Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 280/4552/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері; землеустрою; державної експертизи землевпорядної документації; регулювання земельних відносин, з них; з питань здійснення публічно-владних управлінських функцій з розпорядження земельними ділянками.
Надіслано судом: 25.06.2020. Зареєстровано: 26.06.2020. Забезпечено надання загального доступу: 30.06.2020.
Дата набрання законної сили: 17.06.2020
Номер судового провадження: 852/3953/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		П О С Т А Н О В А
		і м е н е м У к р а ї н и
		 
		17 червня 2020 року м. Дніпросправа № 280/4552/19
		Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
		 
		головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),
		суддів: Іванова С.М., Чередниченка В.Є., 
		 
		за участю секретаря судового засідання Чорнова Є.С., 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області
		на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10 лютого 2020 року (суддя Лазаренко М.С., м. Запоріжжя) у справі № 280/4552/19
		за позовом ОСОБА_1 
		до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області
		про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії,- 
		 
		встановив:
		 
		У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом, у якому просила:
		- визнати неправомірними дії ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області щодо відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 , розміром 1,90 га на території Борисівської сільської ради Приморського району Запорізької області, скасувавши відмову відповідача від 27.05.2019 за №1149-791/0/18-19;
		- зобов`язати ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 , розміром 1,90 га, яка знаходиться на території Борисівської сільської ради Приморського району Запорізької області.
		Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 10.02.2020 позов задоволено.
		Вказане рішення мотивоване безпідставністю відмови, ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 , розміром 1,90 га на території Борисівської сільської ради Приморського району Запорізької області, що викладена у листі від 27.05.2019 за №1149-791/0/18-19.
		Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області оскаржило його в апеляційному порядку.
		В обґрунтування апеляційної скарги скаржник послався на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, зокрема, ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України, яке полягає у тому, що останнім не було враховано відсутність з 01.01.2013 у Приморської РДА Запорізької області повноважень щодо розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів. З огляду на це, скаржник вказав, що розпорядження Приморської РДА Запорізької області № 333 від 25.06.2012, яким впорядковано розпорядження Приморської РДА Запорізької області № 454 від 25.12.2015, а саме у тексті розпорядження та у його назві слово «згода» замінено словами «дозвіл», помилково було враховано судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення, внаслідок чого останній дійшов помилкового висновку про наявність у ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою у розумінні п. 7 ст. 118 Земельного кодексу України як в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин, так і наразі. Також скаржник вказав на те, що судом першої інстанції не було встановлено усіх обставин справи, зокрема, невідповідність системи координат, що використана у поданому на затвердження позивачкою проекті землеустрою державній системі координат УСК-2000. Крім того, скаржник вказав на невідповідність акту прийомки-передачі межових знаків на зберігання вимогам інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Держкомзему від 18.05.2010 № 376, зареєстрованому у Міністерстві юстиції України 16.06.2010 за № 391/17686, посилаючись на те, що зі змісту самого акту прийомки-передачі межових знаків на зберігання вбачається, що мінімальна відстань між деякими межовими знаками в поворотних точках меж земельної ділянки значно перевищує встановлені законодавством 200 метрів. Окрім цього, скаржник вказав на відсутність у спірному проекті землеустрою оновлених з 2012 року даних агрохімічної паспортизації, які позивачу було запропоновано надати відповідно до ст. 37 Закону України «Про охорону земель». Враховуючи зазначене, скаржник стверджує про правомірність та обґрунтованість відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 , викладеної у листі від 27.05.2019 за №1149-791/0/18-19, просить рішення суду першої інстанції скасувати та винести нове рішення про відмову у задоволенні позову.
		Позивачка з вимогами апеляційної скарги не погодилася, просила відмовити у її задоволенні, посилаючись на правильність врахування судом першої інстанції розпорядження Приморської РДА Запорізької області № 454 від 25.12.2015, яким підтверджено наявність у неї дозволу на розробку спірного проекту землеустрою. Також, позивачка спростувала твердження скаржника щодо неповного з`ясування судом першої інстанції усіх обставин справи, посилаючись на те, що неправильне застосування системи координат не було зазначено у спірній відмові позивача та, відповідно, не є предметом позову. При цьому, позивачка зазначила, що посилання скаржника на наказ Мінагрополітики від 02.12.2016 № 509, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 19.12.2016 за № 1646/29776, яким затверджено Державну референтну систему координат УСК-2000, не є правомірним, оскільки спірний проект землеустрою було виготовлено до набрання чинності вказаним наказом. Крім цього, позивачка зазначила, що агрохімічний паспорт не передбачений нормами ст. 50 Закону України «Про землеустрій», як обов`язкова складова проекту землеустрою. Окрім цього, позивачка вказала на те, що сам проект пройшов всі погодження з компетентними органами, які не відмовляли у його погодженні з підстав невідповідності проекту, а відтак, враховуючи норми ст. 118 Земельного кодексу, він мав бути затверджений скаржником.
		У судове засідання 17.06.2020 сторони, повідомлені належним чином про дату, час та місце розгляду справи, не з`явились, з клопотаннями про відкладення судового розгляду до суду не звертались.
		Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Судом першої інстанції вірно встановлено та матеріалами справи підтверджено, що розпорядженням голови Приморської РДА Запорізької області № 333 від 25.06.2012 «Про надання згоди на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянці України ОСОБА_1 на території Борисівської сільської ради» відповідно до ст. ст.13, 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», ст. ст.17, 33, 116, 118 та п. 12 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України, на підставі звернення громадянки України ОСОБА_1 надано згоду громадянці України ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства із земель запасу сільськогосподарського призначення Борисівської сільської ради загальною площею 1,9000 га (угіддя-рілля), розташованих на території Борисівської сільської ради Приморського району Запорізької області (а.с. 74).
		Розпорядженням голови Приморської районної державної адміністрації Запорізької області № 454 від 25.12.2015 «Про впорядкування розпоряджень голови районної державної адміністрації» внесено зміни до розпорядження голови районної державної адміністрації від 25.06.2012 № 333 «Про надання згоди на розроблення проекту щодо відведення земельної ділянки громадянці України ОСОБА_1 на території Борисівської сільської ради», а саме у тексті розпорядження та у його назві, слово «згода» замінити словами «дозвіл» (а.с. 11).
		Приморським міськрайонним виробничим відділом Запорізької регіональної філії Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру» було виготовлено проект із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 на території Борисівської сільської ради Приморського району Запорізької області (а.с. 20-78).
		ОСОБА_1 неодноразово зверталась до ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області з заявою про затвердження документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки розміром 1,9000 га для ведення особистого селянського господарства на території Борисівської сільської ради Приморського району, проте листами № Ю-3664-3113/6-16 від 08.06.2016, №Ю-24-94/0-18-18 від 17.01.2018, №Ю-10136 -7434/6-17 від 11.12.2017, №Ю-1149-791/0/18-19 від 27.05.2019 їй було відмовлено в затвердженні документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства (а.с. 12-18).
		Зокрема, зі змісту останнього листа ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області №Ю-1149-791/0/18-19 від 27.05.2019 вбачається, що ОСОБА_1 повідомлено про відсутність підстав для задоволення її заяви.
		Підставою для відмови позивачці в затвердженні документації із землеустрою скаржником вказано невідповідність проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки вимогам чинного законодавства, а саме:
		1. Відповідно до ст. 50 Закону України «Про землеустрій» складовою частиною проекту землеустрою є рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, який відсутній у проекті.
		2. Матеріали геодезичних вишукувань не в повній мірі відповідають вимогам Інструкції з топографічного знімання у масштабах 1:5000, 1:2000, 1;1000, 1:500 (ГКНТА-2.04-02-98), яка затверджена наказом Головного управління геодезії, картографії та кадастру при Кабміні України № 56 від 09.04.98 та в порядку використання Державної референтної системи координат УСК-2000 при здійсненні робіт із землеустрою, затвердженої наказом Мінагрополітики від 02.12.2016 № 509, що зареєстрований у Мін`юсті 19.12.2016 за № 1646/29776.
		3. Згідно статті 37 «Про охорону земель» дані агрохімічної паспортизації земель використовуються у процесі регулювання земельних відносин при передачі у власність або надання у користування, в тому числі в оренду, земельної ділянки. Оновити інформацію, долучену до проекту, щодо агрохімічного обстеження ґрунтів.
		4. Акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання не відповідає вимогам інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Держкомзему від 18.05.2010 № 376, зареєстрованим в Мінюсті 16.06.2010 за № 391/17686.
		Правомірність вказаної відмови ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області є предметом розгляду у межах цієї адміністративної справи.
		При вирішенні справи колегія суддів виходить з наступного.
		Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до ст. 22 Земельного кодексу України, землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема, громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства (п.а) ч. 3 ст. 22 Земельного кодексу України).
		Згідно ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
		Частиною 6 ст. 118 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву про вибір місця розташування земельної ділянки до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розміри та мета її використання.
		Проект відведення земельної ділянки погоджується з органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури і охорони культурної спадщини та подається на розгляд відповідних місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування.
		Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у місячний строк розглядає проект відведення та приймає рішення про передачу земельної ділянки у власність (ч.ч.9, 10 ст.118 Земельного кодексу України).
		Судом першої інстанції встановлено та скаржником не спростовано, що спірна земельна ділянка була сформована, відомості про неї внесені до Державного земельного кадастру України, присвоєно кадастровий номер 2324880200:02:014:0055.
		Відповідно до ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин), проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому ст. 1861 цього Кодексу, згідно якої проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
		 
		 
		Розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
		Органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері (ч.ч. 4, 5 ст. 1861).
		Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації (ч.6 ст. 1861).
		Згідно ч. 8 ст. 1861 Земельного кодексу України у висновку про відмову погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, має бути надано вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розумний строк для усунення таких недоліків (який за письмовим проханням розробника проекту може бути продовжений).
		У апеляційній скарзі в обґрунтування своєї позиціє скаржник посилається на те, що у спірному проекті землеустрою наявне розпорядження голови Приморської районної державної адміністрації Запорізької області від 25.06.2012 № 333 «Про надання згоди на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам України на території Борисівської сільської ради». Зазначає, що відповідно до Земельного кодексу України поняття дозвіл і поняття згода - два різні поняття, які не можуть бути тотожними. Отже, позивачка не отримувала дозволу на розробку проекту землеустрою в розумінні п. 7 ст. 118 Земельного кодексу України.
		При цьому, скаржник зазначає про неправильне врахування судом першої інстанції у цьому випадку розпорядження Приморської РДА Запорізької області № 454 від 25.12.2015, яким внесено зміни до розпорядження Приморської РДА Запорізької області № 333 від 25.06.2012, а саме у тексті розпорядження та у його назві слово «згода» замінено словами «дозвіл», посилаючись на те, що з 01.01.2013 Приморська РДА Запорізької області не мала повноважень щодо розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів.
		Разом із цим, колегія суддів з таким твердженням скаржника не погоджується, оскільки суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необґрунтованість посилання скаржника на те, що у 2015 році, Приморська районна державна адміністрація Запорізької області не могла надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою тому що, починаючи з 01.01.2013 року відповідний центральний орган виконавчої влади, а саме, Головне управління, в межах його повноважень є розпорядником земельної ділянки, щодо якої виникли спірні правовідносини, з огляду на те, що Розпорядженням № 454 від 25.12.2015 року «Про впорядкування розпоряджень голови районної державної адміністрації» були внесені зміни до розпорядження голови Приморської районної державної адміністрації Запорізької області від 25.06.2012 № 333 і вказані зміни не призвели до виникнення нових прав та обов`язків для позивачки, не було вирішено питання щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення.
		Отже, судом першої інстанції було вірно встановлено, що саме рішення щодо виникнення у позивачки дозволу на розроблення проекту землеустрою було прийнято компетентним на час його прийняття державним органом, який згодом у 2015 році виправив допущену ним раніше лінгвістичну помилку та замінив слово «згода» на слово «дозвіл» у тексті правовстановлюючого рішення від 25.06.2012.
		З огляду на це, колегія суддів не погоджується з твердженням скаржника про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а саме ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України, відповідно до якої центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
		Також колегія суду вважає необґрунтованим посилання відповідача на Інструкцію з топографічного знімання у масштабах 1:5000, 1:2000, 1:1000 та 1:500 (ГКНТА-2.04-02-98), затвердженої наказом Головного управління геодезії, картографії та кадастру при Кабінеті Міністрів України № 56 від 09.04.1998 та наказ Міністерства аграрної політики України від 02.12.2016 № 509 «Про затвердження Порядку використання державної геодезичної референтної системи координат УСК-2000 при здійсненні робіт із землеустрою» у листі-відмові від 27.05.2019 №1147-790/0/18-19, оскільки зі змісту вказаного листа неможливо встановити, який саме документ або положення спірного проекту землеустрою не відповідає вимогам законодавства.
		Посилання ж скаржника у апеляційній скарзі на невідповідність системи координат, що використана у поданому на затвердження позивачкою проекті землеустрою державній системі координат УСК-2000 не може бути враховано у спірному випадку, оскільки про це не йде мова у спірному рішенні скаржника.
		При цьому, колегія суддів також враховує твердження позивачки про неможливість застосування до спірних взаємовідносин положень наказу Міністерства аграрної політики України від 02.12.2016 № 509 «Про затвердження Порядку використання державної геодезичної референтної системи координат УСК-2000 при здійсненні робіт із землеустрою», оскільки спірний проект було складено у 2015 році, тобто ще до існування вказаного наказу.
		Крім того, колегія суддів погоджується з твердженням позивачки щодо відсутності у переліку обов`язкових складових проекту землеустрою, що визначений ст. 50 Закону України «Про землеустрій», такої складової як агрохімічний паспорт.
		При цьому, колегія суддів зазначає, що сам скаржник у апеляційній скарзі вказує на те, що ним було зроблено пропозицію позивачці щодо оновлення агрохімічного паспорту, що свідчить про необов`язковий характер надання останнього.
		Відповідно, така підстава як ненадання позивачкою оновленого агрохімічного паспорту не може бути підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою.
		Окрім цього, колегія суддів критично оцінює посилання скаржника на невідповідність акту прийомки-передачі межових знаків на зберігання вимогам Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Держкомзему від 18.05.2010 № 376, зареєстрованої в Мін`юсті 16.06.2010 за №391/17686, оскільки на етапі погодження проекту землеустрою не встановлено невідповідності проекту землеустрою нормативно-правовим актам в цій частині. При цьому, така невідповідність повинна встановлюватися саме на стадії погодження проекту землеустрою, а не на стадії його затвердження.
		Колегія суддів погоджується з твердженням позивачки про відсутність правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку, передбаченому ст. 1861 Земельного кодексу України та про фактичну обов`язковість його затвердження скаржником враховуючи норми ч.ч. 9, 10 ст. 118 Земельного кодексу України.
		Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відмова ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області, викладена у листі від 27.05.2019 №Ю-1149-791/0/18-19, в затвердженні поданого ОСОБА_1 проекту землеустрою є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.
		Щодо позовних вимог про зобов`язання ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 , розміром 1,90 га, яка знаходиться на території Борисівської сільської ради Приморського району Запорізької області, колегія суддів зазначає, що згідно ч. 1 ст. 308, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Доводів на скасування постанови суду першої інстанції в частині задоволення вказаних вимог скаржником у апеляційній скарзі не наведено.
		Отже, оскаржуване рішення суду першої інстанції в цій частині скасуванню не підлягає.
		З огляду на це, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
		За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції об`єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, та ухвалив судове рішення без порушення норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
		Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		З огляду на це, керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
		 
		постановив:
		 
		Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області  залишити без задоволення.
		Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10 лютого 2020 року у справі № 280/4552/19  залишити без змін.
		 
		Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених частиною 5 статті 291, пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
		Повний текст постанови складений 25.06.2020р.
		 
		 
		Головуючий суддяО.М. Панченко 
		 
		 суддяС.М. Іванов 
		 
		 суддяВ.Є. Чередниченко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...