Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/11201/19 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Право власності на землю у тому числі:; Інший спір про право власності на землю; невиконання або неналежне виконання зобов’язань; оренда; зміна, розірвання та визнання недійсним договору оренди.
Надіслано для оприлюднення: 23.06.2020. Зареєстровано: 24.06.2020. Забезпечено надання загального доступу: 25.06.2020.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		м. Київ
		09.06.2020Справа №  910/11201/19
		Господарський суд міста Києва у складі: 
		судді - Бондаренко Г. П.,
		за участю секретаря - Лебович А. О. 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві матеріали господарської справи 
		 
		За позовом  Амерікен Трейд Компані ІНК (США, Штат Массачусетс, Оллстон, вул. Антверп, 120, кв. 406; ідентифікаційний код 046046559)
		До 1) Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36; ідентифікаційний код 22883141)
		2) Посольство Російської Федерації (02000, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 27)
		Про визнання недійсним в частині Договору оренди земельної ділянки, укладеного 05.10.1999 між Київською міською радою та Посольством Російської Федерації
		 
		За участі представників сторін:
		Від позивача: Оплачко В.О. (Ордер серія КВ № 061314 від 16.08.2019);
		Від відповідача-1: не прибув;
		Від відповідача-2: не прибув.
		 
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
		Амерікен Трейд Компані ІНК (далі-позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Київської міської ради (далі відповідач-1) та Посольства Російської Федерації (далі відповідач-2) про визнання недійсним в частині Договору оренди земельної ділянки, укладеного 05.10.1999 між Київською міською радою та Посольством Російської Федерації.
		Звертаючись до суду із даним позовом позивач зазначає, що на підставі договорів купівлі-продажу №9-3085, № 9-3083 від 19.05.1994, посвідчених Першою київською державною нотаріальною конторою, Амерікен Трейд Компані ІНК є власником житлового будинку № 17, загальною площею 96, 2 кв.м., розташованого за адресою: Київ, вул. Боричів Тік, буд. 17, на земельній ділянці площею 1 223 кв.м. Право власності Амерікен Трейд Компані ІНК на домоволодіння зареєстроване Київським міським бюро технічної інвентаризації у встановленому на той час законодавством порядку. З метою оформлення права на земельну ділянку під будинком, власник звернувся із заявою до Головного управління Держгеокадастру у м. Києві. Проте із рішення державного земельного реєстратора стало відомо, що земельна ділянка, на якій розташований належний Амерікен Трейд Компані ІНК житловий будинок, на підставі Договору оренди від 05.10.1999 була передана Київською міською радою в користування Посольству Російської Федерації. Позивач вважає, що зазначений договір оренди земельної ділянки порушує його права як власника розташованого на ділянці будинку. У зв'язку з цим позивач просить визнати недійсним Договір оренди земельної ділянки, укладений 05.10.1999 між Київською міською радою та Посольством Російської Федерації, в частині передачі в оренду земельної ділянки за адресою: м. Київ, вул. Боричів Тік, буд. 17.
		21.08.2019 Господарський суд міста Києва постановив ухвалу про відкриття провадження у справі. Розгляд справи ухвалив здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначив на 26.09.2019.
		09.09.2019 від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач - 1 просив суд прийняти законне та обґрунтоване рішення по суті спору, слухати справу без його участі та повідомити про результат розгляду справи.
		26.09.2019 позивач подав клопотання про залучення доказів.
		В судовому засіданні 26.09.2019 Суд протокольно продовжив позивачу строк на подання клопотання про витребування доказів, продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів та відклав підготовче засідання на 22.10.2019, а також повторно зобов'язав відповідачів забезпечити явку уповноважених представників у судове засідання, яку він визнав обов'язковою.
		01.10.2019 через канцелярію Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про витребування доказів № б/н від 30.09.2019, в якому позивач зазначив, що представник позивача звернувся із адвокатським запитом № 91 від 12.08.2019 до Департаменту земельних ресурсів КМДА з проханням надати належним чином завірені копії документів, на підставі яких відбулося відчуження земельної ділянки в оренду Посольству Російської Федерації. Листом від 28.08.2019 № 0570202/2-16059 Департамент земельних ресурсів надав відповідь на адвокатський запит та копії документів, проте надані копії не були завірені належним чином, а отже не відповідають вимогам законодавства.
		18.10.2019 та 22.10.2019 від позивача надійшли клопотання про долучення доказів до матеріалів справи. В клопотанні № б/н від 22.10.2019 про долучення доказів, представник позивача повідомив, що позивач неодноразово звертався до Київської міської ради з проханням надавати документи в належних чином засвідчених копіях, проте відповідач - 1 ухиляється від надання завірених копій запитуваних документів.
		22.10.2019 Господарський суд міста Києва постановив ухвалу про витребування доказів та відкладення підготовчого засідання у справі, якою витребував у відповідача-1 та Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) (м. Київ, вул. Хрещатик, 32-а) належним чином засвідчені копії наступних доказів, а саме:
		- договору оренди земельної ділянки від 05.10.1999 з усіма змінами та додатками до нього;
		- проекту відведення земельної ділянки за адресою: м. Київ, вул. Боричів Тік, буд. 17 Посольству Російської Федерації в Україні, погодженого з Київською міською радою;
		- розпорядження Київської міської державної адміністрації від 29.01.2008 № 152 про надання Посольству Російської Федерації в Україні земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку на вулиці Спаській, буд. 11-15, для будівництва та обслуговування Консульського відділу Посольства Російської Федерації в Україні на вулиці Спаській буд. 14 і для будівництва та обслуговування Резиденції Посла Російської Федерації в Україні на вулиці Боричів Тік, буд. 17,19,21 та пров. Покровському, 5 в Подільському районі;
		- рішення Київської міської ради від 27.04.2000 № 111/832 про надання і вилучення земельних ділянок;
		Обов'язок виконання ухвали суду про витребування доказів Суд поклав на Київську міську раду та Департамент земельних ресурсів виконавчого органу КМР (КМДА), та встановив строк виконання до 06.11.2019, шляхом надіслання витребуваних документів на адресу суду. Підготовче судове засідання було відкладено на 07.11.2019. Явку повноважних представників сторін у судове засідання визнано обов'язковою.
		01.11.2019 до суду від Міністерства закордонних справ України надійшов лист № 202/17-140-3215 від 29.10.2019, в якому зазначено, що у зв'язку з отриманням МЗС України ноти Посольства Російської Федерації в Україні від 16.10.219 №1673/н стосовно справи № 910/11201/19 та ухвали суду від 26.09.2019 про виклик Посольства Російської Федерації до Господарського суду міста Києва у якості відповідача, МЗС України повідомляє, що вручення судових документів у справах, де залучена Російська Федерація, відбувається відповідно до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах 1993 року, а також Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах 1965 року (приєднання за Законом України від 19.10.2000 № 2052-ІІІ).
		06.11.2019 від відповідача-1 надійшли документи на виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 22.10.2019 про витребування доказів.
		В судовому засіданні 07.11.2019 Суд зупинив провадження у справі на підставі п. 4 ч. 1 ст. 228 Господарського процесуального кодексу України до надходження відповіді від іноземного суду на судове доручення про вручення виклику до суду, та призначив наступне підготовче судове засідання на 21.01.2020, про що постановив відповідну ухвалу? в якій навів мотиви та обґрунтування прийнятих процесуальних рішень.
		13.11.2019 Суд направив судове доручення Посольству Російської Федерації (МЗС Російської Федерації) в якому доручив Арбітражному суду міста Москви вручити або іншим чином доставити додані до судового доручення документи, а саме: позовну заяву, ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.08.2019 про відкриття провадження у справі, ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.10.2019 про витребування доказів та відкладення підготовчого засідання, ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.11.2019 про відкладення підготовчого судового засідання.
		У зв'язку з тим, що на дату, призначеного у справі судового засідання на 21.01.2020 від компетентного іноземного органу, а саме від Арбітражного суду міста Москви не надходило підтвердження виконання судового доручення або повідомлення про неможливість такого виконання, 24.01.2020 Суд направив Арбітражному суду міста Москви лист-нагадування, в якому просив виконати судове доручення про вручення документів або у випадку неможливості такого вручення повідомити про обставини, які перешкоджають його виконанню і повернути документи, які підлягають врученню. 
		Станом на 28.02.2020 від іноземного органу, який уповноважили виконати доручення українського суду про вручення судових документів,  не надходило підтверджень про виконання або неможливості виконання судового доручення, документи не поверталися.
		У зв'язку із відсутністю будь - якого реагування на судове доручення з боку Арбітражного суду міста Москви та з огляду на розумні строки розгляду справи, Суд поновив провадження у справі № 910/11201/19 та призначив підготовче судове засідання на 26.03.2020.
		Розгляд даної справи, призначений на 26.03.2020 не відбувся, оскільки з метою попередження виникнення та запобігання поширення гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом COVID-19, зважаючи на період карантину, визначений постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України корона вірусу COVID-19" від 11.03.2020 №211, з урахуванням рішення Уряду про заборону пасажирських перевезень та обмеження кількості учасників масових заходів, а також листа Ради суддів України від 16.03.2020 9/рс-186/20, засідання Господарського суду міста Києва у складі судді Бондаренко Г.П., призначені на 26.03.2020, були зняті з розгляду, про що було розміщено відповідне оголошення на сайті Судової влади України.
		Суд ухвалою - повідомленням від 14.04.2020 повідомив учасників справи про призначення наступної дати підготовчого судового засідання на 12.05.2020.
		В судовому засіданні 12.05.2020 Суд на місці ухвалив закрити підготовче провадження та призначити розгляд справи по суті на 28.05.2020.
		27.05.2020 через відділ канцелярії суду від Консульського відділу Посольства Російської Федерації на Україні надійшов лист про направлення копії ноти протесту Посольства Російської Федерації в Україні на адресу Міністерства іноземних справ України в зв'язку з ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2020 та про повідомлення що направлений лист не може бути розтлумачений як підтвердження належного вручення Посольству Російської Федерації судових документів.
		28.05.2020 через відділ канцелярії суду від Консульського відділу Посольства Російської Федерації на Україні вищезазначений лист надійшов засобами електронної пошти.
		В судовому засіданні 28.05.2020 Суд на місці ухвалив відкласти судове засідання по суті справи на 09.06.2020. При цьому, Суд зазначив, що відповідач - 2 про наявність в Україні судового спору щодо нього, був повідомлений в порядку, передбаченому Угодою про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності 1992 року, з дати направлення судового доручення минуло 3 місяці, проте доказів виконання доручення Арбітражний суд міста Москви не надав, і що вимога Посольства Російської Федерації в Україні про направлення наступних судових документів в також порядку є надмірним формалізмом, що призводить до порушення принципу змагальності у судовому процесі.
		В судове засідання 09.06.2020 відповідачі - 1, 2 не прибули, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, докази чого наявні в матеріалах справи.
		Позивач в судове засідання 09.06.2020 прибув та надав Суду усні пояснення по суті справи, в яких підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
		В судовому засіданні 09.06.2020 Суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення про задоволення позовних вимог.
		10.06.2020 через відділ канцелярії суду від Арбітражного суд міста Москви надійшла ухвала про призначення справи щодо виконання судового доручення на 21.05.2020.
		11.06.2020 через відділ канцелярії суду від Міністерства закордонних справ України надійшов лист «Щодо процесуальних дій», яким МЗС України повідомило Суд, що вчергове отримало ноту Посольства Російської Федерації в Україні та повертає направлену в іншому порядку, ніж передбачений Угодою про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності 1992 року ухвалу від 14.04.2020.
		15.06.2020 через відділ канцелярії суду від Арбітражного суд міста Москви надійшла ухвала про призначення справи щодо виконання судового доручення на 02.07.2020.
		Заслухавши в судовому засіданні 09.06.2020 пояснення позивача, з'ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, заперечень, пояснень та дослідивши в порядку, визначеному в підготовчому засіданні у справі, докази, якими вони обґрунтовуються, Суд 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Як підтверджено матеріалами справи, на підставі договорів купівлі-продажу № 9-3085, № 9-3083 від 19.05.1994 посвідчених Першою київською держаною нотаріальною конторою, Амерікен Трейд Компані ІНК є власником житлового будинку № 17, загальною площею 96, 2 кв. м., розташованого за адресою: Київ, вул. Боричів Тік, буд. 17, на земельній ділянці площею 1223 кв.м.
		Право власності Амерікен Трейд Компані ІНК на домоволодіння зареєстроване Київським міським бюро технічної інвентаризації у встановленому чинним на той час законодавством (ст. 227 Цивільного кодексу УРСР) порядку за № 19/12 в реєстровій Книзі БТІ, про що свідчать реєстраційні посвідчення на договорах. Право позивача підтверджується також Інформаційною довідкою ПЖ-2018 № 1774 від 25.10.2018, виданою КП КМР «КМ БТІ», та Наказом МЮ України від 16.11.2018 №3601/5.
		Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна (номер довідки 175944187), копія якої наявна в матеріалах справи, об'єкт нерухомого майна - житловий будинок загальною площею 95 кв.м. за адресою м. Київ, вул. Боричів Тік, буд. 17 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 868505680000) зареєстрований на праві приватної власності за Копрорацією «Американ Трейд Ко. ІНК», дата державної реєстрації 10.07.2019.
		З метою оформлення права на земельну ділянку під будинком, власник звернувся до спеціаліста з землевпорядних робіт Халявко Віталія Миколайовича, який, в свою чергу, звернувся до Головного управління Держгеокадастру у м. Києві з заявою від 21.05.2019 реєстр № ЗВ - 9703442142019 про внесення відомостей про земельну ділянку, розташовану за адресою: м. Київ, вул. Боричів Тік, буд. 17, до Державного земельного кадастру.
		Рішенням державного земельного реєстратора Головного управління Держгеокадастру у м. Києві Машкова О.М. №РВ-8000204432019 від 04.06.2019 йому було відмовлено у внесенні відомостей про зазначену земельну ділянку до Державного земельного кадастру.
		Відповідно до рішення державного земельного реєстратора Головного управління Держгеокадастру у м. Києві Машкова О.М. №РВ-8000204432019 від 04.06.2019 земельна ділянка, на якій розташований належний Амерікен Трейд Компані ІНК житловий будинок, на підставі договору оренди від 05.10.1999 була передана Київською міською радою в користування Посольству Російської Федерації, що перешкоджає в оформленні прав на земельну ділянку під будинком.
		Договір оренди земельної ділянки був укладений 05.10.1999 Київською міською радою в особі міського голови Омельченка О.О. з однієї сторони та Посольством Російської Федерації в особі Надзвичайного та Повноваженого Посла Абоімова І.П., з іншої сторони.
		Відповідно до умов договору оренди земельної ділянки від 05.10.1999 (далі за текстом - договір оренди, спірний договір) земельна ділянка площею 3771 кв.м., розташована за адресою: м. Київ, вул. Боричів Тік, буд. 17, 19-21 та Покровський провулок, буд. 5, була передана в довгострокове користування для будівництва резиденції надзвичайного та повноважного посла Російської Федерації в Україні.
		Підставою для укладання договору оренди зазначено угоду між Урядом Російської Федерації та Кабінетом Міністрів України про умови розміщення та обслуговування дипломатичних представництв Російської Федерації в Україні та України в Російській Федерації від 19.11.1998, яка була підписана від імені Української сторони Міністром закордонних справ Тарасюком Б.І. та затверджена постановою Кабінету Міністрів України № 1871 від 08.10.1999.
		Договір оренди був зареєстрований в Книзі договорів на право тимчасового користування землею 05.10.1999.
		Відповідно до п. 1.1. договору оренди предметом договору є земельна ділянка площею 3771 кв.м., розташована за адресою вул. Боричів Тік, буд. 7, 19-21 та Покровський провулок, буд. 5, наданий у тимчасове довгострокове орендне використання для будівництва та подальшої експлуатації резиденції Надзвичайного та Повноважного Посла Російської Федерації в Україні.
		Договір укладений на 49 років та вступає в силу з моменту його державної реєстрації (ст. 2 договору оренди).
		Щорічна орендна плата за земельну ділянку встановлена у відповідності з міжурядовою угодою в розмірі 1 (однієї) гривні та вноситься один раз в рік не пізніше 15 числа місяця, наступного за місяцем реєстрації договору (ст. 3 договору оренди).
		На думку позивача, спірний договір перешкоджає позивачу, як власнику будинку в оформленні прав на земельну ділянку під будинком, порушує права позивача, як власника будинку, суперечить його законним інтересам, і відповідно підлягає, у відповідній частині, визнанню недійсним.
		Позивач стверджує, що на момент укладання оскаржуваного договору оренди від 05.10.1999 не було дотримано визначеної законодавством процедури надання земельної ділянки, Кабінетом міністрів України питання про надання земельної ділянки Посольству Російської Федерації та про попереднє погодження Верховною Радою України місця розташування Посольства Російської Федерації на території України не вирішувалося, оспорюваний договір не відповідає нормам діючого законодавства, в частині форми договору (недотримана нотаріальна форма договору), визначена сторонами ціна оренди не відповідає положенням Закону України «Про оренду землі», і надана за договором в оренду земельна ділянка фактично несформована.
		Предметом позову у справі є вимоги позивача до відповідачів - 1, 2 про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, укладеного 05.10.1999 між Київською міською радою та Посольством Російської Федерації в Україні, в частині передачі в оренду земельної ділянки за адресою: м. Київ, вул. Боричів Тік, буд. 17.
		Відповідач - 1 подав відзив на позовну заяву, в якому навів опис обставин укладання спірного договору і норми чинного на той час законодавства та зазначив, що на розгляд Київської міської ради був поданий проект рішення «Про розірвання договору оренди земельної ділянки площею 0, 3771 га на вулиці Боричів Тік, 17, 19, 21 у Подільському районі м. Києва, укладеного між Київською міською радою та Посольством Російської Федерації в Україні № 85-5-00035 від 05.10.1999 та надання земельній ділянці площею 0,3771 га на вулиці Боричів Тік, 17, 19, 21 у Подільському районі м. Києва статусу скверу», який наразі на розгляд пленарного засідання сесії Київської міської ради не виносився. У відзиві відповідач - 1 просив суд прийняти законне та обґрунтоване рішення по суті позовних вимог.
		Відповідач - 2 своїм правом на подання відзиву не скористався. При цьому, відповідач - 2 був обізнаний про наявність даного спору в Господарському суді міста Києва, адже отримував кореспонденцію від Суду на території України, та був повідомлений про наявність спору в порядку, визначеному Угодою про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, до якої Україна приєдналася 19.12.1992. Відповідно Суд мав підстави для прийняття рішення по справі, оскільки з дати направлення судового доручення сплинув термін, який суддя визначив як достатній для даної справи, і наразі від дати направлення доручення пройшло шість місяців.
		Із змісту надісланої Міністерством закордонних справ в Україні Суду ноти Посольства Російської Федерації в Україні від 08.05.2020 № 596/н вбачається, що відповідач - 2 заперечує проти задоволення позовних вимог з тих підстав, що в даному випадку зобов'язання Київської міської ради за спірним договором виникли на підставі міжнародно - правових зобов'язань держави Україна, які не можуть бути припинені рішенням українського суду. На думку відповідача - 2 земельна ділянка за адресою м. Київ, вул. Боричів Тік, буд. 17, 19, 21 користується дипломатичним імунітетом на підставі Угоди між Урядом Російської Федерації та Кабінетом Міністрів України про умови розміщення та обслуговування дипломатичних представництв Російської Федерації в Україні і України в Російській Федерації від 19.11.1998.
		Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.
		Порядок укладення, виконання і денонсації міжнародних договорів України з метою належного забезпечення національних інтересів, здійснення цілей, завдань та принципів зовнішньої політики України, закріплених в Конституції України, на момент укладення Угоди між Урядом Російської Федерації та Кабінетом Міністрів України про умови розміщення та обслуговування дипломатичних представництв Російської Федерації в Україні і України в Російській Федерації від 19.11.1998, визначався Законом України «Про міжнародні договори України».
		Цей Закон застосовується до всіх міжнародних договорів України - міждержавних, міжурядових і міжвідомчих, регульованих нормами міжнародного права, незалежно від їх форми і найменування (договір, угода, конвенція, пакт, протокол, обмін листами або нотами, інші форми і найменування міжнародних договорів). Для цілей цього Закону поняття "укладення міжнародного договору України" охоплює ведення переговорів з метою підготовки тексту міжнародного договору, прийняття тексту міжнародного договору чи встановлення його автентичності та висловлення згоди на обов'язковість міжнародного договору для України. (ст. 1 Закону України «Про міжнародні договори України»).
		Статтею 9 Закону України «Про міжнародні договори України» визначено, що затвердження міжнародних договорів України, які не потребують ратифікації, але потребують затвердження, здійснюється щодо договорів, які укладаються від імені Уряду України, - Урядом України. Рішення Уряду України про затвердження міжнародного договору  України приймається у формі постанови.
		Згідно ст. 11 Закону України "Про міжнародні договори України", у разі, коли міжнародний договір набирає чинності з моменту його підписання, згода на обов'язковий характер його положень висловлюється у формі підписання міжнародного договору уповноваженою на те особою відповідно до статті 5 цього Закону.
		Міжнародні договори України підлягають неухильному дотриманню Україною відповідно до норм міжнародного права (ст. 12 Закону України «Про міжнародні договори України»).
		Відповідно до Закону України «Про дію міжнародних договорів на території України» виходячи з пріоритету загальнолюдських цінностей, загальновизнаних принципів міжнародного права, прагнучи забезпечити непорушність прав і свобод людини, включитись у систему правових відносин між державами на основі взаємної поваги державного суверенітету і демократичних засад міжнародного співробітництва встановлено, що укладені і належним чином ратифіковані Україною міжнародні договори становлять невід'ємну частину національного законодавства України і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.
		Угода між Урядом Російської Федерації та Кабінетом Міністрів України про умови розміщення та обслуговування дипломатичних представництв Російської Федерації в Україні і України в Російській Федерації від 19.11.1998 була затверджена постановою Кабінету Міністрів України № 1871 від 08.10.1999.
		При цьому, відповідно до статті 12 Угоди між Урядом Російської Федерації та Кабінетом Міністрів України про умови розміщення та обслуговування дипломатичних представництв Російської Федерації в Україні і України в Російській Федерації від 19.11.1998 угода вступає в силу з дати останнього письмового повідомлення про виконання сторонами внутрішньодержавних процедур, необхідних для вступу в силу, та буде діяти протягом 49 років з автоматичним продовженням на наступні такі ж періоди, якщо ні одна із сторін не повідомить в письмовій формі іншу сторону, не менше ніж за один рік до закінчення чергового періоду, про свій намір припинити дії угоди.
		Отже, Угода між Урядом Російської Федерації та Кабінетом Міністрів України про умови розміщення та обслуговування дипломатичних представництв Російської Федерації в Україні і України в Російській Федерації від 19.11.1998 вступила в силу і є обов'язковою для держави Україна не раніше ніж з 08.10.1999.
		Договір оренди земельної ділянки між Київською міською радою та Посольством Російської Федерації в Україні був укладений 05.10.1999, тобто до вступу в силу Угоди між Урядом Російської Федерації та Кабінетом Міністрів України про умови розміщення та обслуговування дипломатичних представництв Російської Федерації в Україні і України в Російській Федерації від 19.11.1998, відповідно зобов'язання Київської міської ради за відповідним договором виникли не на підставі міжнародно - правових зобов'язань держави Україна, а на підставі приватно - правового договору.
		Статтею 11 Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності встановлено правила застосування цивільного законодавства однієї держави - учасниці СНД на території іншої держави - учасниці СНД. За цими правилами, зокрема: виникнення і припинення права власності або іншого речового права на майно визначається за законодавством держави, на території якої майно знаходиться в момент, коли мала місце дія або інша обставина, що стала підставою виникнення або припинення такого права; виникнення і припинення права власності або іншого речового права на майно, що є предметом угоди, визначається за законодавством місця здійснення угоди, якщо інше не передбачене угодою сторін; форма угоди визначається за законодавством місця її здійснення, форма угод щодо будівель, іншого нерухомого майна і прав на нього визначається за законодавством місця знаходження такого майна.
		Відповідно до врегулювання спірних відносин, що виникли із договору оренди земельної ділянки між Київською міською радою та Посольством Російської Федерації в Україні був укладений 05.10.1999, мають бути застосовані норми діючого на моменту укладання такого договору законодавства України.
		Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом, підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені законодавством, саме на момент вчинення правочину.
		Статтею 41 Цивільного кодексу Української РСР (в редакції чинній на момент укладення спірного договору) визначено, що угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків.
		Відповідно до ст. 47 Цивільного кодексу Української РСР нотаріальне посвідчення угод обов'язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього Кодексу.
		Статтею 48 Цивільного кодексу Української РСР визначено, що недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемлює особисті або майнові права неповнолітніх дітей. По недійсній угоді кожна з сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.
		Угода, визнана недійсною, вважається недійсною з моменту її укладення. Недійсні частини угоди не тягнуть за собою недійсності інших її частин, оскільки можна припустити, що угода була б укладена і без включення недійсної її частини. (ст. 59, 60 Цивільного кодексу Української РСР).
		Відповідно до ст. 153 Цивільного кодексу Української РСР договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.
		Статтею 3 Закону України «Про оренду землі» (в редакції чинній на момент укладання спірного договору) об'єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян та юридичних осіб України, територіальних громад сіл, селищ, міст (комунальній власності), держави.
		Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради. Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є районні, обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та Кабінет Міністрів України у межах їх повноважень. Рішення про надання в оренду земельних ділянок зазначені органи державної влади приймають при попередньому погодженні цих питань на сесіях відповідних рад (ст. 5 Закону України «Про оренду землі»).
		Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди земельної ділянки укладається у письмовій формі. Невід'ємною частиною договору оренди є план (схема) земельної ділянки. Договір оренди земельної ділянки посвідчується нотаріально.
		Згідно із ст. 14 Закону України «Про оренду землі» умови договору оренди земельної ділянки не можуть суперечити законам України. Істотними умовами договору оренди земельної ділянки є: 1) об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); 2) термін договору оренди; 3) орендна плата (розмір, індексація, форми платежу, терміни та порядок внесення і перегляду); 4) цільове призначення, умови використання і збереження якості землі; 5) умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; 6) існуючі обмеження і обтяження щодо використання земельної ділянки; 7) сторона (орендодавець чи орендар), яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; 8) відповідальність сторін. Відсутність у договорі оренди однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, порушення вимог статей 4, 5, 6, 7, 9, 13, 15 цього Закону є підставою для відмови у державній реєстрації договору оренди згідно зі статтею 18 цього Закону, а також для визнання договору недійсним відповідно до законів України.
		Орендна плата за земельну ділянку - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати встановлюються за угодою сторін у договорі оренди. Орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, централізується на спеціальних бюджетних рахунках, розподіляється і використовується відповідно до Закону України "Про плату за землю"  і не може бути меншою за розмір земельного податку, що встановлюється зазначеним Законом (ст. 19 Закону України «Про оренду землі»).
		Статтею 36 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент укладення спірного договору) було внормовано, що використання землі в Україні є платним, орендар сплачує за землю орендну плату, розмір якої встановлюється за угодою сторін у договорі оренди. 
		Відповідно до ст. 2 Закону України «Про плату за землю» використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.
		Середні ставки земельного податку, якщо грошову оцінку земельних ділянок не встановлено, встановлені в ст. 7 Закону України «Про плату за землю».
		Як встановлено судом в ст. 3 спірного договору сторони визначили, що орендна плата за рік становить 1 грн. Зміст статті 3 договору оренди суперечить ст. 19 Закону України «Про оренду землі», оскільки встановлює орендну плату в розмірі, значно меншому, ніж визначений ст. 7 Закону України «Про плату за землю розмір земельного податку в місті Києві. Відтак, сторонами договору не було визначено належним чином орендну плату (розмір, індексація, форми платежу, терміни та порядок внесення і перегляду), відповідно між ними не було досягнуто згоди щодо такої істотної умови договору, що є підставою в силу ст. 48 Цивільного кодексу Української РСР для визнанні такого договору недійсним.
		Договір оренди нотаріально посвідчений не був, і доказів іншого матеріали справи не містять. Отже, спірний договір оренди укладений у простій письмовій формі, а недодержання сторонами під час укладання угоди нотаріальної форми договору є підставою в силу ст. 48 Цивільного кодексу Української РСР для визнанні такого договору недійсним.
		З огляду на наведене, Суд погоджується з позивачем про наявність в даному випадку підстав для визнання недійсним спірного договору, як такого, що не відповідає вимогам закону, а саме ст. 13, 14, 19 Закону України «Про оренду землі», ст. 2, 7 Закону України «Про плату за землю».
		Щодо доводів позивача про необхідність погодження з ним, як землекористувачем, вилучення земельної ділянки, то такі доводи Суд відхиляє, оскільки позивачем не було належним чином оформлене право користування земельною ділянкою, відповідно відсутні підстави для твердження, що позивач на момент укладання спірного договору був землекористувачем земельної ділянки, розташованої за адресою м. Київ, вул. Боричів Тік, буд. 17.
		Щодо доводів позивача про відсутність інформації про вирішення в установленому порядку Кабінетом Міністрів України питання про надання земельної ділянки Посольству Російської Федерації в Україні та про попереднє погодження Верховною Радою України місця розташування Посольства Російської Федерації на території України, то відповідні доводи Суд також відхиляє, як недоведені, оскільки позивач лише зазначає про відсутність такої інформації, і не надає жодного доказу на підтвердження відповідних обставин.
		Суд також відхиляє доводи позивача щодо не сформованості земельної ділянки, що вказує на відсутність об'єкта оренди, з огляду на спростованість таких доводів матеріалами справи.
		Згідно з положеннями ст. 2, 4, 5 Господарського процесуального кодексу України, ст. 15, 16 Цивільного кодексу України підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорення. Отож задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем відповідно до вимог процесуального законодавства обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) зазначеного права відповідачем з урахуванням належності обраного способу судового захисту.
		Позивач не є стороною спірного договору, проте позивач є заінтересованою стороною, права якої порушуються спірним договором, оскільки як встановлено судом позивач є власником об'єкту нерухомого майна - житлового будинку загальною площею 95 кв.м. за адресою м. Київ, вул. Боричів Тік, буд. 17 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 868505680000).
		Законний інтерес позивача полягає в тому, що він як власник нерухомого майна має право на земельну ділянку, на якій розташоване таке майно і на земельну ділянку, яка необхідна для обслуговування такого майна, а наявність спірного договору унеможливлює реалізацію позивачем відповідного права.
		Відповідно до ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним.
		При здійсненні правосуддя у господарських справах суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом та договором.
		Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
		Обрання способу захисту, ефективного захисту, порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб є прерогативою позивача. Суд наділений лише правом визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При цьому, відповідно до положень ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України, при ухваленні рішення у справі суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.
		Оскільки на думку позивача належним способом захисту прав позивача є визнання договору оренди недійсним лише в частині земельної ділянки, розташованої за адресою м. Київ, вул. Боричів Тік, буд. 17, на якій знаходиться належний позивачу будинок, відповідні вимоги задовольняються Судом саме в межах заявлених позовних вимог.
		Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
		Відповідно до ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		Відповідачі - 1, 2 не надали суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та доводили відповідність договору оренди вимогам чинного на момент його укладення законодавства.
		Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
		Отже, суд вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та підтвердженими матеріалами справи, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
		Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідачів - 1, 2 порівну.
		Керуючись ст. 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, Суд 
		 
		В И Р І Ш И В:
		1. Позов Амерікен Трейд Компані ІНК до Київської міської ради та Посольства Російської Федерації про визнання недійсним в частині Договору оренди земельної ділянки, укладеного 05.10.1999 між Київською міською радою та Посольством Російської Федерації задовольнити.
		2. Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений 05.10.1999 між Київською міською радою (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36; ідентифікаційний код 22883141) та Посольством Російської Федерації в Україні (02000, м. Київ, проспект Повітрофлотський, буд. 27), в частині передачі в оренду земельної ділянки за адресою: м. Київ, вул. Боричів Тік, буд. 17.
		3. Стягнути з Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36; ідентифікаційний код 22883141) на користь Амерікен Трейд Компані ІНК (США, Штат Массачусетс, Оллстон, вул. Антверп, 120, кв. 406; ідентифікаційний код 046046559) 960 (дев'ятсот шістдесят) грн 50 коп. витрат по сплаті судового збору.
		4. Стягнути з Посольства Російської Федерації в Україні (02000, м. Київ, проспект Повітрофлотський, буд. 27) на користь Амерікен Трейд Компані ІНК (США, Штат Массачусетс, Оллстон, вул. Антверп, 120, кв. 406; ідентифікаційний код 046046559) 960 (дев'ятсот шістдесят) грн 50 коп. витрат по сплаті судового збору.
		5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
		 
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		 
		Повне рішення складене 22.06.2020. 
		 
		 
		 
		Суддя                                                                                          Г.П. Бондаренко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...