Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/18993/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них.
Надіслано для оприлюднення: 17.06.2020. Зареєстровано: 18.06.2020. Забезпечено надання загального доступу: 22.06.2020.
Дата набрання законної сили: 16.06.2020
Номер судового провадження: A/855/7569/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		  ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД01010,  м. Київ,  вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6apladm.ki.court.gov.ua
		                                                                                                
		Суддя першої інстанції: Шрамко Ю.Т.
		Суддя-доповідач: Епель О.В.
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		16 червня 2020 року                                                                                    Справа № 640/18993/19
		 
		Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: 
		Головуючого судді                      Епель О.В., 
		суддів:                                              Губської Л.В., Кузьмишиної О.М.,
		за участю секретаря                     Лісник Т.В.,
		представника позивача          Крекотеня В.О.,
		представників відповідача          Коломієць Н.М., Губи С.М.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Державної служби геології та надр України на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 лютого 2020 року у справі
		 
		за позовом                      ОСОБА_1 
		 
		до                               Державної служби геології та надр України
		 
		про                               визнання протиправним та скасування наказу, 
		                                        поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку, 
		 
		В С Т А Н О В И В :
		 
		          Історія справи.
		ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Державної служби геології та надр України (далі - відповідач) про:
		- визнання протиправним та скасування наказу Державної служби геології та надр України від 04.09.2019 № 175-к «Про звільнення ОСОБА_1 »;
		- поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника юридичного управління відповідача з дати звільнення;
		- стягнення з відповідача на користь позивача суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
		Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 лютого 2020 року позов задоволено повністю.
		Ухвалюючи зазначене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що в межах спірних правовідносин відсутній факт відсутності позивача на службі внаслідок тимчасової непрацездатності протягом більш як 120-ти календарних днів поспіль та/або більш як 150-ти календарних днів протягом року, а тому відсутні правові підстави для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення на підставі частини другої статті 87 Закону №889-VIII.
		При цьому, суд установив, що загальний період тимчасової непрацездатності позивача протягом останніх 12 місяців до дня звільнення (з 04.09.2018 по 04.09.2019) становить 144 дні в окремі періоди року (не поспіль).
		Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій наполягає на тому, що оскаржуваний позивачем наказ про її звільнення був прийнятий на підставі та в межах наданих йому повноважень, а також, що судом не було враховано табелів обліку робочого часу та не надано оцінки відповідним обставинам справи.
		Крім того, апелянт стверджує, що судом першої інстанції було безпідставно відкрито провадження в цій справі за позовом ОСОБА_1 , оскільки вона не сплатила судовий збір і її позов не було залишено без руху, зокрема в частині вимог про стягнення середнього заробітку.
		З цих та інших підстав апелянт просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити постанову про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, вважаючи, що судом першої інстанції було неповно встановлено обставини та порушено норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи в цілому.
		Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.05.2020 було відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду.
		Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому вона просить відмовити в задоволенні вимог апелянта та залишити рішення суду першої інстанції без змін, наполягаючи на необґрунтованості та безпідставності доводів апелянта та зазначаючи, що вона постійно перебувала під тиском з боку відповідача після подання позову в цій справі.
		Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін з наступних підстав.
		Обставини справи, встановлені судом першої інстанції.
		Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 16.01.2013 наказом Держгеонадра № 3-к позивача було призначено на посаду головного спеціаліста відділу господарського обслуговування Департаменту організаційно-аналітичної та кадрової роботи.
		Наказом Держгеонадра від 14.02.2013 р. №27-к ОСОБА_1 переведено на посаду начальника юридичного управління.
		04.09.2019 наказом Держгеонадра № 175-к позивача звільнено з посади начальника юридичного управління у зв`язку з відсутністю на службі протягом більше як 150-ти календарних днів протягом року внаслідок тимчасової непрацездатності (за частиною другою статті 87 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII).
		З листків непрацездатності позивача вбачається, що загальний період її тимчасової непрацездатності протягом останніх 12 місяців до дня звільнення (з 04.09.2018 по 04.09.2019) становить 144 дні, а саме:
		- з 12.10.2018 по 02.11.2018 (22 дні) - листок непрацездатності АДХ №488632 ;
		- з 16.11.2018 по 22.11.2018 (7 днів) - листок непрацездатності АДХ №085670 ;
		- з 15.01.2019 по 18.01.2019 (4 дні) - листок непрацездатності АДХ №091548 ;
		- з 18.03.2019 по 27.03.2019 (10 днів) - листок непрацездатності АДС №858814 ;
		- з 28.03.2019 по 08.04.2019 (12 днів) - листок непрацездатності АДХ №490062 ;
		- з 27.05.2019 по 14.06.2019 (19 днів) - листок непрацездатності АДХ №507298 ;
		- з 18.06.2019 по 27.06.2019 (10 днів) - листок непрацездатності АДХ №507500 ;
		- з 01.07.2019 по 26.07.2019 (26 днів) - листок непрацездатності АДХ №420035 ;
		- з 29.07.2019 по 07.08.2019 (10 днів) - листок непрацездатності АДХ №176692 ;
		- з 08.08.2019 по 12.08.2019 (5 днів) - листок непрацездатності АДХ №639236 ;
		- з 13.08.2019 по 22.08.2019 (10 днів) - листок непрацездатності АДХ №421632 ;
		- 23.08.2019 (1 день) - листок непрацездатності АДХ №601608 ;
		- з 27.08.2019 по 03.09.2019 (8 днів) - листок непрацездатності АДД №282896 .
		Позивач, вважаючи протиправним зазначений наказ від 04.09.2019 № 175-к, а своє право на працю порушеним, звернулася до суду з цим позовом.
		Нормативно-правове обґрунтування.
		Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України), Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VII (далі - Закон № 889-VII), Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі - Порядок № 100).
		Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Згідно зі статтею 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
		У частині першій статті 1, частині першій статті 3, статті 4 КЗпП України передбачено, що цей Кодекс регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.
		Законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
		Законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
		Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, визначені Законом № 889-VIII.
		Відповідно до частини першої статті 1, частини першої статті 3 Закону №  889-VIII, державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо: 1) аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів; 2) забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів; 3) забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг; 4) здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства; 5) управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням; 6) управління персоналом державних органів; 7) реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством.
		Цей Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку зі вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.
		Згідно з частиною першою статті 83 Закону № 889-VIII, державна служба припиняється:
		1) у разі втрати права на державну службу або його обмеження (стаття 84 цього Закону);
		2) у разі закінчення строку призначення на посаду державної служби (стаття 85 цього Закону);
		3) за ініціативою державного службовця або за угодою сторін (стаття 86 цього Закону);
		4) за ініціативою суб`єкта призначення (стаття 87 цього Закону);
		5) у разі настання обставин, що склалися незалежно від волі сторін (стаття 88 цього Закону);
		6) у разі незгоди державного службовця на проходження державної служби у зв`язку із зміною її істотних умов (стаття 43 цього Закону);
		7) у разі досягнення державним службовцем 65-річного віку, якщо інше не передбачено законом;
		8) у разі застосування заборони, передбаченої Законом України «Про очищення влади».
		Відповідно до частини другої статті 87 Закону № 889-VIII, підставою для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення може бути нез`явлення державного службовця на службу протягом більш як 120 календарних днів підряд або більш як 150 календарних днів протягом року внаслідок тимчасової непрацездатності (без урахування часу відпустки у зв`язку з вагітністю та пологами), якщо законом не встановлено більш тривалий строк збереження місця роботи (посади) у разі певного захворювання.
		Згідно з частинами першою, другою статті 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
		При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
		Відповідно до п.п. 2, 4 Порядку № 100, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.
		Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку.
		У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
		Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.
		При обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством не враховуються: а) виплати за виконання окремих доручень (одноразового характеру), що не входять в обов`язки працівника (за винятком доплат за суміщення професій і посад, розширення зон обслуговування або виконання додаткових обсягів робіт та виконання обов`язків тимчасово відсутніх працівників, а також різниці в посадових окладах, що виплачується працівникам, які виконують обов`язки тимчасово відсутнього керівника підприємства або його структурного підрозділу і не є штатними заступниками); б) одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо); в) компенсаційні виплати на відрядження і переведення (добові, оплата за проїзд, витрати на наймання житла, підйомні, надбавки, що виплачуються замість добових); г) премії за винаходи та раціоналізаторські пропозиції, за сприяння впровадженню винаходів і раціоналізаторських пропозицій, за впровадження нової техніки і технології, за збирання і здавання брухту чорних, кольорових і дорогоцінних металів, збирання і здавання на відновлення відпрацьованих деталей машин, автомобільних шин, введення в дію виробничих потужностей та об`єктів будівництва (за винятком цих премій працівникам будівельних організацій, що виплачуються у складі премій за результати господарської діяльності); д) грошові і речові винагороди за призові місця на змаганнях, оглядах, конкурсах тощо; е) пенсії, державна допомога, соціальні та компенсаційні виплати; є) літературний гонорар штатним працівникам газет і журналів, що сплачується за авторським договором; ж) вартість безплатно виданого спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту, мила, змивних і знешкоджувальних засобів, молока та лікувально-профілактичного харчування; з) дотації на обіди, проїзд, вартість оплачених підприємством путівок до санаторіїв і будинків відпочинку; и) виплати, пов`язані з ювілейними датами, днем народження, за довголітню і бездоганну трудову діяльність, активну громадську роботу тощо; і) вартість безплатно наданих деяким категоріям працівників комунальних послуг, житла, палива та сума коштів на їх відшкодування; ї) заробітна плата на роботі за сумісництвом (за винятком працівників, для яких включення її до середнього заробітку передбачено чинним законодавством); й) суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; к) доходи (дивіденди, проценти), нараховані за акціями трудового колективу і вкладами членів трудового колективу в майно підприємства; л) компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати.
		При обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці, крім перелічених вище виплат, також не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов`язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження тощо) та допомога у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю.
		В інших випадках, коли нарахування проводяться виходячи із середньої заробітної плати, працівник не мав заробітку не з вини працівника, розрахунки проводяться виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.
		Висновки суду апеляційної інстанції.
		Отже, законодавством регламентовано дві самостійні підстави для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення у випадку нез`явлення державного службовця на службу внаслідок тимчасової непрацездатності (без урахування часу відпустки у зв`язку з вагітністю та пологами), а саме:
		1) протягом більш як 120-ти календарних днів поспіль, якщо законом не встановлено більш тривалий строк збереження місця роботи (посади) у разі певного захворювання;
		2) більш як 150 календарних днів протягом року, якщо законом не встановлено більш тривалий строк збереження місця роботи (посади) у разі певного захворювання.
		Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд звертає увагу на те, що загальний строк, у межах якого позивач була відсутня на роботі внаслідок тимчасової непрацездатності 144 календарні дні протягом року у відповідні проміжки часу (не поспіль). 
		З огляду на це, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності передбачених статтею 87 Закону № 889-VIII правових підстав для звільнення позивача, що зумовлює протиправність наказу Державної служби геології та надр України від 04.09.2019 № 175-к «Про звільнення ОСОБА_1 », необхідність його скасування, поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника юридичного управління відповідача з дати звільнення та стягнення з відповідача на її користь суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 05.09.2019 по 24.02.2020 у розмірі 61663,42 грн. (518,18 грн. середньоденного заробітку х 119 дні = 61663,42 грн.).
		Таким чином, доводи відповідача про те, що оскаржуваний позивачем наказ про її звільнення був прийнятий на підставі та в межах наданих йому повноважень, спростовуються матеріалами цієї справи, з огляду на вищезазначене.
		З приводу тверджень апелянта про те, що судом першої інстанції не було враховано табелів обліку робочого часу та не надано оцінки відповідним обставинам справи, колегія суддів зазначає, що для звільнення особи з державної служби на підставі статті 87 Закону № 889-VIII важливим є встановлення саме такої причини її відсутності на роботі як тимчасова непрацездатність, що у свою чергу підтверджується безпосередньо листками непрацездатності, а не табелями обліку робочого часу.
		При цьому, колегія суддів відзначає, що до табелю обліку робочого часу відомості щодо хвороби працівника (відсутності на роботі з цієї причини) вносяться саме на підставі відповідних листків непрацездатності, а не навпаки.
		Доводи апелянта про те, що судом першої інстанції було безпідставно відкрито провадження в цій справі за позовом ОСОБА_1 , оскільки вона не сплатила судовий збір і її позов не було залишено без руху, зокрема в частині вимог про стягнення середнього заробітку, є необґрунтованими, оскільки  відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі судовий збір не сплачується.
		Перевіряючи всі доводи апелянта, колегія суддів також приймає до уваги правову позицію ЄСПЛ, викладену в рішенні від 21.01.1999 р. по справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», відповідно до якої «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».
		Відповідно до ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» висновки Європейського суду з прав людини є джерелом права.
		Враховуючи вищевикладене та проаналізувавши всі доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції щодо наявності достатніх правових підстав для задоволення цього адміністративного позову.
		Отже, судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
		Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.          
		Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Державної служби геології та надр України підлягає залишенню без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 лютого 2020 року - без змін.
		Розподіл судових витрат.
		Судом апеляційної інстанції не здійснено зміни або скасування рішення суду, а тому, відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.
		Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу Державної служби геології та надр України - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 лютого 2020 року - без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
		Повний текст судового рішення виготовлено 17 червня 2020 року.
		 
		 
		Головуючий суддя          
		 
		 
		Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...