Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 361/6553/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про спадкове право.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 07.06.2020. Забезпечено надання загального доступу: 09.06.2020.
Дата набрання законної сили: 01.06.2020
Номер судового провадження: 61-1219ск19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		01 червня 2020 року
		м. Київ  
		 
		справа № 361/6553/16-ц
		провадження № 61-1219св19
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В.,
		 
		учасники справи:
		позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
		відповідачі: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , 
		третя особа - Броварська районна державна нотаріальна контора Київської області, 
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4 , яка підписана представником ОСОБА_5 , на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 12 червня 2018 року в складі судді: Дутчака І. М., та постанову Київського апеляційного суду від 12 грудня 2018 року в складі колегії суддів: Панченка М. М., Слюсар Т. А., Волошиної В. М.,
		 
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У листопаді 2016 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 звернулися з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: Броварська районна державна нотаріальна контора Київської області, про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за заповітом та визнання права власності на частку спадкового майна.
		 
		Позов мотивований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер  дід позивачів ОСОБА_6 , 1927 року народження, який постійно проживав та був зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_1 . Після його смерті відкрилася спадщина на все належне йому на день смерті майно, зокрема, на житловий будинок із господарськими будівлями і спорудами та дві земельні ділянки.
		 
		04 грудня 2015 року у визначений законом шестимісячний строк позивачі звернулися до Броварської районної державної нотаріальної контори Київської області із заявами про прийняття спадщини за законом після смерті діда ОСОБА_6 згідно із статті 1266 ЦК України за правом представлення, оскільки їх батько ОСОБА_7 , син спадкодавця, помер раніше, за рік до відкриття спадщини.
		 
		18 листопада 2011 року ОСОБА_6 склав заповіт, яким усе належне йому майно заповідав трьом своїм дітям: двом синам ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та дочці ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Дружина спадкодавця ОСОБА_9 померла ще у 1999 році. 10 лютого 2016 року позивачами поданий позов про визнання цього заповіту недійсним, проте рішенням суду від 08 червня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.
		 
		Позивачі вказували, що оскільки частка у спадщині особи, вказаної у заповіті, яка померла до відкриття спадщини, вважається неохопленою заповітом та має спадкуватися за законом на загальних підставах, 1/3 частка спадкового майна, яку мав би спадкувати за заповітом їх батько ОСОБА_7 , є неохопленою заповітом та вона має спадкуватися спадкоємцями за законом, а тому позивачі, як онуки ОСОБА_6 , мають право на спадкування за законом за правом представлення 1/9 частки цього спадкового майна, кожен по 1/18 частки.
		 
		21 вересня 2016 року державний нотаріус Броварської районної державної нотаріальної контори Київської області Падучак-Коваль Л. Л., незважаючи на заяву представника позивачів щодо невидачі свідоцтв про право на спадщину до одержання роз`яснень щодо порядку спадкування з Міністерства юстиції України, видала спадкоємцям за заповітом ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , відповідачам у справі, свідоцтва про право на спадщину за заповітом кожному на Ѕ частку всього спадкового майна, чим порушено їх права на спадкування 1/9 частки цього майна за законом за правом представлення відповідно до положень статті 1266 ЦК України.
		 
		ОСОБА_1 і ОСОБА_2 просили:
		визнати недійсними свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , видані 21 вересня 2016 року на ім`я ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , кожному із них, на Ѕ частку у спадщині, яка складається з житлового будинку АДРЕСА_1 із господарськими будівлями і спорудами, земельної ділянки площею 0,2500 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 3221289001:01:028:0056 та земельної ділянки площею 0,2540 га, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3221289001:01:028:0057, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , які посвідчені державним нотаріусом Броварської районної державної нотаріальної контори Київської області Падучак -Коваль Л . Л. , зареєстровані в реєстрі за № 3-4518, № 3-4522, № 3-4526, № 3-4530, № 3-4534 і № 3-4538;
		визнати за кожним із них, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , у порядку спадкування за законом право власності на 1/18 частку вказаного спадкового майна.
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		 
		Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 12 червня 2018 року
		Позов ОСОБА_1 і ОСОБА_2 задоволено частково. 
		 
		Визнано недійсними свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , видані 21 вересня 2016 року на ім`я ОСОБА_3 на Ѕ частку у спадщині, яка складається з житлового будинку №АДРЕСА_1 із господарськими будівлями і спорудами, земельної ділянки площею 0,2500 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 3221289001:01:028:0056 та земельної ділянки площею 0,2540 га, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3221289001:01:028:0057, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчені державним нотаріусом Броварської районної державної нотаріальної контори Київської області Падучак -Коваль Л .Л. , зареєстровані в реєстрі за № 3-4518, № 3-4522 і № 3-4526.
		 
		Визнано недійсними свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , видані 21 вересня 2016 року на ім`я ОСОБА_4 на Ѕ частку у спадщині, яка складається з житлового будинку № АДРЕСА_1 із господарськими будівлями і спорудами, земельної ділянки площею 0,2500 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 3221289001:01:028:0056 та земельної ділянки площею 0,2540 га, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3221289001:01:028:0057, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчені державним нотаріусом Броварської районної державної нотаріальної контори Київської області Падучак -Коваль Л . Л. , зареєстровані в реєстрі за № 3-4530, № 3-4534 і № 3-4538.
		 
		У задоволенні позову в іншій частині відмовлено.
		 
		Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що правова позиція щодо правил та порядку спадкування за заповітом частки у спадщині одного із спадкоємців за заповітом, який помер до відкриття спадщини, висловлена Верховним Судом України у цивільній справі № 6-2946цс15. 1/3 частка спадкового майна (житлового будинку із господарськими будівлями і спорудами та двох земельних ділянок), яку ОСОБА_6 заповідав своєму синові ОСОБА_7 , батькові позивачів та брату відповідачів, який помер до відкриття спадщини, вважається такою, що не охоплена заповітом від 18 листопада 2011 року, а тому спадкування цієї 1/3 частки спадкового майна має здійснюватися за законом у загальному порядку. Право на спадкування неохопленої заповітом 1/3 частки зазначеного спадкового майна в рівних частках мають діти спадкодавця: син ОСОБА_3 і дочка ОСОБА_4 , відповідачі у справі, кожний по 1/9 частки, та двоє онуків спадкодавця ОСОБА_1 і ОСОБА_2 - 1/9 частки, кожний по 1/18 частки. Останні двоє в рівних частках спадкують ту частину спадщини, яка за законом належала б їх батькові ОСОБА_7 . Також відповідачі ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , крім спадкування по 1/9 частки спадкового майна за законом, мають право на спадкування кожний по 1/3 частки спадкового майна за заповітом. У виданих ОСОБА_3 та ОСОБА_4 свідоцтвах про право на спадщину за заповітом державним нотаріусом Броварської районної державної нотаріальної контори Київської області Падучак -Коваль Л . Л. неправильно визначено та зазначено розмір належних відповідачам часток у спадщині за заповітом. Тому суд зробив висновок, що видані ОСОБА_3 і ОСОБА_4 після смерті батька ОСОБА_6 свідоцтва про право на спадщину за заповітом, кожному на Ѕ частку всього спадкового майна, підлягають визнанню недійсними, оскільки згідно із заповітом від 18 листопада 2011 року права на спадкування Ѕ частки спадкового майна вони не мають. Позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у частині визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за заповітом за № 3-4518, № 3-4522 і № 3-4526, виданих ОСОБА_3 , та за № 3-4530, № 3-4534 і № 3-4538, виданих ОСОБА_4 , ґрунтуються на вимогах закону, а тому позов у цій частині підлягає задоволенню.
		 
		При відмові в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 і ОСОБА_2 вимог про визнання за кожним із них права власності на 1/18 частку спадкового майна суд вказав, що перешкодою в отриманні кожним із позивачів свідоцтв про право на спадщину за законом на 1/18 частку спадкового майна за правом представлення була видача свідоцтв на все спадкове майно спадкоємцям за заповітом ОСОБА_3 і ОСОБА_4 . Оскільки вказані свідоцтва про право на спадщину за заповітом судом визнаються недійсними, суд вважав, що після набрання цим рішенням суду законної сили ОСОБА_1 і ОСОБА_2 мають право звернутися до Броварської районної державної нотаріальної контори Київської області для отримання ними свідоцтв про право на спадщину за законом. Суд не може підміняти собою нотаріуса, який уповноважений у встановленому законом порядку посвідчувати та видавати документи (свідоцтва), що посвідчують право власності особи на нерухоме майно в порядку спадкування. 
		 
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		 
		Постановою Київського апеляційного суду від 12 грудня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилено, а рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 17 квітня 2018 року залишено без змін.
		 
		Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що задовольняючи в цій частині позов, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із аналізу статей 1222, 1223, 1245, 1261, 1266 ЦК України, а також із обставин справи, та дійшов висновку, що 1/3 частка спадкового майна, яку спадкодавець ОСОБА_6 заповідав своєму синові ОСОБА_7 - батькові позивачів, який помер до відкриття спадщини, належить вважати такою, що не охоплена заповітом від 18 листопада 2011 року, а тому її спадкування належить здійснювати за законом у загальному порядку. Оскільки дружина спадкодавця ОСОБА_9 померла ІНФОРМАЦІЯ_6 , право на спадкування неохопленої 1/3 частини спадщини підлягає розподілу в порядку спадкування за законом між спадкоємцями ОСОБА_6 . Вище зазначений висновок, знайшов підтвердження за результатами розгляду Верховним Судом України справи №6-2946цс15.Таким чином, колегія суддів зробила висновок, що рішення суду першої інстанції в частині визнання недійсними свідоцтв про право власності в порядку спадкування за заповітом, посвідчені державним нотаріусом Броварського району Київської області від 21 вересня 2016 року за №3-4518, №3-4522, №3-4526 на ім`я ОСОБА_3 та за № 3-4530, №3-4534, №3-4538 на ім`я ОСОБА_4 , є таким, що відповідає вимогам закону і постановлене на повно з`ясованих обставинах справи.
		 
		Рішення в частині відмови позивачам у їх вимогах про визнання за ними права спадкування в порядку представлення, колегія суддів відхилила, зазначивши, що позивачам з цього питання належить звернутись до нотаріуса, який уповноважений за законом вирішувати ці правовідносини і лише у разі незгоди з діями нотаріуса, вони вправі оскаржити його дії до суду.
		 
		Аргументи учасників справи
		 
		У січні 2019 року ОСОБА_4 засобами поштового зв`язку подала касаційну скаргу, в якій просила оскаржені рішення скасувати повністю та ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позову. При цьому посилалася на те, що суди неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що 18 листопада 2011 року , спадкодавець ОСОБА_6 , склав заповіт, яким усе належне йому майно заповідав трьом своїм дітям, двом синам ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та дочці ОСОБА_4 , у рівних частинах кожному. ІНФОРМАЦІЯ_8 , тобто за один рік до смерті спадкодавця ОСОБА_6 та відкриття спадщини після його смерті, у віці 61 рік, помер син спадкодавця, батько позивачів, тобто один із спадкоємців за вказаним заповітом - ОСОБА_7 . Згідно копії спадкової справи № 628/2015 у визначений законом шестимісячний строк до Броварської районної державної нотаріальної контори Київської області із заявами про прийняття спадщини після його смерті звернулися: відповідно 16 жовтня та 03 листопада 2015 року , син і дочка спадкодавця - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (відповідачі у справі), 04 грудня 2015 року звернулись онуки спадкодавця - ОСОБА_1 і ОСОБА_2 (позивачі у справі). Сутність права представлення полягає в тому, що особа, яка має право на спадкування після спадкодавця померла до відкриття спадщини, після нього, тому право на спадкування частки у майні спадкодавця переходить до спадкоємців померлого спадкоємця. Тільки в тому випадку, якщо відбувається спадкування за законом і тільки за умови настання смерті спадкоємця до дня смерті спадкодавця, в порядку спадкової трансмісії. ОСОБА_6 за життя склав заповіт, а тому в цьому випадку відбувається спадкування за заповітом.
		 
		Зазначає, що у відповідності до статті 1245 ЦК України частина спадщини, що не охоплена заповітом, спадкується спадкоємцями за законом на загальних підставах. До числа цих спадкоємців входять також спадкоємці за законом, яким інша частина спадщини була передана за заповітом. Тобто, якщо особа одночасно є спадкоємцем за законом та за заповітом, реалізація її права на спадкування (прийняття спадщини, або відмова від неї) відбувається окремо, щодо кожного з видів спадкування, шляхом подання заяви про прийняття спадщини за законом та заповітом, не виключено, що особа має право здійснити спадкування лише за одним з видів спадкування, наприклад прийняти спадщину за законом і заяви про відмову від прийняття спадщини за заповітом, тощо. Виникнення права на спадкування за законом відбувається у разі відмови від прийняття спадщини всіма спадкоємцями за заповітом, або неохоплення заповітом усієї спадщини.
		 
		Суди зробили неправильний висновок частково задовольнивши позовні вимоги позивачів, встановивши, що спадщина, що є предметом спору, є такою, що не охоплена заповітом від 18 листопада 2011 року, тому спадкування 1/3 частки спадкового майна має здійснюватись за законом, у загальному порядку. Оскільки відповідно до заповіту від 18 листопада 2011 року, спадкоємці за заповітом ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , згідно із волею заповідача ОСОБА_6 спадкують лише по 1/3 частки всього спадкового майна. В дійсності, згідно до змісту заповіту, частки спадкоємців встановлені не були, мова йшла про все належне майно, яке батько заповідав своїм дітям в рівних частках. 
		 
		Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовилися від прийняття спадщини після батька ОСОБА_7 на користь матері ОСОБА_13 , а тому не мали взагалі права звертатися до суду з цим позовом.
		 
		Вказує, що суди не звернули увагу, що позивачами було невірно визначено суб`єктний склад учасників справи, оскільки між позивачами та відповідачами відсутній спір про право, відповідачі своїми діями не порушували охоронюваних законом прав позивачів. Фактично позивачами оскаржувались дії державного нотаріуса Броварської районної державної нотаріальної контори Київської області Падучак -Коваль Л. Л., яка видала відповідачам оспорювані свідоцтва про право власності в порядку спадкування за заповітом. Матеріали справи не містять, а позивачі не надали належних та допустимих доказів на підтвердження того, що відповідачі порушили їх права. Фактично сталось так, що задовольнивши позов, суд визнав дії відповідачів такими, що порушили права позивачів. Позивачі обрали не правильний спосіб захисту своїх прав, у зв`язку із чим оскаржувані судові рішення повинні бути скасованими, та ухвалено нове рішення, про відмову у задоволені позову повністю. У відповідно до приписів статей 1301 та 1223 ЦК України свідоцтво про право на спадщину за заповітом скасовується виключно у разі скасування самого заповіту. Інших підстав законодавець не передбачає. В цій справі заповіт не скасований, тобто є дійсним (позов про його визнання не дійсним судом не був задоволений). Позов щодо визнання спадщини не охопленою заповітом, позивачами не заявлявся. У державного нотаріуса не буде законних підстав для видачі інших свідоцтв, адже дії нотаріуса судовим рішенням не визнанні незаконними, його не зобов`язано вчинити певні дії.
		 
		Аналіз касаційної скарги свідчить, що судові рішення оскаржуються у касаційному порядку лише в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за заповітом, виданих 21 вересня 2016 року на ім`я ОСОБА_3 на Ѕ частку у спадщині, зареєстровані в реєстрі за № 3-4518, № 3-4522, № 3-4526 та визнання недійсним свідоцтв про право на спадщину за заповітом, виданих 21 вересня 2016 року на ім`я ОСОБА_4 на Ѕ частку у спадщині, зареєстровані в реєстрі за № 3-4530, № 3-4534, № 3-4538. В іншій частині судові рішення не оскаржуються, а тому в касаційному порядку не переглядаються.
		 
		Рух справи
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 25 січня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі. 
		 
		У пункті 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
		 
		Позиція Верховного Суду 
		 
		Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.
		 
		Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Требухів Броварського району Київської області помер ОСОБА_6 
		 
		18 листопада 2011 року ОСОБА_6 складено заповіт, посвідчений Куць Н . К. - секретарем виконавчого комітету Требухівської сільської ради Броварського району Київської області, та зареєстрований в реєстрі № 623, в якому спадкодавець ОСОБА_6 заповів своїм дітям: ОСОБА_3 , 1950 року народження, ОСОБА_7 , 1953 року народження та ОСОБА_4 , 1962 року народження, в рівних частинах кожному, все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось і взагалі все те, що належить спадкодавцю на день смерті і на що він за законом матиме право.
		 
		ІНФОРМАЦІЯ_8 спадкоємець за заповітом ОСОБА_7 помер. Спадкодавець ОСОБА_6 , знаючи про смерть свого сина ОСОБА_7 , заповіт не змінював.
		 
		У визначений законом шестимісячний строк до Броварської районної державної нотаріальної контори Київської області із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 звернулися: 16 жовтня і 03 листопада 2015 року - син і дочка спадкодавця ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , відповідачі у справі, 04 грудня 2015 року - онуки спадкодавця ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , позивачі у справі.
		 
		Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 08 червня 2016 року в справі № 361/763/16-ц у задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання недійсним заповіту ОСОБА_6 від 18 листопада 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 31 серпня 2016 року, відмовлено.
		 
		07 вересня 2016 року державний нотаріус Броварської районної державної нотаріальної контори Київської області Падучак-Коваль Л. Л. повідомила позивачів про те, що видачу свідоцтв про право на спадщину за заповітом призначено на 21 вересня 2016 року та запропонувала їм, якщо вони претендують на спадщину, подати до нотаріальної контори зареєстровану в суді позовну заяву, для призупинення видачі свідоцтв про право на спадщину за заповітом.
		 
		17 вересня 2016 року позивач ОСОБА_1 подав до нотаріальної контори заяву, у якій просив державного нотаріуса не видавати відповідачам ОСОБА_3 і ОСОБА_4 свідоцтва про право на спадщину за заповітом до отримання відповіді з Міністерства юстиції України та Головного територіального управління юстиції у Київської області на його звернення щодо порядку спадкування у разі смерті однієї із зазначених у заповіті осіб до відкриття спадщини.
		 
		21 вересня 2016 року Броварською районною державною нотаріальною конторою Київської області після смерті ОСОБА_6 спадкоємцю за заповітом ОСОБА_3 видано три свідоцтва про право на спадщину за заповітом на Ѕ частку зазначеного вище спадкового майна: житлового будинку АДРЕСА_1 із господарськими будівлями і спорудами; земельної ділянки площею 0,2500 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 3221289001:01:028:0056 та земельної ділянки площею 0,2540 га, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3221289001:01:028:0057, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , які посвідчені державним нотаріусом цієї нотаріальної контори Падучак-Коваль Л. Л., зареєстровані в реєстрі за № 3-4518, № 3-4522, № 3-4526.
		 
		21 вересня 2016 року, Броварською районною державною нотаріальною конторою Київської області іншому спадкоємцю за заповітом ОСОБА_4 також було видано три свідоцтва про право на спадщину за заповітом на Ѕ частку всього спадкового майна, які посвідчені державним нотаріусом Падучак-Коваль Л. Л. , зареєстровані в реєстрі за № 3-4530, № 3-4534, № 3-4538.
		 
		Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (частина перша та друга статті 1223 ЦК України).
		 
		Частина спадщини, що не охоплена заповітом, спадкується спадкоємцями за законом на загальних підставах. До числа цих спадкоємців входять також спадкоємці за законом, яким інша частина спадщини була передана за заповітом частина перша статті 1245 ЦК України).
		 
		У постанові Верховного Суду України від 22 червня 2016 року № 6-2946цс15 зазначено, що «у справі, яка переглядається, апеляційний суд, з яким погодився й суд касаційної інстанції, дійшов помилкового висновку про застосування до спірних правовідносин положень статті 1276 ЦК України, не врахувавши, що спадкоємець помер до дня відкриття спадщини. До спірних правовідносин не підлягає застосуванню і норма частини першої статті 1275 ЦК України, відповідно до якої, якщо від прийняття спадщини відмовився один зі спадкоємців за заповітом, частка у спадщині, яку він мав право прийняти, переходить до інших спадкоємців за заповітом і розподіляється між ними порівну, оскільки спадкоємець, який помер до дня відкриття спадщини, не може вважатись таким, що не прийняв спадщину або відмовився від неї. Згідно з положенням статті 1222 ЦК України спадкоємцями можуть бути, зокрема, фізичні особи, які є живими на день смерті спадкодавця. Відповідно до статті 1245 ЦК України частина спадщини, що не охоплена заповітом, спадкується спадкоємцями за законом на загальних підставах. До числа цих спадкоємців входять також спадкоємці за законом, яким інша частина спадщини була передана за заповітом. Врахувавши викладене та проаналізувавши положення статей 1222, 1223, 1245 ЦК України, слід дійти висновку про те, що 1/2 частину будинку, яку спадкодавець заповідав брату позивача, який помер до дня відкриття спадщини, слід вважати такою, що не охоплена заповітом, а тому право на спадкування цієї частки майна одержують спадкоємці за законом (статті 1261 1265 цього Кодексу). … Право на спадкування за законом 1/2 частину будинку, що не охоплена заповітом, має син спадкодавця ОСОБА_7, а оскільки інший син спадкодавця ОСОБА_10 на час відкриття спадщини помер, то його діти спадкують порівну ту частину спадщини, яка належала б за законом їх батькові, якби він був живим на час відкриття спадщини (право представлення). За таких обставин висновки суду першої інстанції про те, що ОСОБА_7 має право на спадкування 1/4 частини спірного будинку в порядку спадкування за законом, а ОСОБА_8 і ОСОБА_9 - по 1/8 частині будинку за кожним у порядку спадкування за законом, є обґрунтованими. Отже, у справі, яка переглядається апеляційний суд, з яким погодився суд касаційної інстанції, дійшов помилкового висновку про те, що до спірних правовідносин норма статті 1266 ЦК України не підлягає застосуванню, оскільки право представлення відбувається за умови наявності заповіту, у якому б визначалась доля спадкового майна. Суди не врахували, що 1/2 частина будинку не охоплена заповітом, оскільки на час відкриття спадщини один зі спадкоємців за заповітом помер, а тому внуки спадкодавця мають право спадкувати ту частину спадщини, яка належала б за законом їхньому батькові. Суди безпідставно не застосували норму статті 1245 ЦК України, за якою частина спадщини, що не охоплена заповітом, спадкується спадкоємцями за законом на загальних підставах, до числа яких входять також спадкоємці за законом, яким інша частина спадщини була передана за заповітом».
		 
		В основі спадкування за законом знаходиться принципі черговості, який полягає у встановленні пріоритету прав одних спадкоємців за законом перед іншими. Кожна черга - це визначене коло осіб, з урахуванням ступеня їх близькості спадкодавцеві, яке встановлене законом на підставі припущення про те, що спадкодавець залишив би своє майно найближчим родичам, членам сім`ї, утриманцям і (або) іншим родичам до шостого ступеня споріднення.
		 
		Системне тлумачення положень статей 1258, 1259 та інших положень книги 6 ЦК України дозволяє стверджувати про необхідність розмежовувати такі правові конструкції як «одержання права на спадкування наступною чергою» (частина друга статті 1258 ЦК України) та «зміну суб`єктного складу осіб, які набувають право на спадкування за законом». «Одержання права на спадкування наступною чергою» (частина друга статті 1258 ЦК України) стосується другої - п`ятої черг і пов`язується із такими негативними юридичними фактами як: відсутність спадкоємців попередньої черги; усунення спадкоємців попередньої черги від права на спадкування; неприйняття спадкоємцями попередньої черги спадщини; відмова від прийняття спадщини.
		 
		На «зміну суб`єктного складу осіб, які набувають право на спадкування за законом» в межах певної черги впливають так юридичні факти як: зміна черговості на підставі договору або рішення суду (стаття 1259 ЦК України); застосування правил про право представлення (стаття 1266 ЦК України); відмова спадкоємця від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця за законом (частина друга статті 1274 ЦК України); спадкова трансмісія (стаття 1276 ЦК України); збереження правового зв`язку при усиновленні (частина третя статті 1260 ЦК України). Зміна суб`єктного складу осіб, які набувають право на спадкування за законом стосується першої-п`ятої черги.
		 
		Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		 
		У постанові Верховного Суду у колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2018 року в справі № 643/1216/15-ц (провадження № 61-6924св18) зроблено висновок по застосуванню статті 1266 ЦК України та вказано, що «спадкуванням за правом представлення - це такий порядок набуття права на спадкування за законом при якому спадкоємці п`ятої черги включаються до складу першої, другої чи третьої черги замість спадкоємця внаслідок того, що він помер до відкриття спадщини. По своїй суті спадкування за правом представлення - це специфічний порядок набуття права на спадкування за законом, і він не є окремою підставою або видом спадкування. У такому разі суб`єктами спадкування за правом представлення будуть певні спадкоємці за законом. Спадкування за правом представлення надає можливість спадкоємцям п`ятої черги за законом переміститися у вищу чергу (першу, другу або третю чергу)».
		 
		Свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом (стаття 1301 ЦК України).
		 
		У справах про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину належним відповідачем є спадкоємець (спадкоємці), якому (яким) видано свідоцтво, а не нотаріус, який видав оспорюване свідоцтво про право на спадщину.
		 
		У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1316/2227/11 (провадження № 61-12290св18) зроблено висновок, що: «у статті 1301 ЦК України, як підставу визнання свідоцтва недійсним, прямо вказано лише відсутність права спадкування в особи, на ім`я якої було видане свідоцтво. Це має місце, зокрема, у разі, якщо ця особа була усунена від спадкування; відсутні юридичні факти, що давали б їй підстави набути право на спадкування - утримання, спорідненість, заповіт; у випадку, коли спадкодавець, оголошений у судовому порядку померлим, виявився насправді живим і судове рішення про оголошення його померлим скасоване. Іншими підставами визнання свідоцтва недійсним можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб, включення до свідоцтва майна, яке не належало спадкодавцю на момент відкриття спадщини тощо».
		 
		Суди встановили, що право на спадкування неохопленої заповітом 1/3 частки зазначеного спадкового майна в рівних частках мають діти спадкодавця: син ОСОБА_3 і дочка ОСОБА_4 , відповідачі у справі, кожний по 1/9 частки, та двоє онуків спадкодавця ОСОБА_1 і ОСОБА_2 - 1/9 частки, кожний по 1/18 частки. Останні двоє в рівних частках спадкують ту частину спадщини, яка за законом належала б їх батькові ОСОБА_7 . Також відповідачі ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , крім спадкування по 1/9 частки спадкового майна за законом, мають право на спадкування кожний по 1/3 частки спадкового майна за заповітом. У виданих ОСОБА_3 та ОСОБА_4 свідоцтвах про право на спадщину за заповітом державним нотаріусом Броварської районної державної нотаріальної контори Київської області Падучак -Коваль Л . Л. неправильно визначено та зазначено розмір належних відповідачам часток у спадщині за заповітом.
		 
		За таких обставин, суди обґрунтовано задовольнили позов в частині визнання недійсним свідоцтв про право на спадщину за заповітом.
		 
		Колегія суддів відхиляє аргумент касаційної скарги про те, що позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовилися від прийняття спадщини після батька ОСОБА_7 на користь матері ОСОБА_13 , а тому не мали взагалі права звертатися до суду з цим позовом.
		 
		Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Нездійснення особою своїх цивільних прав не є підставою для їх припинення, крім випадків, встановлених законом. Особа може відмовитися від свого майнового права. Відмова від права власності на транспортні засоби, тварин, нерухомі речі здійснюється у порядку, встановленому актами цивільного законодавства (частини перша, друга та третя статті 12 ЦК України).
		 
		Спадкоємець за заповітом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця за заповітом. Спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги (частина перша та друга статті 1274 ЦК України).
		 
		Тлумачення вказаних норм дає можливість зробити висновок, що відмова від прийняття спадщини спадкоємця за заповітом чи за законом стосується певного спадкодавця. Відмова від прийняття спадщини позивачами після батька ОСОБА_7 на користь матері ОСОБА_13 не свідчить про їх відмову від здійснення права представлення після смерті  ОСОБА_6 .
		 
		Згідно частини другої статті 410 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року) не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
		 
		Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судові рішення в оскарженій частині ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, судові рішення в оскарженій частині без змін, а тому судовий збір покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.
		 
		Керуючись статтями 400 та 410 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_4 , яка підписана представником ОСОБА_5 , залишити без задоволення.
		 
		Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 12 червня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 грудня 2018 року в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за заповітом, виданих 21 вересня 2016 року на ім`я ОСОБА_3 на Ѕ частку у спадщині, зареєстровані в реєстрі за № 3-4518, № 3-4522, № 3-4526 та визнання недійсним свідоцтв про право на спадщину за заповітом, виданих 21 вересня 2016 року на ім`я ОСОБА_4 на Ѕ частку у спадщині, зареєстровані в реєстрі за № 3-4530, № 3-4534, № 3-4538 залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:                                                                                              В. І. Крат
		 
		І. О. Дундар
		 
		Є. В. Краснощоков

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...