях позивача та свідків щодо обставин, які мали місце 28 листопада 2019 року не заслуговують на увагу, зважаючи на наступне.
		Як вбачається з матеріалів справи, позивач в заяві про збільшення позовних вимог так і в судовому засіданні місцевого суду вказала, що відповідач образила її в ході такої розмови назвавши нецензурним словом «сука».
		Свідок ОСОБА_9 , на підтвердження вказаної обставини, зазначила, що відповідач образила позивача словосполученням «скотина вонюча».
		Крім того, свідок ОСОБА_10 , повідомила, що дослівно відтворити в пам`яті сказані відповідачем образи, не має можливості, однак висловлювання були образливого характеру та адресовані позивачу.
		З огляду на вказані оставини, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що нецензурне слово «сука» та словосполучення «скотина вонюча» мають схожий сенс та в умовах розпалу конфлікту можуть сприйматись її учасниками, як одна суть, а тому факт про висловлення відповідачем ОСОБА_2 на адресу ОСОБА_1 в принизливій та грубій формі є доведеним, у зв`язку із чим це принизило гідність та честь позивача.
		Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що судом першої інстанції неправомірно стягнуто з заявника 2500 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, оскільки позивачем не заявлялась вимога про відшкодування моральної шкоди, не заслуговують на увагу, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 , при звернені до суду з позовною заявою та в подальшому із заявою про збільшення позовних вимог, просила суд захистити її порушене право, зокрема шляхом стягнення з відповідача 10000 грн. моральної шкоди. 
		Разом з тим, компенсація моральної шкоди - це вчинення стосовно людини, котрій спричинено таку шкоду порушенням її загальносоціальних (природних) прав чи свобод, певних дій, які спрямовані на усунення або ж послаблення в неї негативних психічних станів і процесів, викликаних - внаслідок цього порушення - приниженням оцінки її гідності.
		Право на компенсацію моральної шкоди - це можливість людини, котрій заподіяно таку шкоду внаслідок порушення її загальносоціальних (природних) прав чи свобод, вимагати від порушника його обов`язку вчинити певні дії, спрямовані на усунення або ж послаблення в неї негативних психічних станів та процесів, викликаних (внаслідок цього порушення) приниженням оцінки її гідності; а також її можливості звернутися, в разі потреби, до компетентних національних чи міжнародних органів по примусове забезпечення виконання зазначеного обов`язку.
		У деяких випадках оцінка гідності людини стає безпосереднім, самостійним і, можливо, навіть єдиним об`єктом умисного, цілеспрямованого її приниження. Але ця оцінка страждає також і тоді, коли відбувається порушення яких би то не було прав чи свобод людини. Підрив, руйнація гідності людини - це неминучий супутник, соціальна «тінь» будь-чийого зазіхання на всяке її право, оскільки й у таких випадках у потерпілого зазвичай виникають почуття приниженості, образи й інші негативні переживання, стан психічної пригніченості тощо.
		Таким чином, там, де є порушення якогось права людини чи якоїсь свободи, завжди потерпає її гідність. Отже, немає такого порушення права чи свободи людини, яке не призвело б до виникнення в неї конкретного права на компенсацію моральної шкоди, конкретної можливості вимагати такої компенсації.
		Аналогічні по суті висновки зроблені в постанові Верховного Суду від 30 травня 2018 року справа №308/2695/15-ц і які вірно застосовано місцевим судом у даних правовідносинах.
		Враховуючи вищевикладене, доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 , про те, що позивачем не вказано які саме моральні страждання були їй завдані не заслуговують на увагу.
		Відповідно достатті 280 ЦК України, якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню.
		Частиною другою ст. 30 Закону України «Про інформацію» передбачено, що оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використаннямовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов`язок відшкодувати завдану моральну шкоду.
		Відповідно до пункту 4 частини другоїстатті 23 ЦК Україниморальна шкода полягає у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи, тому вимога про відшкодування моральної шкоди може бути заявлена самостійно. Ця обставина повинна враховуватися судом при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди.
		Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
		При визначенні розміру моральної шкоди суд першої інстанції врахував засади справедливості, добросовісності, розумності та співмірності із заподіяною шкодою.
		Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову в частині відшкодування ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 2500 грн.
		Не приймаються також до уваги твердження апелянта з приводу того, що визначити факт тверджень або оціночних суджень можливо лише на підставі висновку експертно-лінгвістичного дослідження, який позивачем не надано, оскільки у пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» № 1 від 27 лютого 2009 року судам роз`яснено, що саме на суд покладено обов`язок визначати характер поширеної інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
		Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
		Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32).
		Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41).
		Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
		Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		За таких обставин, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.
		Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-
		 
		постановив:
		 
		   Апеляційну скаргу ОСОБА_2  залишити без задоволення.
		   Рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 04 березня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації  залишити без змін.
		   Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		 
		Головуючий                            О.Ю. Береговий
		 
		Судді:                                Т.Б. Сало
		 
		                                   Т.М. Шемета

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...