Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/6169/18-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про захист немайнових прав фізичних осіб; Спори про захист честі, гідності та ділової репутації.
Надіслано для оприлюднення: 15.06.2020. Зареєстровано: 16.06.2020. Забезпечено надання загального доступу: 17.06.2020.

Номер судового провадження: 2-1050/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		печерський районний суд міста києва
		Справа № 757/6169/18-ц 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		05 березня 2020 року Печерський районний суд м. Києва в складі 
		головуючого судді Ільєвої Т.Г.
		при секретарях судових засідань: Кирилюк С.С., Рябцовій Ю.О.,
		за участю: 
		представників позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2
		представника відповідача - ТОВ «Укрнет»: Кирилова М.Д.
		експерта: ОСОБА_5
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку загального провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські медійні системи», Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрнет», Товариства з обмеженою відповідальністю «Картель», ОСОБА_4, Громадської організації «Єдиний союз патріотів України» про захист, гідності та ділової репутації, визнання інформації недійсною та її спростування,-
		 
		ВСТАНОВИВ:
		05 лютого 2018 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вимогою до ОСОБА_4, Приватного акціонерного товариства «Картель», Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські медійні системи», Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрнет» та Громадської організації «Єдиний союз патріотів України» про захист честі, гідності, ділової репутації, визнання поширеної інформації недостовірною та спростування такої інформації.
		В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_12 на інтернет-порталі новин Depo.ua (ПрАТ «КАРТЕЛЬ») за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 та інтернет-порталі ГЛАВКОМ (ТОВ «УКРАЇНСЬКІ МЕДІЙНІ СИСТЕМИ») за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 було розміщено інтерв'ю ОСОБА_4 під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_3», в якому було розміщено недостовірну та негативну інформацію щодо ОСОБА_3, а саме: ІНФОРМАЦІЯ_4» (заголовок публікації); «ІНФОРМАЦІЯ_5. ІНФОРМАЦІЯ_6»; «ІНФОРМАЦІЯ_7»; «ІНФОРМАЦІЯ_8»; «ІНФОРМАЦІЯ_9».
		Поширена інформація є недостовірною, оскільки у вересні 2017 року Генеральна прокуратура України зняла всі звинувачення з ОСОБА_3 через відсутність доказів по всім пред'явленим ОСОБА_3 епізодах та закрила провадження по вказаних кримінальних провадженнях. На підтвердження факту, що поширена інформація є недостовірною позивачем надано постанову про закриття кримінального провадження від 22.09.2017 року, постанову про закриття кримінального провадження від 11.09.2017 року, довідку про відсутність судимості від 17.01.2018 року.
		Така інформація є негативною для позивача, оскільки створює негативні наслідки для нього у вигляді приниження позитивної соціальної оцінки в очах оточуючих, а також приниження суспільної оцінки його ділових і професійних якостей, здобутих протягом багатьох років.
		Враховуючи формулювання використаних при поширенні інформації тверджень, поширена недостовірна інформація є фактичним твердженням.Негативний характер поширеної інформації та її вираження у формі фактичного твердження підтверджується висновком експерта Державного підприємства «Українське бюро лінгвістичних експертиз НАН України» №056/37 від 01 лютого 2018 року.
		Таким чином, на думку позивача, відповідачі поширили недостовірну інформацію, яка містить фактичні твердження та підлягає спростуванню, у зв'язку з чим просив визнати інформацію, поширену відносно позивача ОСОБА_4, Приватним акціонерним товариством «Картель», Товариством з обмеженою відповідальністю «Українські медійні системи», Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрнет» та Громадською організацією «Єдиний союз патріотів України» недостовірною та спростувати таку інформацію шляхом розміщення на інтернет-порталах відповідачів відповідних повідомлень із спростуванням.
		Ухвалою від 26 березня 2018 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження. 
		У поданому 13 квітня 2018 року відзиві на позовну заяву представник ТОВ «Українські медійні системи» позовні вимоги не визнав. В обґрунтування заперечень вказав, що поширена інформація не може порушувати права позивача, оскільки відповідає праву на свободу думки та слова, та що позивач є публічним (політичним) діячем, який має публічний характер діяльності і до якого може бути застосована критика, межі якої щодо публічних осіб є більш широкими, ніж щодо пересічних громадян. 
		У поданій 25 травня 2018 року позивачем відповіді на відзив ТОВ «Українські медійні системи», позивач вказує, що відповідач намагається виправдати себе посилаючись на право свободи думки та слова, забуваючи про ст. 3 Конституції України відповідно до якої людина, її права, честь та гідність є найвищою соціальною цінністю в Україні. Крім того, зазначає, що посилання на те, що ОСОБА_3 є публічною особою та щодо нього може поширюватись будь-яка інформація, суперечить ч. 2 ст. 31 Закону України «Про інформацію». Також вказує, що оспорюванні висловлювання ОСОБА_4, які поширені ТОВ «Українські медійні системи» не належить до оціночних суджень, висловленні у формі тверджень, є недостовірною та негативною інформацією, що порочить честь та гідність ОСОБА_3 та впливає на громадську думку стосовно ОСОБА_3
		Від відповідача ТОВ «Укрнет» 16 квітня 2018 року надійшов відзив на позовну заяву, в якому він зазначає, що стрічка новин інтернет-порталу ukr.net не містить зазначених у позовній заяві посилань, на яких розміщено статтю «ІНФОРМАЦІЯ_3». Також посилається на те, що докази на які посилається позивач за своєю суттю є електронними та не наданні у формі встановленій ЦПК України, а отже є недопустимими та не можуть братися судом до уваги. 
		У відповіді на відзив ТОВ «Укрнет», поданій 25 травня 2018 року, позивач вказує, що твердження відповідача не відповідають дійсності, оскільки, на день подання позовної заяви посилання ТОВ «Укрнет» було перевірено, що підтверджується роздруківкою сторінки, яка була додана до позовної заяви, а відповідачем, в свою чергу, не надано жодного доказу, який би підтверджував, що відповідач здійснив перевірку свого ресурсу. Також позивач зазначає, що позов було подано в лютому 2018 року, а перевірка була проведена 30.03.2018 року, тобто майже за два місяці після подання позовної заяви. 
		25 квітня 2018 року відповідачем ПрАТ «Картель» подано відзив на позовну заяву. В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на практику Європейського суду з прав людини, Закон України «Про інформацію», «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», відповідно до якої неможливо притягнути до відповідальності за висловлювання оціночних суджень та як доказ надає Висновок №9031 Лінгвістичної (Семантико-Текстуальної) експертизи від 10.04.2018 року. Також посилається на положення статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яким гарантується право на свободу вираження поглядів та на те, що межа допустимої критики щодо політичних діячів чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи.Також повідомляє, що ніхто із відповідачів не звинувачували позивача у вчиненні злочину та не стверджували про його винуватість. Крім того, зазначає, що стаття була придбана відповідачем у інформаційного агентства, а отже ПрАТ «Картель» звільнено від відповідальності за дослівне відтворення публічних виступів в розумінні ст. 42 Закону України «Про інформацію». Також вказує, що Висновок експерта №056/37 від 01 лютого 2018 року не є належним та допустимим доказом, оскільки стаття розміщена на інтернет-сторінці depo.ua суттєво відрізняється від об'єкта дослідження.
		25 травня 2018 року позивачем подано відповідь на відзив ПрАТ «Картель» в якому позивач на спростування доводів відповідача щодо неможливості притягнення до відповідальності за висловлювання оціночних суджень посилається на висновок експерта №056/37 від 01 лютого 2018 року, який здійснено експертом ОСОБА_5, директором українського бюро лінгвістичних експертиз НАН України в якому експертом зроблено висновок що поширена інформація щодо ОСОБА_3 є негативною та не містить ознак оціночних суджень. Також із посиланням на постанову Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичних осіб, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи, Конституцію України, Загальну декларацію прав людини 1948 р., Міжнародний пакт про громадянські і політичні права 1966 р. вказує, що думка відповідача є необґрунтованою що до ОСОБА_3 можна поширювати будь-яку інформацію, оскільки позивач є публічною особою. Також посилаючись на Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, практику Європейського суду з прав людини зазначає, що відповідачем порушено принцип презумпції невинуватості, оскільки поширено інформацію про те, що дії позивача є кримінальними. Крім того, зазначає про необґрунтованість доводів відповідача про звільнення від відповідальності за поширення відомостей які одержано від інформаційних агентств. Також позивач зазначає, що висновок експерта №9031 Лінгвістичної (Семантико-Текстуальної) експертизи від 10.04.2018 року не спростовує позовних вимог. 
		26 червня 2018 року відповідачем ПрАТ «Картель» подано заперечення на відповідь на відзив, у яких відповідач зазначає, що дії відповідача не були неправомірними, тому не підлягає задоволенню вимога позивача про спростування поширеної інформації. Також, що позивач як керівник апарату Дніпропетровської обласної державної адміністрації є публічною особою, а отже межа допустимої критики щодо нього є значно ширшою. Крім того, повідомляє що твердження позивача про те, що відносно нього порушено презумпцію невинуватості не відповідає дійсності та що ПрАТ «Картель» звільнено від відповідальності за судження, що викладені в статті відповідно до ст. 42 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні». Також вказує, що Висновок експерта №056/37 від 01 лютого 2018 року не є належним та допустимим доказом, оскільки стаття розміщена на інтернет-сторінці depo.ua та суттєво відрізняється від об'єкта дослідження, та що адвокатом Шевчуком О.А. перевищено право на замовлення вказаної експертизи. Крім того, зазначає, що витрати на правничу допомогу адвоката Козій Д.О. є непідтвердженими та такими, що не відповідають дійсності та не співрозмірні зі складністю справи, ціною позову та витраченим часом. 
		16 квітня 2018 року відповідачем ТОВ «Укрнет» подано клопотання про витребування доказів, а саме оригіналу електронного доказу - додатку 22 до позовної заяви, в якому під час судового засідання 09.07.2019 судом було відмовлено.
		26 квітня 2018 року представником позивача адвокатом Козій Д.О. подано клопотання про залучення доказів, а саме копію листа ТОВ «Українські медійні системи» від 20.02.2018 року №7 та копію листа ПрАТ «Картель» від 14.02.2018 року №15. 
		25 травня 2018 року представником позивача адвокатом Козій Д.О. подано клопотання про виклик експерта ОСОБА_5, директора Українського бюро лінгвістичних експертиз НАН України, доктора філологічних наук, професора та експерта Незалежного інституту судових експертиз ОСОБА_6. В обґрунтування клопотання зазначає, що ПрАТ «Картель» надано необґрунтований висновок та що висновки експертів мають різні твердження, яке було судом задоволено.
		01.03.2019 відповідно до розпорядження № 135 від 01.03.2019 року проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, у зв'язку з довготривалим лікарняним судді Соколова О.М.
		04.03.2019 ухвалою судді Печерського районного суду м. Києва Ільєвою Т.Г. було прийнято позов до свого провадження та призначено до розгляду в порядку загального провадження.
		09.07.2019 ухвалою суду було закрито підготовче судове засідання та призначено до розгляду справи по суті.
		У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з мотивів, викладених в позові та відповідях на відзиви.
		Представник відповідача ТОВ «Укрнет» проти вимог заперечував, позов не визнав та просив відмовити у його задоволенні.
		Представники відповідачів ПрАТ «Картель», ТОВ «Українські медійні системи», ГО «Єдиний союз патріотів України» та ОСОБА_4 в судове засідання не з'явились, шляхом направлення судових повісток засобами поштового зв'язку та шляхом здійснення виклику на офіційному веб-сайті «Судова влада», таким чином в силу положень ст. 131 ЦПК України відповідачі були належним чином повідомлені.
		Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи та характер спірних правовідносин, об'єктивно оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Конституція України визнає честь і гідність людини найвищою соціальною цінністю та передбачає, що кожен має право на повагу до його гідності (ст. ст. 3, 28).
		Відповідно до статті 32 Конституції України ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією. Кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації. 
		Частиною першою статті 201 Цивільного кодексу України встановлено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров'я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім'я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.
		Крім того, стаття 299 Цивільного кодексу України гарантує кожній фізичній особі право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.
		За правилами статті 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.
		Разом із цим, Конституцією України гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів та переконань.
		Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
		Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя (ст. 34 Конституції України).
		Відповідно до положень п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
		Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_12 на інтернет-порталі новин Depo.ua (ПрАТ «КАРТЕЛЬ») за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 та інтернет-порталі ГЛАВКОМ (ТОВ «УКРАЇНСЬКІ МЕДІЙНІ СИСТЕМИ») за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 було розміщено інтерв`ю ОСОБА_4 під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_3», в якому було розміщено інформацію щодо ОСОБА_3 У вказаному інтерв'ю ОСОБА_4. як керівник ГО «ЄСПУ», поширив інформацію щодо ОСОБА_3, зокрема, наступного змісту:ІНФОРМАЦІЯ_4» (заголовок публікації);«ІНФОРМАЦІЯ_5. ІНФОРМАЦІЯ_6»;«ІНФОРМАЦІЯ_7»; «ІНФОРМАЦІЯ_8»;«ІНФОРМАЦІЯ_9». Крім того, ТОВ «УКРНЕТ» на власному вебресурсів https://www.ukr.net/news/search/%D0%92%D0%B0%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D1%82%D0%B8%D0%BD%20%D0%9C%D0%B0%D0%BD%D1%8C%D0%BA%D0%BE%3A%20%D0%9B%D1%8E%D0%B4%D0%B8%20%D0%9A%D0%BE%D1%80%D0%B1%D0%B0%D0%BD%D0%B0%20%D1%85%D0%BE%D1%82%D1%96%D0%BB%D0%B8%2C%20%D1%89%D0%BE%D0%B1%20%D1%8F%20%D0%B2%D0%B7%D1%8F%D0%B2%20%D0%BD%D0%B0%20%D1%81%D0%B5%D0%B1%D0%B5%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%BD%D1%83%20%D0%B7%D0%B0%20%D1%97%D1%85%D0%BD%D1%96%20%D0%B7%D0%BB%D0%BE%D1%87%D0%B8%D0%BD%D0%B8/ розміщено посилання на вищевказану статтю «ІНФОРМАЦІЯ_3».
		Вказана інформація стосується позивача, про що свідчить пряма вказівка на його прізвище та підтверджено висновком експерта № 056/37 від 01 лютого 2018 року, який здійснено експертом ОСОБА_5, директором Українського бюро лінгвістичних експертиз НАН України, доктором філологічних наук, професором, відповідно до якого експертом вказано: «текст публікації: ІНФОРМАЦІЯ_4», наданої для експертизи, містить негативну інформацію про ОСОБА_3. 
		Факт поширення інформації у публікації ІНФОРМАЦІЯ_4» підтверджується посиланням на інтернет-порталі Depo.ua, яке належить ПрАТ «КАРТЕЛЬ», за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1.Як доказ позивачем надано роздруківку з інтернет порталу новин ІНФОРМАЦІЯ_1.
		Факт поширення інформації у публікації ІНФОРМАЦІЯ_4» підтверджується посиланням на інтернет-порталі ГЛАВКОМ, яке належить ТОВ «УКРАЇНСЬКІ МЕДІЙНІ СИСТЕМИ», за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2. Як доказ позивачем надано роздруківку з інтернет порталуІНФОРМАЦІЯ_2.
		Факт розміщенння посилання на статтю «ІНФОРМАЦІЯ_3» підтверджується посиланням на веб-ресурсі ТОВ «УКРНЕТ»https://www.ukr.net/news/search/%D0%92%D0%B0%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D1%82%D0%B8%D0%BD%20%D0%9C%D0%B0%D0%BD%D1%8C%D0%BA%D0%BE%3A%20%D0%9B%D1%8E%D0%B4%D0%B8%20%D0%9A%D0%BE%D1%80%D0%B1%D0%B0%D0%BD%D0%B0%20%D1%85%D0%BE%D1%82%D1%96%D0%BB%D0%B8%2C%20%D1%89%D0%BE%D0%B1%20%D1%8F%20%D0%B2%D0%B7%D1%8F%D0%B2%20%D0%BD%D0%B0%20%D1%81%D0%B5%D0%B1%D0%B5%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%BD%D1%83%20%D0%B7%D0%B0%20%D1%97%D1%85%D0%BD%D1%96%20%D0%B7%D0%BB%D0%BE%D1%87%D0%B8%D0%BD%D0%B8/. Як доказ позивачем надано роздрукований лінк за посиланням https://www.ukr.net/news/search/%D0%92%D0%B0%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D1%82%D0%B8%D0%BD%20%D0%9C%D0%B0%D0%BD%D1%8C%D0%BA%D0%BE%3A%20%D0%9B%D1%8E%D0%B4%D0%B8%20%D0%9A%D0%BE%D1%80%D0%B1%D0%B0%D0%BD%D0%B0%20%D1%85%D0%BE%D1%82%D1%96%D0%BB%D0%B8%2C%20%D1%89%D0%BE%D0%B1%20%D1%8F%20%D0%B2%D0%B7%D1%8F%D0%B2%20%D0%BD%D0%B0%20%D1%81%D0%B5%D0%B1%D0%B5%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%BD%D1%83%20%D0%B7%D0%B0%20%D1%97%D1%85%D0%BD%D1%96%20%D0%B7%D0%BB%D0%BE%D1%87%D0%B8%D0%BD%D0%B8/.
		Зазначена інформація поширена відповідачами у мережі Інтернет на веб-порталах depo.ua, glavcom.ua та ukr.net тобто доведена до необмеженого кола осіб - користувачів мережі Інтернет.
		Відповідно до ч. 4 ст. 277 Цивільного кодексу України спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов'язків, вважається юридична особа, у якій вона працює.
		Відповідно до ч. 4 ст. 277 Цивільного кодексу України спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов'язків, вважається юридична особа, у якій вона працює.
		Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації. У випадку, коли інформація була поширена у засобі масової інформації з посиланням на особу, яка є джерелом цієї інформації, ця особа також є належним відповідачем.
		Відтак ОСОБА_4, як особа яка безпосередньо поширила інформацію про ОСОБА_3, та ГО «ЄДИНИЙ СОЮЗ ПАТРІОТІВ УКРАЇНИ», оскільки ОСОБА_4 є керівником вказаної Громадської організації, ПрАТ «Картель», ТОВ «Українські медійні системи» та ТОВ «Укрнет», які є власниками веб-порталів depo.ua, glavcom.ua та ukr.net відповідно, на яких було розміщено інтерв'ю ОСОБА_4 щодо позивача, є належними відповідачами в даній справі.
		При цьому, суд відхиляє доводи відповідача ТОВ «Укрнет», що стрічка новин інтернет-порталу ukr.net не містить посилань на статтю «ІНФОРМАЦІЯ_3». 
		Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Так, відповідачем на підтвердження його доводів не надано жодного доказу, натомість позивачем надано роздрукований лінк за посиланням https://www.ukr.net/news/search/%D0%92%D0%B0%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D1%82%D0%B8%D0%BD%20%D0%9C%D0%B0%D0%BD%D1%8C%D0%BA%D0%BE%3A%20%D0%9B%D1%8E%D0%B4%D0%B8%20%D0%9A%D0%BE%D1%80%D0%B1%D0%B0%D0%BD%D0%B0%20%D1%85%D0%BE%D1%82%D1%96%D0%BB%D0%B8%2C%20%D1%89%D0%BE%D0%B1%20%D1%8F%20%D0%B2%D0%B7%D1%8F%D0%B2%20%D0%BD%D0%B0%20%D1%81%D0%B5%D0%B1%D0%B5%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%BD%D1%83%20%D0%B7%D0%B0%20%D1%97%D1%85%D0%BD%D1%96%20%D0%B7%D0%BB%D0%BE%D1%87%D0%B8%D0%BD%D0%B8/, який підтверджує що стрічка новин інтернет-порталу ukr.net, на момент подачі позову, містить посилання на статтю «ІНФОРМАЦІЯ_3».
		Роздрукований лінк, надана позивачем, є паперовою копією електронного доказу, що цілком узгоджується з приписами ч. 3 ст. 100 ЦПК України, відповідно до якого учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом. 
		Відтак суд доходить висновку, що роздрукований лінк, наданий позивачем, є належним та допустимим доказом, який підтверджує, що стрічка новин інтернет-порталу ukr.net містить посилання на статтю «ІНФОРМАЦІЯ_3». 
		Також суд відхиляє доводи відповідача про те що ПрАТ «Картель» звільнено від відповідальності за судження, що викладені в статті, оскільки стаття була придбана відповідачем у ПП «Інформаційне бюро «Інформбюро», а відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 42 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», редакція, журналіст не несуть відповідальності за публікацію відомостей, які не відповідають дійсності, принижують честь і гідність громадян і організацій, порушують права і законні інтереси громадян або являють собою зловживання свободою діяльності друкованих засобів масової інформації і правами журналіста, якщо ці відомості одержано від інформаційних агентств або від засновника (співзасновників). 
		Закон України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» створює правові основи діяльності друкованих засобів масової інформації (преси) в Україні, встановлює державні гарантії їх свободи відповідно до Конституції України, Закону України «Про інформацію» та інших актів чинного законодавства і визнаних Україною міжнародно-правових документів.
		Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», в цьому Законі під друкованими засобами масової інформації (пресою) в Україні розуміються періодичні і такі, що продовжуються, видання, які виходять під постійною назвою, з періодичністю один і більше номерів (випусків) протягом року на підставі свідоцтва про державну реєстрацію.
		Відповідно до ст. 42 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» - редакція, журналіст не несуть відповідальності за публікацію відомостей, які не відповідають дійсності, принижують честь і гідність громадян і організацій, порушують права і законні інтереси громадян або являють собою зловживання свободою діяльності друкованих засобів масової інформації і правами журналіста, якщо:
		1) ці відомості одержано від інформаційних агентств або від засновника (співзасновників);
		2) вони містяться у відповіді на запит на інформацію, поданий відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації», або у відповіді на звернення, подане відповідно до Закону України «Про звернення громадян»;
		3) вони є дослівним відтворенням публічних виступів або повідомлень суб'єктів владних повноважень, фізичних та юридичних осіб;
		4) вони є дослівним відтворенням матеріалів, опублікованих іншим друкованим засобом масової інформації з посиланням на нього;
		5) в них розголошується таємниця, яка спеціально охороняється законом, проте ці відомості не було отримано журналістом незаконним шляхом;
		6) законом передбачено звільнення або непритягнення до відповідальності за такі дії.
		Як встановлено судом, інформація щодо позивача поширена відповідачем ПрАТ «Картель», який є власником веб-сайту https://www.depo.ua. Відповідачем надано копію договору №2 «Про надання інформаційних матеріалів» від 01.02.2002 року укладеного між ПрАТ «Картель» та ПП «Інформаційне бюро «Інформбюро». 
		Однак, ані відповідач, ані ПП «Інформаційне бюро «Інформбюро» не є періодичним виданням, ним не надано будь-якого доказу на підтвердження даного факту, зокрема, - свідоцтва про державну реєстрацію періодичного видання, а отже на нього не розповсюджується дія Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні».
		Крім того, відповідно до положень ст. 12 Цивільного процесуального кодексу України, яким встановлено засаду змагальності, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		 
		 
		 
		Позивачем надано доказ поширення відповідачем ПрАТ «Картель» інформації щодо позивача на інтернет-порталі Depo.ua, за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 в публікації під назвою: ІНФОРМАЦІЯ_4» (роздрукована інформація з інтернет-порталу новин Depo.ua за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1).
		Так чином, суд доходить до висновку про відсутність підстав для звільнення ПрАТ «Картель» від відповідальності за поширення недостовірної інформації в публікації ІНФОРМАЦІЯ_4».
		Щодо порушення діями відповідачів особистих немайнових прав Позивача, суд зазначає наступне.
		Відповідно до ч.1 ст. 201 Цивільного кодексу України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров'я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім'я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством».
		Фізична особа, відповідно до статей 270, 297 Цивільного кодексу України, серед іншого, має право на повагу до гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі. Крім того, стаття 299 Цивільного кодексу України гарантує кожній фізичній особі право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.
		Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»позови про захист гідності, честі чи ділової репутації вправі пред'явити фізична особа у разі поширення про неї недостовірної інформації, яка порушує її особисті немайнові права, а також інші заінтересовані особи (зокрема, члени її сім'ї, родичі), якщо така інформація прямо чи опосередковано порушує їхні особисті немайнові права.
		Відповідно до п.4 вказаної Постанови чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об'єктів судового захисту. Зокрема, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов'язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов'язків.
		В період 2014-2015 років ОСОБА_3 займав посаду ІНФОРМАЦІЯ_13.
		15 вересня 2014 року ОСОБА_3 було нагороджено Орденом «За мужність» III ст. - за мужність і самовідданість, активну громадянську позицію та високий професіоналізм, виявлені під час виконання службових обов'язків.
		Позивачем внаслідок його активної громадянської позиції та проявленого професіоналізму була набута певна позитивна соціальна оцінка в очах оточуючих, а також суспільна оцінка його ділових і професійних якостей, що наразі принижуються поширенням про нього недостовірної інформації. 
		Крім того, як вбачається з висновку експерта ДП «Українське бюро лінгвістичних експертиз НАН України» №056/37 від 01 лютого 2018 року, на розгляд експерта, зокрема, було винесено питання, чи містить текст публікації ІНФОРМАЦІЯ_4» негативну інформацію про ОСОБА_3 та в яких саме висловлюваннях міститься негативна інформація. В заключній частині висновку експертом було надано таку відповідь: «Текст публікації ІНФОРМАЦІЯ_4» наданої для екмпертизи, містить негативну інформацію про ОСОБА_3. Негативна інформація про ОСОБА_3 міститься в таких висловлюваннях: ІНФОРМАЦІЯ_4» (заголовок публікації); «ІНФОРМАЦІЯ_5. ІНФОРМАЦІЯ_6»;«ІНФОРМАЦІЯ_7»; «ІНФОРМАЦІЯ_8»;«ІНФОРМАЦІЯ_9».
		Відтак, суд доходить до висновку, що твердження відповідачів відносно позивача, висловлені в публікації ІНФОРМАЦІЯ_4», формують негативну громадську думку, руйнують позитивний імідж та репутацію позивача, а відтак є такими, що порушують право позивача на повагу до його честі, гідності і ділової репутації. 
		Відповідно до ч. 5 п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
		Пунктом 19 вказаної Постанови визначено, що вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації.
		Зі змісту поширеної інформації можна дійти висновку, що інформація, поширена відповідачами ТОВ «Українські медійні системи», ТОВ «Укрнет», ПрАТ «Картель», ОСОБА_4 в публікаціях, містить фактичні дані, а відтак може бути перевірена на предмет її відповідності дійсності, і, як наслідок, може бути визнана недостовірною. Висновок суду про вираження відповідачами інформації у формі фактичних тверджень також підтверджується висновком експерта ДП «Українське бюро лінгвістичних експертиз НАН України» №056/37 від 01 лютого 2018 року, відповідно до наданої експертом відповіді на питання 2: «негативну інформацію про ОСОБА_3 в зазначених вище висловлюваннях виражено у формі твердження». 
		При цьому, суд критично ставиться до висновку Незалежного інституту судових експертиз №9031 лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи від 10 квітня 2018 року в частині вирішення поставленого ПрАТ «Картель» питання №1. Так, вказане питання поставлене наступним чином: чи використані в оскаржуваній публікації висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені такі, як фактичні дані, з огляду на використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири?
		Суд вважає, що питання №1, поставлене на вирішення експерта, маніпулятивним чином, оскільки виключає можливість надати експертом відповідь про наявність в оскаржуваній публікації фактичних тверджень, навіть якщо вони мають місце.
		В той же час, суд вважає такими, що заслуговують на увагу пояснення допитаного у судовому засіданні експерта ОСОБА_5, відповідно до яких будь-який текст може містити як оціночні судження, так і фактичні твердження. Так, у реченні «ІНФОРМАЦІЯ_10» модальне дієслово «хотіли» в першій половині речення вказує на оціночний характер таких суджень, а друга половина речення за фразою «за їхні кримінальні дії» вказує на твердження про здійснення оточенням ОСОБА_3 кримінальних дій.
		Відтак, судом відхиляється довід відповідача ПрАТ «Картель» про вираження інформації, на спростуванні якої наполягає позивач, в публікації ІНФОРМАЦІЯ_4» на інтернет-порталі Depo.ua, за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 у формі оціночних суджень.
		Як вбачається із змісту публікації під назвою «ОСОБА_4: «ІНФОРМАЦІЯ_10» відповідачами поширюється інформація про те що ОСОБА_3 вчинено кримінальні правопорушення, а саме: рейдерські захоплення, викрадення людей, вимагання грошей: ІНФОРМАЦІЯ_4» (заголовок публікації); «ІНФОРМАЦІЯ_5. ІНФОРМАЦІЯ_6»; «ІНФОРМАЦІЯ_7»; «ІНФОРМАЦІЯ_8»; «ІНФОРМАЦІЯ_9».
		Відповідно до ст.ст. 76, 80, 81 ЦПК України доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Відповідно до ст. 12 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Як вбачається з матеріалів справи, а саме: постанови про закриття кримінального провадження від 22.09.2017 року, постанови про закриття кримінального провадження від 11.09.2017 року, довідки про відсутність судимості від 17.01.2018 року, ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності не притягувався, проти нього немає відкритих кримінальних проваджень та не погашеної чи не знятої судимості. 
		Відповідачами не надано будь-яких доказів на підтвердження відомостей про вчинення ОСОБА_3 будь-яких кримінальних правопорушень та притягнення останнього до відповідальності, а відтак суд бере до уваги докази, надані позивачем, та приходить до висновку про відсутність відкритих стосовно позивача кримінальних проваджень та притягнення ОСОБА_3 до відповідальності.
		З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідачами стосовно позивача було поширено інформацію, яка не відповідає дійсності і спростовуються матеріалами справи.
		Відтак, суд приходить до висновку, що інформація, поширена відповідачами, про причетність ОСОБА_3 до кримінальних проваджень є такою, що не відповідає дійсності, тобто є недостовірною. 
		При цьому, суд відхиляє довід відповідачів ПрАТ «Картель» та ТОВ «Українські медійні системи» про використання ним права на свободу вираження поглядів та необхідність застосування в даних правовідносинах засади більш ширшої межі допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи та, відповідно, звільнення від відповідальності за розповсюдження недостовірної інформації про публічних осіб, враховуюче наступне.
		Відповідно до статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі- Конвенція) кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.
		Водночас, стаття 10 Конвенції гарантує право на свободу вираження поглядів. При цьому, частиною 2 статті 10 Конвенції встановлено, що здійснення цих свобод, оскільки воно пов'язане з обов'язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду. 
		Про те, що право на свободу вираження поглядів, встановлене ст.10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним, неодноразово наголошував Європейський суд з прав людини. І в кожному конкретному випадку необхідно розглянути питання забезпечення балансу між свободою вираження поглядів та захистом репутації особи в аспекті захисту права на приватність.
		Під особливим захистом в контексті свободи вираження поглядів відповідно до практики ЄСПЛ перебувають засоби масової інформації. Водночас, із повідомленням інформації, на засоби масової інформації покладається також обов'язок цю інформацію не спотворювати і не викривляти.
		Так, у рішенні «Селістьо проти Фінляндії» (Selisto v. Finland) від 16 листопада 2004 року (Заява № 56767/00, п. 54.) ЄСПЛ зазначив: «Суд наголошує, що стаття 10 Конвенції не гарантує абсолютно необмеженої свободи вираження поглядів, навіть стосовно висвітлення пресою питань, що викликають законне занепокоєння у суспільстві. Відповідно до пункту 2 статті 10, здійснення цієї свободи породжує «обов'язки і відповідальність», які стосуються також і преси. […] В силу того, що здійснення свободи вираження поглядів пов'язане з «обов'язками і відповідальністю», гарантії, надані журналістам статтею 10 щодо висвітлення питань, які викликають загальний інтерес, супроводжуються застереженням, що журналісти діятимуть добросовісно і передаватимуть точну та достовірну інформацію згідно з вимогами журналістської етики.»
		Щодо засад журналістської етики, то в Резолюції 1003 (1993) «Про етичні принципи журналістики» Парламентська асамблея Рада Європи вказала, що «На додаток до законних прав і обов'язків, викладених у відповідних правових нормах, ЗМІ мають моральну відповідальність перед громадянами й суспільством, що слід підкреслити саме зараз, коли інформація та комунікація відіграють дуже важливу роль у формуванні особистих позицій громадян і в розвитку суспільства та демократичного життя. Професія журналіста передбачає права й обов'язки, свободи та відповідальність. Основним принципом будь-якої етичної засади журналістики є те, що повідомлення та міркування слід чітко розділяти, змішувати їх недопустимо. Повідомлення це інформація про факти й події, тоді як міркування це вираження поглядів, ідей, вірувань або оціночних суджень з боку медіакомпаній, видавців і журналістів. Поширення повідомлень має базуватися на принципі достовірності, що забезпечується відповідними засобами перевірки й доказів, а також на неупередженості подання, опису й розповіді. Чутки не повинні бути складовою повідомлень. Заголовки та виклад повідомлень мають відображати сутність представлених фактів і даних якомога точніше. Висловлення міркувань може включати думки або коментарі стосовно загальних ідей чи зауваження відносно повідомлень, що стосуються поточних подій. Хоча міркування обов'язково є суб'єктивними, а тому не можуть і не повинні відповідати критерію вірогідності, слід вимагати, щоб міркування висловлювалися чесно й відповідно до етичних засад.» (п.п. 1-5). При цьому, Парламентська асамблея Рада Європи зазначає, що вказані етичні принципи журналістики мають застосовуватися для цієї професії в усій Європі.
		Крім того, в рекомендаціях, що містяться у Резолюції 1165 (1998) «Право на приватність» Парламентська Асамблея Ради Європи, констатуючи часті випадки порушення приватності людей з боку медіа через однобічну інтерпретацію права на свободу слова і самовираження та посилання медіа, що їх читачі мають право знати все про публічних осіб (п. 8 Рекомендацій), зокрема, зазначає, що: «Саме тому необхідно знайти баланс здійснення двох основних прав, які гарантовані Європейською конвенцією з прав людини: право на повагу до особистого життя і право на свободу виявлення поглядів. Асамблея вкотре наголошує на важливості права кожної людини на приватність і права на свободу вираження поглядів як основи демократичного суспільства. Ці права не є абсолютними і не мають ієрархічного характеру, оскільки мають однакову цінність. Виходячи з цього, Асамблея наголошує, що право на приватність, яке закріплене у статті 8 Європейської конвенції з прав людини повинно захищати приватне життя особи не лише від втручання влади, але й від подібних дій з боку інших осіб чи інститутів, зокрема ЗМІ.»
		Враховуючи викладене, суд доходить до висновку, що позивач зазнав втручання з боку відповідачів в його право на захист честі, гідності, ділової репутації внаслідок дій відповідачів шляхом поширення неперевіреної, недостовірної інформації.
		Крім того, відповідачами не було обґрунтовано та доведено, що поширена ними інформація в публікаціях стосувалась позивача як політика, державного службовця чи іншої публічної особи та становила значний суспільний інтерес. Позицію щодо необхідності перевірки, чи є допущена відповідачем критика критикою з приводу виконання позивачем своїх функцій як політичного діяча, зайняв і Верховний суд (постанова від 08.05.2018 у справі № 369/1052/16-ц): «Посилаючись на підтвердження висновків про те, що зазначена інформація є оціночним судженням, на положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схваленої 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету Міністрів ради Європи та вказуючи, що позивач є політичним діячем, а тому межа допустимої критики щодо нього є значно ширшою, апеляційний суд взагалі не навів у своєму рішенні аналізу співставлення поширеної інформації з тим, чи являється вона саме критикою з приводу того, як позивач виконував або виконує свої функції як політичний діяч, чи вона стосується фактів з особистого життя позивача, не пов'язаних з політичною діяльністю.»
		Суд з опублікованих відповідачами публікацій не вбачає, що поширена ними інформація є інформацією з приводу виконання позивачем своїх функцій як політичного діяча, або здійснення ним своїх посадових обов'язків як державного службовця, або вчинення певних дій як певної публічної особи.
		Більше того, експерт у висновку №9031 лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи від 10 квітня 2018 року відповідаючи на питання №2 зазначає: «У тексті статті: «ІНФОРМАЦІЯ_3, розміщеної за електронною адресою ІНФОРМАЦІЯ_11, відсутні висловлювання, які характеризують ОСОБА_3 як політичного діяча та публічну особу». 
		Таким чином, засада застосування більш широкої межі допустимої критики щодо політиків та службових осіб, встановлена практикою ЄСПЛ під час розгляду скарг на порушення права, гарантованого статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є застосовною до даних правовідносин, оскільки поширені відповідачами публікації «ІНФОРМАЦІЯ_3» не стосується діяльності позивача як політичного діяча або виконання ним обов'язків як службової особи державного органу. 
		Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27 лютого 2009 року задовольняючи позов, суд повинен у резолютивній частині рішення зазначити, чи було порушено особисте немайнове право особи, яка саме інформація визнана недостовірною та порочить гідність, честь чи ділову репутацію позивача, а також вказати на спосіб захисту порушеного особистого немайнового права.
		З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що поширення вказаної інформації порушує особисті немайнові права позивача, тобто завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам.
		Також суд погоджується з тим, що поширена інформація є негативною, адже її зміст вказує на те, що розповсюдження такої інформації може створити негативні наслідки для позивача у вигляді приниження здобутої позитивної соціальної оцінки в суспільстві, зокрема, може сформувати у читачів враження про наявність кримінальних переслідувань позивача, та поставити під сумнів моральні якості позивача та дотримання ним законодавства України.
		Відповідно до ч. 1 ст. 277 Цивільного кодексу України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
		Позивачем обрано спростування недостовірної інформації як один із способів захисту свого порушеного права.
		Відповідно до ч. 7 ст. 277 Цивільного кодексу України спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.
		Відповідно до ч. 6 ст. 277 Цивільного кодексу України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом. Якщо відповідь та спростування у тому ж засобі масової інформації є неможливими у зв'язку з його припиненням, така відповідь та спростування мають бути оприлюднені в іншому засобі масової інформації, за рахунок особи, яка поширила недостовірну інформацію. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила.
		Із позовної заяви вбачається, що позивач просив спростувати розповсюджену щодо нього інформацію відповідачами шляхом розміщення на інтернет-порталах, що належать відповідачам, повідомлень із текстом спростування.
		Відповідно до п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» якщо суд ухвалює рішення про право на відповідь або про спростування поширеної недостовірної інформації, то у судовому рішенні за необхідності суд може викласти текст спростування інформації або зазначити, що спростування має здійснюватися шляхом повідомлення про ухвалене у справі судове рішення, включаючи публікацію його тексту. За загальним правилом, інформація, що порочить особу, має бути спростована у спосіб, найбільш подібний до способу її поширення (шляхом публікації у пресі, повідомлення по радіо, телебаченню, оголошення на зібранні громадян, зборах трудового колективу, відкликання документа тощо).У судовому рішенні також має бути зазначено строк, у межах якого відповідь чи спростування повинно бути оприлюднено.
		Відповідно до пункту 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» , спростування має здійснюватися у такий самий спосіб, у який поширювалася недостовірна інформація. У разі, якщо спростування недостовірної інформації неможливо чи недоцільно здійснити у такий же спосіб, у який вона була поширена, то воно повинно проводитись у спосіб, наближений (адекватний) до способу поширення, з урахуванням максимальної ефективності спростування та за умови, що таке спростування охопить максимальну кількість осіб, що сприйняли попередньо поширену інформацію.
		Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що спростування недостовірної інформації ОСОБА_4 має відбуватися шляхом оголошення у його найближчому публічному виступі на телебаченні, прес-конференції, брифінгу чи іншому публічному заході за участі засобів масової інформації, відповідного повідомлення. Спростування недостовірної інформації іншими відповідачами має відбуватися шляхом розміщення на інтернет-порталах, що належать відповідачам, повідомлень із текстом спростування.
		Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача.
		Щодо стягнення з відповідачів судових витрат, керуючись ч. 4 ст. 137 ЦПК України, та враховуючи надходження заперечень щодо заявленого позивачем розміру судових витрат з боку ПрАТ «Картель», суд доходить висновку про відмову у задоволені вимоги, що стосується судових витрат в частині стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 264000 (двісті шістдесят чотири тисячі) гривень 00 копійок, оскільки такі витрати не є підтвердженими та співрозмірними із складністю справи та ціною позову. 
		Щодо стягнення з відповідачів судових витрат, керуючись ст. 141 ЦПК України, суд дійшов висновку про необхідність стягнення на користь позивача з відповідачів судових витрат у розмірі 25 133,66 грн., з яких: оплата судового збору у розмірі 4933 (чотири тисячі дев'ятсот тридцять три) гривні 66 копійок, витрати на виготовлення висновку експерта у розмірі 20 200 (двадцять тисяч двісті) гривень 00 копійок.
		На підставі викладеного вище та керуючись ст. ст. 1, 5 Закону України «Про інформацію»,ст.ст. 1, 42 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», ст.ст. 201, 277, 297, 299 ЦК України, ст.ст. 12, 81, 141, 259, 263, 265, 268, 273, 279 ЦПК України, суд, -
		 
		ВИРІШИВ:
		Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Приватного акціонерного товариства «Картель», Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські медійні системи», Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрнет» та Громадської організації «Єдиний союз патріотів України» про захист честі, гідності, ділової репутації, визнання поширеної інформації недостовірною та спростування такої інформації - задовольнити. 
		Визнати недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права ОСОБА_3 інформацію, яка висловлена ОСОБА_4 та Громадською організацією «ЄДИНИЙ СОЮЗ ПАТРІОТІВ УКРАЇНИ», від імені якої діє ОСОБА_4, під час надання ОСОБА_4 інтерв`ю ІНФОРМАЦІЯ_12 на інтернет-порталі новин Depo.ua, яке належить Приватному акціонерному товариству «КАРТЕЛЬ» за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 та інтернет-порталі ГЛАВКОМ, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ МЕДІЙНІ СИСТЕМИ» за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 під назвою ІНФОРМАЦІЯ_4» та поширена Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРНЕТ» шляхом поширення посилань на недостовірну інформацію через власний Інтернет-портал про те що: 
		ІНФОРМАЦІЯ_4» (заголовок публікації);
		«ІНФОРМАЦІЯ_5. ІНФОРМАЦІЯ_6»;
		«ІНФОРМАЦІЯ_7»; 
		«ІНФОРМАЦІЯ_8»;
		«ІНФОРМАЦІЯ_9».
		 
		Зобов'язати ОСОБА_4 в строк не пізніше десяти календарних днів з дати набрання законної сили судового рішення у даній цивільній справі, спростувати висловлену ОСОБА_4 під час надання ОСОБА_4 інтерв`ю ІНФОРМАЦІЯ_12 інформацію, а саме:
		ІНФОРМАЦІЯ_4» (заголовок публікації);
		«ІНФОРМАЦІЯ_5. ІНФОРМАЦІЯ_6»;
		«ІНФОРМАЦІЯ_7»; 
		«ІНФОРМАЦІЯ_8»;
		«ІНФОРМАЦІЯ_9». -
		шляхом оголошення у найближчому публічному виступі ОСОБА_4 на телебаченні, прес-конференції, брифінгу чи іншому публічному заході за участі засобів масової інформації, повідомлення наступного змісту: 
		«Мною, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_12 було повідомлено неправдиву інформацію стосовно ОСОБА_3. Заявляю, що згідно з рішенням суду, є недостовірною, тобто такою, що не відповідає дійсності інформація про те, що: ІНФОРМАЦІЯ_4» (заголовок публікації); «ІНФОРМАЦІЯ_5. ІНФОРМАЦІЯ_6»; «ІНФОРМАЦІЯ_7»; «ІНФОРМАЦІЯ_8»; «ІНФОРМАЦІЯ_9».
		 
		Зобов'язати Приватне акціонерне товариство «КАРТЕЛЬ» в строк не пізніше десяти календарних днів з дати набрання законної сили судового рішення у даній цивільній справі, спростувати висловлену ОСОБА_4 під час надання ОСОБА_4 інтерв`ю ІНФОРМАЦІЯ_12 інформацію, а саме:
		ІНФОРМАЦІЯ_4» (заголовок публікації);
		«ІНФОРМАЦІЯ_5. ІНФОРМАЦІЯ_6»;
		«ІНФОРМАЦІЯ_7»; 
		«ІНФОРМАЦІЯ_8»;
		«ІНФОРМАЦІЯ_9»- 
		шляхом розміщення на інтернет-ресурсі https://www.depo.ua, який належить Приватному акціонерному товариству «КАРТЕЛЬ», повідомлення наступного змісту: 
		«ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_12 було повідомлено неправдиву інформацію стосовно ОСОБА_3. Заявляємо, що згідно з рішенням суду, є недостовірною, тобто такою, що не відповідає дійсності інформація про те, що: ІНФОРМАЦІЯ_4» (заголовок публікації); «ІНФОРМАЦІЯ_5. ІНФОРМАЦІЯ_6»; «ІНФОРМАЦІЯ_7»; «ІНФОРМАЦІЯ_8»; «ІНФОРМАЦІЯ_9».
		 
		Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ МЕДІЙНІ СИСТЕМИ» в строк не пізніше десяти календарних днів з дати набрання законної сили судового рішення у даній цивільній справі, спростувати висловлену ОСОБА_4 під час надання ОСОБА_4 інтерв`ю ІНФОРМАЦІЯ_12 інформацію, а саме:
		ІНФОРМАЦІЯ_4» (заголовок публікації);
		«ІНФОРМАЦІЯ_5. ІНФОРМАЦІЯ_6»;
		«ІНФОРМАЦІЯ_7»; 
		«ІНФОРМАЦІЯ_8»;
		«ІНФОРМАЦІЯ_9»-
		шляхом розміщення на інтернет-ресурсі https://glavcom.ua, який належить Товариству з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ МЕДІЙНІ СИСТЕМИ», повідомлення наступного змісту: 
		«ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_12 було повідомлено неправдиву інформацію стосовно ОСОБА_3. Заявляємо, що згідно з рішенням суду, є недостовірною, тобто такою, що не відповідає дійсності інформація про те, що: ІНФОРМАЦІЯ_4» (заголовок публікації); «ІНФОРМАЦІЯ_5. ІНФОРМАЦІЯ_6»; «ІНФОРМАЦІЯ_7»; «ІНФОРМАЦІЯ_8»; «ІНФОРМАЦІЯ_9».
		 
		Заборонити Приватному акціонерному товариству «КАРТЕЛЬ» поширювати шляхом розміщення на інтернет-ресурсі https://www.depo.ua, який належить Приватному акціонерному товариству «КАРТЕЛЬ», висловлену ОСОБА_4 під час надання ОСОБА_4 інтерв`ю ІНФОРМАЦІЯ_12 інформацію, а саме:
		ІНФОРМАЦІЯ_4» (заголовок публікації);
		«ІНФОРМАЦІЯ_5. ІНФОРМАЦІЯ_6»;
		«ІНФОРМАЦІЯ_7»; 
		«ІНФОРМАЦІЯ_8»;
		«ІНФОРМАЦІЯ_9»
		 
		Заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ МЕДІЙНІ СИСТЕМИ» поширювати шляхом розміщення на інтернет-ресурсі https://glavcom.ua, який належить Товариству з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ МЕДІЙНІ СИСТЕМИ», висловлену ОСОБА_4 під час надання ОСОБА_4 інтерв`ю ІНФОРМАЦІЯ_12 інформацію, а саме:
		ІНФОРМАЦІЯ_4» (заголовок публікації);
		«ІНФОРМАЦІЯ_5. ІНФОРМАЦІЯ_6»;
		«ІНФОРМАЦІЯ_7»; 
		«ІНФОРМАЦІЯ_8»;
		«ІНФОРМАЦІЯ_9»
		 
		Заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «УКРНЕТ» здійснювати на власному Інтернет-порталі https://www.ukr.net/ поширення посилань на інформацію відносно ОСОБА_3, яка була висловлена та поширена ОСОБА_4 під час надання ним інтерв`ю ІНФОРМАЦІЯ_12, а саме:
		ІНФОРМАЦІЯ_4» (заголовок публікації);
		«ІНФОРМАЦІЯ_5. ІНФОРМАЦІЯ_6»;
		«ІНФОРМАЦІЯ_7»; 
		«ІНФОРМАЦІЯ_8»;
		«ІНФОРМАЦІЯ_9». 
		Стягнути на користь ОСОБА_3 в рівних долях з ОСОБА_4, Приватного акціонерного товариства «КАРТЕЛЬ», Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ МЕДІЙНІ СИСТЕМИ», Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРНЕТ» та Громадської організації «ЄДИНИЙ СОЮЗ ПАТРІОТІВ УКРАЇНИ» судові витрати по 5 026 (п'ять тисяч двадцять шість) грн. 73 коп.
		Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
		Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Апеляційні скарги подаються учасниками справи безпосередньо до Київського апеляційного суду.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Позивач: ОСОБА_3, зареєстрований: АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1.
		Відповідач 1: Приватне акціонерне товариство «Картель», юридична адреса: Україна, 01135, м. Київ, Шевченківський район, вул. Павлівська, буд. 29, ЄДРПОУ 31201893.
		Відповідач 2: Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрнет», юридична адреса: Україна, 03039, м. Київ, 40-річчя Жовтня, буд. 26, ЄДРПОУ 25589169.
		Відповідач 3: Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські медійні системи», юридична адреса: Україна, 01103, м. Київ, вул. Німанська, буд. 7, кв. 24, ЄДРПОУ 36677393.
		Відповідач 4: ОСОБА_4, адреса місця проживання: АДРЕСА_2.
		Відповідач 5: Громадська організація «Єдиний союз патріотів України», юридична адреса: Україна, 03067, м. Київ, Солом'янський район, вул. Гарматна, буд. 8, під 1, ЄДРПОУ 40275316.
		Повний текст рішення виготовлений 16.03.2020.
		 
		Суддя Т.Г. Ільєва

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...