Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 335/7415/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них.
Надіслано для оприлюднення: 10.06.2020. Зареєстровано: 11.06.2020. Забезпечено надання загального доступу: 12.06.2020.
Дата набрання законної сили: 09.06.2020
Номер судового провадження: 22-ц/807/1889/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Дата документу 09.06.2020 Справа № 335/7415/19
		 
		 
		ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		 
		 
		 
		Єдиний унікальний № 335/7415/19 
		Провадження №22-ц/807/1889/20 
		Головуючий в 1-й інстанції  Калюжна В.В.
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		09 червня 2020 року                             місто Запоріжжя
		 
		Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
		головуючого, судді-доповідачаКухаря С. В.,суддів:Крилової О.В., Полякова О.З.секретарБєлова А.В..,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника  адвоката Богдан Оксани Вікторівни на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 27 лютого 2020 року, ухвалене у м. Запоріжжі (повний текст рішення складено 27 лютого 2020 року) у справі за позовом  ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики,- 
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		У липні 2019 року позивач звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики, в обґрунтування якого зазначала наступне. 23.05.2017 року між позивачем - ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір позики на суму 5000 доларів США, однак після цього сторони домовилися, що позивач надасть відповідачу ще 5000 доларів США, про що була складена розписка на загальну суму 10000 доларів США. Строк повернення боргу у розписці встановлено - за першою вимогою позивача. 16.04.2019 року позивач звернулася на адресу відповідача з вимогою щодо повернення суми позики, направивши листа на адресу ОСОБА_1 , однак на час подання позову, відповідач вимогу позивача не виконав, грошові кошти не повернув. У позові ОСОБА_2 , просить стягнути з ОСОБА_1 грошові кошти за договором позики у розмірі 262000 грн., що станом на час звернення до суду еквівалентно 10000 доларів США.
		 
		Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 27 лютого 2020 року позовні вимоги ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) про стягнення боргу за договором позики  задоволено.
		Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму боргу за договором позики у розмірі 262 000 (двісті шістдесят дві тисячі) гривень 00 копійок.
		Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 620 (дві тисячі шістсот двадцять) гривень 00 копійок. 
		 
		Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 в особі представника  адвоката Богдан Оксани Вікторівни подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення про стягнення боргу у розмірі 162683,40 грн. 
		 
		Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що у період з 23.06.2017 року по 23.09.2018 року відповідачем у справі повернуто в рахунок виконання зобов`язань за договором позики позивачу 3400 доларів США, а тому на момент ухвалення рішення борг відповідача складає 6600 доларів США, що еквівалентно 162683,40 грн.
		 
		Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_2 вказує, що під час розгляду справи судом першої інстанції надано належну правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами у справі, з`ясовано їх правову природу та як наслідок винесено обґрунтоване та законне рішення, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими. В зв`язку з наведеним, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
		 
		Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. 
		 
		За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
		 
		Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
		 
		Судом першої інстанції встановлено, що 23.05.2017 року між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 було укладено договір позики на суму 10000 доларів США. Строк повернення боргу у розписці встановлено - за першою вимогою позивача. (а.с.7).
		 
		На підтвердження вищевказаної домовленості між сторонами, а саме укладення договору позики та отримання коштів відповідачем ОСОБА_1 була написана та власноручно підписана відповідачем розписка.
		 
		Позивач повністю виконав умови договору позики та надав відповідачу кошти на умовах визначених договором від 23.05.2017 року, а відповідачем порушено умови договору позики та не повернуто кошти позивачу.
		 
		Відповідно до розписки від 23.05.2017 року ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_1 відсотки за договором позики на суму 3400 доларів США (а.с.7).
		 
		16.04.2019 року ОСОБА_2 звернулася на адресу відповідача, яка зазначена у розписці, з вимогою щодо повернення суми позики (а.с.75-76). Однак станом на час розгляду справи сума позики відповідачем не повернута.
		 
		Задовольняючи вимоги позову у повному обсязі суд першої інстанції виходив з того, що несплата відповідачем суми боргу протягом тридцятиденного строку з моменту пред`явлення вимоги є простроченням грошового зобов`язання, в враховуючи наявні у справі докази, не спростовані відповідачем, вимоги позову є законними та обґрунтованими. Під час спірних правовідносин, між сторонами мала місце щомісячна сплата процентів за користування грошовими коштами, а тому сума у розмірі 3400 доларів США є відсотками за договором позики, а не частиною основного боргу.
		 
		З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційного суду. 
		 
		В силу ч.1ст. 626 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
		 
		За правилами ст.6 ч.1 ст.627 ЦК Українисторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
		 
		Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).
		 
		Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
		 
		Статтею 1047 ЦК України визначено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
		 
		Згідно статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлений договором.
		 
		За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей.
		 
		23.05.2017 року між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 було укладено договір позики на суму 10000 доларів США. На підтвердження вищевказаної домовленості між сторонами, а саме укладення договору позики та отримання коштів відповідачем ОСОБА_1 була написана та власноручно підписана відповідачем розписка.
		 
		Статтею 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
		 
		Строк повернення боргу у розписці встановлено - за першою вимогою позивача. 
		 
		На момент розгляду справи сума боргу позивачу не повернута.
		 
		Частиною першою статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Відповідно до ч. 2 ст.1048 ЦК України договір позики вважається безпроцентним, якщо: 1) він укладений між фізичними особами на суму, яка не перевищує п`ятдесяти кратного розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, і не пов`язаний із здійсненням підприємницької діяльності хоча б однією із сторін; 2) позичальникові передані речі, визначені родовими ознаками. 
		 
		Не дивлячись на те, що відповідно до розписки від 23.09.2017 року проценти за користування позикою не встановлені, це не вказує прямо на відсутність домовленості між сторонами про сплату процентів за договором, враховуючи, що за розпискою від 08.11.2018 року ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_1 саме відсотки за договором позики від 23.09.2017 року в сумі 3400 доларів США, а не частину повернення боргу, як це вказує відповідач.
		 
		Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення, а тому не є суттєвими і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
		 
		Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію прозахист правлюдини іосновоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		 
		Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
		 
		Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
		 
		Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
		 
		Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
		 
		З урахування наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається.
		 
		02 квітня 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року № 540-IX (далі  Закон № 540-IX).
		 
		За змістом підпункту 3 пункту 12 розділуXII«Прикінцевих положень» вказаного Закон № 540-IX під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, подання заяви про перегляд заочного рішення, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, заяви про скасування судового наказу, розгляду справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.
		 
		Керуючись ст.ст. 367, 374, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,-
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника  адвоката Богдан Оксани Вікторівни залишити без задоволення.
		 
		Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 27 лютого 2020 року у цій справі залишити без змін.
		 
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
		 
		Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) процесуальні строки щодо касаційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.
		 
		Повна постанова складена 10 червня 2020 року.
		 
		Судді:                                С. В. Кухар
		 
		                               О. В. Крилова
		 
		О. З. Поляков

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...