Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 685/1373/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про спадкове право.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 19.06.2020. Забезпечено надання загального доступу: 19.06.2020.
Дата набрання законної сили: 18.06.2020
Номер судового провадження: 61-39844ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		18 червня 2020 року
		м. Київ
		справа № 685/1373/17
		провадження № 61-39844св18
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 , 
		відповідачі: ОСОБА_2 , Великолазучинська сільська рада,
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області,
		позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_2 ,
		відповідачі за зустрічним позовом: ОСОБА_1 , Великолазучинська сільська рада,
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області,
		розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 05 березня 2018 року у складі судді Бурлак Г. І. та постанову Апеляційного суду Хмельницької області від 29 травня 2018 року у складі колегії суддів: Янчук Т. О., Купельського А. В., Спірідонової Т. В.,  
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовних вимог
		У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , Великолазучинської сільської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, просила визнати недійсним державний акт на право приватної власності на землю від 15 грудня 1999 року серії І-ХМ № 008135, зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю за № 139, виданий Великолазучинською сільською радою Теофіпольського району Хмельницької області на ім`я ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		Позов мотивований тим, що  ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 3,11 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Великолазучинської сільської ради Теофіпольського району (державний акт на право приватної власності на землю серії ІV-ХМ № 006515 виданий 15 грудня 1999 року), яку протягом семи років самостійно обробляє та за яку сплачує податки. Вказану земельну ділянку позивач отримала як член Колективного сільськогосподарського підприємства «Лазучинська селянська спілка» (далі - КСП «Лазучинська селянська спілка») відповідно до сертифіката на право приватної власності на земельну частку (пай) серії ХМ № 0327011, виданого 25 січня 1997 року Теофіпольською районною державною адміністрацією.
		Влітку 2017 року позивачу стало відомо, що на підставі рішення Теофіпольського районного суду від 23 червня 2017 року за відповідачем ОСОБА_2 визнано право власності на земельну ділянку площею 3,11 га, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Великолазучинської сільської ради, в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . 
		Земельна ділянка, перебуває у власності ОСОБА_3 на підставі державного акта на право власності на землю серії І-ХМ № 008135 від 15 грудня 1999 року за № 139, є однією і тією ж земельною ділянкою, яка була надана позивачу. В державних актах серії ІV-ХМ № 006515 та серії І-ХМ № 008135 площа земельної ділянки становить однаковий розмір 3,11 га, конфігурація земельної ділянки, її межі та межування із сусідніми земельними ділянками є абсолютно ідентичними, що свідчить про те, що на земельну ділянку, запроєктовану в схемі розподілу земельних ділянок за НОМЕР_9, Великолазучинською сільска рада видала два державні акти на право власності на землю: на ім`я позивача ( ОСОБА_1 ) та на ім`я ОСОБА_3 . 
		ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , не була включена до списку колгоспників, який додавався до державного акта на право колективної власності на землю, на її ім`я не видавався сертифікат на право приватної власності на земельну частку (пай), а тому державний акт на право приватної власності на землю від 15 грудня 1999 року серії І -ХМ № 008135, зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю за № 139, виданий Великолазучинською сільською радою Теофіпольського району Хмельницької області на ім`я ОСОБА_3 з порушенням вимог законодавства.
		У жовтні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , Великолазучинської сільської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, просив державний акт на право приватної власності на земельну ділянку від 15 грудня 1999 року, виданий на ім`я ОСОБА_1 , визнати недійсним.
		Зустрічний позов мотивований тим, що державний акт від 15 грудня 1999 року серії           ІV -ХМ № 006515, виданий на ім`я ОСОБА_1 підроблений, з огляду на те, що у ньому немає підпису голови сільської ради, він підписаний землевпорядником, який не мав права підпису, печатка поставлена така, якої у 1999 році ще не було.
		У грудні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до відповідачів, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору,- Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом після смерті матері.
		Позов мотивований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_3 . До складу спадкового майна входить земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розміром 3,11 га, розташована на території Великолазучинської сільської ради. На вказану земельну ділянку був виготовлений на ім`я матері державний акт серії І-ХМ № 008135 на право власності на земельну ділянку, однак він був втрачений, тому у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документа нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку. Просив визнати за ним право власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом після смерті матері.
		Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій 
		Рішенням Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 05 березня 2018 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Хмельницької області від 29 травня 2018 року, позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано недійсним державний акт на право приватної власності на землю від 15 грудня 1999 року серії       І -ХМ № 008135 на ім`я ОСОБА_3 на земельну ділянку під номером 157 площею 3,11 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Великолазучинської сільської ради Теофіпольського району Хмельницької області. Вирішено питання судових витрат. У позовах ОСОБА_2 відмовлено.
		Суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, обгрунтовано виходив з того, що ОСОБА_1 була зазначена в списку членів КСП «Лазучинської селянської спілки» та пенсіонерів з їх числа, які раніше працювали в господарстві та залишилися його членами, в додатку 1 до державного акта № 009, в протоколі розподілу земельних часток (паїв) від 09 грудня 1999 року саме їй виділено земельну ділянку за НОМЕР_9, саме на її ім`я виданий сертифікат на право на земельну частку (пай), суду не надано доказів, що до вказаних списків була включена ОСОБА_3 , крім того, на момент розподілу земельних часток (паїв) вона вже померла і їй не могла бути розподілена земельна ділянка НОМЕР_9 . Суд також дійшов висновку, що у додатку 1 до рішення № 2 Великолазучинської сільської ради від 09 грудня 1999 року за № 142 помилково вказане ім`я « ОСОБА_4 », а має бути вказане ім`я « ОСОБА_5 », тому державний акт на право приватної власності на землю від 15 грудня 1999 року серії І -ХМ № 008135 виданий безпідставно і є недійсним.
		У зустрічному позові про визнання недійсним державного акта на право приватної власності від 15 грудня 1995 року серії  IV -XM № 006515 відмовлено, оскільки обов`язок належного заповнення бланку державного акта та його реєстрація покладений Інструкцією на відповідні органи, а не на власника земельної ділянки, і визнання державного акта на ім`я ОСОБА_1 недійсним з тих підстав, що бланк не підписаний головою сільської ради та він не записаний в книзі реєстрації державних актів, є недопустимим.
		У зустрічному позові про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом відмовлено, оскільки відповідно до витягу із Спадкового реєстру та довідки нотаріуса від 10 травня 2017 року після смерті ОСОБА_3 заведено спадкову справу, спадкоємцем за законом є її син ОСОБА_2 (а. с. 164,165). Згідно з публікацією в газеті «Життя Теофіпольщини» державний акт серії І-ХМ № 008135 на ім`я ОСОБА_3 втрачено. 16 травня 2017 року державний нотаріус відмовив у вчиненні нотаріальних дій у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на земельну ділянку (постанова про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину). Оскільки в судовому засіданні встановлено, що державний акт серії І-ХМ № 008135 на ім`я ОСОБА_3 виданий без належних правових підстав, і він є недійсним, то немає підстави для визнання за ОСОБА_2 права власності в порядку спадкування на земельну ділянку, зазначену у вказаному державному акті.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги 
		11 липня 2018 року ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення суду першої та постанову суду апеляційної інстанцій, просив їх скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції. 
		Рух справи в суді касаційної інстанції
		03 вересня 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за вказаною касаційною скаргою.
		У вересні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
		Згідно з розпорядженням Верховного Суду від 13 квітня 2020 року № 1024/0/226-20 «Про призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи», відповідно до пунктів 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30 (зі змінами та доповненнями), та рішенням зборів суддів Касаційного цивільного суду від 02 квітня 2020 року № 1 «Про заходи, спрямовані на належне здійснення правосуддя» доповідачем у справі відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено суддю Олійник А. С.
		Аргументи учасників справи
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не встановили всіх фактичних обставин справи.
		Право власності виникає з моменту реєстрації цього права. На час видачі державного акта на землю така реєстрація здійснювалась в книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю, в якій міститься запис про реєстрацію державного акта № І-ХМ № 008135 на ім`я ОСОБА_3 .
		Державний акт є правоустановлюючим документом, який видається на підставі рішення відповідного органу місцевого самоврядування, тому вимога про скасування державного акта на право приватної власності на земельну ділянку є похідною й залежить від доведеності незаконності рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого виданий оспорюваний державний акт.
		Суди не звернули уваги, що рішення про передачу ОСОБА_1 у приватну власність спірної земельної ділянки не приймалось, а рішення Великолазучинської сільської ради від 09 грудня 1999 року про передачу спірної ділянки ОСОБА_3 не оскаржувалось.
		Суди помилково зазначали, що ОСОБА_3 не мала права отримувати земельну ділянку, оскільки на момент передання державного акта КСП «Лазучинської селянської спілки» уже померла. На момент прийняття рішення Великолазучинської сільської ради від 24 травня 1995 року № 3 про передання у колективну власність землі на території с. В. Лазучин ОСОБА_3 була членом колективного сільськогосподарського підприємства. Згідно з книгою технічної документації з передачі земельних часток в натурі з виготовленням державних актів на право приватної власності на землю є додаток 1 до рішення  Великолазучинської сільської ради від 09 грудня 1999 року № 2 - список громадян, яким передаються у приватну власність земельні частки (паї), згідно з яким ОСОБА_3 отримала право власності на земельну ділянку розміром 3,11 га.
		Суди не звернули уваги, що згідно з архівною копією державного акта на право приватної власності на землю від 15 грудня 1999 року серії І -ХМ № 008135, в книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю зареєстровано за № 139 за ОСОБА_3 .
		Архівної копії державного акта на ім`я ОСОБА_1 немає.
		Право на отримання земельної ділянки не було предметом спору.
		ОСОБА_3 пропустила строк звернення до суду з позовом про визнання недійсним державного акта.     
		Аргументи інших учасників справи
		У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_3 просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін. 
		ОСОБА_2 у касаційній скарзі наводить ті самі підстави для скасування рішення, які були предметом судового розгляду в суді апеляційної інстанції. Скаржник не спростовує висновків суду першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми закону.
		У відзиві на касаційну скаргу Великолазучинська сільська рада просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін. Під час розгляду в суді апеляційної інстанції сільська рада надала список громадян Великолазучинської сільської ради, які померли до 01 грудня 1995 року, тобто до моменту отримання підприємством державного акта на право колективної власності на землю. На жодного із померлих не було виготовлено державного акта на право приватної власності на землю. Державний акт на ім`я ОСОБА_3 не міг бути виготовлений, оскільки вона померла ІНФОРМАЦІЯ_1 і з цього моменту припинилася її правоздатність і членство у будь-якому сільськогосподарському підприємстві.
		У поясненні на касаційну скаргу Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області зазначило, що відповідно до списку осіб, що додавався до державного акта на право колективної власності на землю, виданого КСП «Лазучинська селянська спілка» Теофіпольського району Хмельницької області 01 грудня 1995 року, ОСОБА_1 включена під № 9, оскільки була працюючим членом КСП «Лазучинська селянська спілка». ОСОБА_3 до зазначеного списку включена не була.
		На ім`я ОСОБА_1 виданий сертифікат від 25 січня 1997 року серії                  ХМ № 03257011 . На ім`я ОСОБА_3 сертифікат на право приватної власності на землю не видавався.
		Рішенням Великолазучинської сільської ради від 09 грудня 1999 року № 2 затверджено проєкт організації території та відведення земельних часток (паїв) і передання їх у приватну власність співвласникам ТОВ «Великий Лазучин», додано список громадян, яким у приватну власність передаються земельні частки (паї) на території ТОВ «Великий Лазучин» с. В. Лазучин Теофіпольського району Хмельницької області. У списку під № 142 зазначено ім`я ОСОБА_3 . Водночас у протоколі розподілу земельних часток (паїв) між співвласниками ТОВ «Великий Лазучин» від 09 грудня 1999 року під № 9 стоїть підпис ОСОБА_1 , виданий сертифікат № 0327011.
		Державний акт на право приватної власності на землю від 15 грудня 1999 року            серії І -ХМ № 008135  на ім`я ОСОБА_3 виданий після її смерті.
		Позиція Верховного Суду
		Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).
		Касаційна скарга у цій справі подана у червні 2018 року, а тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ.
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
		Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, обговоривши доводи касаційної скарги, відзивів на касаційну скаргу Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		Суди встановили, що спір виник щодо земельної ділянки площею 3,11 га, що знаходилась у КСП «Лазучинська селянська спілка» на території Великолазучинської сільської ради Теофіпольського району Хмельницької області. З копій державних актів серії ІV-ХМ № 006515 та серії І-ХМ № 008135 відомо, що площа земельної ділянки становить однаковий розмір 3,11 га, конфігурація земельної ділянки, її межі та межування із сусідніми земельними ділянками є абсолютно ідентичними, тобто на земельну ділянку, запроєктовану в схемі розподілу земельних ділянок за НОМЕР_9, Великолазучинська сільська рада видала два державні акти на право власності на землю, - на ім`я ОСОБА_1 та на ім`я ОСОБА_3 .
		01 грудня 1995 року КСП «Лазучинська селянська спілка» видано державний акт на право колективної власності на землю серії ХМ 009 (т. 1, а. с.135,136). Відповідно до додатку 1, до цього державного акта, а саме списку громадян - членів колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу або товариства, ОСОБА_1 включена за № 11 (т. 1, а. с. 256), також вона значиться під за № 11 у списку членів КСП «Лазучинської селянської спілки» та пенсіонерів з їх числа, які раніше працювали в господарстві та залишилися його членами (т. 1, а. с. 22).
		12 червня 1997 року ОСОБА_1 видано сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ХМ № 0327011 (т. 1, а. с. 121). У списку власників сертифікатів на земельні частки (паї) ОСОБА_1 вказана за № 11, також за № 10 зазначена ОСОБА_1 у книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай).
		Згідно з протоколом зборів співвласників паїв від 09 грудня 1999 року № 1 прийнято рішення про розподіл земельних часток (паїв) між співвласниками ТОВ «Великий Лазучин» шляхом жеребкування відкритими номерами і посімейно, за № 11 зазначена ОСОБА_1 та проставлений її підпис, вказана земельна ділянка НОМЕР_9 , площа земельних часток (паїв) - 3,11 га (т. 1, а. с. 130-133, 30).
		Відповідно до розписки спеціаліста районного відділу земельних ресурсів Великолазучинської сільської ради, він здав сертифікат на право на земельну частку (пай) ОСОБА_1 (у списку за № 2) взамін виданих державних актів на право приватної власності на землю (т. 1, а. с. 142).
		ОСОБА_1 15 грудня 1999 року Великолазучинська сільська рада видала державний акт на право приватної власності на землю серії ІV-ХМ № 006515 на земельну ділянку площею 3,11 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Великолазучинської сільської ради Теофіпольського району. В державному акті зазначено номер земельної ділянки 157 та вказано, що державний акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 139. 16 лютого 2015 року на підставі цього державного акта у Державному земельному кадастрі за ОСОБА_1 зареєстроване право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 6824780500:03:001:0117 (т. 1, а. с. 11).
		Рішенням VII сесії Великолазучинської сільської ради XXIІІ скликання від 28 грудня 1999 року № 2  «Про затвердження проєкту організації території та відведення земельних часток (паїв) і передачу їх у приватну власність співвласникам ТОВ «Великий Лазучин» затверджено проєкт організації території та відведення земельних часток (паїв) в натурі. Передано у приватну власність для товарного сільськогосподарського виробництва земельні ділянки співвласникам згідно додатку 1. 
		До цього рішення розроблений додаток 1 - список громадян, яким передаються у приватну власність земельні частки (паї) на території ТОВ «Великий Лазучин» с. Великий Лазучин Теофіпольського району Хмельницької області, в якому за № 142 зазначено ім`я ОСОБА_3 , в каталозі координат поворотних точок земельних часток (паїв) щодо земельної ділянки НОМЕР_9 вказано « ОСОБА_3 ».
		Згідно зі свідоцтвом про смерть ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		Відповідно до архівної копії державного акта на право приватної власності на землю від 15 грудня 1999 року серії І- ХМ № 008135 цей, державний акт виданий на ім`я ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 3,11 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Великолазучинської сільської ради Теофіпольського району Хмельницької області за НОМЕР_9; в державному акті вказано, що він зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю за № 139.
		Рішенням Теофіпольського районного суду від 22 листопада 2016 року встановлено факт, що ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Великий Лазучин Теофіпольського району Хмельницької області, є матір`ю ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у с. Великий Лазучин Теофіпольського району Хмельницької області.
		Згідно з витягом про реєстрацію у Спадковому реєстрі 12 травня 2017 року зареєстровано спадкову справу № 60632109, спадкодавець - ОСОБА_3 , дата смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		Постановою від 16 травня 2017 року приватний нотаріус Теофіпольського районного нотаріального округу Хмельницької області відмовив ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документа на земельну ділянку, що знаходиться на території Великолазучинської сільської ради Теофіпольського району Хмельницької області та належала спадкодавцеві.
		Оголошення про втрату державного акта серії І-ХМ № 008135, виданого на ім`я ОСОБА_3 , та визнання цього акта недійсним опубліковане на сторінці 7 газети «Життя Теофіпольщини» від 18 травня 2017 року № 39-40.
		 
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. 
		Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		Відповідно до частини першої статті 22 ЗК Української РСР 1990 року (в редакції, яка була чинною на час видачі спірного державного акта) (далі - ЗК Української РСР 1990 року) право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.
		Згідно зі статтею 23 ЗК Української РСР 1990 року право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян. Форми державних актів затверджуються Верховною Радою України. 
		Оскільки державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, то у спорах, пов`язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки.
		Визнання недійсними державних актів на право власності вважається законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку.
		Відповідно до пункту 2 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. 
		Видача громадянам сертифікатів на право на земельну частку (пай) єдиного в Україні зразка та їх реєстрація провадяться відповідною районною державною адміністрацією. Після видачі громадянинові державного акта на право приватної власності на земельну ділянку сертифікат на право на земельну частку (пай) повертається до районної державної адміністрації. 
		Відповідно до пункту 1.4. Інструкції про порядок складання, видачі та зберігання державних актів на право приватної власності на землю, затвердженої наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах від 04 травня 1999 року № 43  державний акт на право власності на землю видається на підставі рішення, зокрема, селищної ради.
		Згідно з частиною першою статті 549 ЦК Української РСР (в редакції на час відкриття спадщини) спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.
		До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
		Доводи касаційної скарги про набуття матір`ю позивача - ОСОБА_3   у власність спірної земельної ділянки, а також, що рішення про передачу ОСОБА_1 у приватну власність спірної земельної ділянки не приймалось, а рішення Великолазучинської сільської ради від 09 грудня 1999 року про передачу спірної ділянки ОСОБА_3 не оскаржувалось, не спростовують висновки судів про задоволення первісного позову з огляду на встановлені обставини справи.
		Суди встановили, що спір виник щодо земельної ділянки площею 3,11 га, що знаходиться на території Великолазучинської сільської ради Теофіпольського району Хмельницької області. Її межі та межування із сусідніми земельними ділянками є абсолютно ідентичними, яка запроєктована в схемі розподілу земельних ділянок за НОМЕР_9. На спірну земельну ділянку Великолазучинська сільська рада видала два державні акти: серії І  V -ХМ № 006515 на ім`я ОСОБА_1 та серії                                       І-ХМ № 008135 на ім`я ОСОБА_3 .
		Суди встановили, що ОСОБА_1 набула право на земельну ділянку під час розпаювання КСП «Лазучинська селянська спілка» як його член, була включена до списку громадян - членів колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу або товариства, яким є додаток 1 до державного акта від 01 грудня 1995 року № 9, на її ім`я виданий сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ХМ № 0327011, а замість нього виданий державний акт серії ІV-ХМ № 006515 від 15 грудня 1999 року, її право власності зареєстроване у 2015 році в державному реєстрі, тому вона довела належними та допустимими доказами про порушення її права неправомірно виданим державним актом серії І-ХМ № 008135  від 15 грудня 1999 року.  
		Перевіряючи підстави набуття права власності на спірну земельну ділянку, суди дійшли обгрунтованого висновку про визнання державного акта серії І-ХМ № 008135 на ім`я ОСОБА_3 недійсним, оскільки вона мала право за життя отримати земельну ділянку під час розпаювання КСП «Лазучинська селянська спілка», проте померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , до отримання КСП «Лазучинська селянська спілка» державного акта на право колективної власності на землю від 01 грудня 1995 року. У зв`язку зі смертю припинено її членство у КСП «Лазучинська селянська спілка», отже і право на одержання земельної ділянки. Тому ОСОБА_3 обгрунтовано не було включено до списку громадян - членів колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу або товариства, яким є додаток 1 до державного акта від 01 грудня 1995 року № 9. Як наслідок державний акт серії І- ХМ № 008135 від 15 грудня 1999 року на ім`я ОСОБА_3 виданий неправомірно.
		Верховний Суд зазначає, що позивач ОСОБА_2   мав довести, що правовласності на земельну ділянку, яке він просить визнати за ним у порядку спадкуванняза законом після смерті матері,  його мати набула за життя.
		Головним критерієм для одержання права на земельну частку (пай) є факт членства громадянина в колективному сільськогосподарському підприємстві на момент реєстрації державного акта на право колективної власності на землю.
		Аналогічний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 10 січня 2019 року у справі № 696/1268/16-ц (провадження № 61-7892св18), від 07 березня 2020 року у справі № 396/1683/18-ц (провадження № 61-9879св19), від  20 травня 2020 року, справа № 294/1094/17, провадження № 61-43354св18.
		Згідно зі встановленими обставинами справи мати позивача ОСОБА_2 померла до отримання КСП «Лазучинська селянська спілка» державного акта про право колективної власності на землю, в списках осіб, які мають право на земельну частку (пай) відсутня.
		Оскільки ОСОБА_3 на час ухвалення рішення Великолазучинської сільської ради від 09 грудня 1999 року про передачу спірної ділянки, як і на час видачі державного акта від 01 грудня 1995 року серії ХМ № 9 на право колективної власності вже померла ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), вона не набула прав на земельну частку (пай) для передачі їх спадкоємцю.
		Отже, померла  ІНФОРМАЦІЯ_1  ОСОБА_3 за життя не набула права власності на спірну земельну ділянку, їй не видавався сертифікат на право на земельну частку (пай), а державний акт від 15 грудня 1999 року серії І-ХМ № 008135 на її ім`я виданий неправомірно, суди дійшли вмотивованого рішення про відмову в позові про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом після смерті матері.  
		Доводи касаційної скарги про те, що  ОСОБА_1 пропустила строк звернення до суду з позовом про визнання недійсним державного акта, є необгрунтованими. 
		Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України перебіг строку позовної давності починається від дня, коли особа довідалася та могла довідатися про порушення свого права або про особу яка його порушила. 
		Суди встановили, що про порушення свого права позивач ОСОБА_1 дізналася в серпні 2017 року, оскільки 01 серпня 2017 рокуправо власності на земельну ділянку під таким самим кадастровим номером, як і належна їй земельна ділянка,  зареєстроване за ОСОБА_6 (а. с.125),  отже саме з цієї дати починається перебіг позовної давності.
		Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
		Інші доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів, зводяться до власного тлумачення норм матеріального права та переоцінки доказів у справі, а встановлення обставин справи і перевірка їх доказами не належить до компетенції суду касаційної інстанції.
		Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень без змін.
		Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. 
		Оскільки в цьому випадку оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, то розподіл  судових витрат Верховний Суд не здійснює.
		Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргуОСОБА_2 залишити без задоволення.
		Рішення Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 05 березня 2018 року та постанову Апеляційного суду Хмельницької області від 29 травня 2018 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Судді:                                                                                                             А. С. Олійник
		  О. В. Ступак 
		   Г. І. Усик

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...