Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 515/331/17 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг; Службове підроблення.
Надіслано для оприлюднення: 10.06.2020. Зареєстровано: 11.06.2020. Забезпечено надання загального доступу: 15.06.2020.
Дата набрання законної сили: 28.05.2020
Номер судового провадження: 11-кп/813/703/20
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42013170440000024

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Номер провадження: 11-кп/813/703/20
		Номер справи місцевого суду: 515/331/17 
		Головуючий у першій інстанції  ОСОБА_1  
		Доповідач         ОСОБА_2 
		 
		 
		ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 
		 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		28.05.2020 року                                 м. Одеса
		 
		Одеський апеляційний суд в складі:
		головуючого  судді ОСОБА_2 ,
		суддів:     ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання  ОСОБА_5 ,
		прокурора  ОСОБА_6 ,
		обвинувачених  ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
		захисника  ОСОБА_9 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора Білгород-Дністровської місцевої прокуратури ОСОБА_10 на вирок Татарбунарського районного суду Одеської області від 14.02.2018року в кримінальному провадженні № 42013170440000024 від 13.12.2013 року, - 
		встановив:
		оскаржуваним вироком суду:
		ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Дмитрівка Татарбунарського району Одеської області, болгарина, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, має неповнолітню дитину, не судимого, працює провідним інженером Татарбунарського міжрайонного управління водного господарства, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
		 
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженку с. Перегінськ Рожнятівського району Івано-Франківської області, українку, громадянку України, з вищою освітою, розлучену, не судиму, працює директором приватного підприємства «Арцизький відділ капітального будівництва» зареєстровану та проживаючу за адресою: АДРЕСА_2 ,
		визнано винуватими у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.366 КК України та кожному із них призначено покарання у виді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн. з позбавленням права обіймати посади: для ОСОБА_8  пов`язані зі здійсненням функцій представника влади чи місцевого самоврядування; для ОСОБА_7  пов`язані із виконанням адміністративно-розпорядчих функцій, на строк 1 рік для кожного.
		Звільнено ОСОБА_8 та ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366 КК України, на підставі п.2 ч.1 ст.49 КК України  у зв`язку із закінченням строків давності.
		Закрито кримінальне провадження відносно ОСОБА_8 та ОСОБА_7 .
		Визнано ОСОБА_8 і ОСОБА_7 невинуватими у пред`явленому обвинуваченні за ч.4 ст.191 КК України та виправдано їх за недоведеністю у їх діях складу зазначеного кримінального правопорушення.
		Скасовано арешт, накладений ухвалою слідчого судді від 07.03.2017 р. на майно ОСОБА_8 та ОСОБА_7 .
		Вирішено питання стосовно судових витрат та речових доказів у кримінальному провадженні.
		Оскаржуваним вироком встановлено, що 12 грудня 2011 року між приватним підприємством «Арцизький відділ капітального будівництва» в особі директора ОСОБА_7 та Дмитрівською сільською радою Татарбунарського району Одеської області, в особі її голови ОСОБА_8 , було укладено договір № 16 на надання послуг на виготовлення проектно-кошторисної документації на капітальний ремонт Будинку культури в с. Дмитрівка Татарбунарського району Одеської області.
		Того ж дня ОСОБА_7 , перебуваючи на посаді директора ПП «Арцизький відділ капітального будівництва» та являючись особою, наділеною адміністративно-розпорядчими функціями, та ОСОБА_8 , являючись посадовою особою органу місцевого самоврядування та здійснюючи функції представника влади, діючи умисно: ОСОБА_7  з метою отримання очолюваним нею підприємством грошових коштів, виділених як субвенція з обласного бюджету Дмитрівській сільській раді на виконання інвестиційного проекту  виготовлення проектно-кошторисної документації на капітальний ремонт Будинку культури в с. Дмитрівка Татарбунарського району Одеської області, ОСОБА_8  з метою освоєння зазначених грошових коштів на виконання згаданого інвестиційного проекту (в разі їх не освоєння вони підлягали поверненню до обласного бюджету і у майбутньому їх отримання вважалось вкрай проблематичним), попередньо домовившись між собою, достовірно знаючи, що роботи за вищевказаним договором № 16 від 12.12.2011 р. не виконані, внесли до акту приймання виконаних послуг на виготовлення проектно-кошторисної документації на об`єкт «Капітальний ремонт Будинку культури в с. Дмитрівка Татарбунарського району Одеської області» № 16 від 12.12.2011 р. завідомо неправдиві відомості про виконання вказаних робіт у повному обсязі, завіривши акт своїми підписами та печатками: ОСОБА_7  ПП «Арцизький відділ капітального будівництва», а ОСОБА_8  печаткою Дмитрівської сільської ради.
		Також ОСОБА_8 і ОСОБА_7 обвинувачувалися в тому, що на підставі акту приймання виконаних послуг на виготовлення проектно-кошторисної документації № 16 від 12.12.2011 р. з недостовірними відомостями в ньому, голова Дмитрівської сільської ради Татарбунарського району ОСОБА_8 підписав платіжне доручення № 1 від 22.02.2012 року, згідно якого Дмитрівською сільською радою на розрахунковий рахунок ПП «Арцизький відділ капітального будівництва» № 26000141788 в АБ "Укргазбанк" були безпідставно перераховані бюджетні кошти в сумі 240195,35 грн., а директор ПП «Арцизький відділ капітального будівництва» ОСОБА_7 на підставі платіжного доручення № 1 від 22.02.2012, підписаного головою Дмитрівської сільської ради, отримала на розрахунковий рахунок ПП «Арцизький відділ капітального будівництва» № НОМЕР_1 в АБ «Укргазбанк» безпідставно перераховані Дмитрівською сільською радою бюджетні кошти у зазначеній сумі, що спричинило тяжкі наслідки, які полягають у розтраті вказаних грошових коштів для ОСОБА_8 і у привласненні для ОСОБА_7 , оскільки послуги на виготовлення проектно-кошторисної документації, всупереч умовам договору, не виконані.
		Не погодившись із зазначеним вироком суду першої інстанції, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуваний вирок та ухвалити новий, яким визнати ОСОБА_7 винуватою у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст.191 та ч.2 ст.366 КК України та призначити їй покарання:
		- за ч.4 ст. 191 КК України  5 років позбавлення волі з позбавленням права займатися підприємницькою діяльністю в галузі будівництва строком на 1 рік 6 місяців;
		- за ч.2 ст. 366 КК України  2 роки позбавлення волі з позбавленням права займатися підприємницькою діяльністю в галузі будівництва строком на 1 рік та сплатою штрафу у розмірі 250 неоподаткованих мінімумів доходів громадян в сумі 4 250 грн.
		Визнати ОСОБА_8 винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст.191, ч.2 ст.366 КК України та призначити йому покарання:
		- за ч.4 ст. 191 КК України  5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати керівні посади в органах місцевого самоврядування строком на 1 рік 6 місяців;
		- за ч.2 ст. 366 КК України  2 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати керівні посади в органах місцевого самоврядування строком 1 рік та сплатою штрафу у розмірі 250 неоподаткованих мінімумів доходів громадян в сумі 4 250 грн.
		Згідно ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити:
		- ОСОБА_7  5 років позбавлення волі з позбавленням права займатися підприємницькою діяльністю в галузі будівництва строком на 1 рік 6 місяців та сплатою штрафу у розмірі 250 неоподаткованих мінімумів доходів громадян в сумі 4 250 грн.;
		- ОСОБА_8 - 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати керівні посади в органах місцевого самоврядування строком на 1 рік 6 місяців та сплатою штрафу у розмірі 250 неоподаткованих мінімумів доходів громадян в сумі 4 250 грн.
		На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_7 та ОСОБА_8 від відбування основного покарання у виді 5 років позбавлення волі з іспитовим строком на 2 роки, з покладенням на них обов`язків, передбачених ч.1 ст.76 КК України.
		В задоволенні позову Дмитрівської сільської ради Татарбунарського району відмовити у зв`язку із виконанням робіт у повному обсязі відповідно до перерахованих на рахунок оплати коштів за виконані роботи.
		Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Татарбунарського районного суду Одеської області від 07.03.2017 р. з метою забезпечення відшкодування матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, у зв`язку із виконанням робіт в повному обсязі та відмовою потерпілого від підтримання позовних вимог.
		Стягнути з обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на користь держави витрати на залучення експерта в сумі 3 295 грн. 20 коп. з кожного.
		Речові докази залишити в матеріалах кримінального провадження.
		Доводи апеляційної скарги прокурор обґрунтував тим, що вирок суду підлягає скасуванню у зв`язку із невідповідністю висновків суду, викладеним у рішенні фактичним обставинам кримінального провадження. При цьому, прокурор зазначив, що в порушення ст.337 КПК України, суд вийшов за межі обвинувачення та при формулюванні у вироку обвинувачення, визнаного судом доведеним, вказав фактично період з 12.12.2011 року по 14.02.2018 рік, хоча мав би зазначити період з 12.12.2011 року по день складання обвинувального акту, тобто 09.03.2017 року. В порушення пунктів 1, 2 ч.3 ст. 374 КПК України судом не викладено у мотивувальній частині вироку формулювання обвинувачення, яке пред`явлене особам і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинувачених, а також формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення.
		Крім того, на думку прокурора, судом не враховано та не надано оцінки письмовим доказам, дослідженим в ході судового розгляду справи, які містяться в матеріалах кримінального провадження, та доводять наявність в діях обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_7 складу злочину, передбаченого ч.4 ст.191 КК України.
		Захисником ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 подані заперечення на апеляційну скаргу з вимогою відмовити в її задоволенні та залишити вирок суду першої інстанції без змін, оскільки, на думку захисника ОСОБА_9 , вирок є законним та обґрунтованим, а доводи апелянта не спростовують висновки суду першої інстанції.
		Захисником ОСОБА_11 також були надані в інтересах обвинуваченої ОСОБА_7 заперечення на апеляційну скаргу з вимогою відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити вирок суду першої інстанції без змін, оскільки він постановлений з дотриманням вимог кримінального та кримінально-процесуального законів України, судовий розгляд здійснювався повно та об`єктивно, а висновки суду повністю відповідають фактичним обставинам справи.
		Заслухавши суддю-доповідача; прокурора, яка підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити; обвинувачених та захисника, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора та просили вирок суду першої інстанції залишити без змін; вивчивши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги; провівши судові дебати та надавши останнє слово обвинуваченим; апеляційний суд приходить до висновку про таке.
		Відповідно ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
		Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
		Апеляційний суд визнає необґрунтованими доводи, викладені в апеляційній скарзі прокурора про наявність в діях обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_7 усіх ознак складу злочину, передбаченого ч.4 ст.191 КК України, зокрема, прямого умислу щодо розтрати та привласнення чужого майна шляхом зловживання своїм службовим становищем, оскільки вони не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду кримінального провадження та спростовуються фактичними обставинами кримінального провадження.
		Відповідно до висновків, викладених в п.23 Постанові Пленуму Верховного суду України № 10 від 06.11.2009 року «Про судову практику у справах про злочини проти власності» зазначено, що статтею 191 КК України передбачена відповідальність за три форми вчинення злочину - привласнення, розтрату або заволодіння майном шляхом зловживання службовим становищем. Вони характеризуються умисним протиправним і безоплатним оберненням чужого майна на свою користь чи на користь іншої особи.
		Аналіз норм діючого кримінального закону дає підстави дійти висновку про те, що у разі, коли службове підроблення виступає способом привласнення або розтрати чужого майна, при якому винний незаконно вилучає та безоплатно обертає майно на свою користь чи користь третіх осіб, то такі дії утворюють спеціальний склад злочину у сфері службової діяльності і мають кваліфікуватися за відповідно частиною ст.191 КК України. У той же час, якщо службове підроблення не супроводжується розкраданням або привласненням чужого майна в будь-якій формі, не пов`язано з протиправним вилученням та безоплатним оберненням такого майна у свою власність чи власність третіх осіб, то ці дії охоплюються диспозицією статті 366 КК України.
		З матеріалів справи вбачається, що на час досудового розслідування у кримінальному провадженні була виконана певна частина робіт ПП «Арцизький відділ капітального будівництва» за договором №16 від 12.12.2011 року по наданню послуг на виготовлення проектно-кошторисної документації, укладеним між Дмитрівською сільською радою та ПП «Арцизький відділ капітального будівництва», що підтверджується постановою від 15.12.2013 року начальника СВ Татарбунарського РВ ГУМВС України в Одеській області ОСОБА_12 про визнання речовим доказом у кримінальному провадженні №42013170440000024 Робочого проекту на «Капітальний ремонт Будинку культури у с. Дмитрівка, Татарбунарського району, Одеської області», «Висновок про інженерні вишукування на майданчику капітального ремонту Будинку культури у с. Дмитрівка, Татарбунарського району, Одеської області» (т.1 а.с.91), висновок № 1487 від 29.02.2016 року судової будівельно-технічної експертизи по кримінальному провадженню №42013170440000024, предметом дослідження якої був Робочий проект на «Капітальний ремонт Будинку культури у с. Дмитрівка, Татарбунарського району, Одеської області», виконаний ПП «Арцизький відділ капітального будівництва» згідно договору № 16 від 12.12.2011 року.
		Зазначений факт також повністю узгоджується з показаннями ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , що були надані в ході досудового розслідування, а також в суді першої інстанції, з яких вбачається, що станом на лютий 2012 року роботи з виготовлення проектно-кошторисної документації «Капітальний ремонт Будинку культури у с. Дмитрівка, Татарбунарського району, Одеської області» частково були виконані приватним підприємством «Арцизький відділ капітального будівництва».
		Дані обставини про часткове виконання робіт приватним підприємством «Арцизький відділ капітального будівництва» на момент порушення кримінального провадження №42013170440000024 не були спростовані під час досудового розслідування, та в ході судового розгляду, зокрема, не було досліджено питання, яка саме частина робіт, що складає предмет договору № 16 від 12.12.2011 року, була виконана на момент відкриття кримінального провадження №42013170440000024, та не встановлена належним чином вартість частини невиконаних робіт за вказаним договором з виготовлення проектно-кошторисної документації «Капітальний ремонт Будинку культури у с. Дмитрівка, Татарбунарського району, Одеської області».
		Крім того, в судовому засіданні апеляційного суду захисник ОСОБА_9 зазначив, що саме за заявою ОСОБА_8 щодо несвоєчасного виготовлення проектно-кошторисної документації було відкрито кримінальне провадження, що підтвердив і сам ОСОБА_8 , що спростовує доводи сторони обвинувачення про наявність у діях останнього умислу та мети, направленої на заволодіння коштами.
		Грошові кошти у сумі 240195,35 грн. були перераховані на рахунок ПП «Арцизький відділ капітального будівництва» на надання послуг на виготовлення проектно-кошторисної документації на капітальний ремонт Будинку культури в с. Дмитрівка Татарбунарського району Одеської області, відповідно до договору № 16 від 12.12.2011 р. та додатку до нього  протоколу погодження договірної ціни на виконання проектно-кошторисної документації, яким визначено вартість робіт у зазначеній сумі. Ці кошти ОСОБА_7 не привласнила, вони перебували на рахунку згаданого приватного підприємства і використовувались за цільовим призначенням  перераховані субпідрядним підприємствам - учасникам виготовлення проектно-кошторисної документації. З боку контролюючих органів претензій до зазначеної особи з приводу зазначених коштів та їх використання не пред`являлось.
		Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає не доведеним та таким, що не підтверджується матеріалами кримінального провадження, факт розтрати або привласнення майна обвинуваченими ОСОБА_8 та ОСОБА_7 у виді бюджетних коштів, призначених для оплати робіт виготовлення проектно-кошторисної документації «Капітальний ремонт Будинку культури у с. Дмитрівка, Татарбунарського району, Одеської області» в сумі 240195,35 грн.
		Апеляційний суд також погоджується із висновками суду першої інстанції в частині того, що в ході досудового розслідування та судового розгляду даного кримінального провадження не було встановлено та доведено відповідними доказами наміру обвинуваченого ОСОБА_8 на розтрату грошових коштів в розмірі 240195,35 грн. шляхом службового підроблення, а отже у його діях відсутня обов`язкова ознака складу злочину, передбаченого ч.4 ст.191 КК України  корисливого умислу на заволодіння грошовими коштами.
		Дослідженими під час судового розгляду доказами було встановлено, що мало місце передчасне підписання актів приймання виконаних робіт на суму 240195,35 грн., однак жодними доказами не доведено, що на момент підписання платіжного доручення на перерахування зазначеної суми грошових коштів за виконані роботи на рахунок ПП «Арцизький відділ капітального будівництва» свідомістю ОСОБА_8 охоплювалось розуміння, що роботи, які являються предметом укладеного договору, не будуть виконані взагалі. На спростування такого твердження ОСОБА_8 пояснив апеляційному суду, що на час перерахування ним коштів ПП «Арцизький відділ капітального будівництва» проектно-кошторисна документація на капітальний ремонт Будинку культури за виключенням інвестиційної експертизи проекту вже була в сільській раді, а, оскільки відсутність зазначеного висновку експертизи перешкоджало виконанню ремонтних робіт він звернувся із заявою до прокурора.
		Крім того, як вбачається з матеріалів провадження, хоч із затримкою, але все ж таки були виконані ПП «Арцизький відділ капітального будівництва» зобов`язання перед Дмитрівською сільською радою Татарбунарського району Одеської області відповідно до договору № 16 від 12.12.2011 р. Це підтверджується заявою голови Дмитрівської сільської ради ОСОБА_13 (т.2 а.п. 56, 60). Також зазначені обставини підтверджує рішення сільської ради від 07.07.2017 року про взяття на баланс Дмитрівською сільською радою проектно-кошторисної документації. Наведене спростовує доводи апеляційної скарги прокурора щодо ОСОБА_7 про наявність умислу на заволодіння грошовими коштами, адже останньою виконані взяті зобов`язання. В судовому засіданні остання пояснила, що своєчасному виготовленню проектно-кошторисної документації капітального ремонту приміщення будинку Будинку культури с. Дмитрівка перешкоджали відмови Татарбунарського РЕМ змінити умови користування електроенергією зазначеного об`єкту; частина коштів пішла на субпідрядні організації, геодезію, податки, геологію, БТІ. Контролюючі органи перевіряли рух згаданих коштів і жодних претензій з цього приводу до приватного підприємства не було. Ці кошти вона не привласнила, вони перебували на рахунку підприємства і були перераховані учасникам виготовлення проекту.
		Таким чином, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про недоведеність в діях ОСОБА_7 корисливого мотиву на привласнення грошових коштів, що були перераховані на розрахунковий рахунок ПП «Арцизький відділ капітального будівництва» в розмірі 240195,35 грн. за виконання проектно-кошторисної документації.
		Враховуючи те, що правопорушення, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , виникло в площині договірних відносин щодо надання послуг підприємством, яким керувала обвинувачена ОСОБА_7 , апеляційний суд вважає, що в ході досудового розслідування та розгляду провадження в судах першої та апеляційної інстанції не спростовані доводи обвинуваченої ОСОБА_7 про відсутність умислу на привласнення грошових коштів в розмірі 240195,35 грн. та допущено порушення строків виконання послуг, що однак не може бути підставою для кримінальної відповідальності за ст. 191 КК України.
		Обставини, на які посилається прокурор в апеляційній скарзі в обґрунтування своєї позиції про наявність в діях обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_7 складу злочину, передбаченого ч.4 ст.191 КК України та які були повторно досліджені судом апеляційної інстанції, підтверджують тільки факт передчасного підписання акту приймання виконаних робіт від 12.12.2011 року за вищевказаним договором, але не містять доказів наявності суб`єктивної сторони в діях обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_7 інкримінованого кожному злочину.
		Крім того, для доведення наявності об`єктивної сторони злочину, передбаченого ч.1 ст.191 КК України у виді привласнення грошових коштів, перерахованих як оплату за виконання робіт, необхідно встановити сам факт заволодіння ОСОБА_7 зазначеним майном.
		Апеляційний суд вважає, що матеріалами кримінального провадження не підтверджується дані обставини, оскільки встановлений тільки факт перерахування грошових коштів на рахунок юридичної особи  ПП «Арцизький відділ капітального будівництва». Однак, відповідно до ст. 18 КК України та матеріалів кримінального провадження суб`єктом злочину, передбаченого ч.1 ст.191 КК України, на доведеності якого наполягає прокурор інкримінуються фізичній особі - ОСОБА_7 . При цьому жодних доказів про фактичне отримання зазначених коштів чи їх частини ОСОБА_7 суду стороною обвинувачення не надано.
		Також апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність в діях обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 такої кваліфікуючої ознаки ст.366 КК України, як тяжкі наслідки, що настали внаслідок вчинення даного злочину.
		Так, відповідно до п. 4 примітки до ст.364КК України тяжкими наслідками у статтях 364-367 вважаються такі наслідки, які у двісті п`ятдесят і більше разів перевищують неоподаткований мінімум доходів громадян.
		Відповідно до п.25 Постанови Пленуму Верховного суду України № 10 від 06.11.2009 року «Про судову практику у справах про злочини проти власності» розмір майна, яким заволоділа винна особа в результаті вчинення відповідного злочину, визначається лише вартістю цього майна, яка виражається у грошовій оцінці.
		Втрата майна характеризується безповоротним вибуттям з власності або користування особи.
		У вироку суду першої інстанції вірно встановлено, що грошові кошти, які були надані Дмитрівській сільській раді на проведення робіт з виготовлення проектно-кошторисної документації та перераховані на рахунок ПП «Арцизький відділ капітального будівництва» були використані за їх цільовим призначенням, що підтверджується заявами уповноваженої особи від Дмитрівської сільської ради ОСОБА_13 від 01.09.2017 року, 08.11.2017 року, 22.12.2017 року про відмову від позовних вимог до обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у зв`язку з виконанням робіт у повному обсязі (т.2 а.с. 56, 60, 89,). Ніяких фінансових чи інших претензій з боку сільської ради на момент винесення вироку та розгляду апеляційної скарги апеляційним судом немає.
		Крім того,у своїйапеляційній скарзіпрокурор фактичновизнає,що грошовікошти,виділені ізбюджетних фінансуваньна капітальнийремонт Будинкукультури ус.Дмитрівка Татарбунарськогорайону Одеськоїобласті,були витраченівідповідно доїх цільовогопризначення уповному обсязі та представник потерпілого відмовився від підтримання позовних вимог,у зв`язкуз чимапелянт проситьу задоволенні позову Дмитрівської сільської ради Татарбунарського району відмовити та скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Татарбунарського районного суду Одеської області від 07.03.2017 р. на майно обвинувачених з метою забезпечення відшкодування матеріальної шкоди у кримінальному провадженні. Не спростовані зазначені обставини прокурором і в ході апеляційного розгляду.
		Апеляційний суд вважає, що дані обставини спростовують доводи сторони обвинувачення про наявність безповоротного та протиправного вибуття грошових коштів в сумі 240195,35 грн. з власності Дмитрівської сільської ради на користь обвинуваченої ОСОБА_7 .
		Посилання прокурора в апеляційній скарзі на збитки в розмірі інфляційних втрат за період часу з моменту перерахування грошових коштів на рахунок ПП «Арцизький відділ капітального будівництва» до моменту прийняття виконаних даних підприємством робіт, не можуть бути прийняті до уваги апеляційним судом, оскільки не містять відповідних розрахунків та не обґрунтовані відповідними доказами в достатньому обсязі.
		За таких обставин, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що на момент вчинення злочину шкода, завдана діями обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , не становила тяжких наслідків.
		Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність наявності в діях обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_7 складу злочину, передбаченого ч.1 ст.366 КК України, що виразилося у внесенні до офіційних документів (акту приймання виконаних послуг) завідомо неправдивих відомостей.
		Також не знайшли свого підтвердження посилання прокурора про недоліки змісту вироку суду.
		Відповідно до ч.3 ст.374 КПК України у мотивувальній частині вироку зазначаються у разі визнання особи виправданою  формулювання обвинувачення, яке пред`явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.
		Дотримуючись вимог зазначеного положення закону, суд першої інстанції вказав в мотивувальній частині вироку, що не знайшло свого підтвердження обвинувачення ОСОБА_8 та ОСОБА_7 у вчиненні відповідно розтрати та привласнення чужого майна шляхом зловживання службовим становищем, обвинувачення в цій частині не побудовано на будь-яких доказах (т.2 а.п.122).
		Крім того, у своїй касаційній скарзі на ухвалу апеляційного суду Одеської області від 31.10.2018 року прокурор зазначала, що апеляційним судом в ході розгляду її апеляційної скарги не була перевірена заява голови Дмитрівської сільської ради ОСОБА_13 від 22.12.2017 року (т.2 а.п. 89) про відмову від позовних вимог та апеляційний розгляд здійснено у відсутності представника потерпілого, у зв`язку з чим апеляційним судом зазначена особа  як представник потерпілого був неодноразово викликаний в судове засідання апеляційного суду, однак, будучи належним чином повідомленим про час і місце апеляційного перегляду, в судове засідання не з`явився і жодних клопотань суду не подав. За таких обставин, апеляційний суд за погодженням з учасниками апеляційного розгляду дослідив подану представником потерпілого заяву від 22.12.2017 року (т.2 а.п. 89) про розгляд кримінального провадження у його відсутність і відмову від позовних вимог та вирішив продовжувати розгляд апеляційної скарги за відсутності представника потерпілого ОСОБА_13 . 
		Також апеляційний суд приймає до уваги і ту обставину, що при формулюванні обвинувачення ОСОБА_7 в обвинувальному акті органом досудового розслідування не дотримано вимог ст. 291 КПК України. Так, у ст. 191 КК України передбачена кримінальна відповідальність за три форми вчинення злочину - привласнення, розтрату або заволодіння майном шляхом зловживання службовим становищем, однак у порушення вимог кримінального закону слідчий та прокурор висунули ОСОБА_7 обвинувачення, яке зазначеним законом не передбачено, а саме, звинуватили її за ч. 4 ст. 191 КК України у привласненні чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем за попередньою змовою групою осіб, вчинені у великих розмірах. Стороною обвинувачення залишено поза увагою ту обставину, що шляхом привласнення може бути викрадене лише майно, яке було ввірене обвинуваченій особі або перебувало у її віданні, але закон не передбачає такої форми викрадення майна, як привласнення чужого майна шляхом зловживання службовим становищем, оскільки законом передбачено заволодіння службовою особою чужим майном шляхом зловживання службовим становищем. В той же час стороною обвинувачення зазначеним формулюванням запропоновано ОСОБА_7 захищатися від обвинувачення у вчиненні злочину способом, який законом не передбачений.
		За наведених обставин апеляційний суд приймає до уваги те, що Європейський суд з прав людини (далі - Суд) у справі «Абрамян проти Росії» від09 жовтня 2008 року зазначив, що у тексті пп. «а» п. 3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз`ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред`явленого йому обвинувачення (див. рішення від 19 грудня 1989 р. у справі «Камасінскі проти Австрії», №9783/82, п.79). Крім того, Суд нагадує, що положення підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (див.: рішення від 25 березня 1999 р. у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» (ВП), №25444/94, п. 52; рішення від 25 липня 2000 р. у справі «Матточіа проти Італії», №23969/94, п. 58; рішення від 20 квітня 2006 р. у справі «І.Н. та інші проти Австрії», №42780/98, п. 34). Справедливість під час провадження у справі необхідно оцінювати, беручи до уваги розгляд справи в цілому (див. рішення від 1 березня 2001 р. у справі «Даллос проти Угорщини», № 29082/95, п. 47). Крім того, право бути поінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «b» п. 3 ст. 6 Конвенції (див. зазначені рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», п. 54, а також «Даллос проти Угорщини», п. 47).
		З огляду на викладене стороною обвинувачення безумовно порушено право обвинуваченої ОСОБА_7 на захист, у зв`язку з чим суд не міг ухвалити за таким обвинуваченням стосовно неї обвинувальний вирок і із цих підстав.
		На підставі наведеного, апеляційний суд приходить до висновку про те, що в задоволенні апеляційної скарги прокурора має бути відмовлено, оскільки її доводи підтвердження не знайшли, при розгляді апеляційної скарги не встановлено обставин, які б підтверджували незаконне та неправильне застосування судом закону України про кримінальну відповідальність, в зв`язку з чим, передбачених кримінальним процесуальним законом підстав для скасування вироку та ухваленні нового вироку не вбачається.
		Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 409, 419, 424, 532 КПК України, апеляційний суд, -
		постановив:
		Апеляційну скаргу прокурора Білгород-Дністровської місцевої прокуратури ОСОБА_10  залишити без задоволення, а вирок Татарбунарського районного суду Одеської області від 14 лютого 2018 року відносно ОСОБА_8 та ОСОБА_7  без змін.
		Ухвала набираєзаконної силиз моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
		Судді Одеського апеляційного суду
		ОСОБА_2              ОСОБА_3              ОСОБА_4

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...