Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 357/13182/18 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них; завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи, крім відшкодування шкоди на виробництві.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 21.06.2020. Забезпечено надання загального доступу: 22.06.2020.
Дата набрання законної сили: 03.06.2020
Номер судового провадження: 61-12202ск19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова                                     
		Іменем України                           
		03 червня 2020 року
		м. Київ
		справа № 357/13182/18
		провадження № 61-12202св19
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Синельникова Є. В.,
		суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., 
		Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
		 
		учасники справи:
		позивач -  ОСОБА_1 ,
		відповідач - Російська Федерація,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 листопада 2018 року, постановлену суддею Кошель Б. І., та постанову Київського апеляційного суду від 21 травня 2019 року, прийняту колегією у складі суддів: Рейнарт І. М., Кирилюк Г. М., Семенюк Т. А.,
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовних вимог
		У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Російської Федерації про відшкодування моральної шкоди.
		В обґрунтування позову вказала, що її чоловік ОСОБА_2 , загинув під час виконання обов`язку військової служби на території Донецької області 02 лютого 2015 року внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.
		Просила суд стягнути із Російської Федерації на свою користь на відшкодування моральної шкоди 1 916 400 грн, що еквівалентно 60 000 євро за офіційним курсом Національного банку України на день подання позову.
		Короткий зміст ухвали суду першої інстанції 
		Ухвалою Білоцерківського районного суду Київської області від 13 листопада 2018 року на підставі пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України відмовлено у відкритті провадження у справі.
		Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд виходив з того, що позовна заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства у судах України.
		При цьому суд, не піддаючи сумніву той факт, що Російська Федерація є державою-агресором відносно України і внаслідок збройної агресії Російської Федерації має місце тимчасова окупація частини території України, дійшов висновку, що Російська Федерація як держава, користується судовим імунітетом та не може бути учасником справи у суді загальної юрисдикції держави Україна без явно вираженої або мовчазної згоди, висловленої через уповноважених на це її органів чи посадових осіб.
		У разі відсутності такої згоди рішення національних судів України можуть не визнаватися Російською Федерацією, а відповідно не будуть виконуватися, що не призведе до реального захисту та відновлення прав позивача.
		Короткий зміст постанови  суду апеляційної інстанції
		Постановою Київського апеляційного суду від 21 травня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, а ухвалу Білоцерківського районного суду Київської області від 13 листопада 2018 року залишено без змін.
		Апеляційний суд погодився із висновком суду першої інстанції про те, що позовна заява не підлягає розгляду у судах в порядку цивільного судочинства.
		Крім того, апеляційний суд вказав, що випадки, зазначені у частині четвертій статті 79 Закону України «Про міжнародне приватне право», не можуть бути підставою для відкриття провадження у справі, оскільки застосування реторсії - правомірних обмежувальних заходів у відповідь на аналогічні заходи іншої держави, належить до повноважень Кабінету Міністрів України.
		Посилання в апеляційній скарзі на те, що Російська Федерація, як держава-агресор, грубо порушує норми та принципи Статуту ООН, Загальної декларації прав людини, Будапештський меморандум та інші міжнародні договори, апеляційний суд вважав такими, що не дають підстав для недотримання Україною визнаних нею міжнародних договорів та Закону України «Про міжнародне приватне право».
		Крім того, на даний час не прийнято ні міжнародного, ні внутрішнього документу, який би позбавив судового імунітету Російську Федерацію, як державу-агресора по відношенню до України.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги 
		У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Білоцерківського районного суду Київської області від 13 листопада 2018 року та постанову Київського апеляційного суду 
		від 21 травня 2019 року і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції та рух справи у Верховному Суді
		Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		Ухвалою Верховного Суду від 12 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи 
		№ 357/13182/18 з Білоцерківського міськрайонного суду Київської області.
		У серпні 2019 року матеріали справи № 357/13182/18 надійшли до Верховного Суду.
		Ухвалою Верховного Суду від 28 серпня 2019 року касаційне провадження у справі № 357/13182/18 було зупинено до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 265/6582/16-ц.
		Ухвалою Верховного Суду від 20 грудня 2019 року касаційне провадження у справі поновлено.
		Ухвалою Верховного Суду від 30 березня 2020 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
		Ухвалою Верховного Суду від 15 квітня 2020 року справу № 357/13182/18 передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
		Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 28 квітня 2020 року цивільну справу № 357/13182/18 повернуто на розгляд Верховного Суду у складі відповідної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду.
		Аргументи учасників справи
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		Касаційна скарга мотивована помилковістю висновків судів попередніх інстанцій про те, що спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства в судах України.
		Заявник вказує на неврахування судами, що частиною другою статті 2 
		ЦК України визначено, що учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.
		На думку заявника, суди помилково послались на Віденську конвенцію про дипломатичні зносини від 18 квітня 1961 року, стороною якої є Україна та Положення про дипломатичні представництва та консульські установи іноземних держав в Україні, затвердженого Указом Президента України
		від 10 червня 1993 року № 198/93, яка надає імунітет лише дипломатичним представництвам і консульським установам іноземних держав, а не самим іноземним державам.
		Також вказує на неврахування судами попередніх інстанцій статті 11 Європейської конвенції про імунітет держави ЕТS № 74 від 16 травня 
		1972 року (країна-учасник Російська Федерація з 28 лютого 1996 року) та статті 12 Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності, прийнятої резолюцією 59/38 Генеральної Асамблеї ООН від 02 грудня 
		2004 року.
		Крім того зазначала, що апеляційний суд безпідставно відмовив у задоволенні заяви про відвід колегії суддів та клопотання про перенесення судового засідання у зв`язку із зайнятістю адвоката, який представляв інтереси позивача, в іншій справі.
		Відзив на касаційну скаргу у встановлений судом строк не подано
		Фактичні обставини справи 
		Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області 
		від 18 січня 2018 року у цивільній справі № 357/8179/16-ц за заявою 
		 ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Міністерство соціальної політики України, Російська Федерація, про встановлення факту, що має юридичне значення, заяву ОСОБА_1 задоволено та встановлено юридичний факт загибелі ОСОБА_2 при виконані обов`язку військової служби 02 лютого 2015 року на території Донецької області в селі Рідкодуб, внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.
		07 листопада 2018 року ОСОБА_1 подала до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області позов до Російської Федерації, про відшкодування моральної шкоди завданої внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України. Просила суд стягнути із Російської Федерації на свою користь моральну шкоду у розмірі 1 916 400 грн, що є еквівалентом 60 000 євро за офіційним курсом Національного банку України.
		Мотивувальна частина 
		Позиція Верховного Суду
		Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України (в редакції Кодексу на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права 
		Відповідно до вимог частини першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15 квітня 2014 року № 1207-VII визначається статус території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії Російської Федерації, встановлюється особливий правовий режим на цій території, визначаються особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб.
		Частиною четвертою статті 2 Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» визначено, що відповідальність за матеріальну чи нематеріальну шкоду, завдану Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації, покладається на Російську Федерацію відповідно до принципів і норм міжнародного права.
		Порядок урегулювання приватноправових відносин, які хоча б через один із своїх елементів пов`язані з одним або кількома правопорядками, іншими, ніж український правопорядок, встановлює Закон України «Про міжнародне приватне право», який застосовується до таких питань, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом.
		Стаття 79 Закону України «Про міжнародне приватне право» встановлює судовий імунітет, відповідно до якого пред`явлення позову до іноземної держави, залучення іноземної держави до участі у справі як відповідача або третьої особи, накладення арешту на майно, яке належить іноземній державі та знаходиться на території України, застосування щодо такого майна інших засобів забезпечення позову і звернення стягнення на таке майно можуть бути допущені лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законом України.
		Як передбачено частиною четвертою статті 79 Закону України «Про міжнародне приватне право», у тих випадках, коли в порушення норм міжнародного права України, її майну або представникам в іноземній державі не забезпечується такий же судовий імунітет, який згідно з частинами першою та другою цієї статті забезпечується іноземним державам, їх майну та представникам в Україні, Кабінетом Міністрів України може бути вжито до цієї держави, її майна відповідних заходів, дозволених міжнародним правом, якщо тільки заходів дипломатичного характеру не достатньо для врегулювання наслідків зазначеного порушення норм міжнародного права.
		Таким чином, Закон України «Про міжнародне приватне право» встановлює судовий імунітет щодо іноземної держави за відсутності згоди компетентних органів цієї держави на залучення її до участі у справі у національному суді іншої держави, зокрема в якості відповідача.
		Найважливішою ознакою для держави є суверенітет, оскільки саме суверенітет становить основну відправну засаду для її правосуб`єктності. Суверенітет держави має вияв у двох сферах внутрішній та зовнішній. У зовнішній сфері суверенітет означає незалежність, самостійність і непідпорядкованість держави іншим державам.
		У міжнародному приватному праві під імунітетом розуміють непідлеглість однієї держави законодавству та юрисдикції іншої. Імунітет ґрунтується на суверенітеті держав, їх рівності та означає, що жодна з них не може здійснювати свою владу над іншою державою, її органами, майном. Це принцип вилучення держави та її органів з-під юрисдикції іншої держави. Судовий імунітет полягає в непідсудності держави без її згоди судам іншої держави.
		Таким чином, бути відповідачем в судах іншої держави кожна суверенна держава може тільки з її явно вираженої або мовчазної згоди, висловленої через уповноважених на це осіб.
		Зі змісту позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Російської Федерації про відшкодування моральної шкоди.
		Суди попередніх інстанцій правомірно, з посиланням на відповідні норми законодавства, вказали на те, що іноземна держава має в Україні судовий імунітет, а отже необхідна наявність її згоди висловленої через уповноважених осіб або компетентні органи на участь у цивільній справі в якості відповідача.
		Разом з цим статтею 4 ЦПК України закріплено право кожної особи в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
		Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (а отже, і рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості).
		Відмовивши у відкритті провадження у справі безпосередньо після надходження позовної заяви, суд першої інстанції не звернув уваги на вказані особливості участі іноземної держави у цивільній справі в якості відповідача та в порушення наведених норм права перед вирішенням питання про відкриття провадження у справі не надіслав відповідачу позовну заяву із додатками і не з`ясував, чи наявна згода Російської Федерації, висловлена через уповноважених осіб або компетентні органи, на розгляд даного спору в судах України. 
		З`ясування цього питання має істотне значення, оскільки від нього залежить, чи має суд право здійснювати подальші процесуальні дії. 
		За відсутності такої згоди іноземна держава не може одержати правового статусу відповідача в цивільному процесі України.
		Усунути вказані недоліки, враховуючи повноваження Верховного Суду та межі розгляду справи судом касаційної інстанції (стаття 400 ЦПК України) на стадії касаційного перегляду неможливо.
		До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд в постанові від 13 травня 2020 року у цивільній справі № 711/17/19 (провадження № 61-10776св19).
		Частиною четвертою статті 406 та частиною шостою статті 411 ЦПК України передбачено, що у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції. Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
		У зв`язку з допущеними судами попередніх інстанцій порушеннями норм процесуального права, які призвели до вирішення питання про відкриття провадження у справі без урахування особливостей участі іноземної держави у цивільній справі в якості відповідача, оскаржувані судові рішення необхідно скасувати і направити справу для вирішення питання про відкриття провадження у справі до суду першої інстанції.
		Керуючись статтями 400, 406, 409, 411, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
		Ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області 
		від 13 листопада 2018 року та постанову Київського апеляційного суду 
		від 21 травня 2019 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції зі стадії відкриття провадження у справі.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		  Головуючий   Судді:  Є. В. Синельников   О. М. Осіян   Н. Ю. Сакара   С. Ф. Хопта   В. В. Шипович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...