Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 537/5254/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про захист немайнових прав фізичних осіб, з них; про захист честі, гідності та ділової репутації, з них:.
Надіслано для оприлюднення: 30.06.2020. Зареєстровано: 01.07.2020. Забезпечено надання загального доступу: 02.07.2020.
Дата набрання законної сили: 16.11.2020
Результат оскарження 16.11.2020 Полтавський апеляційний суд: залишено рішення без змін
Номер судового провадження: 2/527/318/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 537/5254/19 
		провадження 2/527/318/20 
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		іменем     України
		 
		        30 червня 2020 року                                                м. Глобине
		Глобинський районний суд Полтавської області у складі:
		головуючого судді                        - Олефір А.О.,
		за участю секретаря                
		судових засідань                          - Волик Л.І.,
		позивача ОСОБА_1 та її представника - адвоката Борт П.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Глобине в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобов`язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди, -
		                                         В С Т А Н О В И В:  
		19 березня 2020 року позивач звернулася з позовом до суду про зобов`язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди.
		В обґрунтування позову позивач зазначила, що вона навчалася у середній загальноосвітній профільно-диференційованій школі №3. Під час навчання вона була піддана сексуальним домаганням з боку директора школи ОСОБА_2 , що призвело до приниження її честі, гідності та ділової репутації, а також до моральних страждань, переживань щодо себе та своєї сім`ї. У 1999 році, коли вона навчалася у 10 класі, ОСОБА_2 викликав її у свій кабінет для проведення бесіди, під час якої підійшов до неї та почав руками чіпати та гладити її за груди. Після своїх дій сексуального характеру, ОСОБА_2 почав схиляти її до сексуального контакту, а також висловив намір мати з нею постійні таємні зустрічі для сексуальних зв`язків, від яких вона категорично відмовилась. Через її відмову вступити в сексуальний зв`язок, ОСОБА_2 розлютився і сказав, що вона пошкодує та заявив, що не дасть їй спокійно жити, при цьому наказав їй мовчати про те, що сталося, бо він вб`є її або її батьків, у зв`язку з чим вона почала боятися за своє життя та життя своїх батьків. В подальшому, по наказу директора школи, до неї стало погіршуватися ставлення з боку однокласників та працівників школи. Вони стали висміювати її за фігуру, ходу, показували її у хтивих жестах. Після цих жартів, з нею перестали спілкуватись у школі, вона постійно знаходилась під психологічним тиском. Все навчання у школі вона вчилася на відмінно і мала зразкову поведінку, тому ОСОБА_2 знаючи це, зробив все щоб зруйнувати її професійне майбутнє, наніс їй моральну травму. Через вищезазначені дії ОСОБА_2 вона соромилась себе у всьому, соромилась бути повноправною людиною в суспільстві, соромилась своєї фігури. Вказані дії ОСОБА_2 свідчать про те, що він скористався своїм службовим становищем і примушував її до сексуальних таємних контактів без її добровільної згоди, а саме до здійснення актів сексуального характеру, влаштовував їй мобінг і булінг, отже, принизив її честь, гідність та ділову репутацію, що призвело до моральних страждань, переживання щодо себе та своєї сім`ї, які вона пронесла через усе своє життя і вимушена була кожного дня з жахом згадувати ті роки проведенні під нелюдським пресингом зі сторони дітей та працівників школи.
		Посилаючись на викладене, позивач просила суд, зобов`язати відповідача письмово вибачитись перед нею за порушення особистих немайнових прав. Стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду в розмірі 100 000,00 грн. за порушення особистих немайнових прав, а також сплачений судовий збір.
		15 квітня 2020 року відповідач подав до суду відзив на позовну заяву в якому зазначив, що ні у позовній заяві, ні у додатках до неї позивачем не наведено доказів в обґрунтування обставин викладених у позовній заяві. Протягом 1990-2000 років він працював директором Кременчуцької середньої загально-освітньої профільно-диференційованої школи І-ІІІ ступенів № 3 м. Кременчука. Як керівник у своїй діяльності, він керувався чинним законодавством України та посадовими обов`язками. Позивач у позовній заяві заявляє про приниження її честі та гідності з його боку та про негативне ставлення до себе з боку її однокласників, разом з тим, жодних скарг від позивача чи її батьків протягом строку навчання її у школі не надходило. Ніяких запрошень до кабінету та бесід з відповідачем з його боку не було. У жовтні 2019 року ОСОБА_1 двічі по телефону зверталася до неї, щоб він вирішив питання про її нагородження золотою медаллю з погрозами. Посилаючись на викладене, відповідач просив суд, відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 
		13 травня 2020 року позивач подала до суду відповідь на відзив на позовну заяву, у якій зазначила, що твердження зазначені у відзиві на позовну заяву є особистою думкою відповідача, які не ґрунтуються на доказах, із відповіді Глобинського ВП ГУНП в Полтавській області вбачається, що факт погроз з її боку не підтвердився. 
		В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала із наведених в позові підстав та крім того, пояснила, що з метою схилити її до відносин, ОСОБА_2 на неї вчиняв тиск разом з вчителем з алгебри ОСОБА_3 , який занизив їй оцінку поставивши їй оцінку «4», хоча з інших предметів у неї була оцінка «5», у зв`язку з чим, вона не отримала золотої медалі. Крім того, за 9 клас їй не було видано срібну медаль та не видано похвальний лист, оскільки директор не зробив подання на педраду на видачу медалі на її ім`я. Під час допиту працівниками поліції, ОСОБА_2 дав пояснення, що станом на 1999 рік срібні медалі не видавалися, що суперечить фактичним обставинам, оскільки іншим двом дівчатам було видано срібні медалі. У 9 класі на її ім`я прийшов бланк особливого зразка, який їй видано не було. Також на випускному вечері, ОСОБА_2 зачитав про неї вірш, який її принизив та образив. Під час навчання її цькували однокласники та передавали від директора погрози. Через дії ОСОБА_2 , 20 років з нею не спілкуються її однокласники, вона не приходить до шкоди. Вказані дії відповідача, завдали їй принижень та моральну шкоду, яку вона оцінює у 100000,00 грн. 
		Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги позивача підтримав.
		Відповідач в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву, у якій просив розгляд справи проводити у його відсутність. 
		Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити  клопотання  про розгляд  справи за його відсутності. 
		Вислухавши пояснення позивача та її представника, дослідивши матеріали справи, всебічно, повно, об`єктивно оцінивши надані докази та давши їм належну оцінку, суд встановив наступне. 
		ОСОБА_1 навчалася у середній загальноосвітній профільно-диференційованій школі І-ІІІ ступенів № 3 м. Кременчука (а.с.11-13).
		Директором середньої загальноосвітньої профільно-диференційованої школи І-ІІІ ступенів № 3 м. Кременчука на час навчання позивача був відповідач.
		Вказані обставини, відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України, визнаються учасниками справи, тому не підлягають доказуванню.
		Статтею 297 Цивільного кодексу України встановлено, що кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.
		У відповідності до ст. 299 Цивільного кодексу України, фізична особа має право на недоторканість своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.
		Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» у п. 4 своєї постанови від 27 лютого 2009 року № 1, чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об`єктів судового захисту. Зокрема, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.
		У відповідності до п. 6 Постанови Пленуму ВСУ за № 1 від 27.02.2009 р. «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» позови про захист гідності, честі чи ділової репутації вправі пред`явити фізична особа у разі поширення про неї недостовірної інформації, яка порушує її особисті немайнові права, а також інші заінтересовані особи (зокрема, члени її сім`ї, родичі), якщо така інформація прямо чи опосередковано порушує їхні особисті немайнові права.
		       В п. 15 Пленум Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27 лютого 2009 року № 1, зазначено, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
		Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі .
		Поширенням інформації також є вивішування (демонстрація) в громадських місцях плакатів, гасел, інших творів, а також розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом або формою порочать гідність, честь фізичної особи або ділової репутації фізичної та юридичної особи. 
		Відповідно до ст. 280 Цивільного кодексу України, якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню.
		Згідно ч.ч. 1,2 ст. 76 ЦПК України,  доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Ці дані встановлюються такими засобами:
		1) письмовими, речовими і електронними доказами;
		2) висновками експертів;
		3) показаннями свідків.
		       У відповідності до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Обставини викладені позивачем у позовній заяві в обґрунтування позовних вимог, позивач підтверджує своїми поясненнями. Разом з тим, вказані обставини заперечує відповідач.
		Судом встановлено, що позивачем не надано суду жодних доказів в розумінні ст. 76 ЦПК України, того, що відповідачем було порушено особисті немайнові права позивача, тому суд дійшов висновку, що позов позивача до задоволення не підлягає. 
		В зв`язку з відмовою у задоволенні позову позивачу, не підлягають стягненню з відповідача також судові витрати.
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12,13, 76-81, 263-265 ЦПК України, суд,-
		 
		В И Р І Ш И В:
		       
		               В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобов`язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди - відмовити.
		                Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. 
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Полтавського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Повне найменування сторін та інших учасників справи: 
		Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ).
		Відповідач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , рнокпп:  НОМЕР_1 ).
		Повний текст рішення складено 30 червня 2020 року. 
		 
		 
		 
		       Суддя                  А. О. Олефір

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...