Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 761/13685/14-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини у сфері службової діяльності; Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою.
Надіслано судом: 30.06.2020. Зареєстровано: 01.07.2020. Забезпечено надання загального доступу: 02.07.2020.
Дата набрання законної сили: 07.07.2022
Результат оскарження 30.05.2023 Касаційний кримінальний суд Верховного Суду: залишено рішення суду апеляційної інстанції без змін
Номер судового провадження: 1-кп/761/25/2020
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12013110000000857

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 761/13685/14-к
		Провадження №1-кп/761/25/2020 
		В И Р О К 
		Іменем України
		16 червня 2020 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
		головуючого судді             ОСОБА_1 ,
		за участю:
		секретарів судових засідань         ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , 
		                        ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , 
		прокурорів                 ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
		                        ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,
		захисників                 ОСОБА_13 , ОСОБА_14 ,
		обвинуваченого                 ОСОБА_15 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Києві кримінальне провадження № 120131100000008 57 від 20.08.2013, у якому 
		ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Саварка Богуславського р-ну Київської області, перебуває у зареєстрованому шлюбі, має вищу освіту, працює заступником директора Департаменту продовольства Міністрерства аграрної політики та продовольства України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , не судимий, 
		обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України,
		у с т а н о в и в :
		ОСОБА_15 обвинувачується в одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди для себе за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням службового становища, тобто кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України.
		ОСОБА_15 наказом Міністра аграрної політики та продовольства України від 16.07.2012 № 576-к призначений на посаду заступника директора Департаменту продовольства Міністерства аграрної політики та продовольства України з присвоєнням 5-го рангу державного службовця у межах відповідної категорії посад відповідно до ст. 26 Закону України «Про державну службу».
		Згідно з ст. 25 Закону України «Про державну службу» та Переліку посад працівників апарату міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, їх територіальних органів, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, що є додатком 24 до Постанови Кабінету Міністрів України від 14.08.2013 № 703 «Про віднесення деяких посад працівників органів державної влади, інших державних органів, установ до відповідних категорій посад держаних службовців та визнання такими, що втратили чинність», займана ОСОБА_15 посада віднесена до третьої категорії посад державних службовців. 
		Згідно ст. 10 Закону України «Про державну службу» державні службовці зобов`язані додержуватись Конституції України та інших актів законодавства України та, зокрема, забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань державних органів відповідно до їх компетенції, не допускати порушень прав і свобод людини та громадянина, безпосередньо та сумлінно виконувати покладені на них службові обов`язки. 
		Державний службовець повинен діяти у межах своїх повноважень стаття 5 вказаного Закону визначає етику поведінки державного службовця, який повинен сумлінно виконувати свої службові обов`язки, шанобливо ставитися до громадян, керівників і співробітників, дотримуватися високої культури спілкування, не допускати дій і вчинків, які можуть зашкодити інтересам державної служби чи негативно вплинути на репутацію державного службовця.
		Згідно з посадовою інструкцією заступника директора Департаменту продовольства посада ОСОБА_15 пов`язана з виконанням організаційно-розпорядчих функцій та згідно з п. 1 примітки до ст. 364 КК України ОСОБА_15 є службовою особою, а з урахуванням віднесення його посади до третьої категорії та відповідно до п. 2 примітки до ст. 368 КК України є службовою особою, яка займає відповідальне становище.
		Водночас, ОСОБА_15 , будучи службовою особою Міністерства аграрної політики та продовольства України, яка займає відповідальне становище, будучи суб`єктом відповідальності за корупційні правопорушення, згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», 07.04.2012 був письмово попереджений про спеціальні обмеження, встановлені Законами України «Про державну службу» та «Про засади запобігання і протидії корупції» щодо прийняття на державну службу та проходження державної служби, у тому числі щодо заборони використання своїх службових повноважень та пов`язаних з цим можливостей з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб. 
		Відповідно до положення про Департамент продовольства Міністерства аграрної політики та продовольства України, затвердженого наказом Міністерства від 19.12.2012 № 787, до обов`язків вказаного Департаменту віднесено участь у проведенні кадрової політики, внесення пропозицій та погодження призначення, звільнення керівників державних підприємств, установ та організацій харчової і переробної промисловості, які належать до сфери координації Департаменту. 
		Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 08.07.2009 № 470 до сфери управління Мінагрополітики України віднесено Кіровоградський державний сокоекстрактовий завод, координація діяльності якого покладена на Департамент продовольства вказаного міністерства.
		Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 27.04.2012 № 240 «Про ліквідацію Кіровоградського державного сокоекстрактового заводу» припинено діяльність шляхом ліквідації Кіровоградського державного сокоекстрактового заводу та створено комісію з його ліквідації. Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 02.11.2012 № 676 головою комісії з ліквідації зазначеного заводу призначено заступника директора Департаменту продовольства Мінагрополітики України ОСОБА_15 . 
		У квітні 2013 року ОСОБА_16 , являючись директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія «ІВВІ`С Україна», звернувся до ОСОБА_15 як до голови комісії з ліквідації Кіровоградського державного сокоекстрактового заводу з питанням щодо можливості оренди виробничих приміщень останнього для здійснення господарської діяльності його товариства. Упродовж червня  липня 2013 року ОСОБА_16 неодноразово зустрічався з ОСОБА_15 та обговорював з ним зазначене питання. ОСОБА_15 як голова комісії з ліквідації заводу уклав з ОСОБА_16 , як директором ТОВ «ІВВІ`С Україна», договір від 26.07.2013 б/н про відповідальне зберігання майна Кіровоградського державного сокоекстрактового заводу. 
		На початку серпня 2013 року у ОСОБА_15 виник умисел на особисте незаконне збагачення з використанням свого службового становища та пов`язаних з цим можливостей голови комісії з ліквідації і заступника директора Департаменту продовольства України, у зв`язку з чим, ОСОБА_15 , перебуваючи у своєму службовому кабінеті № 820 за адресою: вул. Хрещатик, 24 м. Київ, запропонував ОСОБА_16 вирішити питання щодо припинення процедури ліквідації Кіровоградського державного сокоекстрактового заводу та подальшого призначення ОСОБА_16 його директором, за умови передачі останнім неправомірної вигоди в сумі 50 000 грн. 
		Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на одержання службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди для себе за вчинення в інтересах ОСОБА_16 дій, пов`язаних з припиненням процедури ліквідації Кіровоградського державного сокоекстрактового заводу та призначення останнього його директором, 22.08.2013, у період з 19.05 по 19.14, перебуваючи біля торгово-розважального центру «Піраміда», розташованого по вул. Мішуги, 4 у м. Києві, у салоні автомобіля марки «Мазда», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_15 одержав від ОСОБА_16 частину раніше обумовленої суми неправомірної вигоди - грошові кошти в сумі 3000 грн.
		Крім того, 27.08.2013, у період з 15.42 по 16.14, перебуваючи в своєму службовому кабінеті, ОСОБА_15 , продовжуючи реалізацію вищезазначеного злочинного умислу, одержав від ОСОБА_16 частину раніше обумовленої суми неправомірної вигоди, а саме, грошові кошти у сумі 10 000 грн. 
		При цьому передав ОСОБА_16 протокол б/н від 25.07.2013 засідання комісії з ліквідації Кіровоградського державного сокоекстрактового заводу щодо розгляду питання про укладення договору зберігання майна, яке належить зазначеному підприємству на праві постійного користування з ТОВ «ІВВІ`С Україна».
		Упродовж вересня-листопада 2013 року ОСОБА_15 , використовуючи своє службове становище та пов`язані з ним можливості, реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на одержання неправомірної вигоди від ОСОБА_16 у сумі 50 000 грн., вживав заходів щодо припинення ліквідації Кіровоградського державного сокоекстрактового заводу та призначення ОСОБА_16 на посаду його директора.
		Так, за вказівкою ОСОБА_15 членом комісії з ліквідації Кіровоградського державного сокоекстрактового заводу  головним спеціалістом Департаменту продовольства Мінагрополітики України ОСОБА_17 восени 2013 року, з метою припинення процедури ліквідації вказаного заводу, підготовлено проект наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України «Про скасування наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 27.04.2012 № 240», який під час обшуку виявлено у службовому кабінеті обвинуваченого.
		Крім того, у кінці жовтня 2013 року ОСОБА_15 , реалізуючи вищезазначений злочинний намір, вжив заходів до вчинення відповідними службовими особами Кіровоградської обласної державної адміністрації дій, які входили до повноважень останніх у частині підготовки подання від імені Кіровоградської обласної державної адміністрації про розгляд кандидатури ОСОБА_16 на посаду директора Кіровоградського державного сокоекстрактового заводу. У зв`язку з цим ОСОБА_15 клопотав перед начальником відділу регулювання відносин власності, правового та кадрового забезпечення Департаменту агропромислового розвитку Кіровоградської обласної державної адміністрації ОСОБА_18 та завідуючим сектором харчової та переробної промисловості вказаного департаменту ОСОБА_19 . 
		У свою чергу, ОСОБА_18 та ОСОБА_19 , діючи за вказівкою ОСОБА_15 , не будучи обізнаними про дійсні злочинні наміри останнього, підготували та направили до Департаменту продовольства Мінагрополітики України лист Кіровоградської обласної державної адміністрації від 25.10.2013 вих. № 869/01-38/8/1, відповідно до якого обласна адміністрація просила розглянути кандидатуру ОСОБА_16 щодо призначення на посаду директора Кіровоградського державного сокоекстрактового заводу.
		Іншу частину грошових коштів у сумі 37 000 грн. з обумовленого раніше загального розміру неправомірної вигоди ОСОБА_15 не одержав з причин його обізнаності про наміри працівників правоохоронних органів щодо викриття вчиненого ним злочину. 
		За цих же підстав, на думку слідства, ОСОБА_16 не було призначено директором Кіровоградського державного сокоекстрактового заводу,не завершено процедуру погодження наказу Мінагрополітики «Про скасування наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 27.04.2012 № 240», проект якого, поряд з іншими документами діяльності Кіровоградського державного сокоекстрактового заводу вилучено під час обшуку службового кабінету ОСОБА_15 . 
		Органом досудового розслідування дії ОСОБА_15 кваліфіковано за ч. 4 ст. 368 КК України, як вчинення умисних дій, які виразилися в одержанні службовою особою неправомірної вигоди для себе за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду будь-якої дії з використанням службового становища, вчинене службовою особою, яка займає відповідальне становище. 
		Будучи допитаним у судовому засіданні, ОСОБА_15 категорично заперечив свою винуватість в інкримінованому йому злочині та дав показання, згідно з якими, він обіймав посаду заступника директора Департаменту продовольства Міністерства аграрної політики та продовольства України та був призначений головою комісії з ліквідації Кіровоградського державного сокоекстрактового заводу. До цього вже був виданий наказ про ліквідацію згаданого заводу, однак процедура не була розпочата, так як судом було ухвалене рішення про банкрутство цього заводу. У 2012  2013 роках він неодноразово виїжджав на завод, бачив, що на ньому збереглися виробничі потужності, тобто підприємство фактично перебувало у робочому стані. Оскільки процедура ліквідації та банкрутства не були розпочаті, він став відвідувати місцеві виконавчі органи, з метою відновити роботу підприємства. Одного разу до його службового кабінету прийшов чоловік на ім`я ОСОБА_20 , якого цікавив металолом на заводі. На пропозицію ОСОБА_20 обвинувачений відповів, що спочатку необхідно запропонувати план роботи, затвердити його, укласти та затвердити йінвестиційний договір. Лише після цього можна починати працювати. ОСОБА_20 повідомив, що це його не цікавить, вони виріжуть металолом та показав посвідчення нібито антикорупційного комітету і сказав, що вони викривають на хабарях.Також ОСОБА_20 сказав, що пришле до нього людину, з якою можна працювати. Через якийсь час від ОСОБА_20 прийшов ОСОБА_16 , який повідомив, що хотів би на заводі виготовляти будівельні матеріали, готовий зробити бізнес-план та здійснювати охорону заводу. Після цього обвинувачений зібрав комісію, до якої увійшли з юридичного управління ОСОБА_21 , з управління майном заступник, представники з департаменту продовольства і кадрового департаменту, крім того, був присутній ОСОБА_16 . Вони зібралися в кабінеті ОСОБА_21 , він доповів щодо пропозицій ОСОБА_16 , запитав думку, чи можливо таке зробити, на що отримав відповідь, що є типовий договір зберігання, є типовий інвестиційний договір, коли все це зробити, то можна працювати. ОСОБА_16 сказали, на якому сайті згадані документи, після чого останній став займатися підготовкою необхідних документів. ОСОБА_16 почав по аркушу звозити йому документи. Якось йому зателефонувала головний бухгалтер, яка охороняла завод, та повідомила, що нібито він дозволив відкрити ворота на 2 дні. Він нагадав останній, що не є її керівником, так як ліквідаційна комісія фактично не розпочала своєї роботи. Пізніше йому знов зателефонувала головний бухгалтер та повідомила, що вона не може більше охороняти підприємтсво, її побили, на завод забігли якісь люди. У цей момент з`явився ОСОБА_16 та повідомив, що він поставить там охорону. Потім він зрозумів, що ОСОБА_16 завод цікавив лише через наявність там металу, той не збирався здійснювати там господарську діяльність. ОСОБА_16 постійно провокував його, пропонуючи різного роду відпочинки. ОСОБА_16 не міг чітко пояснити мети своїх візитів, вів розмови про все. Раніше обвинувачений не займався ліквідаційними процедурами. Чи зустрічався з ОСОБА_16 біля ТРЦ «Піраміда», не пам`ятає. ОСОБА_16 сам не допрацював з документами, через що не вирішено питання про його призначення на посаду директора заводу. До повноважень обвинуваченого не належало прийняття рішення щодо призначення на посаду директора. Цим питанням займалися інші службові особи Міністерства. Зокрема, кадрове управління готує пакет документів з питання призначення на посаду директора підприємства, подає його на підпис Міністру, чи його заступнику. Приблизно 5-6 департаментів (управлінь) у Міністерстві повинні погодити особу на посаду керівника підприємства. 
		Обшук у його кабінеті проведено без його участі, при цьому будь-яких коштів не знайдено. Крім того, йому не надходило письмове повідомлення прокурора про проведення стосовно нього негласних слідчих (розшукових) дій. Йому не відкривалися дозволи апеляційного суду на проведення негласних слідчих (розшукових) дій. Аудіо, відеоматеріали, які досліджувалися судом, йому також не відкривалися, стороною обвинувачення йому надавалось для прослуховування лише два аудіозаписи. З ОСОБА_16 розмови про призначення останнього керівником заводу за винагороду у 50 000 грн. він не мав. ОСОБА_16 грошових коштів йому ніколи не передавав, жодного разу він не зустрічався з ОСОБА_16 у своєму автомобілі. Обвинувачений вважає, що ОСОБА_16 його обмовив, а справа щодо ОСОБА_15 сфабрикована. 
		Показання ОСОБА_15 є логічними та послідовними, узгоджуються з показаннями свідків ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , іншими доказами у справі. 
		Так, ОСОБА_15 не заперечив, що він, як голова ліквідаційної комісії Кіровоградського державного сокоекстрактового заводу спілкувався з ОСОБА_16 щодо можливості здійснення останнім господарської діяльності на згаданому заводі та призначення останнього на посаду директора. Ці питання обговорювалися, як у Департаменті продовольстава, так і з іншими підрозділами Міністерства агрополітики. ОСОБА_16 приносив необхідні документи, готувалися проекти відповідних рішень. Однак, прийняття рішення про призначення ОСОБА_16 на посаду директора до службових повноважень обвинуваченого не входило, таке рішення міг прийняти міністр на підставі пакету документів, підготовлених кадровим управлінням міністерства. ОСОБА_15 не міг вплинути на прийняття рішень міністром. 
		За змістом ст. 2 КПК України, завданнями кримінальногопровадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод, законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
		Відповідно до вимог ч. 2 ст. 17 КПК ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
		Статтею 22 КПК визначено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
		Згідно з положеннями до ст. 25 КПК прокурор, слідчий зобов`язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування у кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення або у разі надходження заяви про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.
		Крім того, саме на прокурора та слідчого законом покладається обов`язок всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень, відповідно до ст. 9 КПК.
		Статтею 91 КПК визначено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню - подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини, вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.
		Відповідно до вимог ст. 92 КПК обов`язок доведення обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, покладається на прокурора.
		На обґрунтування винуватості ОСОБА_15 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення сторона обвинувачення посилається на наступні докази, які судом безпосередньо досліджені та оцінені. 
		   Будучи допитаним у судовому засіданні, свідок ОСОБА_16 пояснив, що він обіймав посаду директора ТОВ «Виробничо-будівельна компанія «ІВВІ`С Україна», свого часу підшукував об`єкт для здійснення господарської діяльності. Через Фонд держмайна йому стало відомо про Кіровоградський державний сокоекстрактовий завод, що перебував у стані ліквідації. Даний об`єкт його зацікавив. Спочатку планувалося здійснювати на згаданому заводі виробництво газопіноблоків, а потім вирішили облаштувати приміщення під зерносховище. Йому необхідно було офіційно оформити документи на користування заводом. Приблизно у квітні 2013 року він прибув до Міністерства агрополітики, де мав розмову з головою комісії з ліквідації Кіровоградського державного сокоекстракторного заводу - обвинуваченим ОСОБА_15 . Той запропонував йому стати директором зазначеного підприємства, але для початку з ним мав бути укладений договір зберігання, так як завод розкрадали. У разі призначення його директором згаданого заводу Міністерство агрополітики спільно з Кіровоградською ОДА він отримував право здійснювати необхідну господарську діяльність. Пам`ятає, що за підписання якогось акта, він передав обвинуваченому ОСОБА_15 3000 грн., а за призначення його на посаду директора пропонувалося 50 000 грн., з яких він передав 10 000 грн. Грошові кошти в сумі 3 000 грн. він передав ОСОБА_15 в автомобілі, під керуванням останнього, біля торгово-розважального центру «Піраміда», а 10 000 грн. передав ОСОБА_15 у службовому кабінеті останнього. Решту за домовленістю з ОСОБА_15 він мав передати після призначення на посаду директора. Після цього він неодноразово спілкувався з ОСОБА_15 , займався збором документів для призначення на посаду директора, проходив певні процедури. У подальшому, ОСОБА_15 повідомив йому, що не зможе йому більше допомогти, щоб він звертався про призначення на посаду директора до тих людей, які йому дають гроші. Як він зрозумів, обвинувачений дізнався про його документування. Заначив, що, приблизно з травня 2013 року на Кіровоградському державному сокоекстрактовому заводі він поставив охорону, періодично туди приходили представники трудового колективу, податківці, які контролювали та перевіряли, чи все на місці. Пізніше, приблизно у лютому 2014 року, оскільки не вирішувалось питання щодо призначення його на посаду директора, він зняв охорону та повідомив Міністерство, що більше не буде охороняти завод. Вказав, що грошові кошти, відповідно в сумі 3000 грн. та 10000 грн., які він передавав ОСОБА_15 , надавали працівники правоохоронного органу. Визнав, що він притягається до кримінальної відповідальності за ч. 3 ст. 191 КК України. З ОСОБА_24 , який працював заступником начальника управління з боротьби з організованою злочинністю у Кіровоградській області, він познайомився в м. Кіровограді, за яких обставин, не пам`ятає. Потім ОСОБА_24 був переведений до м. Києва. З останнім він перебував у дружніх стосунках. ОСОБА_16 потрібна була територія Кіровоградського державного сокоекстрактового заводу, він був обізнаний про наявність заборгованості, яку йому обіцяли списати, однак щодо заборгованості із заробітної плати перед працівниками питання не обговорювалось. Особа на ім`я ОСОБА_20 був із Фонду держмайна, який підказав йому про завод, а з особою на ім`я ОСОБА_25 з м. Кіровограда він разом працював. ОСОБА_20 був представником Фонду держмайна по зберіганню на одному чи двох підприємствах.  ОСОБА_25 займавсядемонтажем тавідновленням металевихконструкцій назаводах.Ініціатором укладеннядоговору зберіганнямайна заводувід 26.07.2013був він.Протокол засіданняліквідаційної комісії,за якийу ньогов Міністерствіпопросили гроші,потрібний бувдля КіровоградськоїОДА.Охороною заводузаймалась одналюдина.Зазначив,що вінприблизно укінці 2013року подававзаяву доКіровоградської ОДАта ОСОБА_26 про призначенняйого керівникомзаводу.Він небув призначенийна посадудиректора черезте,що склаласятака подіяз обвинуваченим.Не пам`ятає,коли самеподав заявупро злочин,але подавїї ум.Києві безпосередньосвоєму знайомому ОСОБА_24 , з яким спочатку проконсультувався. На заяві міститься дата її реєстрації 20.08.2013, але чому відсутня дата написання заяви, не зміг пригадати. Він спілкувався з працівниками ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , з деякими його познайомив ОСОБА_15 , а з деякими він спілкувався пізніше. Про те, що на посаду директора він міг бути призначений наказом міністра, не знав, але в нього було клопотання з Кіровоградської ОДА. Проживає він у м. Дніпропетровську та ТОВ «Виробничо-будівельна компанія «ІВВІ`С Україна» також зареєстровано в цьому ж місті. За його участю проводилась така негласна слідча (розшукова) дія, як контроль за вчиненням злочину. Наскільки пам`ятає, 3 000 грн. були його коштами, а 10 000 грн. йому надали працівники правоохоронного органу. У протоколах огляду, ідентифікування та вручення грошових коштів від 22.08.2013 ( т. № 1 на а.с. 134-144 та в т. № 5 на а.с. 25-27) наявні його підписи. Не пам`ятає, у який час 22.08.2013 зустрічався з ОСОБА_15 біля ТРЦ «Піраміда», однак пам`ятає, що мова йшла про акт, не виключає, що про протокол ліквідаційної комісії. Під час розмов з ОСОБА_15 використовував диктофон «Олімпус», оскільки це було потрібно для його партнера, якому він сказав, що від нього вимагають 50 000 грн. Наскільки пам`ятає, диктофон став використовувати ще до звернення із заявою. Запис на диктофоні здійснювався у цифровому форматі. ОСОБА_15 27.08.2013 він передав 10 000 грн. із заявлених 50 000 грн. Співробітники правоохоронного органу ознайомлювали його з документом про залучення до конфіденційного співробітництва, він підписував надані йому документи. 
		Аналізуючи показання ОСОБА_16 , суд зазначає наступне. 
		Згідно з положеннями п. 16 ч. 1 ст. 7 КПК зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відноситься безпосередність дослідження показань, речей і документів.
		Відповідно до правил ч. 1 ст. 23 КПК, суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.
		За змістом ст. 95 КПК, показання  це відомості, які надаються в усній або письмовій формі під час допиту, зокрема, свідком, щодо відомих йому обставин у кримінальному провадженні, що мають значення для цього кримінального провадження. Крім того, суд може обгрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст.225 КПК. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.Особа дає показання лише щодо фактів, які вона сприймала особисто, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. 
		Надаючи оцінку наведеним показанням свідка ОСОБА_16 , суд вважає їх не логічними, не послідовними, такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.
		Так, у судовому засіданні свідок ОСОБА_16 вказав, що саме він був ініціатором укладення договору зберігання від 26.07.2013 з Кіровоградським державним сокоекстрактовим заводом в особі голови ліквідаційної комісії ОСОБА_15 , при цьому, не заперечив, що під час зустрічей з ОСОБА_15 до звернення із заявою про злочин, використовував диктофон «Олімпус» та здійснював запис розмов з останнім. Пізніше, ОСОБА_16 долучив до заяви про злочин вказаний диктофон. 
		Показання ОСОБА_16 про те, що він 20.08.2013 звернувся до УБОЗ в м. Києві із заявою про злочин спростовуються дослідженими судом доказами сторони захисту, з яких слідує, що останній не перебував у приміщенні УБОЗ у м. Києві 20.08.2013, що підтверджує неправдивість показань свідка.
		Крім того, показання ОСОБА_16 про передачу ОСОБА_15 грошових коштів 22.08.2013 у сумі 3 000 грн. та 27.08.2013 в сумі 10 000 грн. не підтверджено доказами сторони обвинувачення, а тому ці показання свідка з урахуванням його дружніх стосунків з оперуповноваженим УБОЗ у м. Києві ОСОБА_24 , який здійснював у межах цього кримінального провадження оперативно-технічні заходи, є сумнівними, та мають тлумачитися на користь обвинуваченого ОСОБА_15 . 
		Отже, на переконання суду, показання свідка ОСОБА_16 не відповідають реальним обставинам справи.
		Будучи допитаним судом, свідок ОСОБА_21 показав, що він у 2013 році працював у Міністерстві аграрної політики та продовольства України заступником директора Департаменту правової та законопроектної роботи. До кола його службових обов`язків входило візування документів Міністерства, проведення їх правової експертизи, координація законопроектної та правової роботи. Підготовка документів у Міністерстві здійснювалася з урахуванням Інструкції про порядок здійснення діловодства у центральних органах виконавчої влади, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів. Так, зацікавлений підрозділ розробляв певний документ, передавав його по вхідній документації, існувала книга, у якій реєструвалися документи, що передавалися на візування, потім документ передавався до директора департаменту, який розписував документ на виконавця та на нього. Безпосередньо виконавцем проводилася експертиза документа. Якщо зацікавленим структурним підрозділом сприймалися в робочому порядку зауваження, то документ виправлявся і в книгу не заносився, а просто візувався. У разі, коли зацікавлений структурний підрозділ був незгодний із зауваженнями, то зауваження готувались письмово, потім вони враховувались або не враховувались, якщо були такі питання, що не враховувались, то проводилась узгоджувальна нарада, а коли не можливо було прийти до консенсусу, то проводилась узгоджувальна нарада під головуванням заступника Міністра і рішення останнього вважалося узгодженням позиції. Він проводив експертизу наказу про призначення ОСОБА_15 головою ліквідаційної комісії Кіровоградського державного сокоекстрактового заводу та візував його. Потім наказ був підписаний. Не тільки  ОСОБА_15 , а й інші голови ліквідаційних комісій зверталися до нього з питаннями стосовно порядку ліквідації підприємства, виведення з ліквідації, призначення на посаду директора, з інших питань. Оскільки пройшло багато часу, то він не пам`ятає деталей спілкування з ОСОБА_15 , але не заперечив, що спілкувався з останнім стосовно діяльності голови ліквідаційної комісії. Йому нічого не відомо щодо стосунків між ОСОБА_15 і ОСОБА_16 . Також йому нічого не відомо про факт передачі ОСОБА_16 ОСОБА_15 13 000 грн. за призначення директором. У кінці 2013 року, приблизно у грудні, до нього в службовий кабінет заходив чоловік, чи був це ОСОБА_16 , він точно сказати не може, але той чоловік ставив запитання провокативного характеру. Спочатку чоловік запитував про процедуру призначення на посаду директора, а потім були запитання щодо порядку візування наказу, скільки це буде коштувати. Саме через питання такого характеру він і запам`ятав того чоловіка. Свідок працював у Міністерстві в Департаменті правової та законопроектної роботи у період з 2011 по 2015 роки. Наказом Міністерства від 08.07.2009 № 470 затверджено структурні підрозділи, які координували ті чи інші підприємства. Після огляду в томі № 2 на а.с. 230-232 копії згаданого наказу зазначив, що цим документом Департамент продовольства не уповноважено надавати керівництву Міністерства пропозиції для прийняття рішень щодо створення, реорганізації, ліквідації підприємств. Уточнив, якщо змоделювати ситуацію з призначенням на посаду директора ОСОБА_16 , то такий наказ мав підготувати Департамент кадрової роботи, а профільний Департамент, який координує роботу певного підприємства, мав погодити наказ. Зазвичай, документ візує керівник Департаменту, а в разі його відсутності, особа, яка виконує його обов`язки. Також наказ візувався керівниками інших Департаментів. Наказ про скасування ліквідації підприємства мав готуватися профільним Департаментом, у даному випадку - Департаментом продовольства. Перед ОСОБА_15 , головою ліквідаційної комісії Кіровоградського державного сокоекстрактового заводу була співробітник правового ОСОБА_33 , але процедура ліквідації згаданого підприємства не була розпочата, наказ про ліквідацію не передавався реєстратору. Законодавством визначено повноваження голови ліквідаційної комісії, Міністерством не видавались будь-які відомчі накази з даного приводу. На той час був мораторій на банкрутство державних підприємств, які не підлягали приватизації. З Кіровоградським державним сокоекстрактовим заводом не можливо було нічого зробити за процедурою банкрутства. Наскільки він пам`ятає, Міністерство намагалося закрити процедуру банкрутства цього заводу та перейти до його ліквідації. Не пам`ятає, чи звертався до нього ОСОБА_15 з питань припинення ліквідації заводу та призначення на посаду директора. ОСОБА_15 не мав відношення до Департаменту роботи з персоналом та відповідно не міг вливати на співробітників останнього щодо прийняття ними рішень. Він надавав ОСОБА_15 зразок договору зберігання, який роздрукував із сайту «Ліга:Закон». На його думку, голова ліквідаційної комісії може самостійно прийняти рішення про укладення договору зберігання. У законодавстві немає вимоги про укладення такого договору одноособово головою ліквідаційної комісії чи за рішенням ліквідаційної комісії. У його Департаменті не було заяви ОСОБА_16 про призначення на посаду директора, якщо б така заява і надходила, то за Інструкцією з діловодства вона мала бути розписана на кадровий Департамент і, можливо, на профільний Департамент. Йому невідомо, що на даний час із заводом. 
		Будучи допитаним, свідок ОСОБА_22 пояснив, що у період 2011-2015 років він працював у Міністерстві аграрної політики та продовольства України, в Департаменті продовольства, спочатку на посаді заступника директора, а потім на посаді директора Департаменту. З ОСОБА_15 склалися робочі стосунки. До обов`язків свідка входило загальне керівництво департаментом, надання вказівок до виконання відповідно до доручень, підготовка нормативно-правових актів, а тому числі законодавчих. У цілому Департамент займався визначенням державної політики у сфері виробництва харчових продуктів, аграрної політики. Коли він був призначений на посаду, то Кіровоградський державний сокоекстрактовий завод уже певний час не працював та приблизно у 2012 році прийнято рішення про його ліквідацію. На той час у Міністерстві призначалися головами ліквідаційних комісій співробітники Департаменту правової та законопроектної роботи. Оскільки фактично процедура ліквідації Кіровоградського державного сокоекстрактового заводу не була розпочата, то у 2012 році були внесені зміни до наказу і призначено на посаду голови ліквідаційної комісії підприємства ОСОБА_15 . Пам`ятає, що декілька разів зустрічався з ОСОБА_16 , останнього йому представив ОСОБА_15 , як особу, яка б могла стати керівником згаданого підприємства. На одній із зустрічей він цікавився у ОСОБА_16 , як той бачить роботу підприємства, чим планує займатися. Йому важлива була думка про ОСОБА_16 , яке ставлення до останнього керівництва області, так як Міністерство агрополітики мало в регіонах структурні підрозділи  Управління агропромислового розвитку, тому в подальшому фактично спілкування відбувалося через них. Потім були письмові звернення ОСОБА_16 щодо питань збереження майна, відповідно Департамент готував доповідні записки і деякі листи-відповіді. Готували звернення до Управління державним майном щодо прискорення ліквідації заводу. Не пам`ятає, але допускає, що у нього могли бути зустрічі з ОСОБА_16 , коли той відвідував Міністерство. ОСОБА_15 з проханням посприяти у призначенні директором заводу ОСОБА_16 , до нього не звертався. Однак не виключає, що розмови з ОСОБА_15 , як головою ліквідаційної комісії, відбувалися, вони стосувалися процедури призначення керівником заводу ОСОБА_16 . У ході розмов він просив, щоб усі питання, які пов`язані з юридичним Департаментом, Управлінням майном, були відпрацьовані, оскільки призначення керівника не тільки компетенція Департаменту продовольства, вони могли лише внести кандидатуру на цю посаду. Через деякий час до Міністерства надійшло подання з управління на призначення директором заводу ОСОБА_16 та він дав доручення ОСОБА_15 і керівнику відділу опрацювати це питання. У процесі опрацювання, наскільки він пам`ятає, було підготовлено від Департаменту продовольства подання, але з Управління майном зробили наголос на те, що в процесі ліквідаційної процедури не можливо робити таке призначення. Йому нічого не відомо щодо передачі коштів ОСОБА_15 за призначення ОСОБА_16 на посаду директора. На запитання захисника пояснив, що в даному випадку Департамент продовольства мав підготувати подання про призначення директором ОСОБА_16 до кадрового Департаменту, а останній, у свою чергу, мав підготувати пакет документів, проект наказу та винести його на погодження інших структурних підрозділів. Що стосується питання ліквідації державного майна, то Департамент продовольства здійснює загальну координацію та також може вносити пропозиції до відповідного структурного підрозділу, який займається цим питанням, у даному випадку до Управління державного майна. Останнє готує відповідні проекти нормативно-правових актів, які виносить на погодження Департаментів Міністерства. Подання підписує керівник департаменту, а в разі його відсутності заступник. Після огляду в томі № 2 на а.с. 230-232 копії Наказу Міністерства № 470 від 08.07.2009 зазначив, що на підставі цього документа Департамент продовольства міг надавати керівництву Міністерства пропозиції для прийняття рішень щодо створення, реорганізації, ліквідації підприємств. Від імені Міністерства підписує документи Міністр, якщо той відсутній, то особа, яка виконує його обов`язки. Призначення директора підприємства віднесено до повноважень Міністра, але пропозиції та проект наказу готує Департаментзкадрової роботи. Проект рішення щодо розпорядження ввіреним майном підприємстваготуєвідповідноУправлінням державного майна, а рішення з даного приводу приймається керівництвом Міністерства. Вхідна кореспонденція в Міністерстві розписувалась відповідно до Інструкції з діловодства, зокрема, до певного Департаменту документ міг надходити з резолюцією керівництва Міністерства, у подальшому керівник Департаменту накладав на документі резолюцію для виконавця співробітника Департаменту. На скільки він пам`ятає, звернення з Кіровоградської ОДА щодо ОСОБА_16 було розписано ним, як керівником Департаменту, на виконання ОСОБА_15 . Йому та особисто ним не надавались вказівки щодо підготовки проекту наказу про скасування наказу Міністерства від 27.04.2012 № 240 про ліквідацію Кіровоградського державного сокоекстрактового заводу. До того, як документ не підписаний Міністром, такий документ є лише проектом. Після огляду в томі № 1 на а.с. 249 наказу на бланку Міністерства аграрної політики та продовольства України вказав, що цей документ можна вважати проектом. У залежності від того, скільки було видано наказів щодо ліквідації Кіровоградського державного сокоекстрактового заводу, то відповідно їх необхідно було і скасувати для припинення ліквідації цього заводу. Оглянутий ним проект наказу є один із таких наказів. Крім прийняття Міністерством рішень з даного питання, також потрібно враховувати наявність й інших рішень, наприклад судових, або ж зміни у законодавстві. Не пам`ятає, але він міг надавати підлеглим вказівки на підготовку проекту подання стосовно ОСОБА_16 про призначення того директором заводу. Він не надавав згоду працівникам правоохоронного органу на здійснення стосовно нього відео та аудіофіксації розмов із ОСОБА_16 . Крім того, йому не відомо, чи здійснював останній фіксацію розмов з ним. Йому не надходило повідомлення прокурора про здійснення стосовно нього негласних слідчих (розшукових) дій. Зазначив, що ОСОБА_15 не міг самостійно вирішити питання про призначення ОСОБА_16 на посаду директора заводу та про зупинення ліквідації Кіровоградського державного сокоекстрактового заводу. З позиції управління державним майном, прийняття рішення про зупинення ліквідації заводу та призначення на посаду директора ОСОБА_16 можливо б призвело до відновлення підприємства, але на момент розгляду цього питання, зважаючи на борги підприємства, важко було уявити перспективність такого рішення. У розмовах із ОСОБА_15 він наголошував на необхідності проаналізувати згадані питання з відповідними структурними підрозділами та на підставі цього робити подальші кроки щодо заводу. Від ОСОБА_15 та будь-кого іншого з Міністерства до нього не надходили обґрунтування стосовно доцільності зупинення ліквідації заводу. Питання про призначення ОСОБА_16 керівником підприємства залишилося на стадії розгляду подання Департаменту агропромислового розвитку, оскільки не можна вносити таке подання під час процедури ліквідації підприємства. Повноваження голови ліквідаційної комісії визначено в наказі, зокрема, до них відноситься інвентаризація майна підприємства, звільнення працівників, погашення боргових зобов`язань, а кінцевим результатом мало бути виключення підприємства з державного реєстру. 
		Аналізуючи показання свідків ОСОБА_21 та ОСОБА_22 , суд зазначає, що вони є логічними, послідовними, узгоджуються між собою, з показаннями обвинуваченого ОСОБА_15 та іншими матеріалами справи. Так, свідки у своїх показаннях повідомили про порядок обігу документів у Міністерстві агрополітики, зокрема, про порядок надходження документів, їх візування, вивчення, підготовки проектів рішень та передачіїхна підпис. Про письмові звернення ОСОБА_16 до Міністерства щодо питань збереження майна на заводі, а також надходження з облдержадміністрації подання на призначення директором заводу ОСОБА_16 .Крім того, свідок ОСОБА_22 повідомив про порядок розглялу питання щодо призначення ОСОБА_16 на посаду директора підприємства. При цьому, свідки вказали, що їм нічого не відомо щодо стосунків між ОСОБА_15 і ОСОБА_16 , передачі останнім ОСОБА_15 грошових коштів за призначення директором.Окрім того, свідок ОСОБА_22 підтвердив факт декількох зустрічей із ОСОБА_16 в приміщенні Мінстерства, а свідок ОСОБА_21 не виключив факту спілкування в кінці 2013 року в своєму службовому кабінеті з ОСОБА_16 , який задавав питання провокативного характеру.Тобто, з показань свідків в цій частині слідує, що ОСОБА_16 був вхожий до Міністерства агрополітики та не лише з ОСОБА_15 , а й з іншими посадовими особами Міністерстваспілкувався, в тому числі, щодо призначення його на посаду директора заводу. 
		У той же час, згадані свідки обвинувачення не повідомили суду будь-яких обставин стосовно дій ОСОБА_15 до вчинення злочину, у перірод та після його вчинення, не вказали причин, наслідків або умов вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, яке інкриміновано ОСОБА_15 , тобто показаннями зазначених свідків не підтверджено наявність факту суспільно небезпечного діяння, винність обвинуваченого ОСОБА_15 та інших обставин, що мають значення для вирішення кримінального провадження.
		Будучи допитаним у судовому засіданні, свідок ОСОБА_17 дав показання, згідно з якими він у 2013 році працював у Мінагрополітики України. Він не пам`ятає обставин ліквідації Кіровоградського сокоекстрактового заводу. З ОСОБА_16 спілкувався, однак свідком будь-яких відносин останнього з ОСОБА_15 не був. Так само йому нічого не відомо з приводу отримання неправомірної вигоди ОСОБА_15 від ОСОБА_16 . Оскільки пройшло багато часу, він не пам`ятає подробиць спілкування, як з ОСОБА_15 , так і з ОСОБА_16 . Коли він працював у Міністерстві, то не готував документи на комп`ютері. Він не пам`ятає, хто з Міністерства призначав на посади директорів підприємств. На той час директором Департаменту продовольства був ОСОБА_22 . Свідок перебував на посаді головного спеціаліста у Департаменті державного майна. На нього не покладалися будь-які обов`язки щодо Кіровоградського державного сокоекстрактового заводу, коли він прийшов працювати до Департаменту, то завод вже не працював. 
		Аналізуючи показання свідка ОСОБА_17 , суд зазначає, що вони у силу положень ст. 85 КПК є неналежними доказамив, оскільки ні прямо, ні непрямо не підтверджують обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.
		Будучи допитаним судом, свідок ОСОБА_23 повідомив, що у період 2013  2014 років він працював помічником заступника Міністра агрополітики, з ОСОБА_15 він зустрічався у коридорах Міністерства. У Міністерстві існувала комісія з призначення директорів підприємств, перед включенням певної особи до кандидатів на посаду директора її направляли до свідка на співбесіду. Рішення про призначення на посаду директора приймає Міністр. Наскільки він пам`ятає, у кінці 2013 на початку 2014 років до нього приходив чоловік, який на Кіровоградському сокоекстрактовоум заводі хотів робити сіялки. Він відразу вирішив, що ця особа не здатна очолювати таке підприємство. Він не приймав рішень щодо кандидатів, а надавав їм характеристику. Той чоловік взагалі не розумів, що таке сіялка, яке потрібно обладнання та які приміщення за площами. Пригадав, що після того, як він поспілкувався з тим чоловіком, то ОСОБА_15 запитував, чи заходив до нього чоловік. Йому не відомі стосунки між ОСОБА_15 та тим чоловіком. ОСОБА_16 йому не відомий. Свідком передачі ОСОБА_16 неправомірної вигоди ОСОБА_15 він не був. 
		Аналіз показань свідка ОСОБА_23 приводить суд до висновку, що вони узгоджуються з показаннями обвинуваченого ОСОБА_15 та інших свідків щодо процедури призначення на посаду керівника підприємства та прийняття з даного приводу рішення Міністром. Будь-яких інших даних на підтвердження чи спростування обставин, які підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні, свідок не повідомив. 
		Згідно з даними, що містяться у витягу від 24.03.2014 з кримінального провадження № 120131100000008 57, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20.08.2013, на підставі матеріалів правоохоронних та контролюючих державних органів про виявлення фактів вчинення чи підготовки до вчинення кримінальних правопорушень за ч. 4 ст. 368 КК України внесено відомості про те, що ОСОБА_15 наказом Міністра аграрної політики та продовольства України від 16.07.2012 за № 576-к призначений на посаду заступника директора Департаменту продовольства Міністерства аграрної політики та продовольства України з присвоєнням 5 (п`ятого) рангу державного службовця в межах відповідної категорії посад відповідно до ст. 26 Закону України «Про державну службу».27.04.2012 наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України за № 240 «Про ліквідацію Кіровоградського державного сокоекстракторного заводу» припинено діяльність шляхом ліквідації Кіровоградського державного сокоекстракторного заводу та створено комісію з ліквідації цього заводу. Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 02.11.2012 за № 676 головою комісії з ліквідації Кіровоградського державного сокоекстракторного заводу призначено заступника директора Департаменту продовольства Мінагрополітики України ОСОБА_15 . На початку серпня 2013 року у ОСОБА_15 виник умисел на особисте незаконне збагачення з використанням свого службового становища та пов`язаних з цим можливостей голови комісії з ліквідації і заступника директора Департаменту продовольства України, у зв`язку з чим, перебуваючи у своєму службовому кабінеті № 820 за адресою: вул. Хрещатик, 24 м. Київ, ОСОБА_15 запропонував ОСОБА_16 вирішити питання щодо припинення процедури ліквідації Кіровоградського державного сокоекстрактового заводу та подальшого призначення його ( ОСОБА_16 ) директором цього заводу, в разі передачі останнім неправомірної вигоди в сумі 50 000 грн. Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на одержання службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди для себе за вчинення в інтересах ОСОБА_16 дій, пов`язаних з припиненням процедури ліквідації Кіровоградського державного сокоекстрактового заводу та призначення останнього директором цього заводу, 22.08.2013, у період з 19 год. 05 хв. по 19 год. 14 хв., перебуваючи біля торгово-розважального центру «Піраміда», розташованого по вул. Мішуги, 4 в м. Києві, в салоні автомобіля марки «Мазда», д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_15 одержав від ОСОБА_16 частину раніше обумовленої суми неправомірної вигоди, а саме, грошові кошти в сумі 3000 грн.Крім того, 27.08.2013, у період часу з 15 год. 42 хв. по 16 год. 14 хв., перебуваючи в своєму службовому кабінеті № 820, розташованому по вул. Хрещатик, 24 в м. Києві, ОСОБА_15 , продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, направленого на одержання службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди для себе за вчинення в інтересах ОСОБА_16 дій, пов`язаних з припиненням процедури ліквідації Кіровоградського державного сокоекстракторного заводу та призначення останнього директором цього заводу одержав від ОСОБА_16 частину раніше обумовленої суми неправомірної вигоди, а саме, грошові кошти в сумі 10000 грн.
		Згідно з даними, що містяться у повідомленні про початок досудового розслідування від 20.08.2013 слідчий СУ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_34 на адресу заступника прокурора м. Києва ОСОБА_35 направив повідомлення, що 20.08.2013 за дорученням заступника начальника відділу СУ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_36 від 20.08.2013 розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 120131100000008 57 за матеріалами УБОЗ ГУМВС України в м. Києві про те, що невстановлена досудовим розслідуванням службова особа, знаходячись в приміщенні за адресою: м. Київ вул. Хрещатик, 24, використовуючи свої повноваження та пов`язані з цим можливості, вимагала від фізичної особи кошти в розмірі 50 000 грн. за надання їй неправомірної вигоди. Попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення за ч. 4 ст. 368 КК України. У додатку до повідомлення зазначена копія витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 120131100000008 57.
		Аналізуючи дані витягу з кримінального провадження від 24.03.2014 та дані повідомлення про початок досудового розслідування від 20.08.2013 суд звертає увагу на суттєві розбіжності щодо викладу обставин вчинення кримінального правопорушення. 
		Так, у наданому суду витягу з кримінального провадження № 120131100000008 57 від 20.08.2013 на підставі матеріалів правоохоронних та контролюючих державних органів про виявлення фактів вчинення чи підготовки до вчинення кримінальних правопорушень з правовою кваліфікацією ч. 4 ст. 368 КК України, докладний зміст якого розкрито вище, міститься інформація стосовно обставин інкримінованого ОСОБА_15 злочину, в тому числі, що мали місце 22.08.2013 та 27.08.2013, тобто після 20.03.2013, а відтак, первинно внесені відомості піддавалися коригуванню. 
		Підтвердженням цьому є дані повідомлення про початок досудового розслідування від 20.08.2013, у якому заначено, що розпочато досудове розслідування стосовно того, що невстановлена досудовим розслідуванням службова особа, знаходячись у приміщенні за адресою: м. Київ вул. Хрещатик, 24, використовуючи свої повноваження та пов`язані з цим можливості, вимагала від фізичної особи кошти в розмірі 50 000 грн. за надання їй неправомірної вигоди. 
		Тобто, у повідомленні про початок досудового розслідування від 20.08.2013 не вказано про обставини злочину, про які йде мова увитягу з кримінального провадження від 24.03.2014.
		Крім того, з повідомлення про початок досудового розслідування у кримінальному провадженні № 120131100000008 57 від 20.08.2013 не вбачається, що таке провадження розпочато за фактом вимагання заступником директора Департаменту продовольства Міністерства аграрної політики та продовольства України  головою комісії з ліквідації ОСОБА_15 неправомірної вигоди в сумі 50 000 грн. у ОСОБА_16 .
		За правилами ч. 2 ст. 214 КПК України, досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. 
		За змістом п. 4 ч. 5 ст. 214 КПК України, до Єдиного реєстру досудових розслідувань вноситься короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела.
		Аналогічні положення щодо внесеннятаких відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань містилися в підпункті4 пункту 2.1 розділу 1 Положенняпро порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого Наказом Генерального прокурора України 17.08.2012 № 69, чинного станом на 20.08.2013. 
		З огляду на те, що стороною обвинувачення не надано первинного витягу з кримінального провадження, копію якого 20.08.2013 скеровано слідчим ОСОБА_37 заступнику прокурора м. Києва разом з повідомленням про початок досудового розслідування, а також, зважаючи на те, що до ЄРДР внесено відомості за матеріалами правоохоронних та контролюючих державних органів про виявлення фактів вчинення чи підготовки до вчинення кримінальних правопорушень не виключається, що з викладом обставин кримінального правопорушення, які містяться у повідомленні про початок досудового розслідування від 20.08.2013, суд дійшов висновку, що досудове розслідування у даному кримінальному провадженні фактично розпочато без внесення відомостей до ЄРДР стосовно можливої протиправної діяльності ОСОБА_15 , що є порушенням вимог ч. 3 ст. 214 КПК.
		Крім того, суд звертає увагу, що стороною обвинувачення не надано об`єктивних даних на підтвердження повноважень слідчого ОСОБА_38 здійснювати досудове рослідуванняу кримінальному провадженні № 120131100000008 57 від 20.08.2013, хоча такі відомості мають суттєве значення для оцінки наданих суду доказів з точки зору їх допустимості та достовірності. 
		   А відтак, стороною обвинувачення не доведено, що досудове розслідування стосовно ОСОБА_15 розпочато у порядку, визначеному КПК України. 
		   Крім того, сам факт внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про кримінальне правопорушення є підставою лише для здійснення досудового розслідування, а ніяк не безумовним доказом винуватості особи. 
		Згідно з даними, що містяться у заяві ОСОБА_16 , зареєстрованої в Журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події УБОЗ в м. Києві за № 443 від 20.08.2013, останній просив притягнути до кримінальної відповідальності заступника директора Департаменту продовольства Міністерства аграрної політики та продовольства України  голову комісії з ліквідації ОСОБА_15 , який протягом червня  серпня 2013 року вимагає від нього неправомірну вигоду в сумі 50 000 грн. за зняття ліквідації з Кіровоградського державного сокоекстрактового заводу та погодження і призначення ОСОБА_39 на посаду директора даного підприємства, видачу з цього приводу необхідних документів. До заяви додано диктофон «OLYMPUS», на якому наявний запис розмови з ОСОБА_15 щодо вимагання у ОСОБА_16 неправомірної вигоди в сумі 50 000 грн. 
		Аналізуючи зміст згаданої заяви та обставини щодо її подачі, суд дійшов наступних висновків. 
		Так, з показань свідка ОСОБА_16 слідує, що заяву про злочин він подав 20.08.2013 у м. Києві безпосередньо своєму знайомому ОСОБА_24 , який станом на 2013 рік працював в УБОЗ в м. Києві та відповідно до досліджених судом матеріалів брав участь у проведенні негласних слідчих (розшукових) дій стосовно ОСОБА_15 .
		З відповіді УБОЗ в м. Києві від 26.05.2014 № 3/ч/ч НОМЕР_2 аз, яку досліджено судом, вбачається, що в «Журналі обліку відвідувачів та запрошених до приміщення УБОЗ в м. Києві» відсутня відмітка про перебування у приміщенні 20.08.2013 ОСОБА_16 . 
		Враховуючи, що ОСОБА_16 не вказав дати написання заяви про злочин, а також те, що останній не відвідував приміщення УБОЗ в м. Києві 20.08.2013 у день реєстрації його заяви про злочин, суд ставить під сумнів показання ОСОБА_16 та добровільний характер його волевиявлення щодо звернення до правоохоронного органу із заявою про злочин.
		Крім того, до ЄРДР внесені відомості у кримінальному провадженні № 120131100000008 57 від 20.08.2013 на підставі матеріалів правоохоронних та контролюючих державних органів про виявлення фактів вчинення чи підготовки до вчинення кримінальних правопорушень у зв`язку з чим, на переконання суду, заява про злочин ОСОБА_16 фактично слугувала приводом для залучення останнього співробітниками УБОЗ в м. Києві до проведення негласних слідчих (розшукових) дій.
		За наведених обставин, відомості заяви ОСОБА_16 про злочин не можуть бути доказом вчинення ОСОБА_15 інкримінованого йому злочину.
		Згідно з даними, що містяться у протоколі огляду, ідентифікування та вручення грошових коштів від 22.08.2013, оперуповноважений в ОВС ВБК УБОЗ ГУМВС України в м. Києві ОСОБА_40 , за дорученням старшого прокурора відділу прокуратури м. Києва ОСОБА_41 , у рамках проведення досудового слідства у кримінальному провадженні № 120131100000008 57 від 20.08.2013 за ознаками ч. 4 ст. 368 КК України, у службовому кабінеті № 404 за адресою: м. Київ вул. Антоновича 114, за участю понятих ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , провів огляд коштів в сумі 3 000 грн., наданих ОСОБА_16 . Після огляду та копіювання, грошові кошти вручено ОСОБА_16 . 
		Згідно з даними, що містяться у протоколі огляду, ідентифікування та вручення грошових коштів від 27.08.2013, оперуповноважений в ОВС ВБК УБОЗ ГУМВС України в м. Києві ОСОБА_40 , за дорученням старшого прокурора відділу прокуратури м. Києва ОСОБА_41 , в рамках проведення досудового слідства у кримінальному провадженні № 120131100000008 57 від 20.08.2013 за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, у службовому кабінеті № 404 за адресою: м. Київ вул. Антоновича 114, за участю понятих ОСОБА_44 , ОСОБА_45 провів огляд коштів в сумі 10 000 грн., отриманих у ДФЗБО МВС України. Після огляду та копіювання, грошові кошти вручено ОСОБА_16 .
		Надаючи оцінку згаданим протоколам огляду, ідентифікування та вручення грошових коштів від 27.08.2013, судом встановлено таке.
		Відповідно до положень ч. 2 ст.106, ч. 1 ст.273КПК огляд грошових коштів та вручення їх залученій до конфіденційного співробітництва особі є процесуальною дією, яка входить до складу негласної слідчої (розшукової) дії, зокрема, контролю за вчиненням злочину, та проводиться з метою попередньої ідентифікації цих коштів з подальшим використанням, як засобу під час проведення відповідної негласної слідчої дії.
		Як убачається із зазначених протоколів від 22.08.2013 та 27.08.2013, дані процесуальні дії здійснено оперуповноваженим в ОВС ВБК УБОЗ ГУМВС України в м. Києві ОСОБА_40 за дорученням прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_46 .
		При цьому, зі змісту протоколу огляду, ідентифікування та вручення грошових коштів від 22.08.2013 слідує, що проведено огляд грошових коштів, наданих ОСОБА_16 .
		Натомість, у судовому засіданні за клопотанням сторони захисту долучено та досліджено матеріали клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави до підозрюваного ОСОБА_15 (справа № 761/7941/14-к, провадження № 1-кс/761/2927/2014), подане досуду 18.03.2014, у яких міститься копія протоколу огляду, ідентифікування та вручення грошових коштів від 22.08.2013, з якого вбачається, що проведено огляд грошових коштів отриманих у ДФЗБО, при цьому на абревіатурі ДФЗБО наявне закреслення у вигляді рукописного підпису. 
		Тобто, судом досліджено протокол від 22.08.2013 року та його копію, в якій у змісті наявна розбіжність з оригіналом протоколу, що свідчить про виготовлення під час досудового розслідування двох різних за змістом оригіналів протоколів за результатами проведеної однієї процесуальної дії.
		Відповідно до положень ч. 1 ст. 104 КПК, у випадках, передбачених цим Кодексом, хід і результати проведення процесуальної дії фіксуються у протоколі.
		Беручи до уваги, що протокол датовано 22.08.2013, а його копію із закресленням додано до клопотання про застосування запобіжного заходу, яке надійшло до суду 18.03.2014, то на переконання суду, оригінал протоколу від 22.08.2013, наявний у матеріалах справи, складено не в ході та не за результатами проведеної процесуальної дії 22.08.2013, а в інший час, тому суд визнає дані згаданого протоколу недопустимими доказами, оскільки вони отримані не в порядку, встановленому КПК України. 
		Крім того, у протоколі огляду, ідентифікування та вручення грошових коштів від 27.08.2013 зазначено про здійснення огляду грошових коштів отриманих у ДФЗБО МВС України. 
		У той же час, стороною обвинувачення не доведено, що згадані грошові кошти отримувались у ДФЗБО МВС України для проведення негласної слідчої (розшукової) дії у кримінальному провадженні № 120131100000008 57 від 20.08.2013 - контролю за вчиненням злочину у формі імітування обстановки злочину. 
		Крім того, як в ході досудового розслідування, так і в ході судового розгляду, не встановлено подальшу долю грошових коштів, які вручалися ОСОБА_16 . 
		Таким чином, аналіз даних, що містяться у протоколах огляду, ідентифікування та вручення грошових коштів від 22.08.2013 та 27.08.2019, дає підстави для висновку, що вони не підтверджують винуватість ОСОБА_15 в інкримінованому йому злочині. 
		Згідно з даними, що містяться у постанові про проведення контролю за вчиненням злочину від 22.08.2013 № 21/2-1770т від 22.08.2013, прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_47 , розглянувши матеріали досудового розслідування № 120131100 000 008 57 від 20.08.2013 за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, постановила провести у кримінальному провадженні № 120131100000008 57 від 20.08.2013 негласну слідчу (розшукову) дію  контроль за вчиненням злочину у формі імітування його обстановки щодо ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обіймає посаду заступника директора Департаменту продовольства Міністерства аграрної політики та продовольства України. Проведення контролю за вчиненням злочину у формі імітування його обстановки, а також помітку, огляд та вручення грошових коштів (предмету неправомірної вигоди), залученому до конфіденційного співробітництва заявнику ОСОБА_16 , доручено співробітникам УБОЗ ГУ МВС України в м. Києві. 
		Аналізуючи дану постанову прокурора, суд зазначає, що вона підтверджує лише факт призначення проведення негласної слідчої (розшуковї) дії контроль за вчиненням злочину у формі імітування його обстановки, однак, зважаючи на те, що стороною обвинувачення не надано об`єктивних даних на підтвердження результатів такої слідчої дії, то згадана постанова не може бути покладена в основу обвинувачення ОСОБА_15 у вчиненні ним злочину, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України. 
		Згідно з даними, що містяться у протоколі про результати контролю за вчиненням злочину від 22.08.2013, оперуповноважений в ОВС ВБК УБОЗ ГУМВС України в м. Києві ОСОБА_40 ,розглянувши матеріали досудового розслідування, внесеного до ЄРДР за № 120131100000008 57 від 20.08.2013 за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, керуючись дорученням старшого прокурора відділу прокуратури м. Києва ОСОБА_41 про проведення негласних слідчих (розшукових) дій у вигляді контролю за вчиненням злочину у формі імітування його обстановки (Вих. № 21/2-1771т від 22.08.2013), з дотриманням вимог ст. ст. 104, 246, 271 КПК України, провів за участю ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , негласну слідчу (розшукову) дію  контроль за вчиненням злочину у формі імітування обстановки злочину отримання неправомірної вигоди заступником директора Департаменту продовольства Міністерства аграрної політики та продовольства України ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , грошових коштів в сумі 3000 грн. від директора ТОВ «Виробничо-будівельна компанія « ОСОБА_48 за надання акту засідання ліквідаційної комісії щодо погодження та підписання договору охорони Кіровоградського сокоекстрактового заводу. У ході проведення негласної (слідчої) дії в приміщенні кабінету № 406 УБОЗ ГУ МВС України в м. Києві на вул. Антоновича 114, співробітниками УБОЗ ГУ МВС України в м. Києві у присутності понятих проведено огляд, ідентифікацію та вручення ОСОБА_16 грошових коштів в сумі 3000 грн., які останній біля ТЦ «Піраміда» у своєму автомобілі передав ОСОБА_15 . Контроль за вчиненням злочину проводився співробітниками УБОЗ ГУ МВС України в м. Києві із застосуванням спеціальних технічних засобів аудіо-, відеоконтролю особи на підставі ухвали слідчого судді Апеляційного суду м. Києва від № 01-9230т від 22.08.2013 про аудіо-, відео контроль ОСОБА_15 . 
		Згідно з даними, що містяться у протоколі про результати контролю за вчиненням злочину від 27.08.2013, оперуповноважений в ОВС ВБК УБОЗ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_40 , розглянувши матеріали досудового розслідування, внесеного до ЄРДР за № 120131100000008 57 від 20.08.2013 за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, керуючись дорученням старшого прокурора відділу прокуратури м. Києва ОСОБА_41 про проведення негласних слідчих (розшукових) дій у вигляді контролю за вчиненням злочину у формі імітування його обстановки (Вих. № 21/2-1771т від 22.08.2013), з дотриманням вимог ст. ст. 104, 246, 271 КПК України, за участю ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , провів негласну слідчу дію  контроль за вчиненням злочину у формі імітування обстановки злочину отримання неправомірної вигоди заступником директора Департаменту продовольства Міністерства аграрної політики та продовольства України ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , грошових коштів в сумі 10 000 грн., як первинну, необхідну частину від загальної суми 50000 грн., які останній вимагає від директора ТОВ «Виробничо-будівельна компанія «ІВВІ`С» ОСОБА_16 за подальше сприяння в підписанні. Під час зустрічі в службовому кабінеті ОСОБА_15 № 820 в приміщенні Міністерства аграрної політики та продовольства України за адресою: м. Київ вул. Хрещатик, 24, ОСОБА_16 поклав на стіл 10 000 грн., а ОСОБА_15 відразу накрив їх паперовою папкою з документами. Контроль за вчиненням злочину проводився співробітниками УБОЗ ГУ МВС України в м. Києві із застосуванням спеціальних технічних засобів аудіо-, відеоконтролю особи на підставі ухвали слідчого судді Апеляційного суду м. Києва від № 01-92230т від 22.08.2013 про аудіо-, відео контроль ОСОБА_15 .
		Аналізуючи відомості зазначених протоколів, суд дійшов наступних висновків. 
		Зі змісту протоколів слідує, що за результатами проведеної негласної слідчої (розшукової) дії контроль за вчиненням злочину у формі імітування його обстановки, ОСОБА_16 22.08.2013 та 27.08.2013 передав ОСОБА_15 відповідно 3000 грн. та 10000 грн. 
		При цьому, суд звертає увагу, що після нібито двох передач ОСОБА_16 грошових коштів, у ОСОБА_15 не вилучено цих грошових коштів.
		Крім того, як зазначено вище, після вручення ОСОБА_16 грошових коштів, їх подальша доля в межах кримінального провадження не встановлена. 
		Також, не можуть бути доказом передачі ОСОБА_16 грошових коштів і дані аудіо-, відеоконтролю особи, на що міститься посилання в протоколах про результати контролю за вчиненням злочину від 22.08.2013 та 27.08.2013, так як вони є недопустимими доказами, обґрунтування щодо цього буде надано далі. 
		Таким чином, відомості, що містяться у протоколах про результати контролю за вчиненням злочину не підтверджують винуватість ОСОБА_15 в отриманні неправомірної вигоди. 
		Згідно з даними, що містяться у протоколі за результатами здійснення оперативно-розшукових заходів від 16.10.2013, оперуповноваженим в ОВС УБОЗ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_24 , відповідно до вимог Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», за результатами проведення ДОТЗ МВС України оперативно-технічного заходу, передбаченого п. 9 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», а саме, зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж  номеру НОМЕР_3 , що проводилось в період з 23.08.2013 по 16.10.2013 за ухвалою слідчого судді Апеляційного суду м. Києва від 23.08.2013 № 01-9289т, з моменту винесення ухвали, терміном на 60 діб стосовно ОСОБА_15 , встановлено можливі корупційні зв`язки останнього, а також отримано інформацію стосовно його можливої злочинної діяльності. Матеріали отримані під час проведення ОТЗ містяться на оптичному диску, інвентаризаційний номер 235т від 29.07.2013.
		Згідно з даними, що містяться у протоколі про результати аудіо-,відеоконтролю за особою від 16.10.2013, старшийоперуповноважений в ОВС УБОЗ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_40 , на виконання доручення слідчого СУ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_38 № 12/530т від 22.08.2013 у кримінальному провадженні № 12013110000000857 від 20.08.2013 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, на підставі ухвали слідчого судді Апеляційного суду м. Києва № 01-9230т від 22.08.2013 про аудіо-, ОСОБА_49 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з дотриманням вимог ст. ст. 104  107, 252, 258, 260, 270 КПК України, із застосуванням СТЗ «ВидиконCF», носія інформації TranscendCompactFlash 8 gbінв. № 329т від 05.08.2013 р., СТЗ «Сафарі», носія інформації TranscendmicroSDHS 16 gbінв. № 226т від 29.07.2013 р., провів аудіо-, ОСОБА_49 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: м. Київ вул. Хрещатик, 24, в кафе «Шоколадниця», у період з 15 год. 44 хв. 22.08.2013 по 16 год. 08 хв. 22.08.2013. В ході проведення вказаного заходу зафіксовано розмову між ОСОБА_16 та ОСОБА_15 . 
		Згідно з даними, що містяться у протоколі про результати аудіо-, відеоконтролю за особою від 16.10.2013, старший оперуповноважений в ОВС УБОЗ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_40 , на виконання доручення слідчого СУ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_38 № 12/530т від 22.08.2013 у кримінальному провадженні № 12013110000000857 від 20.08.2013 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, на підставі ухвали слідчого судді Апеляційного суду м. Києва № 01-9230т від 22.08.2013 про аудіо-, ОСОБА_49 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з дотриманням вимог ст. ст. 104  107, 252, 258, 260, 270 КПК України, із застосуванням СТЗ «Видикон CF», носія інформації TranscendCompactFlash 8 gbінв. № 329т від 05.08.2013 р., СТЗ «Сафарі», носія інформації Transcendmicro SDHS 16 gbінв. № 226т від 29.07.2013 р., провів аудіо-, ОСОБА_49 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: м. Київ вул. Мішугі, 4, біля торгівельного комплексу «Піраміда» у період з 19 год. 05 хв. 22.08.2013 по 19 год. 14 хв. 22.08.2013. В ході проведення вказаного заходу зафіксовано розмову між ОСОБА_16 та ОСОБА_15 .
		Згідно з даними, що містяться у протоколі про результати аудіо-, відеоконтролю за особою від 16.10.2013, старший оперуповноважений в ОВС УБОЗ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_40 , на виконання доручення слідчого СУ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_38 № 12/530т від 22.08.2013 у кримінальному провадженні № 12013110000000857 від 20.08.2013 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, на підставі ухвали слідчого судді Апеляційного суду м. Києва № 01-9230т від 22.08.2013 про аудіо-, ОСОБА_49 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з дотриманням вимог ст. ст. 104  107, 252, 258, 260, 270 КПК України, із застосуванням СТЗ «Видикон», носія інформації TranscendmicroSDHS, 16 gbінв. № 227т від 29.07.2013 р., СТЗ «Сафарі», носія інформації TranscendmicroSDHS, 16 gbінв. № 226т від 29.07.2013, провів аудіо-, ОСОБА_49 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_4 , у період з 15 год. 42 хв. 27.08.2013 по 16 год. 14 хв. 27.08.2013. В ході проведення вказаного заходу зафіксовано розмову між ОСОБА_16 та ОСОБА_15 .
		Згідно з даними, що містяться у протоколі про результати аудіо-,відеоконтролю за особою від 21.12.2013, старший оперуповноважений в ОВС УБОЗ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_24 , на виконання доручення старшого слідчого СУ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_50 № 12/821т від 25.10.2013 у кримінальному провадженні № 12013110000000857 від 20.08.2013 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, на підставі ухвали слідчого судді Апеляційного суду м. Києва № 01-12246т від 23.10.2013 про аудіо-, ОСОБА_49 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з дотриманням вимог ст. ст. 104  107, 252, 258, 260, 270 КПК України, із застосуванням СТЗ «Сафарі», носія інформації TranscendmicroSDHS, 16 Gb,інв. 386т від 30.08.2013, TranscendmicroSDHS, 16 Gb, інв. 435т від 06.11.2013, СТЗ «ВидиконCF»TranscendmicroSDHS, 16 Gbінв. 387 від 30.08.2013, провів аудіо-, ОСОБА_49 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_4 , у період з 10 год. 16 хв. 25.11.2013 по 10 год. 37 хв. 25.11.2013. В ході проведення вказаного заходу зафіксовано розмову між ОСОБА_16 та ОСОБА_15 .
		Надаючи оцінку зазначеним доказам, суд дійшов таких висновків.
		За правилами ст. 260 КПК України, аудіо-, відеоконтроль особи є різновидом втручання у приватне спілкування, яке проводиться без її відома на підставі ухвали слідчого судді, якщо є достатні підстави вважати, що розмови цієї особи або інші звуки, рухи, дії, пов`язані з її діяльністю або місцем перебування тощо, можуть містити відомості, які мають значення для досудового розслідування.
		Як убачається зі змісту згаданих протоколів про результати аудіо-,відеоконтролю за особою, такі негласні слідчі (розшукові) дії проводилися на підстві ухвал слідчого судді Апеляційного суду м. Києва відповідно № 01-9230т від 22.08.2013, № 01-9289т від 23.08.2013, № 01-12246т від 23.10.2013.
		Відповідно до положень ч. 2 ст. 290 КПК, прокурор або слідчий за його дорученням зобов`язаний надати доступ до матеріалів досудового розслідування, які є в його розпорядженні, у тому числі будь-які докази, які самі по собі або в сукупності з іншими доказами можуть бути використані для доведення невинуватості або меншого ступеня винуватості обвинуваченого, або сприяти пом`якшенню покарання. 
		Згідно з ч. 11, 12 ст. 290 КПК сторони кримінального провадження зобов`язані здійснювати відкриття одна одній додаткових матеріалів, отриманих до або під час судового розгляду. Якщо сторона кримінального провадження не здійснить відкриття матеріалів відповідно до положень цієї статті, суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази.
		Отже, з наведених положень вбачається, що невідкриття матеріалів сторонами в порядку ст. 290 КПК України, є окремою підставою для визнання таких матеріалів недопустимими доказами.
		При цьому відкриттю, окрім протоколів, у яких зафіксовано хід та результати проведення певних дій, в обов`язковому порядку підлягають і матеріали, які є правовою підставою для проведення таких дій (ухвали, постанови, клопотання), що забезпечить можливість перевірки стороною захисту та судом допустимості результатів таких дій як доказів.
		Разом з тим, стороною обвинувачення, як під час виконання ст. 290 КПК по завершенню досудового розслідування, так і в ході судового провадження не відкрито стороні захисту ухвал слідчого судді Апеляційного суду м. Києва, на підставі яких здійснювався аудіо-, відеоконтроль ОСОБА_15 та зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж.
		Так само стороною обвинувачення не надано для дослідження в судовому засіданні та відповідно не відкрито стороні захисту доручень слідчих на проведення оперуповноваженими в ОВС УБОЗ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_51 та ОСОБА_24 негласних слідчих (розшукових) дій аудіо-, відеокнтроль особи та зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, які є різновидом втручання у приватне спілкування.
		За змістом ч. 6 ст. 246 КПК України в редакції Закону України № 406-VII від 04.07.2013 на момент проведення процесуальних дій, пов`язаних із втручанням у приватне спілкування, проводити негласні слідчі (розшукові) дії має право слідчий, який здійснює досудове розслідування злочину, або за його дорученням  уповноважені оперативні підрозділи органів внутрішніх справ, органів безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового і митного законодавства, органів Державної пенітенціарної служби України, органів Державної прикордонної служби України. За рішенням слідчого чи прокурора до проведення негласних слідчих (розшукових) дій можуть залучатися також інші особи.
		Як свідчать матеріали справи, аудіо-, відеоконтроль особи ОСОБА_15 проведено оперуповннавженим ОСОБА_51 на виконання доручень у кримінальному провадженні № 120131100000008 57 від 20.08.2013 слідчого СУ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_38 № 12/530т від 22.08.2013 та старшого слідчого СУ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_50 № 12/821т від 25.10.2013, про що свідчать дані зазначених протоколів.
		При цьому зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж здійснено оперуповноваженим ОСОБА_24 , однак складений останнім протокол за результатами такої негласної слідчої (розшукової) дії не містить посилання, на яких підставах ним проводився оперативно-розшуковий захід. 
		На підтвердження повноважень оперуповноважених ОСОБА_52 та ОСОБА_24 на проведення негласних слідчих (розшукових) дій прокурором надано лист СУ ГУ МВС України в м. Києві № 12/6-1911 від 15.04.2015, згідно з яким у кримінальному провадженні № 120131100000008 57 від 20.08.2013 оперативному підрозділу  УБОЗ ГУ МВС України в м. Києві у порядку ст. 40 КПК надавались доручення на проведення негласних слідчих (розшукових) дій стосовно ОСОБА_15 , зокрема, за наступними вихідними номерами: № 12/530т від 22.08.2013 та № 12/821т від 25.10.2013, які мають гриф секретності «таємно».
		Разом з тим, у силу положень ч. 12 ст. 290 КПК України, суд не вправі допустити відомості, що містяться у цьому листі, як доказ, так як стороною обвинуваченя не здійснено його відкриття стороні захисту. 
		Крім того, відповідно до п.п. 5.1, 5.2, 5.9, 5.10 Інструкції про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні, затвердженої Наказом Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Міністерства фінансів України, Міністерства юстиції України 16.11.2012 № № 114/1042/516/1199/936/1687/5 (далі  Інструкція), постанова прокурора про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, клопотання про дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії, ухвала слідчого судді про дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії та додатки до нього, протокол про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, які містять відомості про факт та методи проведення негласної слідчої (розшукової) дії, а також відомості, що дають змогу ідентифікувати особу, місце або річ, щодо якої проводиться або планується проведення такої дії, розголошення яких створює загрозу національним інтересам та безпеці, підлягають засекречуванню. Засекречування таких матеріальних носіїв інформації здійснюється слідчим, прокурором, співробітником уповноваженого оперативного підрозділу, слідчим суддею шляхом надання на підставі Зводу відомостей, що становлять державну таємницю (Розгорнутих переліків відомостей, що становлять державну таємницю), відповідному документу грифа секретності. Після завершення проведення негласних слідчих (розшукових) дій грифи секретності МНІ щодо їх проведення підлягають розсекреченню на підставі рішення прокурора, який здійснює повноваження прокурора в конкретному кримінальному провадженні у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, з урахуванням обставин кримінального провадження та необхідності використання матеріалів негласних слідчих (розшукових) дій як доказів після проведення таких дій, у випадку, якщо витік зазначених відомостей не завдасть шкоди національній безпеці України. Таке рішення оформлюється постановою прокурора, який здійснює повноваження прокурора в конкретному кримінальному провадженні у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, що погоджується керівником прокуратури.
		При цьому, прокурор або за його дорученням слідчий після закінчення досудового розслідування повинен відкрити такі матеріали та надати доступ до них іншій стороні кримінального провадження. В іншому випадку в силу ч. 12 ст. 290 КПК суд не має права допустити відомості, що містяться в таких матеріалах, як докази.
		У судовому засіданні стороною обвинувачення не доведено, що ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій, а так само доручення слідчих в порядку ст. 40 КПК у даному кримінальному провадженні на виконання таких ухвал, містять будь-які відомості, що могли б завдати шкоди національній безпеці у разі їх розсекречення. 
		Крім того, відомості про термін дії дозволів на застосування негласних слідчих (розшукових) дій після використання їх результатів як доказів у кримінальному судочинстві не є інформацією про засоби, зміст, форми і методи оперативно-розшукової діяльності у розумінніст. 8 Закону України «Про державну таємницю». Такі відомості стосуються лише законності проведення відповідних дій, від чого залежить допустимість їх результатів як джерела доказів. 
		За таких обставин, відповідно до п. 5.30 Інструкції до розсекречених матеріалів доступ надається разом з іншими матеріалами досудового розслідування в порядку, передбаченомуст. 290 КПК, однак такий доступ до клопотань про надання дозволу, ухвал слідчого судді Апеляційного суду м. Києва про дозвіл на проведення негласних слідчих (розшукових) дій: аудіо-, відеоконтролю за особою та зняття інформації з транспортних комунікаційних мереж, стороні захисту не наданий.
		Вказані обставини підтверджуються, у тому числі, даними, що містяться у протоколах про надання доступу до матеріалів (додаткових матеріалів) досудового розслідування стороні захисту, в яких не зазначено найменування таких матеріалів. 
		Відповідно до ч. 12 ст.290КПК якщосторона кримінальногопровадження нездійснить відкриттяматеріалів,відповідно доположеньцієї статті, суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази.
		Згідно з правовим висновком, що викладений у постанові Верховного суду України від 16.03.2017 № 5-364кс16, невідкриття матеріалів сторонами одна одній в порядку ст. 290 КПК після закінчення досудового розслідування, а також додаткових матеріалів, отриманих до або під час судового розгляду, є підставою для визнання судом відомостей, що містяться в них, недопустимими як доказ.
		У своїй постанові від 16.01.2019 у справі № 751/7557/15-к Велика Палата Верховного Суду зазначила, що підстав для відходу від такого правового висновку Верховного суду України немає з огляду на те, що законодавець встановив процедуру, яка забезпечує реалізацію права на справедливий суд у його процесуальному аспекті, тобто надає можливість сторонам майбутнього судового розгляду ознайомитися із доказами кожної із них і підготувати правову позицію, що буде ними обстоюватись у змагальній процедурі судового розгляду. На необхідність дотримання законної процедури, принципу рівності сторін та права обвинуваченої особи на захист під час кримінального провадження неодноразово у своїх рішеннях наголошував Європейський суд з прав людини.
		Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 87 КПК України, недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. Суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння  здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов.
		На підставі ч. 1, 2 ст.87КПК суд зобов`язаний визнати такі дії істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, а докази, отримані внаслідок такого порушення, недопустимими.
		За вимогами ч. 2 ст. 86 КПК недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
		Крім того, кримінальний процесуальний закон, а саме, ст. 92 КПК покладає на сторону обвинувачення обов`язок доказування не лише обставин, передбачених ст. 91 КПК , а й обов`язок доказування належності та допустимості наданих доказів.
		Таким чином, враховуючи наведене, на перконання суду, дані згаданих протоколів проведених негласних слідчих (розшукових) дій є недопустимими доказами та відповідно на них не можна посилатися як на докази винуватості ОСОБА_15 , а відтак, версія сторони обвинувачення про передачу обвинуваченому ОСОБА_15 22.08.2013 та 27.08.2013 ОСОБА_16 неправомірної вигоди відповідно 3 000 грн. та 10 000 грн. не знайшла свого підтвердження.
		У зв`язку з визнанням недопустимими доказами даних, що містяться у протоколах проведених негласних слідчих (розшукових) дій, недопустими, як докази є також і дані матеріалів, отриманих під час проведення цих слідчих дій, що містяться на носіях інформації, дослідження яких здійснено в судовому засіданні з участю спеціалістів. 
		Так, в ході судового розгляду досліджено аудіо-, відеозаписи на наступних носіях інформації: оптичних дисках  інв. № 380нт від 29.08.2013, № 235нт від 29.07.2013; з`ємних дисках  інв. 329т, інв. 226т, інв. 386т, інв. 387т, інв. 435т, інв. 227т.
		Згідно з даними, що містяться у протоколі огляду від 01.04.2014, старший слідчий СУ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_50 провів огляд носіїв інформації, на яких зафіксовано результати проведення УБОЗ ГУ МВС України в м. Києві негласних слідчих (розшукових) дій в указаному кримінальному провадженні. Проведеним оглядом встановлено:Носій інформації (з`ємний диск) марки «TranscendmicroSDHS», ємкістю 16 ггб, на поверхні якого міститься напис «226т», виконаний речовиною білого кольору. Оглядом змісту носія інформації встановлено, що на ньому містяться медіафайли з назвою: «130822_1905.avi», з відеозаписом тривалістю 9 хв.; «130827_1542.avi»,з відеозаписом тривалістю 32 хв. 23сек.; Носій інформації (з`ємнийдиск) марки «Transcendmicro SDHS», ємкістю 16 ггб,на поверхні якого міститься напис «329т», виконаний речовиною білого кольору.Оглядом змісту носія інформації встановлено, що на ньому міститься медіафайл з назвою: «22_08_13_1544.avi», з відеозаписом тривалістю 24 хв. 30 сек.;Носій інформації (з`ємний диск) марки «Transcendmicro SDHS», ємкістю 16 ггб, на поверхні якого міститься напис «386т», виконаний речовиною білого кольору. Оглядом змісту носія інформації встановлено, що на ньому міститься медіафайл з назвою: «131125_1016.avi», з відеозаписом тривалістю 21 хв.
		Як встановлено судом, що такі докази фіксації злочину за допомогою засобів аудіо-, відеоконтролю не були відкриті стороною обвинувачення стороні захисту в порядку ст. 290 КПК України. Ці докази були досліджені лише в судовому засіданні за участю відповідних спеціалістів, які з використанням спеціальногопрограмного забезпечення та техніки змогли відтворити відповідні аудіо- та відеозаписи.
		На переконання суду, відомості, що містяться у протоколі про надання доступу до матеріалів (додаткових матеріалів) досудового розслідування стороні захисту по завершенні досудового розслідування, не є підтвердженням належного виконання стороною обвинувачення вимог ст. 290 КПК України в даному випадку, оскільки в згаданих протоколах лише зазначено про надання доступу до аудіо-, відеоматеріалів без ідентифікації носіїв інформації та файлів, що на них містяться, тобто без найменування таких матеріалів, до яких такий доступ був наданий.
		Також факт відкриття стороні захисту даних протоколу огляду від 01.04.2014, в якому зафіксовано огляд слідчим відеозаписів на носіях інформації з`ємнихдисках: марки «TranscendmicroSDHS», ємкістю 16 ггб, на поверхні якого міститься напис «226т», марки «Transcendmicro SDHS», ємкістю 16 ггб, на поверхні якого міститься напис «329т», марки «Transcendmicro SDHS», ємкістю 16 ггб, на поверхні якого міститься напис «386т»,без надання доступу до самих носіїв інформації, не дає суду підстав допустити відомості в цьому процесуальному документі, як докази винуватості ОСОБА_15 . 
		Крім того, відповідно до вимог ч. 6 ст. 246, ст. 275 КПК за рішенням слідчого чи прокурора до проведення негласних слідчих (розшукових) дій можуть залучатися інші особи. Під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій слідчий має право використовувати інформацію, отриману внаслідок конфіденційного співробітництва з іншими особами, або залучати цих осіб до проведення негласних слідчих (розшукових) дій у випадках, передбачених цим Кодексом.
		Відповідно до пунктів 4.12.4 та 4.12.5 Зводу відомостей, які становлять державну таємницю, затвердженого наказом Служби безпеки України від 12.08.2005 №440, відомості про факт або методи проведення НСРД та відомості, що дають змогу ідентифікувати особу, місце або річ, щодо якої проводиться чи планується проведення НСРД, розголошення яких створює загрозу національним інтересам і безпеці, становлять державну таємницю.
		Для проведення негласних слідчих (розшукових) дій у даному кримінальному провадженні, в тому числі, ауді-, відеоконтроль особи ОСОБА_15 був залучений свідок ОСОБА_16 , при цьому суду не надано даних про відібранння в останнього зави (письмової згоди) на добровільне залучення до проведення НСРД та про винесення слідчим чи прокурором постанови про залучення його для проведення негласних слідчих (розшукових) дій.
		Із дослідених судом носіїв інформації вбачається, що під час проведення контролю за вчиненням злочину ОСОБА_16 перебував із засобами аудіо- та відеоконтролю.
		Відповідно до правил ч. 2, п. 1 ч. 3 ст. 104 КПК у випадку фіксування процесуальної дії під час досудового розслідування за допомогою технічних засобів про це зазначається у протоколі. 
		Згідно з вимогами ч. 1 ст. 252 КПК фіксація ходу і результатів негласних слідчих (розшукових) дій повинна відповідати загальним правилам фіксації кримінального провадження, передбаченим цих Кодексом. За результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії складається протокол, до якого в разі необхідності долучаються додатки.
		За положеннями п. 1.11.2 Інструкції про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні, аудіо-, відеоконтроль особи (ст. 260 КПК України) полягає в негласній (без відома особи) фіксації та обробці із використанням технічних засобів розмови цієї особи або інших звуків, рухів, дій, пов`язаних з її діяльністю або місцем перебування тощо.
		Системний аналіз вказаних норм чинного закону свідчить, що при проведенні такого виду негласних слідчих (розшукових) дій як аудіо-, відеоконтроль особи, обов`язково повинен бути складений протокол вручення, а потім і протокол повернення засобів аудіо-, відеоконтролю, які повинні, зокрема, містити характеристики технічних засобів фіксації та носіїв інформації, котрі застосовуються при проведенні процесуальної дії, що в подальшому дає змогу суду оцінити отримані в результаті проведення аудіо-, відеоконтролю особи докази з точки зору їх допустимості.
		Проте, стороною обвинувачення протоколи вручення та протоколи повернення засобів аудіо-, відеоконтролю за результатами проведення таких негласних слідчих (розшукових) дій як аудіо-, відеоконтроль особи суду не надані, що також є однією з підстав для визнання результатів, отриманих при проведенні вказаних негласних слідчих (розшукових) дій, недопустимими.
		За загальним правилом суд вирішує питання допустимості доказів, оцінюючи їх в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.
		У рішенні «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 ЄСПЛ зазначив, що докази, отримані у кримінальному провадженні з порушенням встановленого порядку, призводять до їх несправедливості в цілому, незалежно від доказової сили таких доказів і від того, чи мало їх використання вирішальне значення для засудження обвинуваченого судом.
		Таким чином, наведені обставини є безумовною підставою для визнання даних аудіо-, відеозаписів на вказаних носіях інформації недопустимими доказами.
		Згідно з даними, що містяться у постанові про визнання речовими доказами від 04.04.2014, старшим слідчим СУ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_50 у кримінальному провадженні № 120131100000008 57 від 20.08.2013 визнано речовими доказами документи, вилучені 16.01.2014 у ході проведення обшуку службового кабінету № 820 Департаменту продовольства Міністерства аграрної політики та продовольства України за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 24, а також протоколи негласних слідчих (розшукових) дій, проведених у ході досудового розслідування кримінального провадження, та носії інформації, на яких зафіксовано результати проведення цих негласних слідчих (розшукових) дій, а саме: носії інформації (з`ємні диски) марки «Transcendmicro SDHS», ємкістю 16 ггб, з написами «226т», «329т», «386т»; протоколи про результати контролю за вчиненням злочину від 22.08.2013 вих. УБОЗ № 3/5-6078т від 23.08.2013; від 22.08.2013 вих. УБОЗ № 3/5-6156т від 27.08.2013; протоколи про результати аудіо-, відеоконтролю за особою від 16.10.2013 вих. УБОЗ № 3/5-7641т від 16.10.2013; від 16.10.2013 вих. УБОЗ № 3/5-7640т від 16.10.2013; від 16.10.2013 вих. УБОЗ № 3/5-7639т від 16.10.2013;від 21.12.2013 вих. УБОЗ № 3/4-9220т від 21.12.2013; протоколи огляду, ідентифікування та вручення грошових коштів від 22.08.2013 та від 27.08.2013.
		Аналізуючи згадану постанову, суд дійшов висноку, що дані цієї постанови в силу вимог ч. 12 ст. 290 КПК є недопустимими доказами, оскільки стороною обвинувачення не здійснено відкриття цих речових доказів стороні захисту.
		Зазначені у постанові речові докази були долучені прокурорм безпосередньо в судовому засіданні, тому суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази.
		Крім того, інформація наявна на речових доказах є недопустимим доказом і з тих підстав, що вона отримана в результаті негласних слідчих (розшукових) дій, які здійснено з порушенням вимог закону, про що детально заначено вище. 
		Згідно з даними, що містяться у протоколі обшуку від 16.01.2014, старший слідчий СУ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_50 на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 13.01.2014, у період з 14 год. 50 хв. до 17 год. 35 хв. за участю працівників УБОЗ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_53 , ОСОБА_52 , за участю головного спеціаліста Департаменту продовольства Мінагрополітики України ОСОБА_54 , заступника директора Департаменту продовольства ОСОБА_55 , у присутності понятих ОСОБА_44 , ОСОБА_56 провів обшук в кабінеті № 820, який займає заступник директора Департаменту продовольства Мінагрополітики України ОСОБА_15 , крім того, в указаному кабінеті знаходиться робоче місце головного спеціаліста Департаменту ОСОБА_57 . Під час обшуку виявлено та вилучено: лист заступника директора Департаменту продовольства Мінагрополітики України від 27.11.2013 за вих. №32-02-04/1853 на 1 арк., що знаходився в папці-накопичувачі з назвою «Виходна кореспонденція Департаменту № 3210-31»; на робочому столі ОСОБА_15 , який прибув до службового кабінетуо 15 год. 25 хв., папку синього кольору, в якій знаходяться документи щодо діяльності Кіровоградського державного сокоекстракторного заводу, а саме: аркуш погодження до проекту Наказу № 240 від. 27.04.2012; проект Наказу Мінагрополітики України на 1 арк.; пояснювальна записка до проекту наказу на 1 арк.; копія Наказу Мінагрополітики № 240 від 27.04.2012 на 2 арк.; копія листа Кіровоградської ОДА від 25.10.2013 за вих. № 869/01-38/8/1 на 1 арк.; копія резюме ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на 3 арк.; контрольно-реєстраційна картка від 30.10.2013 вх. 201320046/14-32 на 1 арк.; лист Кіровоградського МВ УДСНС від 30.09.2018 за вих. № 1057/01-40 на 1 арк.; копія акта про пожежу від 25.09.2013 на 1 арк.; Договір зберігання від 26.07.2013 на 3 арк.; копія Наказу Мінагрополітики України від 02.11.2012 за вих. № 676 на 1 арк.; Перелік підприємств діяльність яких координує Департамени продовольства МАПП на 1 арк.; лист ГУЮ у Кіровоградській області від 13.12.2012 за вих. № 26156 на 1 арк.; Постанова про закінчення виконавчого провадження від 13.12.2012 на 1 арк.; копія аркушу паперу формату А-4, на якому міститься рукописний текст, зі слів ОСОБА_15 виконаний ОСОБА_16 ; на робочому столі ОСОБА_15 блокнот коричневого кольору з логотипом «Мінагрополітики Украни., в якому, зокрема, міститься рукописний запис « ОСОБА_16 ». Більше нічого у ході проведення обшуку не вилучалось. 
		Згідно з даними, що містяться у протоколі огляду від 31.01.2014, старший слідчий СУ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_50 провів огляд документів, вилучених 16.01.2014 у ході проведення обшуку службового кабінету № 820Департаменту продовольства Міністерства аграрної політики та продовольства України за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 24. 
		Аналізуючи такі докази, суд зазначає, що в ході обшуку службового кабінету ОСОБА_15 було виявлено низку письмових матеріалів службового характеру, які пов`язані здіяльністю останнього як голови комісії з ліквідації Кіровоградського державного сокоекстрактового заводу, серед яких, Договір зберігання від 26.07.2013, укладений з директором ТОВ «Виробничо-будівельна компанія «ІВВІ`С Україна» ОСОБА_16 , проект наказу про скасування наказу Мінагрополітики та продовольства України від 27.04.2012 № 771 «Про ліквідацію Кіровоградського державного сокоекстрактового заводу», копія резюме ОСОБА_16 .
		Натомість відомості, що містяться у вилучених в холі обшуку матеріалах, як самі по собі, так і в сукупності з іншими належними та допустимими доказами безпосередньо досліджених судом, не доводять факт вчинення злочину, в якому обвинувачується ОСОБА_15 , як не доводять і винуватість останнього у причетності до будь-яких протиправних діянь. 
		Згідно з даними, що містяться у листі Мінагрополітики України від 16.01.2014 № 37-25-1-15/727 з додатками до нього, на запит СУ ГУ МВС України в м. Києві надано завірені копії документів стосовно ОСОБА_15  заступника директора Департаменту продовольства Мінагрополітики України, а саме: інформацію щодо проходження державної служби у структурних підрозділах Мінагрополітики України; копії документів особової справи; наказу про призначення на посаду; посадову інструкцію заступника директора департаменту; службову характеристику; штатний розпис та положення Департаменту продовольства Мінагрополітики України.
		Згідно з даними довідки від 13.03.2014 № 39 Мінагрополітики України, наданої на лист СУ ГУ МВС України в м. Києві від 13.03.2014 № 12/3-1850, ОСОБА_15  заступник директора Департаменту продовольства має п`ятий ранг державного службовця та відповідно до ст. 25 Закону України «Про державну службу» зазначена посада відноситься до третьої категорії посад державних службовців (наказ від 16.07.2012 № 576-к додається).
		Згідно з даними листа та додатків до нього Мінагрополітики України № 37-37-2-15/1460 від 05.02.2014, на запит СУ ГУ МВС України в м. Києві від 16.01.2014 № 12/3-350 надано: інформацію щодо ліквідації Кіровоградського державного сокоекстрактового заводу; копію статуту та доповнення до статуту Кіровоградського державного сокоекстрактового заводу; копію листа Департаменту агропромислового розвитку Кіровоградської обласної державної адміністрації від 25.10.2013 № 869/01-38/8/1; копію наказу Мінагрополітики України від 19.12.2012 № 787 «Про затвердження Положення про Департамент продовольства Міністерства аграрної політики та продовольства України»; копію наказу Мінагрополітики України від 02.11.2012 № 676 «Про внесення змін до складу комісії з ліквідації Кіровоградського державного сокоекстрактового заводу»; копію наказу Мінагрополітики України від 27.04.2012 № 240 «Про ліквідацію Кіровоградського державного сокоекстрактового заводу»; копію телеграми Департаменту правової та законопроектної роботи від 09.12.2013 № 31-4/768. Крім того повідомлено, що ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 12.11.2012 у справі № 5013/1489/12 порушено провадження у справі про банкрутство Кіровоградського державного сокоекстрактового заводу.
		Згідно з даними листа № 12/3-925 від 21.01.2014 старшого слідчого СУ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_50 та доданими до нього матеріалами, реєстраційною службою Кіровоградського міського управління юстиції Кіровоградської області надано копії документів реєстраційної справи Кіровоградського державного сокоекстрактового заводу. 
		Згідно з даними листа Кіровоградської обласної державної адміністрації № 01-29/82/2 від 27.03.2014 та додатків до нього, на лист ГУ МВС України в м. Києві від 20.03.2014 № 13/3-1901 надано копію листа департаменту агропромислового розвитку облдержадміністрації від 25.10.2013 № 868/01-38/8/1; копію листа обласної державної адміністрації від 29.01.2013 № 01-13/363/1.
		Аналізуючи ці докази сторони обвинувачення, суд визнає їх допустими, однак недостатніми для підтвердження події кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_15 . 
		Згідно з даними листа СУ ГУ МВС України в м. Києві № 12/6-1911 від 15.04.2015, на запит старшого прокурора відділу прокуратури м. Києва ОСОБА_41 повідомлено, що в кримінальному провадженні № 120131100000008 57 від 20.08.2013 оперативному підрозділу  УБОЗ ГУ МВС України в м. Києві у порядку ст. 40 КПК України надавались доручення на проведення негласних слідчих (розшукових) дій стосовно ОСОБА_15 , за наступними вихідними номерами: № 12/530т від 22.08.2013 на проведення негласної слідчої (розшукової) дії аудіо-, відеоконтроль особи, на підставі ухвали слідчого судді Апеляційного суду м. Києва від 22.08.2013 за № 01-9230т; № 12/537т від 23.08.2013 на проведення негласної слідчої (розшукової) дії  зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, на підставі ухвали слідчого судді Апеляційного суду м. Києва від 23.08.2013 за № 01-9289т; № 12/821т від 25.10.2013 на проведення негласних слідчих (розшукових) дій аудіо-, відеоконтроль особи та зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, на підставі ухвали слідчого судді Апеляційного суду м. Києва від 23.10.2013 за № 01-12246т та № 01-12247т. Вказані доручення мають гриф секретності «таємно».
		Згідно з даними листа Департаменту оперативно-технічних заходів МВС України Вих. № 38/1/2-628 від 15.04.2015, на запит старшого прокурора відділу прокуратури м. Києва ОСОБА_41 щодо роз`яснення наявних розбіжностей в інформації, що міститься на оптичному носії DIGITALDVD+R4,7 Gbінв. № 235т від 29.07.2013 за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії зі зняття інформації з транспортної телекомунікаційної мережі в межах кримінального провадження № 12013110000000857 повідомлено, зокрема, що наявність розбіжностей інформації щодо часу показника атрібута файлу «датыизменений» з технологічною інформацією щодо розмови абонента (яка фіксується у відповідному текстовому файлі) обумовлена рядом факторів. Зокрема, це може бути через відсутність технічної можливості синхронізації часу запису інформації в засобах віддалених терміналів суб`єктів перехоплення з часом технічних систем перехоплення в операторів телекомунікацій, через відокремлене фіксування показника файлу «даты изменений» з інформацією про час початку розмови (обміну інформаційними повідомленнями) та відсутності можливостей і потреб синхронізації такого часу. Точний час сеансу розмови зазначається в додатковому текстовому файлі, який є невідємною складовою означеного звукового сеансу. 
		Аналізуючи згадані листи, суд зазначає, що вони у порушення вимог ч. 11 ст. 290 КПК України не були відкриті стороні захисту, а тому в силу положень ч. 12 ст. 290 КПК України суд не має права допустити відомості в них, як докази. 
		Дані протоколів допиту старшим слідчим СУ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_50 свідків ОСОБА_21 від 12.03.2014 та ОСОБА_58 від 20.01.2014 суд не визнає доказами, оскільки в силу положень ст. 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо, показання учасників кримінального провадження суд отримує усно, а такі показання згаданих свідків не були предметом безпосереднього дослідження суду. 
		Також в судовому засіданні досліджено докази сторони захисту, серед яких, зокрема: документи, що характеризують особу ОСОБА_15 , та щодо стану здоров`я останнього; дані Повного витягу з Єдиного реєстру підприємств, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство від 11.04.2014 щодо Державного Кіровоградського сокоекстрактового заводу; дані копії Наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України № 683 від 05.11.2012 «Про затвердження положення про самостійні структурні підрозділи Міністерства аграрної політики та продовольства України»; дані копії Положення про Департамент роботи з персоналом Міністерства аграрної політики та продовольства України; дані копії Положення про Департамент правової та законопроектної роботи Міністерства аграрної політики та продовольства України; дані відповіді УБОЗ в м. Києві № 3/ч/ч-14аз від 26.05.2014 щодо відсутності відміток у «Журналі обліку відвідувачів та запрошених до приміщення УБОЗ в м. Києві» про перебування в приміщенні 20.08.2013 ОСОБА_16 ; дані витягу з Положення «Про Міністерство аграрної політики та продовольства України», затвердженого Указом Президента України від 23.04.2011 № 500/2011; дані матеріалів клопотання про застосування до ОСОБА_15 запобіжного заходу у вигляді застави (справа № 761/7941/14-к, провадження 1-кс/761/2927/2014), в яких наявна копія протоколу огляду, ідентифікування та вручення грошових коштів від 22.08.2013 з відповідним закресленням друкованого тексту; дані листа Центру поштового зв`язку № 2 Київської обласної дирекції Українського державного підприємства поштового зв`язку «Укрпошта» від 02.02.2015 № 266, листа Київської міської дирекції Українського державного підприємства поштового зв`язку «Укрпошта» від 02.02.2015 № 303/06-К-215, листа Лівобережного поштамту Київської міської дирекції Українського державного підприємства поштового зв`язку «Укрпошта» від 03.02.2015 № 31/52-Ю-А-165 щодо пересилання поштових відправлень за період з 16.04.2014 по 13.05.2014 на ім`я ОСОБА_15 та ОСОБА_13 від СУ ГУ МВС України в м. Києві; допитано спеціаліста ОСОБА_59 , з участю якого досліджено диск інв. № 235нт, за показаннями якого, цей диск не є оригінальним записом сеансів зв`язку, що здійснювався під час зняття інформації, оскільки таке перехоплення відбувається з каналів оператора зв`язку співробітниками СБУ, а вже отримана інформація записується на диск. Зміст диску може бути скопійовано до будь-якого комп`ютера, де можуть бути внесені зміни до файлів. Провести експертизу на виявлення змін неможливо без наявності обладнання з допомогою якого проводилось зняття інформації і запис її на диск. 
		Аналізуючи докази сторони захисту суд зазначає, що вони в сукупності з іншими дослідженими судом доказами, в тому числі, з показаннями свідків, докладний зміст яких та їх аналіз наведено вище, спростовують обставини, наведені в обвинувальному акті, за яких ОСОБА_15 інкриміновано вчинення кримінального правопорушення, пов`язаного з отриманням неправомірної вигоди, з використанням службового становища. Зокрема, з доказів сторони захисту слідує, що ОСОБА_15 в силу займаної посади заступника директора Депаритаменту продовольства Міністерства аграрної політики та продовольства України і одночасно голови комісії з ліквідації Кіровоградського державного сокоекстрактового заводу не мав повноважень щодо прийняття рішення про припинення ліквідації цього підприємства та про призначення ОСОБА_16 на посаду директора згаданого заводу. Також з доказів сторони захисту, які не спростовано в ході судового розгляду стороною обвинувачення, вбачається, що ОСОБА_16 не відвідував приміщення УБОЗ в м. Києві в день реєстрації його заяви про злочин 20.08.2013, а протокол огляду, ідентифікування та вручення грошових коштів від 22.08.2013 за участю ОСОБА_16 , наявний в матеріалах кримінального провадження, виготовлено не за результатами проведеної такої слідчої дії, а за інших обставин. 
		Відповідно до положень вчиненого КПК, вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного й об`єктивного дослідження обставин справи зобов`язані прокурор, слідчий, на яких покладається обов`язок виявити обставини, які як викривають, так і виправдовують обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання.
		Отже, як зазначалося судом вище, при проведенні досудового розслілування стороною обвинувачення не було забезпечено повного та об`єктивного дослідження обставин справи.
		Суд обмежений у праві за власною ініціативою здійснювати збір доказів вини особи. 
		На суд покладений обов`язок, залишаючись об`єктивним і неупередженим, створити необхідні умови для виконання сторонами їхніх процесуальних обов`язків та здійснення наданих їм прав, розглянути кримінальну справу і постановити відповідне рішення. Суди при розгляді кримінальних справ не мають права перебирати на себе функції обвинувачення чи захисту.
		Відповідно до положень п. 3 ч. 2 ст.129Конституції України однією із засад судочинства є змагальність сторін, свобода в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		Принцип змагальності конкретизовано статтею 22 КПК України, якою встановлено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами передбаченими цим Кодексом, та сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду доказів.
		З матеріалів справи вбачається, що у відповідності з вказаними нормами, сторонам кримінального провадження створені судо необхідні умови для реалізації їх процесуальних прав, в тому числі, щодо обсягу доказів на обґрунтування своїх позицій.
		Відповідно до положень ч. 2 ст.62Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою не винуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумнів, що до доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		Згідно з вимогами ч. 3 ст.373КПК обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення. Також п. 1 ч. 1 ст. 373 КПК передбачено, що виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа. 
		Частиною 2 статті 6Конвенції «Прозахист правлюдини іосновоположних свобод» визначено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається не винуватим доти доки його вину не буде доведено у законному порядку.
		Рішенням ЄСПЛ у справі «Барбера, Мессегуе і Джабардо проти Іспанії» встановлено, що тягар доведення вини обвинуваченого покладається на сторону обвинувачення, а всі сумніви повинні тлумачитися на його користь. Обвинувач повинен повідомити обвинуваченому про докази, що маються проти нього, для того, щоб він міг підготувати та надати доводи на свій захист, обвинувачення повинно надати докази, достатні для визнання його винуватим.
		Відповідно до вимог ст. 94 КПК, слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів  з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
		Згідно з положеннями ст. 91 КПК, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.
		Відповіднодо правил ст. 92 КПК, обов`язок доказування події кримінального правопорушення, винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, покладається на прокурора.
		Статтею 368КПК визначено, що суд, ухвалюючи вирок, серед іншого, повинен вирішити, чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа. 
		Відповідно до вимог ст.370КПК судове рішення ухвалюється судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду.
		Суд, ретельно перевіривши докази у кримінальному провадженні, оцінивши їх на підставіст.94КПК з точки зору об`єктивності, належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємозв`язку, керуючись загальними засадами кримінального провадження, визначеними ст. 7 КПК, верховенства права, законності, рівності перед законом і судом, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, безпосередності дослідження показань, речей і документів, диспозитивності, провівши судовий розгляд даного кримінального провадження, відповідно до положень ст. 337 КПК, згідно з якими, судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, суд дійшов висновку щодо недостатності доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_15 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, та вважає, що обвинуваченого ОСОБА_15 необхідно виправдати, оскільки не доведено, що вчинено кримінальне правопорушення, в якому він обвинувачується. 
		Відповідно, суд зазначає, що передбачені законом засоби і способи збирання доказів у цьому кримінальному провадженні щодо винуватості обвинуваченого ОСОБА_15 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, вичерпано.
		Долю речових доказів суд вирішує у відповідності до вимогст. 100 КПК.
		Цивільний позов у справі не заявлено. Запобіжний захід до обвинуваченого ОСОБА_15 не застосований.
		Враховуючи викладене, керуючись ст. 368, 370,371, 373, 374, 376 КПК України, суд 
		у х в а л и в :
		ОСОБА_15  визнати невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, та виправдати у зв`язку з недоведеністю, що вчинено кримінальне правопорушення, в якому він обвинувачується. 
		Речові докази документи, вилучені 16.01.2014 у ході обшуку службового кабінету № 820 Департаменту продовольства Міністерства аграрної політики та продовольства України за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 24; носії інформації: з`ємні диски марки «Transcendmicro SDHS», ємкістю 16 ггб, з написами «226т», «329т», «386т»; протоколи про результати контролю за вчиненням злочину від 22.08.2013 вих. УБОЗ № 3/5-6078т від 23.08.2013, від 22.08.2013 вих. УБОЗ № 3/5-6156т від 27.08.2013; протоколи про результати аудіо-, відеоконтролю за особою від 16.10.2013 вих. УБОЗ № 3/5-7641т від 16.10.2013, від 16.10.2013 вих. УБОЗ № 3/5-7640т від 16.10.2013, від 16.10.2013 вих. УБОЗ № 3/5-7639т від 16.10.2013, від 21.12.2013 вих. УБОЗ № 3/4-9220т від 21.12.2013, протоколи огляду, ідентифікування та вручення грошових коштів від 22.08.2013 та від 27.08.2013  зберігати при матеріалах судового провадження.
		На вирок може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. 
		 
		 
		 
		Головуючий суддя                                  ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...