Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 676/3955/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про недоговірні зобов`язання; Спори про відшкодування шкоди.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 12.06.2020. Забезпечено надання загального доступу: 12.06.2020.
Дата набрання законної сили: 03.06.2020
Номер судового провадження: 61-37169ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова 
		Іменем України
		03 червня 2020 року
		м. Київ
		 
		справа № 676/3955/17-ц
		 
		провадження № 61-37169св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		 
		головуючого - Синельникова Є. В.,
		суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф., (суддя-доповідач), 
		Шиповича В. В.,
		 
		учасники справи:
		позивач -  ОСОБА_1 , 
		відповідач - приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Альфа Страхування»,
		третя особа -  ОСОБА_2 ,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_3 , на рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 16 березня 2018 року у складі судді Вдовичинського А. В. та постанову Апеляційного суду Хмельницької області від 15 травня 2018 року у складі колегії суддів: Ярмолюка О. І., Грох Л. М., Костенка А. М.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		1.     Описова частина
		Короткий зміст позовних вимог
		У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа Страхування» (далі - ПрАТ «СК «Альфа Страхування»), третя особа - ОСОБА_2 , про стягнення страхового відшкодування, пені, індексації за прострочення виконання грошового зобов`язання, процентів від простроченої суми 
		та відшкодування моральної шкоди.
		Позовна заява мотивована тим, що 18 квітня 2017 року він, керуючи автомобілем ВАЗ 21121, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та виїжджаючи 
		на вул. Крип`якевича у м. Кам`янець-Подільському Хмельницької області, 
		з прилеглої території, не дав дорогу автомобілю ВАЗ 11183-110-20 , реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_2 , внаслідок чого сталося зіткнення транспортних засобів. 
		Цивільно-правова відповідальність його, як власника, автомобіля ВАЗ 2112, реєстраційний номер НОМЕР_1 , була застрахована у ПАТ «СК «Альфа Страхування».
		Зазначав, що ним було визнано свою вину у вказаній дорожньо-транспортній пригоді (далі - ДТП). У той же день її учасники повідомляли відповідача про настання страхового випадку та складали європротокол. 
		На місце ДТП прибував аварійний комісар, який оглядав автомобілі 
		та фіксував усі пошкодження транспортних засобів. 
		18 квітня 2017 року він разом із потерпілим ОСОБА_2 зверталися до ПАТ «СК «Альфа Страхування» із заявами про страхове відшкодування, проте, відповідач не виплатив таке відшкодування. 
		Вважав, що, оскільки ним за власні кошти було відремонтовано пошкоджений внаслідок ДТП автомобіль ОСОБА_2 , він набув права вимоги у цьому зобов`язанні.
		Зазначав, що згідно висновку експерта, вартість відновлювального ремонту автомобіля ВАЗ 11183-110-20, реєстраційний номер НОМЕР_3 , складала 16 702,90 грн. 
		Вважав, що оскільки ПАТ «СК «Альфа Страхування» прострочило виплату страхового відшкодування, тому воно зобов`язано сплатити йому суму боргу із урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, три проценти річних від простроченої суми та пеню. 
		Також посилався на те, що у результаті неправомірних дій страхової компанії він зазнав душевних страждань.
		Ураховуючи зазначене, ОСОБА_4 просив суд стягнути з ПАТ «СК «Альфа Страхування» на його користь 20 454,73 грн страхового відшкодування, яке складається із: 16 702,90 грн - суми боргу; 2 578,65 грн - пені; 885,18 грн - інфляційних втрат; 288,00 грн - трьох відсотків річних від простроченої суми та 10 000,00 грн моральної шкоди.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		Рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 16 березня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач, з вини якого сталося ДТП, добровільно відшкодував потерпілому завдані збитки, які 
		не були узгоджені із страховиком, а тому у позивача не виникло права 
		на отримання страхового відшкодування від відповідача. 
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		Постановою Апеляційного суду Хмельницької області від 15 травня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області 
		від 16 березня 2018 року залишено без змін.
		Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, оцінив докази у їх сукупності та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав щодо здійснення компенсації страховиком страхового відшкодування на користь страхувальника, оскільки страхувальник, з вини якого сталося ДТП, 
		до закінчення строку виплати страховиком страхового відшкодування потерпілому добровільно відшкодував останньому майнову шкоду. При цьому витрати на відновлювальний ремонт автомобіля потерпілого здійснені позивачем без попереднього погодження із відповідачем.
		Суд апеляційної інстанції погодився із висновком суду першої інстанції, що посилання позивача щодо набуття ним права на страхове відшкодування внаслідок правонаступництва прав первісного кредитора у зобов`язанні 
		та переходу до нього прав вигодонабувача за договором не ґрунтується 
		на законі. Позивач не набув права на страхове відшкодування, а тому 
		і відсутні підстави для відшкодування йому інфляційних втрат, відсотків від простроченої суми та пені.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
		У касаційній скарзі, поданій у червні 2018 року до Верховного Суду, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_5 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати судові рішення судів першої 
		та апеляційної інстанцій та задовільнити його позовні вимоги у повному обсязі.
		Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій неповно з`ясовано обставини справи, у зв`язку із чим суди дійшли помилкових висновків про відсутність підстав для задоволення його позовних вимог.
		Вважав, що судами попередніх інстанцій до спірних правовідносин неправильно застосовано норми статті 636 ЦК України.
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		Ухвалою Верховного Суду від 10 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній малозначній справі (пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України), оскільки касаційна скарга стосується питання, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, витребувано матеріали цивільної справи із Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області.
		У листопаді 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
		Згідно протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів 
		від 14 квітня 2020 року справу призначено судді-доповідачеві.
		Ухвалою Верховного Суду від 04 травня 2020 року указану справу призначено до розгляду.
		Відзив на касаційну скаргу до суду не надійшов
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		ОСОБА_1 є власником автомобіля ВАЗ 21121, реєстраційний номер НОМЕР_1 (а. с. 127).
		ОСОБА_2 на праві власності належить автомобіль 
		ВАЗ 11183-110-20, реєстраційний номер НОМЕР_3 (а. с. 8).
		10 квітня 2017 року між ОСОБА_1 та ПАТ «СК «Альфа Страхування» було укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс 
		№ АК/5712959), відповідно до умов якого ПАТ «СК «Альфа Страхування» застрахувало відповідальність власника автомобіля ВАЗ 21121, реєстраційний номер НОМЕР_1 , на випадок заподіяння шкоди третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди за участю цього транспортного засобу на строк з 11 квітня 2017 року до 10 квітня 2018 року включно. Цим договором визначено ліміти відповідальності страховика на одного потерпілого: за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю, - 200 000 грн; за шкоду, заподіяну майну, - 100 000 грн (франшиза - 0 грн) (а. с. 10).
		18 квітня 2017 року о 14 годині 05 хвилин ОСОБА_1 , керуючи автомобілем ВАЗ 21121, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та виїжджаючи 
		на вул. Крип`якевича у м. Кам`янець-Подільському Хмельницької області, 
		з прилеглої території, не дав дорогу автомобілю ВАЗ 11183-110-20 , реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_2 , внаслідок чого сталося зіткнення транспортних засобів. В результаті зіткнення вказані автомобілі отримали механічні пошкодження (а. с. 7).
		На місці дорожньо-транспортної пригоди водії транспортних засобів склали повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (європротокол), згідно якого ОСОБА_1 визнав свою провину у вказаній пригоді. Оглянувши місце дорожньо-транспортної пригоди, аварійний комісар ОСОБА_6 склав рапорт про результати огляду місця події, схему місця пригоди та акти огляду колісних транспортних засобів.
		Вартість відновлювального ремонту автомобіля ВАЗ 11183-110-20, реєстраційний номер НОМЕР_3 із урахування коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу становить 16 702,90 грн (а. с. 154-165).
		18 квітня 2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зверталися 
		до ПАТ «СК «Альфа Страхування» із заявами про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування (а. с. 11, 122-124).
		Згідно висновку від 19 червня 2017 року № 028-06/Д(17), складеного судовим експертом Півнем В. В. за результатами експертного транспортно-трасологічного дослідження і механізму утворення механічних пошкоджень автомобілів, дорожня обстановка, зафіксована аварійним комісаром на місці пригоди, з технічної точки зору не відповідає заявленими водіями 
		ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обставинам пригоди щодо зіткнення між автомобілями ВАЗ 21121, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 
		і ВАЗ 11183-110-20 , реєстраційний номер НОМЕР_3 , оскільки механічні пошкодження та сліди на транспортних засобах вказують на їх більш ранній період утворення, ніж час заявленої пригоди, а слідова та предметна інформація, зафіксовані на місці пригоди (мається на увазі слід кочення лівого переднього колеса автомобіля ВАЗ 21121 та ділянка осипу уламків скла його лівої фари головного світла) не відповідають встановленому механізму зіткнення транспортних засобів (а. с. 71-87).
		10 липня 2017 року ПАТ «СК «Альфа Страхування» прийняло рішення про відмову у страховій виплаті (а. с. 33).
		У травні 2017 року належний ОСОБА_2 автомобіль 
		ВАЗ 11183-110-20 , реєстраційний номер НОМЕР_3 , був відремонтований 
		за кошти ОСОБА_1 (а. с. 13).
		ОСОБА_1 поніс витрати на відновлювальний ремонт автомобіля ОСОБА_2 у розмірі 25 420,00 грн.
		2.     Мотивувальна частина
		Позиція Верховного Суду
		Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження 
		у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 
		2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції 
		до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.
		Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні 
		чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог 
		і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції не відповідають.
		Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
		Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
		Загальні підстави відшкодування майнової шкоди визначені 
		статтею 1166 ЦК України, згідно якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша). Особа, яка завдала шкоди, звільняється 
		від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (частина друга).
		Відповідно до пункту 1 частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
		Статтею 1 Закону України від 07 березня 1996 року № 85/96-ВР «Про страхування» (далі - Закон № 85/96-ВР) встановлено, що страхування - 
		це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
		За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (частина перша 
		статті 979 ЦК України). 
		Частиною першою статті 985 ЦК України передбачено, що страхувальник має право укласти із страховиком договір на користь третьої особи, якій страховик зобов`язаний здійснити страхову виплату у разі досягнення нею певного віку або настання іншого страхового випадку.
		Відповідно до частини четвертої статті 636 ЦК України якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.
		Одними із підстав для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування є подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет договору страхування або про факт настання страхового випадку, отримання страхувальником повного відшкодування збитків за майновим страхування від особи, винної у їх заподіянні (частина перша статті 991 ЦК України, частина перша статті 26 Закону №85/96-ВР).
		Пунктом 2.1 статті 2 Закону України від 01 липня 2004 року № 1961-ІV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-ІV) передбачено, що відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про страхування», цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.
		Закон № 1961-ІV є спеціальним законом, яким регулюються правовідносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Норми цього Закону мають пріоритет перед загальними нормами при застосуванні до спірних правовідносин.
		Згідно із пунктом 22.1 статті 22 Закону № 1961-ІV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.
		У зв`язку із пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані із відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки (стаття 29 Закону № 1961-ІV).
		Пунктом 35.1 статті 35 Закону № 1961-ІV визначено, що для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право 
		на отримання відшкодування, протягом 30 днів із дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - Моторно (транспорте) страхове бюро України (далі - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.
		Пунктами 36.1, 36.2, 36.4 статті 36 Закону № 1961-ІV встановлено, 
		що страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
		Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування із особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування, зобов`язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплатити) 
		та виплатити його.
		Виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги 
		з ремонту пошкодженого майна, сплатити страхове відшкодування 
		за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом «а» пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов`язані з відшкодуванням збитків. Виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється шляхом безготівкового розрахунку.
		Страховик здійснює компенсацію витрат страхувальника або особи, відповідальність якої застрахована, а МТСБУ компенсує витрати особи, звільненої від цього виду обов`язкового страхування на підставі пункту 13.1 статті 13 цього Закону або відповідальність якої застрахована іноземною страховою компанією відповідно до умов Міжнародної системи автомобільного страхування «Зелена картка», за умови, що такі витрати здійснюються за згодою страховика (МТСБУ). У компенсації витрат може бути відмовлено повністю або частково, якщо такі витрати здійснені без попереднього погодження із страховиком (МТСБУ).
		Ураховуючи викладене, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для її вирішення, на підставі належним чином оцінених доказів дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав щодо здійснення компенсації страховиком страхового відшкодування на користь страхувальника (позивача), оскільки останній, з вини якого сталося ДТП, 
		до закінчення строку виплати страховиком страхового відшкодування потерпілому добровільно відшкодував останньому майнову шкоду, без попереднього погодження суми на відшкодування відновлювального ремонту автомобіля потерпілому із страховиком.
		При цьому суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, обґрунтовано вважав, що посилання позивача щодо набуття ним права на страхове відшкодування внаслідок правонаступництва прав первісного кредитора у зобов`язанні та переходу до нього прав вигодонабувача за договором не ґрунтується на законі та дійшов правильного висновку, що відсутні підстави для відшкодування позивачу інфляційних втрат, відсотків від простроченої суми та пені, оскільки ним 
		не набуто право на страхове відшкодування.
		Оскільки спір стосувався питання, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, Верховним Судом було відкрито провадження на судові рішення у малозначній справі.
		Доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині рішень судів першої та апеляційної інстанцій, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду.
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. 
		Це передбачено як статтями 58, 59, 212 ЦПК України у редакції 2004 року, 
		так і статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 
		2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
		Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру 
		до відправлення правосуддя.
		Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Пономарьов проти України», «Рябих проти Російської Федерації», «Нєлюбін проти Російської Федерації») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
		Таким чином, наведені у касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій.
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
		Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		Рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 16 березня 2018 року та постанову Апеляційного суду Хмельницької області від 15 травня 2018 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту 
		її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                    Є. В. Синельников
		 
		Судді:                                                                                               О. В. Білоконь
		 
		О. М. Осіян
		 
		С. Ф. Хопта
		 
		В. В. Шипович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...