Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 500/385/20 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері; землеустрою; державної експертизи землевпорядної документації; регулювання земельних відносин, з них.
Надіслано судом: 10.06.2020. Зареєстровано: 11.06.2020. Забезпечено надання загального доступу: 12.06.2020.
Дата набрання законної сили: 07.08.2020
Номер судового провадження: П/500/441/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		Справа № 500/385/20
		 
		09 червня 2020 рокум. Тернопіль
		Тернопільський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мірінович У.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом   ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Чортківська районна державна адміністрація про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області від 24.01.2020 № 19-581/14-20-СГ "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою"; про зобов`язання відповідача прийняти рішення про надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності розташованої за межами населеного пункту на території Товстеньківської сільської ради Чортківського району Тернопільської області.
		В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 11.01.2020 позивач звернувся із заявою до відповідача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населеного пункту на території Товстеньківської сільської ради Чортківського району Тернопільської області. Однак, за результатами розгляду зазначеної заяви, відповідач наказом від 24.01.2020 № 19-581/14-20-СГ "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою" відмовив позивачу у наданні дозволу на розробку зазначеного проекту землеустрою, відповідно до статей 15-1, 22, 83, 116, 118, 121, 122 Земельного кодексу України від 25.10.2001 2768-III (далі - ЗК) та Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" від 25.06.1991 № 1264-XII (далі - Закон № 1264-XII), мотивуючи тим, що бажана земельна ділянка відноситься до земель загального користування.
		Позивач вважає, що оскаржений наказ є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки частиною сьомою статті 118 ЗК визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Додатково зазначила, що частиною четвертою статті 84 ЗК визначено вичерпний перелік земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність.
		Ухвалою суду від 10.02.2020 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, у якій встановлено строк подання відповідачу відзиву на позовну заяву, в тому числі сторонам клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
		28.02.2020, у встановлений судом строк, відповідач подав до суду відзив на позов, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог, мотивуючи тим, що оскаржений наказ відповідач прийняв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією, Земельним кодексом України та Законом № 1264-XII (арк. справи 16-17).
		Ухвалою суду від 10.03.2020 вирішено проводити розгляд даної справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 № 2747-IV (далі - КАС) та призначено у справі судове засідання. Водночас, зазначеною ухвалою суду залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Чортківську районну державну адміністрацію.
		Представник позивача в судове засідання не з`явилася, подала до суду заяву від 04.06.2020, в якій просить розглядати справу в порядку письмового провадження, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
		Інші учасники справи в судове засідання також не з`явилися, подали до суду клопотання, в яких просять розглядати справу без їхньої участі.
		У зв`язку з неявкою у судове засідання 04.06.2020 всіх осіб, які беруть участь у справі, суд, керуючись частиною четвертою статті 229 КАС не здійснював фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Також з урахуванням клопотань учасників справ про розгляд справи без їхньої участі - суд згідно ухвали від 04.06.2020 перейшов до розгляду справи № 500/385/20 в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.
		Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.
		Як підтверджується матеріалами справи, позивач 11.01.2020 звернувся із заявою до відповідача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населеного пункту на території Товстеньківської сільської ради Чортківського району Тернопільської області. До такої заяви позивач надав: копію паспорта громадянина України, копію РНОКПП та викопіювання з публічної кадастрової карти земельної ділянки на території Товстеньківської сільської ради Чортківського району Тернопільської області. Також дав дозвіл на обробку своїх персональних даних (арк. справи 73-74).
		За результатами розгляду зазначеної заяви та поданих до неї документів, відповідач наказом від 24.01.2020 № 19-581/14-20-СГ "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою" відмовив позивачу у наданні дозволу на розробку зазначеного проекту землеустрою, відповідно до статей 15-1, 22, 83, 116, 118, 121, 122 ЗК та Закону № 1264-XII, мотивуючи тим, що бажана земельна ділянка відноситься до земель загального користування (арк. справи 7).
		Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що відповідно до частини другої статті 2 КАС у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Підпунктом 31 пункту 4 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15 визначено, що Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи.
		Згідно із частиною четвертою статті 122 ЗК центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб. 
		Відповідно до пункту "б" частини першої  статті 121 ЗК громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.
		Частиною шостою статті 118 ЗК визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва у межах норм безоплатної приватизації подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).
		Згідно із частиною сьомою статті 118 ЗК відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
		Аналіз цієї норми свідчить, що земельним законодавством визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК.
		Суд встановив та не заперечується сторонами, що відповідач оскарженим наказом відмовив позивачу у наданні дозволу на розробку зазначеного проекту землеустрою, відповідно до статей 15-1, 22, 83, 116, 118, 121, 122 ЗК та Закону № 1264-XII, мотивуючи тим, що бажана земельна ділянка відноситься до земель загального користування (пасовище).
		В свою чергу, із положень статті 79-1 ЗК слідує, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.
		З системного аналізу наведених правових норм суд дійшов висновку, що розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки необхідне для формування земельної ділянки.
		Як підтверджується матеріалами справи, розпорядженням голови Чортківської районної державної адміністрації Тернопільської області від 09.12.2013 № 451-од затверджено технічну документацію із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності загального користування площею 15.4273 га (пасовища) на території Товстеньківської сільської Чортківського району Тернопільської області, у тому числі земельної ділянки площею 7,2785 га з кадастровим номером 6125587700:01:001:2064.
		Таким чином, земельна ділянка, яку бажає отримати позивач у власність, на території Товстеньківської сільської Чортківського району Тернопільської області використовується для земель загального користування (пасовище).
		Класифікація видів цільового призначення земель, затверджена наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 № 548, визначає поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, типами забудови, типами особливо цінних об`єктів.
		В зазначеному класифікаторі землі сільськогосподарського призначення поділяються, зокрема, на землі, для ведення особистого селянського господарства та на землі для сінокосіння і випасання худоби.
		Пунктом "а" частиною третьою статті 22 ЗК визначено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.
		Згідно з пунктом "а" частиною другою статті 22 ЗК до земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги).
		Відповідно до статті 34 ЗК громадяни можуть орендувати земельні ділянки для сінокосіння і випасання худоби.
		Аналізуючи зазначені норми права, суд дійшов висновку, що землі сільськогосподарського призначення поділяються, зокрема, на землі, для ведення особистого селянського господарства, які передаються у власність та надаються у користування громадянам, а землі для сінокосіння і випасання худоби, можуть бути переданні громадянам виключно на умовах користування (в оренду).
		Суд встановив, що позивач звернулась до відповідача з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність саме із земель загального користування (пасовище), про що свідчить графічні матеріали (ділянка під № 3) та не заперечується відповідачем. При цьому, згідно з проконтурної відомості земель та земельних ділянок, по яких проведено інвентаризацію така земля загального користування (пасовище) відноситься до категорій земель сільськогосподарського призначення (арк. справи 19). Водночас, відповідач не надав, а суд не здобув доказів, що така земельна ділянка відноситься до землі для сінокосіння і випасання худоби, які можуть бути переданні громадянам виключно на умовах користування (в оренду). Також відповідач не надав, а суд не здобув доказів, що під час розгляду зави позивача спірна земельна ділянка перебувала у власності або користуванні фізичних чи юридичних осіб. 
		В свою чергу, частиною першою статті 83 ЗК визначено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.
		При цьому, частиною четвертою статті 83 ЗК визначено вичерпний перелік земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, зокрема: а) землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо); б) землі під залізницями, автомобільними дорогами, об`єктами повітряного і трубопровідного транспорту; в) землі під об`єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом; г) землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом; ґ) землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом; д) земельні ділянки, які використовуються для забезпечення діяльності органів місцевого самоврядування; е) земельні ділянки, штучно створені в межах прибережної захисної смуги чи смуги відведення, на землях лісогосподарського призначення та природно-заповідного фонду, що перебувають у прибережній захисній смузі водних об`єктів, або на земельних ділянках дна водних об`єктів; є) землі під об`єктами інженерної інфраструктури міжгосподарських меліоративних систем, які перебувають у комунальній власності.
		Аналіз норми статті 83 ЗК, на яку посилається відповідач, як на підставу для відмови про надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення бажаної земельної ділянки, свідчить, що земельна ділянка загального користування (пасовище) не відноситься до переліку земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність. 
		Також, пунктом "а" частиною другою статті 22 ЗК визначено, що до земель сільськогосподарського призначення належать також пасовища та які можуть передаватися у власність та надаватися у користування громадянам для ведення особистого селянського господарства (пункт "а" частиною третьою статті 22 ЗК).
		Водночас, як зазначалось вище, єдиною підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою відповідно до статті 118 ЗК є невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
		Також, суд зазначає, що відповідно частини першої та другої статті 23 ЗК землі, придатні для потреб сільського господарства, повинні надаватися насамперед для сільськогосподарського використання. Визначення земель, придатних для потреб сільського господарства, провадиться на підставі даних державного земельного кадастру.
		Частиною першою статті 15 Закону України "Про Державний земельний кадастр" від 07.07.2011 № 3613-VI визначено, що до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки: кадастровий номер; місце розташування; опис меж; площа; міри ліній по периметру; координати поворотних точок меж; дані про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі; дані про якісний стан земель та про бонітування ґрунтів; відомості про інші об`єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); склад угідь із зазначенням контурів будівель і споруд, їх назв; відомості про обмеження у використанні земельних ділянок; відомості про частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; нормативна грошова оцінка; інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку.
		Стаття 118 ЗК не містить будь-яких особливих вимог до графічних матеріалів, крім зазначення бажаного місця розташування земельної ділянки.
		Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що додані позивачем до заяви від 11.01.2020 графічні матеріали (викопіювання) на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, роздруковані із Публічної кадастрової карти земельної ділянки на території Товстеньківської сільської ради Чортківського району Тернопільської області, інформація в якій створена належним суб`єктом, є належним документом із відображенням інформації, яка дає можливість ідентифікувати бажану земельну ділянку на місцевості, та містить прив`язку земельної ділянки до відповідного населеного пункту, площу бажаної земельної ділянки.
		Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 0840/2979/18, а тому відповідно до статті 242 КАС суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		Водночас, посилання відповідача на Закон № 1264-XII, на яку посилається відповідач, як на підставу для відмови про надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення бажаної земельної ділянки, є хибним, оскільки завданням законодавства про охорону навколишнього природного середовища є регулювання відносин у галузі охорони, використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, запобігання і ліквідації негативного впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, збереження природних ресурсів, генетичного фонду живої природи, ландшафтів та інших природних комплексів, унікальних територій та природних об`єктів, пов`язаних з історико-культурною спадщиною (стаття 1 Закону № 1264-XII). Натомість, земельні відносини щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності регулюються Земельним кодексом України.
		Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до статей 9, 77 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги  та заперечення, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
		Отже, відмова відповідача, оформлена наказом від 24.01.2020 № 19-581/14-20-СГ "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою", не ґрунтується на вимогах закону, а тому він є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
		Частиною четвертою статті 245 КАС визначено, що у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
		Зважаючи на те, що відповідачем було прийнято рішення про відмову позивачу надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою без чіткого зазначення тої чи іншої  підстави для такої відмови, що передбачені статтею 118 ЗК, а лише обмежився посиланням на частину сьому відповідної статті в цілому, суд вважає за необхідне зобов`язати ГУ Держгеокадастру повторно розглянути заяву позивача від 11.01.2020 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населеного пункту на території Товстеньківської сільської ради Чортківського району Тернопільської області, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
		Водночас, суд вважає за необхідне зазначити, що надання суб`єктом владних повноважень відмови з аналогічних підстав, що перевірялися у межах розгляду даної судової справи, буде вважатися неналежним виконанням судового рішення та нестиме негативні наслідки, передбачені чинним законодавством.
		Право на судовий захист гарантоване статтею 55 Конституції України. Відповідно до статті 5 КАС кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
		Тобто, для того, щоб особа могла реалізувати своє право на судовий захист, необхідно встановити, що оскаржуваними рішенням чи діянням суб`єкта владних повноважень порушено права, свободи чи інтереси саме цієї особи або особи в інтересах якої вона звертається.
		При цьому, як зазначив Конституційний Суд України в своєму рішенні від 30.01.2003 №3-рп/2003, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).
		З огляду на зазначене, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази надані позивачем, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
		Відповідно до частини третьої статті 139 КАС при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
		Таким чином, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд дійшов висновку, що слід стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати зі сплати судового збору в сумі 840,80 грн.
		Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Чортківська районна державна адміністрація про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії, - задовольнити частково.
		Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області від 24.01.2020 № 19-581/14-20-СГ "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою". 
		Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.01.2020 про надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності розташованої за межами населеного пункту на території Товстеньківської сільської ради Чортківського району Тернопільської області, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. 
		Стягнути в користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області судові витрати на суму 840 (вісімсот сорок) грн 80 коп. сплаченого судового збору.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		Повне судове рішення складено 09.06.2020.
		Реквізити учасників справ:
		позивач - ОСОБА_1 (місце проживання: с. Пробіжна, Чортківський район, Тернопільська область, 48520, РНОКПП: НОМЕР_1 );
		відповідач - Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області (місцезнаходження: вул. Галицька, 70, м. Бучач, Бучацький район, Тернопільська область, 48401, код ЄДРПОУ: 39766192);
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Чортківська районна державна адміністрація (місцезнаходження: вул. Т.Шевченка, 23, м. Чортків, Тернопільська область, 48500, код ЄДРПОУ: 04058427). 
		 
		Головуючий суддя                                                                      Мірінович У.А.
		копія вірна
		Суддя                                                                                          Мірінович У.А.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...