Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 753/10252/16-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти власності; Грабіж.
Надіслано для оприлюднення: 08.06.2020. Зареєстровано: 09.06.2020. Забезпечено надання загального доступу: 10.06.2020.
Дата набрання законної сили: 09.12.2021
Результат оскарження 09.12.2021 Апеляційний суд міста Києва: скасовано вирок повністю з ухваленням нового вироку
Номер судового провадження: 1-кп/753/67/20
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12014100020004894

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		    ДАРНИЦЬКИЙРАЙОННИЙ СУДМ.КИЄВА     
		справа № 753/10252/16-к
		провадження № 1-кп/753/67/20
		В И Р О К 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		"05" червня 2020 р.                                     м. Київ
		Дарницький районний суд м. Києва у складі:
		головуючого судді ОСОБА_1 ,
		 
		за участю:
		 
		    секретаря             ОСОБА_2 , 
		 
		прокурорів              ОСОБА_3 ,  ОСОБА_4 , 
		 
		захисника             ОСОБА_5 , 
		 обвинуваченого         ОСОБА_6 ,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження № 12014100020004894 від 23.06.2014 за обвинуваченням:
		 
		ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ромни, Сумської області, громадянина України, українця, працюючого вантажником в ТОВ «Мотор М», неодруженого, із середньою освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:
		-01.10.2009 Роменським міськрайонним судом Сумської області за ч. 2 ст. 185 КК України до 2 років позбавлення волі, звільнений від відбування покарання з випробуванням відповідно до положень ст. 75 КК України із встановленням іспитового строку на 1 рік;
		-21.04.2010 Роменським міськрайонним судом Сумської області за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України із застосуванням ст. ст. 70, 71 КК України до 3 років 4 місяців позбавлення волі;
		-09.04.2014 Роменським міськрайонним судом Сумської області за ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 296 КК України до 6 місяців арешту, звільнений 04.05.2014 р. по відбуттю строку покарання;
		 
		у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		 
		 
		Органом досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачується в тому, що 22.06.2014 близько 19 години 00 хвилин він, перебуваючи під мостом біля станції метро «Харківська», що знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Бажана, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, помітив раніше невідому ОСОБА_7 , яка в цей час рухалась в бік маршрутного таксі № 317. З метою повторного відкритого викрадення чужого майна, діючи умисно, протиправно з корисливих мотивів наздогнав потерпілу ОСОБА_8 та, обхвативши останню своєю рукою за шию, завдав їй сильного фізичного болю, застосувавши таким чином насильство, яке не є небезпечним для здоров`я потерпілої. Тримаючи ОСОБА_8 за шию однією рукою, іншою в цей час зірвав золотий ланцюжок з хрестиком, вартістю 5000 гривень.
		Повторно, відкрито викравши чуже майно, ОСОБА_6 , з місця вчинення злочину зник, завдавши потерпілій ОСОБА_9 матеріальний збиток на загальну суму 5000 гривень.
		Таким чином, ОСОБА_6 обвинувачується у відкритому викраденні чужого майна, поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для здоров`я потерпілого, вчинене повторно, тобто у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.
		У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 винним себе у скоєнні інкримінованого злочину, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України не визнав та суду пояснив, що 22.06.2014 р. у вечірній час він перебував на ринку по вул. Ревуцького в районі станції метро «Харківська». Оскільки він запізнювався на роботу, то близько 19 години 00 хвилин він забіг у маршрутне таксі, заплатив за проїзд, після чого зайняв місце в автобусі та в цей час до автобусу забіг чоловік потерпілої та почав вимагати віддати йому ланцюжок, який він начебто вкрав у його дружини. Він повідомив чоловікові, що не брав ніякого ланцюжка, після чого цей чоловік накинувся на нього та між ними розпочалась бійка. Через деякий час до автобусу зайшли працівники поліції та затримали його. Таким чином, обвинувачений повністю заперечував свою причетність до відкритого викрадення належного потерпілій майна.
		Захисник ОСОБА_5 просив суд ухвалити виправдувальний вирок та визнати ОСОБА_6 невинуватим у вчиненні інкримінованого злочину у зв`язку із недоведеністю, що кримінальне правопорушення за ч.2 ст. 186 КК України, яке інкриміновано обвинуваченому, скоєно саме ОСОБА_6 .
		Допитані в судовому засіданні потерпіла та свідки дали наступні пояснення.
		Так, потерпіла ОСОБА_7 в судовому засіданні стверджувала, що 22.06.2014 близько 19 години 00 хвилин вона разом із дитиною та чоловіком наближались до зупинки громадського транспорту біля станції метро «Харківська». В цей час невідомий чоловік у білій футболці зірвав з її шиї золотий ланцюжок з хрестиком, після чого намагався втекти, проте був затриманий в салоні автобусу. Свідки, які в цей час перебували в салоні автобуса, принесли ланцюжок, який знаходився під сидінням, де сидів зазначений чоловік. Під час затримання цей чоловік перебував в стані сильного алкогольного сп`яніння.
		Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснив, що 22.06.2014 близько 19 години 00 хвилин він разом із дружиною та дитиною біля станції метро «Харківська» направлялись на зупинку громадського транспорту. Він йшов попереду, а дружина з дитиною знаходились позаду. Почувши крик дружини, він обернувся та побачив обвинуваченого, який почав втікати та якого він чітко запам`ятав. Він почав наздоганяти обвинуваченого, який забіг в автобус, де в подальшому був затриманий. 
		Свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_12 в судовому засіданні повідомили, що 22.06.2014 у вечірній час у відділенні поліції у в їх присутності у особи був вилучений золотий ланцюжок.
		В обґрунтування доведеності вини обвинуваченого ОСОБА_6 прокурором суду було надано наступні докази.
		З рапорту інспектора патрульної служби від 22.06.2014 р. вбачається, що 22.06.14 о 19-15 год. від чергового по РУ був отриманий виклик, що по пр. Бажана біля станції метро «Харківська» зірвали золотий ланцюжок. Прибувши за вказаною адресою, до них звернулась ОСОБА_7 , яка пояснила що вона поверталась із родиною на маршрутне таксі № 317, та до неї підбіг невідомий чоловік та за спини зірвав золотий ланцюжок, після чого побіг. Працюючи на даному орієнтуванні ними був виявлений ОСОБА_6 , на якого прямо вказала заявниця. Золотий ланцюжок ОСОБА_6 викинув в автобусі № 317 \т.1 а.с. 212\.
		Відповідно до протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 22.06.2014 р. вбачається, що потерпіла ОСОБА_7 звернулась до Дарницького УП ГУНП у м. Києві із заявою про те, що 22.06.2014 р. о 18-55 год. поблизу станції метро «Харківська» невідомий чоловік відкрито заволодів золотим ланцюжком \т.1 а.с. 213\.
		Протоколом огляду місця події від 22.06.2014 р. зафіксовано, що в приміщенні Дарницького УП ГУНП у м. Києві у свідка ОСОБА_13 був вилучений золотий ланцюжок. ОСОБА_13 пояснив, що він знайшов цей ланцюжок під сидінням в маршрутному таксі № 317 на зупинці біля станції метро «Харківська». Даний ланцюжок був вилучений \т.1 а.с. 214-216\.
		З протоколу пред`явлення особи для впізнання від 23.06.2014 р. вбачається, що в цей день ОСОБА_10 впізнав ОСОБА_6 , як особу, яка скоїла інкримінований злочин, за зовнішніми прикметами \т.1 а.с. 217-220\.
		Оцінюючи вищенаведені докази на предмет їх належності, суд виходить з наступного.
		Відповідно до положень ст. 85 КПК України - належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
		Дослідивши покази потерпілої ОСОБА_7 , суд приходить до висновку про те, що цей доказ не підтверджує наявність обставин, які викладені в обвинувальному акті. Так, з показів потерпілої вбачається, що вона безпосередньо не бачила обличчя обвинуваченого, що вона підтвердила в судовому засіданні, а тому не може в категоричній формі стверджувати, що саме ця особа зірвала з її шиї золотий ланцюжок. На неналежність цього доказу також вказує наявність суперечностей щодо кольору одягу, в який була одягнута вказана особа. Так, потерпіла під час судового розгляду стверджувала, що особа, яка зірвала з її шиї золотий ланцюжок, була одягнута в білу футболку, тоді як свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_12 стверджували, що обвинувачений був одягнений в темний одяг. Сам обвинувачений в ході його допиту також заперечував, що був одягнений у білу футболку, зазначивши, що на ньому була футболка кольору асфальту. Також потерпіла суду повідомила, що викрадений у неї ланцюжок принесли та показали їй якісь свідки, тобто вона не бачила, що належний їй ланцюжок був вилучений саме у ОСОБА_6 . Також покази потерпілої ОСОБА_7 не підтверджують існування обставин застосування відносно неї насильства, хоча така кваліфікуюча ознака органом досудового розслідування обвинуваченому ОСОБА_6 інкримінована. Навпаки, потерпіла під час допиту стверджувала, що під час викрадення у неї ланцюжка, вона не відчула застосування насильства або болю. Враховуючи зазначені обставини, суд не може визнати покази потерпілої належним доказом, який би підтверджував, що саме обвинувачений ОСОБА_6 викрав у потерпілої золотий ланцюжок. 
		Крім того, суд не може визнати належним доказом винуватості ОСОБА_6 покази свідка ОСОБА_10 , оскільки встановлено, що зазначений свідок, який є чоловіком потерпілої, під час інкримінованих подій перебував попереду своєї дружини, та не бачив безпосередньо факту заволодіння ланцюжком потерпілої. Свідок повідомив, що він бачив лише, що обвинувачений тікав та забіг всередину автобуса. Таким чином, покази свідка ОСОБА_10 не підтверджують обставини заволодіння обвинуваченим майном потерпілої. 
		Також суд не може визнати належними доказами винуватості ОСОБА_6 покази свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 . Так, свідок ОСОБА_11 під час допиту в ході судового розгляду стверджувала, що обвинувачений був одягнений в темний одяг, що суперечить показам потерпілої ОСОБА_7 , яка вказувала, що обвинувачений був одягнений в білу футболку, та узгоджується з показами обвинуваченого, який вказував, що був одягнений у футболку асфальтового кольору. Крім того, свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_12 в судовому засіданні стверджували, що особа, на яку вказували працівники поліції як на затриманого за підозрою у грабежі, не мала ознак алкогольного сп`яніння, що також не підтверджує обставини, які викладені в обвинуваченні, а саме щодо вчинення обвинуваченим злочину в стані алкогольного сп`яніння. Також на неналежність показань вказаних свідків як доказів свідчить їх неузгодженість із дослідженим судом протоколом огляду місця події від 22.06.2014 р., учасниками якого вони були, оскільки покази зазначених свідків суперечать відомостям, які містяться у вказаному протоколі. Так, в протоколі огляду місця події від 22.06.2014 р. зазначено, що свідки ОСОБА_14 та ОСОБА_12 брали участь як поняті в ході проведення огляду місця події та фіксували факт вилучення у ОСОБА_13 ланцюжка. Натомість, в судовому засіданні свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_12 стверджували, що вилучення ланцюжка відбувалось у особи, на яку працівники поліції вказували як на підозрювану у вчиненні грабежу, яка перед проведенням слідчої дії була в кайданках. Більш того, свідки пояснили, що до проведення вказаної слідчої дії, працівники поліції повідомили їм, що під час огляду місця події буде вилучатись ланцюжок у обвинуваченого та навіть вказали, що цей ланцюжок буде вилучений з кишені. Крім того, в змісті протоколу огляду місця події зафіксовані відомості, які не підтверджують обставини причетності обвинуваченого до інкримінованого злочину, оскільки в протоколі зазначено, що ланцюжок був вилучений не у обвинуваченого ОСОБА_6 , а у ОСОБА_13 , який в ході слідчої дії пояснив, що він знайшов цей ланцюжок під сидінням маршрутного таксі № 317 на зупинці біля станції метро «Харківська». Встановити обставини, при яких у ОСОБА_13 був вилучений вказаний ланцюжок та усунути зазначені суперечності між показами свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_12 та відомостями, які містяться в протоколі огляду, суд позбавлений можливості, оскільки свідок ОСОБА_13 під час судового розгляду не був допитаний, враховуючи всі використані судом можливості для виклику в суд цього свідка, від допиту якого прокурор відмовився, реалізувавши відповідні повноваження. З огляду на викладені обставини, суд визнає також неналежним доказом протокол огляду місця події від 22.06.2014 р. 
		Крім того, суд визнає неналежним доказом винуватості ОСОБА_6 протокол пред`явлення особи для впізнання від 23.06.2014 р., оскільки у змісті вказаного протоколу відсутні відомості, які б підтверджували обставини вчинення ОСОБА_6 грабежу. Відповідно до змісту цього протоколу свідок ОСОБА_10 впізнав ОСОБА_6 за певними візуальними ознаками, проте не зазначено при яких обставинах свідок впізнав обвинуваченого, що суперечить вимогам ст. 228 КПК України, де зазначено про обов`язковість викладення обставин, за яких особа, яка впізнає бачила особу, яка підлягає впізнанню, про що складається протокол. Натомість, слідчим вказані вимоги не були виконані, що унеможливлює суд визначити за яких саме обставин свідок ОСОБА_10 впізнав обвинуваченого під час проведення вказаної слідчої дії. Крім того, в цьому протоколі відсутній підпис ОСОБА_6 , відсутній підпис свідка ОСОБА_10 про попередження про кримінальну відповідальність, не зазначено, яке місце займала особа, яка пред`являлась для впізнання серед інших осіб.
		Наданий прокурором рапорт інспектора патрульної служби також не підтверджує обставин інкримінованих ОСОБА_6 діянь, оскільки в ньому лише зафіксовані відомості зі слів потерпілої та свідків, покази яких судом визнані неналежними доказами. 
		На неналежність як доказу протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 22.06.2014 р. свідчить зміст цього документу, де зазначено заявницею ОСОБА_7 про те, що 22.06.2014 р. поблизу ст. м. «Харківська» невідомий чоловік відкрито заволодів золотим ланцюжком. Тобто, зазначений доказ не підтверджує причетності саме обвинуваченого ОСОБА_6 до відкритого заволодіння належним потерпілій ланцюжком. 
		Також суд не може визнати належним доказом винуватості ОСОБА_6 протокол затримання ОСОБА_6 , оскільки під час затримання у обвинуваченого не було вилучено речових доказів, які б об`єктивно свідчили про його причетність до скоєння інкримінованого злочину. У змісті протоколу затримання також відсутні будь-які пояснення ОСОБА_6 .
		Аналіз вищенаведених та досліджених під час судового розгляду доказів дозволяє суду зробити висновок, що зазначені докази не підтверджують існування обставин, які викладені у формулюванні обвинувачення, та які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні та мають значення для кримінального провадження, а тому суд визнає ці докази неналежними.
		Таким чином, прокурором не було надано жодних належних доказів існування обставин, які викладені у формулюванні обвинувачення ОСОБА_6 .
		Крім того, судом встановлено, що зазначений в обвинуваченні золотий ланцюжок, який є предметом злочину, після його скоєння був вилучений, але в передбачений кримінальним процесуальним законодавством спосіб не був належним чином зафіксований. А саме - в матеріалах справи відсутній протокол огляду цього ланцюжка, відсутній протокол впізнання даного ланцюжка потерпілою, що позбавило суд можливості пересвідчитись відносно належності саме потерпілій вилученого ланцюжка. 
		Разом з тим, зазначений ланцюжок, як предмет злочину, органом досудового розслідування взагалі не визнаний речовим доказом та під час судового розгляду прокурором не надано відомостей про його місцезнаходження, що позбавило можливості у судовому засіданні безпосередньо дослідити зазначений речовий доказ з огляду на наявність відповідних клопотань від сторони захисту. 
		Крім того, під час судового розгляду судом не встановлено будь-які об`єктивні підстави, передбачені КПК України, для визначення органом досудового розслідування в зазначеної у змісті обвинувачення вартості золотого ланцюжка, оскільки встановлено, що судова товарознавча експертиза під час досудового слідства не проводилась, інші документи, які б доводили зазначену вартість, прокурором суду не надано. Об`єктивна неможливість огляду ланцюжка, як речового доказу, у судовому засіданні у цій справі, що не компенсована іншими доказами, які б документально фіксували зазначену річ, унеможливлює усунути неузгодженості між відомостями, що викладені у формулюванні обвинувачення, де зазначено про те, що у потерпілої був викрадений золотий ланцюжок з хрестиком, та відомостями, які містяться в заяві потерпілої щодо викрадення у неї лише ланцюжка, та в протоколі огляду місця події від 22.06.2014 р., де зазначено, що у свідка ОСОБА_13 був вилучений лише ланцюжок без хрестика. 
		Крім того, прокурором не надано доказів, що саме обвинувачений ОСОБА_6 зірвав з шиї потерпілої золотий ланцюжок, оскільки допитані в судовому засіданні особи бачили лише як обвинувачений забіг в маршрутне таксі, чого не заперечував обвинувачений в ході судового розгляду, зазначивши, що поспішав на автобус, та ця версія прокурором не була спростована. Клопотань про допит інших осіб, які б були очевидцями викрадення обвинуваченим належного потерпілій майна, від прокурора не надходило. Також не надано прокурором доказів, що в подальшому саме у обвинуваченого був вилучений золотий ланцюжок, оскільки відповідно до змісту протоколу огляду місця події від 22.06.2014 р. свідок ОСОБА_13 зазначав, що він знайшов золотий ланцюжок в автобусі під сидінням. Прокурор в ході судового розгляду не наполягав на необхідності допиту свідка ОСОБА_13 .
		Таким чином суд приходить до висновку про те, що у судовому засіданні прокурором не надано об`єктивних та належних доказів тієї обставини, що саме обвинувачений ОСОБА_6 викрав належний потерпілій ланцюжок та що цей ланцюжок певний час був у розпорядженні обвинуваченого. 
		Крім того, прокурором не були надані докази застосування до потерпілої насильства, яке не є небезпечним для її здоров`я. Навпаки, потерпіла в судовому засіданні повідомила, що не відчула болю під час викрадення у неї ланцюжка. 
		Також прокурором не надано суду об`єктивних доказів перебування обвинуваченого під час інкримінованих подій в стані алкогольного сп`яніння. 
		Разом з тим, заслуговує уваги позиція сторони захисту про недотримання органом досудового розслідування строків досудового розслідування. Судом встановлено, що ОСОБА_6 було повідомлено про підозру у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України 23.06.2014 р. та відповідно до положень п.п.2 п. п.3 ч.1 ст. 219 КПК України строк досудового розслідування завершився 23.08.2014 р., проте в зазначений строк обвинувальний акт відносно ОСОБА_6 не був направлений до суду. Натомість в матеріалах справи наявна постанова слідчого від 22.08.2014 р. про зупинення досудового розслідування, де зазначено, що ОСОБА_15 захворів на тяжку хворобу, хоча під час судового розгляду ОСОБА_6 заперечував про наявність у нього на той час якої-небудь хвороби та матеріали справи підтвердження наявності такої хвороби не містять. В подальшому постановою слідчого від 29.09.2014 р. ОСОБА_6 був оголошений в розшук, хоча як стверджував обвинувачений в судовому засіданні, він не переховувався від слідства та документальних підтверджень цьому прокурором не надано. 18.05.2015 р. досудове розслідування було відновлено постановою слідчого та 07.12.2015 прокурором було винесено постанову про закриття кримінального провадження на підставі п. 3 ч.1 ст. 284 КПК України, тобто у зв`язку із не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпанням можливості їх отримати. У змісті цієї постанови прокурором констатовані обставини, які викладені вище, а саме: щодо відсутності доказового значення деяких процесуальних документів, а також зазначено про сплив строку досудового розслідування. В цей же день прокурором Дарницького району м. Києва було затверджено висновок про законність вказаної постанови про закриття кримінального провадження. Проте, в подальшому, 17.05.2016 р. постановою Керівника Київської місцевої прокуратури № 2 ОСОБА_16 було скасовано вищезгадану постанову прокурора прокуратури Дарницького району м. Києва від 07.12.2015 р. Дослідивши зміст вказаної постанови, суд дійшов висновку, що у змісті цієї постанови відсутнє належне обгрунтування необхідності скасування постанови від 07.12.2015. Після цього обвинувальний акт відносно ОСОБА_6 за ч.2 ст. 186 КК України був направлений до суду 31.05.2016 р. 
		Таким чином, суд констатує, що під час направлення обвинувального акту відносно ОСОБА_6 за ч.2 ст. 186 КК України у кримінальному провадженні № 12014100020004894 від 23.06.2014 завершились строки досудового розслідування, визначені ст. 219 КПК України. 
		Відповідно до ч.2 ст. 17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
		Відповідно до ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
		Відповідно до ст. 337 КПК України, суд зобов`язаний проводити судовий розгляд лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення і лише в межах висунутого обвинувачення, відповідно до обвинувального акту.
		Згідно з вимогами ст. 6 Конвенції про захист прав людини, ст. 62 Конституції України, ст.17 КПК України кожна людина має право на справедливий розгляд справи, не може бути піддана кримінальному покаранню поки не буде визнана винним в законному порядку; обвинувачення не може ґрунтуватися на отриманих незаконним шляхом доказах чи припущеннях, а обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і постановлюється лише за умови, якщо під час судового розгляду вина підсудного у скоєнні конкретного злочину повністю доведена.
		Суд зобов`язаний неухильно дотримуватися вимог Конституції України, міжнародних договорів, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, тобто з урахуванням рішень Конституційного Суду України та практики Європейського суду з прав людини, ст. 62 Конституції України (презумпція невинуватості) та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.
		У справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанїї» від 06 грудня 1998 року, Європейський Суд вирішив, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою» (п. 150, п. 253).
		Аналіз сукупності вищезазначених доказів, наданих стороною обвинувачення дозволяє суду зробити висновок про те, що зазначені докази, в силу їх неналежності, не містять сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, які б доводили винуватість ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України.
		Відповідно до вимог п. 2 ч.1 ст. 373 КПК України - виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.
		Аналіз наведених обставин дозволяє суду зробити висновок про те, що органом досудового розслідування не здобуто належних та допустимих доказів для доведення винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України та стороною обвинувачення не надано, у зв`язку з чим суд приходить до висновку про необхідність визнання невинуватим ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого злочину з підстав недоведеності вчинення обвинуваченим інкримінованого кримінального правопорушення та про необхідність у зв`язку з цим ухвалення виправдувального вироку. 
		На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 373, 374,375,376 КПК України суд, -
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		ОСОБА_6  визнати невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України та виправдати його у зв`язку з недоведеністю, що кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 186 КК України, вчинене обвинуваченим. 
		Обраний запобіжний захід відносно ОСОБА_6 згідно ухвали слідчого судді Дарницького районного суду м. Києва від 24.06.2014 р. у виді «застави» - скасувати.
		Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Дарницький районний суд м. Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення. 
		Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору. 
		 
		Головуючий суддя ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...