Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 554/6525/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них.
Надіслано для оприлюднення: 18.06.2020. Зареєстровано: 19.06.2020. Забезпечено надання загального доступу: 22.06.2020.
Дата набрання законної сили: 12.08.2020
Результат оскарження 12.08.2020 Полтавський апеляційний суд: скасовано рішення повністю та ухвалено нове рішення
Номер судового провадження: 2/554/678/2020

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Дата документу 03.06.2020 Справа № 554/6525/19 
		Провадження № 2/554/678/2020
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		03 червня 2020 рокуОктябрський районний суд м.Полтави у складі:
		 головуючого судді  Троцької А.І.,
		при секретарі  Зайцевій Я.А.,
		представників позивача  ОСОБА_1 , Висота ОСОБА_2 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної шкоди, завданої законом, що визнаний неконституційним,-
		ВСТАНОВИВ:
		У липні 2019 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з Державного бюджету України на його користь шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України 41730,00 грн. майнової шкоди у вигляді сплаченого авансового внеску, завданої законом, що визнаний неконституційним; судові витрати стягнути з відповідача.
		На обґрунтування позовних вимог посилався на те, що рішенням Октябрського районного суду м.Полтави від 12 лютого 2019 року по справі №554/5753/18 задоволено позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 та стягнуто на його користь заборгованість за договором позики від 10.02.2015 року у розмірі 2850103 грн. 52 коп. На підставі вказаного рішення 12 квітня 2019 року судом був виданий виконавчий лист, який стягувачем пред`явлено до виконання приватному виконавцю ОСОБА_5 .
		З огляду на положення ч.2 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» ОСОБА_3 було сплачено авансовий внесок у розмірі 41730,00 грн., що підтверджується квитанцією №64_16 від 10.05.2019 року.
		Разом із тим, рішенням від 15.05.2019 року №2-р(ІІ)/2019 у справі №3-368/2018(5259/18) за конституційною скаргою ОСОБА_6 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини другої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» (щодо забезпечення державного виконання судового рішення) Конституційний Суд України визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини другої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року N 1404-VIII зі змінами.
		У згаданому рішенні Конституційний Суд України наголошує, що «держава має позитивний обов`язок забезпечувати виконання судового рішення, проте визначеним положеннями частини другої статті 26 Закону правовим регулюванням щодо обов`язкового авансування початку примусового виконання судового рішення особою, на користь якої ухвалене це рішення, такий обов`язок держави перекладено на вказану особу, що нівелює сутність її конституційного права на судовий захист та суперечить положенням статей 3, 8 частин першої, другої статті 55, частин першої, другої статті 129-1 Конституції України».
		Посилаючись на положення ст.ст.56, 152 Основного Закону, ст.ст.22, 1166, 1175 ЦК України, зазначає про те, що кошти, які сплачені позивачем відповідно до закону, є його майном у розумінні ст.1 Першого протоколу до Конвенції, і незаконне їх утримання полягало у сплаті 10 травня 2019 року авансового внеску у зв`язку з дією вищевказаної норми, яка визнана неконституційною. Вважає, що таким чином його було позбавлено належних йому коштів в розмірі 41730,00 грн., і їх вимушена сплата призвела до заподіяння йому збитків, а тому має бути здійснена компенсація за рахунок коштів Державного бюджету України. На підставі викладеного, просив задовольнити даний позов.
		22 липня 2019 року ухвалою Октябрського районного суду м.Полтави відкрито провадження та призначено підготовче судове засідання по справі (а.с.22-23).
		23 січня 2020 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с.41).
		У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позові, просив задовольнити позов у повному обсязі.
		Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду невідомі, заяви про розгляд справи за відсутності, відкладення розгляду справи, а також відзив на позовну заяву до суду не надходили.
		Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши обставини, яким позивач обґрунтовує свої вимоги, надавши належну правову оцінку зібраним доказам, суд вважає, що у задоволенні позову потрібно відмовити з огляду на таке.
		Відповідно до ч.1 ст.4ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		Згідно з положеннями ст.5 ЦПК Українисуд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законом або договором.
		Відповідно дост.13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		Як убачається з матеріалів справи, заочним рішенням Октябрського районного суду м.Полтави від 12 лютого 2019 року позовну заяву ОСОБА_3 задоволено частково; стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 заборгованість за договором позики від 10.02.2015 року у розмірі 2850103 грн. 52 коп., яка складається із основного боргу у сумі 2549390 грн. 53 коп., 3% річних у сумі 247039 грн. 76 коп., інфляційних втрат у сумі 53673 грн. 23 коп.; в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено; вирішено питання щодо судових витрат по справі (а.с.16-17).
		Зазначене рішення суду набрало законної сили 15 березня 2019 року та 12 квітня 2019 року стягувачу був виданий виконавчий лист №2/554/114/2019, який було пред`явлено до виконання (а.с.18).
		Також позивачем на виконання вимог ч.2 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» був сплачений авансовий внесок у розмірі 41730,00 грн., про що свідчить копія квитанції №64_16 від 10 травня 2019 року (а.с.10).
		На підставі згаданого виконавчого документа постановою приватного виконавця Виконавчого округу Полтавської області Райди О.С. від 11 травня 2019 року було відкрито виконавче провадження ВП №59082445 (а.с.11-12).
		Як зазначено у позові, вимушена сплата авансового внеску в розмірі 41730,00 грн. на підставі зазначених положень ч.2 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження», неконституційність яких встановлено Конституційним Судом України, призвела до заподіяння йому збитків.
		Установлено, що 02 червня 2016року було прийнятов новій редакції Закон України«Про виконавчепровадження» №1404-VIII,у якому,статтею 26урегульованопочаток примусовоговиконання рішення.Зокрема,згідно зч.2зазначеної статтіЗакону передбачено,що дозаяви пропримусове виконаннярішення стягувачдодає квитанціюпро сплатуавансового внескув розмірі2відсотків суми,що підлягаєстягненню,але небільше 10мінімальних розмірівзаробітної плати,а зарішенням немайновогохарактеру тарішень прозабезпечення позову-у розміріодного мінімальногорозміру заробітноїплати зборжника -фізичної особита врозмірі двохмінімальних розмірівзаробітної платиз боржника-юридичної особи.Також визначеноперелік категорійрішень, за якими стягувачі звільняються від сплати авансового внеску.
		У подальшомуРішенням Конституційногосуду України№ 2-р(II)/2019від 15травня 2019року усправі №3-368/2018(5259/18)за конституційноюскаргою ОСОБА_6 щодо відповідностіКонституції України(конституційності)положень частинидругої статті26Закону України«Про виконавчепровадження» (щодозабезпечення державоювиконання судовогорішення) було визнано такими, що не відповідаютьКонституції України(є неконституційними), положеннячастини другоїстатті 26Закону України«Про виконавчепровадження» від2червня 2016року №1404-VIIIзі змінами; положеннячастини другоїстатті 26 Закону України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VIII зі змінами, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення (а.с.13-15).
		Вказані обставини і стали підставою для звернення позивача з позовом до держави Україна про відшкодування шкоди, заподіяної актом, що визнаний неконституційним, відповідно до приписів ч.3ст.152 Конституції України, як норми прямої дії, таст.1175 ЦК України.
		Відповідно до ч.3ст.152 Конституції Україниматеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку. 
		Відповідно до ч.1, 2 ст.16ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом (ч.3).
		У п.1 іп.2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01 листопада 1996 року №9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя»роз`яснено, що відповідно дост.8 Конституціїв Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституційні права та свободи людини і громадянина є безпосередньо діючими. Вони визначають цілі і зміст законів та інших нормативно-правових актів, зміст і спрямованість діяльності органів законодавчої та виконавчої влади, органів місцевого самоврядування і забезпечуються захистом правосуддя.
		Як зазначено в статті 8 Конституції України, вона має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, а відтак суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідностіКонституціїі в усіх необхідних випадках застосовуватиКонституціюяк акт прямої дії. Судові рішення мають грунтуватись наКонституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй. Суд безпосередньо застосовує Конституцію у разі коли правовідносини, що розглядаються судом, законом України не врегульовано.
		Рішенням від 15 травня 2019 року (далі - Рішення) Конституційний Суд України визнав неконституційними положення частини другоїстатті 26Закону №1404-VIII, у тому числі й внесені зміни, та зазначено, що втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, іншого тлумачення другого абзацу резолютивної частини Рішення Суду не може бути.
		Даним рішенням не встановлювалися будь-які права чи обов`язки осіб та на підставі цього рішення не виникли нові правовідносини. Навпаки цим рішенням констатовано, що обов`язок сплати авансового внеску, який передбачався ч.2 ст.26 Закону, суперечить Конституції України. Тобто, саме після 15 травня 2019 року (дати винесення Рішення) обов`язок сплати авансового внеску для відкриття виконавчого провадження відсутній.
		Стаття 1166ЦК України визначає загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду.
		Відповідальність держави за зобов`язаннями визначено у Главі 11 ЦК Українита ст.ст.1173-1175 ЦК України. 
		Зокрема, ст.1175ЦК України передбачає, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі в результаті прийняття органом державної влади або органом місцевого самоврядування нормативно-правового акта, що був визнаний незаконним і скасований, відшкодовується державою або органом місцевого самоврядування незалежно від вини посадових і службових осіб цих органів.
		Статтею 170 ЦК Українипередбачено, що держава здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
		Зобов`язання держави в деліктних правовідносинах виконує Державна казначейська служба України, на яку постановою Кабінету Міністрів України покладена функція по здійсненню управління наявними коштами Державного бюджету України. Відшкодування шкоди в таких випадках провадиться за рахунок коштів державного бюджету, оскільки згідно з п.п.1 пункту 3 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року № 215, реалізацію державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів здійснює Державна казначейська служба України. Відповідно до покладених завдань Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.
		Механізм виконання рішень про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначено Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженимпостановою КМУвід 03серпня 2011р.№ 845 (зі змінами та доповненнями). Згідно з п.п.3 п.35 цього Порядку передбачено, що Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету на відшкодування (компенсації) шкоди, заподіяної органом державної влади у сфері нормотворчої діяльності.
		Аналіз указаних норм свідчить про те, що положенняст.1175 ЦК Українипідлягають застосуванню тільки у випадках, коли нормативно-правовий акт органу державної влади визнається незаконним і скасовується. У випадках, коли закони чи інші нормативно-правові акти або їх окремі положення визнаються Конституційним Судом України неконституційними та у зв`язку з цим втрачають чинність, вказана норма не підлягає застосуванню.
		При цьому, положення ч.3 ст.152 Основного Закону прямо відсилається на спеціальний закон, а тому відшкодування шкоди, завданої актами і діями, що визнані неконституційними, не може здійснюватися в іншому, аніж у встановленому законом порядку.
		Проте, закон, який би встановлював порядок відшкодування державою матеріальної чи моральної шкоди, завданої актами і діями, що визнані неконституційними, на даний час не прийнятий.
		Посилання позивача на положенняст.1175ЦК України є безпідставним, оскільки вказана норма встановлює, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі в результаті прийняття органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування нормативно-правового акта, що був визнаний незаконним і скасований, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини посадових і службових осіб цих органів.
		Таким чином, вказана норма права не поширюється на спірні правовідносини, оскільки вона врегульовує відшкодування шкоди, завданої нормативно-правовим актом, що був визнаний незаконним і скасований, а не законом, визнаним неконституційним.
		У свою чергу, шкода -це будь-яке знецінення блага, що охороняється правом, тому її поділяють на майнову і немайнову. Поряд із поняттям «шкода» законодавець використовує поняття «збитки». 
		Відповідно до ст.22 ЦКзбитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода). Отже, збиткице грошова оцінка шкоди, яка має місце у разі неможливості відшкодування шкоди в натурі.
		Отже, стаття 22 ЦК Українипрактично визначає лише такий спосіб захисту, як відшкодування збитків.
		Разом з цим суд зазначає, що авансовий внесок не можна вважати збитками у розумінніст.22 ЦК України.
		До того ж, як убачається із системного аналізу змісту та суті заявлених позивачем вимог ОСОБА_3 , він просить відшкодувати йому як матеріальну шкоду, завдану самостійним виконанням 10.05.2019 року нормативного акту, що 15.05.2019 року визнаний неконституційним.
		Крім того, у суду відсутні будь-які відомості щодо завершення виконавчого провадження, у якому позивачем був сплачений авансовий внесок, що, у свою чергу, спростовує понесення ним будь-яких збитків у розумінні зазначених положень цивільного законодавства.
		Так,згідно зч.3ст.42Закону України«Про виконавчепровадження» витративиконавчого провадженняорганів державноївиконавчої службиздійснюються зарахунок коштівДержавного бюджетуУкраїни такоштів виконавчогопровадження,зазначених упунктах 2і 3частини першоїцієї статті. Витративиконавчого провадженняприватних виконавцівздійснюються зарахунок авансовоговнеску стягувача,стягнутих зборжника коштівна витративиконавчого провадження.Витрати виконавчогопровадження можутьздійснюватися приватнимвиконавцем зарахунок власнихкоштів. Розмір та видивитрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.
		На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення (ч.4 даної статті).
		За таких обставин, позивач не позбавлений можливості повернення внесених грошових коштів у порядку, визначеному Законом, у тому числі, за результатами виконавчого провадження.
		Відповідно до ч.1 ст.89ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		Відповідно до вимог ч.3ст.12ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Відповідно до вимогст.81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		Частиною 6 статті 81ЦПК України встановлено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Таким чином, оскільки спірні правовідносини не підпадають під діюст.1175 ЦК України, оскільки ця норма права підлягає застосуванню у разі визнання незаконним і скасування нормативно-правового акту, а у даному випадку визнані неконституційними окремі положенняЗакону України «Про виконавче провадження», який є законом, а спеціальний закон, який би встановлював порядок відшкодування державою матеріальної чи моральної шкоди, завданої актами, що визнані неконституційними, на даний час не прийнятий, тому позовні вимоги про відшкодування шкоди, завданої законом, що визнаний неконституційним, не підлягають задоволенню на підставі ч.3ст.152 Конституції України.
		На підставі викладеного, суд приходить до висновку що позов є безпідставним, а тому у його задоволенні потрібно відмовити.
		Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно дост. 141 ЦПК України, а тому враховуючи, що позивач був звільнений від сплати судового збору покладає їх на рахунок держави.
		На підставі викладеного та керуючись ст.ст.12, 13, 81,259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд, -
		В И Р І Ш И В:
		У задоволенні позову ОСОБА_3 доДержави Українав особіДержавної казначейськоїслужби Українипро відшкодуванняматеріальної шкоди,завданої законом,що визнанийнеконституційним - відмовити.
		Рішення суду може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду через Октябрський районний суд м.Полтави шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через відповідний суд, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		Позивач: ОСОБА_3 , адреса: АДРЕСА_1 .
		Представники позивача:
		ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_2 .
		ОСОБА_7 , адреса: АДРЕСА_3 .
		Відповідач: Держава Україна в особі Державної казначейської служби України, адреса: вул. Бастіонна, 6, м.Київ.
		Повний текст рішення виготовлено 12.06.2020 року.
		Суддя Октябрського 
		районного судум.Полтави  Троцька А.І.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...