Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 336/908/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Інші справи позовного провадження.
Надіслано судом: 19.06.2020. Зареєстровано: 21.06.2020. Забезпечено надання загального доступу: 22.06.2020.
Дата набрання законної сили: 17.06.2020
Номер судового провадження: 22-ц/807/1754/20-2

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Дата документу 17.06.2020 Справа № 336/908/20
		 
		Запорізький апеляційний суд
		 
		 
		 
		Єдиний унікальний № 336/908/20             Головуючий у 1-й інстанції: Галущенко Ю.А.
		Провадження №22-ц/807/1754/20              Суддя-доповідач: Подліянова Г.С.    
		Провадження №22-ц/807/1754/20-2 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		17 червня 2020 року             м. Запоріжжя
		 
		Запорізький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
		 
		головуючого, судді  доповідача             Подліянової Г.С.,
		суддів:                         Гончар М.С.,
		                                Маловічко С.В.,
		 
		за участю секретаря Семенчук О.В.,
		       
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуШевченківського відділудержавної виконавчоїслужби умісті ЗапоріжжіПівденно-Східногоміжрегіонального управління Міністерстваюстиції (м.Дніпро),апеляційну скаргу ОСОБА_1 наухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 16 березня 2020 року та апеляційну скаргуШевченківського відділудержавної виконавчоїслужби умісті ЗапоріжжіПівденно-Східногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиції ( м.Дніпро) на додатковуухвалу Шевченківськогорайонного судум.Запоріжжя від09квітня 2020рокуу справі за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність заступника начальника Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Коциняна Меружана Оганесовича, скасування постанови та зобов`язання усунення порушень, -
		В С Т А Н О В И В:
		 
		 
		 
		В лютому 2020 року  ОСОБА_1 звернуласядо судузі скаргою на бездіяльність заступника начальника Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Коциняна Меружана Оганесовича. 
		Свої вимогивона обґрунтувалатим,що рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 08 червня 2016 року задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 .. Усунуто ОСОБА_2 перешкоди у вихованні та спілкуванні з неповнолітньою донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та визначено спосіб участі батька у вихованні доньки шляхом систематичних побачень. Визначено спосіб учачсті батька ОСОБА_2 у вихованні малолітньої ОСОБА_3 наступним чином: кожні першу та третю суботу, другу та четверту неділі місяця з 09.00 голини до 12.00 години у присутності ОСОБА_1 за її згодою; спілкування з донькою ОСОБА_3 особисто засобами телефонного, електронного та іншого засобу зв`язку; відвідування ОСОБА_2 навчальних закладів, які відвідує донька та спілкування з нею.
		На виконання рішення суду Шевченківським районним судом м. Запоріжжя виданий виконавчий лист № 336/8190/15-ц, який пред`явлено до Шевченківського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області.
		Постановою заступника начальника Шевченківського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області Коцинян М.О. від 15 листопада 2019 року ВП № 59718764, визначено місце побачення стягувача ОСОБА_2 з дитиною ОСОБА_3 
		24 січня 2020 року заступником начальника Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Коциняном М.О. у рамках виконавчого провадження ВП № 59718764 було винесено постанову про арешт її коштів, як боржника. Зазначена постанова їй не направлялась, вона винесена з порушенням положень Закону України « Про виконавче провадження», оскільки арешт було накладено на її картковий рахунок, відкритий в акціонерному товаристві комерційний банк "ПриватБанк", який нею використовується також для отримання аліментів на непонолітню доньку та накладено арешт на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, що належать боржнику - ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення виконавчого збору та штрафів на загальну суму - 12692,23 грн.
		 
		Накладення арешту на всі рахунки боржника, в тому числі на банківський рахунок, на який надходять аліменти на утримання дитини суперечить статті 179 СК України, оскільки аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Аліменти на утримання дитини є іншою допомогою на дітей у контексті пункту 10 частини першої статті 73 Закону України "Про виконавче провадження". Таким чином, з моменту накладення арешту на банківські рахунки ОСОБА_1 , її дитина обмежена у здійснені права власності на аліменти, так як накладення арешту автоматично заблокувало рух грошових коштів та порушило права боржника на отримання заробітної плати та аліментів і позбавило ОСОБА_1 розпоряджатися аліментами в інтересах дитини і спрямовувати грошові кошти на забезпечення першочергових потреб, зокрема у харчуванні, лікуванні, одязі дитини. 
		Крім того, зазначена постанова їй не направлялась В матеріалах виконавчого повадження ВП № 59718764 відсутні документи, які б свідчили про звернення виконавця, в тому й числі ОСОБА_4 до фінансових устанв, органів доходів і зборів з метою виявлення рахунків боржника. Тмаким чином, станом на 24.01.2020 (дата винесення оскаржуваної постанови) у ОСОБА_4 не було ані заяви стягувача про арешт рахунків на які слід накласти арешт, ані відомостей і запитів виконання до відповідних установ про наявність рахунків боржника. 
		З урахуванням викладеного просила суд визнати неправомірною бездіяльність заступника начальника Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Коциняна Меружана Оганесовича в рамках виконавчого провадження ВП № 59718764, в частині не виконання вимог абз. 3 ч.2 ст.56 Закону України "Про виконавче провадження" і не вжиття заходів для виявлення коштів (рахунків) боржника ОСОБА_1 на які можливо накласти арешт.
		Визнани незаконною постанову заступника начальника Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Коциняна Меружана Оганесовича від 24 січня 2020 року ВП № 59718764 про арешт коштів боржника в частині накладення арешту на грошові кошти, що містяться на картковому рахунку № НОМЕР_1 , IBAN НОМЕР_2 , відкритому в АТ КБ "Приватбанк" на ім`я ОСОБА_1 для отримання аліментів та заробітної плати та скасувати її. 
		 
		 
		 
		Зобов`язати заступника начальника Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Коциняна Меружана Оганесовича у строк протягом 3 (трьох) днів з моменту набрання чинності ухвали за результатами розгляду цієї скарги повідомити органи та установи, в які він направив копію постанови від 24 січня 2020 року ВП № 59718764 про арешт коштів боржника, про скасування судом постанови у відповідній частині.
		 
		Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 16 березня 2020 року скаргу задоволено частково.
		Визнано дії заступника начальника Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Коциняна Меружана Оганесовича в рамках виконавчого провадження ВП 59718764 щодо накладення арешту на кошти боржника неправомірними.
		Зобов`язано заступника начальника Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Коциняна Меружана Оганесовича у строк протягом 3 днів з моменту набрання чинності ухвали за результатами розгляду скарги повідомити органи та установи, в які він направив копію постанови від 24 січня 2020 року ВП № 59718764 про арешт коштів боржника, про скасування постанови.
		В іншій частині скарги відмовлено.
		Додатковою ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 09 квітня 2020 року заяву ОСОБА_1 задоволено частково.
		Стягнуто з Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2428 грн. 97 коп.
		 
		Не погоджуючисьіз ухвалоюсуду вчастині задоволеннняскарги ОСОБА_1 ,додатковою ухвалоюсуду першоїінстанції,Шевченківський відділдержавної виконавчоїслужби умісті ЗапоріжжіПівденно-Східногоміжрегіонального управління Міністерстваюстиції подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нову, якою відмовити в повному обсязі в задоволенні скарги ОСОБА_5 .Скасувати додаткову ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нову, якою відмовити в повному обсязі в задоволенні заяви ОСОБА_1 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
		Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції ухвалюючи судове рішення в частині задоволення скарги про визнання дії заступника начальника Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Коциняна Меружана Оганесовича неправомірними не взяв до уваги, що останній правомірно наклав штрафи та виконавчий збір на боржника, а у подальшому наклав арешт на її кошти у межах суми звернення стягнення, оскільки ОСОБА_1 у добровільному порядку судове рішення не виконувала. Враховуючи, що 05 березня 2020 року постановою начальника відділу Логвіна В.І. за ВП №59718764 було знято арешт з зарплатної картки та картки для зарахування аліментів та вказана постанова направлена за допомогою Автоматизваної системи виконавчого провадження до АТ КБ «ПриватБанк» для зняття арешту з коштів, тому суд обгрунтовано відмовив у задоволенні іншої частини скарги, у зв`язку з чим у суду першої інстанції не було законних підстав про стягнення на користь заявника витрат на професійну правничу допомогу .
		 
		Відповідно довідзиву наапеляційну скаргупредставника ОСОБА_1 ,адвокат СоловйовВ.М. таадвоката СкуратовД.В.,зазначають, що під час розгляду справи судом першої інстанції надано належну правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами у справі, з`ясовано їх правову природу та як наслідок ухвалено обгрунтоване та законне рішення, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необгрунтованими. В зв`язку з наведеним, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.
		 
		Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні скарги про визнання незаконною та скасування постанови  ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права просила ухвалу суду першої інстанції в частині незадоволених вимог скарги скасувати та прийняти в цій частині нове судове рішення про задоволення її скарги визнавши незаконою та скасувати постанову заступника начальника Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Коциняна Меружана Оганесовича від 24 січня 2020 року ВП № 59718764 в частині накладення арешту на грошові кошти, що містяться на картковому рахунку № НОМЕР_1 , IBAN НОМЕР_2 , відкритому в АТ КБ "Приватбанк" на ім`я ОСОБА_1 . В іншій частині ухвалу залишити без змін.
		Апеляційна скаргамотивована тим,що судпершої інстанціїбезпідставн невизнав незаконноюта нескасував постанову заступника начальника Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Коциняна Меружана Оганесовича від 24 січня 2020 року ВП № 59718764, оскільки зазначеною постановою накладено арешт на банківський рахунок, на який надходять аліменти на утримання дитини, та на кошти на рахунках, що будуть відкритті після винесення зазначеної постанови, а згідно зі статтею 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Таким чином, з моменту накладення арешту на банківські рахунки ОСОБА_1 , її дитина обмежена у здійсненні права власності на аліменти. У постанові про арешт коштів боржника не зазначено ні реквізитів відкритих рахунків боржника у фінансових установах, ні підстави для накладення арешту на її кошти. Крім того, зазначає, що оскаржувана постанова про накладення арешту на грошові кошти боржника винесена на виконання судового рішення немайнового характеру, виконавчий документне міститьжодних вимогщодо стягненнягрошових коштівз боржника й Законн України «Про виконавче провадження» прямо не передбачає можливість застосовувати арешт грошових коштів, як спосіб забезпечення виконання рішення немайнового характеру .
		 
		Відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 в порядку ст. 360 ЦПК України до апеляційного суду не надходило. 
		 
		Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційних скарг і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а апеляційні скарги Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Дніпро) не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
		 
		Згідно з ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
		 
		Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
		Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Згідно зі ст. 376 ЦПК України підставами для скаксування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставни, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
		 
		Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		   Обґрунтованим єрішення,ухвалене напідставі повноі всебічноз`ясованихобставин,на якісторони посилаютьсяяк напідставу своїхвимог ізаперечень,підтверджених тимидоказами,які булидосліджені всудовому засіданні. 
		 
		Задовольняючи частково скаргу, суд першої інстанції виходив з того, що в порушення ст. ст. 48, 56 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем у постанові від 24 січня 2020 року про арешт коштів боржника ОСОБА_1 було наклдено арешт на усі рахунки боржника, в тому й числі на рахунки на які боржник отримує заробітну плату ( картка зарплатна), який також призначений для перерахування аліментів та інших цільових виплат, на які за законом заборонено звертати стягнення, тому дії заступника начальника Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя є неправомірними. Крім того відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України « Про виконавче провадження» стягнення на заробітну плату, пенсію,стипендію та інші доходи боржника звертаються у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сумм. Проте, державним виконавцем зазначені дії вчинені не були. Враховуючи, що під час розгляду скарги в суді, постановою начальника відділу Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) В.І. Логвін від 05 березня 2020 року ВП №59718764 знято арешт з рахунку IBAN: НОМЕР_3 , картковий рахунок НОМЕР_1 , банк АТ КБ «ПриватБанк», що належить боржнику ОСОБА_6 , у зв`язку з чим судом відмовлено в задоволенні вимог скарги в частині визнання вищезазначеною постанови незаконною та її скасування.
		З таким висновком суду першої інстанції повністю погодитись не можна виходячи з наступного.
		Судом установлено, що рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 08 червня 2016 року задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 .. Усуното ОСОБА_2 перешкоди у вихованні та спілкуванні з неповнолітньою донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та визначено спосіб участі батька у вихованні доньки шляхом систематичних побачень. Визначено спосіб учачсті батька ОСОБА_2 у вихованні малолітньої ОСОБА_3 наступним чином: кожні першу та третю судоту, другу та четверту неділі місяця з 09.00 голини до 12.00 години у присутності ОСОБА_1 за її згодою; спілкування з донькою ОСОБА_3 особисто засобами телефонного, електронного та іншого засобк зв`язку; відвідування ОСОБА_2 навчальних закладів, які відвідує донька та спілкування з нею.
		На виконання вищезазначеного рішення, Шевченківським районним судом м. Запоріжжя виданий виконавчий лист № 336/8190/15-ц, який пред`явлено до Шевченківського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області, та за ним відкрито виконавче провадження.
		 
		Постановою заступника начальника Шевченківського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області Коцинян М.О. від 15 листопада 2019 року ВП № 59718764, визначено місце побачення стягувача ОСОБА_2 з дитиною ОСОБА_3 
		 
		24січня 2020року заступником начальникаШевченківського відділудержавної виконавчоїслужби умісті ЗапоріжжіПівденно-Східногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиції(м.Дніпро)Коциняном М.О.в рамкахвиконавчого провадженняВП №59718764на виконаннявищезазначеного  судового рішення винесено постанову про арешт коштів боржника, згідно якої накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках в Акціонерному товаристві комерційний банк "ПриватБанк" та усіх інших відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, та належать боржнику - ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення виконавчого збору та штрафів на загальну суму - 12692,23 грн. (а.с 17-20).
		 
		Відповідно до довідки Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" від 06 лютого 2020 року № 8М14HDT5JKPH9567 ОСОБА_1 має в цьому банку, в тому числі, картковий рахунок № НОМЕР_4 …..5385, який обмежений згідно з постановою про накладення арешту ВП 597187764 від 24 січня 2020 року. (а.с. 14). На вказаний картковий рахунок ОСОБА_1 перераховуються аліменти на дитину, а також заробітна плата.
		 
		   В процесірозгляду справисудом першоїінстанції, Постановоюначальника відділуШевченківського відділудержавної виконавчоїслужби умісті ЗапоріжжіПівденно-СхідногоМіжрегіонального управлінняМіністерства юстиції(м.Дніпро)В.І.Логвін від05березня 2020року ВП№59718764знято арештз рахункуIBAN: НОМЕР_3 ,картковий рахунок НОМЕР_1 ,банк АТКБ «ПриватБанк»,що належитьборжнику ОСОБА_6 (т.1а.с.69-72). 
		 
		Відповідно до частини першої статті 447ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. 
		Статтею 179СК України визначено, що аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини.
		Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.
		Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання.
		Неповнолітня дитина має право на самостійне одержання аліментів та розпорядження ними відповідно до Цивільного кодексу України.
		У частині першій статті 321ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
		Відповідно до пункту 10 частини першої статті 73Закону України"Провиконавче провадження" стягнення не може бути звернено на допомогу особам, зайнятим доглядом трьох і більше дітей віком до 16 років, по догляду за дитиною-інвалідом, по тимчасовій непрацездатності у зв`язку з доглядом за хворою дитиною, а також на іншу допомогу на дітей, передбачену законом. 
		Суд першої інстанції врахував вищезазначені положенн закону та прийшов до правильного висновку, що аліменти, одержані на дитину, є її власністю, ці грошові кошти мають цільове призначення виключно в інтересах дитини, тому на них не може бути звернуто стягнення.
		Під цільовим призначенням при цьому потрібно розуміти витрати спрямовані на забезпечення потреб та інтересів дитини, зокрема потреби у харчуванні, лікуванні, одязі, гігієні, забезпечення речами, необхідними для розвитку і виховання дитини, реалізації її здібностей. 
		При цьому СК України уточнює правовий режим аліментів, отриманих на неповнолітню дитину шляхом визнання за нею права брати участь у розпорядженні аліментами, які одержані для її утримання.
		Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 березня 2018 року у справі 682/690/16-ц, провадження № 61-1469 св 17.
		Крім того, відповідно до частини шостої статті 48Закону України"Провиконавче провадження" стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця.
		Згідно з частиною першою статті 56Закону України"Провиконавче провадження" арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
		Аналіз вищевказаних положень закону свідчить про те, що стягнення на майно боржника у вигляді накладення арешту на грошові кошти здійснюється у розмірі та обсязі, необхідному для виконання за виконавчим документом з метою забезпечення реального виконання рішення суду.
		Аналіз положень статті 64-1Закону України"Провиконавче провадження" вказує на те, що рішення суду про стягнення коштів та рішення суду про зобов`язання вчинити певні дії є різними за своєю правовою природою, тому для цих рішень встановлено різний порядок їх виконання.
		Тобто положеннями Закону України"Провиконавче провадження" не передбачено можливості накладення арешту на грошові кошти боржника при виконанні рішення немайнового характеру, а відповідно до статті 19Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Суд першої інстанції врахував, що оскільки своєю суттюрішенням Шевченківського районногосуду м.Запоріжжя від08червня 2016року,яке перебуваєна примусовомувиконанні,носить немайновийхарактер,виконавчий документне міститьжодних вимогщодо стягненнягрошових коштівз боржника й закон прямо не передбачає можливість застосувати арешт грошових коштів, як спосіб забезпечення виконання рішення немайнового характеру, то державний виконавець має застосовувати тільки ті заходи, які передбачені Розділом 8 Закону України "Про виконавче провадження". Ці заходи повинні бути спрямовані на забезпечення виконання рішення саме немайнового характеру. 
		Намагання державного виконавця забезпечити виконання судового рішення немайнового характеру за допомогою заходів, які прямо не передбачені законом є втручанням у право боржника на мирне володіння майном, тобто порушенням статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод.
		   Зважаючи навищезазначене, колегіясуддів приходитьдо висновку,що суд першої інстанціїприйшов дообгрунтованого висновкувизнавши  дії заступника начальника Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Коциняна Меружана Оганесовича неправомірними під час здійснення виконавчого провадження. 
		 
		При цьому, відмовляючи в задоволенні скарги про визнання постанови заступника начальника Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Коциняна Меружана Оганесовича від 24 січня 2020 року про арешт коштів боржника незаконною та її скасування , суд першої інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
		Відмова у визнанні цієї постанови незаконною та її скасуванні не узгоджується з абзацом третім резолютивної частини оскаржуваної ухвали, в якій суд зобов`язав заступника начальника Шевченківського ВДВС у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління мІністерства юстиції ( м. Дніпро) Коциняна М.О. у строк протягом з днів з моменту набрання чинності ухвали за результатами розгляду скарги повідомити органи та установи, в які він направив копію постанови від 24.012.2020 року про арешт коштів боржника, про скасування постанови.
		 
		Як вбачається, начальник Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Логвін В.І. послався на пункт 16 Розділу V111 Інструкції з організації примусового виконання рішень, якою передбачено, що у разі виявлення в діях державного виконавця порушення порядку накладення арешту, встановленого Законом, начальник відповідного органу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, виносить постанову про зняття арешту з майна, в якій обов`язково зазначається висновок з урахуванням вимог Закону щодо дій державного виконавця у виконавчому провадженні, що призвели до порушення порядку накладення арешту, вирішується питання про скасування постанови про арешт майна боржника, під час винесення якої порушено порядок накладення арешту, визначається які дії необхідно вчинити державному виконавцю щодо усунення виявлених порушень.
		Отже, зняття арешту з майна не є тотожним сксуванню постанови про арешт цього майна.
		Водночас, оскаржувана постанова скасована судом не була.
		   Отже,колегія суддівприходить довисновку,що судпершої інстанціїприйшов допомилкового висновку відмовившив задоволенніскарги вчастині визнаннянезаконною таскасуванн оскаржуваної постанови від 24січня 2020року . 
		Аргументи апеляційної скарги ОСОБА_1 є виправданими.
		   Доводи апеляційноїскаргиШевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Дніпро) про те, що рахунок, який було арештовано може використовуватися не лише для цілей отримання заробітної плати та аліментів, але і інших надходжень від фізичних і юридичниих осіб не заслуговують на увагу, оскільки є лише припущенням апелянта і в будь-якому випадку положеннми Закону України « Про виконавче провадження» не передбачено можливості виконавця накладати арешт на грошові кошти боржника при виконанні рішення немайнового характеру.
		Посилання в апеляційній скарзі, що постановою від 05 березня 2020 року було знято арешт з коштів, оскільки в цей же день зазначена постанова була направлена на адресу АТ КБ « ПриватБанк» не береться апеляційним судом до уваги, оскільки з наданого апелянтом документу в підтвердженні зняття арешту з рахунку 05.03.2020 року не містить інформації про рахунок з якого начебто знято арешт. В наданому документі вказано, що знято арешт 23 березня 2020 року, тобто після винесення оскаржуваної ухвали і дата набуття статусу 30. березня 2020 року.
		Доводи апеляційної скарги, що дана справа відноситься до юрисдикції адміністративного суду, при цьому апелянт посилається на правові висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 06 червня 2018 року у справах № 921/16/14-г/15 (провадження № 12-93гс18) та № 127/9870/16-ц (провадження № 14-166цс18), від 28 листопада 2018 року у справі № 2-01575/11 (провадження № 14-425цс18), від 13 березня 2019 року у справі № 545/2246/15-ц (провадження № 14-639цс18), від 03 та 10 квітня 2019 року у справах № 370/1288/15 (провадження № 14-612цс18) та № 766/740/17-ц (провадження № 14-664цс18) не приймаються апеляційним судом виходячи з наступного.
		У вказаних постановах Велика Палата Верховного Суду зазначила, що за змістом пункту 7 частини другої статті 17Закону №1404-VІІІ постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу є виконавчими документами. Якщо виконавче провадження закінчено, а виконавчий збір, витрати на проведення виконавчих дій або штраф не стягнуто, відповідна постанова виділяється в окреме провадження і підлягає виконанню в загальному порядку.
		Згідно із частиною другою статті 74 Закону №1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
		Отже, імперативною нормою - частиною другою статті 74Закону № 1404-VIII закріплено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані.
		До юрисдикції адміністративних судів належать також справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні.
		 
		Водночас, при зверненні до суду з даною скаргою у виконавчому провадженні ВП № 5971874 під час виконання рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 08 червня 2016 року у справі № 336/8190/15-ц ОСОБА_1 не оскаржувала постанову державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведення виконавчих дій і накладенням штрафу. 
		При цьому, колегія суддів бере до уваги правові висновки щодо застосування відповідних ном права, викладені Верховним Судом в постанові від 04 березня 2020 року у справі № 752/22214/16-ц при подібних обставинах зі справою, яка є предметом апеляційного перегляду. 
		Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції неправомірно стягнув з Шевченківького відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції витрати на професійну правничу допомогу не заслуговують на увагу.
		Апелянтом не доведено, що ОСОБА_1 є суб`єктом права на безоплатну вторинну правову допомогу, визначеного статтею 14 Закону выд 02 черпвня 2011 року № 3460-V1 «Про безоплатну правову допомогу».
		Стаття 21 Конституції України визначає, що усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані ( ч. 2 ст. 22 Конституції України).
		За ч. 1, 2 ст. 24 Конституції Укроаїни, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. 
		Стаття 55 Конституції Укоаїни гарантує кожному право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
		Стаття 59 Конституції України гарантує кожному право на правлву допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
		Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вепесня 2009 року № 23 рп\2009 визначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представицтва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу  це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин осби з іншими суб`єктами права.
		Відповідно до ч. 1, 2 ст. 15 ЦПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом ( професійна правнича допомога), крім випадків, встановлеих законом.
		Таким чином, мотивувавши свою апеляційну скаргу тим, що ОСОБА_1 не мала права на укладення договору про надання правничої (правової) допомоги з адвокатом Соловйовим В.М., а мала скористатися виключно приписами Закону України «Про безоплатну правову допомогу», апелянт порушив саму суність права ОСОБА_1 на правову допомогу та гарантії справедливого правосуддя. 
		Отже, доводи апеляційної скарги щодо вищезазначених обставин не приймаються апеляційним судом до уаги.
		Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
		За змістом статті 137ЦПК України витрати,пов`язаніз правничоюдопомогою адвоката,несуть сторони,крім випадківнадання правничоїдопомоги зарахунок держави.За результатамирозгляду справивитрати направничу допомогуадвоката підлягаютьрозподілу міжсторонами разоміз іншимисудовими витратами.Для цілейрозподілу судовихвитрат:1)розмір витратна правничудопомогу адвоката,в томучислі гонораруадвоката запредставництво всуді таіншу правничудопомогу,пов`язанузі справою,включаючи підготовкудо їїрозгляду,збір доказівтощо,а такожвартість послугпомічника адвокатавизначаються згідноз умовамидоговору пронадання правничоїдопомоги тана підставівідповідних доказівщодо обсягунаданих послугі виконанихробіт таїх вартості,що сплаченаабо підлягаєсплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
		Згідно з частиною третьою статті 137ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
		Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має з`ясувати склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). 
		   На підтвердженняпонесених витратна правничудопомогу позивачнадав судудоговір пронадання правовоїдопомоги адвокатом(а.с.40-46т.1),Акт № 2 від 12.02.2020 приймання передачі виконаних робіт ( наданих послуг) згідно договору № 67 про надання правничої ( правової ) допомоги від 20.12.2019; квитанцію до прибуткового касового ордера № 130 від 12.02.2020 на суму 2522.40 грн; попередній ( орієнтований) розрахунок сум судових витрат від 12.02.2020 року, детальний опис робіт, разом із копією ордера ( а.с. 101-107 т. 1. 
		Враховуюче наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що позивачем документально підтверджено розмір понесених витрат на правничу допомогу у сумі 2428.97 грн, а тому суд обґрунтовано виходив із наявності правових підстав для стягнення із Шевченківського відділудержавної виконавчоїслужби умісті ЗапоріжжіПівденно-Східногоміжрегіонального управління Міністерстваюстиції (м.Дніпро) на користь ОСОБА_1 таких витрат. 
		Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду обгрунтовано викладених в мотивувальній частині судового рішення.
		Частиною четвертою статті 10ЦПКУкраїни передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію прозахистправлюдиниіосновоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		Відповідно до статей 1 та 17ЗаконуУкраїни"ПровиконаннярішеньтазастосуванняпрактикиЄвропейського судузправлюдини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції прозахистправлюдиниіосновоположнихсвобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
		Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
		Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
		     Судтакож враховуєпозицію Європейськогосуду зправ людини(васпекті оцінкиаргументів учасниківсправи уапеляційному провадженні),сформовану,зокрема усправах "Саловпроти України"(заява№ 65518/01;від 6вересня 2005року;пункт 89),"Пронінапроти України"(заява№ 63566/00;18липня 2006року;пункт 23)та "Серявінта іншіпроти України"(заява№ 4909/04;від 10лютого 2010року;пункт 58):принцип,пов`язанийз належнимздійсненням правосуддя,передбачає,що урішеннях судівта іншихорганів звирішення спорівмають бутиналежним чиномзазначені підстави,на якихвони ґрунтуються;хоча пункт1статті 6Конвенції зобов`язуєсуди обґрунтовуватисвої рішення,його неможна тлумачитияк такий,що вимагаєдетальної відповідіна коженаргумент;міра,до якоїсуд маєвиконати обов`язокщодо обґрунтуваннярішення,може бутирізною взалежності відхарактеру рішення(рішенняу справі"РуїсТоріха протиІспанії"(RuizTorijav.Spain)серія A.303-A;09грудня 1994року,пункт 29). 
		Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. 
		Відповідно до статті 452ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.
		На підтвердження понесених витрат заявником на правничу допомогу в суді апеляляційної інстанції адвокатом Соловйовим В.М. також наданий деталтьний опис робіт (наданих послуг), акт № 06 від 04.06.2020 приймання передачі виконаних робіт, розрахунок судових витрат на суму 3363.20 грн, фіксальний чек від 09.06.2020 року ( а.с.195-209 т. 2).
		У зв`язку з цим з Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) підлягає стягненню 420.40 грн на користь ОСОБА_7 на відшкодування судового збору, сплаченого нею за подання апеляційної скарги та 3383 грн на відшкодування витрат, пов`язаних з правничою допомогою в суді апеляційної інстанції 
		Керуючись ст. ст.367, 368, 374, 375, 376, 381-384, 390 ЦПК України, апеляційний суд, 
		ПОСТАНОВИВ:
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
		Ухвалу Шевченківського районногосуду м.Запоріжжя від16березня 2020року уцій справів частинівідмови узадоволенні скаргипро визнаннянезаконною таскасування постанови заступника начальника Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Коциняна Меружана Оганесовича від 24 січня 2020 року ВП № 59718764 скасувати та ухвали в цій частині нове судове рішення про задоволення скарги.
		Визнати постанову заступника начальника Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Коциняна Меружана Оганесовича від 24 січня 2020 року ВП № 59718764 про арешт коштів боржника в частині накладення арешту на грошові кошти, що містяться на картковому рахунку № НОМЕР_1 , ІВАN UА НОМЕР_3 , відкритому в Акціонерному товаристві Комерційний Банк ««ПриватБанк» на ім`я ОСОБА_1 незаконною та скасувати.
		Апеляційну скаргу Шевченківського відділудержавної виконавчоїслужби умісті ЗапоріжжіПівденно-Східногоміжрегіонального управління Міністерстваюстиції (м.Дніпро) на Ухвалу Шевченківського районногосуду м.Запоріжжя від16березня 2020року тадодаткову УхвалуШевченківського районногосуду м.Запоріжжя від09квітня 2020року залишити без задоволення. 
		Додаткову УхвалуШевченківського районногосуду м.Запоріжжя від09квітня 2020року залишити без змін.
		Стягнути з Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) на користь ОСОБА_1 на відшкодування судового збору, сплаченого нею за подання апеляційної скарги в розмірі 420.40 грн та судові витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 3363 грн.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте вона може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		Повна постанова складена 19 червня 2020 року
		Головуючий, суддя Суддя СуддяПодліянова Г.С.Гончар М.С.Маловічко С.В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...