Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 465/3879/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із трудових правовідносин; Спори, що виникають із трудових правовідносин про виплату заробітної плати.
Надіслано судом: 24.06.2020. Зареєстровано: 25.06.2020. Забезпечено надання загального доступу: 26.06.2020.

Номер судового провадження: 2/465/2/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		465/3879/17
		                                                2/465/2/20
		 
		 
		 
		РІШЕННЯ
		Іменем України
		(заочне)
		04.06.2020 року Франківський районний суд м. Львова, в складі:
		головуючого судді                                                 Мартьянової С.М.
		при секретарі                                                          Турчак М.І
		розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи» про стягнення середнього заробітку за час розрахунку при звільненні,-
		ВСТАНОВИВ:
		ОСОБА_1 06.07.2017 року звернувся в суд із цивільним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи» про стягнення середнього заробітку за час розрахунку при звільненні за період з вересня 2015 року по червень 2017 року в сумі 38198,4 гривень.
		Свої вимоги мотивує тим, що в провадженні Франківського районного суду м.Львова знаходилась справа №465/2112/15-ц від 02.10.2015 року за позовом ОСОБА_1 до ТзОВ «Львівські автобусні заводи». при звільненні 13.04.2010 року відповідач не зробив повного розрахунку, порушивши строки при розрахунку при звільненні. Судове рішення набуло законної сили 06.11.2015 року, виконавче провадження завершилось в червні 2017 року. На підставі вищевикладеного, позивач просить проводити розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить позов задоволити.
		Відповідач  у судове засідання не з`явився, не повідомив про причини неявки, хоча належно  повідомлений про час та місце слухання справи. У відповідності до ст. 280 ЦПК України суд вважає, що справу слід слухати у їх відсутності на підставі наявних у справі доказів.
		У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з розглядом справи за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
		Відповідно до вимог ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
		Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
		Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
		Судом встановлено, що позивач працював у відповідача на посаді провідного інженера - механіка до 13.04.2010 року, що підтверджується записом у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 .
		Виходячи із запису в трудовій книжці серії НОМЕР_1 позивач звільнений з вказаної посади на підставі п.1 ст.36 КЗпП України, згідно наказу №30 від 13.04.2010 року.
		Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 02.10.2015 року у цивільній справі №465/2112/15-ц (провадження №2/465/1772/15) за позовом ОСОБА_1 до ТзОВ «Львівські автобусні заводи» про стягнення середнього заробітку за час затримки, визначено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи» на користь ОСОБА_1 ( ідентифікаційний код № НОМЕР_2 ) середній заробіток за весь час затримки розрахунку після звільнення в розмірі 113 598,72 грн., компенсацію моральної шкоди у розміри 500 грн., а також 1 135,98 гривень судового збору.
		Згідно із ст. 2 КЗпП України право громадян на працю, - тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою. Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.
		Відповідно до ч.1 ст. 94 КЗпП заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
		Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
		Згідно із ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
		Таким чином, аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений ч. 1 ст. 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
		Отже, непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст. 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум. (постанова Верховного Суду України від 18.01.2017 року справа № 6-2912цс16).
		Відповідно до ст. 34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.
		Статтею 27 цього Закону встановлено, що порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Держава забезпечує щоквартальну підготовку і публікацію статистичних даних про середню заробітну плату і середню тривалість робочого часу по галузях, групах професій і посад, а також щорічну публікацію даних про вартість робочої сили.
		Порядком обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою КМУ від 02.02.1995 року №100, визначено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. При обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включається: основна заробітна плата; доплати і надбавки; виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо.
		Нарахування виплат при обчисленні середньої заробітної плати, що обчислюється із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, проводиться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів, а у випадку, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком (п.2,3,4,8 Порядку).
		Відповідно до роз`яснень викладених в п. 20 Постанови Пленуму Верховного суду України № 13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
		Таке ж роз`яснення цієї норми права, крім наведеної вище постанови Пленуму Верховного Суду України, надав і Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 22 лютого 2012 року №4-рп/2012 у справі щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв`язку з положеннями статей117, 237-1цього кодексу.
		Аналіз наведених положень ст.117 КЗпП України свідчить про те, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.
		Як зазначено у п. 31 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», відповідно до статей 21, 22 Закону України «Про оплату праці», роботодавець не може  в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, які погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективним договором. Розмір заробітної плати за працю може бути нижчим за встановлений трудовим договором та мінімальний розмір заробітної плати тільки в разі невиконання норм виробітку, виготовлення продукції, що виявилось браком, та з інших передбачених чинним законодавством причин, які мали місце з вини працівника.
		У разі не проведення розрахунку у зв`язку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. При частковому задоволенні позову працівника, суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.
		Відповідно до ст. 47 КЗпП, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
		Відтак суд приходить до переконання, що проведений позивачем розрахунок середнього заробітку в сумі 38198 гривень 40 копійок відповідає вимогами Постанови КМУ №100 від 08.02.1995 року «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати», а відтак суд визнає його правильним.
		Відповідно до п. 9, п.10Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. При заподіянні особі моральної шкоди, обов`язок по її відшкодуванню покладається на винних осіб незалежно від того, чи була заподіяна потерпілому майнова шкода та чи відшкодована вона.
		Оцінюючи розмір відшкодування позивачу моральної шкоди, з врахуванням вказаної ним та встановлених судом обставин та характеру спричиненої моральної шкоди, та виходячи з міркувань розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди та з відповідача слід стягнути на користь ОСОБА_1 3 000 грн моральної шкоди.
		Разом з тим, відповідно до 141 ЦПК України з відповідача слід стягнути на користь держави судовий збір в розмірі 768.40 грн., оскільки позивач звільнений від їх оплати.
		Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, встановлених обставин справи, системного аналізу положень чинного законодавства,  суд дійшов висновку, що позов підставний та підлягає до задоволення.
		Керуючись, ст.ст. 4, 12, 280 ЦПК України, ст.ст. 2, 47, 94, 116, 117 КЗпП, -
		ВИРІШИВ:
		Позов задоволити.
		Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівські автобусні заводи" на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з вересня 2015 року по червень 2017 року в сумі 38198,4 гривень (тридцять вісім тисяч сто дев`яносто вісім гривень 40 копійок).
		Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівські автобусні заводи" на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) 3000 ( три тисячі) морального відшкодування.
		Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівські автобусні заводи" на користь держави 768 грн. 40 коп. судового збору.
		 
		Сторони:
		Позивач: ОСОБА_1 , (ІПН - НОМЕР_2 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 ;
		Відповідач: Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівські автобусні заводи", місце знаходження: 79026, м.Львів, вул. Стрийська,45; юридична адреса: м.Київ, вул. І. Лепсе,6.
		 
		Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про його перегляд, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
		У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
		Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Франківський районний суд м. Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		 
		Рішення виготовлено о 15.06.2020 року.
		 
		Суддя                                                 Мартьянова С.М.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...