Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 149/1698/19 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами.
Надіслано судом: 17.06.2020. Зареєстровано: 18.06.2020. Забезпечено надання загального доступу: 22.06.2020.
Дата набрання законної сили: 02.09.2022
Номер судового провадження: 1-кп/149/40/20
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12018020330000574

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 149/1698/19
		Провадження №1-кп/149/40/20 
		Номер рядка звіту 227 
		В И Р О К
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		17.06.2020                                         м. Хмільник
		Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області
		в складі: головуючого судді ОСОБА_1 
		за участі секретаря ОСОБА_2 
		сторін кримінального провадження:
		прокурора ОСОБА_3 
		обвинуваченого ОСОБА_4 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Хмільник кримінальне провадження № 12018020330000574 від 30.11.2018 по обвинуваченню:
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя м. Хмільник Вінницької області, громадянина України, проживаючого в цивільному шлюбі, працюючого сторожем в МРЦ МВС України «Південний Буг» м. Хмільник, освіта середня спеціальна, раніше не судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 
		у вчиненні кримінального правопорушення, злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Відповідно до обвинувального акта, 29.11.2018 приблизно о 19:20 год. ОСОБА_4 , який отримав посвідчення водія серії НОМЕР_1 від 21.04.1999 категорії «В, С», керуючи автомобілем моделі «Volkswagen Transporter», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 належить йому та який відповідно до висновку експерта № 869 від 26.12.2018 мав технічну справність, разом з пасажиром ОСОБА_5 , рухався по вул. І. Богуна в м. Хмільник.
		В цей час по нерегульованому пішохідному переходу через вул. І.Богуна в м. Хмільник, який помічений інформаційно-вказівним знаком 5.35.1 та розміщений біля зупинки громадського транспорту та повороту на вул. О. Кошового, справа наліво по ходу руху автомобіля рухались пішоходи ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_7 , які не змінювали напрямок руху та перебували в полі зору водія автомобіля. 
		Продовжуючи рухатись проїзною частиною дороги та наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу ОСОБА_4 , в порушення вимог п. 18.1 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, яким передбачено, що «водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитись, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека» (п. 18.1), та які відповідно до ст. 41 Закону України «Про дорожній рух» регулюють питання організації руху та його безпеки, усвідомлюючи факт порушення Правил дорожнього руху України, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків та легковажно розраховуючи на їх відвернення, побачивши пішоходів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які переходили проїзну частину дороги по пішохідному переходу, не вжив вчасно заходів для зменшення швидкості руху та до зупинки транспортного засобу, щоб дати дорогу пішоходам, чим не надав їм переваги в русі та допустив наїзд керованим ним автомобілем на пішохода ОСОБА_7 в результаті чого остання отримала тілесні ушкодження. 
		Відповідно до висновку судово-автотехнічної експертизи № 309 від 21.06.2019 в даній дорожній обстановці дії водія автомобіля моделі «Volkswagen Transporter», реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_4 з технічної точки зору регламентувались вимогами п. 18.1 Правил дорожнього руху України та в ситуації, яка склалась, водій автомобіля ОСОБА_4 мав технічну можливість попередити наїзд на пішохода шляхом термінового гальмування, з зупинкою автомобіля «Volkswagen Transporter» до смуги руху пішохода. В діях водія автомобіля ОСОБА_4 вбачається невідповідність вимогам п. 18.1 ПДР України, що з технічної точки зору знаходиться в причинному зв`язку з виникненням події даної дорожньо-транспортної пригоди. 
		У результаті дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_7 відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 33 від 15.03.2019, отримала тілесні ушкодження у вигляді перелому першої п`ясної кістки лівої кисті, який належить до середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, що спричинив тривалий розлад здоров`я; у вигляді струсу головного мозку, який належить до легкого ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, що спричинив короткочасний розлад здоров`я.
		Таким чином ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.
		Обвинувачений ОСОБА_4 в суді вину не визнав та надав показання, відповідно до яких 29.11.2018 близько 19:20 він керував автомобілем «Volkswagen Transporter», реєстраційний номер НОМЕР_2 та разом з пасажиром на ім`я ОСОБА_8 , їхав по вул. І. Богуна в м. Хмільник. Поблизу заправки «Авіас», побачив як хлопець з дівчиною вийшли з повороту, що веде до залізничного вокзалу в м.Хмільник, позаду них йшов ще один чоловік. Хлопець та дівчина йшли на відстані близько 100 метрів від автомобіля. Вони пройшли по тротуару близько 5 метрів, а він проїхав близько 40-50 м. ОСОБА_9 йшла ближче до дороги, а ОСОБА_6 з правого боку від неї. ОСОБА_4 побачив їх, зменшив швидкість, хлопець з дівчиною минули пішохідний перехід та рухались в сторону автобусної зупинки. Зрозумівши, що вони не будуть переходити дорогу, та будуть чекати маршрутку, оскільки дівчина була з валізою, він продовжив рух, швидкість автомобіля була близько 40 км/г, була мінусова температура повітря та на дорозі нашарування снігу, лід. Хлопець і дівчина почали навскіс переходити дорогу, будучи одягнутими в капюшони, на відставні близько 5-6 м. від пішохідного переходу в сторону прилеглої вулиці. Побачивши це, він приблизно за 50 метрів до них почав гальмувати, намагався сигналити, однак автомобіль понесло, від чого він став некерованим. Почувши гальмування автомобіля ОСОБА_6 розвернув обличчя до автомобіля та впав. ОСОБА_7 не відреагувала та продовжила рух, відбувся удар по середині автомобіля. Приблизно через пів метра він зупинився і включив аварійну сигналізацію. Підійшов до дівчини. ОСОБА_6 підняв потерпілу і повів її до зупинки. Пасажир ОСОБА_8 викликав швидку допомогу, а він зателефонував в поліцію, виставив знак аварійної зупинки. Запитував у потерпілої де проживає, щоб повідомити працівникам поліції. Пропонував потерпілій допомогу, від якої вона відмовилася. З його телефона ОСОБА_6 зателефонував до батьків, оскільки його телефон розбився. Намагався допомогти потерпілій, їздив до неї в лікарню, залишив їй номер телефона та чекав дзвінка. Назвали суму, яку він не міг відшкодувати, враховуючи матеріальний стан, оскільки його дружині навесні робили операцію. ОСОБА_10 відшкодував вартість телефона. Вважає, що хлопець з дівчиною порушили Правила дорожнього руху, оскільки переходили дорогу не по пішохідному переходу, а за ним навскіс, а також не дивилися по сторонам. Зазначив, що не порушував Правил дорожнього руху. Цивільний позов не визнає взагалі. Під час огляду відео слідчого експерименту обвинувачений повідомив, що неправильно були вказані заміри, було 4,9 м., а в протоколі вказали 4 метра, а також те, що слідчий експеримент проводився за його участі як свідка та без понятих. Впродовж судового розгляду справи ОСОБА_4 частково визнав матеріальну шкоду в розмірі 5551 грн що складається з витрат потерпілої на лікування після аварії. Стосовно моральної шкоди думка обвинуваченого під час розгляду справи змінювалась, він визнавав моральну шкоду 2000 грн, однак в судовому засіданні 16.06.2020 повідомив, що взагалі не визнає моральну шкоду.
		Потерпіла ОСОБА_7 в суді надала показання, відповідно до яких 29.11.2018 близько 19:20-19:30 вона разом з другом ОСОБА_11 по пішохідному переходу рухались по вул. І. Богуна в м.Хмільник. Пішохідний перехід був освітлений. Поблизу пішохідного переходу є автобусна зупинка. З правої сторони транспорту не було, а з лівої їхав транспортний засіб, який був далеко близько 1000 м. до пішохідного переходу, біля магазину «Ксенія». Інших транспортних засобів не було. Вона з ОСОБА_11 рухались по середині пішохідного переходу, ОСОБА_6 розмовляв по телефону, а вона в одній руці тримала ручку чемодана. Дійшовши до середини пішохідного переходу та суцільної смуги, почувши біля себе звук різкого гальмування автомобіля, вона повернула голову наліво, побачила мікроавтобус червоного кольору, далі був удар, під час якого вона головою розбила лобове скло автомобіля, автомобіль протягнув її і вона впала на правий бік. Лежала на дорозі за пішохідним переходом вперед по напрямку руху автомобіля. ОСОБА_4 не підійшов до неї, не допоміг. Вона сама встала та пішла на зупинку. Перехожий запитав в неї де вона проживає та викликав швидку допомогу, яка приїхала та забрала її до лікарні. Під час ДТП отримала тілесні ушкодження, а саме: перелом великого пальця на лівій руці, струс головного мозку, розбила голову. В лікарні проходила стаціонарне лікування. ОСОБА_4 один раз прийшов та хотів примиритися, проте почувши яку суму необхідно, він відмовився, зазначивши, що сума велика. В подальшому, ОСОБА_4 не намагався якось їй допомогти. Потерпіла підтримала в повному обсязі заявлений нею цивільний позов, зазначивши, що після ДТП в неї погіршився зір, вона пережила сильні страждання, з`явилися болі в колінах, відчуває дискомфорт. Наполягала на призначенні обвинуваченому суворої міри покарання, з позбавлення волі та позбавленням права керування транспортними засобами. 
		Свідок ОСОБА_12 в суді надав показання, відповідно до яких він 29.11.2018 ввечері йшов із залізничного вокзалу в м.Хмільник, попереду нього на відстані близько 7-10 м. йшов хлопець та дівчина, які минули пішохідний перехід та не доходячи до автобусної зупинки, розмовляючи, повернули наліво та по діагоналі, не дивлячись вліво на дорогу, почали переходити дорогу. Дорогу переходили близько 3 м. від пішохідної розмітки, перед самою зупинкою. Хлопець з дівчиною йшли навскіс до прилеглої вулички. Зліва їхав мікроавтобус червоного кольору, який загальмував та пішов юзом. Хлопець з дівчиною не відреагували і автомобіль вдарив дівчину в бік, вона впала та почала кричати. Хлопець також впав. Водій та пасажир автомобіля вийшли та пішли до неї. Водій запитав чи потрібна допомога, викликав поліцію. Хлопець довів дівчину до зупинки. Викликали швидку. На місце ДТП прийшла мати потерпілої. 
		Свідок ОСОБА_6 в суді надав показання, відповідно до яких близько 19:20 год. 29.11.2018 поблизу виїзду з залізничного вокзалу, є освітлений ліхтарем пішохідний перехід, що знаходиться поблизу зупинки. Підійшовши до пішохідного переходу побачив, що з лівої сторони від них на відстані близько 30 метрів їде автомобіль Фольксваген чи Опель. Переходив дорогу, оскільки був впевнений, що водій повинен зупинитися. Швидкість автомобіля була близько 60-70 км/г. На пішохідному переході був на стороні руху автомобіля до суцільної смуги, яка розділяє полоси для руху автомобілів, а ОСОБА_7 була попереду на полосі для руху автомобілів в протилежному напрямку. Потерпіла ОСОБА_7 йшла попереду та в одній руці везла чемодан, відстань між ним та потерпілою був близько 1 метра, за руки вони не тримались. Разом з ОСОБА_7 йшли по пішохідному переходу, повернув голову, побачив світло фар автомобіля, відбувся удар, він впав. Водій не намагався зупинитися, оскільки звуку гальмуванні свідок не чув. Аварія відбулася на пішохідному переході близько середини дороги. Від бордюра відійшли близько 2-3 метрів. Від моменту удару до повної зупинки автомобіль ще проїхав близько 1-2 метрів. Автомобіль відштовхнув потерпілу. ОСОБА_4 після аварії запитав чи все нормально. Викликали швидку. Після ДТП потерпіла встала і пішла до зупинки. Свідок не отримав тілесних ушкоджень, а у потерпілої був зламаний палець, струс мозку. Автомобіль передньою лівою фарою вдарив у ліве плече потерпілої, від цього вона впала на протилежний бік. Від часу коли побачив автомобіль до моменту зіткнення пройшло 15-20 секунд. Свідка автомобіль не збив, оскільки він відштовхнувся від авто, одразу встав, тілесних ушкоджень не отримав. При падінні розбився його телефон, вартість якого йому компенсовано. 
		Свідок ОСОБА_5 в суді надав показання, відповідно до яких в листопаді 2018 року він в якості пасажира знаходився на передньому пасажирському сидінні мікроавтобуса Фольксваген, яким керував ОСОБА_4 . В темну пору близько 18:00-18:30 поблизу повороту від залізничного вокзалу в м. Хмільник по вул. І.Богуна, він щось читав у телефоні. Почувши що автомобіль почав гальмувати, він підняв голову та побачив, що двоє людей по діагоналі несподівано переходять дорогу справа наліво, поблизу зупинки транспорту на відстані від 5 до 10 метрів від пішохідного переходу. Пішоходів побачив за 35-40 метрів, коли автомобіль вже почав гальмувати. Пішоходи йшли близько один до одного. Пішоходи переходили дорогу під кутом близько 30 градусів. Аварія відбулася ближче до середини дороги. Автомобіль був в заносі, тому у водія не було можливості об`їхати пішоходів. Дорога була дуже слизькою. Автомобіль зупинився, вийшли, він викликав швидку допомогу зі свого телефона. Автомобіль рухався не швидко, однак була пізня пора та слизька дорога. Дорога має дві полоси в одному напрямку руху. Їхали по правій стороні. Автомобіль вдарив дівчину, куди саме не пам`ятає. Біля дівчини була валіза. Дівчина говорила, що болить рука. Зіткнення відбулося на проїзній частині за пішохідним переходом ближче до центру дороги. Від моменту зіткнення до повної зупинки автомобіль проїхав близько метра. Від удару автомобіля дівчину відштовхнуло. 
		На підтвердження вини обвинуваченого стороною обвинувачення надані докази, які були безпосередньо досліджені судом.
		Рапорт чергового Хмільницького ВП ОСОБА_13 , відповідно до якого 29.11.2018 о 19:26 надійшло повідомлення зі служби 102 від гр. ОСОБА_4 про те, що він рухаючись на автомобілі Фольксваген д.н.з. НОМЕР_2 по вул. І. Богуна в м. Хмільнику в напрямку центру міста здійснив наїзд на ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жительку м. Хмільник та ОСОБА_6 , 2002 р.н., які переходили дорогу справа наліво. ОСОБА_7 отримала тілесні ушкодження (т. 1 а.с. 153).
		Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, відповідно до якого 30.11.2018 11:53 в даному Реєстрі внесені відомості щодо події, яка мала місце 29.11.2018 за участі водія ОСОБА_4 , який рухаючись на автомобілі Фольксваген д.н.з. НОМЕР_2 по вул. І. Богуна в м. Хмільнику здійснив наїзд на ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , внаслідок чого остання отримала тілесні ушкодження та госпіталізована до КУ Хмільницька ЦРЛ.
		Протокол огляду місця події від 29.11.2018, схему місця ДТП, фототаблицю до протоколу, відповідно до яких було оглянуто ділянку дороги по вул. І Богуна в м. Хмільник, де в присутності понятих, ОСОБА_4 , встановлено, що стан дороги обледеніле, по сніжному шару сухе, дорожнє покриття загальною шириною 14,9 м., призначено для руху в двох напрямках, з 2 смугами для руху по напрямку руху та 2 зустрічного напрямку, на проїзній частині нанесені лінії горизонтальної розмітки призначеної для руху в обох напрямках. Темна пора доби, наявне на момент огляду міське електроосвітлення. На місці події розташований транспортний засіб автомобіль «Volkswagen Transporter» д.н.з. НОМЕР_2 , червоного кольору, відстань від переднього правого колеса автомобіля до бордюру  3,9м., відстань від заднього лівого колеса автомобіля -4,3 м, відстань від переднього правого колеса до пішохідного переходу, який розташований позаду становить  8,4 м. В автомобілі наявні пошкодження лівої фари, пошкоджено лобове скло, наявна вм`ятина на капоті. На дорозі по вул. І. Богуна деталі від автомобіля, а саме ліва передня фара розташована на відстані 1,4 м. від автомобіля, перед автомобілем наявні уламки скла лівої фари, позаду автомобіля наявний слід гальмування, який становить від правого заднього колеса  23,8 м, від лівого заднього колеса  27,2 м ( т. 1 а.с. 154-164).
		Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , яким підтверджено належність автомобіля «Volkswagen Transporter», д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_4 (копія на а.с. 165 т. 1). Відповідно до посвідчення водія серії НОМЕР_1 ОСОБА_4 отримав посвідчення водія на категорії «В, С» (копія на а.с. 166 т. 1), що доводиться також листом Територіального сервісного центру № 0545 від 03.07.2019 (т. 1 а.с. 209). Полісом №АМ/294453 (копія на а.с. 167 т. 1) підтверджено наявність обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу на автомобіль «Volkswagen Transporter» з 06.02.2018 по 05.02.2019 на ім`я ОСОБА_14 .
		Висновок щодо результатів медичного огляду № 122 від 29.11.2018 за яким ОСОБА_4 29.11.2018 о 20:50  тверезий (т. 1 а.с. 168).
		Постанова від 30.11.2018 ( т. 1 а.с. 169), відповідно до якої у даному кримінальному провадженні визнано та приєднано речовий доказ транспортний засіб автомобіль «Volkswagen Transporter», д.н.з. НОМЕР_2 та посвідчення водія НОМЕР_3 . Ухвалою слідчого судді Хмільницького міськрайонного суду від 20.12.2018 (т. 1 а.с. 170) накладено арешт на вищевказаний автомобіль. Ухвалою слідчого судді Хмільницького міськрайонного суду від 16.01.2019 скасовано арешт на вищевказаний автомобіль, із забороною його використання та передано автомобіль на відповідальне зберігання власнику ( т. 1 а.с. 171). Заява ОСОБА_4 про отримання автомобіля ( т. 1 а.с. 172).
		Висновок експерта № 869 від 26.12.2018, відповідно до якого на виконання ухвали слідчого судді Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 10.12.2018 ( т. 1 а.с. 173), на момент експертного огляду гальмівна система, рульове керування та ходова частина автомобіля «Volkswagen T-4», д.н.з. НОМЕР_2 знаходиться у працездатному стані. У деталях та вузлах гальмівної системи, рульового керування та ходової частини даного автомобіля на момент експертного огляду експлуатаційних несправностей, які б виникли до ДТП та могли впливати на можливий некерований рух чи керованість даного автомобіля до початку розвитку події ДТП не виявлено ( т. 1 а.с. 174-178). Довідкою від 26.12.2018 підтверджено вартість експертизи  1001 грн ( т. 1 а.с. 179).
		Висновок судово-медичної експертизи №33 від 15.03.2019, проведеної на виконання ухвали слідчого судді Хмільницького міськрайонного суду від 13.02.2019 (т. 1 а.с. 180), за яким у ОСОБА_7 було виявлено тілесне ушкодження у вигляді перелому першої п`ясної кістки лівої кисті, який належить до середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, що спричинив тривалий розлад здоров`я; у вигляді струсу головного мозку, який належить до легкого ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, що спричинив короткочасний розлад здоров`я. Вищевказані тілесні ушкодження виникли від дії (удару) твердого тупого предмета чи від удару об такий, можливо 29.11.2018, в результаті дорожньо-транспортної пригоди (т. 1 а.с. 181-182). 
		Протокол проведення слідчого експерименту від 18.03.2019, план-схеми до нього та відеозапис вказаної процесуальної дії, оглянутий в судовому засіданні, відповідно до яких було проведено слідчий експеримент за участі свідка ОСОБА_4 , в ході якого він надав показання щодо того як рухався 29.11.2018 на автомобілі Фольксваген, де побачив потерпілу, які заходи вживав, де відбулося зіткнення, при цьому було проведено виміри та складено план-схеми (т. 1 а.с. 183-188). Диск із відеозаписом слідчого експерименту ( т. 1 а.с. 189).
		Протокол проведення слідчого експерименту від 18.03.2019, план-схемами до нього та відеозапис вказаної процесуальної дії, оглянутих в судовому засіданні, відповідно до яких проведено слідчий експеримент за участі потерпілої ОСОБА_7 та її матері ОСОБА_15 в ході якого потерпіла надала показання як рухалась 29.11.2018, де переходила дорогу, зазначила місце де сталося ДТП ( т. 1 а.с. 190-194). Відеозапис слідчого експерименту ( т. 1 а.с. 195).
		Протокол слідчого експерименту від 18.05.2019 за участі свідка ОСОБА_4 , під час якого визначався час за який пішохід пройшов відстань 10 м. ( т. 1 а.с. 196).
		Висновок судово-автотехнічної експертизи № 309 від 21.06.2019, проведеної на виконання ухвали слідчого судді Хмільницького міськрайонного суду від 27.05.2019 ( т. 1 а.с. 197), відповідно до якого в даній дорожній обстановці дії водія автомобіля моделі «Volkswagen Transporter», д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_4 з технічної точки зору регламентувались вимогами п. 12.3 Правил дорожнього руху або ж вимогами п. 18.1 Правил дорожнього руху, у випадку наїзду на пішоходів в межах горизонтальної дорожньої розмітки 1.14.1 «зебра». В ситуації, яка склалася при технічних параметрах вказаних у відповіді на клопотання та містяться в матеріалах кримінального провадження, водій автомобіля «Volkswagen Transporter» ОСОБА_4 мав технічну можливість попередити наїзд на пішохода шляхом термінового гальмування, з зупинкою автомобіля «Volkswagen Transporter» до смуги руху пішохода. В ситуації, яка склалася, при технічних параметрах вказаних у відповіді на клопотання експерта, в діях водія автомобіля «Volkswagen Transporter» ОСОБА_4 вбачається невідповідність вимогам п. 12.3 або п. 18.1 Правил дорожнього руху. В ситуації, яка склалася, при технічних параметрах вказаних у відповіді на клопотання експерта, невідповідність дій водія автомобіля «Volkswagen Transporter» ОСОБА_16 вимогам п. 12.3 або п. 18.1 Правил дорожнього руху, з технічної точки зору знаходиться в причинному зв`язку з виникненням події даної дорожньо-транспортної пригоди ( т. 1 а.с. 198-202). Довідкою від 21.06.2019 підтверджено вартість експертизи 1099,07 грн ( т. 1 а.с. 203).
		Відповідно до вимоги ( т. 1 а.с. 205) ОСОБА_4 раніше не судимий. ОСОБА_4 позитивно характеризується за місцем проживання, перебуває в цивільному шлюбі з гр. ОСОБА_17 , інвалідом ІІ групи ( т. 1 а.с. 206). Відповідно до службової характеристики ОСОБА_4 позитивно характеризується на роботі ( т. 1 а.с. 207). Довідкою Великомитницької сільської ради № 228 від 26.02.2020 ОСОБА_4 проживає в незареєстрованому шлюбі з гр. ОСОБА_17 в с. Будків ( т. 1 а.с. 215). ОСОБА_17 є інвалідом ІІ групи (копія на а.с. 212, 213, 214 т. 1).
		Оцінивши кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд дійшов наступних висновків.
		Відповідно до ч. 1ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.
		Згідно ч. 6 ст. 22 КПК України, суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.
		Основним безпосереднім об`єктомкримінального правопорушення, передбаченогост. 286 КК України є безпека дорожнього руху та експлуатації автомобільного та деяких інших видів транспорту, а його додатковим обов`язковим об`єктом - життя та здоров`я особи.
		Об`єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченогост. 286 КК України, включає сукупність таких обов`язкових ознак як: а) порушення правил безпеки руху та експлуатації транспорту; б) суспільно небезпечні наслідки; в) причинний зв`язок між порушенням і суспільно небезпечними наслідками. Порушення правил безпеки руху та експлуатації транспорту полягає в дії або бездіяльності, пов`язаній з невиконанням однієї чи кількох вимогПДРабо інших нормативних актів, що регламентують безпеку руху та експлуатацію транспорту, з боку особи, яка керує транспортним засобом, при цьому необхідно встановити причинний зв`язок між порушенням правил безпеки руху та експлуатації транспорту і наслідками, що настали.
		Аналіз норм ст. 286 КК Українисвідчить про те, що це кримінальне правопорушення належить до кримінальних правопорушень з матеріальним складом. А тому ознакою його об`єктивної сторони, що характеризує вчинене діяння, є не будь-яке з порушень правил безпеки дорожнього руху, а лише ті з них, які створюють реальну можливість настання суспільно небезпечних наслідків, передбачених зокрема у частині 1 цієї статті, і отже, перебувають з ними у причинному зв`язку.
		Про необхідність з`ясовувати і зазначати у вироках, чи є причинний зв`язок між учиненими порушеннями та передбаченими законом суспільно небезпечними наслідками, зазначено також в роз`ясненні, яке міститься у п.3Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справа про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатацію транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті».
		На підтвердження вини обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, зокрема порушення ОСОБА_4 п. 18.1 Правил дорожнього руху України, суду надано висновок судово-автотехнічної експертизи № 309 від 21.06.2019 р., згідно з яким дії водія регламентувались вимогами п. 12.3 або ж п. 18.1 Правил дорожнього руху України та в ситуації, яка склалась, водій автомобіля ОСОБА_4 мав технічну можливість попередити наїзд на пішохода шляхом термінового гальмування, з зупинкою автомобіля «Volkswagen Transporter» до смуги руху пішохода, в діях водія автомобіля ОСОБА_4 вбачається невідповідність вимогам п. 12.3 або п. 18.1 ПДР України, що з технічної точки зору знаходиться в причинному зв`язку з виникненням події даної дорожньо-транспортної пригоди. 
		За змістом висновку експерта № 309 від 21.06.2019 експерт дійшов висновку про невідповідність дій водія вимогам п. 12.3 або п. 18.1, у випадку наїзду на пішоходів в межах горизонтальної дорожньої розмітки 1.14.1 «зебра» (абз. 1 сторінка 5 висновку експерта). Також експерт прийняв до уваги, що по показаннях пішоходів наїзд на пішохода стався в межах дії горизонтальної дорожньої розмітки 1.14.1 «зебра», де пішохід має перевагу, тому експерт визначав чи встигав водій зупинити керований ним автомобіль до смуги руху пішохода (абз. 2 сторінка 6 висновку експерта).
		Також за змістом висновку експерта № 309 від 21.06.2019, експерт прийняв до уваги протоколи проведених слідчих експериментів як за участі ОСОБА_4 , так і потерпілої ОСОБА_7 та технічні параметри вказані в них, які слідчий надав експерту на його клопотання.
		Оцінюючи протоколи проведення слідчих експериментів від 18.03.2019, від 18.05.2019, план-схеми до них, відеозаписи, на предмет їх допустимості, судом встановлено наступне. Слідчі експерименти проведені 18.03.2019, 18.05.2019 з ОСОБА_4 як зі свідком, який був попереджений про кримінальну відповідальність за відмову від дачі показань за ст. 385 КК України і за дачу завідомо неправдивих показань за ст. 384 КК України. Під час проведення слідчого експерименту від 18.03.2019 за участі ОСОБА_4 було встановлено, відстань з якої ОСОБА_4 помітив пішохода та почав гальмувати - 51 м., де знаходився пішохід, де зупинився автомобіль. Під час проведення слідчого експерименту від 18.05.2019 за участі ОСОБА_4 було встановлено час за який пішохід пройшов відстань 10 м., а саме 7,5-8,5 с. 
		Оцінюючи протоколи слідчих експериментів за участю ОСОБА_4 суд вважає їх недопустими доказами, оскільки ці докази були отриманні з істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод.
		Так, недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованихКонституцієюта законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини (ч. 1 ст. 87 КПК України).
		Згідно з рішенням Конституційного Суду України №12/рп/2011 від 20.10.2011 року, визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.
		Відповідно доп.4ч.2ст.87КПК України,суд зобов`язанийвизнати істотнимипорушеннями правлюдини іосновоположних свобод,зокрема, порушення права особи на захист.
		Згідно з п. 1 ч. 3ст. 87 КПК суд має визнати недопустимими докази, що були отримані з показань свідка, який надалі був визнаний підозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні. За змістом ч. 4 ст. 87 КПК України докази, передбачені цією статтею, повинні визнаватися судом недопустимими під час будь-якого судового розгляду.
		Зміст цієї норми права вказує на те, що вона має застосовуватися за умови, коли на час отримання показань від свідка уже існували дані, що його буде визнано підозрюваним чи обвинуваченим, але, всупереч наявності у такої особи права на мовчання та свободи від самовикриття, слідчий чи прокурор вчиняє дії, спрямовані на отримання показань від неї. Саме такі дії, а не власне факт отримання показань від свідка, який надалі був визнаний підозрюваним чи обвинуваченим, мають визнаватися істотним порушенням прав людини і основоположних свобод.
		Вирішуючи питання, чи були відомості про обставини дорожньо-транспортної пригоди, надані ОСОБА_4 як свідком під час проведення слідчих експериментів від 18.03.2019, 18.05.2019 з його участю, такими, що отримані внаслідок вчинення діянь, які б мали ознаки істотного порушення права особи на мовчання та свободи від самовикриття, слід звернути увагу на таке.
		Із матеріалів кримінального провадження встановлено, що відомості про ДТП до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені 30.11.2018 щодо водія ОСОБА_4 . Проведення слідчих експериментів з ОСОБА_4 здійснювалося для встановлення технічних параметрів, що були необхідні для проведення експертизи в даній справі. В подальшому, за клопотанням слідчого, ухвалою слідчого судді Хмільницького міськрайонного суду від 27.05.2019 у даному провадженні було призначено та проведено автотехнічну експертизу.
		Суд приймає до уваги те, що на момент проведення слідчих експериментів з ОСОБА_4 вже було проведено судово-медичну експертизу потерпілої ОСОБА_18 та складено висновок експерта № 33 від 15.03.2019 р., яким встановлено, що виявлені у потерпілої тілесні ушкодження належать до середнього ступеня тяжкості, виникли від дії (удару) твердого тупого предмета чи від удару об такий, можливо 29.11.2018, в результаті дорожньо-транспортної пригоди.
		Таким чином на момент проведення слідчих експериментів від 18.03.2019, 18.05.2019 у слідчого, прокурора були достатні підстави вважати, що ОСОБА_4 надалі буде визнаний підозрюваним. 
		Проте, слідчі експерименти з ОСОБА_4 було проведено як зі свідком, при цьому йому не було роз`яснено ст. 63 Конституції України, а саме право не свідчити проти себе і відмовитися давати показання, що можуть стати підставою для підозри чи обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, а також право на захист. ОСОБА_4 не було роз`яснено прав визначених ч. 3 ст. 42 КПК України. Відповідно до реєстру матеріалів досудового розслідування право на захист підозрюваному ОСОБА_4 було роз`яснено лише 27.06.2019 р.
		Окрім того, протокол проведення слідчого експерименту від 18.03.2019 не підписаний усіма учасниками, зокрема ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , що є порушенням ч. 5 ст. 104 КПК України, а додані до нього додатки у вигляді план-схем підписані лише слідчим, та не підписані іншими учасниками, що є порушенням ч. 3 ст. 105 КПК України.
		У свою чергу протокол слідчого експерименту за участю потерпілої ОСОБА_7 від 18.03.2019 також складений із порушеннями. Зокрема вказано, що участь у слідчому експерименті приймає законний представник потерпілої ОСОБА_7  ОСОБА_15 , однак як зазначила сама потерпіла в судовому засіданні, на час події ДТП вона вже була повнолітня, інших підстав для залучення законного представника до даної слідчої дії не було. Також реєстром матеріалів досудового розслідування не підтверджено, що слідчим приймалися процесуальні рішення щодо залучення законного представника ОСОБА_7 . Окрім того, в порушення ч. 5 ст. 104 КПК України цей протокол не підписаний усіма учасниками, зокрема ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , а також ОСОБА_15 , а додані до нього додатки у вигляді план-схем підписані лише слідчим, та не підписані іншими учасниками, що є порушенням ч. 3 ст. 105 КПК України.
		На підтвердження вини обвинуваченого суду було надано протокол огляду місця події від 29.11.2018, який також приймався до уваги експертом при складенні висновку № 309 від 21.06.2019. Надаючи оцінку цьому доказу суд виходить з того, що сам по собі протокол огляду місця ДТП, план-схема до нього та фототаблиці, не можуть свідчити про винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, оскільки у них лише зафіксовані сліди ДТП та місце розташування транспортного засобу після зіткнення і без спеціальних знань, робити будь-які висновки на підставі протоколу та план-схем, неможливо.
		Відповідно до ч. 3 ст. 214 КПК України здійснення досудового розслідування до внесення відомостей до реєстру або без такого внесення не допускається і тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Огляд місця події у невідкладних випадках може бути проведений до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, що здійснюється негайно після завершення огляду. 
		В порушення ч. 3 ст. 214 КПК України, відомості до ЄРДР були внесені 30.11.2018, хоча повідомлення про подію ДТП поступило до Хмільницького ВП 29.11.2018 о 19:26, цього ж дня з 19:35 до 20:00, до внесення відомостей до ЄРДР, було проведено огляд місця події, про що складено протокол від 29.11.2018.
		Отже, відомості про вчинення даного правопорушення були внесені до ЄРДР на наступний день після складення протоколу огляду місця події, а не негайно після завершення даного огляду, як того вимагає ч. 3 ст. 214 КПК України.
		За таких обставин, враховуючи вищевказані порушення норм Конституції України та КПК України, протокол огляду місця події від 29.11.2018, слідчі експерименти за участю свідка ОСОБА_4 від 18.03.2019, 18.05.2019, слідчий експеримент за участю потерпілої ОСОБА_7 є недопустими доказами.
		Відповідно до доктрини «плодів отруєного дерева» недопустимими є докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок суттєвого порушення прав та свобод людини. Ця доктрина передбачає заборону використання даних, отриманих на підставі або з використанням доказів визнаних недопустимими.
		Оскільки судом визнано недопустимими протокол огляду місця події від 29.11.2018, слідчі експерименти за участі ОСОБА_4 від 18.03.2019, 18.05.2019, за участю потерпілої ОСОБА_7 від 18.03.2019, відповідно до доктрини «плодів отруєного дерева», висновок судової автотехнічної експертизи № 309 від 21.06.2019, зроблений на основі технічних параметрів, вказаних в цих документах є також недопустимим доказом.
		Інші надані стороною обвинувачення докази не підтверджують вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, а саме порушення ним Правил дорожнього руху та причинний зв`язок між порушенням і суспільно небезпечними наслідками, що настали.
		Так, висновок експерта № 869 від 26.12.2018 підтверджує справність автомобіля Фольксваген Т 4., а висновок експерта № 33 від 15.03.2019 - наявність у потерпілої тілесних ушкоджень, що виникли 29.11.2018, в результаті ДТП.
		Суперечливими за своїм змістом є показання потерпілої ОСОБА_7 та свідка ОСОБА_6 . Так, потерпіла ОСОБА_7 зазначила, що дійшовши до середини пішохідного переходу та суцільної смуги, почувши біля себе звук різкого гальмування автомобіля, вона повернула голову наліво, побачила мікроавтобус червоного кольору, далі був удар. Свідок ОСОБА_6 надав показання, відповідно до яких водій не намагався зупинитися, оскільки звуку гальмуванні свідок не чув. Про те, що водій застосував гальмування і автомобіль пішов юзом, підтвердили свідки ОСОБА_5 , ОСОБА_12 та обвинувачений ОСОБА_4 . Також гальмівний шлях автомобіля зафіксовано і в протоколі огляду місця події від 29.11.2018. 
		Показання потерпілої ОСОБА_7 та свідка ОСОБА_6 про те, що вони рухались по пішохідному переходу, де і відбулося зіткнення, спростовуються чіткими та послідовними показаннями свідка ОСОБА_12 , який вказав, що пішоходи переходили дорогу навскіс близько 3 метрів від пішохідного переходу, показаннями свідка ОСОБА_5 , який зазначив, що побачив як двоє людей по діагоналі несподівано переходять дорогу справа наліво, поблизу зупинки транспорту на відстані від 5 до 10 метрів від пішохідного переходу, а також показаннями обвинуваченого ОСОБА_4 , відповідно до яких хлопець і дівчина почали навскіс переходити дорогу, на відставні близько 5-6 м. від пішохідного переходу в сторону прилеглої вулиці.
		Відповідно до показань обвинуваченого ОСОБА_4 від моменту зіткнення з пішоходом до моменту повної зупинки автомобіль проїхав близько півметра, свідок ОСОБА_6 визначив цю відстань як 2-3 метра, а свідок ОСОБА_5  близько метра. В схемі до протоколу огляду місця події від 29.11.2018 зазначено, що відстань від передньої частини автомобіля до розмітки «зебра» становить 8,4 м., показання свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , обвинуваченого ОСОБА_4 дають підстави для висновку, що зіткнення відбулося поза межами дорожньої розмітки «зебра», що також узгоджується з показаннями свідка ОСОБА_12 . 
		Інші докази також не підтверджують пред`явленого ОСОБА_4 обвинувачення.
		З огляду на такі суперечності у досліджених доказах суд позбавлений можливості дійти впевненого висновку про доведеність поза розумним сумнівом винуватості ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.
		Зміст поняття доведеності винуватості особи у вчиненні злочину "поза розумним сумнівом" розкрито у пункті 54 рішення Європейського суду з прав людини від 04.09.2014 року у справі "Рудяк проти України", згідно з яким Суд в черговий раз послався на свою практику, підтверджуючи, що критерієм, який застосовується при оцінюванні доказів, є доведення "поза розумним сумнівом" (див. рішення у справі "Авшар проти Туреччини", п. 282). Така доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій факту, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
		Обов`язок суду щодо забезпечення презумпції невинуватості і права на справедливий судовий розгляд, які передбаченіст. 62 Конституції України, поєднуються з такими ж положеннямист. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р. В основі цього права лежить принцип, згідно з яким особа, яку обвинувачують у вчиненні кримінального правопорушення, має право на виправдувальний вирок у разі нестачі доказів проти неї і тягар подання достатніх доказів для доведення вини покладається на сторону обвинувачення.Про недопустимість порушення таких принципів Європейський суд з прав людини зазначив, зокрема у справах "Тельфнер проти Австрії" від 20.03.2001, "Джон Мюррей проти Сполученого Королівства" від 08.02.1996, "Капо проти Бельгії" від 13.01.2005 року.
		Ухвалюючи обвинувальний вирок, суд має бути переконаний поза межами розумного сумніву, що кожен із суттєвих елементів інкримінованого особі кримінального правопорушення є доведеним (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Дж. Мюррей проти Сполученого Королівства" від 25.01.1996 року).
		На підставі викладеного та виходячи з положень презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини(ст. 62 Конституції України), ст. 6 Конвенції про захист праві основоположних свобод,ст. 17 КПК України), за змістом яких обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи,суд, оцінивши докази у справі за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, дійшоввисновку, що стороною обвинувачення не доведено поза розумним сумнівом, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 286 КК України вчинене обвинуваченим ОСОБА_4 , у зв`язку з чимвін підлягає виправданню на підставі п. 2 ч.1ст. 373 КПК України.
		Відповідно доч.3ст.129КПК України,у разі виправдання обвинуваченого за відсутності в його діях складу кримінального правопорушення або його непричетності до вчинення кримінального правопорушення, а також у випадках, передбаченихч. 1 ст. 326цього Кодексу, суд залишає позов без розгляду.
		За таких підстав позов потерпілої ОСОБА_7 , у відповідності до ч. 3 ст. 129 КПК України, підлягає залишенню без розгляду.
		Питання щодо речових доказів вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.
		Процесуальні витрати віднести на рахунок держави.
		Запобіжний захід не обирався.
		Керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374, 395 КПК України, суд,
		 
		УХВАЛИВ:
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, злочину, передбаченого ч.1ст. 286 КК Українита виправдати на підставі п.2 ч.1ст. 373 КПК Україниу зв`язку з недоведеністю, що кримінальне правопорушення вчинено обвинуваченим.
		Процесуальні витрати на залучення експерта на проведення експертиз № 869 від 26.12.2018, № 309 від 21.06.2019 у даній справі в сумі 2100,07 грн віднести на рахунок держави.
		Речовий доказ: транспортний засіб «Volkswagen Transporter», реєстраційний номер НОМЕР_2 та посвідчення водія НОМЕР_3 , які передані на відповідальне зберігання ОСОБА_4  повернути власнику ОСОБА_4 .
		Цивільний позов потерпілої ОСОБА_7 до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення  залишити без розгляду.
		Вирок суду може бути оскаржено до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а потерпілою з дня отримання копії вироку.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.
		Копію вирокунегайно післяйого проголошеннявручити обвинуваченомута прокурору.Копію вирокунаправити потерпілій. 
		 
		Суддя:                     ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...