Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 740/2536/17 : Окремі процесуальні питання; Заява про роз’яснення судового рішення.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 21.06.2020. Забезпечено надання загального доступу: 22.06.2020.
Дата набрання законної сили: 11.06.2020
Номер судового провадження: 51-634км19
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12016270180000831

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова 
		Іменем України 
		18 червня 2019 року
		м. Київ
		справа № 740/2536/17
		провадження № 51-634 км 19
		Колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:
		головуючого   ОСОБА_1 ,
		суддів:  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		при секретарі ОСОБА_4 ,
		за участю прокурора ОСОБА_5 ,
		захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
		в режимі відеоконференції 
		засуджених  ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 
		розглянувши у судовому засіданні кримінальне провадження (об`єднане), внесене до ЄРДРза № № №12016270180000831, 12016270180002001 за обвинуваченням 
		ОСОБА_8 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м. Ніжин Чернігівської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, 
		у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 187, ч. 1 ст. 119 КК України, 
		ОСОБА_9 ,  ІНФОРМАЦІЯ_2 , який народився в м. Ніжин Чернігівської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , раніше не судимого, 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, 
		ОСОБА_10 ,  ІНФОРМАЦІЯ_3 , який народився в м. Ніжин Чернігівської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 , раніше не судимого, 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, 
		за касаційною скаргою захисника  ОСОБА_6 в інтересах засудженого  ОСОБА_9 на вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 30 травня 2018 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 5 листопада 2018 року.
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами 
		першої та апеляційної інстанцій обставини
		Вироком Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 30 травня 2018року засуджено:
		ОСОБА_8 за: 
		- ч. 1 ст. 119 КК України на 3 роки позбавлення волі;
		- ч. 2 ст. 187 КК України на 7 років позбавлення волі із конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.
		На підставі ст. 70 КК України шляхом часткового складання призначених покарань, ОСОБА_8 остаточно призначено покарання 7 років 6 місяців позбавлення волі із конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.
		Строк покарання ОСОБА_8 ухвалено рахувати з 28 вересня 2016 року.
		Відповідно до ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_8 в строк відбуття покарання строк попереднього ув`язнення за період з 28 вересня 2016 року по 20червня 2017 року включно із розрахунку 1 день попереднього ув`язнення за 2 дні позбавлення волі; а з 21 червня 2017 року із розрахунку 1 день попереднього ув`язнення за 1 день позбавлення волі;
		ОСОБА_10 за ч. 2 ст. 187 КК України на 7 років позбавлення волі із конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.
		Строк покарання ОСОБА_10 ухвалено рахувати з 15 травня 2017 року.
		Відповідно до ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_10 в строк покарання строк попереднього ув`язнення за період з 15 травня 2017 року по 20 червня 2017року включно із розрахунку 1 день попереднього ув`язнення за 2 дні позбавлення волі; а з 21 червня 2017 року із розрахунку 1 день попереднього ув`язнення за 1 день позбавлення волі;
		ОСОБА_9 за ч. 2 ст. 187 КК України на 7 років позбавлення волі із конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.
		Строк покарання ОСОБА_9 ухвалено рахувати з 9 грудня 2016 року.
		Відповідно до ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_9 в строк покарання строк попереднього ув`язнення за період з 9 грудня 2016 року по 20 червня 2017року включно із розрахунку 1 день попереднього ув`язнення за 2 дні позбавлення волі; з 21 червня 2017 року із розрахунку 1 день попереднього ув`язнення за 1 день позбавлення волі.
		Стягнуто з ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_11 в солідарному порядку на користь ОСОБА_12 110730,4 грн. в рахунок відшкодування матеріальних збитків та 10000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди, на користь КЛПЗ «Ніжинська центральна міська лікарня ім. М. Галицького» 1078,82 грн. в рахунок відшкодування витрат на лікування потерпілого ОСОБА_12 .
		Стягнуто з ОСОБА_8 на користь КЛПЗ «Ніжинська центральна міська лікарня ім. М. Галицького» 2499 гривень 38 коп. та на користь КЛПЗ «Чернігівська обласна лікарня» 2657,45 грн. в рахунок відшкодування витрат на лікування потерпілого ОСОБА_13 . 
		Вирішено питання судових витрат та долю речових доказів у провадженні.
		Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 5 листопада 2018 року цей вирок залишено без зміни. 
		Зараховано ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 у строк покарання строк попереднього ув`язнення з 20 червня 2017 року по 5 листопада 2018 року відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону України № 838-VІІІ від 26 листопада 2015 року) з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі. 
		Судові рішення щодо ОСОБА_8 та ОСОБА_10 в касаційному порядку не оскаржуються.
		За вироком суду, ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 визнано винуватими у тому, що вони 31 травня 2016 року, приблизно о 3 годині 8 хвилин, попередньо змовившись між собою з метою заволодіння грошовими коштами, в приміщенні кафе «Гангстер Паб», що по вул. Московській, 1 м. Ніжин Чернігівської області, здійснили напад на ОСОБА_12 , витягнули його із-за столику вказаного кафе, повалили його на підлогу, після чого ОСОБА_10 та ОСОБА_8 нанесли йому удари в область голови та тулубу, спричинивши ОСОБА_12 легкі тілесні ушкодження, які потягли за собою короткочасний розлад здоров`я, від отримання яких потерпілий втратив свідомість.
		Таким чином, повністю подолавши волю ОСОБА_12 до активного опору, ОСОБА_10 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 заволоділи його грошовими коштами в сумі 4400 доларів США, що згідно курсу НБУ станом на 31 травня 2016 року становить 110730,4 грн., після чого з місця скоєння злочину зникли, завдавши ОСОБА_12 матеріальної шкоди на вказану суму. 
		Крім того, 23 липня 2016 року, приблизно о 23 годині 30 хвилин, ОСОБА_8 , перебуваючи на території літнього майданчика кафе «Кавказ», що по вул. Шевченка, 67 А в м. Ніжин Чернігівської області, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, умисно наніс не менше одного удару кулаком в область обличчя ОСОБА_14 , внаслідок чого останній упав на спину на тверде бетонне покриття, вдарившись потиличною ділянкою голови, отримав тяжкі тілесні ушкодження, від яких 31 липня 2016 року, помер. 
		 
		Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
		У касаційній скарзі з доповненнями захисник ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_9 просить скасувати постановлені судові рішення, та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Вважає судові рішення такими, що прийняті з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. На думку захисника, судами допущено неправильне застосування норм ст.26, ч. 2 ст. 28 та ч. ч. 1, 2 ст. 187 КК України, тобто не доведено його вину в інкримінованому злочині. Зазначає, що докази, які покладені в основу обвинувачення є недопустимими, ряд слідчих дій проведено без дотримання вимог кримінального процесуального закону, проте суд усупереч вимогам статей 86, 87КПК України взяв ці докази до уваги. Повідомляє, що районним судом незаконно задоволено позовні вимоги потерпілого ОСОБА_12 , а апеляційним судом цей довід проігноровано, справу переглянуто не повно. Стверджує про недопустимість протоколу пред`явлення особи до впізнання за фотознімками від 16 серпня 2016 року та довідки до даного протоколу, оскільки впізнання ОСОБА_9 і перегляд відеозапису за участю ОСОБА_12 проведено в один день; протоколу проведення слідчого експерименту від 2 листопада 2016року. Крім того, вказує, що в матеріалах справи відсутні ухвала про тимчасовий доступ до речей і документів, яка б вказувала на те, що сторона обвинувачення отримала у КЛПЗ «Ніжинська центральна міська лікарня» медичну картку № 5613 ОСОБА_12 , та ухвала слідчого судді про тимчасовий доступ до відеозаписів з камер відеоспостереження з приміщення кафе «Гангстер Паб», тому висновок експерта на підтвердження ушкодження здоров`я ОСОБА_12 та відеозаписи з камер відеоспостереження зазначеного кафе, вважає недопустимими доказами, також вважає матеріали аудіоконтролю ОСОБА_8 недопустимим доказом в силу ч.1 ст. 87 КПК України.
		Позиції учасників судового провадження
		У надісланих поясненнях до касаційної скарги захисника ОСОБА_6  захисник ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_9 просить скасувати постановлені судові рішення та призначити новий розгляд в суді першої інстанції у зв`язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, та невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
		Захисники ОСОБА_6 , ОСОБА_7 підтримали доводи, викладені у касаційній скарзі з доповненнями і просили її задовольнити.
		Засуджені ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 підтримали касаційні доводи захисника ОСОБА_15 .
		Прокурор заперечував проти задоволення касаційної скарги, судові рішення вважає законними і обґрунтованими.
		Мотиви Суду
		Згідно ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. 
		При цьому відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. 
		Однобічність, неповнота судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, не є предметом розгляду суду касаційної інстанції.
		Натомість, зазначені обставини, на які, зокрема, посилається у касаційній скарзі захисник, були предметом перевірки суду апеляційної інстанції, який зазначив про відсутність порушень вимогКПК Українипри проведенні досудового розслідування і розгляді справи в районному суді. Тому, при перегляді судових рішень, колегія суддів виходить із фактичних обставин справи, встановлених судом першої інстанції.
		Судові рішення свідчать, що суди ретельно перевіряли доводи, аналогічні тим, що викладені у касаційній скарзі. Зазначені в них мотиви про визнання цих доводів безпідставними, колегія суддів знаходить обґрунтованими і такими, що відповідають дослідженим у судовому засіданні доказам.
		Як убачається з вироку, свої висновки про винуватість ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено за викладених у ньому обставин, доведено об`єктивними доказами, які зібрані у передбаченому законом порядку, досліджені в судовому засіданні, є допустимими.
		Як убачається з матеріалів кримінального провадження, обвинувачені ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , вину не визнали, повідомили, що нападу на потерпілого не здійснювали, грошові кошти у нього не забирали. Вказали, що намагалися припинити протиправні дії ОСОБА_12 , який перебував у стані алкогольного сп`яніння та вів себе неадекватно.
		Суд, першої інстанції згідно до вимогст. 94 КПК України дослідив всі обставини кримінального провадження, керуючись законом, оцінив кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для постановлення обвинувального вироку.
		Зокрема, потерпілий ОСОБА_12 повідомив, що відпочивав в кафе «Ганстер Паб», у бармена здійснював обмін коштів з доларів на гривні. До нього підійшли обвинувачені, попросили вийти з кафе, на що він відмовився. Вони стягнули його із сидіння, нанесли удари в тулуб та голову, внаслідок чого він втратив свідомість. Отямився в коридорі, був по пояс роздягнутий, грошових коштів у суті 4400 доларів США у рюкзаку не було. Повідомив, що удари наносили ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , а Скрипка взяв його рюкзак. Також зазначив, що просив бармена викликати поліцію, однак той відмовився.
		Надано оцінку і показання свідка ОСОБА_16  бармена кафе «Ганстер Паб», який повідомив, що ОСОБА_12 відпочивав в кафе, розмінював долари, а потім спровокував конфлікт. Також підтвердив показання потерпілого ОСОБА_12 про те, що саме обвинувачені ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 виводили його з приміщення бару, а після цього ніяких інцидентів не виникало. Вранці він виявив потерпілого ОСОБА_12 на підлозі приміщення. 
		Зазначені і показання свідка ОСОБА_17  офіціантки кафе «Ганстер Паб», яка засвідчила, що ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 разом з потерпілим ОСОБА_12 випивали за столиком, а також що обвинувачені виводили потерпілого з кафе.
		Обґрунтовано покладено в основу вироку протокол пред`явлення фотознімків для впізнання, потерпілий ОСОБА_12 впізнав ОСОБА_9 , як особу, яка 31 травня 2016 року вчинила відносно нього розбійний напад.
		Проаналізовано судом і висновок судово-медичної експертизи щодо наявності та ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, виявлених у потерпілого. Даним висновком підтверджуються показання потерпілого про факт нанесення обвинуваченими саме ударів у різні частини тіла і голову. 
		Доводи касаційної скарги про неправильне застосування кримінального закону безпідставні, виходячи з наступного.
		Співучастю у злочині є умисна спільна участь декількох осіб (суб`єктів злочину) у вчиненні умисного злочину. Злочин визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо його спільно вчинили декілька осіб (дві або більше), які заздалегідь, тобто, до початку злочину, домовилися про спільне його вчинення.
		При цьому під час вчинення злочину кожен зі співучасників може вчиняти різні дії (подолання опору потерпілого, заподіяння тілесних ушкоджень, заволодіння майном), які спрямовані на досягнення єдиної мети.
		Домовленістю групи осіб про спільне вчинення злочину є узгодження об`єкту злочину, його характеру, місця, часу, способу вчинення та змісту виконуваних функцій, яке може відбутися у будь-якій формі  усній, письмовій, за допомогою конклюдентних дій, що висловлені не у формі усної чи письмової пропозиції, а безпосередньо через поведінку, з якої можна зробити висновок про такий намір.
		Матеріалами провадження встановлено, що ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , усвідомлюючи, що потерпілий ОСОБА_12 має кошти, попередньо домовилися про напад, з метою їх заволодіння. Нанесли тілесні ушкодження, витягли потерпілого з приміщення бару на підлогу в коридор, де заволоділи грошовими коштами в сумі 4400 доларів США. Про попередню домовленість свідчить той факт, що обвинувачені діяли взаємоузгоджено, разом підійшли до потерпілого, і одночасно застосувавши силу, витягли його з приміщення. 
		Отже, судом вірно встановлено, що дії нападників були послідовними, узгодженими та спільними, охоплювалися єдиним умислом, вони разом застосовували насильство до потерпілого, і заволоділи його коштами. Виконання під час цього нападу різних дій обвинуваченими, не свідчить про неправильну кваліфікацію діяння ОСОБА_9 , як про це зазначає захисник у касаційній скарзі, оскільки судами беззаперечно, поза розумним сумнівом встановлено наявність єдиної спільної мети та узгодженості дій нападників.
		Таким чином, суд оцінив у сукупності показання обвинувачених, потерпілого, свідків, висновки експертиз, інші досліджені у судовому засіданні докази, які є взаємоузгодженими, належними та допустимими і дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_9 в нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаним із застосуванням насильства, небезпечним для життя чи здоров`я особи (розбій), яка зазнала нападу, вчинений за попередньою змовою групою осіб. Критичну оцінку окремих доказів належним чином вмотивовано. 
		За встановлених судом фактичних обставин кримінального провадження дії ОСОБА_9 кваліфіковані правильно за ч. 2ст. 187 КК України. 
		Не ґрунтуються на вимогах закону і доводи захисника щодо незаконного задоволення позовних вимог потерпілого ОСОБА_12 .
		Згідно з положеннями ст. 368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити, зокрема, чи підлягає задоволенню пред`явлений цивільний позов і, якщо так, на чию користь, в якому розмірі та в якому порядку.
		З матеріалів провадження вбачається, що судом першої інстанції, відповідно до вимог закону, в нарадчій кімнаті, вирішено цивільний позов. Рішення суду про стягнення матеріальної шкоди відповідає розміру спричиненої шкоди, яка підтверджується документами, наданими на обґрунтування цивільного позову.
		Доводи касаційної скарги щодо недопустимості покладеного в основу обвинувального вироку висновку експерта про спричинення потерпілому тілесних ушкоджень, скільки він складений на підставі медичної документації, яка отримана органом досудового розслідування з порушенням вимог КПК України, не ґрунтуються на вимогах закону.
		Відповідно дост. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
		Стаття 86 КПК Українивизначає, що доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом, а недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення. Підстави та критерії визнання доказів недопустимими визначено вст. 87 КПК України.
		Однією із засад кримінального провадження, закріпленої у п. 15 ч. 1 ст.7КПК України є змагальність сторін та свобода в поданні ними своїх доказів іудоведенні перед судом їх переконливості. 
		Відповідно до положень частин 13 ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання сторонами їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, встановленими цим Кодексом, і вони мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав. Натомість суд,зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.
		Відповідно до статей 3, 56 КПК України потерпілий є стороною кримінального провадження і має право подавати докази не тільки суду, але й і слідчому.
		Отже, виходячи із законодавчих норм, потерпілий наділений правом безпосередньо надавати слідчому медичні документи на підтвердження фактів, які стосуються завданої злочином шкоди його здоров`ю, а слідчий зобов`язаний прийняти ці документи для виконання завдань кримінального провадження таз`ясування всіх обставин, що згідно зі ст. 91 КПК України належать до предмета доказування, у тому числі шляхом призначення судово-медичної експертизи замедичною карткою. У такому випадку разом із відповідною постановою слідчий скеровує до експертної установи медичну документацію, яка є об`єктом експертного дослідження. За інших обставин, тобто якщо потерпілий не згоден надати наявні в його розпорядженні необхідні документи, для отримання дозволу на тимчасовий доступ до них слідчий, застосовуючи заходи забезпечення кримінального провадження, звертається до суду за правилами глави 15 розділу II КПК України.
		Тобто, медична документація може бути отримана в інший спосіб, також передбаченийКПК України, а саме  добровільно надана безпосередньо потерпілою особою або медичною установою на запит слідчого, і лише у випадку неможливості отримати документи у такий спосіб слідчий звертається до слідчого судді з метою отримати дозвіл на тимчасовий доступ до речей та документів.
		Як убачається з матеріалів провадження, висновок експерта №152 був складений на підставі постанови слідчого Ніжинського ВПГУНП в Чернігівській області від 10червня 2016 року і для проведення цього висновку було надано медичну картку стаціонарного хворого ОСОБА_12 . Будь-яких заперечень з приводу надання медичної документації для проведення експертизи потерпілий не висловлював. А тому твердження сторони захисту, що медична документація, покладена в основу висновку експерта, отримана з порушенням вимог КПК України, не ґрунтуються на вимогах закону.
		Твердження захисника про те, що протокол слідчого експерименту за участю потерпілого є недопустимим доказом, оскільки проведений з порушеннями вимог кримінального процесуального законодавства, безпідставні. 
		Відповідно до вимог частини першої статті 240 КПК України з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий, прокурор має право провести слідчий експеримент шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події. У даному випадку, слідчим було прийнято рішення щодо проведення слідчого експерименту з метою перевірки показань потерпілого.
		Стверджуючи про те, що слідчим не було дотримано вимог ст. 240 КПК України під час складання протоколу про проведення слідчого експерименту в частині відсутності у протоколі мети його проведення та добровільної згоди власника кафе, захисник залишив поза увагою вимоги частини другої статті 104 КПК України, яких слідчим було дотримано у повному обсязі.
		Слід зазначити, що під час розгляду кримінального провадження, а також в момент проведення слідчого експерименту, жодних скарг чи заяв про проведення вказаної слідчої дії без згоди власника у відповідні органи не надходило. Слідчий експеримент було проведено в громадському місці  закладі громадського харчування, вхід до якого є вільним. А тому доводи сторони захисту, що слідчий експеримент проведений у кафе у порушення норм КПК України є необґрунтованим.
		Що стосується доводів захисника про недопустимість, як доказу, протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 16.08.2016 року, згідно якого потерпілий ОСОБА_12 впізнав особу на фото № 4, яка 31.05.2016 року вчинила відносно нього розбійний напад, то вони безпідставні, оскільки ця процесуальна дія була проведена з дотриманням положень кримінального процесуального закону, у присутності понятих. 
		Твердження захисника про те, що впізнання ОСОБА_9 і перегляд відеозапису за участю ОСОБА_12 проведено в один день, чим порушено вимоги ст. 228 КПК України, в частині заборони показувати особі, яка впізнає особу, яка повинна бути пред`явлена для впізнання, безпідставні та спростовуються матеріалами провадження.
		Так, вказані слідчі дій були проведені в однин день, однак пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 16.08.2016 року проводилося з 17 год. 55 хв. до 18год. 10 хв., а перегляд відеозапису за участю ОСОБА_12 від 18.06.2016 року проводився з 18 год. 20 хв. до 19 год. 00 хв. 
		Тобто, перегляд відеозапису відбувся після того, як в ході пред`явлення особи для впізнання за фотознімками ОСОБА_12 впізнав особу на фото № 4, яка 31.05.2016року вчинила відносно нього розбійний напад.
		Що стосується тверджень сторони захисту про недопустимість, як доказу, відеозаписів з камер відеоспостереження кафе «Гангстер Паб», через те що вони отримані у незаконний спосіб, то слід зазначити наступне.
		Вказаний доказ був не взятий районним судом до уваги, оскільки не являється оригіналом. Разом із тим, апеляційний суд обґрунтовано зазначив, що відповідно до ч. 3 ст. 99 КПК України відеозаписи, надані місцевому суду, мають таке ж значення, як і оригінал цього відеозапису. 
		Таким чином, апеляційна інстанція, дотримуючись вимог закону, дослідила відеозаписи з камер спостереження та вказала про правильність висновків місцевого суду щодо встановлення фактичних обставин справи та правильності кваліфікації дій винних. 
		З досліджених апеляційним судом відеозаписів з камер спостереження убачається, що обвинувачені стягнули потерпілого із сидіння, після чого ОСОБА_8 та ОСОБА_10 нанесли удари в тулуб та голову, внаслідок чого він втратив свідомість. ОСОБА_9 по підлозі витягує із приміщення кафе потерпілого. ОСОБА_10 передав ОСОБА_9 рюкзак, і останній щось в ньому шукав та забрав.
		Також, з матеріалів провадження (а. к. п. 117, 118 том№3) убачається, що вказані відеозаписи з камер відеоспостереження кафе «Гангстер Паб» були добровільно надані адміністратором вказаної установи на запит слідчого, тобто отримані органом досудового розслідування в передбачений законом спосіб.
		Не ґрунтуються на вимогах закону і твердження захисника про недопустимість, як доказу, матеріалів аудіоконтролю ОСОБА_8 , оскільки вказана слідча дія була проведена з дотриманням вимог КПК України, на підставі ухвали Апеляційного суду Чернігівської області від 03.10.2016 року (а. к. п. 190-192 том № 3).
		Суд дотримався вимог ст. ст.10, 22 КПК України, створивши необхідні умови для виконання учасниками процесу своїх процесуальних обов`язків і здійснення наданих їм прав. Сторони користувалися рівними правами та свободою у наданні доказів, дослідженні та доведенні їх переконливості перед судом. Клопотання всіх учасників процесу розглянутоу відповідності до вимогКПК України.
		Всі доводи щодо незаконності засудження, в тому числі, щодо істотних порушень вимогКПК України, неправильного застосування кримінального закону, недопустимості доказів, належно перевірені апеляційним судом, на них надано вмотивовані відповіді, ухвала суду відповідає вимогамст. 419 КПК України.
		Істотних порушень кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були б безумовними підставами для зміни чи скасування судових рішень, не встановлено, а тому підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.
		Керуючись ст. ст.434,436 КПК України, суд
		ухвалив:
		вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 30 травня 2018року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 5 листопада 2018 року щодо ОСОБА_9 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6  без задоволення.
		Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:
		 
		 
		 
		ОСОБА_1  ОСОБА_18    ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...