Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 654/66/17-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про право власності та інші речові права; Спори про право власності та інші речові права про приватну власність.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 17.06.2020. Забезпечено надання загального доступу: 17.06.2020.
Дата набрання законної сили: 10.06.2020
Номер судового провадження: 61-19646ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		10 червня 2020 року
		м. Київ
		 
		справа № 654/66/17-ц
		провадження № 61-19646св18
		 
		Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Кузнєцова В. О.,
		 
		учасники справи:
		позивач-ОСОБА_1 ,відповідач-Голопристанська міська рада Херсонської області,треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 27 листопада         2017 року у складі судді Охтень А. А., та постанову Апеляційного суду Херсонської області від 08  лютого 2018 року у складі колегії суддів: Базіль Л. В., Бутрика В. В., Семиженка Г. В.
		ВСТАНОВИВ:
		Описова частина
		Короткий зміст вимог
		У січні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Голопристанської міської ради Херсонської області, в якому просив розподілити частки співвласників у нежилому приміщенні загальною площею 176,0 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , визнавши за ним право власності на 44,79 %, а за Голопристанською міською радою право власності на 55,21 % площі нежилих приміщень.
		Позов мотивований тим, що 09 квітня 2008 року між позивачем та Комунальним підприємством «Комунальник» (далі - КП «Комунальник») укладено договір оренди комунального майна Голопристанської міської територіальної громади               № 1-10/161, відповідно до якого позивач отримав у строкове платне користування частину підвального приміщення, площею 178,3 кв. м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 та знаходиться на балансі КП «Комунальник».
		Відповідно до умов договору оренди, орендоване майно передано для організації тренажерного залу. Згідно з пунктами 4.3., 5.2.договору оренди, орендар (позивач) зобов`язався здійснювати капітальний та поточний ремонт без згоди орендодавця, а також набув право проводити реконструкцію та технічне переоснащення об`єкту оренди, не погіршуючи його стан.
		01 лютого 2013 року між сторонами укладено додаткову угоду до даного договору, за умовами якої орендодавець дозволяє орендарю встановити у орендованому приміщенні електролічильник і підключити його до електричної мережі будинку.
		На момент укладення договору оренди приміщення перебувало у занедбаному стані, були відсутні віконні та дверні блоки, інженерно-технічні комунікації, приміщення, що передавалося в оренду не використовувалося. Після ремонту, виконаного позивачем, площа нежитлового приміщення зменшилася до        176,00 кв. м за рахунок встановлення перегородок для душових кімнат і роздягалень. Вартість проведених позивачем поліпшень за висновком експертного дослідження від 16 листопада 2016 року № 131/16, складає              209 907,00 грн.
		Позивач вважає, що у зв`язку з проведенням реконструкції нежилового приміщення, він набув права власності на частку, що відповідає вартості його витрат на поліпшення орендованого майна, а тому, враховуючи статтю 778 ЦК України, просив суд розподілити частки співвласників в нежилому приміщенні загальною площею 176,00 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , визнавши за ним право власності на 44,79 %, а за Голопристанською міською радою - на 55,21 % нежилого приміщення. Відповідні позовні вимоги пред`явлено до Голопристанської міської ради Херсонської області, оскільки КП «Комунальник» ліквідовано в 2010 році.
		Короткий зміст судових рішень 
		Рішенням Голопристанського районного суду Херсонської області                          від 27 листопада 2017 року позов залишено без задоволення.
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позовні вимоги заявлені не до належного відповідача, а позивач до суду не звертався з клопотанням про заміну неналежного відповідача та наполягав на вирішенні спору щодо заявленого відповідача.
		Постановою Апеляційного суду Херсонської області від 08 лютого 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково: рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 27 листопада 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог з інших підстав. 
		Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог у зв`язку із неналежним відповідачем, оскільки в даному випадку позовні вимоги позивача, з урахуванням заявлених підстав та обставини справи, є необґрунтованими по суті.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		У квітні 2018 року ОСОБА_1 , не погодившись з рішенням Голопристанського районного суду Херсонської області від 27 листопада 2017 року та постановою Апеляційного суду Херсонської області від 08 лютого 2018 року надіслав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати дані рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Рух справи в суді касаційної інстанції
		Ухвалою Верховного Суду від 08 січня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.
		Указана справа надійшла до Верховного Суду.
		Аргументи учасників справи
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		Касаційна скарга мотивована тим, щовнаслідок проведення ремонтно-відновлювальних робіт, реконструкції та перепланування орендованого позивачем підвального приміщення була створена нова річ - тренажерний зал. Також заявник зазначає, що відповідно до висновку експертного дослідження   від 16 листопада 2016 року № 131/16, вартість поліпшень даного приміщення, проведених орендарем складає 209 907,00 грн, що становить 44,79 % від вартості даного приміщення, а тому позивач має право на отримання у власність відповідної частки орендованого майна. 
		Позиції інших учасників 
		У лютому 2019 року Голопристанська міська рада Херсонської області засобами поштового зв`язку надіслала до Верхового Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просила залишити без задоволення касаційну скаргу позивача і залишити без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій.
		Відзив мотивований тим, що перепланування та реконструкція внутрішніх приміщень спірного майна під час проведення позивачем капітального ремонту не є створенням нової речі, оскільки такі дії не змінюють будівельні габарити даного об`єкта, а лише мали наслідком поліпшення даного майна, а тому, зважаючи на статтю 778 ЦК України, позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню у зв`язку із необґрунтованістю.
		Фактичні обставини, встановлені судом 
		Установлено, що рішенням Голопристанської міської ради Херсонської області  від 17 вересня 2007 року № 417 надано дозвіл КП «Комунальник» на передачу в оренду строком на три роки, зокрема, підвального приміщення багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 .
		09 квітня 2008 року між КП «Комунальник» та ОСОБА_1 укладено договір оренди комунального майна Голопристанської міської територіальної громади, а саме, частини підвального приміщення, площею 178,30 кв. м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , що знаходиться на балансі КП «Комунальник», строком на три роки з правом пролонгації.
		Згідно акту приймання-передачі від 09 квітня 2008 року, орендар ОСОБА_1 прийняв, а орендодавець передав частину підвального приміщення площею   178,3 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
		Згідно з пунктом 2.2. відповідного договору оренди передача майна в оренду не має наслідком передачу орендарю (позивачу) права власності на це майно. Власником орендованого майна залишається міська територіальна громада, а орендар користується ним протягом строку оренди. 
		Відповідно до пунктів 4.3., 5.2. договору оренди, позивач зобов`язався здійснювати капітальний та поточний ремонт без згоди орендодавця, а також набув право проводити реконструкцію та технічне переоснащення об`єкту оренди, не погіршуючи його стан.
		У пункті 6.2. данного договору зазначено, що кошти, які витрачені на ремонт підвального приміщення орендарем у розмірі 50 % від суми йому відшкодовує орендодавець.
		01 лютого 2013 року між Комунальним підприємством «Гопри-Водоканал»                     (далі - КП «Гопри-Водоканал») та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до договору оренди від 09 квітня 2008 року № 1-10/161, за умовами якої орендодавець дозволяє орендарю встановити у підвальному приміщенні електролічильник і підключити його до електричної мережі будинку   АДРЕСА_1 , з оплатою за використану електричну енергію орендодавцю. Всі інші умови договору оренди комунального майна залишені без змін.
		Мотивувальна частина
		Позиція Верховного Суду
		Згідно з пунктом 2 Прикінцевих і перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX«Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. 
		Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.
		Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення. 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		Відповідно до статті 778 ЦК України наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця.
		Якщо поліпшення можуть бути відокремлені від речі без її пошкодження, наймач має право на їх вилучення.
		Якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю.
		Якщо в результаті поліпшення, зробленого за згодою наймодавця, створена нова річ, наймач стає її співвласником. Частка наймача у праві власності відповідає вартості його витрат на поліпшення речі, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Якщо наймач без згоди наймодавця зробив поліпшення, які не можна відокремити без шкоди для речі, він не має права на відшкодування їх вартості.
		Виконані позивачем поліпшення орендованого комунального майна (проведення перепланування і реконструкція внутрішніх приміщень у ході капітального ремонту в межах капітальної будівлі) не мали наслідком створення нової речі як окремого (іншого) об`єкта, оскільки не було змінено, зокрема, зовнішні розміри (площу) даного приміщення (речі), а лише призвели до поліпшення (зміни якісних характеристик) орендованого нерухомого майна та зміни внутрішніх розмірів даного об`єкта нерухомості у зв`язку із його реконструкцією та ремонтно-відновлювальними роботами всередині даного приміщення.
		Відповідно до статті 81 ЦПК України та статті 60 ЦПК України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження створення нової речі внаслідок проведення дій (реконструкції, ремонту) щодо поліпшення орендованого майна, в розумінні статті 778 ЦК України. 
		Верховний Суд погоджується із висновками суду апеляційної інстанції щодо безпідставності позовних вимог, оскільки згідно пункту 2.2. відповідного договору оренди передача майна в оренду не має наслідком передачу орендарю (позивачу) права власності на це майно. Власником орендованого майна залишається міська територіальна громада, а орендар користується ним протягом строку оренди. Отже, за умовами цього договору, орендар ( ОСОБА_1 ) має право на проведення  тільки капітального та поточного ремонту та на відшкодування частини коштів, витрачених на проведення ремонту, відповідно до умов укладеного договору. Установлено, що виконані позивачем поліпшення орендованого комунального майна не призвели до створення нової речі, а лише її поліпшили, а тому заявлені позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
		Ураховуючи вищезазначене, Херсонський апеляційний суд, дослідивши належними чином надані докази та встановивши дійсні фактичні обставини у справі, дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову з підстав необґрунтованості заявлених позовних вимог.
		Не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги ОСОБА_1 , що в результаті проведеної реконструкції створено новий об`єкт (річ) - тренажерний зал, тому що позивачем фактично здійснюється підміна понять, оскільки внаслідок проведених ним ремонтних робіт відбулося поліпшення якісних характеристик спірного об`єкта нерухомості, а не зміна (збільшення) його зовнішніх розмірів, що відповідно не свідчить про створення нового об`єкта нерухомості (речі), а використання даного об`єкта іншим чином, ніж він використовувався до його реконструкції та ремонту (в якості тренажерного залу, а не звичайного підвалу). Указане не свідчить про те, що це новостворена річ та, відповідно, дане майно (приміщення) є іншим об`єктом цивільного обороту, оскільки це те ж саме приміщення, однак з іншими якісними, а не кількісними характеристиками.
		Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржувані судові рішення постановлено без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.
		Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року). Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Відповідно до частини третьої статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		Судом апеляційної інстанцій повно встановлено обставини справи на підставі належної оцінки наявних у справі доказів, визначено норми права, які підлягали застосуванню.
		У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
		Щодо судових витрат
		Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_1  залишити без задоволення.
		Постанову Апеляційного суду Херсонської області від 08 лютого 2018 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. 
		Судді:В. М. Ігнатенко   В. С. Жданова    В. О. Кузнєцов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...