Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 452/33/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них.
Надіслано для оприлюднення: 23.06.2020. Зареєстровано: 24.06.2020. Забезпечено надання загального доступу: 25.06.2020.
Дата набрання законної сили: 16.07.2020
Номер судового провадження: 2/452/421/2020

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 452/33/20
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		Іменем України
		"03" червня 2020 р. м.Самбір
		Самбірський міськрайонний суд Львівської області
		у складі: головуючого - судді Галина В.П.,
		секретар судового засідання Задорожна В.Б.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, -
		за участю позивачки ОСОБА_1 ,
		представника відповідача ОСОБА_3 ,
		 
		в с т а н о в и в:
		 
		ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_2 в її користь 7000 (сім тисяч) гривень 00 коп. моральної шкоди, судові витрати, а також зобов`язати ОСОБА_2 вибачитися перед нею в інтернет-мережі «Фейсбук».
		У обґрунтування позову посилалась на те, що вона працює вчителем початкових класів в Підгайчиківській середній загальноосвітній школі І-ІІІ ст. ІНФОРМАЦІЯ_1 2019 року житель села Підгайчики Самбірського району Львівської області ОСОБА_2 з метою обміну інформацією з необмеженою кількістю осіб, зареєстрував у загальнодоступній та соціально-орієнтованій інтернет-мережі «Фейсбук» електронну сторінку під своїм прізвищем, де розмістив та розповсюдив публікацію, спрямовану на образу і приниження її честі, гідності та ділової репутації, як вчителя, такого змісту: «Як прикро, що світ у якому ми живемо такий цинічний і людиноненависний, про що йдеться сьогодні 14.12.2019 року, за неповний тиждень до прекрасного свята св. Миколая, виловив у своєму ставку пакет у якому було 4 ніжки від бідненького телятка, а як ви гадаєте, хто це зробив?, св. Миколай, «Ні», відповідь неправильна, це зробила вчитель початкових класів Підгайчиківської загальноосвітньої середньої школи Самбірського району, ОСОБА_1 . Шановні педагоги Підгайчиківської школи гордіться тим, що поруч з Вами працює така жінка, яка носить велике звання ОСОБА_4 . ОСОБА_5 знаю, що у нашій школі окремі вчителі є активними користувачами «Фейсбук», можете нелайкати. Просто знайте».
		Позивач стверджує, що висловлювання в цій публікації є наклепом, так як вона ніяких незаконних дій не вчиняла. У ОСОБА_2 відсутні докази на її причетність до порушення.
		Після прочитання наведеної публікації в Інтернет-мережі «Фейсбук», у позивачки мав місце нервовий стрес: підвищився артеріальний тиск, вона відчула біль в ділянці серця, сильні головні болі, навіть тремтіння рук. Змушена була прийняти заспокійливі препарати та препарати для зниження артеріального тиску, також рідні її заспокоювали. Болі в ділянці серця вона відчувала протягом тижня і вживала медичні препарати «Корвалмент». Для відновлення нормального фізичного стану їй потрібен був час.
		Дана публікація була доступна для загального ознайомлення всіх користувачів вказаної соціальної мережі, які відвідали сторінку та автоматично надійшла як сповіщення всім користувачам, які позначені як «друзі» користувача « ІНФОРМАЦІЯ_2 », а також учасникам групи «Мої Рудки». Таким чином цю інформацію побачила велика кількість осіб.
		Позивачу було завдано моральної шкоди. Публікація негативно вплинула на її честь, гідність та ділову репутацію, як вчителя. Дії відповідача завдали їй непоправних страждань та переживань, порушення душевної рівноваги, в зв`язку з тим, що вона була ображена та принижена в очах односельчан, а особливо учнів.
		Із врахуванням наведеного, просила суд позов задовольнити в повному обсязі заявлених нею позовних вимог.
		Відповідач подав відзив, у якому заявив про невизнання позовних вимог і заперечив проти пред`явленого ОСОБА_1 позову, посилаючись на те, що викладені в позові обставини є неправдивими, і ні що інше як наклеп позивачки на нього. Він, ОСОБА_2 , є користувачем соціальної мережі Фейсбук на протязі тривалого часу яка є доступна для необмеженого кола осіб. На його сторінці містяться вільні для огляду і копіювання фото. Зазначеної вище публікації щодо позивачки він не писав та не розміщував ні на своїй сторінці, ні в групі «Мої Рудки». Він не є автором тексту, вказаного у позові. Зазначену позивачкою публікацію в інтернет мережі він не бачив і не читав. Мережа Фейсбук є загальнодоступною, не існує жодних обмежень щодо створення сторінок в соціальній мережі, а саме одна людина може створити декілька електронних сторінок, в тому числі на іншу особу та інтернет-мережа при реєстрації не вимагає ідентифікацію особи згідно особистих документів. В інтернет-мережі «Фейсбук» є зареєстровано декілька акаунтів під назвою «Володимир ІНФОРМАЦІЯ_2 ». Крім того, в соціальній мережі Фейсбук можна створити необмежену кількість сторінок під одним і тим же іменем з фото з чужої сторінки. Отже, твердження позивача, що саме він є автором зазначеної публікації на своїй інтернет сторінці не відповідає дійсності. Будь-хто міг написати текст та опублікувати його, зважаючи ще й на те, що про конфлікт між позивачем та його батьком, ОСОБА_6 , щодо земельної ділянки батька, яка межує із земельною ділянкою позивача, відомо багатьом жителям села Підгайчики.
		Між ним та позивачкою є неприязні відносини з приводу користування ним суміжною земельною ділянкою, через що позивачка постійно пише всілякі скарги на нього в різні інстанції, чинить перешкоди у користуванні земельною ділянкою.
		Припускає, що позивачка і могла створити публікацію в інтеренет мережі для подальшого використання в цілях пред`явлення даного позову, або ж твердження про якусь публікацією є її вигадкою.
		Належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайту, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві.
		Позивачка ОСОБА_1 подала заперечення на відзив, в якому посилалась на те, що публікація була виставлена на особистій сторінці відповідача ОСОБА_2 тому, що у неї з відповідачем є 40 спільних друзів. При створенні фейкової сторінки не можуть бути зареєстрованими спільні друзі в такій кількості. Після публікації допису відповідачем їй телефонували її знайомі з повідомленнями про виставлену в мережі публікацію. Доказом її правоти є ще й повідомлення відповідача в коментарях з його сторінки щодо земельної ділянки. Таким же доказом є відео, яке знято з його телефону і додано до допису. Відео знімає тільки власник телефону.
		Твердження відповідача, що в інтернет-мережі « ІНФОРМАЦІЯ_3 » є зареєстровано декілька акантів під назвою Володимир Голинський свідчить про те, що він хоче перекласти відповідальність за негідний вчинок на іншу людину. Це характеризує його як боягуза, людину без моральних принципів, яка в будь-який спосіб хоче уникнути відповідальності. Після того, як відповідачу стало відомо про її позов до суду, в соціальній мережі Фейсбук у перших числах березня 2020 року з`явилося 3 фейкові сторінки з акантом «Володимир Голинський, в яких немає жодного друга, а також і дати реєстрації. Раніше тих сторінок у соціальній мережі не було. 
		Інші люди, на прізвище ОСОБА_7 , список яких додав відповідач, не мали підстав її очорнювати, а тим більше створювати фейкові сторінки. У с. Підгайчики Самбірського району Львівської області є багато людей з прізвищем ОСОБА_7 , але це чесні, порядні люди, яким їхнє виховання такого не дозволить зробити. 
		Під час розгляду справи по суті позивачка ОСОБА_1 позов підтримала, посилаючись на викладені в ньому обставини. Додатково пояснила, що неприязні відносини між нею та відповідачем почались з того, як ОСОБА_2 08.04.2019 року викопав штучну водойму в межах населеного пункту без дозвільних документів. Вона та мешканці вулиці звертались з даного приводу зі скаргами. Документів на став у відповідача не має. Це власне і послужило поштовхом наклепу на неї з боку відповідача. Будучи вдома і дивлячись через вікно вона бачила ОСОБА_2 , який ходив по ставі, щось фотографував, з якимось мішком і відразу за деякий час виставив цей допис у мережі Фейсбук», де її очорнив. Вона ніяких протизаконних дій не вчиняла. 
		Побачивши допис, вона відразу звернулась в поліцію. Безпосередньо до відповідача вона не зверталась. Зі слів працівника поліції їй відомо, що відповідач погарячкував та з ним проведено виховну бесіду. На даний час публікація відсутня. 
		Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про день, час і місце розгляду справи.
		Представник відповідача адвокат Бобак О.Б. в судовому засіданні позов не визнала та пояснила, що вважають даний позов наклепом ОСОБА_1 на відповідача ОСОБА_2 . Відповідач жодного допису не писав. Соціальна межера Фейсбук є відкритою соціальною мережею. В цій відкритій соціальній мережі будь-яка особа без ідентифікації особистих даних може створити сторінку, вказавши будь-яке ім`я, прізвище, надавши номер телефону і вже цей акант буде зареєстрований. Таких акаунтів з прізвищем « ОСОБА_2 » є біля 20 в мережі Фейсбук». Система цієї мережі «Фейсбук» складена таким чином, що будь-яка особа може зареєструватись, вказавши будь-яке ім`я і прізвище. Щодо фотографій так само. Всі фотографії, які викладаються у Фейсбук», є у відкритому доступі. Скопіювати і вставити ту фотографію можливо у цій системі Фейсбук». Щодо достовірності встановлення, що публікація написана саме цією особою, слід зазначити, що скріншоти з монітора комп`ютера не є доказом того, що саме цією особою був написаний текст. Скріншоти сфотографовані методом збільшення допускають методи фотошопу, тому не є електронними доказами. Доказів того, що нібито даний текст написаний відповідачем, позивачка не надала. Допис, виділений текстом у позовній заяві і є предметом позову, є оціночними судженнями. У тексті не зазначено що саме зробила і не зазначено про доведення якогось факту. Оціночні судження потрібно відрізняти від стверджувальних фактів. Наклеп іде за стверджувальні факти, а не оціночні судження. Беручи до уваги формулювання позовних вимог позивачки, то слід зазначити, що ст. 277 ЦК України не містить такого захисту порушеного права як вибачення. Є спростування інформації, оце є спосіб захисту. 
		Вислухавши пояснення учасників справи, свідків, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, виходячи із такого.
		Згідно із статтями297,299 ЦК України,кожен має право на повагу до його гідності та честі, на недоторканість своєї ділової репутації, а також право на спростування недостовірної інформації та право на відповідь.
		Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. 
		Враховуючи вимоги статті 76 ЦПК України, доказами єбудь-якідані,на підставіяких судвстановлює наявністьабо відсутністьобставин (фактів),що обґрунтовуютьвимоги ізаперечення учасниківсправи,та іншихобставин,які маютьзначення длявирішення справи. Цідані встановлюютьсятакими засобами: 1)письмовими,речовими іелектронними доказами; 2) висновками експертів;3) показаннями свідків.
		У відповідності до вимог ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
		Згідно ст. 77 ЦПК України, належними єдокази,які містятьінформацію щодопредмета доказування. Предметомдоказування єобставини,що підтверджуютьзаявлені вимогичи запереченняабо маютьінше значеннядля розглядусправи іпідлягають встановленнюпри ухваленнісудового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
		Статтею 78 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		Позивач ОСОБА_1 пред`являючи позов до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди в сумі 7000 грн. та зобов`язання вибачитися в інтернет-мережі «Фейсбук» перед нею за публікацію зазначала, що автором публікації в інтернет-мережі «Фейсбук» є ОСОБА_2 , а причиною висвітлення наведеної публікації є конфлікт між сторонами з приводу земельної ділянки, на якій відповідач викопав водойму, не маючи на це дозвільних документів. На підтвердження наведеного факту наявності публікації, подала фотокопію тексту, видрукованого з мережі-інтернет «Фейсбук», а також посилалася на показання свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .
		Свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні пояснив, що є мешканцем с. Підгайчики Самбірського району Львівської області та депутатом в даному окрузі. Йому добре відома конфліктна ситуація з приводу земельної ділянки. Публікація, яка є предметом розгляду справи, була висвітлена у соціальній мережі « ІНФОРМАЦІЯ_3 » в групі «Мої Рудки». У той період він знаходився в будинку позивачки і бачив ОСОБА_2 , який ходив з мішечком біля ставка. Прийшовши додому він, зайшов на свою сторінку у мережі « ІНФОРМАЦІЯ_3 » в групу « ІНФОРМАЦІЯ_4 » і зауважив допис ОСОБА_10 публікація була зроблена зі сторінки відповідача. Чред деякий час з`явились коментарі в підтримку ОСОБА_1 і тоді ОСОБА_11 було виставлено відео, зняте з телефону відповідача, де було чути його голос. Коли через деякий час змінилась фотографія відповідача, родичі ОСОБА_2 її коментували. У березні цього року були створені фейкові сторінки «Голинський Володимир», які заморожені, ними не користуються. Допис був зі сторінки, якою відповідач користується. Також в судовому засіданні він визнав факт неприязних стосінків із ОСОБА_11 . 
		Свідок ОСОБА_9 у судовому засіданні пояснив, що є чоловіком позивачки ОСОБА_1 . Події мали місце в суботу. ОСОБА_2 приїхав на ставок, ходив з мішком, почав кричати. Він поїхав і приблизно за годину дружина показала йому допис на сторінці у «Фейсбук», що є предметом розгляду у даній справі. У подальшому до нього телефонував відповідач, при розмові ображав дружину, звинувачував у тому що вони йому роблять пакості та викинули йому телячі ніжки. 
		Враховуючи наведене слід зазначити, відповідно до п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет належним відповідачем є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві (пункт 2 частини другої статті 119 ЦПК). Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайта - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайта. на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації. Дані про власника веб-сайта можуть бути витребувані в адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі Інтернет. Доменне ім`я facebook/ ІНФОРМАЦІЯ_5 є приватним доменним іменем другого рівня в домені com, який є загальним доменом верхнього рівня. Доменне ім`я facebook/com не відносяться до українського сегменту Інтернет. Адреса facebook не належать до адресного простору українського сегмента мережі Інтернет, адміністрування цих доменних імен в Україні не здійснюється.
		Аналогічна позиція є висловлена в постановах Верховного Суду від 13 люто. 2019 року у справі № 439/1469/15-ц, від 28 лютого 2018 року у справі № 347/1525 14 ц та від 01 лютого 2018 року у справі № 461/6366/15-ц, від 21 березня 2019 року справі № 368/655/17.
		Враховуючи наведені обставини слід зазначити, що «Фейсбук» є соціальною, загальнодоступною мережею, де будь-хто, без ідентифікації особи може створити будь - яку кількість сторінок, під будь-яким (в тому числі вигаданим) іменем, публікувати тексти, коментарі, копіювати і зберігати на власних пристроях фото осіб з інших сторінок.
		Оскільки, інтернет-мережа « ІНФОРМАЦІЯ_3 » при реєстрації сторінки не вимагає ідентифікацію особи згідно особистих документів (паспорта, свідоцтва про народження), то ідентифікувати особу, яка публікує, поширює певну інформацію неможливо за винятком сторінок, які створені і інформацію про які поширюють офіційно державні органи, офіційні особи.
		Позивачкою, як при пред`явленні позову до суду так і під час розгляду справи по суті не вдалось беззаперечно підтвердити, що автором публікації є саме відповідач.
		Долучені на сторінці формату А4 фотокопія тексту змісту, вказаного в позові, з копією фото, що є у вільному доступі, не є доказами в розумінні статей 76, 77, 78, 79 ЦПК України, так як найперше не є достовірними даними з яких можна встановити дійсні обставини, не є офіційними документами, достовірність інформації на зробленому фото не підтверджена. Отже, не є письмовим і електронним доказом і не є доказом розміщення публікації в інтернет мережі саме відповідачем. Публікація тексту на сторінці формату А 4 сама по собі не є доказом причетності саме відповідача до її висвітлення. 
		Щодо показань свідків, то сказане ними не дає підстав для дачі ствердної відповіді щодо причетності саме відповідача до публікації. Також вказані свідки перебувають у конфліктній ситуації з відповідачем через спір щодо земельної ділянки. 
		Отже, позивачем не доведено, що вказана в позові інформація було розміщена і розповсюджена саме відповідачем.
		Відповідно до ч. 1 ст. 277 ЦК України, фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
		Під "правом на спростування" слід розуміти право фізичної особи вимагати від особи, яка порушила особисте немайнове право фізичних осіб шляхом поширення недостовірної інформації, визнання цієї інформації неправдивою у формі, яка є ідентичною чи адекватною до форми поширення неправдивої інформації. 
		В свою чергу, під "правом на відповідь" слід розуміти право на висвітлення власної точки зору щодо поширеної інформації та обставин порушення особистого немайнового права. 
		Попри те, що спільним між даними способами захисту є те, що вони мають місце у випадку, коли особисті немайнові права зазнали свого порушення внаслідок поширення інформації, однак, принципова відмінність між відповіддю та спростуванням полягає в тому, що: 
		1) відповідь передбачає внесення пояснення щодо поширених відомостей, тоді як спростування зводиться до визнання попередньо поширених відомостей неправдивими; 
		2) відповідь здійснюється особою, стосовно якої були поширені відомості, або членами її сім`ї, тоді як спростування - особою, яка поширила ці неправдиві відомості.
		Позивачка ж заявила вимогу про «зобов`язання ОСОБА_2 вибачитись перед нею в інтернет-мережі «Фейсбук». Отже, обрала спосіб захисту порушеного права, що не передбачений законом.
		Вимога позивачки про «зобов`язання вибачитись», не передбачена ст. 277 ЦК України і не лежить в площині законодавчого регулювання.
		Позовна вимога про стягнення з відповідача моральної шкоди є похідною первинної вимоги, оскільки моральна шкода є наслідком і компенсацією за порушене право. Оскільки, не доведено факт порушення відповідачем прав позивача, відповідно немає підстав для стягнення моральної шкоди.
		За такихобставин,суд дійшоввисновку,що позивачемне доведенофакт того,що саме ОСОБА_2 є авторомінформації чиособою,яка поширилаоспорювану інформацію,а позовнівимоги прозобов`язаливибачитись черезмережу «Фейсбук»не підлягаютьдо задоволенняв силутого,що непередбачені ст.277ЦК України,позивачкою неспростовано запереченьпредставника відповідача,тому взадоволенні позовунеобхідно відмовитиза недоведеністю позовних вимог.
		Керуючись ст. ст. 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд
		 
		у х в а л и в: 
		 
		Відмовити в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди.
		 
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано, і може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. 
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , місце проживання с.Підгайчики Самбірський район Львівська область, поштовий індекс 81444, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
		Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , місце реєстрації АДРЕСА_1 , проживання с АДРЕСА_2 .
		Текст повного рішення буде складено 15.06.2020 року.
		 
		 
		 
		Суддя

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...