Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 439/428/17 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини у сфері службової діяльності; Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою.
Надіслано для оприлюднення: 12.06.2020. Зареєстровано: 14.06.2020. Забезпечено надання загального доступу: 15.06.2020.
Дата набрання законної сили: 28.10.2020
Номер судового провадження: 1-кп/439/6/20
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42017140000000032

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		Бродівський районний суд Львівської області 
		 
		Справа № 439/428/17 
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		    12 червня 2020 року Бродівський районний суд Львівської області у складі:
		головуючої-судді              ОСОБА_1 ,
		з участю секретаря судового засідання    ОСОБА_2 ,
		прокурора                 ОСОБА_3 ,
		захисника -адвоката                      ОСОБА_4 ,
		обвинувачених        ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Броди кримінальне провадження №42017140000000032, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28 січня 2017 року про обвинувачення 
		 
		ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , одруженого, має на утриманні двоє малолітніх дітей, освіта вища, не працює, не судимий,
		ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , українця, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_2 , не одружений, освіта вища, не працює, не судимий,
		у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України,суд
		в с т а н о в и в:
		ОСОБА_5 та ОСОБА_6 обвинувачуються в тому, що ОСОБА_5 відповідно до наказу т.в.о. начальника ГУ НП у Львівській області № 469 о/с від 01.12.2016, працюючи на посаді слідчого слідчого відділення Бродівського ВП Золочівського ВП Головного управління Національної поліції у Львівській області, маючи спеціальне звання старший лейтенант поліції, а ОСОБА_6 відповідно до наказу т.в.о. начальника ГУ НП у Львівській області № 469 о/с від 01.12.2016, працюючи на посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції №2 патрульної поліції Бродівського ВП Золочівського ВП Головного управління Національної поліції у Львівській області, маючи спеціальне звання лейтенант поліції, будучи службовими особами та працівниками правоохоронного органу, здійснюючи функції представників влади в силу службового становища зобов`язані відповідно до ст. ст. З, 7, 18,23 Закону України «Про Національну поліцію» № 580-VIII від 02.07.2015, неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; поважати і не порушувати права і свободи людини та відповідно до покладених завдань, здійснювати превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень; виявляти причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживати у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживати заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; здійснювати своєчасне реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події; припиняти виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; умисно, з корисливих мотивів, використовуючи владу та службове становище всупереч інтересам служби та із метою власного незаконного збагачення, впродовж періоду 16.01.2017 - 01.02.2017, за попередньою змовою між собою вимагали та отримали в ОСОБА_7 неправомірну вигоду в сумі 8000 грн. за закриття кримінального провадження № 12017140160000025 від 16.01.2017 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України та, в подальшому не притягнення останнього до кримінальної відповідальності.
		Так, 16.01.2017 ОСОБА_5 , у невстановлений слідством час, зі свого мобільного телефону передзвонив до ОСОБА_7 з вимогою з`явитися до останнього за місцем його роботи в Бродівський ВП Золочівського ВП ГУ НП у Львівській області, що у м. Броди по вул. Майдан Свободи, 10 та принести реєстраційні документи на автомобіль, який належить ОСОБА_7 .
		Того ж дня, у не встановлений слідством час, ОСОБА_7 , виконуючи вимогу працівника поліції ОСОБА_5 , прийшов до останнього в його службовий кабінет, що знаходиться в адміністративному приміщенні Бродівського ВП Золочівського ВП ГУ НП у Львівській області, що у м. Броди по вул. Майдан Свободи, 10. В ході спілкування слідчий ОСОБА_5 , діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою протиправного збагачення, висловив вимогу ОСОБА_7 про необхідність передання йому незаконної грошової винагороди за закриття кримінального провадження та не притягнення останнього до кримінальної відповідальності, при цьому надав йому номер мобільного телефону інспектора сектору реагування патрульної поліції №2 патрульної поліції Бродівського ВП Золочівського ВП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_8 та повідомив, що йому необхідно зателефонувати та зустрітися із останнім, який йому все пояснить, на що ОСОБА_7 , будучи поставленим в умови, за яких відмова від передачі незаконної грошової винагороди могла потягнути порушення його прав та інтересів, погодився на таку протиправну вимогу останнього.
		В подальшому, 27.01.2017 ОСОБА_7 , у невстановлений слідством час, зателефонував на мобільний телефон ОСОБА_8 та домовився з ним про зустріч, яка відбулася того ж дня в центральній частині м.Броди. В ході розмови інспектор сектору реагування патрульної поліції №2 патрульної поліції Бродівського ВП Золочівського ВП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_9 , маючи умисел на протиправне збагачення, за попередньою змовою із ОСОБА_5 , висловив вимогу ОСОБА_7 про необхідність передачі йому незаконної грошової винагороди в сумі 8000 грн. за не притягнення останнього до відповідальності у кримінальному провадженні № 12017140160000025 від 16.01.2017.
		ОСОБА_7 , будучи поставленим в умови, за яких відмова від передачі ОСОБА_10 , який діяв за попередньою змовою з ОСОБА_5 неправомірної вигоди, могла потягнути порушення його прав та інтересів, погодився на таку протиправну вимогу останніх, а саме передачі таким незаконної грошової винагороди в сумі 8000 грн.
		Надалі, 01.02.2017 ОСОБА_9 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_5 та на виконання попередньо узгодженого злочинного плану по вимаганню та отриманню неправомірної вигоди у ОСОБА_7 , попередньо домовившись про місце зустрічі з останнім на території автозаправки «ОККО», що знаходиться на виїзді з м. Броди у напрямку м. Львів, близько 13.47 години зустрівся з останнім, де вказав йому про необхідність сісти в службовий автомобіль марки «РЕНО КЕНГО» та проїхати з ним в центральну частину м. Броди. Перебуваючи на площі Ринок, що в м. Броди, з метою переконання ОСОБА_7 в тому, що кримінальне провадження № 12017140160000025 буде закрите, ОСОБА_9 о 13.52 год. зі свого мобільного телефону зателефонував до ОСОБА_5 та попросив останнього підтвердити свій намір про закриття вказаного провадження, що останній і зробив.
		В подальшому цього ж дня, ОСОБА_9 , реалізовуючи спільний умисел на отримання незаконної грошової винагороди від ОСОБА_7 та спільну домовленість із ОСОБА_5 на отримання неправомірної вигоди, зазначив ОСОБА_7 на необхідність зайти з ним в приміщення магазину «Авто Євро запчастини», що знаходиться на пл. Ринок, 39 в м. Броди, де залишити продавцю ОСОБА_11 неправомірну вигоду в розмірі 8000 грн., який не був обізнаний із злочинним планом останніх, що в подальшому ними і було зроблено.
		Після цього, ОСОБА_9 на своєму службовому автомобілі відвіз назад на попереднє місце зустрічі ОСОБА_7 , де останнього і залишив.
		З метою отримання грошових коштів, які ОСОБА_7 на його вимогу залишив в приміщення магазину «Авто Євро запчастини», що знаходиться на пл. Ринок, 39 в м. Броди, ОСОБА_9 повернувся у вищевказаний магазин, де продавець магазину ОСОБА_11 повідомив останньому про те, що грошові кошти, які були залишені ОСОБА_7 , під ультрафіолетовим випромінюванням світяться специфічним зеленим кольором. ОСОБА_9 , не повіривши словам продавця магазину, попросив його повторно, за його участі перевірити вказані кошти ще раз. ОСОБА_11 , виконуючи прохання ОСОБА_8 , показав останньому те, що купюри під ультрафіолетовим випромінюванням світяться зеленим кольором, на що ОСОБА_9 попросив вказані грошові кошти запакувати в поліетиленовий пакет та віддати йому, що ОСОБА_11 і зробив. В подальшому, ОСОБА_9 , виходячи із приміщення магазину, вказані грошові кошти, які знаходилися в поліетиленовому пакеті, поклав в автомобільну покришку, що стояла біля виходу з приміщення.
		01.02.2017 о 14.50 год. у м. Броди на площі Ринок, поблизу вказаного вище магазину, ОСОБА_9 затриманий працівниками прокуратури Львівської області та УСБУ у Львівській області, а грошові кошти, отримані ним, за попередньою змовою із ОСОБА_5 від ОСОБА_7 , а саме: неправомірну вигоду в сумі 8000 гривень, вилучені у ході обшуку приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_3 ».
		Таким чином, ОСОБА_5 обвинувачується в одержанні службовою особою, яка замає відповідальне становище, неправомірної вигоди для себе чи третьої особи за вчинення чи не вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади та службового становища, вчинене за попередньою змовою групою осіб, поєднане із вимаганням, за що передбачена кримінальна відповідальність за ст.368 ч.3 КК України.
		ОСОБА_6 обвинувачується в одержанні службовою особою, неправомірної вигоди для себе чи третьої особи за вчинення чи не вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади та службового становища, вчинене за попередньою змовою групою осіб, поєднане із вимаганням, за що передбачена кримінальна відповідальність за ст.368 ч.3 КК України.
		Однак, зазначене обвинувачення не знайшло свого об`єктивного підтвердження в судовому засіданні, оскільки не здобуто переконливих доказів вини ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого їм кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, а можливість отримання інших доказів вичерпана.
		Обвинувачений ОСОБА_5 в судовому засіданні свою вину у інкримінованому йому злочині не визнав та показав, що в січні-лютому 2017 року він працював на посаді слідчого слідчого відділення Бродівського ВП Золочівського ВП ГУНП у Львівській області. У нього в провадженні перебувало кримінальне провадження по факту спричинення необережного тілесного ушкодження середньої тяжкості (ст. 128 КК України). В ході проведння слідчих дій було встановлено, що автомобіль ОСОБА_7 з`їхав в кювет, а коли його виштовхували, то автомобіль притиснув одного присутнього там чоловіка, який там отримав тілесні ушкодження. У цьому кримінальному провадженні ОСОБА_7 проходив в якості свідка. Дане кримінальне провадження було розпочате 16.01.2017 і закінчене 22.01.2017 року постановою про закриття кримінального провадження. ОСОБА_7 в якості свідка обвинувачений допитував 16.01.2017 по місцю проживання в с.Черниця Бродівського району, оскільки тілесні ушкодження були спричиненні за допомогою автомобіля ОСОБА_7 23.01.2017 приходив до нього в кабінет ОСОБА_7 та питав, чи можна йому ремонтувати автомобіль, на що він відповів, що ще варто зачекати, при розмові був присутні слідчий ОСОБА_12 , який працював з ним в одному кабінеті. Після цього він жодних розмов з ОСОБА_7 не мав. Він не повідомив свідка ОСОБА_7 про те, що кримінальне провадження вже закрите, оскільки останній перебував в статусі свідка. 01.02.2017 йому на мобільний телефон телефонував ОСОБА_13  розпитував про якесь кримінальне провадження, однак не називав прізвища. За браком часу, оскільки він саме в цей час допитував осіб, сказав ОСОБА_6 , що поговорить з ним пізніше. Обвинувачений зазначив, що у ОСОБА_7 він жодних коштів не вимагав, не казав він також ОСОБА_6 такі кошти вимагати у ОСОБА_7 для себе. ОСОБА_6 жодних доручень в цьому кримінальному провадженні не виконував, тому про хід досудового розслідування йому відомо не було. Припускає, що ОСОБА_6 міг почути про наявність такого кримінального провадження на одній із нарад, які в січні-лютому 2017 року проводились у зв`язку із резонансним кримінальним провадженням, яке розслідувалось їхнім відділом, де озвучувалася необхідність не затягувати прийняття рішень про закриття кримінальних проваджень, якщо є підстави для такого. У зв`язку із великою завантаженістю, він не встиг сформувати належним чином матеріали кримінального провадження, тому постанова про закриття кримінального провадження і повідомлення станом на 01.02.2017 не були підписані, а матеріали справи не підшиті належним чином, однак постанова про закриття кримінального провадження станом на 22.01.2017 року була внесена в ЄРДР. Вважає, що зі сторонни правоохоронних органів була провокація хабаря, оскільки ще до зустрічі в робочому кабінеті з ОСОБА_7 закрив кримінальне провадження. Жодної змови з ОСОБА_6 не мав, доручень йому не давав, розмов про будь-які кошти з ним не мав. Тому просить виправдати його у вчиненні інкримінованого йому злочині, оскільки кримінально карних діянь не вчиняв.
		Обвинувачений ОСОБА_6 в судовому засіданнісвою вину у інкримінованому йому злочині не визнав та пояснив, що станом на січень  початок лютого 2017 року він працював на посаді інспектора реагування патрульної поліції №2 патрульної поліції Бродівського ВП Золочівського ВП ГУНП у Львівській області. З ОСОБА_7 він познайомився в жовтні 2016 року під час виїзду на виклик у зв`язку із пожежею в с.Черниця Бродівського району. Під час цього було встановлено, що власником господарства являється ОСОБА_7 , який перебував в стані алкогольного сп`яніння, вів себе неадекватно, агрессивно та під час з`ясування обставин наніс обвинуваченому удар в живіт. Для визначення стану алкогольного сп`яніння ОСОБА_14 забрали в лікарню, де знову виник конфлікт. Крім цього за насильство в сім`ї був складений адміністративний протокол. Так як було пізно і ОСОБА_7 необхідно було добиратися додому в нічний час, то він обмінявся з ним номерами телефонів. Під час цих подій із ОСОБА_7 обвинувачений дізнався, що ОСОБА_7 возить людей до Польщі. 16.01.2017 року ОСОБА_7 зателефонував йому в 3 годині ночі та повідомив, що сталася ДТП і просив з`ясувати деталі. 27 січня 2017 року немав зустрічі з Матейком, так як перебував вдома в с.Корсів Бродівського району. 01.02.2017 до нього зателефонував ОСОБА_7 і вони з ним почали розмовляти за оформлення віз. Близько обіду цього ж дня зустрілися на АЗС "ОККО", що в м. Броди, де ОСОБА_7 запропонував якісь гроші, однак обвинувачений відмовився їх брати. Щоб з`ясувати скільки коштує віза в Польщу він взяв ОСОБА_7 у службовий автомобіль до нього з напарником і вони поїхали в центр міста Броди, де зайшли у магазин «Авто Євро запчастини» власник якого возить людей також до Польщі. Продавцем там працював його знайомий на ім`я ОСОБА_15 , однак його в цей час не було, а був інший продавець. Там знову ОСОБА_7  почав казати про те, що він мав залишити якісь кошти, а для чого і кому він не казав. Для нього в магазині ОСОБА_14 мав залишити роздруківку цін на робочі візи в Польщу для того, щоб обвинувачений міг порівняти з тими по яких возить власник магазину ОСОБА_16 . Чи залишив він гроші, чи ні, обвинувачений не знає, оскільки в цей момент вийшов із магазину. Після того як він та ОСОБА_7 вийшов із магазину, ОСОБА_7 почав його настирливо просити, щоб він подзвонив ОСОБА_17 . Чому він хотів, щоб обвинувачений зателефонував ОСОБА_18 , він так і не пояснив, але для того, щоб ОСОБА_7 заспокоївся він погодився і набрав на телефоні ОСОБА_19 і почав розпитувати його про якесь кримінальне провадження, на що ОСОБА_5 йому сказав, що поговорить із ним пізніше, бо не має часу. Він відвіз ОСОБА_7 назад на АЗС, де попросив його дати два яблука для нього і напарника, однак ОСОБА_7 дав їм ящик яблук. Після цього він повернувся в магазин «Авто Євро запчастини», де йому продавці сказали, що гроші, які лишив ОСОБА_7 під лампою світяться. Обвинувачений вважає, що ОСОБА_7 його провокував, оскільки має до нього неупереджене ставлення через події, що мали місце в минулому, а саме за сплату штрафу по складеному обвинуваченим адміністративному протоколу. Ствердив, що з ОСОБА_5 жодної розмови по його кримінальних провадженнях не мав. Він знав, що є якесь кримінальне провадження, де свідком проходить ОСОБА_7 , однак йому взагалі нічого не було відомо про дане кримінальне провадження та що воно закрито. Просить виправдати його у інкримінованому йому злочині, оскільки про передачу коштів ОСОБА_7 не домовлявся і не вимагав у нього жодних коштів. 
		Не зважаючи на невизнання своєї вини обвинуваченими на думку сторони обвинувачення, вина ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого їм правопорушення доводиться зібраними в ході досудового розслідування по справі доказами - матеріалами кримінального провадження, які надано на адресу суду.
		Однак, суд при розгляді справи в межах оголошеної ОСОБА_5 та ОСОБА_6 підозри, безпосередньо допитавши обвинувачених, свідків, дослідивши докази та вивчивши всі матеріали кримінального провадження, заслухавши міркування і доводи прокурора, захисника, приходить до переконання, що дані досудового розслідування не підтверджують оголошеної обвинуваченим підозри, виходячи з наступного.
		Згідностатті 370 КПК Українисудове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно достатті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Стаття 94 КПК Українипередбачає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
		Стаття 84 КПК Українипередбачає, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
		Враховуючи вищевказані норми закону, суд не розцінює надані стороною державного обвинувачення докази, як докази вини обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з наступних підстав.
		Допитані в ході судового розгляду справи свідки показали суду наступне:
		так, свідок ОСОБА_20 в судовому засіданні показав, що працює продавцем в магазині «Авто Євро запчастини», що в м. Броди. ОСОБА_6 доводиться йому знайомим. 01.02.2017 він повернувся з обідньої перерви, і його напарник  інший продавець магазину ОСОБА_21 сказав, що залишили гроші для ОСОБА_6 і коли на них попадали промені від ультрафіолетової лампи, то вони світилися. За декілька хвилин прийшов ОСОБА_6 разом із напарником і вони йому повідомили про те, що такі гроші, які для нього були залишені, світяться. ОСОБА_6 попросив, щоб замотали їх у пакет. ОСОБА_22 поклав гроші в пакет і передав ОСОБА_6 , який з ними вийшов з приміщення магазину. Пізніше виявили, що гроші були у колесі, яке стояло біля входу в приміщення магазину.
		Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні показав, що він працює продавцем в магазині «Авто Євро запчастини», що в м. Броди. ОСОБА_6 доводиться йому знайомим. 01.02.2017 року, близько 13 години зайшов у приміщення магазину ОСОБА_6 з якимось чоловіком і сказав, що цей чоловік щось залишить, а він потім забере. Тут же цей чоловік віддав свідкові гроші. Суми грошей він не уточняв, і гроші не перераховував, однак бачив банкноти номіналом по 500 гривень. ОСОБА_13 та невідомий чоловік вийшли з приміщення магазину. Після цього він помітив, що гроші під ультрафіолетом світилися і на них був пилок. Черезпів години прийшов ОСОБА_6 разом із напарником, якому він повідомив, що гроші, які залишив чоловік світяться і на них є пилок. ОСОБА_6 сказав, що це напевно жарт, однак подивився на них, але в руки не брав. Після чого попросив запакувати ці гроші в кульок. Взяв пакет із грошима та вийшов із приміщення магазину. Оперативні працівники знайшли гроші в колесі, що було біля входу в магазин.
		Свідок ОСОБА_23 в судовому засіданні показав, що у січні-лютому 2017 року працював інспектором реагування патрульної поліції №2 патрульної поліції Бродівського ВП Золочівського ВП ГУНП у Львівській області та був напарником ОСОБА_6 01.02.2017 вони із ОСОБА_6 патрулювали в м. Броди службовим автомобілем. Близько обіду заїхали на АЗС ОККО, що в м. Броди там забрали невідомого йому на той час чоловіка і службовим автомобілем поїхали в м. Броди до магазину «Авто Євро Запчастини». Цей чоловік розмовляв із ОСОБА_6 про візи, а тому свідок зрозумів, що він займається оформленням віз, для виїзду за кордон. Коли вони під`їхали до магазину, то ОСОБА_6 із чоловіком пішли у магазин, де були декілька хвилин, а потім сіли у службовий автомобіль. ОСОБА_6 розмовляв по телефону, і вони поїхали знову на АЗС «ОККО», де залишили невідомого (в даний час йому відомо, що це ОСОБА_7 ). Після чого свідок із ОСОБА_6 поїхали назад до магазину «Авто Євро Запчастини». В магазин зайшли двоє і ОСОБА_6 продовець повідомив, що гроші, які залишив ОСОБА_7 світяться. Вони мали купляти запчастини до автомобіля, тому він пішов з ОСОБА_6 разом. Про гроші ОСОБА_6 йому нічого не повідомляв, тому він не знав, що це за гроші. Вийшовши з магазину, вони обоє були затримані працівниками правоохоронних органів.
		Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні показав, що він познайомився із ОСОБА_6 , коли була пожежа на його господарстві. Тоді виник конфлікт З ОСОБА_6 . Він чинив опір працівникам поліції, зокрема, ОСОБА_6 , оскільки перебував в стані алкогольного сп`яніння. Згодом 16 січня 2017 року під час того, як він та інші виштовхували з кювету його автомобіль, то ОСОБА_24 отримав травми. В результаті цього, його як водія автомобіля, слідчий ОСОБА_5 із напарником повезли на медичне освідування у лікарню та допитали як свідка. Щоб з`ясувати, що може йому бути за цей випадок з автомобілем він ввечері зателефонував до ОСОБА_6 . Через пару днів десь йому позвонив ОСОБА_6 , щоб зустрітися. При розмові останній повідомив, що ОСОБА_24 потерпілий і проти нього порушено кримінальну справу, при цьому йому на телефоні написав 300 доларів або 8000 грн., які свідок мав дати за те, щоб закрили справу, бо ОСОБА_6 сказав, що говорив з товаришами і все буде добре. За декілька днів йому зателефонував слідчий ОСОБА_5 і викликав його до себе в службовий кабінет. Коли свідок прийшов, то слідчий сказав, що необхідно принести техпаспорт на автомобіль і, щоб звернувся до ОСОБА_6 , сказавши, що той все знає. ОСОБА_5 грошей в нього ніколи не вимагав. Після цього, в кінці січня 2017 року свідок домовився із ОСОБА_6 про зустріч, під час якої ОСОБА_6 повідомив, що всю суму треба заплатити зразу. Свідок погодився, однак будучи знайомим з працівником СБУ, відразу після цієї розмови повідомив Службу безпеки України про те, що у нього вимагають хабар. Працівники СБУ помітили 8000 гривень та він 01.02.2017 зателефонував ОСОБА_6 , якому повідомив, що їде з кордону та везе йому гроші. Домовилися зустрітись на АЗС «ОККО» в м. Броди. На АЗС ОСОБА_6 під`їхав службовим автомобілем із напарником. ОСОБА_6 йому сказав, щоб він тут гроші не давав, а він завезе туди, де треба буде їх залишити. Тому свідок сів у службовий автомобіль і вони поїхали до магазину автозапчастин. Свідок із ОСОБА_6 вийшли із автомобіля і зайшли в магазин. ОСОБА_6 сказав продавцеві, що йому свідок залишить гроші, а він пізніше забере. Після цих слів свідок витягнув гроші в сумі 8000 гривень і поклав їх на прилавок продавцеві, який взяв кошти і сховав їх під прилавок. Після того як свідок вийшов із приміщення магазину, він почав просити ОСОБА_6 , щоб він подзвонив ОСОБА_5 , щоб більше до свідка не було ніяких претензій з його сторони. ОСОБА_13 набрав на мобільному телефоні номер ОСОБА_5 і з розмови свідок зрозумів, що справа закрита. Після цього ОСОБА_13 відвіз свідка на АЗС «ОККО», звідки попередньо його забрав. Там свідок із свого автомобіля в автомобіль обвинувавеного загрузив два ящики яблук. Також свідок повідомив, що ОСОБА_25 особисто у нього гроші не вимагав, і жодної розмови з приводу необхідності передачі якихось коштів ОСОБА_5 за закриття кримінальної справи з ОСОБА_26 не було. 01.02.2017 він особисто з ОСОБА_26 не розмовляв. 
		Аналізуючи покази допитаних свідків суд вважає, що вони не вказують на доведеність вини обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.368 КК Україничерез те, що не містять жодних даних, які б вказували на одержання службовою особою неправомірної вигоди за попередньою змовою, поєднану з вимаганням. 
		На підтвердження винуватості ОСОБА_5 , ОСОБА_6 у інкримінованому їм кримінальному правопорушенні, сторона обвинувачення посилається на надані суду наступні докази, які були безпосередньо досліджені судом в судовому засіданні, а саме:
		- лист управління СБУ у Львівській області від 27.01.2017 №62/14/2-227 щодо скерування повідомлення про вчинення кримінального правопорушення (т.1 а.с.143-144);
		- рапорт ст.оперуповноваженого 2 відділу спецпідрозділу БКОЗ УСБУ у Львівській області ОСОБА_27 від 27.01.2017 , де зазначено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 вимагають у ОСОБА_7 неправомірну вигоду в розмірі 8000 грн. за не притягнення останнього до кримінальної відповідальності (т.1 а.с.141-142);
		- протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від ОСОБА_7 від 29.01.2017 (т.1 а.с.145-147);
		- заява ОСОБА_7 від 28.01.2017 (т.1 а.с.148);
		- протокол ідентифікації грошових коштів від 01.02.2017 (т.1 а.с.149-154);
		- протокол обшуку від 01.02.2017 з якого вбачається, що в кабінеті слідчого Бродівського ВП №23 було виявлено та вилучено матеріали кримінального провадження №12017140160000025 від 16.01.2017 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.128 КК України, мобільний телефон слідчого ОСОБА_5 та службове посвідчення (т.1 а.с.155-159);
		- протокол обшуку від 01.02.2017 з якого вбачається, що ОСОБА_11 добровільно надав грошові кошти, які знаходилися у приміщенні магазину за адресою м.Броди пл.Ринок,39, які знаходяться в зеленому пакеті в сумі 8000 грн. (т.1 а.с.160-164);
		- висновок експертизи №769 від 28.02.2017 відповідно до якого шістнадцять банкнот є банкнотами гривні номіналом 500 гривень (т.1 а.с.165-168);
		- висновок експертизи №768 від 21.03.2017 відповідно до якого спеціальні хімічні речовини, які виявлені на поверхні 16-ти банкнот номіналом 500 гривень, на поверхні обеззолених фільтрів із змивами з правої і лівої руки ОСОБА_6 та ОСОБА_11 та на поверхні полімерного пакету зеленого кольору мають спільну родову належність із наданим зразком спеціальної хімічної речовини «Промінь-1» (т.1 а.с.169-172);
		- постанова про визнання речовими доказами грошових купюр від 23.03.2017 (т.1 а.с.173);
		- постанова про визнання речовими доказами кулька світло-зеленого кольору та змивів з рук ОСОБА_11 та ОСОБА_6 від 23.03.2017 (т.1 а.с.174);
		- постанова про визнання документом матеріалів кримінального провадження №12017140160000025 від 16.01.2017 від 23.03.2017 (т.1 а.с.175);
		- матеріали кримінального провадження №12017140160000025 від 16.01.2017 по факту спричинення з необережності середньої тяжкості тілесних ушкоджень ОСОБА_28 (т.2 а.с.1-17);
		- ухвала слідчого судді від 03.02.2017 про накладення арешту на мобільні телефони, грошові кошти та матеріали кримінального провадження №12017140160000025 від 16.01.2017 (т.1 а.с.176);
		- протокол про результати проведення візуального спостереження від 13.02.2017 стосовно спостереження за ОСОБА_5 (т.1 а.с.177);
		- протокол за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 13.02.2017, де зафіксовано візуальне спостереження зустрічі ОСОБА_6 , ОСОБА_23 та ОСОБА_7 , яка відбулася 01.02.2017 року (т.1 178-179);
		- протокол за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 14.02.2017, де містяться стенограми розмов ОСОБА_6 з мобільного телефону (т.1 180-183);
		- аудіозапис, що міститься на CD-R диску (т.2 а.с.26);
		- протокол за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 14.02.2017, де містяться стенограми розмов ОСОБА_5 з мобільного телефону (т.1 186-188);
		- аудіозапис, що міститься на CD-R диску (т.2 а.с.27);
		- постанову про проведення контролю за вчиненням злочину від 30.01.2017 (т.2 а.с.33-37);
		- протокол за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 13.02.2017, де міститься запис аудіо-, відео контролю особи ОСОБА_6 (т.1 а.с.189-193);
		- відеоматеріал, що міститься на DVD-R диску (т.2 а.с.24);
		- відеоматеріал, що міститься на DVD-R диску (т.2 а.с.25);
		- ухвалу про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 30.01.2017 щодо ОСОБА_6 (т.3 а.с.184);
		- ухвалу про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 30.01.2017 щодо ОСОБА_5 (т.3 а.с.185)
		- грошові кошти, а саме, банкноти номіналом по 500 гривень із серійними номерами ВИ7502833, ЗГ9876605, ВА3981894, ВХ0213059, ВД7469123, БТ0756629, ЗГ5212507, ЛИ4494973, ФД0190110, ГН3490932, МА2634269, ФЖ4204884, ЛИ3571213, УИ9683185, ЗД2926812, ХЖ6930980. 
		Аналізуючи надані стороною обвинувачення докази, слід констатувати, що вони ніяким чином не доводять участі обвинувачених в отриманні неправомірної вигоди, тобто наявності в їх діях об`єктивної сторони цього злочину, зокрема, що обвинувачені безпосередньо тим чи іншим способом брали участь у отриманні хабаря.
		У відповідності до вимог п.2Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 26 квітня 2002 року№5 «Про судову практику у справах про хабарництво», відповідальність за одержання хабара настає лише за умови, що службова особа одержала його за виконання чи невиконання таких дій, які вона могла або повинна була виконати з використанням наданої їй влади, покладених на неї організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов`язків, або таких, які вона не уповноважена була вчинювати, але до вчинення яких іншими службовими особами могла вжити заходів завдяки своєму службовому становищу.
		Таким чином, обов`язковою ознакою об`єктивної сторони даного злочину є виконання службовою особою дій в інтересах того, хто дає хабара, з використанням наданої їй влади, покладених на неї організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов`язків, або таких, які вона не уповноважена була вчиняти, але до вчинення яких іншими службовими особами могла вжити заходів завдяки своєму службовому становищу.
		Так, згідно кримінального провадження № 12017140160000025 від 16.01.2017 року, яке приєднано до матеріалів справи у цьому кримінальному провадженні ОСОБА_7 мав лише статус свідка, підозри жодній особі не пред`явлено. 22.01.2017 року слідчим ОСОБА_5 винесено постанову про закриття кримінального провадження на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК, яка хоча і не підписана слідчим, однак відомості про закриття кримінального провадження внесені в ЄРДР 22.01.2017, а тому вимагати хабар за прийняття рішення про закриття кримінального провадження у обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не було підстав.
		Дані обставини підтвердили свідки, які заявлені стороною захисту, зокрема, свідок ОСОБА_29 в судовому засіданні показав, що працює на посаді начальника СВ Бродівського ВП Золочівського ВП ГУНП у Львівській області. ОСОБА_5 був його підлеглим і працював на посаді слідчого. У провадженні ОСОБА_5 було кримінальне провадження по факту спричинення з необережності тілесних ушкоджень середньої тяжкості  ст. 128 КК України. Слідчий з ним погоджував кваліфікацію. Свідок підтвердив реєстрацію такого кримінального провадження у ЄРДР. На нарадах обговорювались кримінальні провадження і озвучувалась думка щодо необхідності закриття кримінального провадження, за відсутністю складу кримінального правопорушення. Тому провадження ОСОБА_5 було закрито, про що відомості були внесені в ЄРДР. Щодо ОСОБА_7 , то останній дуже часто вчиняв дрібні адміністративні правопорушення, оскільки зловживав спиртним, є конфліктним, вчиняв насильство в сім`ї, вчинив підпал на своєму господарстві, вчиняв спробу суїциду, тому часто працівникам поліції доводилося виїзджати на місце події і врегульовувати конфлікти. ОСОБА_7 також до нього телефонував казав, що у нього є якісь проблеми, однак свідок, знаючи його особу, не захотів розмовляти і далі не слухав.
		Свідок ОСОБА_30 в судовому засіданні показав, що працює на посаді заступника начальника СВ Бродівського ВП Золочівського ВП ГУНП у Львівській області. У січні-лютому 2017 року у їхньому відділенні поліції переглядалися усі кримінальні провадженні. В цей час по багатьох провадженнях приймалось рішення про закриття провадження, у зв`язку із відсутністю складу чи події кримінального правопорушення. Він особисто дав вказівку слідчому Шелесту закрити кримінальне провадження за ст. 128 КК України, де свідком проходив ОСОБА_7 , оскільки як повідомив слідчий це був нещасний випадок, про що відомості були внесені у ЄРДР. ОСОБА_6 жодного відношення до цього кримінального провадження не мав і рішень жодних не міг приймати.
		Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні показав, що він працював на посаді слідчого СВ Бродівського ВП Золочівського ВП ГУНП у Львівській області. Він займав службовий кабінет разом із ОСОБА_5 . В січні 2017 року, точної дати він не пам`ятає, в кабінет зайшов ОСОБА_7 та між ним і ОСОБА_5 відбулася коротка розмова щодо можливості ремонту автомобіля ОСОБА_7 . Останній питав чи можна йому вже здійснювати ремонт автомобіля. Більше ні про що вони не розмовляли. Це був єдиний раз коли приходив ОСОБА_7 . 
		При розгляді даного кримінального провадження суд додержується закріпленого вст.62 Конституції Українипринципу презумпції невинуватості, усі сумніви щодо доведеності вини обвинуваченого тлумачаться на його користь. 
		Відповідно до рішення Конституційного Суду України №12рп/2011 від 20.10.2011 року визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог Кримінально-процесуального кодексу. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.
		Судом встановлено, що під час обшуку приміщення магазину із рук ОСОБА_11 та ОСОБА_6 відібрано змиви, а отже проведено таку слідчу дію як освідування особи, проведення якої, відповідно до вимог ст. 241 КПК України, може відбутися лише на підставі постанови прокурора, якої не було. Такі змиви були використані для призначення експертизи та отримання висновку експерта.
		З огляду на те, що змиви з рук вказаних осіб були отримані з порушенням порядку, встановлено КПК України, а тому, докази отримані на основі дослідження таких змивів повинні вважатися недопустимими. 
		З огляду на зазначене, суд визнає недопустимим висновок експерта №768 від 21.03.2017 криміналістичної експертизи спеціальних хімічних речовин за матеріалами кримінального провадження №42017140000000032, у якому зазначено: «На поверхні обеззолених фільтрах із змивами з правої та лівої руки гр. ОСОБА_6 є нашарування спеціальної хімічної речовини «Промінь-1». Спеціальні хімічні речовини, які виявлені на поверхні обеззолених фільтрів із змивами з правої і лівої руки ОСОБА_6 та ОСОБА_11 мають спільну родову належність із наданим зразком спеціальної хімічної речовини «Промінь-1», за ознаками вказаними в дослідницькій частині висновку.»
		Відповідно до п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про виконання судами України законодавства постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» від 29.06.1990 року (зі змінами, внесеними згідно доПостанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 04.06.1993 р., № 12 від 03.12.1997 р. та № 6 від 30.12.2008 р.), в основу вироку можуть бути покладені лише достовірні докази, досліджені в судовому засіданні. При постановленні вироку суд повинен дати остаточну оцінку доказам з точки зору їх стосовності, допустимості, достовірності і достатності для вирішення питань, зазначених уст. 368 КПК України.
		Так, при дослідженні протоколу за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - аудіо - відео контроль особи від 13.02.2017 року (т.1 а.с.189-193) та додатку до нього у вигляді DVD - диску (т.2 а.с.25) вбачається, що даний протокол та додаток до нього не відповідають вимогам кримінального процесуального законодавства виходячи з наступного.
		Відповідно до ч.1ст. 252 КПК України, фіксація ходу і результатів негласних слідчих (розшукових) дій повинна відповідати загальним правилам фіксації кримінального провадження, передбаченим цим Кодексом. За результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії складається протокол, до якого в разі необхідності долучаються додатки.
		Відповідно до ч.1ст. 104 КПК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, хід і результати проведення процесуальної дії фіксуються в протоколі.
		Отже, відповідно до ч.1 ст.252та ч.1 ст.104 КПК України, за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій, обов`язково складається протокол про хід та результатиданої процесуальної дії, тому в протоколі НСРД повинно бути зафіксовано хід даної процесуальної дії.
		Разом із тим, досліджений протокол складений як протокол про результати проведення негласних слідчих (розшукової) дії, а не фіксування в протоколі НСРД ходу даної процесуальної дії.
		Тобто, в них не відображені перебіг даних процесуальних дій, а лише відображення отриманих під час негласних слідчих (розшукових) дій результатів.
		Так, під час проведення негласних слідчих (розшукової) дій, не вказано, дату та час, коли особа, яка залучена до конфіденційного співробітництва прибула в приміщення відповідного оперативного підрозділу для участі в НСРД, не вказано хто конкретно з оперативних працівників чи залучених спеціалістів встановлював на дану особу спеціальне аудіо- відео-спостережне обладнання, не вказано яке конкретно обладнання для аудіо- відеоспостереження було встановлено на дану особу, не зазначено назву та технічні характеристики даного обладнання, не зазначено час, коли ця особа вийшла з приміщення оперативного підрозділу та маршрут її пересування для зустрічі з особою, не зазначено маршрут повернення даної особи після проведення НСРД до оперативного підрозділу, не вказаний співробітник оперативного підрозділу, який безпосередньо знімав обладнання для відеоспостереження з особи, залученої до конфіденційного співробітництва, не вказані присутні при цих діях особи.
		Разом із тим, відповідно до ч.1 ст.252, ч.1 ст.104 КПК України, в протоколах про проведення негласної слідчої (розшукової) дії всі обставини про хід негласної слідчої (розшукової) дії мають бути зафіксовані.
		Судом ставиться під сумнів також словесний зміст інформації, відображеної в матеріалах НСРД та досліджених у суді, зокрема часу та тривалості фіксації, відсутності частини розмови, неспівпадіння аудіо-фіксації з текстом розмов зафіксованої у протоколах (т.1 а.с.180-183, 186-188), які прослухано у судовому засіданні та міститься на двох CD-R - дисках, та є додатками до протоколів (т.2 а.с.26-27). 
		Таким чином, суд визнає недопустимими ці докази, оскільки вони отримані не в порядку передбаченомуКримінальним процесуальним кодексом України, адже положення ч.1 ст.252та ч.І ст.104 КПК Українивимагають, аби в протоколі був зафіксований і хід, і результати негласної слідчої (розшукової) дії. Дані порушення також виключають використання в якості належних доказів результати, отриманні з застосуванням спецтехніки при проведенні негласних слідчих(розшукових) дій.
		Крім того відповідно до ч.1ст. 106 КПК України, протокол під час досудового розслідування складається слідчим або прокурором, які проводять відповідну процесуальну дію, під час її проведення або безпосередньо після її закінчення. Як вбачається з даного протоколу він був складений старшим оперуповноваженим 2 відділу СП БКОЗ УСБ України у Львівській області капітаном ОСОБА_27 , тобто не уповноваженою на те особою. Крім того, суду не надано доказів компетентності старшого оперуповноваженого 2 відділу СП БКОЗ УСБ України у Львівській області капітаном ОСОБА_27 у галузі фоноскопії, акустики та лінгвістики, які б надавали йому повноваження спеціаліста в цій галузі, в порушення вимогст. 266 КПК України.
		За таких обставин суд визнає недопустимими доказами протоколи за результатами проведення негласних слідчих (розшукової) дії та додатки до них у вигляді CD-R та DVD  дисків.
		Органом досудового розслідування ОСОБА_5  обвинувачувався у вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, тобто в одержанні службовою особою, яка замає відповідальне становище, неправомірної вигоди для себе чи третьої особи за вчинення чи не вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади та службового становища, вчинене за попередньою змовою групою осіб, поєднане із вимаганням.
		Органом досудового розслідування ОСОБА_6  обвинувачувався у вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, тобто в одержанні службовою особою, неправомірної вигоди для себе чи третьої особи за вчинення чи не вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади та службового становища, вчинене за попередньою змовою групою осіб, поєднане із вимаганням.
		Єдиним доказом, який здобуто органом досудового розслідування, який вказував на таку домовленість  це показання свідка ОСОБА_7 , який під час його допиту в суді зазначив, що у розмові зі слідчим ОСОБА_5 у його службовому кабінеті, останній повідомив йому, щоб звернувся до ОСОБА_31 , оскільки такий все знає. 
		Заперечуючи факт такої вказівки ОСОБА_7 , обвинувачений ОСОБА_5 зазначав, що дійсно була розмова між ним і ОСОБА_7 в службовому кабінеті, однак зміст такої звівся лише до вирішення питання щодо надання дозволу на ремонт належного ОСОБА_7 автомобіля. Сам ОСОБА_7 в судовому засіданні також ствердив, що ОСОБА_5 ніколи коштів в нього не вимагав.
		Будь-яких інших доказів, які би вказували на попередню домовленість обвинувачених між собою щодо вчинення вказаного в обвинуваченні злочину, суду не надано. 
		Надаючи оцінку показанням свідка ОСОБА_7 суд виходить з того, що вирок суду не може грунтуватися на припущеннях. 
		Із пояснення ОСОБА_7 , про те що ОСОБА_5 сказав йому: «звернись до Мараховського, він все знає», суд не може ствердно зробити висновок, що така фраза стосувалася саме реалізації злочинного умислу ОСОБА_5 із ОСОБА_6 на одержання неправомірної вигоди від ОСОБА_7 і що така не є вирваною з контексту розмови ОСОБА_5 із ОСОБА_7 .
		Показання свідка ОСОБА_7 щодо телефонної розмови ОСОБА_5 із ОСОБА_6 , яка відбулась 01.02.2017, і у якій ОСОБА_6 запитував чи все добре і справу закрито, а ОСОБА_5 відповів ствердно, за своїм змістом співпадають із поясненнями обвинувачених, які підтвердили факт такої розмови. Однак, із змісту вказаної розмови не можна ствердно зробити висновок, що кримінальне провадження, про яке у розмові згадував ОСОБА_6 , було провадженням № 12017140160000025 і стосувалось інтересів ОСОБА_32 , а також, що таке було закрите за отриману обвинуваченими від ОСОБА_7 неправомірну вигоду. Підтвердивши у телефонній розмові, що кримінальне провадження закрите, ОСОБА_5 лише підтвердив факт закриття якогось кримінального провадження в минулому, що відповідає встановленому судом факту закриття ОСОБА_5 ще 22.01.2017 кримінального провадження № 12017140160000025.
		Разом з тим показання свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_11 , ОСОБА_23 , які у своїй сукупності та взаємозв?язку, а також у сукупності з протоколом обшуку магазину від 01.02.2017, поза розумним сумнівом доводять ту обставину, що ОСОБА_6 01.02.2017 зустрівся із ОСОБА_7 на АЗС «ОККО» саме з метою отримання у нього грошових коштів у розмірі 8000 гривень, а не з метою отримання запрошення для виготовлення візи як це вказував у своїх показаннях обвинувачений. Такими коштами він мав намір заволодіти для себе у своїх корисливих цілях, а не для передачі їх ОСОБА_5 за закриття кримінального провадження і не притягнення ОСОБА_7 до кримінальної відповідальності, як це він повідомляв ОСОБА_7 . Обумовлену суму грошових коштів ОСОБА_6 отримав від ОСОБА_7 у магазині «Авто Євро запчастини», що в м. Броди, через продавця магазину ОСОБА_11 , якому ОСОБА_7 залишив грошові кошти за вказівкою самого ОСОБА_6 .
		Фактично встановлено, що обвинувачений ОСОБА_6 будучи службовою особою, одержуючи гроші начебто для передачі іншій службовій особі як неправомірну вигоду, мав намір не передавати їх, а привласнити, що не утворює в його діях об`єктивної сторони злочину, передбаченого ч.3 ст.368 КК України.
		Щодо правової кваліфікації дій ОСОБА_6 , то суд зазначає, що дії службової особи, яка, одержуючи гроші чи матеріальні цінності начебто для передачі іншій службовій особі як хабар, мала намір не передавати їх, а привласнити, належить кваліфікувати не за ст. 368 КК, а за відповідними частинами статей 190 і 364 КК як шахрайство та зловживання владою чи службовим становищем.
		Між складами злочинів, передбачених ч.1 ст.190 КК України і ч.1 ст.364 КК України та злочином, передбаченим ч.3 ст.368 КК України є істотна різниця.
		Об`єктивна сторона шахрайства, тобто злочину, передбаченого ст.190 КК України полягає у заволодінні чужим майном або придбанні права на майно шляхом обману чи зловживання довірою, а суб`єктивна сторона  в усвідомленні обвинуваченим того, що він посягає на майно потерпілого шляхом обману або зловживання довірою.
		Об`єктивна сторона прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою, тобто злочину, передбаченого ст.368 КК України полягає у прийнятті цінностей в обмін на вчинення дій або допущення бездіяльності в межах професійної компетенції службової особи, а суб`єктивна сторона  в усвідомленні одержувачем неправомірної вигоди того, що він набуває цінностей за виконання або невиконання необхідних дій на користь особи, яка надає таку неправомірну вигоду.
		Об`єктивна сторона зловживання владою або службовим становищем, тобто злочину, передбаченого ст.364 КК України полягає у вчиненні з використанням влади або службового становища у межах повноважень, наданих особі за посадою чи у зв`язку з виконанням нею службових обов`язків дій, що суперечать інтересам служби, заподіюють істотної шкоди чи тягнуть тяжкі наслідки, а суб`єктивна сторона  в усвідомленні обвинуваченим того, що він набуває незаконну матеріальну вигоду.
		Як зазначалося вище  в мотивувальній частині вироку, дії ОСОБА_33 як службової особи, який, одержуючи гроші начебто для передачі іншій службовій особі як неправомірну вигоду, мав намір не передавати їх, а привласнити, належить кваліфікувати не за ст. 368 КК, а за ч. 1 ст. 190 КК як шахрайство. А тому, суд вважає, що стороною обвинувачення не доведено, що в діянні обвинуваченого ОСОБА_34 є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України. 
		Відповідно до ст.337КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта. Під час судового розгляду прокурор може змінити обвинувачення, висунути додаткове обвинувачення, відмовитися від підтримання державного обвинувачення, розпочати провадження щодо юридичної особи. З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
		При цьому суд не може вийти за межі обвинувачення, яке підтримує прокурор.
		Таким чином, з огляду на різницю між складами зазначених вище злочинів суд не вправі визнавати ОСОБА_6 винним та засудити за вчинення шахрайських дій, які йому не ставились у винність.
		Відповідно до п. 4 ст. 17 КПК України, згідно якої усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи, суд вважає що стороною обвинувачення не доведено, що в діянні обвинуваченого ОСОБА_5 є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
		Оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, в результаті повного, об`єктивного і всебічного їх дослідження в судовому засіданні, суд вважає, що вина обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.368 не знайшла свого підтвердження здобутими та дослідженими у ході розгляду справи доказами, а можливість отримання інших доказів вичерпана, тому є недоведеною.
		Відповідно до принципу забезпечення доведеності вини, який передбачений ч. 2 ст. 17 КПК України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
		А відповіднодо ч.1ст.373КПК Українивиправдувальний вирокухвалюється уразі,якщо недоведено,що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
		Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.
		Процесуальні витрати, які складаються з із витрат, пов`язаних із залученням експертів Львівського НДІСЕ слід компенсувати за рахунок держави.
		Керуючись ст.ст. 368, 370,371,373,374 КПК України, суд, 
		 
		у х в а л и в : 
		 
		ОСОБА_5  у пред`явленому обвинуваченні за ч. 3 ст. 368 КК України визнати невинуватим та виправдати на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України за недоведеністю у діянні обвинуваченого складукримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
		Запобіжний захід ОСОБА_5  у видізастави  скасувати, внесені в якості застави кошти в сумі 120000 грн. повернути заставодавцю.
		ОСОБА_6  у пред`явленому обвинуваченні за ч. 3 ст. 368 КК України визнати невинуватим та виправдати на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України за недоведеністю у діянні обвинуваченого складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
		Запобіжний захід ОСОБА_6 у виді застави скасувати, внесені в якості застави кошти в сумі 128000 грн. повернути заставодавцю.
		Речові докази, а саме: 
		- Банкноти номіналом по 500 гривень із серійними номерами ВИ7502833, ЗГ9876605, ВА3981894, ВХ0213059, ВД7469123, БТ0756629, ЗГ5212507, ЛИ4494973, ФД0190110, ГН3490932, МА2634269, ФЖ4204884, ЛИ3571213, УИ9683185, ЗД2926812, ХЖ6930980, що що зберігаються при матеріалах кримінальної справи - повернути ОСОБА_7 
		- поліетиленовий кульок світло-зеленого кольору, змиви (обезолені фільтри) з правої та лівої руки ОСОБА_11 , змиви (обезолені фільтри) з правої та лівої руки ОСОБА_35 , та взірець (обезолений фільтр) спецхімпрепарату «Промінь-1», що зберігаються в кімнаті речових доказів першого слідчого відділу прокуратури Львівської області - знищити.
		- матеріали кримінального провадження №12017140160000025 від 16 січня 2017 року, що зберігаються при матеріалах кримінальної справи - повернути СВ Бродівсього ВП Золочівського ВП ГУНП України у Львівській області.
		Скасувати арешт майна, що накладений ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 03 лютого 2017 року, відповідно до якого накладено арешт на тимчасово вилучене майно у ОСОБА_6 , а саме: мобільний телефон марки «NOKIA» темно сірого кольору, мобільний телефон марки «iphone», сіро-чорного кольору, грошові кошти номіналом 200 гривень 4 купюри, номіналом 100 гривень 2 купюри на загальну суму 1000 гривень, а також на тимчасово вилучене майно у ОСОБА_5 та в його службовому кабінеті, а саме: мобільний телефон марки «Nокіа» чорного кольору, мобільний телефон марки «Самсунг Джей Ті», чорного кольору, матеріали кримінального провадження № 12017140160000025 від 16.01.2017, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України.
		   Судові витрати на проведення судових експертиз компенсувати за рахунок держави. 
		Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Бродівський районний суд Львівської області протягом 30 днів з дня його проголошення. 
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Суддя ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...