Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 607/8116/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 28.06.2020. Забезпечено надання загального доступу: 30.06.2020.
Дата набрання законної сили: 18.06.2020
Номер судового провадження: 61-48495ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем  України 
		 
		18 червня 2020 року
		м. Київ
		 
		справа № 607/8116/17
		провадження № 61-48495св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротуна В. М.,   
		 
		учасники справи:
		позивач - акціонерне товариство «УкрСиббанк»,
		представники позивача: Аксаітова Марія Юріївна , Бондар Олена Борисівна , Агабалаєва Яна Валеріївна , Романова Юлія Леонідівна , Кічула Василь Михайлович ,
		відповідач-1 -  ОСОБА_7 , 
		представник відповідача-1 - ОСОБА_8 ,
		відповідачі-2,3: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу акціонерного товариства «УкрСиббанк» на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області у складі судді Сливка Л. М. від 05 липня 2018 року та постанову Тернопільського апеляційного суду у складі колегії суддів: Бершадської Г. В., Шевчук Г. М.,             Ткач О. І. від 30 жовтня 2018 року,
		 
		ВСТАНОВИВ: 
		1.Описова частина
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У червні 2017 року публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк»,  яке змінило найменування на акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі -                  АТ  «УкрСиббанк»), звернулося до суду з позовом до ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 про звернення стягнення на предмет іпотеки. 
		 
		Позовна заява мотивована тим, що відповідно до укладеного між акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (далі - АКІБ  «УкрСиббанк»), правонаступником якого є АТ «УкрСиббанк», та   ОСОБА_11 кредитного договору № 11084843000 від 27 листопада 2006 року, останній отримав кредит в сумі 36 150 дол. США зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 13,3% річних з кінцевим терміном повернення 25 листопада 2016 року, та зобов`язався повернути ці кошти, а також сплатити відсотки в порядку і терміни, встановлені договором. Із метою забезпечення виконання зазначеного зобов`язання між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_10 ,                          ОСОБА_7 , яка діяла в своїх інтересах та в інтересах                      ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , укладено договір іпотеки, згідно умов якого останні передали в іпотеку банку чотирикімнатну квартиру АДРЕСА_1 .  ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_11 помер і 02 липня 2012 року банк направив до Першої тернопільської державної нотаріальної контори претензію до спадкоємців позичальника - відповідачів у справі про погашення заборгованості за кредитом.
		 
		Позивач вважає, що прийнявши спадщину та будучи іпотекодавцями, відповідачі зобов`язані відповідати за зобов`язаннями спадкодавця перед АТ «УкрСиббанк», тому просить задовольнити вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 .
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції 
		 
		Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 липня 2018 року у задоволенні позову АТ  «УкрСиббанк» відмовлено.
		 
		Судове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем пропущено позовну давність, передбачену частиною першою статті 257 ЦК України, оскільки пред`явивши у липні 2012 року претензію до спадкоємців про погашення заборгованості за кредитним договором та не отримавши від них задоволення своїх вимог, позивач набув право звернутись з вимогою до іпотекодавців та спадкоємців ОСОБА_11 про погашення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, але з позовом звернувся лише у червні                2017 року, що є підставою для відмови у позові.
		 
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції  
		 
		Постановою Тернопільського апеляційного суду від 30 жовтня 2018 року апеляційну скаргу АТ «УкрСиббанк» залишено без задоволення, рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 липня 2018 року залишено без змін.
		 
		Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову у зв`язку із пропуском позовної давності відповідають вимогам закону, обставини справи встановлені повно, а доводи апеляційної скарги не підтверджені належними та допустимими доказами і не спростовують висновків суду першої інстанції.
		 
		Узагальнені доводи вимог касаційної скарги 
		 
		У грудні 2018 року АТ «УкрСиббанк» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували, що 07 червня 2014 року набрав чинності Закон України від                   03 червня 2014 року № 1304-VII «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» (далі - Закон № 1304-VII), положення якого забороняють здійснювати звернення стягнення на предмет іпотеки, що в силу вимог пункту 2                  частини першої статті 263 ЦПК України є підставою  для зупинення перебігу  позовної давності. Крім того, за відсутності встановлення кола спадкоємців боржника, перебіг позовної давності для кредитора не розпочався. Судами не досліджувалося питання виконання ОСОБА_7 вимог статті 1282 ЦК України, якою передбачено обов'язок спадкоємця задовольнити вимоги кредитора.
		 
		Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу 
		 
		У січні 2019 року представник ОСОБА_7 подав до Верховного Суду відзив на касаційному скаргу, у якому послався на правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 27 травня 2015 року у справі № 6-57цс15, відповідно до якого установлений Законом № 1304-VII мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, не передбачає  втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов'язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати. Посилаючись на безпідставність інших доводів касаційної скарги та законність і обґрунтованість ухвалених у справі судових рішень судів попередніх інстанцій, просить касаційну скаргу залишити без задоволення,  а судові рішення судів попередніх інстанцій - без змін. 
		 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		 
		Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного Суду від                       27 грудня 2017 року поновлено АТ «УкрСиббанк» строк на касаційне оскарження рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 липня 2018 року та постанови Тернопільського апеляційного суду від 30 жовтня 2018 року; відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 607/8116/17 з Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області.
		                     
		Фактичні обставини справи, встановлені судом
		 
		Суд установив, що 27 листопада 2006 року між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_11 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11084843000, відповідно до умов якого останній отримав кредит в іноземній валюті у розмірі                                 36 150 дол. США та зобов`язався його повернути у повному обсязі не пізніше 25 листопада 2016 року, згідно з графіком погашення кредиту та сплачувати проценти за користування кредитом у розмірі 13,3% річних.
		 
		Цього ж дня, із метою забезпечення своєчасного і повного виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором, між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_11 , ОСОБА_7 , яка діяла від свого імені та від імені ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого в іпотеку банку передано чотирикімнатну квартиру АДРЕСА_1 .
		 
		ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_11 помер.
		 
		Станом на день смерті ОСОБА_11 заборгованості за кредитним договором не було.
		 
		13 липня 2012 року ОСОБА_9 та ОСОБА_10 подали до Першої тернопільської державної нотаріальної контори заяви про відмову від прийняття спадщини після смерті свого батька ОСОБА_11 .
		 
		Спадщину після смерті ОСОБА_11 прийняла його дружина ОСОБА_7 , яка до нотаріуса за видачою свідоцтва про право на спадщину не зверталась.
		 
		25 травня 2012 року виникла прострочена заборгованість за кредитним договором і у подальшому вона мала місце щомісячно.
		 
		02 липня 2012 року АТ «УкрСиббанк» подав до Першої тернопільської державної нотаріальної контори претензію до спадкоємців                         ОСОБА_11 про погашення заборгованості за кредитним договором, яка станом на 02 липня 2012 року становить 16 866,00 дол. США.
		 
		2.Мотивувальна частина
		Позиція Верховного Суду
		 
		08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року                 № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
		 
		Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
		 
		За таких обставин розгляд касаційної скарги АТ «УкрСиббанк» на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 липня 2018 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 30 жовтня                     2018 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
		 
		Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. 
		 
		Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		 
		Приписи статей 1281 і 1282 ЦК України та статті 23 Закону України                      «Про іпотеку» регламентують особливості правового регулювання відносин між кредитором і спадкоємцями боржника, зокрема і в зобов`язаннях, забезпечених іпотекою. За змістом цих приписів: 1) у разі переходу права власності на предмет іпотеки у порядку спадкування право іпотеки є чинним для спадкоємця; 2) спадкоємець, до якого перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця; 3) спадкоємець (фізична особа) не несе відповідальність перед іпотекодержателем за виконання боржником основного зобов`язання, але в разі його порушення боржником такий спадкоємець відповідає за задоволення вимоги іпотекодержателя в межах вартості предмета іпотеки; 4) спадкоємець зобов`язаний повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо йому відомо про борги останнього; 5) кредитор має пред`явити свою вимогу до спадкоємців протягом 6 місяців з дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, незалежно від настання строку вимоги, а якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, тоне пізніше одного року від настання строку вимоги; 6) наслідком пропуску кредитором вказаних строків звернення з вимогою до спадкоємців є позбавлення кредитора права вимоги.
		Стаття 17 Закону України «Про іпотеку» визначає підстави для припинення іпотеки, серед яких немає такої як смерть іпотекодавця, оскільки за змістом частини першої статті 1282 ЦК України та частини першої статті 23 Закону України «Про іпотеку» у разі переходу права власності на предмет іпотеки в порядку спадкування іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, який як спадкоємець набуває статус іпотекодавця. Відтак, іпотека у зв`язку з фактом набуття її предмета у власність спадкоємцями боржника-іпотекодавця не припиняється.
		Оскільки зі смертю позичальника зобов`язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, строки пред`явлення кредитодавцем вимог до спадкоємців позичальника, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються статтями 1281 і 1282 ЦК України. Тобто, 
		стаття 1281 ЦК України, яка визначає преклюзивні строки пред`явлення таких вимог, застосовується і до кредитних зобов`язань, забезпечених іпотекою.
		Поняття «строк пред`явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців» не тотожне поняттю «позовна давність». Так, частина четверта статті 1281 ЦК України визначає наслідком пропуску кредитором спадкодавця строків пред`явлення вимог до спадкоємців позбавлення права вимоги такого кредитора, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті. 
		Відтак, визначені статтею 1281 ЦК України строки пред`явлення кредитором вимоги до спадкоємців і позовна давність є різними строками. Сплив перших має наслідком позбавлення кредитора права вимоги (припинення його цивільного права), а отже, і неможливість вимагати у суді захисту відповідного права. 
		Відповідно до статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
		За змістом пункту 1 частини першої статті 593 ЦК України та частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку» право застави (зокрема, іпотека) припиняється у разі припинення зобов`язання, забезпеченого заставою.
		Оскільки зі смертю боржника зобов`язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, то строки пред`явлення кредитором вимог до спадкоємців, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються статтями 1281 і 1282 ЦК України. Тобто, стаття 1281 ЦК України, яка визначає преклюзивні строки пред`явлення таких вимог, застосовується і до кредитних зобов`язань, забезпечених іпотекою.
		Сплив визначених статтею 1281 ЦК України строків пред`явлення кредитором вимоги до спадкоємців має наслідком позбавлення кредитора права вимоги за основним і додатковим зобов`язаннями, а також припинення таких зобов`язань.
		Вказані висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду 
		від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15-ц (провадження № 14-53цс18).
		Установлено, що АТ «УкрСиббанк» напротязі шести місяців з дня смерті позичальника ОСОБА_11 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), а саме, 02 липня       2012 року, направило до Першої тернопільської державної нотаріальної контори претензію до спадкоємців ОСОБА_11 про погашення заборгованості за кредитним договором. Вимога спадкоємцями виконана не була.
		У той же час, з позовом до суду з вимогами до відповідачів як спадкоємців позичальника та як іпотекодавців  АТ «УкрСиббанк» звернулося 30 червня 2017 року, тобто поза межами загального строку позовної давності, передбаченого  статтею 257 ЦК України.
		Згідно з статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
		Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки                  (стаття 257 ЦК України).
		Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.  
		Згідно з частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
		Установлено, що заперечуючи проти позову, кожен із відповідачів просив застосувати позовну давність. 
		Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, установивши, що АТ «УкрСиббанк» на виконання вимог частини другої статті 1281 ЦК України на протязі шести місяців з дня смерті позичальника ОСОБА_11 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), а саме,                        02 липня 2012 року, направило до Першої тернопільської державної нотаріальної контори претензію до його спадкоємців про погашення заборгованості за кредитним договором в повному обсязі, але з вимогою до відповідачів як спадкоємців ОСОБА_11 та як іпотекодавців про погашення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки звернулося до суду лише 30 червня 2017 року, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відмову у задоволенні позову у зв`язку з пропуском позовної давності, передбаченої частиною першою статті 257 ЦК України.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Доводи заявника про не застосування судом до спірних правовідносин приписів Закону № 1304-VII є неспроможними, оскільки упостанові Верховного Суду України від 06 липня 2016 року у справі № 6-969цс16 зроблено правовий висновок про те, що мораторій є відстроченням виконання зобов`язання, а не звільненням від його виконання. Відтак установлений Законом № 1304-VII мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, не передбачає втрати кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов`язань за договором, а лише тимчасово забороняє його примусово стягувати (відчужувати без згоди власника).
		 
		Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів попередніх інстанцій, оскільки зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог                            статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції, були предметом дослідження у суді із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
		 
		Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		 
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій без змін.
		 
		Оскільки оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій залишено без змін, а скаргу без задоволення, то судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
		 
		ПОСТАНОВИВ: 
		 
		Касаційну скаргу акціонерного товариства «УкрСиббанк» залишити без задоволення.
		 
		Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від  05 липня 2018 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від                 30 жовтня 2018 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:                                                                                            М. Є. Червинська
		 
		                                                                                                    С. Ю. Бурлаков
		 
		                                                                                                    В. М. Коротун

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...