Єдиний державний реєстр судових рішень

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/45635/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про захист немайнових прав фізичних осіб; Спори про захист честі, гідності та ділової репутації.
Надіслано судом: 17.06.2020. Зареєстровано: 18.06.2020. Оприлюднено: 19.06.2020.

Номер судового провадження: 2-264/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=Windows-1251" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		       
		 
		печерський районний суд міста києва
		Справа № 757/45635/16-ц 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		16 червня 2020 року Печерський районний суд м. Києва 
		в складі: головуючого судді Литвинової І. В.,
		при секретарі судових засідань Винник С. М.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві заяву представника позивача Національного банку України - Донченка Олександра Григоровича про витребування письмових доказів у справі за позовом Національного банку України до ОСОБА_2 , Громадська організація «Інформаційне агентство «ЦЕНЗОР.НЕТ», третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтернет-Інвест» про захист ділової репутації, 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		З вересня 2016 року у провадженні Печерського районного суду м. Києва перебуває  вказана справа, провадження у якій для розгляду відкрито ухвалою судді 24 листопада 2016 року /т. І а. с. 38-38а/.
		Ухвалою суду від 24 листопада 2016 року задоволено клопотання представника позивача про забезпечення доказів шляхом витребування у Об`єднання підприємств «Український мережевий інформаційний центр» відомості про власника Інтернет-порталу «ЦЕНЗОР.НЕТ», а також адресу його місцезнаходження або місця реєстрації /т. І а. с. 39/.
		Відповідач через свого представника у судовому засіданні 23 березня 2017 року подав суду письмові заперечення на позовну заяву /т. І а. с. 64-68/.
		На підставі розпорядження № 522 від 29 вересня 2017 року щодо призначення повторного автоматичного розподілу справ, у зв`язку із перебуванням судді Васильєвої Н. П. на довготривалому лікарняному, проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями /т. І а. с. 100-102/. 
		Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29 вересня 2017 року, матеріали справи 03 жовтня 2017 року передано судді Литвиновій І. В. /т. І а. с. 99/.
		15 листопада 2017 року представник відповідача подав до суду додаткові пояснення у справі /т. І а. с. 105-106, 114-115/.
		Ухвалою суду від 23 січня 2018 року заяву сторони відповідача про закриття провадження залишено без задоволення /т. І а. с. 132/.
		У судовому засіданні представником відповідача подано суду відзив на позовну заяву, на який стороною позивача 19 березня 2018 року подано відповідь /т. І а. с. 133-137, 143-149/.
		Окрім того, 19 березня 2018 року представником позивача подано клопотання про залучення співвідповідачем Громадську організацію «Інформаційне агентство «ЦЕНЗОР.НЕТ» /т. І а. с. 153/.
		Ухвалою суду від 11 вересня 2018 року залучено ГО «Інформаційне агентство «ЦЕНЗОР.НЕТ» в якості співвідповідача до участі у справі /т. І а. с. 181, 182-183/.
		05 жовтня 2018 року до суду від ГО «Інформаційне агентство «ЦЕНЗОР.НЕТ» надійшов відзив на позов /т. І а. с. 189-190/. 
		Стороною позивача 25 жовтня 2018 року подано до суду клопотання про витребування відомостей про власника Інтернет-порталу «ЦЕНЗОР.НЕТ», адресу його місцезнаходження або реєстрації, у Об`єднання підприємств «Український мережевий інформаційний центр» (ЄДРПОУ 32735063) /т. І а. с 197-200/.
		Також позивач 27 травня 2019 подав клопотання про витребування відомостей про власника Інтернет-порталу «ЦЕНЗОР.НЕТ», адресу його місцезнаходження або реєстрації, у Дочірнього підприємства «Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет» (ЄДРПОУ 42986626) /т. ІІ а. с. 4-8/.
		24 червня 2019 року ГО «Інформаційне агентство «ЦЕНЗОР.НЕТ» звернулося із заявою про залучення ТОВ «Інтернет-Інвест» як третьої особи у справі, яка задоволена ухвалою суду, постановленою у судовому засіданні 22 серпня 2019 року, без виходу до нарадчої кімнати /т. ІІ а. с. 16-17, 39-40/.
		02 серпня 2019 року від позивача подано додаткові докази, які долучено до матеріалів справи, а 08 серпня 2019 року подано заяву про огляд веб-сайту (сторінки) /т. ІІ а. с. 31-33/.
		На запити суду щодо витребування інформації «WEB-FIX» (Дочірнє підприємство «Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет» УЦПНА) надало письмові пояснення щодо неможливості надати суду запитувані докази, оскільки не є володільцями / розпорядниками інформації /т. ІІ а. с. 45-46, 47-50/.
		13 березня 2020 року представник позивача подав до суду клопотання про витребування у ТОВ «Інтернет-Інвест» даних про реєстранта доменного імені censor.net станом на 05 серпня 2016 року та на дату надання інформації.
		В обґрунтування клопотання про витребування доказів вказано, що, починаючи з 08 травня 2019 року розпочало роботу Дочірнє підприємство «Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет» УЦПНА, рішення про створення якого було прийнято УЦПНА (засновник) 26 квітня 2019 року, з метою подальшого розвитку проекту Центру компетенції.
		Компетентність Центру компетенції адресного простору мережі Інтернет було підтверджено і його діяльність акредитовано ОП УМІЦ 08 травня 2019 року.
		 
		Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет надає послуги із застосуванням онлайн-сервісу «WEB-FIX» відповідно до Порядку надання послуг з доведення фіксації і дослідження змісту веб-сторінок у мережі Інтернет з видачею Експертних висновків, а також видачі довідок з відомостями про власників веб- сайтів/реєстрантів доменних імен або інформацією про їх встановлення, затвердженого ОП УМІЦ, а повноваження щодо надання цих послуг підтверджуються Свідоцтвом про акредитацію, виданим ОП УМІЦ.
		Пунктом 12 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2009_02_27/pravo1/VS090016.html?pravo=1" title="Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи; нормативно-правовий акт № 1 від 27.02.2009" target="_blank">Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»</a> визначено, що належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві.
		<a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_479686/ed_2018_10_02/pravo1/T379200.html?pravo=1#479686" title="Про авторське право і суміжні права; нормативно-правовий акт № 3792-XII від 23.12.1993" target="_blank">Статтею 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права»</a> власник веб-сайту - особа, яка є володільцем облікового запису та встановлює порядок і умови використання веб-сайту. За відсутності доказів іншого власником веб-сайту вважається реєстрант відповідного доменного імені, за яким здійснюється доступ до веб-сайту, і (або) отримувач послуг хостингу.
		З огляду на це, Національний банк України звернувся до Дочірнього підприємства «Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет» за отриманням відомостей про власника веб-сайту https://censor.net.ua/ (Інтернет-порталу «ЦЕНЗОР.НЕТ») станом на дату порушення прав (в режимі зворотнього часу станом на 05 серпня 2016 року) та на дату надання інформації.
		Дочірнім підприємством «Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет» надано Національному банку України довідку з відомостями про власника веб-сайту або інформацію про його встановлення від 26 лютого 2020 року № 41/2020-Д.
		Згідно з інформацією зазначеної у довідці ДП «Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет» не має можливості надати інформацію про реєстранта доменного імені censor.net. ua, так як відомості скриті.
		Однак, згідно з довідкою, дані про реєстранта доменного імені censor . net .ua можуть бути витребувані у судовому порядку у реєстратора цього доменного імені ТОВ «Інтернет Інвест» (ЄДРПОУ 32493292).
		При цьому, у позасудовому порядку на запит ДП «Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет», ТОВ «Інтернет-Інвест» відмовилось надавати дані про реєстранта доменного імені censor.net. ua. Інформація, якою володіє ТОВ « Інтернет Інвест» надає можливість позивачу встановити власника веб-сайту censor.net .ua або вчинити дії щодо його встановлення.
		Суд, вивчивши клопотання, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку про доцільність задоволення клопотання про витребування доказів у справі, виходячи з наступного.
		Відповідно до положень <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_7922/ed_2020_05_13/pravo1/T04_1618.html?pravo=1#7922" title="Цивільний процесуальний кодекс України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 1618-IV від 18.03.2004" target="_blank">статті 76 ЦПК України</a>, доказами є будь-які дані (у письмовій або електронній формі, речовими об`єктами, висновками експертів, показаннями свідків), на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Частиною першою <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_7928/ed_2020_05_13/pravo1/T04_1618.html?pravo=1#7928" title="Цивільний процесуальний кодекс України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 1618-IV від 18.03.2004" target="_blank">статті 77 ЦПК України</a> визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування тобто обставин, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
		Незасвідчені або неправильно засвідчені копії документів можуть бути належними, проте недопустимими доказам, оскільки у випадках передбачених законодавством певні обставини справи повинні або не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.
		Оскільки доказування не може ґрунтуватися на припущенні, а власне докази повинні відповідати вимогам належності, допустимості, достатності та достовірності, у разі неможливості самостійно надати докази, учасник справи вправі подати клопотання про витребування таких доказів судом.
		Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, виходячи зі змісту <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_627815/ed_2009_05_27/pravo1/MU50K02U.html?pravo=1#627815" title="Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод; нормативно-правовий акт № ETS N 005 від 04.11.1950" target="_blank">статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод</a>, право кожного на захист жодним чином не допускає обмеження держави у виборі правових засобів і їх реалізації в ході розгляду його справи, оскільки у своїх доводах Суд виходить з теорії «рівності зброї», тобто зрівнювання сторін не за кількісними ознаками наданих повноважень, а за процесуальним статусом в ході усього процесу, в тому числі і в суді (постанова у справі «Рожков проти РФ» від 31 жовтня 2013 року). Сам принцип «рівності зброї» передбачає, що кожній зі сторін повинна бути надана розумна можливість представляти свою правову позицію, включаючи свої докази таким чином, щоб вона не була поставлена в значно менш вигідне становище, ніж інша сторона.
		У рішеннях у справах «Dombo Beheer B.V. v. the Netherlands» від 27 жовтня 1993 року та «Ankerl v. Switzerland» від 23 жовтня 1996 року визначено, що принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.
		У даному випадку, оскільки у сторони позивача є обґрунтовані перешкоди у самостійному отриманні зазначених доказів, а також з метою повного та об`єктивного встановлення обставин справи, підтвердження або спростування доводів сторін, докази необхідно витребувати.
		Керуючись ст.ст. <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_7373/ed_2020_05_13/pravo1/T04_1618.html?pravo=1#7373" title="Цивільний процесуальний кодекс України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 1618-IV від 18.03.2004" target="_blank">1-19</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_7688/ed_2020_05_13/pravo1/T04_1618.html?pravo=1#7688" title="Цивільний процесуальний кодекс України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 1618-IV від 18.03.2004" target="_blank">43</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_7738/ed_2020_05_13/pravo1/T04_1618.html?pravo=1#7738" title="Цивільний процесуальний кодекс України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 1618-IV від 18.03.2004" target="_blank">49</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_7941/ed_2020_05_13/pravo1/T04_1618.html?pravo=1#7941" title="Цивільний процесуальний кодекс України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 1618-IV від 18.03.2004" target="_blank">81</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_7958/ed_2020_05_13/pravo1/T04_1618.html?pravo=1#7958" title="Цивільний процесуальний кодекс України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 1618-IV від 18.03.2004" target="_blank">83</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_7970/ed_2020_05_13/pravo1/T04_1618.html?pravo=1#7970" title="Цивільний процесуальний кодекс України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 1618-IV від 18.03.2004" target="_blank">84</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_9322/ed_2020_05_13/pravo1/T04_1618.html?pravo=1#9322" title="Цивільний процесуальний кодекс України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 1618-IV від 18.03.2004" target="_blank">261</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_9861/ed_2020_05_13/pravo1/T04_1618.html?pravo=1#9861" title="Цивільний процесуальний кодекс України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 1618-IV від 18.03.2004" target="_blank">353 Цивільного процесуального кодексу</a>, суд, 
		 
		УХВАЛИВ:
		Поновити процесуальні строки для подачі клопотання про витребування доказів.
		Заяву представника позивача Національного банку України - Донченка Олександра Григоровича про витребування письмових доказів у справі за позовом ОСОБА_2 , Громадська організація «Інформаційне агентство «ЦЕНЗОР.НЕТ», третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтернет-Інвест» про захист ділової репутації, задовольнити.
		Витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернет-Інвест» (код ЄДРПОУ 32493292, місцезнаходження юридичної особи м. Київ, Новопечерський пров., буд. 3, корп. 2, оф. 9, поштовий індекс 01042) дані про реєстранта доменного імені censor.net .ua станом на 05 серпня 2016 року та на дату надання інформації.
		Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтернет-Інвест» надати запитувані документи протягом тридцяти днів з дня отримання ухвали.
		Роз`яснити особі, у якої витребовуються судом докази, що відповідно до вимог <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_7970/ed_2020_05_13/pravo1/T04_1618.html?pravo=1#7970" title="Цивільний процесуальний кодекс України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 1618-IV від 18.03.2004" target="_blank">статті 84 ЦПК України</a>, особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов`язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали.
		У разі неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів з причин, визнаних судом неповажними, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом. Притягнення винних осіб до відповідальності не звільняє їх від обов`язку подати витребувані судом докази.
		Ухвала, відповідно до частини другої <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_9322/ed_2020_05_13/pravo1/T04_1618.html?pravo=1#9322" title="Цивільний процесуальний кодекс України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 1618-IV від 18.03.2004" target="_blank">статті 261 ЦПК України</a>, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
		Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.
		 
		 
		 
		Суддя                                                                                                   І. В. Литвинова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...