Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 656/150/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них; завданої майну фізичних або юридичних осіб.
Надіслано судом: 11.06.2020. Зареєстровано: 12.06.2020. Забезпечено надання загального доступу: 16.06.2020.
Дата набрання законної сили: 07.08.2020
Номер судового провадження: 2/656/91/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 656/150/20
		Номер провадження 2/656/91/20
		04.03.2020
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		 
		 
		26 травня 2020 року Іванівський районний суд Херсонської області у складі:
		 
		головуючого судді Ковальчук Т.М.
		за участі:
		секретаря Костенко Н.С.
		позивача ОСОБА_1 
		представника позивача ОСОБА_2 
		відповідача ОСОБА_3 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Іванівка, Херсонської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,   
		 
		В С Т А Н О В И В :
		 
		ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
		Позовна заява мотивована тим, що 24.12.2019 року о 12.30 год. собака відповідача породи « Алабай » на присадибній ділянці по АДРЕСА_1 , вкусила сина позивача ОСОБА_4 за голову та праву руку, заподіявши шкоду здоров`ю.
		04.02.2020 року постановою Іванівського районного суду Херсонської області по справі №656/16/20 ОСОБА_5 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.154 КУпАП, за порушення правил утримання собаки та накладено на нього штраф на користь держави в сумі 51 грн, з конфіскацією собаки.
		Позивач вказав, що в результаті даної пригоди йому завдана матеріальна шкода, що складається з витрат на придбання ліків для дитини у розмірі 2751 грн. Крім того, при нападі собака зіпсувала одяг його сина, внаслідок чого були витрачені кошти на ремонт пошкодженого одягу та взуття на загальну суму 720 грн, купівлю нової куртки вартістю 2500 грн. та придбання миючих засобів в сумі 120 грн. Всього завдано матеріальних збитків на загальну суму 6091 грн.
		Також, його синові завдано моральної шкоди, яка полягає в заподіянні негативних наслідків в результаті укусів собаки, це нервовий стрес, фізичний біль, порушення нормального душевного стану, поїздки до лікарні, непередбачені витрати на придбання одягу та взуття. Син дуже злякався і в подальшому мав проблеми зі сном, у зв`язку з чим довелось звернутися до лікаря психіатра, який призначив курс лікування. Порушився нормальний хід життя дитини і членів її родини, і для відновлення порушених прав дитини він змушений докладати додаткових зусиль, у зв`язку з чим розмір завданої моральної шкоди оцінює у 10 000, 00 грн.
		В добровільному порядку ОСОБА_3 відмовляється відшкодовувати йому завдану шкоду, у зв`язку з чим, просить суд стягнути з відповідача на його користь матеріальну шкоду в сумі 6091 грн. та моральну шкоду в сумі 10 000 грн.
		В судовому засіданні позивач свої позовні вимоги підтримав з підстав зазначених у позові, додавши, що після того, як його сина покусала собака він відразу звернувся до швидкої медичної допомоги, де його синові були оброблені та перев`язані рани. Укуси були на пальці руки, голові, плечі та спині. В лікарні лікар хірург оглянув дитину та призначив курс амбулаторного лікування. Куртку для сина придбав 30.12.2019 року на ринку в м.Миколаїв. Ремонт одягу та взуття було здійснено в лютому 2020 року. В обгрунтування вимог про стягнення моральної шкоди додатково пояснив, що внаслідок укусів собаки відповідача його син зазнав тілесних ушкоджень, фізичного та душевного болю, негативних емоцій, безсоння та порушення звичного способу життя. Просив суд задовольнити його позовні вимоги повністю.
		Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, з викладених у позові підстав, просив їх задовольнити.
		Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково, щодо стягнення матеріальної шкоди, то не згоден сплачувати витрати на придбання нової куртки синові позивача, щодо розміру моральної шкоди, то в цій частині позовних вимог поклався на розсуд суду. Крім того, просив врахувати, що він є особою пенсійного віку, крім пенсії, інших прибутків не отримує. 
		Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов до наступного висновку, встановивши наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
		Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 , 1969 р.н., є батьком неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та вони мешкають за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 18-19). ОСОБА_1 не працює, є особою з інвалідністю ІІ групи (а.с.2).
		Відповідач ОСОБА_3 , 1955 року народження, проживає в АДРЕСА_3 , і є власником собаки породи «Алабай» (а.с.23).
		Крім того, відповідач офіційно не працевлаштований, перебуває на обліку Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області та отримує щомісячно пенсію за віком в розмірі 1905,49 грн, що підтверджується довідкою Іванівського сектору обслуговування громадян (сервісний центр) від 14.02.2020 року (а.с.30).  
		24 грудня 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Іванівського відділення поліції Каховського ВП ГУНП в Херсонській області з заявою, в якій просив прийняти міри до ОСОБА_3 , який ІНФОРМАЦІЯ_3 близько 12 год.30 хв. випустив свою собаку породи « Алабай » без наморднику, внаслідок чого, собака покусала його неповнолітнього сина ОСОБА_4 , 2005 р.н., та пошкодила одяг та взуття, розірвала шапку, що підтверджується протоколом прийняття заяви від 24.12.2019 року (а.с.46-47).
		26 грудня 2019 року неповнолітній ОСОБА_4 був оглянутий лікарем хірургом, встановлено діагноз: укушена рвана рана 1-го пальця правої кисті руки, спини і лівого плеча. Лікарем призначено лікування: перев`язки з декасаном, бетадином, лінкоміцин, ентерожирмина, що підтверджується довідкою Комунального некомерційного підприємства «Іванівська центральна районна лікарня» (а.с.16).
		21 лютого 2020 року неповнолітній ОСОБА_4 звертався до лікаря психіатра зі скаргами на періодичні напади тривожного очікування, страху невідомого при пересуванні по вулиці, напружений тривожний сон. Причину стану вважає наслідки стресового стану внаслідок нападу сусідського собаки. За наслідками огляду неповнолітнього лікарем було встановлено діагноз: підгостра реакція на стрес та призначено лікування: ново-пассіт та сонопакс, що підтверджується випискою із медичної картки хворого ОСОБА_4 (а.с.17). 
		04 лютого 2020 року, постановою Іванівського районного суду Херсонської області по справі №656/16/20 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.154 КУпАП, за скоєння якого на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в сумі 51 гривня, з конфіскацією собаки (а.с.41-43).
		Так, згідно даної постанови встановлено, що ОСОБА_3 24 грудня 2019 року о 12 год 30 хв., не дотримався правил утримання собак та котів, затверджених рішенням Іванівської селищної ради Херсонської області №12 від 25.10.2012 року, внаслідок чого, його собака породи « Алабай » на присадибній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , вкусив ОСОБА_4 , за голову та праву руку, заподіявши шкоди здоров`ю. Постанова суду набрала чинності 17 лютого 2020 року.
		В даній постанові встановлені факти неправомірності поведінки правопорушника, наявність шкоди, завданої здоров`ю ОСОБА_4 та причинний зв`язок між ними, а тому, відповідно до ст.82 ЦПК України ці обставини не потребують доказування в даній справі, оскільки згідно ч.6 ст.82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
		Згідно з частинами першою та другою статті 180 ЦК України, тварини є особливим об`єктом цивільних прав, на них поширюється режим речі, а правила поводження з тваринами встановлюються законом.
		Виходячи зі змісту ст. 7 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» власник тварини, юридична або фізична особа, яка здійснює догляд за твариною, що належить їй на праві власності або на інших підставах, що не суперечать законодавству, несе відповідальність за стан тварини та її дії, згідно з чинним законодавством.
		Відповідно до положень статті 9 вказаного Закону, фізичні та юридичні особи, які утримують домашніх тварин, зобов`язані дотримуватися вимог нормативно-правових актів, санітарно-гігієнічних і ветеринарних норм та правил, а також не допускати порушень прав і законних інтересів інших фізичних і юридичних осіб та не створювати загрози безпеці людей, а також інших тварин.
		На підставі ст.12 Закону, шкода, заподіяна особі твариною, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її утримує.
		Рішенням Іванівської селищної ради Херсонської області від 25.10.2012 року №121 затверджено Правила утримання собак та котів в смт.Іванівка (а.с.52-55).
		Згідно з п. 1.5. Правил відповідальність за дії собак та котів несуть їх власники, особи, яким тварини належать на інших підставах, що не суперечить чинному законодавству, а також особи, які супроводжують тварину.
		Згідно п.2.3. Правил особи, які утримують собак та котів, зобов`язані не залишати собак без догляду, не допускати порушень прав і законних інтересів інших фізичних і юридичних осіб, не створювати загрози безпеці людей, тримати сторожових собак на прив`язі і спускати їх з прив`язі лише в закритих дворах з високої огорожі, що виключає можливість втечі; про наявність таких собак застерігати написом при вході та за периметром об`єкта або території.
		Згідно ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитки, має право на їх відшкодування.
		Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
		У відповідності до вимог ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
		З огляду на вищезазначені положення законодавства, а також факт спричинення шкоди здоров`ю сина позивача через відсутність належного контролю з боку відповідача ОСОБА_3 як особи, яка зобов`язана здійснювати такий контроль за собакою потенційно небезпечної породи, суд прийшов до висновку про наявність у позивача права на відшкодування шкоди, заподіяною домашньою твариною небезпечної породи, яка утримується відповідачем без дотримання Правил утримання собак і поводження з ними.
		Звертаючись до суду з позовом позивач обґрунтовуючи вимоги в частині стягнення матеріальної шкоди зазначав про те, що ним було витрачено: на лікування сина внаслідок укусу собаки - 2 751 гривню, ремонт одягу та взуття - 720 гривень, купівля зимової куртки синові - 2500 гривень та купівля миючого засобу - 120 гривень. 
		Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
		Частиною 1 ст. 81 ЦПК України встановлено імперативний обов`язок щодо доказування і подання доказів у цивільному процесі, а саме зазначеною нормою вказано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		Пунктом 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» роз`яснено, що розмір витрат на ліки, лікування, протезування (крім протезів із дорогоцінних металів), предмети догляду за потерпілим визначається на підставі виданих лікарями рецептів, довідок або рахунків про їх вартість.
		На підтвердження розміру витрат на лікування сина позивачем надані: накладна №146 від 26.12.2019 року про придбання медичних препаратів:  Перекис водню 3%, «Декасан», «Бетадин», спирт 96%, бинт стерильний, серветки стерильні, «Линкоміцин», «Ентерожерміна», «Омега 3», « Адаптол » на загальну суму 1953 грн. 50 коп (а.с.9), та фіскальний чек від 21.02.2020 року про придбання ліків: «Ново-пассіт» і «Сонапакс» на загальну суму 797 грн. 50 коп (а.с.10).   
		Надані позивачем докази, свідчать про факт придбання медичних засобів, які було призначено лікарем хірургом та психіатром, саме для лікування від укусу собаки та їх наслідків. 
		Крім того, як встановлено судом, внаслідок нападу собаки відповідача на неповнолітнього ОСОБА_4 , у останнього було пошкоджено та забруднено одяг та взуття, в який той був одягнутий в момент нападу. 
		Так, позивачем на ремонт одягу ОСОБА_4 (куртки, джинсів, сорочки, светру) було витрачено - 620 грн, на ремонт взуття - 100 грн, на купівлю миючого засобу - 120 грн., що підтверджується товарним чеком від 04.02.2020 року ПП ОСОБА_6 ; квитанцією №000760 від 05.02.2020 року ПП ОСОБА_7 та накладною №20 від 03.01.2020 року ПП ОСОБА_8 (а.с.12-14).
		Відтак, позивачем у справі доведено належними та допустимими доказами розмір заподіяної йому матеріальної шкоди на загальну суму 3591 гривень (1953,50+797,50+620+100+120=3591), тому в цій частині позовних вимог слід задовольнити повністю.
		Що стосується позовних вимог позивача в частині стягнення витрат на придбання синові нової зимової куртки вартістю 2500 гривень, то суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні вимог в цій частині у зв`язку із їх недоведеністю.
		Як вбачається з матеріалів справи наданий позивачем на підтвердження понесених ним витрат на придбання куртки товарний чек від 30.12.2019 року, який міститься на а.с.11, не відповідає вимогам статті 95 ЦПК України щодо письмового доказу, зокрема, в ньому відсутні найменування та адреса суб`єкта господарювання, ідентифікаційний номер за ДРФО, порядковий номер та ін., або печатка суб`єкта господарювання з зазначенням всіх необхідних обов`язкових реквізитів. Також з чеку не вбачається жодного підтвердження того, що цей одяг був придбаний саме позивачем для неповнолітнього сина, не вказано навіть, що це чоловічий одяг.
		Щодо позовних вимог позивача про стягнення з відповідача моральної шкоди завданої внаслідок нападу собаки на його неповнолітнього сина, то суд прийшов до наступного висновку.
		За змістом статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
		Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
		Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Відповідно до ч.1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
		Згідно пунктів 3 та 9 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної(немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зав`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
		Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань фізичних, душевних, психічних тощо, яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат, їх тривалості, можливості відновлення тощо, та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
		Як встановлено в судовому засіданні, неповнолітній син позивача зазнав душевних страждань через раптовий напад та укуси собаки, що належить відповідачу, оскільки в результаті нападу собаки отримав тілесні ушкодження, що відобразилось на його психічному стані, так як він відчув сильні моральні страждання, фізичний біль та емоційний стрес, має порушення сну, відчуває страх невідомого при пересуванні по вулиці, змушений був проходити лікування, ремонтувати пошкоджений одяг, тобто зазнав порушень у звичайному способі життя та незручностей, з цим пов`язаних, внаслідок чого має право на відшкодування моральної шкоди.
		Вирішуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди (суму її компенсації),  суд враховує тривалість та характер моральних та фізичних страждань, яких зазнав неповнолітній ОСОБА_4 , 2005 р.н., їх інтенсивність та довготривалість, стан його здоров`я, неповнолітній вік, настанням у зв`язку з цим для нього негативних наслідків, що відобразилось на його психічному здоров`ю, змін у його житті, появі певних страхів.  При цьому, суд виходить із засад розумності, виваженості та справедливості, враховуючи також особу відповідача, який є особою, пенсійного віку, а тому вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_3 на користь позивача в рахунок відшкодування спричиненої моральної шкоди 4000 гривен.
		Крім того, за ч.1, ч.6 ст.141 ЦПК України на сторони по справі, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, покладається судовий збір. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		Так, при подачі до суду даного позову позивач, який звільнений від сплати судового збору на підставі ст.5 Закону України «Про судовий збір», повинний  був сплатити судовий збір: в сумі 1681,60 грн. (840,80 грн. (майнова вимога)+ 840, 80 грн. (немайнова вимога).
		Враховуючи, що позов в частині майнових вимог було задоволено на 58,95%, отже судовий збір за дані вимоги становить 495,65 грн. При цьому розмір немайнових вимог становить 336,32 грн., оскільки моральна шкода, яка заявлялася позивачем в розмірі 10000 грн. була задоволена судом у розмірі 4000 грн., тобто на 40% ( 840,80 :40 %).
		Отже, загалом з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 831,97 грн. = (495,65 грн. + 336, 32 грн).
		На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 22, 23, 180, 1166, 1187 ЦК України, ст.ст.7, 9, 12 Закону України « Про захист тварин від жорстокого поводження», ст.ст. 76, 81, 89, 95, 141, 259, 265, 268 ЦПК  України, суд,
		 
		В И Р І Ш И В :
		 
		Позов ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.
		Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , мешканця АДРЕСА_4 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , мешканця АДРЕСА_2 , матеріальну шкоду в сумі 3591 (три тисячі п`ятсот дев`яносто одну) гривень 00 копійок та моральну шкоду в сумі 4000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок.
		В іншій частині позовних вимог відмовити.
		Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , мешканця АДРЕСА_4 ,  на користь Державної судової адміністрації України (код отримувача 37993783, рахунок №UA908999980313111256000026001, МФО 899998, назва отримувача: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код ЄДРПОУ суду 02886806, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП)) судовий збір в сумі 831 (вісімсот тридцять одну) гривень 97 копійок.
		Рішення може бути оскаржено до Херсонського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду через Іванівський районний суд Херсонської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		Повний текст рішення складено 05 червня 2020 року. 
		Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		 
		 
		Суддя Т.М.Ковальчук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...