Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 761/1664/16-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти правосуддя; Постановлення суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови.
Надіслано для оприлюднення: 01.07.2020. Зареєстровано: 02.07.2020. Забезпечено надання загального доступу: 06.07.2020.

Номер судового провадження: 1-кп/761/147/2020
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42015020000000162

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 761/1664/16-к
		Провадження №1-кп/761/147/2020 
		 
		В И Р О К 
		іменем України
		 
		30 червня 2020 року        Шевченківський районний суд м. Києва в складі: головуючого судді             ОСОБА_1 , 
		   за участю секретаря с/з     ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
		   провівши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві, судове засідання у кримінальному провадженні щодо:
		    ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українки, громадянки України, незаміжньої, з вищою освітою, тимчасово не працевлаштованої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , не судимої, 
		    обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 375 КК України, 
		   за участю сторін кримінального провадження:
		   прокурорів                 ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , 
		ОСОБА_12 , 
		   представника потерпілих ОСОБА_13 , 
		   потерпілих                 ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , 
		                        ОСОБА_17 , 
		захисників     ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , 
		   обвинуваченої             ОСОБА_8 , 
		 
		У С Т А Н О В И В:
		   
		Стороною обвинувачення ОСОБА_8 пред`явлене обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 375 КК України, а саме постановленні суддею завідомо неправосудних постанов в інших особистих інтересах у судових справах №757/805/14-п, №757/807/14-п, №757/809/14-п та № 757/1654/14-п.
		Так обвинувачення, яке сформульовано в обвинувальному акті і підтримане прокурором під час судового розгляду є наступним.
		Указом Президента України № 1046/2010 ОСОБА_8 19.11.2010 призначено на посаду судді Печерського районного суду міста Києва.
		   У ст. 68 Конституції України визначено, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
		Статтею 129 Конституції України визначено, що однією з основних засад судочинства є законність.
		Статтею 3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.
		Відповідно до п. 4 ч. 4 ст. 54 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов`язаний додержуватися присяги судді. Згідно зі ст. 55 вказаного Закону суддя присягає об`єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно та справедливо здійснювати правосуддя, підкоряючись лише закону та керуючись принципом верховенства права, чесно і сумлінно виконувати обов`язки судді, дотримуватися морально-етичних принципів поведінки судді, не вчиняти дій, що порочать звання судді та принижують авторитет судової влади.
		За вимогами ст. 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України, забезпечуючи при цьому верховенство права.
		Крім того, у Кодексі суддівської етики, затвердженому XI з`їздом суддів України від 22 лютого 2013 року, закріплено, що суддя повинен бути прикладом законослухняності, неухильно додержуватися присяги й завжди поводитися так, щоб зміцнювати віру громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду, повинен старанно й неупереджено виконувати покладені на нього обов`язки і підтримувати свою професійну компетентність на належному рівні. Також суддя має здійснювати судочинство в межах та в порядку, визначених процесуальним законом.
		У Розділі VII додатку до Рекомендацій СМ/Кес (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов`язки, ухвалених Комітетом Міністрів Ради Європи 17 листопада 2010 року на 1098 засіданні заступників міністрів, наголошується, що тлумачення закону, оцінювання фактів та доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом для цивільної або дисциплінарної відповідальності, за винятком випадків злочинного наміру або грубої недбалості.
		Згідно із Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України 17 липня 1997 року, та процесуальним законодавством України кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
		Як випливає з формулювання обвинувачення, пред`явленого ОСОБА_8 , остання, перебуваючи на посаді судді Печерського районного суду міста Києва, маючи відповідну фахову підготовку та досвід роботи, будучи відповідно до вимог зазначеного законодавства та ч. 2 ст. 19 Конституції України зобов`язаною діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, у січні 2014 року вчинила умисний злочин проти правосуддя за наступних обставин.
		У листопаді 2013 року Президентом України ОСОБА_22 прийнято рішення про відмову від підписання Угоди про асоціацію з Європейським Союзом, у результаті чого Кабінетом Міністрів України 21 листопада 2013 року було прийнято рішення про призупинення процесу підготовки до підписання Угоди про асоціацію між Україною та Євросоюзом.
		Після цього, починаючи з 22 листопада 2013 року, на Майдані Незалежності в місті Києві розпочалися безстрокові виключно мирні збори громадян («Євромайдан») на підтримку європейського вектора зовнішньої політики України.
		Використовуючи гарантоване Європейською Конвенцією та Конституцією України право на мирні збори, продовжуючи протестні акції, передусім проти свавілля правоохоронних органів та на підтримку проєвропейської зовнішньої політики держави, з 30 листопада 2014 року громадянами України організовано цивільний автопротест - «Автомайдан». На знак незгоди із жорсткими діями влади 29 грудня 2013 року, використовуючи свої транспортні засоби, дотримуючись Правил дорожнього руху України, учасники руху «Автомайдан» організували та провели мирний захід - автопохід до резиденції «Межигір`я» Президента України ОСОБА_22 , яка розташована в селі Нові Петрівці Вишгородського району Київської області.
		При цьому службові особи органів ДАІ МВС України, діючи з метою перешкоджання організації та проведенню мирних акцій протесту, вуличних походів водіями учасників руху «Автомайдан», починаючи з 29 грудня 2013 року, масово та системно складали завідомо неправдиві офіційні документи - рапорти, про нібито невиконання вимог працівника міліції про зупинку транспортного засобу, які потім слугували одним із головних доказів вини власника автомобіля у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-2 КУпАП, санкція якого передбачає позбавлення права керувати транспортним засобом строком від 3 до 6 місяців, що унеможливить в подальшому брати участь у проведенні мирних акцій протесту на автомобілях.
		Так, у січні 2014 року з відділу ДАІ Печерського РУ ГУ МВС України в місті Києві до Печерського районного суду міста Києва надійшли протоколи про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-2 КУпАП стосовно ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_15 та ОСОБА_14 . Для розгляду їх розподілено судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_8 . За результатами розгляду вказаних протоколів, останньою умисно постановленні завідомо неправосудні постанови в інших особистих інтересах, тобто вчинено злочин, передбачений ч. 2 ст. 375 КК України.
		Так, 09.01.2014 до Печерського районного суду міста Києва з відділу ДАІ Печерського РУ ГУ МВС України в місті Києві надійшов протокол серії АА2 № 940846 від 05.01.2014 про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-2 КУпАП, складений стосовно ОСОБА_16 , який розподілено для розгляду судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_8 та судовій справі присвоєно № 757/805 /14-п.
		До зазначеного протоколу, як єдина підстава для його складання, доданий рапорт інспектора ДАІ ОСОБА_23 від 29.12.2013 про те, що о 17 год. 55 хв. на перехресті вул. Наддніпрянське шосе - вул. Залізничне шосе в місті Києві, водій автомобіля «Шкода Фабія», д.н.з. НОМЕР_1 , не виконав вимогу співробітників ДАІ про зупинку, подану за допомогою жезла та свистка, чим порушив Правила дорожнього руху України (далі - ПДР).
		Рапорт від імені ОСОБА_23 виготовлено у печатному вигляді та не підписано, тобто він є нікчемним документом та не може бути використаний як правова підстава для складання протоколу про адміністративне правопорушення.
		Будучи обізнаною із подіями, які відбувалися у державі, з метою проявити свою лояльність до чинної на той час влади і таким способом отримати преференції для подальшого просування по службі, тобто особистою зацікавленістю, у судді ОСОБА_8 виник умисел на постановлення завідомо неправосудного рішення.
		Ознайомившись із матеріалами судової справи №757/805/14-п, усвідомлюючи, що у цьому випадку взагалі не мало місця адміністративне правопорушення, розглядаючи вказану судову справу в порядку КУпАП та діючи у порушення закону, не дослідивши належним чином обставини справи, будучи обізнаною з вимогами чинного законодавства України, діючи умисно з метою постановлення завідомо неправосудного судового рішення, у приміщенні Печерського районного суду м. Києва, що розташований у місті Києві на вул. Хрещатик, 42а, за надуманих підстав суддя ОСОБА_8 22.01.2014 постановила рішення у зазначеній справі про адміністративне правопорушення щодо притягнення до адміністративної відповідальності громадянки ОСОБА_16 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-2 КУпАП.
		Відповідно до резолютивної частини постанови суду від 22.01.2014 ОСОБА_16 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-2 КУпАП, та застосовано до неї адміністративне стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 6 місяців.
		Вказане рішення не відповідало вимогам законності та обґрунтованості, оскільки було постановлено з порушенням передбаченого законодавством порядку прийняття суддею рішення, без повно і всебічно з`ясованих обставин, тобто являється неправосудним.
		   Приймаючи вказану постанову, суддею ОСОБА_8 порушено вимоги ст.ст. 245, 252, 280, 283 КУпАП, за змістом яких при розгляді справи про адміністративні правопорушення забезпечується всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи, підлягають з`ясуванню питання про те, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа в його вчиненні, рішення ухвалюється на підставі доказів, долучених у суді й оцінених суддею за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
		У подальшому, за клопотанням заступника прокурора Печерського району м. Києва, постановою судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_8 від 05.03.2014 ОСОБА_16 звільнено від адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-2 КУпАП, на підставі Закону України «Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України».
		Рішенням Конституційного Суду України від 22.12.2010 № 1-23/2010 установлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна вказана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність; повинен своєчасно, всебічно, повно і об`єктивно з`ясувати обставини справи, вирішити її в точній відповідності до закону (ст.ст. 245, 280 КУпАП). Оцінка доказів ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності (ст. 252 КУпАП).
		Положення зазначених статей визначають систему процесуальних механізмів, які в сукупності з наведеними конституційними нормами унеможливлюють притягнення до адміністративної відповідальності особи, яка не вчиняла правопорушення.
		Відповідно до п. 24 Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» звернуто увагу суддів на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників. При розгляді справ зазначеної категорії зобов`язано суд з`ясовувати всі обставини, перелічені у ст.ст. 247 і 280 КУпАП, у тому числі шляхом допиту свідків та призначення експертиз. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених ним доводів. Визнано правильною практику тих суддів, які вмотивованими постановами повертають протоколи про адміністративні правопорушення, складені неуповноваженою на те посадовою особою або без додержання вимог ст. 256 КУпАП, відповідному правоохоронному органу для належного оформлення.
		З матеріалів судової справи № 757/805/14-п установлено, що о 17 год. 55 хв. 29.12.2013 на перехресті вул. Наддніпрянське шосе - вул. Залізничне шосе в місті Києві ОСОБА_16 , керуючи автомобілем «Шкода Фабія», д.н.з. НОМЕР_1 , не виконала вимогу співробітників ДАІ про зупинку, подану за допомогою жезла та свистка, чим порушила ПДР. У судовому засіданні суду першої інстанції ОСОБА_16 участі не брала, суд розглянув справу за її відсутності.
		Суддя ОСОБА_8 , приймаючи рішення, послалася на протокол серії АА2 № 940846, складений 05.01.2014 співробітником ДАІ ОСОБА_24 та рапорт, складений 29.12.2013 інспектором ДАІ ОСОБА_23 . Тобто єдиною підставою складання вказаного протоколу був рапорт інспектора відділу ДАІ Печерського РУ ГУ МВС України в місті Києві ОСОБА_23 . Однак, як вбачається із матеріалів судової справи, рапорт старшого інспектора капітана міліції ОСОБА_23 ним взагалі не підписано, тому вказаний документ не може слугувати доказом у справі, є недопустимим і не міг бути підставою для складання протоколу про адміністративне правопорушення.
		Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 13.06.2007 року № 8 «Про незалежність судової влади» рішення в судовій справі має ґрунтуватися на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи, під час якого не може надаватися перевага правовій позиції будь-якого учасника судового процесу, в тому числі прокурорів, захисників, представників юридичних чи фізичних осіб.
		Розглядаючи справу, суддя ОСОБА_8 , з метою реалізувати свій злочинний намір на постановлення завідомо неправосудної постанови до кінця, навмисно не взяла до уваги той факт, що рапорт старшого інспектора капітана міліції ОСОБА_23 ним взагалі не підписано, а лише виготовлено у печатному вигляді та надруковано на принтері. Також, у рапорті ОСОБА_23 не зазначено хто саме керував автомобілем марки «Шкода Фабія», д.н.з. НОМЕР_1 . З наведеного вбачається, що долучений до протоколу про адміністративне правопорушення рапорт інспектора ДАІ ОСОБА_23 від 29.12.2013 є недопустимим доказом, оскільки його не підписано та встановленим порядком не зареєстровано, тобто отримано із порушенням визначеного законом порядку.
		Діючи з тією ж метою, суддя ОСОБА_8 навмисно не викликала до суду та не опитала працівників міліції ОСОБА_23 та ОСОБА_24 для встановлення істини у справі й не з`ясувала у них, чи взагалі складав ОСОБА_23 рапорт.
		Також у постанові суду від 14.01.2014 суддею ОСОБА_8 у порушення зазначених вимог закону не наведено належних доказів, на яких ґрунтується висновок про вчинення ОСОБА_16 адміністративного правопорушення, натомість саму ОСОБА_16 у судовому засіданні навмисно не опитано, її пояснення відповідно не враховано.
		Як вбачається із вищевикладеного, суддя ОСОБА_8 вчинила постановлення завідомо неправосудного рішення (постанови), діючи з прямим умислом, оскільки усвідомлювала відсутність у матеріалах справи підстав для притягнення ОСОБА_16 до адміністративної відповідальності, передбачала настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді підриву авторитету та престижу органів державної судової влади України, порушення конституційних прав громадян, грубого порушення встановленого порядку реалізації конституційних засад здійснення судочинства в Україні та бажала настання таких наслідків з метою проявити свою лояльність до чинної на той час влади і таким способом отримати преференції для подальшого просування по службі, тобто особистою зацікавленістю.
		Наведені факти, на переконання сторони обвинувачення, беззаперечно свідчать про те, що суддя ОСОБА_8 , зловживаючи своїми посадовими обов`язками при здійсненні судочинства, діючи з прямим умислом, навмисно допустила порушення вимог ст.ст. 3, 6, 19, 68, 129 Конституції України, ст.ст. 6, 54,11 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст.ст. 245, 252, 280, 283 КУпАП та постановила завідомо неправосудну постанову від 22 січня 2014 року у справі про адміністративне правопорушення № 757/805/14-п, що призвело до настання негативних наслідків порушення конституційних прав і свобод громадян на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
		Постановлене суддею ОСОБА_8 рішення від 22.01.2014 у судовій справі №757/805/14-п про визнання ОСОБА_16 винною у вчиненні адміністративного правопорушення набуло досить широкого розголосу по всій території України, оскільки обставини справи були висвітлені у засобах масової інформації, та спричинило обурення громадськості.
		Крім того, 09.01.2014 року до Печерського районного суду міста Києва з відділу ДАІ Печерського РУ ГУМВС України в місті Києві надійшов протокол серії АА2 № 940885 від 03.01.2014 про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-2 КУпАП, складений стосовно ОСОБА_17 , який розподілено для розгляду судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_8 та судовій справі присвоєно судовій справі № 757/809/14-п.
		До зазначеного протоколу, як єдина підстава для його складання, додано рапорт від 29.12.2013 інспектора ДАІ ОСОБА_23 про те, що о 17 год. 45 хв. на перехресті вул. Наддніпрянське шосе - вул. Залізничне шосе в місті Києві, керуючи автомобілем «Хюндай Туксон», д.н.з. НОМЕР_2 , водій не виконав вимогу співробітників ДАІ про зупинку, подану за допомогою жезла та свистка, чим порушив ПДР України.
		Будучи обізнаною із подіями, які відбувалися у державі, з метою проявити свою лояльність до чинної на той час влади і таким способом отримати преференції для подальшого просування по службі, тобто особистою зацікавленістю, у судді ОСОБА_8 виник умисел на постановлення завідомо неправосудного рішення.
		Ознайомившись з матеріалами справи № 757/809/14-п усвідомлюючи, що у цьому випадку взагалі не мало місця адміністративне правопорушення, розглядаючи вказану судову справу в порядку КУпАП та діючи у порушення закону, не дослідивши належним чином обставини справи, будучи обізнаною з вимогами чинного законодавства України, діючи умисно з метою постановлення завідомо неправосудного судового рішення, у приміщенні Печерського районного суду м. Києва, що розташований у м. Києві на вул. Хрещатик, 42а, за надуманих підстав суддя ОСОБА_8 15.01.2014 постановила рішення у зазначеній справі про адміністративне правопорушення щодо притягнення до адміністративної відповідальності громадянки ОСОБА_17 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-2 КУпАП.
		Відповідно до резолютивної частини постанови суду від 15.01.2014 ОСОБА_17 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-2 КУпАП, та застосовано до неї адміністративне стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 6 місяців.
		Вказане рішення не відповідало вимогам законності та обґрунтованості, оскільки було постановлено з порушенням передбаченого законодавством порядку прийняття суддею рішення, без повно і всебічно з`ясованих обставин, тобто являється неправосудним.
		   Приймаючи вказану постанову, суддею ОСОБА_8 порушено вимоги ст.ст. 245, 252, 280, 283 КУпАП, за змістом яких при розгляді справи про адміністративні правопорушення забезпечується всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи, підлягають з`ясуванню питання про те, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа в його вчиненні, рішення ухвалюється на підставі доказів, долучених у суді й оцінених суддею за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
		У подальшому, 19.05.2014 постановою Апеляційного суду міста Києва задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_17 , рішення Печерського районного суду від 15.01.2014 скасовано, а провадження у справі щодо ОСОБА_17 закрито за відсутності події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-2 КУпАП.
		Рішенням Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року №1- 23/2010 установлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна вказана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність; повинен своєчасно, всебічно, повно і об`єктивно з`ясувати обставини справи, вирішити її в точній відповідності до закону (ст.ст. 245, 280 КУпАП). Оцінка доказів ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності (ст. 252 КУпАП).
		Положення зазначених статей визначають систему процесуальних механізмів, які в сукупності з наведеними конституційними нормами унеможливлюють притягнення до адміністративної відповідальності особи, яка не вчиняла правопорушення.
		Відповідно до п. 24 Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» звернуто увагу суддів на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників. При розгляді справ зазначеної категорії зобов`язано суд з`ясовувати всі обставини, перелічені у ст.ст. 247 і 280 КУпАП, у тому числі шляхом допиту свідків та призначення експертиз. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених ним доводів. Визнано правильною практику тих суддів, які вмотивованими постановами повертають протоколи про адміністративні правопорушення, складені неуповноваженою на те посадовою особою або без додержання вимог ст. 256 КУпАП, відповідному правоохоронному органу для належного оформлення.
		З матеріалів судової справи № 757/809/14-п встановлено, що о 17 год. 45 хв. 29.12.2013 на перехресті вул. Наддніпрянське шосе - вул. Залізничне шосе в місті Києві ОСОБА_17 , керуючи автомобілем «Хюндай Туксон», д.н.з. НОМЕР_2 , не виконала вимоги співробітників ДАІ про зупинку, подану за допомогою жезла та свистка, чим порушила ПДР України. У судовому засіданні суду першої інстанції ОСОБА_17 свою вину не визнала та заперечувала про факт вимоги щодо зупинки її автомобіля «Хюндай Туксон», д.н.з. НОМЕР_2 працівниками ДАІ. Свідки ОСОБА_25 , ОСОБА_26 та ОСОБА_27 також в судовому засіданні підтвердили пояснення ОСОБА_17 .
		Суддя ОСОБА_8 , приймаючи рішення, послалася на протокол серії АА2 № 940885 від 03.01.2014, складений співробітником ДАІ ОСОБА_28 та рапорт від 29.12.2013, складений інспектором ДАІ ОСОБА_23 . Тобто єдиною підставою складання вказаного протоколу був рапорт інспектора відділу ДАІ Печерського РУ ГУМВС України в м. Києві ОСОБА_23 , про що зазначено у протоколі.
		Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 13.01.2007 року № 8 «Про незалежність судової влади» рішення в судовій справі має ґрунтуватися на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи, під час якого не може надаватися перевага правовій позиції будь-якого учасника судового процесу, в тому числі прокурорів, захисників, представників юридичних чи фізичних осіб.
		Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суддя ОСОБА_8 з метою реалізувати свій злочинний намір на постановлення завідомо неправосудної постанови, тобто доводячи злочин до кінця, навмисно не взяла до уваги той факт, що у рапорті ОСОБА_23 не зазначено, хто саме керував автомобілем марки «Хюндай Туксон», д.н.з. НОМЕР_2 . З наведеного вбачається, що долучений до протоколу про адміністративне правопорушення рапорт інспектора ДАІ ОСОБА_23 від 29.12.2013 є недопустимим документом і не може бути належним доказом, оскільки його у встановленому порядку не зареєстровано, тобто отримано із порушенням визначеного законом порядку.
		Діючи з тією ж метою, суддя ОСОБА_8 не опитала працівника міліції ОСОБА_23 для встановлення істини у справі й не з`ясувала у нього, чи взагалі ОСОБА_23 складав рапорт.
		Також у постанові суду від 15.01.2014 суддею ОСОБА_8 у порушення зазначених вимог закону не наведено належних доказів, на яких ґрунтується висновок про вчинення ОСОБА_17 адміністративного правопорушення.
		Як вбачається із вищевикладеного, суддя ОСОБА_8 вчинила постановлення завідомо неправосудного рішення (постанови), діючи з прямим умислом, оскільки усвідомлювала відсутність у матеріалах справи підстав для притягнення ОСОБА_17 до адміністративної відповідальності, передбачала настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді підриву авторитету та престижу органів державної судової влади України, порушення конституційних прав громадян, грубого порушення встановленого порядку реалізації конституційних засад здійснення судочинства в Україні та бажала настання таких наслідків з метою проявити свою лояльність до чинної на той час влади і таким способом отримати преференції для подальшого просування по службі, тобто особистою зацікавленістю.
		Наведені факти беззаперечно свідчать про те, що суддя ОСОБА_8 , зловживаючи своїми посадовими обов`язками при здійсненні судочинства, діючи з прямим умислом, навмисно допустила порушення вимог ст.ст. 3, 6, 19, 68, 129 Конституції України, ст.ст. 6, 54, 55 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст.ст. 245, 252, 280, 283 КУпАП та постановила завідомо неправосудну постанову від 15.01.2014 у справі про адміністративне правопорушення № 757/809/14-п, що призвело до настання негативних наслідків порушення конституційних прав і свобод громадян на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
		Постановлене суддею ОСОБА_8 рішення від 15.01.2014 у судовій справі № 757/809/14-п про визнання ОСОБА_17 винною у вчиненні адміністративного правопорушення набуло досить широкого розголосу по всій території України, оскільки обставини справи були висвітлені у засобах масової інформації, та спричинило обурення громадськості.
		Крім того, 09.01.2014 до Печерського районного суду м. Києва з відділу ДАІ Печерського РУ ГУМВС України в м. Києві надійшов протокол серії АБ2 від 05.01.2014 року № 019084 про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-2 КУпАП, складений стосовно ОСОБА_15 , для розгляду його розподілено судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_8 та присвоєно судовій справі № 757/807/14-п.
		До зазначеного протоколу як єдина підстава для його складання доданий рапорт від 29 грудня 2013 року інспектора ДАІ ОСОБА_23 про те, що о 18 год. 10 хв. по вул. Наддніпрянське шосе - вул. Залізничне шосе в місті Києві, керуючи автомобілем «Субару», д.н.з. НОМЕР_3 , водій не виконав вимогу співробітників ДАІ про зупинку, подану за допомогою жезла та свистка, чим порушив ПДР України. Рапорт виготовлено на принтері та невстановленою особою поставлено від імені ОСОБА_23 підпис, та лише на його підставі був складений стосовно ОСОБА_15 протокол про адміністративне правопорушення, тобто він є недопустимим документом та не може бути використаний як правова підстава для складання протоколу про адміністративне правопорушення.
		   Будучи обізнаною із подіями, які відбувалися у державі, з метою проявити свою лояльність до чинної на той час влади і таким способом отримати преференції для подальшого просування по службі, тобто особистою зацікавленістю, у судді ОСОБА_8 виник умисел на постановлення завідомо неправосудного рішення.
		Ознайомившись із матеріалами судової справи №757/807/14-п, усвідомлюючи, що у цьому випадку взагалі не мало місця адміністративне правопорушення, розглядаючи вказану судову справу в порядку КУпАП та діючи у порушення закону, не дослідивши належним чином обставини справи, будучи обізнаною з вимогами чинного законодавства України, діючи умисно з метою постановлення завідомо неправосудного судового рішення, у приміщенні Печерського районного суду м. Києва, що розташований у м. Києві на вул.Хрещатик, 42а, за надуманих підстав суддя ОСОБА_8 15.01.2014 постановила рішення у зазначеній справі про адміністративне правопорушення щодо притягнення до адміністративної відповідальності громадянки ОСОБА_15 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-2 КУпАП.
		Відповідно до резолютивної частини постанови суду від 15.01.2014 року ОСОБА_15 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-2 КУпАП, та застосовано до неї адміністративне стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 6 місяців.
		Вказане рішення не відповідало вимогам законності та обґрунтованості, оскільки було постановлено з порушенням передбаченого законодавством порядку прийняття суддею рішення, без повно і всебічно з`ясованих обставин, тобто являється неправосудним.
		   Приймаючи вказану постанову, суддею ОСОБА_8 порушено вимоги ст.ст. 245, 252, 280, 283 КУпАП, за змістом яких при розгляді справи про адміністративні правопорушення забезпечується всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи, підлягають з`ясуванню питання про те, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа в його вчиненні, рішення ухвалюється на підставі доказів, долучених у суді й оцінених суддею за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
		У подальшому, 28.02.2014 року, за апеляційною скаргою захисника в інтересах ОСОБА_15 , постановою судді Апеляційного суду міста Києва ОСОБА_29 постанову судді Печерського районного суду міста Києва від 15.01.2014, якою ОСОБА_15 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-2 КУпАП - скасовано, а провадження у даній справі закрито на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, тобто за відсутністю події цього адміністративного правопорушення.
		Рішенням Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 1- 23/2010 установлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна вказана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність; повинен своєчасно, всебічно, повно і об`єктивно з`ясувати обставини справи, вирішити її в точній відповідності до закону (ст.ст. 245, 280 КУпАП). Оцінка доказів ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності (ст. 252 КУпАП).
		Положення зазначених статей визначають систему процесуальних механізмів, які в сукупності з наведеними конституційними нормами унеможливлюють притягнення до адміністративної відповідальності особи, яка не вчиняла правопорушення.
		Відповідно до п. 24 Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» звернуто увагу суддів на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників. При розгляді справ зазначеної категорії зобов`язано суд з`ясовувати всі обставини, перелічені у ст.ст. 247 і 280 КУпАП, у тому числі шляхом допиту свідків та призначення експертиз. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283 і 284 КУпАП. У ній зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених ним доводів. Визнано правильною практику тих суддів, які вмотивованими постановами повертають протоколи про адміністративні правопорушення, складені неуповноваженою на те посадовою особою або без додержання вимог ст. 256 КУпАП, відповідному правоохоронному органу для належного оформлення.
		З матеріалів судової справи № 757/807/ 14-п установлено, що 29 грудня 2013 року о 18 год. 10 хв. на перехресті вул. Наддніпрянське шосе - вул. Залізничне шосе в м. Києві, керуючи автомобілем «Субару», д.н.з. НОМЕР_3 , ОСОБА_15 не виконала вимогу співробітників ДАІ про зупинку, подану за допомогою жезла та свистка, чим порушила п. 2.4 ПДР України. У судовому засіданні суду першої інстанції ОСОБА_15 разом з її представником брала участь, надавала пояснення та докази про відсутність події з її боку адміністративного правопорушення, заявляла клопотання про виклик та допит свідків, оскільки у зазначений період часу не перебувала у адміністративних географічних межах міста Києва.
		Суддя ОСОБА_8 , приймаючи рішення, послалася на протокол серії АБ2 №019084, складений 05.01.2014 співробітником ДАІ ОСОБА_30 та рапорт, складений 29.12.2013 інспектором ДАІ ОСОБА_23 , обмежившись доводами ОСОБА_31 . Тобто єдиною підставою складання вказаного протоколу був рапорт інспектора відділу ДАІ Печерського РУ ГУМВС України в м. Києві ОСОБА_23 , про що зазначено у протоколі.
		Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 «Про незалежність судової влади» рішення в судовій справі має ґрунтуватися на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи, під час якого не може надаватися перевага правовій позиції будь-якого учасника судового процесу, в тому числі прокурорів, захисників, представників юридичних чи фізичних осіб.
		Розглядаючи справу, суддя ОСОБА_8 з метою реалізувати свій злочинний намір на постановлення неправосудної постанови до кінця навмисно не з`ясувала тієї обставини, чи взагалі мала місце подія адміністративного правопорушення, про яку інспектором ДАІ складено протокол, не взяла до уваги надані докази та не спростувала доводи ОСОБА_32 та ОСОБА_15 , що остання в період з 26 до 30 грудня 2013 року не перебувала у місті Києві. Долучений до протоколу про адміністративне правопорушення рапорт інспектора ДАІ ОСОБА_23 від 29.12.2013 є недопустимим документом і не може бути належним доказом, оскільки його у встановленому порядку не зареєстровано, тобто отримано із порушенням визначеного законом порядку.
		Як вбачається із вищевикладеного, суддя ОСОБА_8 вчинила постановлення завідомо неправосудного рішення (постанови), діючи з прямим умислом, оскільки усвідомлювала відсутність у матеріалах справи підстав для притягнення ОСОБА_15 до адміністративної відповідальності, передбачала настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді підриву авторитету та престижу органів державної судової влади України, порушення конституційних прав громадян, грубого порушення встановленого порядку реалізації конституційних засад здійснення судочинства в Україні та бажала настання таких наслідків з метою проявити свою лояльність до чинної на той час влади і таким способом отримати преференції для подальшого просування по службі, тобто особистою зацікавленістю.
		Наведені факти беззаперечно свідчать про те, що судця ОСОБА_8 , зловживаючи своїми посадовими обов`язками при здійсненні судочинства, діючи з прямим умислом, навмисно допустила порушення вимог ст.ст. 3, 6, 19, 68, 129 Конституції України, ст.ст. 6, 54, 55 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст.ст. 245, 252, 280, 283 КУпАП та постановила завідомо неправосудну постанову від 15.01.2014 у справі про адміністративне правопорушення №757/809/14-п, що призвело до настання негативних наслідків порушення конституційних прав і свобод громадян на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
		Постановлене суддею ОСОБА_8 рішення від 15.01.2014 у судовій справі №757/807/14-п про визнання ОСОБА_15 винною у вчиненні адміністративного правопорушення набуло досить широкого розголосу по всій території України, оскільки обставини справи були висвітлені у засобах масової інформації, та спричинило обурення громадськості.
		Крім того, у січні 2014 року до Печерського районного суду м. Києва з відділу ДАІ Печерського РУ ГУМВС України в м. Києві надійшов протокол серії АА2 від 14.01.2014 року № 939917 про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-2 КУпАП, складений стосовно ОСОБА_14 , для розгляду його розподіллено судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_8 та присвоєно судовій справі №757/1654/14-п.
		До зазначеного протоколу як єдина підстава для його складання доданий рапорт від 29 грудня 2013 року інспектора ДАІ ОСОБА_23 про те, що о 17 год. 40 хв. на перехресті вул. Наддніпрянське шосе - вул. Залізничне шосе в м. Києві, керуючи автомобілем «Форд КА», д.н.з. НОМЕР_4 , водій не виконав вимогу співробітників ДАІ про зупинку, подану за допомогою жезла та свистка, чим порушив ПДР України.
		Будучи обізнаною із подіями, які відбувалися у державі, з метою проявити свою лояльність до чинної на той час влади і таким способом отримати преференції для подальшого просування по службі, тобто особистою зацікавленістю, у судді ОСОБА_8 виник умисел на постановлення завідомо неправосудного рішення.
		Ознайомившись із матеріалами судової справи №757/1654/14-п, усвідомлюючи, що у цьому випадку взагалі це мало місця адміністративне правопорушення, розглядаючи вказану судову справу в порядку КУпАП та діючи у порушення закону, не дослідивши належним чином обставини справи, будучи обізнаною з вимогами чинного законодавства України, діючи умисно з метою постановлення завідомо неправосудного судового рішення, у приміщенні Печерського районного суду міста Києва, що розташований у місті Києві на вул. Хрещатик, 42а, 28.02.2014 року за надуманих підстав суддя ОСОБА_8 постановила рішення у зазначеній справі про адміністративне правопорушення щодо притягнення до адміністративної відповідальності громадянки ОСОБА_14 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-2 КУпАП.
		Відповідно до резолютивної частини постанови суду від 28.01.2014 ОСОБА_14 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-2 КУпАП, та застосовано до неї адміністративне стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 6 місяців.
		Вказане рішення не відповідало вимогам законності та обґрунтованості, оскільки було постановлено з порушенням передбаченого законодавством порядку прийняття суддею рішення, без повно і всебічно з`ясованих обставин, тобто являється неправосудним.
		   Приймаючи вказану постанову, суддею ОСОБА_8 порушено вимоги ст.ст. 245, 252, 280, 283 КУпАП, за змістом яких при розгляді справи про адміністративні правопорушення забезпечується всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи, підлягають з`ясуванню питання про те, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа в його вчиненні, рішення ухвалюється на підставі доказів, долучених у суді й оцінених суддею за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
		У подальшому, 18.03.2014 року Апеляційним судом міста Києва задоволено скаргу захисника ОСОБА_33 з доповненнями, подану в інтересах ОСОБА_14 на постанову судді Печерського районного суду міста Києва від 28.01.2014, якою ОСОБА_14 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-2 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 6 місяців, оскаржувану постанову скасовано, а провадження в справі закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутності події адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-2 КУпАП.
		Рішенням Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року №1- 23/2010 установлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна вказана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність; повинен своєчасно, всебічно, повно і об`єктивно з`ясувати обставини справи, вирішити її в точній відповідності до закону (ст.ст. 245, 280 КУпАП). Оцінка доказів ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності (ст. 252 КУпАП).
		Положення зазначених статей визначають систему процесуальних механізмів, які в сукупності з наведеними конституційними нормами унеможливлюють притягнення до адміністративної відповідальності особи, яка не вчиняла правопорушення.
		Відповідно до п. 24 Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» звернуто увагу суддів на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників. При розгляді справ зазначеної категорії зобов`язано суд з`ясовувати всі обставини, перелічені у ст.ст. 247 і 280 КУпАП, у тому числі шляхом допиту свідків та призначення експертиз. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених ним доводів. Визнано правильною практику тих суддів, які вмотивованими постановами повертають протоколи про адміністративні правопорушення, складені неуповноваженою на те посадовою особою або без додержання вимог ст. 256 КУпАП, відповідному правоохоронному органу для належного оформлення.
		З матеріалів судової справи № 757/1654/14-п установлено, що 29.12.2013 о 17 год. 40 хв. по вул. Наддніпрянське шосе - вул. Залізничне шосе в м. Києві ОСОБА_14 , керуючи автомобілем «Форд КА», НОМЕР_4 , не виконала вимогу співробітників ДАІ про зупинку, подану за допомогою жезла та свистка, чим порушила п. 2.4 ПДР України. У судовому засіданні суду першої інстанції ОСОБА_14 участі не брала, суд розглянув справу у її відсутність та за наявності клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з неможливістю прибути саме на цю дату і час в судове засідання, тим самим позбавивши ОСОБА_14 права давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання.
		Суддя ОСОБА_8 , приймаючи рішення, послалася на протокол серії АА2 № 939917, складений співробітником ДАІ ОСОБА_34 14 січня 2014 року та рапорт, складений 29.12.2013 інспектором ДАІ ОСОБА_23 . Тобто єдиною підставою складання вказаного протоколу був рапорт інспектора відділу ДАІ Печерського РУ ГУМВС України в м. Києві ОСОБА_23 , про що зазначено у протоколі.
		Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 13.06.2007 року № 8 «Про незалежність судової влади» рішення в судовій справі має ґрунтуватися на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи, під час якого не може надаватися перевага правовій позиції будь-якого учасника судового процесу, в тому числі прокурорів, захисників, представників юридичних чи фізичних осіб.
		Розглядаючи справу, суддя ОСОБА_8 з метою реалізувати свій злочинний намір на постановлення неправосудної постанови до кінця навмисно не взяла до уваги той факт, що у рапорті ОСОБА_23 не зазначено, хто саме керував автомобілем марки «Форд КА», державний номер НОМЕР_4 . З наведеного вбачається, що долучений до протоколу про адміністративне правопорушення рапорт інспектора ДАІ ОСОБА_23 від 29.12.2013 є недопустимим документом і не може бути належним доказом, оскільки його у встановленому порядку не зареєстровано, тобто отримано із порушенням визначеного законом порядку.
		Діючи з тією ж метою, суддя ОСОБА_8 не викликала до суду та не опитала працівників міліції ОСОБА_23 та ОСОБА_35 для встановлення істини у справі й не з`ясувала у них, чи взагалі складав ОСОБА_23 рапорт.
		Також у постанові суду від 28.01.2014 суддею ОСОБА_8 у порушення зазначених вимог закону не наведено належних доказів, на яких ґрунтується висновок про вчинення ОСОБА_36 адміністративного правопорушення, натомість її показання судом прийнято до уваги критично.
		Як вбачається із вищевикладеного, суддя ОСОБА_8 вчинила постановлення завідомо неправосудного рішення (постанови), діючи з прямим умислом, оскільки усвідомлювала відсутність у матеріалах справи підстав для притягнення ОСОБА_14 до адміністративної відповідальності, передбачала настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді підриву авторитету та престижу органів державної судової влади України, порушення конституційних прав громадян, грубого порушення встановленого порядку реалізації конституційних засад здійснення судочинства в Україні та бажала настання таких наслідків з метою проявити свою лояльність до чинної на той час влади і таким способом отримати преференції для подальшого просування по службі, тобто особистою зацікавленістю.
		Наведені факти беззаперечно свідчать про те, що суддя ОСОБА_8 , зловживаючи своїми посадовими обов`язками при здійсненні судочинства, діючи з прямим умислом, навмисно допустила порушення вимог ст.ст. 3, 6, 19, 68, 129 Конституції України, ст.ст. 6, 54, 55 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст.ст. 245, 252, 280, 283 КУпАП та постановила завідомо неправосудну постанову від 22 січня 2014 року у справі про адміністративне правопорушення №757/1654/14-п, що призвело до настання негативних наслідків порушення конституційних прав і свобод громадян на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
		Постановлене суддею ОСОБА_8 рішення від 28.01.2014 у судовій справі №757/1654/14-п про визнання ОСОБА_14 винною у вчиненні адміністративного правопорушення набуло досить широкого розголосу по всій території України, оскільки обставини справи були висвітлені у засобах масової інформації, та спричинило обурення громадськості.
		Діючи з тією ж метою, суддя ОСОБА_8 навмисно не викликала до суду та не опитала працівників міліції ОСОБА_23 та ОСОБА_24 для встановлення істини у справі й не з`ясувала у них, чи взагалі складав ОСОБА_23 рапорт.
		Як вбачається із вищевикладеного, суддя ОСОБА_8 вчинила постановлення завідомо неправосудного рішення (постанови), діючи з прямим умислом, оскільки усвідомлювала відсутність у матеріалах справи підстав для притягнення ОСОБА_14 до адміністративної відповідальності, передбачала настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді підриву авторитету та престижу органів державної судової влади України, порушення конституційних прав громадян, грубого порушення встановленого порядку реалізації конституційних засад здійснення судочинства в Україні та бажала настання таких наслідків з метою проявити свою лояльність до чинної на той час влади і таким способом отримати преференції для подальшого просування по службі, тобто особистою зацікавленістю.
		Наведені факти беззаперечно свідчать про те, що суддя ОСОБА_8 , зловживаючи своїми посадовими обов`язками при здійсненні судочинства, діючи з прямим умислом, навмисно допустила порушення вимог ст.ст. 3, 6, 19, 68, 129 Конституції України, ст.ст. 6, 54, 55 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст.ст. 245, 252, 280, 283 КУпАП та постановила завідомо неправосудну постанову від 22 січня 2014 року у справі про адміністративне правопорушення №757/1654/14-п, що призвело до настання негативних наслідків порушення конституційних прав і свобод громадян на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
		Постановлене суддею ОСОБА_8 рішення від 28.01.2014 року у судовій справі № 757/1654/14-п про визнання ОСОБА_14 винною у вчиненні адміністративного правопорушення набуло досить широкого розголосу по всій території України, оскільки обставини справи були висвітлені у засобах масової інформації, та спричинило обурення громадськості.
		Також вчинення злочинного діяння суддею ОСОБА_8 , яка, будучи представником (судової) влади, покликана у першу чергу захищати законність у державі, призвело до підриву престижу та авторитету органу державної (судової) влади та порушення конституційних прав ОСОБА_14 .
		Суб`єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 375 КК України, характеризується прямим умислом на постановлення завідомо неправосудного рішення при фактичному здійсненні правосуддя в межах відповідної судової юрисдикції в порядку, передбаченому процесуальним законодавством, для відповідної судової юрисдикції.
		Такі дії ОСОБА_8 стороною обвинувачення кваліфіковані за ч. 2 ст. 375 КК України як постановлення суддею завідомо неправосудних постанов в інших особистих інтересах у судових справах №757/805/14-п, №757/807/14-п, №757/809/14-п та № 757/1654/14-п.
		У відповідності до положеньст. 62 Конституції України, винність особи повинна бути доведена у встановленому законом порядку. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		Відповідно дост. 17 КПК Україниніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. При цьому, згідноч.6 ст.22КПК України, суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.
		Відповідно до вимогст. 91 КПК Україниу кримінальному провадженню наряду з іншим підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.
		Згідно з ст. 92 КПК України, обов`язок доказування обставин, передбаченихстаттею 91цього Кодексу, за винятком випадків, передбаченихчастиною другоюцієї статті, покладається на прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.
		Суд, дослідивши безпосередньо в судовому засіданні докази, надані стороною обвинувачення приходить до висновку, що такі не доводять складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 375 КК України в діях обвинуваченої ОСОБА_8 , а докази, надані стороною захисту спростовують висуну версію сторони обвинувачення, з огляду на наступне.
		В судовомузасіданні ОСОБА_8 вину невизнала тапоказала, що вона з 19.11.2010 року працювала на посаді судді Печерського районного суду м. Києва в межах п`ятирічного строку.
		Справа № 757/805/14-п про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_16 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-2 КУпАП за правилами підсудності надійшла на адресу Печерського районного суду 09.01.2014 та 09.01.2014 передана їй як головуючій у справі судді в порядку визначеному Інструкцією з діловодства в місцевих загальних судах.
		Відповідно до вимог, визначених ст. 277 КУпАП строків розгляду справи про адміністративне правопорушення, вказана справа нею була призначена до розгляду на 15.01.2014, про що у відповідності до вимог ст. 277-2 КУпАП було повідомлено особу, яка притягалась до адміністративної відповідальності шляхом направлення на її адресу 10.01.2014 телеграми.
		Як наслідок неотримання ОСОБА_16 судового виклику, судове засідання з розгляду вказаної справи було відкладене на 22.01.2014, дані про що занесено до протоколу судового засідання від 15.01.2014
		Про час, дату та місце проведення судового засідання з розгляду справи про адміністративне правопорушення ОСОБА_16 повідомлена шляхом направлення на адресу місця її проживання телеграми та шляхом складання секретарем судового засідання відповідної телефонограми та повідомленням старшого секретаря канцелярії з адміністративних справ Печерського районного суду м. Києва. 
		При цьому, головуючим у справі суддею у відповідності до вимог ст. 278 КУпАП в порядку підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення, визначено, що відповідно до ч.2 ст.276 КУпАП розгляд даного протоколу про адміністративне правопорушення підсудний Печерському районному суду м. Києва (за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності), перевірено правильність складання протоколу, перевірено сповіщення осіб, які приймають участь у справі. 
		Враховуючи відсутність будь  яких клопотань з боку ОСОБА_16 стосовно відкладення судового розгляду, стосовно виклику будь  яких свідків чи то витребування будь  яких доказів, нею, як головуючим у справі суддею у відповідності до положень ст. 268, 279 КУпАП визнано можливим розгляд справи у її відсутність, при цьому судом враховано наявність належних даних щодо повідомлення ОСОБА_16 про час, дату та місце проведення судового засідання.
		За наслідками проведення судового засідання, після дослідження всіх наявних на час розгляду справи, доказів, судом по виходу з нарадчої кімнати проголошено постанову, копію якої у відповідності до вимог ст. 285 КУпАП 22.01.2014 вручено ОСОБА_16 , яка прийшла того ж дня через дві годин після судового засідання, мотивуючи це своїм запізненням.
		При постановленні вказаного судового рішення, судом враховані обставини, передбачені ст. 280 КУпАП, виходячи з наявних, на час розгляду, в справі даних.
		ОСОБА_16 роз`яснено суть постанови, порядок та строки її оскарження, порядок виконання.
		Так, згідно зі ст.ст. 251, 252 КУпАП суддя, розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, оцінює докази (фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи), а не «підстави для складення протоколу». Більше того, підставою для складення протоколу про адміністративне правопорушення є не рапорт, як стверджує сторона обвинувачення, а факт вчинення та виявлення адміністративного правопорушення.
		Звернула увагу на те, що жодна норма КУпАП не зобов`язує суд перевіряти приводи та підстави для складання протоколу про адміністративне правопорушення. Якщо такі підстави і підлягають перевірці, то виключно на стадії складання протоколу про адміністративне правопорушення, і виключно особою, яка підписала протокол, та посадовою особою, яка прийняла рішення про направлення справи до суду.
		Стадією порушення справи про адміністративне правопорушення є саме складання протоколу про адміністративне правопорушення, який в свою чергу є підставою для судового розгляду справи та вирішення питання про наявність (відсутність) в діях особи складу правопорушення.
		Крім того, згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, й протоколом про адміністративне правопорушення. 
		Таким чином, сам протокол про адміністративне правопорушення згідно з положеннями КУпАП є самостійним джерелом доказів, на підставі якого можуть вирішуватися питання під час розгляду справи. Іншими словами сумнівність чи навіть відсутність рапорту в матеріалах справи про адміністративне правопорушення самі по собі не свідчать про відсутність підстав для прийняття рішення по справі, тобто намагання сторони обвинувачення створити враження, що єдиним доказом у справі був не підписаний рапорт,  є не правильними, оскільки таке твердження не відповідає дійсності. 
		Жодних даних щодо фальсифікації протоколу про адміністративне правопорушення, за результатами розгляду якого було ухвалено постанову, на момент його розгляду у неї як у судді не було, оскільки він був складений та підписаний належною посадовою особою, отже підстави ставити його під сумнів були відсутні. 
		Справа № 757/807/14-п про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_15 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-2 КУпАП надійшла на адресу Печерського районного суду м. Києва 09.01.2014 та 09.01.2014 передана судді ОСОБА_8 для розгляду.
		Відповідно до вимог, визначених ст. 277 КУпАП щодо строків розгляду справи про адміністративне правопорушення, вказана справа була призначена до розгляду на 15.01.2014, про що у відповідності до вимог ст. 277-2 КУпАП було повідомлено особу, яка притягалась до адміністративної відповідальності шляхом направлення на її адресу 10.01.2014 телеграми, яка того ж дня їй була вручена особисто, що стверджується зворотнім поштовим повідомленням. 
		13.01.2014 представнику особи, яка притягалась до адміністративної відповідальності адвокату ОСОБА_37 надано на ознайомлення матеріали справи №757/807/14-п. 
		14.01.2014 на адресу суду надійшли письмові пояснення ОСОБА_15 , клопотання ОСОБА_15 про виклик в судове засідання свідків: ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_23 , ОСОБА_40 , ОСОБА_32 , які долучені до матеріалів справи.
		   При цьому, головуючим у справі суддею у відповідності до вимог ст. 278 КУпАП в порядку підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення, визначено, що відповідно до ч.2 ст.276 КУпАП розгляд даного протоколу про адміністративне правопорушення підсудний Печерському районному суду м. Києва (за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності), перевірено правильність складання протоколу, перевірено сповіщення осіб, які приймають участь у справі, а також вирішено чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, які попередньо долучені до матеріалів справи.
		15.01.2014 у відповідності до вимог ст. 279 КУпАП проведено судове засідання з розгляду адміністративного матеріалу відносно ОСОБА_15 за ст. 122-2 КУпАП, яке фіксувалось шляхом складання протоколу судового засідання.
		В ході судового засідання учасникам оголошено склад суду, роз`яснені права, передбачені ст.ст. 268, 271 КУпАП, ст. 63 Конституції України, повідомлено про долучення до матеріалів справи письмових пояснень, роз`яснено про виклик в судове засідання свідків ОСОБА_40 та ОСОБА_23 , встановлено присутність в судовому засіданні свідка ОСОБА_41 .
		Щодо клопотання про виклик в судове засідання свідків ОСОБА_38 та ОСОБА_39 , в судовому засіданні представник особи, яка притягалась до адміністративної відповідальності та безпосередньо сама особа, яка притягалась до адміністративної відповідальності зазначили про відсутність необхідності їх допиту та фактично відмовились від заявленого клопотання, в зв`язку з чим, судом в задоволенні означеного клопотання було відмовлено. 
		Також в судовому засіданні, у відповідності до положень ст. 279 КУпАП оголошено протокол про адміністративне правопорушення, заслухано пояснення ОСОБА_15 , доводи її представника, досліджено докази в тому числі й заслухано пояснення свідків, в коло яких також входив інспектор з дізнання СОМ ДТП ВДАІ Печерського РУГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_42 , яким і було складено протокол про адміністративне правопорушення.
		При цьому, судом вжито всіх заходів з метою забезпечення явки в судове засідання свідка ОСОБА_23 шляхом виклику його за місцем роботи, про що в матеріалах справи в тому числі містяться відповідні рапорти працівників ВДАІ Печерського РУГУ МВС України в м. Києві, для чого в судому засіданні оголошувалась перерва. Враховуючи, що відповідно до положень КУпАП примусовий привід до свідка при розгляді справи про адміністративне правопорушення не застосовується, відтак суд був позбавлений можливості отримати пояснення свідка ОСОБА_23 в судовому засіданні.
		За наслідками проведення судового засідання, після дослідження всіх наявних на час розгляду справи, доказів, судом по виходу з нарадчої кімнати проголошено постанову, копію якої у відповідності до вимог ст. 285 КУпАП 17.01.2014 вручено учасникам судового розгляду.
		За результатами розгляду справи 757/807/14-п про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_15 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-2 КУпАП ОСОБА_15 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-2 КУпАП та призначене адміністративне стягнення, в межах, визначених санкцією ст. 122-2 КУпАП у виді позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів, строком на 6 місяців, що повністю узгоджується з вимогами закону та вказане стягнення застосоване в межах, визначених ст. 122- 2 КУпАП.
		При цьому, судом, наряду з іншими обставинами, враховано, що керування транспортними засобами не є основним джерелом заробітку ОСОБА_15 , про що в тому числі відображено в постанові суду.
		Загалом підстави для прийняття такого рішення суду, детально викладені в мотивувальній частині судового рішення - постанови, зміст якої в повній мірі відповідає вимогам ст.ст. 282, 284 КУпАП.
		При постановленні вказаного судового рішення, судом враховані обставини, передбачені ст. 280 КУпАП, виходячи з наявних, на час розгляду, в справі даних.
		   За наслідками перегляду судом апеляційної інстанції постанови суду у справі, постанову скасовано та провадження відносно ОСОБА_15 про вчинення нею адміністративного правопорушення закрито на підставі п.1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю події адміністративного правопорушення.
		Зазначила, що підставою для скасування постанови суду першої інстанції стало надання нових доказів суду апеляційної інстанції, які не були та не могли бути відомі суду першої інстанції під час розгляду справи.
		Так, до суду апеляційної інстанції додатково надано було роздруківку даних щодо постановлення під охорону та зняття з охорони дачного будинку ОСОБА_15 , ксерокопії рапортів ОСОБА_23 про зупинку інших транспортних засобів з різними, за візуальними ознаками, підписами, тощо, про долучення чи витребування яких ні особа, яка притягалась до адміністративної відповідальності, ні її представник під час розгляду справи судом першої інстанції, клопотань не заявляли. В судове засідання з розгляду апеляційної скарги на постанову суду у справі № 757/807/14-п свідок ОСОБА_23 теж не з`явився.
		Враховуючи підстави скасування судом апеляційної інстанції (подання нових доказів), вважає свої процесуальні дії під час розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_15 , законними та такими, що відповідали положенням КУпАП.
		   Аналогічні твердження зазначила з приводу розгляду під її головуванням справ про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_17 та ОСОБА_14 , лише додатково акцентувала увагу на тому, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_17 в судовому засіданні остання була присутня із залученням двох захисників. Всі клопотання про виклик свідків в судове засідання, заявлені ОСОБА_17 , судом були задоволені, в тому числі й допитано особу, яка складала протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_17 , яким в свою чергу в судовому засіданні зазначено обставини складання та підписання вказаного протоколу.
		Сама ж ОСОБА_17 в судовому засіданні під час розгляду справи про адміністративне правопорушення повідомила, що добровільно відмовилась від отримання копії протоколу про адміністративне правопорушення, який складався в її присутності, їй було достатньо зробити його фотографію на особистий телефон.
		По суті справи відносно ОСОБА_14 , обвинувачена ОСОБА_8 , аналогічно як і при розгляді справ про притягнення до адміністративно відповідальності ОСОБА_17 та ОСОБА_15 , судом задоволено абсолютно всі клопотання як особи, яка притягалась до адміністративної відповідальності так і її захисника про виклик свідків в судове засідання. 
		З метою забезпечення їх явки в судове засідання та забезпечення права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності на звернення до них з запитаннями, судом двічі оголошувалась перерва. Про час, дату та місце проведення судового засідання як ОСОБА_14 так і її захисник повідомлялись у належний спосіб, про що надавали особисті розписки.
		При цьому 28.01.2014 справа, у відповідності до положень ст. 268 КУпАП була розглянута у їх відсутність, так як останні на час, в який призначене судове засідання, не з`явились. Саме ж клопотання про відкладення розгляду справи, подане останніми через загальну канцелярію суду, передане головуючому у справі судді, тобто ОСОБА_8 , тільки о 10 год. 28.01.2014, тобто після проведення судового засідання у згадуваній справі, що в тому числі підтверджується проставленням відповідної відмітки на означеному клопотанні, наявному в матеріалах справи. Крім того, наявний доступ до бази документообігу суду (Д-3), який наданий ОСОБА_8 як головуючому у справі судді, не надає інформації щодо надходження будь-якої кореспонденції, адресованої головуючому у справі судді, оскільки такий доступ можуть мати особи із доступом адміністратора, а відтак, їй як головуючому у справі судді, не було та не могло бути відомо про наявність вказаного клопотання на час постановлення рішення у справі. 
		Додатково звернула увагу, що зміст пояснень ОСОБА_14 , які відображені в мотивувальній частині постанови суду у справі, викладені згідно письмових пояснень останньої, які були долучені до протоколу про адміністративне правопорушення та досліджені судом в судовому засіданні. При цьому у вказаних поясненнях ОСОБА_14 про можливу присутність будь-яких свідків, показаннями б яких спростовувались події, описані в протоколі про адміністративне правопорушення, в момент описаних подій в протоколі про адміністративне правопорушення, не зазначала.
		Під час розгляду всіх перелічених справ ОСОБА_8 , як головуючим у справі суддею, вжито всіх заходів щодо розгляду справ у строки передбачені ст. 277 КУпАП; нею не було порушено правила щодо підсудності чи підвідомчості їх розгляду, не було порушено правила відводу (самовідводу), в тому числі й огляду на положення КУпАП; дані справи надійшли в її провадження внаслідок автоматизованого розподілу справ, про що вказували відтиски відповідних штампів, та будь-яких даних з приводу можливого втручання в авторозподіл, в неї не було, передані працівниками канцелярії з адміністративних справ. Також на час розгляду згадуваних справ про адміністративні правопорушення, їй не було відомо про можливе внесення неправдивих відомостей до протоколів про адміністративні правопорушення та жодна особа про це не заявляла. Постанови у справах про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_15 , ОСОБА_14 та ОСОБА_17 скасовані судом апеляційної інстанції як наслідок надання особами, які притягались до адміністративної відповідальності нових доказів, які не надавались суду першої інстанції.
		Такі показання обвинуваченої були перевірені шляхом безпосереднього дослідження доказів, наданих як стороною обвинувачення так і стороною захисту.
		Допитана всудовому засіданніпотерпіла ОСОБА_16  показала, що станом на грудень 2013 року в її власності перебував автомобіль марки «Шкода фабія», яким користувався її чоловік, а також могла користуватися її матір. Їй відомо, що відносно неї в грудні 2013 року було складено протокол про адміністративне правопорушення за невиконання вимог про зупинку працівника ДАІ. Її викликали в судове засідання для розгляду вказаного протоколу, однак вона в судове засідання прийшла із запізненням, а тому справа була розглянута за її відсутності та їй повідомили результат. З яких причин вона запізнилась, вже не пригадує. Також показала, що не приймала участі в акціях протесту, не приймала участь в русі «Автомайдан» та не приймала участі в автопробігу до резиденції колишнього Президента України ОСОБА_22 . Чи хтось міг на її автомобілі приймати участь в такому автопробігу, їй не відомо. За результатами складання протоколу про адміністративне правопорушення водія посвідчення в неї не вилучалось. Рішення за результатами судового розгляду вказаного протоколу нею не оскаржувалось та будь -яких претензій до судді ОСОБА_8 вона не має.
		Показання потерпілої ОСОБА_16 , отримані в порядку визначеному КПК України, а відтак є допустимими, в повній мірі узгоджуються з показаннями ОСОБА_8 з приводу того, що ОСОБА_16 у визначний КУпАП спосіб викликалась в судове засідання з розгляду протоколу про адміністративне правопорушення, складеного відносно неї, однак не з`явилась, незважаючи на належне її повідомлення, що в свою чергу спростовує версію сторони обвинувачення з приводу наявності в ОСОБА_8 умислу на розгляд справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_16 без отримання та врахування пояснень останньої. Також показання ОСОБА_16 спростовують версію сторони обвинувачення з приводу участі ОСОБА_16 в автопробігу до резиденції колишнього Президента України ОСОБА_22 . 
		Окрім цього, як вбачається з дослідженої в судовому засіданні заяви ОСОБА_16 на адресу прокуратури м. Києва від 23.03.2015, остання навіть на стадії досудового розслідування заявляла, що не вважає себе потерпілою в даному кримінальному провадженні та будь-яких претензій до ОСОБА_8 в неї немає. (т.11, а.м. 205) Дані вказаної заяви в повній мірі узгоджуються з показанням ОСОБА_16 наданими в судовому засіданні та з матеріалами справи № 757/805/14-п про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_16 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-2 КУпАП. (т. 9, а.м. 1) Так, згідно з досліджених під час судового розгляду даних, які містяться в матеріалах справи № 757/805/14-п про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_16 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-2 КУпАП вбачається, що 09.01.2014 на адресу Печерського районного суду м. Києва за вх. № 1522 з Відділу ДАІ Печерського РУГУ МВС України в м. Києві надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії АА2 за № 940846, складений 03.01.2014 інспектором групи ДНС ВДАІ Печерського РУ в м. Києві ОСОБА_24 відносно ОСОБА_16 за ст. 122- 2 КУпАП. Зазначений протокол зареєстрований як справа за № 757/805/14-п. Відповідно до наявного відтиску штампу 09.01.2014 здійснено авторозподіл вказаної справи, яким визначено головуючу у справі суддю ОСОБА_8 10.01.2014 секретарем судового засідання на адресу ОСОБА_16 складено та направлено телеграму  повідомлення про виклик в судове засідання, яке призначене на 15.01.2014 на 11-00 год. З наявного в матеріалах справи протоколу судового засідання від 15.01.2014 вбачається, що як наслідок неявки в судове засідання ОСОБА_16 та відсутності даних з приводу належного її повідомлення, в судовому засіданні оголошено перерву до 22.01.2014 до 12-00 год. Секретарем судового засідання та старшим секретарем адміністративної канцелярії суду ОСОБА_16 особисто повідомлено про час, дату та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, про що свідчать відповідні телефонограма та довідка. Відповідно до даних, які містяться в протоколі судового засідання від 22.01.2014, ОСОБА_16 в судове засідання не з`явилась, та головуючим у справі суддею ОСОБА_8 на підставі ст. ст. 268, 279 КУпАП визнано можливим розгляд справи у відсутність ОСОБА_16 . За результатами розгляду вказаної справи, суддею ОСОБА_8 , ухвалено постанову, якою ОСОБА_16 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-2 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у виді 6 місяців позбавлення права керування транспортними засобами. Копія постанови вручена ОСОБА_16 того ж самого дня  22.01.2014. З матеріалів справи також вбачається, що ОСОБА_16 згадувана постанова у справі не оскаржувалась.
		Проаналізувавши структуру, форму та зміст вказаної постанови, суд вважає, що вона відповідає вимогам ст.ст.283та284 КУпАП(в редакції, що діяла на момент події) щодо змісту, форми та виду постанови по справі про адміністративне правопорушення. Крім того, ця постанова, всупереч доводам сторони обвинувачення, є належно мотивованим судовим рішенням і на це вказує таке. Зміст постанови є зрозумілим без звернення до матеріалів справи та законодавства, визначені підстави та обставини, на яких вона ґрунтується, ясно, чітко, у логічному зв`язку зазначено, чому і як саме ці обставини та підстави дозволили суду зробити відповідні висновки та ухвалити рішення, суд навів докази і дав їм власну оцінку, встановивши подію та факти, керуючись внутрішнім переконанням. Вказане судове рішення не суперечить і позитивному змісту застосованого суддею матеріального закону, а саме диспозиції та санкціїст. 122-2 КУпАП(в редакції, що діяла на момент правозастосування), якою було встановлено відповідальність за невиконання водіями вимог працівника міліції про зупинку транспортного засобу. 
		Дії судді ОСОБА_8 , зважаючи неодноразові повідомлення ОСОБА_16 про час, дату та місце проведення судового засідання, в повній мірі узгоджуються з положеннями 268, 279 КУпАП (в редакції, що діяла на момент правозастосування). Дана справа, виходячи з положень ст.ст. 221, 255, 276 КУпАП була підсудна та підвідомча Печерському районному суду м. Києва. Жодних даних, на час розгляду зазначеної справи з приводу причетності ОСОБА_16 до участі у мирних акціях протесту, не містить так само як не містить жодних клопотань останньої про виклик будь-яких свідків.
		Конституційний суд України у мотивувальній частині Рішення від 11 березня 2011р. № 2-рп/2011 визначив, що давати оцінку процесуальним діям суддів щодо розгляду конкретної судової справи можуть тільки суди апеляційної чи касаційної інстанції, і не може даватись будь-якими органами, в тому числі і органами прокуратури.
		Додатком до Рекомендації СМ/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам  членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов`язки, ухваленої Комітетом Міністрів Ради Європи 17 листопада 2010 р. на 1098му засіданні заступників міністрів, зазначено (встановлено), що рішення судів не можуть підлягати будь-якому перегляду поза межами апеляційних процедур, закладених в законодавстві (§16); коментуючи рішення суддів, виконавча та законодавча влада мають уникати критики, яка може підірвати незалежність судової влади або довіру до неї (§18).
		Відповідна постанова судді ОСОБА_8 не оскаржена в апеляційному порядку, стала остаточним рішенням та не може бути піддана сумніву, що гарантовано пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, а також правом на справедливий розгляд в суді. Останнє має тлумачитися у світлі Преамбули до Конвенції, яка проголошує, між іншим, верховенство права як частину спільної спадщини Договірних Сторін. Одним з основних аспектів верховенства права є принцип правової певності, який вимагає, крім іншого, щоб у випадках, коли суди винесли остаточне рішення з якогось питання, їхнє рішення не підлягало сумніву (див. рішення Європейського суду з прав людини «Брумареску проти Румунії» п.61, «Салов проти України» п.93).
		   Так, відповідно до ч.1 ст.294 КУпАП (в редакції, що діяла на момент правозастосування) постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 цього Кодексу, а також постанов, прийнятих за результатами розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 185-3 цього Кодексу. 
		Згідно частини другої цієї статті постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником або прокурором протягом десяти днів з дня винесення постанови. 
		Відповідно до роз`яснень, що містяться у п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року N 8 "Про незалежність судової влади" судові рішення є обов`язковими для виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законодавством, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені (Ухвала Верховного Суду України від 12.05.2011, № 5-302км11).
		Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом (Постанова Пленуму Верховного Суду України від 13.06.2007 № 8 "Про незалежність судової влади").
		Згідно п.12 цієї Постанови оскарження судових рішень допускається у випадках, порядку та з підстав, визначених законом. 
		Постанова від 22.01.2014 року з підстав її незаконності в апеляційному порядку не оскаржувалася, а тому відсутні будь-які підстави, для того, щоб стверджувати навіть про незаконність даного рішення.
		   Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_24 показав, що в грудні 2013 року працював інспектором ДАІ Печерського району в м. Києві. До його посадових обов`язків входило складання протоколів про адміністративні правопорушення. Ним було складено протокол про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-2 КУпАП відносно ОСОБА_16 на підставі рапорту працівника ДАІ ОСОБА_23 .
		   Отримавши вказаний рапорт, в якому містились відомості відносно вчиненого правопорушення та відомості щодо автомобіля, він намагався встановити особу водія та разом з напарником на підставі Закону України «Про міліцію» та наказів МВС України виїхав за місцем проживання ОСОБА_16 . Однак її за місцем проживання не було, тому він отримав дані з реєстраційної бази НАІС та на підставі таких даних склав відповідний протокол. З ОСОБА_16 він особисто не спілкувався. Спілкувався з ОСОБА_23 , який зазначив, що було невиконання вимог водієм про зупинку автомобіля. 
		Рапорт, на підставі якого було складено протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_16 він отримав в приміщенні Печерського РУГУ МВС України в м. Києві від заступника начальника Печерського ДАІ ОСОБА_43 , який завжди видавав матеріали на відпрацювання та який сказав відпрацювати цей матеріал. Ким був підписаний рапорт та чи містились на ньому якісь резолюції, не пригадує. Підстав сумніватись в достовірності даних, вказаних в рапорті, в нього не було. Немає і таких даних в нього і на даний час.
		Оскільки він особисто не зупиняв автомобіль ОСОБА_16 та не складав рапорт, не може пояснити чи відбувалось переслідування даного автомобіля.
		Будь-яких даних з приводу руху «Автомайдан» на час складання протоколу про адміністративне правопорушення не було. В рапорті зазначалась про рух в колоні. Через декілька днів після складання ним протоколу відносно ОСОБА_16 він від колег почув, що був якийсь рух в напрямку Конча-Заспи, однак він не вникав в цю інформацію через завантаженість на роботі. На той час в нього на відпрацюванні був єдиний рапорт, які рапорти були в його колег, йому не відомо. 
		Його викликали в судове засідання в Голосіївський районний суд м. Києва. В Печерський районний суд м. Києва викликали декількох інспекторів. Однак він пояснення в Печерському районному суді м. Києва не надавав. Будь-яких вказівок з приводу переслідування учасників акцій протесту не було. Також про будь-які зустрічі керівництва ДАІ з працівниками ДАІ та про те, що складання протоколів відносно учасників акцій протесту було на контролі в керівника ДАІ м. Києва Курінного, йому не відомо. 
		Показання свідка ОСОБА_24 отримані у відповідності до вимог КПК України, є такими, які узгоджуються з показаннями обвинуваченої ОСОБА_8 з приводу відсутності в останньої даних щодо можливого внесення неправдивих відомостей до протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_16 , а також щодо відсутності даних з приводу можливої участі ОСОБА_16 в акціях протесту. Одночасно показання свідка ОСОБА_24 узгоджуються і з показаннями потерпілої ОСОБА_16 в частині того, що остання не приймала участі в автопробігу «Автомайдан» та протокол відносно неї було складено з інших підстав.
		Зважаючи на вказані обставини, суд приходить до висновку про те, що і показаннями потерпілої ОСОБА_16 і матеріалами справи № 757/805/14-п про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_16 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-2 КУпАП, а також показаннями свідка ОСОБА_24 в повній мірі підтверджується версія обвинуваченої ОСОБА_8 щодо епізоду ухвалення останньою постанови про притягнення ОСОБА_16 до адміністративної відповідальності та спростовується версія сторони обвинувачення щодо умисності не виклику ОСОБА_16 та інших осіб в судове засідання.
		Допитана всудовому засіданніпотерпіла ОСОБА_17  показала, що 29.12.2013 вона на власному автомобілі разом із друзями: двома подругами та одним другом їздила до резиденції колишнього президента України ОСОБА_22 , до Межигір`я. Повертаючись звідти, друга вона висадила біля Іллінської церкви, а з подругами поїхали далі. Згодом 03.01.2014 до неї додому прийшли працівники ДАІ та склали протокол. Вона всю розмову із працівниками ДАІ записала на диктофон. Протокол підписала, оскільки не знала назв вулиць, по яким вона рухалась, а тому підписала його помилково. Оскільки при складанні протоколу вона відмовилась надавати працівникам ДАІ документи, які посвідчують її особу, їй не віддали копію протоколу про адміністративне правопорушення, який було складено відносно неї, однак вона його сфотографувала. На той час вона вже дізналась через спілкування із друзями в соціальних мережах, що відносно всіх, хто їздив до резиденції бувшого президента України ОСОБА_22 до Межигір`я працівники ДАІ складають протоколи про адміністративні правопорушення.
		На 15.01.2014 її було викликано в судове засідання до Печерського районного суду м. Києва шляхом здійснення дзвінка на її номер телефону. Судове засідання з розгляду протоколу про адміністративне правопорушення відбувалось під головуванням судді ОСОБА_8 в залі судових засідань та тривало приблизно 2 години, фіксування якого здійснювалось шляхом складання протоколу судового засідання. Під час проведення судового засідання було допитано як свідків її друзів та сина, також допитано працівника ДАІ, яким складено протокол. Вказаний працівник ДАІ стверджував про наявність відеозапису вчинення нею адміністративного правопорушення. Загалом нею та її представниками було заявлено ряд клопотань, частина яких була задоволена, а в задоволенні деяких було відмовлено таких як фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів та витребування відеозапису. Причини відмови в задоволенні цих клопотань їй були не зрозумілі. Після проведення судового засідання суддя ОСОБА_8 вийшла в нарадчу кімнату, з якої повернулась приблизно через 20 хвилин та проголосила рішення. Копію рішення вона отримала наступного дня. Вказане рішення судді ОСОБА_8 , нею було оскаржене та Апеляційним судом скасовано. До суду апеляційної інстанції нею та її представниками надавались рапорти, за підписом ОСОБА_44 , які складені одночасно в різних місцях щодо різних осіб. Загалом її обурило те, що суддя не прийняла показання її свідків, а погодилась із показаннями працівника ДАІ. Також вважає неповним протокол судового засідання, яким здійснювалась фіксація судового розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо неї.
		Посвідчення водія в неї не вилучалось. З заявою про вчинення злочину суддею ОСОБА_8 вона не зверталась. Стверджує, що зверталась із заявою про визнання її потерпілою в даному кримінальному провадженні.
		Також зазначила, що зверталась до органів прокуратури із заявою про вчинення кримінального правопорушення працівниками ДАІ, однак результатів розгляду цієї заяви немає.
		Після завершення розгляду справи про адміністративне правопорушення, на лікуванні в будь-яких медичних закладах із захворюваннями, які б були пов`язані з ухваленням відносно неї згадуваної постанови не перебувала.
		   Будь-яких відомостей, які б підтверджували звернення суддею ОСОБА_8 до органів суддівського самоврядування, будь-яких представників діючої на той час чинної влади з приводу кар`єрного росту останньої в неї немає. Також їй не відомі факти встановлені вироком суду щодо фальсифікації рапорту, на підставі якого було складено відносно неї протокол про адміністративне правопорушення.
		Згідно даних, які містяться в досліджених в судовому засіданні матеріалах справи №757/809/14 відносно ОСОБА_17 (Т. 9 а.м. 57) на адресу Печерського районного суду м. Києва 09.01.2014 за вх. № 1512 з Відділу ДАІ Печерського РУГУ МВС України в м. Києві надійшов протокол серії АА2 № 940885, складений 03.01.2014 відносно ОСОБА_17 за ст. 122-2 КУпАП. Згідно з даними, які містяться на відтиску штампа 09.01.2014 здійснено авторозподіл вказаної справи, яким визначено головуючу у справі суддю ОСОБА_8 .
		Як вбачається зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення АА2 №, 940885 його складено в присутності ОСОБА_17 , про що остання також зазначила під час її допиту в судовому засіданні. Яка підписала зазначений протокол із зауваженнями, в яких вказала, що вона керувала зазначеним автомобілем, однак її ніхто не зупиняв.
		10.01.2014 секретарем судового засідання на адресу ОСОБА_17 направлено виклик в судове засідання з розгляду означеного протоколу на 15.01.2014, який остання отримала особисто та 13.01.2014 ознайомилася з матеріалами справи № 757/809/14-п.
		14.01.2014 на адресу суду в межах справи № 757/809/14-п надійшли письмові пояснення ОСОБА_17 , письмові пояснення ОСОБА_25 та ряд клопотань, в тому числі про виклик в судове засідання як свідків ОСОБА_23 , ОСОБА_28 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 та ОСОБА_47 . Як вбачається з протоколу судового засідання, яким здійснювалась фіксація перебігу судового засідання, 15.01.2014 під час розгляду означеної справи головуючою у справі суддею ОСОБА_8 відкрито судове засідання, повідомлено, яка справа розглядається. Встановлено особи присутніх, оголошено склад суду, роз`яснено учасникам права. Повідомлено, що в порядку підготовки справи до розгляду вирішено всі клопотання та задоволено клопотання про виклик всіх заявлених свідків в судове засідання. Опитано особу, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_17 , яка в судовому засіданні вину у вчиненому адміністративному правопорушенні не визнала. Однак ні в своїх поясненнях, наданих в судовому засіданні ні в письмових поясненнях, долучених до матеріалів справи, остання не зазначала про те, що є учасником мирних акцій протесту. 
		Допитано свідків ОСОБА_26 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , які в свою чергу заперечували обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, однак також не повідомляли суду про їх або ОСОБА_17 участь в будь-яких мирних акціях протесту. Допитано свідка ОСОБА_28 , яким складено протокол про адміністративне правопорушення. Оголошено рапорт про неможливість забезпечення явки в судове засідання свідка ОСОБА_50 , досліджено матеріали справи.
		За результатами розгляду справи № 757/809/14-п ухвалено постанову, яку сторона обвинувачення оцінює як завідомо неправосудне судове рішення, відповідно до якої 15.01.2014 суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_8 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали, які надійшли з Відділу ДАІ Печерського РУГУ МВС України в м. Києві про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_17 за ст. 122-2 КУпАП встановив, що ОСОБА_17 29.12.2013, приблизно о 17 год. 45 хв., керуючи автомобілем«Хюндай Туксон»,д.н.з. НОМЕР_2 по вул. Залізничне шосе - Наддніпрянське шосе, не виконала вимогу працівника ДАІ про зупинку транспортного засобу, яку було подано за допомогою жезла та свистка та продовжила рух в напрямку Столичного шосе, чим порушила п. 2.4ПДРУкраїни.
		У зазначеному судовому рішенні наведені показання ОСОБА_17 , яка свою вину у вчиненні вказаного правопорушення не визнала, показання свідків ОСОБА_26 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , які підтвердили захисну версію ОСОБА_17 , однак суд до пояснень цих осіб поставився критично, оскільки вони є друзями та членом сім`ї ОСОБА_17 , наведені показання ОСОБА_28 , яким складено протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_17 .
		Суддею ОСОБА_8 надано оцінку доводам особи, яка притягається до адміністративної відповідальності щодо оскарження дій працівника ДАІ при складанні відносно неї протоколу про адміністративне правопорушення та складання рапорту, шляхом направлення до прокуратури Печерського району м. Києва заяви про вчинення кримінального правопорушення. Так, суддя ОСОБА_8 надійшла до висновку, що означені доводи ніяким чином не впливали на доведеність вини ОСОБА_17 у вчиненні адміністративного правопорушення, оскільки ОСОБА_17 добровільно особисто підписала протокол про адміністративне правопорушення, при цьому не зазначаючи жодних зауважень до його складання та часу керування транспортним засобом, який вказаний в протоколі, щодо роз`яснення їй прав, а заяву про вчинення злочину нею було подано вже після ознайомлення з матеріалами справи про адміністративне правопорушення тільки 15.01.2014,що на думку судді ОСОБА_8 , свідчило про певну тенденцію вироблення позиції захисту з врахуванням і осмисленням подій, що відбулися.
		За наведених обставин суддя ОСОБА_8 дійшла висновку про те, що, незважаючи на захисну позицію ОСОБА_17 , її вина у скоєнні вказаного правопорушення підтверджується даними, наявними в матеріалах справи, які описані в мотивувальній частині постанови. Враховуючи особу ОСОБА_17 , характер вчиненого нею правопорушення та ступінь його суспільної небезпеки, враховуючи, що воно є грубим порушеннямПДРта становить реальну небезпеку учасникам дорожнього руху, окрім цього родовим його об`єктом є суспільні відносини, що забезпечують нормальну законну діяльність органів державної влади, що підвищує його суспільну небезпеку, суддя ОСОБА_8 вважала за необхідне застосувати до ОСОБА_17 адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами і не знайшла підстав для застосування більш м`якого стягнення. Відтак, суд визнав ОСОБА_17 винною у скоєнні правопорушення, передбаченогост. 122-2 КУпАП, за якою призначив вказане стягнення строком на 6 (шість) місяців, стягнувши судовий збір. Судом роз`яснено порядок оскарження постанови в апеляційному порядку. Копія цієї постанови в кількості 3 примірників 17.01.2014 вручена ОСОБА_17 .
		Проаналізувавши структуру, форму та зміст вказаної постанови судді ОСОБА_8 , суд вважає, що вона відповідає вимогам ст.ст.283та284 КУпАП(в редакції, що діяла на момент правозастосування) щодо змісту, форми та виду постанови по справі про адміністративне правопорушення. Крім того, ця постанова, всупереч доводам сторони обвинувачення, є належно мотивованим судовим рішенням і на це вказує таке. Особи були вислухані і почуті судом, зміст постанови є зрозумілим без звернення до матеріалів справи та законодавства, визначені підстави та обставини, на яких вона ґрунтується, ясно, чітко, у логічному зв`язку зазначено, чому і як саме ці обставини та підстави дозволили суду зробити відповідні висновки та ухвалити рішення, суд навів всі докази та доводи сторін і дав їм власну оцінку, встановивши подію та факти, керуючись внутрішнім переконанням. 
		Вказане судове рішення не суперечить і позитивному змісту застосованого суддею матеріального закону, а саме диспозиції та санкціїст. 122-2 КУпАП(в редакції, що діяла на момент правозастосування), якою було встановлено відповідальність за невиконання водіями вимог працівника міліції про зупинку транспортного засобу.
		Як вбачається з дослідженої в судовому засіданніпостанови Апеляційного суду міста Києва від 19.05.2014, апеляційний суд, розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_17 на постанову Печерського районного суду м. Києва від 15.01.2014, визнав вказану скаргу такою, що підлягає задоволенню та відповідно скасував оскаржувану постанову із закриттям адміністративного провадження за відсутності в діях ОСОБА_17 складу та події адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-2 КУпАП. При цьому, зі змісту постанови Апеляційного суду м. Києва від 19.05.2014 вбачається, що судом апеляційної інстанції досліджено нові докази, зокрема допитано ОСОБА_23 , який в судовому засіданні заперечив складання ним рапорту від 29.12.2013, що потягло собою визнання недопустимим доказом протоколу про адміністративне правопорушення, складеного відносно ОСОБА_17 .
		Проаналізувавши показання потерпілої ОСОБА_17 та досліджені і описані вище матеріали справи № 757/809/14-п, які суд визнає допустимими та належними доказами у справі, суд приходить до наступного висновку.
		Так, як і матеріалами справи № 757/809/14-п так і показаннями ОСОБА_17 в повній мірі підтверджується версія обвинуваченої з приводу порядку надходження та розгляду нею справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_17 . Дані, які знаходяться в матеріалах справи № 757/809/14-п та показання ОСОБА_17 не містять жодних доказів того, що остання під час розгляду протоколу про адміністративне правопорушення складеного відносно неї, заявляла суду першої інстанції, зокрема судді ОСОБА_8 про її участь в автопробігу «автомайдан». Також дані зазначених доказів, не вказують й на обізнаність судді ОСОБА_8 на час постановлення нею судового рішення у справі № 757/809/14-п щодо наявності неправдивих відомостей зазначених в протоколі АА2 № 940885. Також суд звертає увагу, що в своїй апеляційній скарзі та під час перегляду судом апеляційної інстанції постанови від 15.01.2014 у справі № 757/809/14-п, ОСОБА_17 , незважаючи на тривалість апеляційного провадження (понад три місяці), не зазначала про неповноту чи неправильність протоколу судового засідання, яким фіксувався перебіг судового засідання судом першої інстанції. Окрім того, зміст постанови Апеляційного суду м. Києва від 19.05.2019 в повній мірі підтверджує версію обвинуваченої з приводу скасування постанови суду першої інстанції у справі № 757/809/14-п як наслідок дослідження судом апеляційної інстанції нових доказів, які суду першої інстанції не надавались, що в свою чергу спростовує висунуте твердження стороною обвинувачення щодо обізнаності судді ОСОБА_8 про відсутність події адміністративного правопорушення, за обставин викладених в протоколі про адміністративне правопорушення та версію сторони обвинувачення щодо наявності умислу в судді ОСОБА_8 , на постановлення рішення саме про притягнення ОСОБА_17 до адміністративної відповідальності за ст. 122-2 КУпАП та позбавлення останньої права керування транспортним засобом.
		Допитана всудовому засіданніпотерпіла ОСОБА_15  показала, що 02.01.2014 десь приблизно в обідній час до неї в квартиру в м. Києві прийшли 2 співробітника ДАІ Печерського району, які сказали їй, що повинні скласти протокол стосовно неї. Вона спитала щодо чого, на шо їй відповіли, що з приводу того, що вона не зупинилася на вимогу інспектора ДАІ, а саме 29 грудня 2013 року, приблизно о 18  10 год. за адресою в м. Києві. В той час, коли прийшли вказані співробітники ДАІ, вона в квартирі була разом із чоловіком та донькою та вони сприйняли те, що відбувається як жарт. Оскільки в період з 26 грудня 2013 року по 30 грудня 2013 року вони всі разом перебували за межами міста Києва, де вони мають заміський будинок. Вона повідомила працівникам ДАІ, що нічого підписувати не буде та, в свою чергу, дала зустрічну заяву на ім`я голови Печерського ДАІ, в зв`язку з тим, що вона не розуміє чому її примушують підписувати протокол про адміністративне правопорушення, яке вона не вчиняла і взагалі її там не було. Працівники ДАІ показали їй рапорт з приводу її буцімто незупинки на вимогу інспектора ДАІ, яким було складено рапорт. Рапорт був надрукований та містив якийсь підпис.
		Водночас вона почала дивитися в соціальних мережах, що відбувається, оскільки всі в той час моніторили соціальні медіа. Там вона побачила, що багато людей почали вказувати, що того ж дня до них навідувались працівники міліції. Вона з`ясувала, що всі ті люди, до яких приходила міліція приймали участь 29 числа в автомайдані, який їздив в резиденцію до колишнього Президента в Межигір`я.
		29 грудня вона не покидала межі міста Вишгород, хоча в постанові ухваленій суддею ОСОБА_8 зазначається місто Васильків. При цьому, зважаючи, що автомайдан розтягнувся на декілька кілометрів, вона з чоловіком кинули автомобіль та пішли пішки. Також 29 грудня 2013 року за кермом автомобіля був її чоловік, а не вона, хоча автомобіль зареєстрований на ній. З`ясувалося, що до багатьох людей, які їздили туди в Межигір`я приходили працівники міліції з такими ж вимогами.
		Наступного дня зранку ті самі працівники міліції прийшли до неї додому, однак вона їм не відчинила та сказала, що нічого підписувати не буде, оскільки нічого не вчиняла. Вказані працівники міліції протягом трьох днів чекали на неї під під`їздом її будинку та намагалися підійти до неї щоб підписати протокол. 
		В суботу 05.01.2014 вона разом з чоловіком перебувала в аеропорту Бориспіль, де проводжали свою доньку, яка навчалась в Бельгії та поверталась туди на навчання після канікул. Тоді їй на телефон перетелефонував працівник ОСОБА_51 знову з приводу підписання протоколу про адміністративне правопорушення, на що вона йому сказала більше її не турбувати та повідомила що нічого вона підписувати не буде і взагалі, що її немає вдома. 
		Згодом, через декілька днів вона на поштовому відділені отримала судову повістку про виклик до Печерського районного суду м. Києва, після чого запанікувала та звернулась до адвокатської компанії за наданням їй правової допомоги. Після ознайомлення з матеріалами справи в суді вона з адвокатами побачили, що існує протокол про вчинення нею адміністративного правопорушення, який нею не підписаний та рапорт того працівника, на вимогу якого вона не зупинилась.
		Далі, 15.01.2015 вона була викликана до суду на 09 годину ранку до судді ОСОБА_8 . В списку справ, призначених до розгляду суддею ОСОБА_8 на той день зазначались справи кожних півгодини за тією самою статтею, що і в неї.
		В судове засідання вона прийшла разом з адвокатом, своїм чоловіком та журналісткою. В судовому засіданні вона надала свої пояснення, чоловік її теж був допитаний. Вона повідомляла суду про доньку, яка перебуває в Бельгії та, яка може підтвердити, що вона 29 грудня була в мсті Вишгород. Також її адвокатом було заявлено ряд клопотань, які всі були відхилені. Однак в судовому засіданні було оголошено перерву для допиту свідка ОСОБА_40 , яким складено протокол. Останній прийшов того ж дня о 15-00 год. та на запитання її адвоката відповідав нечітко. Потім суддя пішла в нарадчу кімнату та через 10 хвилин проголосила постанову, текст якої вона отримала через декілька днів. На постанову вона подала апеляцію та 28.02.2014 Апеляційний суд м. Києва скасував постанову судді ОСОБА_8 , підстави скасування їй не відомі.
		Вважає, що постанова, яку проголосила суддя була наперед підготовленою, такі висновки зробила через щільний графік справ, призначених до судового розгляду. Вважає, що всі суди часів ОСОБА_52 були ручними та за хабар або вказівку могли засудити невинну людину. 
		Після завершення розгляду на лікуванні в будь-яких медичних закладах не перебувала.
		Будь-яких відомостей, які б підтверджували отримання неправомірної вигоди суддею ОСОБА_8 чи обіцянки отримання неправомірної вигоди або отримання вказівки, пов`язаних з розглядом справи про адміністративне правопорушення відносно неї, вона не має. Також їй не відомо та вона не може стверджувати про будь-яке звернення суддею ОСОБА_8 до органів суддівського самоврядування, будь-яких представників діючої на той час чинної влади з приводу кар`єрного росту останньої. Про факт фальсифікації рапорту працівника ДАІ, на підставі якого був складений протокол про адміністративне правопорушення відносно неї, на час розгляду справи, встановлений вироком суду їй не відомо. Рішення постановлене відносно неї суддею ОСОБА_8 вважає несправедливим. Суддю ОСОБА_8 зневажає.
		Допитаний всудовому засіданнісвідок ОСОБА_53  показав, що потерпіла ОСОБА_15 є його дружиною, з якою він 29.12.2013 перебував у місті Вишгороді у їх заміському будинку. В першій половині дня він з дружиною приєдналися до «автомайдану» та поїхали до резиденції колишнього Президента України ОСОБА_22 на їх сімейному автомобілі «Субару Форестер», за кермом якого, того дня був він, хоча це питання ніким не з`ясовувалось, оскільки вказаним автомобілем право керувати мали він, його дружина та їх донька. Там вони пробули якийсь час та повернулись до свого будинку у м. Вишгород.
		Згодом до них в січні 2014 року додому в м. Києві прийшли працівники ДАІ та сказали, що його дружина ОСОБА_15 29.12.2013 о 18 год. 10 хв. не виконала вимогу працівника ДАІ зупинитися в м. Києві на Надніпрянському шосе. Вони з дружиною пояснили, що такого не могло трапитись адже в той час вони в м. Києві взагалі не були та працівники ДАІ пішли. Ще декілька раз їм в телефонному режимі пропонували приїхати та підписати протокол про адміністративне правопорушення, однак вони відмовлялись і востаннє їм зателефонували 05.01.2014 з приводу складання протоколу про адміністративне правопорушення, однак в той час вони були в аеропорту «Бориспіль» та відповіли, що нічого підписувати не будуть. Потім вони отримали повістку в Печерський районний суд м. Києва та в зв`язку з цим звернулися за допомогою до адвоката і тільки після того як адвокат ознайомився з матеріалами справи, вони дізнались, що на ОСОБА_15 було складено протокол про адміністративне правопорушення.
		   Їх викликали до Печерського районного суду м. Києва до судді ОСОБА_8 , де його було допитано як свідка. За результатами судового розгляду його дружину ОСОБА_15 було визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення та позбавлено права керування транспортними засобами строком на 6 місяців. Вони оскаржили постанову суду першої інстанції та судом апеляційної інстанції зазначена постанова була скасована. Вважає, що постановою суду першої інстанції ОСОБА_15 завдано моральної шкоди.
		Він взагалі вперше приймав участь в судовому засіданні. Як відбувається оцінка доказів судом він не знає. Як суддею ОСОБА_8 приймалось рішення відносно ОСОБА_15 йому не відомо. Як отримала матеріали відносно його дружини суддя ОСОБА_8 він не знає.
		З досліджених в судовому засіданні матеріалів справи про адміністративне правопорушення № 757/807/14-п (т. 9 а.м. 177) вбачається, що на адресу Печерського районного суду м. Києва 09.01.2014 за вх. № 1517 з Відділу ДАІ Печерського РУГУ МВС України в м. Києві надійшов протокол серії АБ2 № 019084, складений 05.01.2014 відносно ОСОБА_15 за ст. 122-2 КУпАП. Згідно з даними, які містяться на відтиску штампа 09.01.2014 здійснено авторозподіл вказаної справи, яким визначено головуючу у справі суддю ОСОБА_8 .
		Як вбачається зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення АБ2 №, 940885 його складено в присутності свідків ОСОБА_38 та ОСОБА_54 .
		10.01.2014 на адресу ОСОБА_15 секретарем судового засідання направлено повістку про виклик в судове засідання з розгляду справи, яке призначене на 15.01.2014 о 10-00 год. Вказана повістка про виклик отримана ОСОБА_15 особисто. 13.01.2014 захисник ОСОБА_55  адвокат ОСОБА_56 ознайомився з матеріалами справи № 757/807/14-п.
		14.01.2014 на адресу судді ОСОБА_8 надійшли письмові пояснення ОСОБА_15 з приводу складеного відносно неї протоколу про адміністративне правопорушення та клопотання захисника ОСОБА_15  адвоката ОСОБА_57 про виклик в судове засідання для допиту як свідків ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_23 та ОСОБА_40  осіб, в присутності яких складено протокол про адміністративне правопорушення, особу, яким складено рапорт про невиконання ОСОБА_58 вимог працівника ДАІ про зупинку та особу, яка склала згадуваний протокол  відповідно, а також клопотання про виклик в судове засідання як свідка ОСОБА_41 .
		Згідно даних, які містяться в протоколі судового засідання від 15.01.2014 у справі № 757/807/14-п, під час розгляду означеної справи головуючим у справі суддею ОСОБА_8 повідомлено учасникам яка справа розглядається, оголошено склад суду, встановлено особи учасників судового засідання, роз`яснено останнім права. Опитано особу, яка притягалась до адміністративної відповідальності ОСОБА_15 , яка в судовому засіданні вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнала та зазначила, що перебувала в іншому місці в час, зазначений в протоколі про адміністративне правопорушення та автомобілем не керувала. Допитано як свідка ОСОБА_32 , який підтвердив пояснення ОСОБА_15 . Допитано як свідка ОСОБА_40 , який в судовому засіданні надав показання з приводу складання ним протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_15 .
		Після допиту вказаних осіб, захисник ОСОБА_15  адвокат ОСОБА_56 зазначив про відсутність необхідності допиту інших осіб, зазначених в його клопотаннях. Така його процесуальна позиція була підтримана ОСОБА_15 .
		Для забезпечення явки в судове засідання свідка ОСОБА_23 в судовому засіданні оголошувалась перерва, після якої враховуючи надані відомості з приводу неможливості забезпечення його явки в судове засідання, зважаючи на відсутність положень КУпАП, які б регулювали питання примусового приводу свідка та з метою забезпечення процесуальних строків розгляду справи, суддею ОСОБА_8 визнано можливим продовження розгляду справи та проведення дослідження доказів.
		За результатами розгляду справи № 757/807/14-п суддею ОСОБА_8 ухвалено постанову, яку сторона обвинувачення вважає завідомо неправосудним судовим рішенням, відповідно до якої 15.01.2014 суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_8 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, матеріали, які надійшли з Відділу ДАІ Печерського РУГУ МВС України в м. Києві про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_15 за ст. 122-2 КУпАП встановив, що ОСОБА_15 29.12.2013, приблизно о 18-30 год., керуючи автомобілем«Субару»,д.н.з. НОМЕР_3 по вул. Наддніпрянське шосе, не виконала вимогу працівника ДАІ про зупинку транспортного засобу та продовжила рух в автоколоні, чим порушила п. 2.4ПДРУкраїни.
		У вказаній постанові суду, ухваленій під головуванням судді ОСОБА_8 ,наведені показання ОСОБА_15 , яка свою вину у вчиненні вказаного правопорушення не визнала, показання свідка ОСОБА_32 , який підтвердив версію ОСОБА_55 , однак суд до пояснень цих осіб поставився критично, оскільки ОСОБА_53 є чоловіком ОСОБА_15 , наведені показання свідка ОСОБА_40 , яким складено протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_15 .
		За наведених обставин суддя ОСОБА_8 дійшла висновку про те, що, вина ОСОБА_15 у скоєнні вказаного правопорушення підтверджується даними, наявними в матеріалах справи, які описані в мотивувальній частині постанови. Враховуючи особу ОСОБА_15 , характер вчиненого нею правопорушення та ступінь його суспільної небезпеки, враховуючи, що воно є грубим порушеннямПДР, окрім цього родовим його об`єктом є суспільні відносини, що забезпечують нормальну законну діяльність органів державної влади, що підвищує його суспільну небезпеку, суддя ОСОБА_8 вважала за необхідне застосувати до ОСОБА_15 адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами і не знайшла підстав для застосування більш м`якого стягнення. Відтак, суд визнав ОСОБА_15 винною у скоєнні правопорушення, передбаченогост. 122-2 КУпАП, за якою призначив вказане стягнення строком на 6 (шість) місяців, стягнувши судовий збір. Судом роз`яснено порядок оскарження постанови в апеляційному порядку. Копія цієї постанови в кількості 2 примірників 17.01.2014 вручена ОСОБА_15 .
		Дослідивши та проаналізувавши зміст постанови Печерського районного суду м. Києва суду у справі № 757/807/14-п, суд приходить до висновку, що дана постанова, всупереч твердження сторони обвинувачення, яке викладене в обвинувальному акті, відповідає вимогам ст.ст.283та284 КУпАП(в редакції, що діяла на момент правозастосування) щодо змісту, форми та виду постанови по справі про адміністративне правопорушення, є належно мотивованою з огляду на наступне. Так, зміст постанови є зрозумілим без звернення до матеріалів справи та законодавства, в ній визначені підстави та обставини, на яких вона ґрунтується, ясно, чітко, у логічному зв`язку зазначено, чому і як саме ці обставини та підстави дозволили суду зробити відповідні висновки та ухвалити рішення, суд навів всі докази та доводи учасників судового розгляду і дав їм власну оцінку, встановивши певну подію та факти, керуючись внутрішнім переконанням. Вказане судове рішення відповідає позитивному змісту застосованого суддею матеріального закону, а саме диспозиції та санкціїст. 122-2 КУпАП(в редакції, що діяла на момент правозастосування), якою було встановлено відповідальність за невиконання водіями вимог працівника міліції про зупинку транспортного засобу.
		Між тим, постановою Апеляційного суду м. Києва від 28.02.2014 постанова Печерського районного суду м. Києва від 15.01.2014, як суду першої інстанції, скасована та адміністративне провадження відносно ОСОБА_15 закрите з підстав відсутності події адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-2 КУпАП.
		Зміст зазначеної постанови Апеляційного суду м. Києва вказує на дослідження судом апеляційної інстанції нових доказів, зокрема таких як ксерокопій рапортів того ж старшого інспектора ДАІ ОСОБА_23 , про зупинку ним ще декількох автомобілів в той самий час, що і автомобіля ОСОБА_15 . Однак підписи ОСОБА_23 у всіх рапортах відрізняються поміж собою, на підставі чого судом апеляційної інстанції зроблено висновок, що підписи у рапортах від імені ОСОБА_23 виконані кожний різними особами.
		При цьому судом апеляційної інстанції з огляду на неодноразову неявку в судове засідання ОСОБА_23 та відсутність положень КУпАП про примусовий привід свідка, зроблено висновок про неможливість встановлення справжності його підпису в рапорті, який став підставою для складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_15 , а відтак визнано зазначений рапорт недопустимим доказом у справі.
		Також судом апеляційної інстанції досліджено в судовому засіданні роздруківку даних щодо постановлення під охорону та зняття з охорони дачного будинку ОСОБА_15 , в період з 28.12.2013 по 30.12.2013, яка судом першої інстанції не досліджувалась.
		Дослідження зазначених доказів надало можливість суду апеляційної інстанції зробити висновок про незаконність та необґрунтованість постанови суду першої інстанції, що потягло за собою її скасування.
		Аналізуючи показання потерпілої ОСОБА_15 , свідка ОСОБА_32 , у їх взаємозв`язку з показаннями обвинуваченої та матеріалами справи № 757/807/14-п, суд приходить до наступного висновку.
		Так показання потерпілої ОСОБА_15 та свідка ОСОБА_32 є логічними, послідовними та такими, що узгоджуються між собою та узгоджуються з матеріалами справи № 757/807/14-п. Однак вони в свою чергу також підтверджують версію ОСОБА_8 з приводу розгляду нею зазначеної справи, а також щодо її необізнаності щодо участі ОСОБА_15 в автопробігу «автомайдан», оскільки як вбачається з письмових пояснень ОСОБА_15 та її пояснень в судовому засіданні, остання про такі події судді ОСОБА_8 не заявляла, як не вказував на такі події й свідок ОСОБА_59 . В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_15 не скаржилась на неповноту чи неправильність протоколу судового засідання, а відтак її показання, надані в судовому засіданні з приводу відмови суддею ОСОБА_8 в задоволенні ряду клопотань її захисника адвоката ОСОБА_57 , не знайшли свого підтвердження в ході проведення з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами, а навпаки спростовуються дослідженими в судовому засіданні матеріалами справи № 757/807/14-п.
		Окрім цього дані наведених доказів підтверджують версію обвинуваченої ОСОБА_8 щодо відсутності в останньої будь-яких даних з приводу можливого внесення неправдивих відомостей відносно ОСОБА_15 до протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_15 за ст. 122-2 КУпАП чи до рапорту, на підставі якого було складено зазначений протокол.
		Допитана всудовому засіданніпотерпіла ОСОБА_14  показала, що 29 грудня 2013 року вона як журналіст їздила разом з автомайданом щоб висвітлювати події, хоча її особиста думка збігалась з учасниками автомайдану. Всі вони виїжджали від ТЦ «Дрім Таун» та їхали до Межигір`я. Вона доїхала до Межигір`я, запаркувала автомобіль з правого боку та знаходилась там десь до 16 год. 30 хв., робила фотографії, після чого поїхала додому так як було вже пізно. Додому їхала по Наддніпрянському шосе, звідти звернула з Поштової площі на Європейську площу, а потім на вулицю Басейну, а тому ніяким чином ні сама, ні її автомобіль не могли бути в той день на Залізничному шосе, про що вказано в рапорті та протоколі про адміністративне правопорушення.
		З дому в той день вона на автомобілі «Форд» виїхала зранку, до Межигір`я могла рухатись двома маршрутами: з вул. Круглоуніверситетської на вул. Грушевського, потім на Володимирський узвіз, а звідти на Поштову площу, а далі через міст, або по вул. Володимирській на Європейську площу, звідти на Володимирський узвіз, потім Поштова площа і тоді через міст. З ким їхала в автомобілі не пригадує, оскільки все відбувалось спонтанно і автомобілі підбирали тих людей, які були без автомобіля. Припускає, що з нею їхала її колега та ще хтось. До дому повинна була добратись до 17-40 год. оскільки, приїхавши додому поїла та зайнялась обробкою фотографій, які зробила в Межигір`ї і вже о 18-40 опублікувала пост в соціальній мережі «Фейсбук».
		Проїжджаючи КПП бачила працівників ДАІ, оскільки їхала вона та інші учасники колони дуже повільно.
		Потім 12 січня 2014 року ще раз їздила з автомайданом та на тому ж КПП бачила працівників ДАІ, які фільмували всі автомобілі, що проїжджали повз них. Вона також спілкувалась з працівником ДАІ, який перебував 12.01.2014 на КПП  ОСОБА_60 , який давав коментар та не міг пояснити, що він там робив.
		02.01.2014 в той час, коли вона перебувала на роботі, їй зателефонував її батько та сказав, що до них додому прийшов працівник міліції, який намагався щось зробити, щось вручити, але так як батько злякався і не відчинив двері, то той залишив записку із номером телефону та попросив, щоб вона йому зателефонувала.
		Коли вона зателефонувала за номером телефону, який був вказаний в записці, особа, яка представилась працівником ДАІ розпитував, якими вулицями вона рухалась 29 грудня 2012 року, а потім сказав, що відносно неї складено рапорт і запросив у відділок задля складання та підписання протоколу про адміністративне правопорушення. Оскільки вона вважала, що по телефону будь-хто може представитись будь-ким та залишити таку записку, то нікуди не пішла. 
		Того ж дня стало зрозуміло, що такі приходи працівників міліції відбувались до багатьох учасників, про що вона побачила в соціальних мережах та зробила відповідний журналістський матеріал, що існують такі рапорти.
		03.01.2014 керівництво ДАІ м. Києва збирало журналістів для проведення брифінгу саме з цього приводу, на якому були присутні представники провідних каналів в Україні, а також представник видання «Українська правда», в якому вона на той час працювала, а відтак зазначена подія широко висвітлювалась. На брифінгу обговорювалось чому працівники ДАІ приходять додому до людей.
		05.01.2014 у вихідний день до неї додому прийшли два працівники ОСОБА_61 та ОСОБА_62 , які намагались змусити її підписати протокол. На той момент вона чітко розуміла, що вони порушують закон і сказала, що буде з ними спілкуватись тільки в офіційній обстановці і хай присилають повістку. В той день вона бачила рапорт, на підставі якого був складений протокол відносно неї. Рапорт був надрукований та підписаний ОСОБА_63 .
		   За порадою людей, вона зателефонувала до Печерського ДАІ щоб запитати чи не склали протокол відносно неї за сфальсифікованим рапортом, їй відповіли, що це вихідний день і щоб вона перетелефонувала в Печерський районний суд м. Києва та дізналась чи матеріали не передали туди. Вона зателефонувала в канцелярію суду, де їй хтось відповів чоловічим голосом. Вона сказала, що вона телефонує з приводу справ автомайдану, на що їй відповіли: а, так, зрозуміло, з чого вона зробила висновок, що про такі справи відомо.
		14.01.2014, після того як вона отримала повістку про виклик до приміщення Печерського ДАІ, вона туди прийшла до інспектора ОСОБА_64 та написала йому великі пояснення з приводу того, що не згодна зі складеним протоколом. На його вимогу підписати протокол вона відмовилась адже була не згодна, після цього ОСОБА_65 сказав їй, що в такому випадку він мусить покликати понятих, які засвідчать її відмову від підписання протоколу. Після цього він пішов за понятими, вона пішла за ним та побачила, що ОСОБА_65 пішов до своїх співробітників, вона сприйняла це як тиск, та вирішила підписати протокол так як вважала, що працівники Печерського РУГУ МВС України в м. Києві є заангажованими людьми.
		Потім її справа потрапила до суду. Якого числа отримала судову повістку, вона вже не пригадує.
		Станом на той момент вона думала, що в суді все завершиться, суд встановить істину у справі та дослідить всі докази.
		17.01.2014 вона з адвокатом звернулася з позовом до Печерського районного суду м. Києва про визнання дій інспектора ДАІ, який складав протокол, незаконними, однак рішенням суду в задоволенні її позову було відмовлено.
		27.01.2014 відбулось судове засідання під головуванням судді ОСОБА_8 . Вона разом з адвокатом заявили клопотання про виклик як свідка ОСОБА_64 , яким складено протокол відносно неї. Вказане клопотання було задоволено. Та в судовому засіданні оголошено перерву на годину. Через годину їй стало відомо, що свідок ОСОБА_65 не з`явився, але на адресу суду направив письмові пояснення. Її це здивувало та обурило, оскільки свідок ОСОБА_65 працює досить далеко від приміщення Печерського районного суду, а тому в неї були сумніви, що він міг написати пояснення та направити їх в суд протягом години. 
		Також нею та адвокатом було заявлено клопотання про виклик свідка ОСОБА_66 , яке також було задоволено та про оголошення перерви в судовому засіданні. Перерву в судовому засіданні оголосили, однак на 28.01.2014, хоча вона та її адвокат стверджували, що не можуть прибути на вказану дату до суду. 
		28.01.2014 вона особисто занесла до Печерського районного суду м. Києва клопотання по відкладення судового розгляду та була впевнена, що судове засідання за її відсутності не відбудеться. Більше ніякої інформації вона від суду не отримувала, а 31.01.2014 на її адресу надійшла постанова. Якою її позбавили права керування на 6 місяців. При цьому вона зауважила, що в постанові зазначено, що обтяжуючих обставин не встановлено, однак суддя ОСОБА_8 обрала найсуворіший вид стягнення. Також в постанові було зазначено, що вона начебто рухалась 29.12.2013 в напрямку м. Полтава, що не могло бути і таких даних в її письмових поясненнях не було.
		Постанова була ухвалена в її відсутність, від неї не відбиралися жодні пояснення, не досліджувалися жодні докази. Рішення її дуже обурило та вона втратила довіру до суду. Вона подала апеляцію та Апеляційним судом м. Києва постанова була скасована. Вважає, що на той час була авторитарна влада, якій багато хто намагався догодити. Припускає, що багато рішень суду постановлених в той час були нечесними.
		   Посвідчення водія в неї не вилучалось ні під час складання протоколу, ні після ухвалення суддею ОСОБА_8 постанови відносно неї.
		Згодом в інтернеті гуляли списки учасників автомайдану, яких потім не пускали до Російської Федерації.
		В 2017 році її зняли з поїзда, який рухався в напрямку республіки Білорусь, працівниками митниці підстави не зазначались, однак вона вважає це як наслідок її участі в автомайдані.
		З заявою про вчинення злочину суддею ОСОБА_8 вона не зверталась. Чи давала письмову згоду на допит її як потерпілої, не пригадує, однак вважає себе потерпілою.
		Після завершення розгляду справи відносно неї, на лікуванні в будь-яких медичних закладах із захворюваннями, які б були пов`язані з ухваленням відносно неї згадуваної постанови не перебувала.
		   Будь-яких відомостей, які б підтверджували звернення суддею ОСОБА_8 до органів суддівського самоврядування, будь-яких представників діючої на той час чинної влади з приводу кар`єрного росту останньої, в неї немає.
		Допитаний всудовому засіданнісвідок ОСОБА_34  показав, що йому на відпрацювання надійшов рапорт іншого співробітника ДАІ про вчинення адміністративного правопорушення водієм автомобіля, а саме невиконання вимог про зупинку транспортного засобу працівником ДАІ. При цьому почерк того працівника ДАІ  ОСОБА_23 йому не відомий. Рапорт ним був отриманий в звичайному порядку без будь-яких особливостей.
		Зважаючи на отримання на відпрацювання такого рапорту, він намагався встановити дані водія цього автомобіля та, відповідно, скласти адміністративний протокол.
		Ним, у відповідності до Закону України «Про міліцію», який на той час був дійсний, був здійснений виїзд за місцем реєстрації автомобіля та за тією адресою йому не відчинили двері, хто це був, не пригадує, однак він залишив свій номер телефону особі, що знаходилась в квартирі для того, щоб мати можливість встановити всі обставини можливого вчинення адміністративного правопорушення.
		Згодом, йому зателефонувала ОСОБА_14 і, поспілкувавшись з нею, він направив повістку їй до Печерського РУГУ для оформлення адміністративного матеріалу. Через деякий час вона прийшла в приміщення Печерського РУГУ, де він встановив її особу, роз`яснив їй права, встановив, що вона керує автомобілем, який був зазначений в рапорті і склав відповідний протокол, копію якого вручив їй. А потім матеріали були направлені до суду. Які ОСОБА_14 надавала пояснення під час складання протоколу вже не пам`ятає у зв`язку зі спливом часу. 
		Згодом його було викликано до Печерського районного суду м. Києва, однак він не мав можливості з`явитись в судове засідання, тому написав пояснення і передав їх до суду.
		   Більше його нікуди не викликали. В який спосіб його викликали до Печерського районного суду м. Києва, не пам`ятає. Оскільки він часто викликався в судові засідання, то міг бути викликаним як по телефону, так і через своє керівництво, а також шляхом отримання канцелярією РУГУ судової повістки про виклик. Як його викликали в судове засідання у справі відносно ОСОБА_14 не пам`ятає.
		Будь яких нарад керівництва, на яких би надавались вказівки з приводу необхідності складання протоколів відносно учасників акцій протесту, не було. Також не було таких вказівок взагалі ні від кого.
		Про «автомайдан» він дізнався тільки на допитах в органах прокуратури під час досудового розслідування. Оскільки в грудні 2013 року «автомайдану» не було.
		Під час проведення досудового розслідування слідчим в протоколі допиту часто змінювались його показання та слідчий зазначав не те, що він говорив. 
		Вважає складення ним протоколу про адміністративне правопорушення, передбаченого ст. 122-2 КУпАП відносно ОСОБА_14 законним та таку підставу для його складання як рапорт вважає достатньою.
		Дослідженими в судовому засіданні матеріалами справи про адміністративне правопорушення № 757/1654/14-п (т.8, а.м.174) встановлено наступне.
		Так, 21.01.2014 на адресу Печерського районного суду м. Києва за вх. № 4165 з Відділу ДАІ Печерського РУГУ МВС України в м. Києві надійшов протокол серії АА2 № 939917, складений 14.01.2014 відносно ОСОБА_14 за ст. 122-2 КУпАП. Згідно з даними, які містяться на відтиску штампа 14.01.2014 здійснено авторозподіл вказаної справи, яким визначено головуючу у справі суддю ОСОБА_8 .
		Як вбачається зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення АА2 № 939917, його складено в присутності ОСОБА_14 , про що остання також зазначила під час її допиту в судовому засіданні.
		21.01.2014 секретарем судового засідання за номером телефону, зазначеному в протоколі про адміністративне правопорушення, ОСОБА_14 повідомлено про час, дату та місце проведення судового засідання з розгляду протоколу, яке призначене на 23.01.2014, про що складено відповідну телефонограму та направлено судову повістку за адресою, зазначеною в протоколі про адміністративне правопорушення.
		Згідно даних протоколу судового засідання від 23.01.2014, яким здійснювалась фіксація судового засідання у справі № 757/1654/14-п, в судове засідання з`явилась захисник ОСОБА_14  адвокат ОСОБА_67 та ОСОБА_14 , однак як наслідок відсутності даних про повідомлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за 3 доби до початку судового розгляду, як це передбачено ст. 277-2 КУпАП, з метою недопущення порушення прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, в судовому засіданні оголошено перерву до 27.01.2014, про що як ОСОБА_14 , та і її захисника повідомлено під особисту розписку.
		Відповідно до даних протоколу судового засідання від 27.01.2014 після проведення всіх підготовчих дій, роз`яснень прав, оголошення складу суду, вирішення клопотань, головуючим у справі суддею оголошено перерву для виклику в судове засідання свідків ОСОБА_35 та ОСОБА_68 .
		27.01.2014 на адресу суду надійшли письмові пояснення свідка ОСОБА_35 , які оголошені в судовому засіданні та в судовому засіданні оголошено перерву до 28.01.2014 до 09-00 год. для забезпечення прибуття в судове засідання свідка ОСОБА_69 , про що повідомлено як особу, яка притягалась до адміністративної відповідальності ОСОБА_14 , та її захисника  адвоката ОСОБА_70 , що підтверджується їх особистими розписками.
		Згідно з даними протоколу судового засідання у справі № 757/1654/14-п від 28.01.2014, в судове засідання ні ОСОБА_14 , ні її захисник  адвокат ОСОБА_71 , ні свідок ОСОБА_72 не з`явились. Суддею ОСОБА_8 , з урахуванням положень ст.ст. 268, 279 КУпАП визнано можливим проведення судового засідання за відсутності вказаних осіб, про що до протоколу судового засідання занесено відповідну постанову.
		За результатами розгляду справи № 757/1654/14-п суддею ОСОБА_8 ухвалено постанову, яку сторона обвинувачення вважає завідомо неправосудною, якою ОСОБА_14 визнано винною у вчиненні адміністративно правопорушення, передбаченого ст. 122-2 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у виді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 6 місяців. Означеною постановою суду встановлено, що ОСОБА_14 29.12.2013, приблизно о 17 год. 40хв., керуючи автомобілем «Форд КА», д.н.з. НОМЕР_4 по вул. Залізничне шосе - Наддніпрянське шосе, не виконала вимогу працівника ДАІ про зупинку транспортного засобу, яку було подано за допомогою жезла та свистка та продовжила рух в напрямку Столичного шосе, чим порушила п. 2.4ПДРУкраїни. Копія зазначеної постанови суду направлена 28.01.2014 на адресу ОСОБА_14 та особисто нею отримана 31.01.2014, що підтверджується зворотнім поштовим повідомленням. 
		Оцінюючи форму та зміст даної постанови, суд приходить до висновку, що постанова у справі № 757/1654/14-п, всупереч твердження сторони обвинувачення, яке викладене в обвинувальному акті, відповідає вимогам ст.ст.283та284 КУпАП(в редакції, що діяла на момент правозастосування) щодо змісту, форми та виду постанови по справі про адміністративне правопорушення, є належно мотивованою. Зміст постанови є зрозумілим без звернення до матеріалів справи та законодавства, в ній визначені підстави та обставини, на яких вона ґрунтується, ясно, чітко, у логічному зв`язку зазначено, чому і як саме ці обставини та підстави дозволили суду зробити відповідні висновки та ухвалити рішення, суд навів всі докази та проаналізував пояснення ОСОБА_14 і дав їм власну оцінку, встановивши певну подію та факти, керуючись внутрішнім переконанням. Вказане судове рішення відповідає позитивному змісту застосованого суддею матеріального закону, а саме диспозиції та санкціїст. 122-2 КУпАП(в редакції, що діяла на момент правозастосування), якою було встановлено відповідальність за невиконання водіями вимог працівника міліції про зупинку транспортного засобу.
		Однак, постановою Апеляційного суду міста Києва від 18.03.2014 постанову суду першої інстанції від 28.01.2014 у справі № 757/1654/14-п скасовано та провадження у справі закрито за відсутністю події адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-2 КУпАП за обставин, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення.
		Скасовуючи постанову суду першої інстанції, Апеляційний суд міста Києва погодився з доводами апеляційної скарги ОСОБА_14 та її захисника ОСОБА_33 , а також мотивував своє рішення показаннями свідка ОСОБА_69 , які раніше не оцінювались судом першої інстанції, про що вказав у своїй постанові.
		Аналізуючи показання потерпілої ОСОБА_14 , свідка ОСОБА_35 , надані в судовому засіданні у їх взаємозв`язку між собою, матеріалами справи № 757/1654/14-п про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_14 та показаннями обвинуваченої ОСОБА_8 , суд приходить до наступного висновку. 
		Так, показаннями потерпілої ОСОБА_14 та матеріалами справи підтверджується версія обвинуваченої з приводу розгляду нею справи про адміністративне правопорушення № 757/1654/14-п, відсутності будь-яких відомостей в обвинуваченої, на час розгляду справи № 757/1654/14-п, щодо участі ОСОБА_14 в мирних акціях протесту, в тому числі й автопробігу «автомайдан». Наявною відміткою в лівому верхньому кутку клопотання ОСОБА_14 від 27.01.2014 про відкладення судового засідання підтверджуються доводи обвинуваченої з приводу отримання нею вказаного клопотання тільки о 10-00 год. 28.01.2014, тобто після проведення судового засідання, що в свою чергу позбавило її можливості вирішити зазначене клопотання. Окрім цього показання свідка ОСОБА_35 , хоч і не містять даних з приводу вчинення чи невчинення обвинуваченої інкримінованого їй діяння, однак дають підстави суду дійти висновку, що на час розгляду справи № 757/1654/14-п у судді ОСОБА_8 не було та не могло бути відомостей з приводу внесення до протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_14 даних, які не відповідали фактичним обставинам справи.
		Допитані всудовому засіданнісвідки ОСОБА_23 та ОСОБА_73  кожен окремо показали, що в грудні 2013 року працювали інспекторами ДАІ Печерського району. 29.12.2013 року вони перебували на чергуванні біля станції метро «Видубичі» в м. Києві на перехресті Столичного шосе та Залізничного шосе з 07-00 год. і до вечора того ж дня. Від старшого чергового їм надійшло повідомлення, що до них рухається велика колона автомобілів, які перешкоджають нормальному руху інших транспортних засобів, а тому такі автомобілі слід зупиняти. І дійсно через деякий час повз них проїхала колона автомобілів, десь у кількості 200 автомобілів, рух якої був не в бік села Нові Петрівці. ОСОБА_23 намагався здійснити зупинку автомобілів «Шкода фабія» та «Пежо», однак водії згадуваних автомобілів не зупинились. Тому ОСОБА_73 записав номера зазначених автомобілів та ОСОБА_23 склав відповідні рапорти про невиконання зупинки на вимогу інспектора ДАІ. Причини для зупинки були. Водії, які рухались в колоні порушували правила дорожнього руху, вони зайняли 4 полоси дороги. Згідно правил дорожнього руху в колоні без погодження ДАІ можуть рухатись не більше 5 автомобілів. Такого погодження не було та вони порушували ПДР України. Оскільки вказівки від старшого чергового по місту переслідувати ці автомобілі не було, ОСОБА_23 склав рапорти та передав відповідну інформацію наступним патрулям, а згодом рапорти передав до відділу «адмінпрактики».
		Щодо переслідування, то не завжди патрулем ДАІ здійснюється переслідування автомобіля, який не здійснив зупинку транспортного засобу на вимогу працівника ДАІ. Будь яких інших рапортів щодо невиконання вимог про зупинку ні ОСОБА_23 , ні ОСОБА_73 того дня не складали та інші автомобілі, що рухались в колоні вони не зупиняли.
		Згодом, з засобів масової інформації ОСОБА_23 стало відомо, що від його імені складалась велика кількість рапортів про невиконання водіями вимог про зупинку. Однак його ніхто не просив підписати такі рапорти та він їх не підписував. Хто від імені ОСОБА_23 склав рапорти та скільки їх було, їм не відомо. Від керівництва також жодних вказівок щодо необхідності складання рапортів щодо учасників акцій протесту вони не отримували та жодних дій керівництва, які б можливо було розцінити як вказівку, не було. Станом на грудень 2013 року поняття «автомайдан» не було, не було й такого руху. Такий рух з`явився тільки в березні 2014 року. 29.12.2013 ніхто їм не повідомляв про якісь масові заворушення чи то акції протесту. Причини руху автомобілів в колоні, їм не відомі, однак вважають це акцією протесту. Показали, що в ДАІ часто проводились інструктажі з приводу дій працівників ДАІ в тій чи інші ситуації. Однак окремих зборів, на яких би надавалися вказівки щодо складання рапортів та протоколів відносно учасників будь-яких акцій протесту, не було. 
		Свідок ОСОБА_23 , оглянувши рапорт складений відносно ОСОБА_14 та підписаний від його імені зазначив, що ніколи такого рапорту не складав та підпис, що там міститься не його. Зазначив, що не пригадує чи викликали його в суд, а якщо викликали, то яким способом теж не пригадує. Зазначив, що з приводу складання рапортів не спілкувався ні з ким, в тому числі і з ОСОБА_74 , ОСОБА_24 чи ОСОБА_75 .
		Свідок ОСОБА_73 показав, що викликався в судове засідання в Печерський районний суд м. Києва, однак результати проведення такого засідання йому не відомі.
		Показання свідків ОСОБА_23 та ОСОБА_76 суд визнає допустимими доказами у справі, однак такі не містять жодних відомостей з приводу ухвалення суддею ОСОБА_8 постанов, які стороною обвинувачення вказані в обвинувальному акті як неправосудні.
		Допитана всудовому засіданнісвідок ОСОБА_77  показала, що з 2006 року працює керівником апарату Печерського районного суду м. Києва. В коло її функціональних обов`язків, в тому числі, входить контроль за додержанням Положення про авторозподіл, Інструкції з діловодства в загальному місцевому суді.
		Порядок реєстрації в суді справ про адміністративні правопорушення станом на 2014 рік був наступним: матеріали, які надійшли до суду реєструвались в загальній канцелярії, потім матеріали передавались до адміністративної канцелярії, де реєструвалась картка на особу, а потім передавались відповідальним особам для здійснення авторозподілу і вже під розпис судді. Суддя, отримавши матеріали справи може в базі документообігу суду побачити прізвище особи, яка зареєструвала матеріали та, яка здійснила авторозподіл. Відомості з приводу відсутності на роботі певного судді до бази документообігу суду вносить кадрова служба і вже з наявністю внесених таких даних працівник апарату, відповідальний за авторозподіл, його здійснює. Вручну здійснити внесення будь-яких даних, з метою втручання в авторозподіл, технічно не можливо. Ні голова суду, ні вона, як керівник апарату суду, виходячи з посадових обов`язків, не може давати вказівки з приводу визначення шляхом авторозподілу конкретного судді для розгляду справи.
		   Станом на січень 2014 року в Печерському районному суді м. Києва був розподіл на колегії суддів з розгляду різних категорій справ, склад яких затверджувався рішенням Зборів суддів. Хто саме здійснював розгляд справ про адміністративні правопорушення окрім судді ОСОБА_8 , вона вже не пригадує.
		Відповідальними особами в суді за дотримання Положення про авторозподіл були керівник апарату суду та голова суду. Наказом голови суду визначались відповідальні особи за саме здійснення авторозподілу справ та на час січня 2014 року такими особами були ОСОБА_78 і ОСОБА_79 .
		Також до системи документообігу суду доступ мають всі працівники апарату суду в межах своїх функціональних обов`язків.
		Будь-які факти втручання в авторозподіл працівниками апарату їй не відомі. З нею особисто ніхто не спілкувався з приводу розгляду справ про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_17 , ОСОБА_15 , ОСОБА_14 та з такими матеріалами вона не знайома. Також їй не відомі середні строки розгляду суддями Печерського районного суду м. Києва в січні 2014 року справ про адміністративні правопорушення та не відомі строки розгляду справ за ст. 122-2 КУпАП, а також кількість справ, які надійшли в Печерський районний суд м. Києва в січні 2014 року за ст. 122-1 КУпАП.
		Їй відомі обставини вилучення органами прокуратури даних бази документообігу суду з метою проведення перевірки здійснення авторозподілу, однак про результати здійснення такої перевірки вона не знає.
		Щодо подій в січні 2014 року на Майдані Незалежності в місті Києві, їй як пересічному громадянину було відомо про такі події.
		ОСОБА_8 може охарактеризувати виключно позитивно. За час роботи останньої на посаді судді жодних скарг на порушення строків розгляду справ на адресу суду не надходило та до дисциплінарної відповідальності суддя ОСОБА_8 не притягалась.
		Допитаний в судовому засіданні свідок  ОСОБА_80 показав, що станом на січень 2014 року працював на посаді помічника судді Печерського районного суду м. Києва та працював із суддею ОСОБА_8 . В коло його обов`язків входило: підготовка справ до розгляду, підбір законодавчої бази для розгляду відповідної справи, контроль за роботою секретаря судового засідання. Ним здійснювалась перевірка анкетних даних учасників судового засідання, виклик яких необхідно здійснити в судове засідання, організація роботи секретаря судового засідання з метою забезпечення належного повідомлення учасників судового засідання. Іноді готувались проекти процесуальних документів.
		В січні 2014 року справи про адміністративні правопорушення розглядались суддею ОСОБА_8 , як і в залі судового засідання, при умові наявності вільного залу, так і могли бути розглянуті в кабінеті. Де саме були розглянуті справи відносно ОСОБА_17 , ОСОБА_15 , ОСОБА_14 та ОСОБА_16 , він не пригадує. Зазначені справи не відрізнялись нічим від інших справ, ніяким способом не ідентифікувались за якимись особливостями, ніяких позначок, які б вказували на причетність згадуваних осіб до будь-яких акцій протесту, не містили. Їх розгляд відбувався в загальному порядку. Чи читав він пояснення, які містились в матеріалах справ, не пригадує. В судове засідання учасники викликались як секретарем судового засідання так і ним, шляхом складання телефонограми за наявності в матеріалах справи дійсного робочого номеру телефону, направлення судових повісток за адресами, вказаними в протоколі про адміністративні правопорушення, направлення СМС повідомлень на номери мобільного телефону, а також шляхом направлення телеграм. 
		Всі учасники повідомлялись про час, дату та місце проведення судового засідання в строки, визначені КУпАП. Розгляд справ про адміністративні правопорушення суддею ОСОБА_8 в переважній більшості випадків відбувався в строки, визначені КУпАП, а саме в 15 денний строк з дня надходження справи до суду. Виключними випадками розгляду справ понад строки це могли бути випадки повернення протоколу про адміністративне правопорушення після дооформлення з органів ДАІ, а також у разі зловживання особою, яка притягалась до адміністративної відповідальності її правами на участь в судовому засіданні. Здебільшого всі справи про адміністративні правопорушення розглядались суддею ОСОБА_8 за участі особи, яка притягалась до адміністративної відповідальності. У разі ж розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягалась до адміністративної відповідальності, підстави такого розгляду завжди викладались у мотивувальній частині постанови.
		В судовому засіданні з розгляду справ про адміністративне правопорушення могла бути оголошена перерва для забезпечення явки свідка, який викликався або за відомим номером телефону, або шляхом направлення повістки на відому суду адресу. При цьому така перерва могла бути оголошена як на годину, півгодини, так і на декілька днів. Все залежало від можливості забезпечення явки свідка в судове засідання. Дата та час судових засідань визначалися з урахуванням поточного навантаження. Розгляд справ про адміністративні правопорушення міг фіксуватися виключно протоколом судового засідання. Фіксація таких справ технічними засобами не здійснювалась в жодній справі, розглянутій суддею ОСОБА_8 , оскільки КУпАП не передбачає здійснення такої фіксації за допомогою звукозаписувального пристрою.
		Рішення у справах приймалось виключно суддею ОСОБА_8 , яка не радилась з ним щодо їх прийняття. Здебільшого проекти рішень у справах про адміністративні правопорушення, де особа, яка притягалась до адміністративно відповідальності, писав він як помічник судді. Ким готувались проекти рішень у справах відносно ОСОБА_17 , ОСОБА_15 , ОСОБА_14 та ОСОБА_16 , вже не пригадує, але судячи з стилістики викладу може зробити висновок, що їх готувала суддя ОСОБА_8 .
		В січні 2014 року справи про адміністративні правопорушення розглядались суддями, які входили до колегії з розгляду кримінальних справ, однак точну кількість складу такої колегії теж вже не пригадує.
		Головою суду на січень 2014 року була ОСОБА_81 , якої немає на роботі з лютого 2014 року. Відповідальними особами за здійснення авторозподілу справ в січні 2014 року були помічники голови суду: ОСОБА_78 та ще одна дівчина, прізвища якої він не пам`ятає, оскільки остання на даний час не працює.
		В суді проводились наради як керівником апарату суду так і головою суду за участі суддів та працівників апарату суду, однак чи були такі в січні 2014 року, не пам`ятає. Разом з тим зазначив, що будь-яких нарад з приводу розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 122-2 КУпАП не було взагалі. 
		В яких відносинах перебували ОСОБА_8 , та помічник голови ОСОБА_78 йому не відомо. Про будь-які факти втручання в авторозподіл справ, йому не відомо. Дані, хто здійснив авторозподіл відображались або на відтиску штампа із зазначенням прізвища особи, яка здійснила авторозподіл або в протоколі авторозподілу. Хто здійснював авторозподіл справ відносно ОСОБА_17 , ОСОБА_15 , ОСОБА_14 та ОСОБА_16 він не пригадує. Коли ним отримувались справи з канцелярії, він перевіряв чи справа розподілена судді ОСОБА_8 . В який спосіб відбувався авторозподіл будь-яких справ він не перевіряв, оскільки це не входило до його повноважень. 
		На даний час авторозподіл судових справ здійснюють помічники голови суду та заступник керівника апарату суду. Його порядок затверджується рішенням зборів суддів, яким визначається категорії справ для розгляду відповідним судовим колегіям. Дані з приводу відсутності судді на роботі до бази документообігу суду вносяться відповідальними за це працівниками.
		ОСОБА_8 може охарактеризувати виключно позитивно, вважає її суддею за покликанням. 
		Будь-які дані з приводу можливого впливу на суддю ОСОБА_8 здійсненого шляхом підкупу, вмовляння, погроз, прохання, тощо за для прийняття якихось рішень у справах, йому не відомі. Також не відомі й обставини звернення суддею ОСОБА_8 до органів суддівського самоврядування, будь-яких представників діючої на той час чинної влади з приводу кар`єрного росту останньої.
		Показання свідків ОСОБА_77 та ОСОБА_82 отримані у відповідності до вимог КПК України та визнаються судом допустимими доказами у справі.
		Між тим означені показання не містять даних з приводу вчинення чи невчинення ОСОБА_8 діяння, інкримінованого їй стороною обвинувачення. Показання зазначених свідків містять характеризуючі дані щодо особи обвинуваченої, що є предметом доказування з огляду на положення п. 4 ч. 1 ст. 91 КПК України, а відтак суд приймає їх та враховує як виключно позитивні характеристики про особу обвинуваченої, надані свідками.
		Окрім описаних вище доказів, стороною обвинувачення надано наступні письмові докази:
		- витяги з кримінального провадження № 42015100000000131 від 05.02.2015 які сформовані 09.02.2015, 05.03.2015 згідно з якими відомості до ЄРДР внесені 05.02.2015 на підставі самостійного виявлення прокурором кримінального правопорушення за результатами перевірки в порядку нагляду. Як орган досудового розслідування зазначена Прокуратура м. Києва та прокуратура Вінницької області  відповідно; (т.5 а.м. 174, 175)
		- доручення від 20.11.2014 прокуратури м. Києва у кримінальному провадженні № 42014100020000046 від 24.02.2014 слідчим СВ прокуратури м. Києва на проведення досудового розслідування вказаного кримінального провадження; (т.5 а.м. 176)
		- копія доручення від 24.11.2014 прокуратури м. Києва у кримінальному провадженні № 42014100020000046 слідчим СВ прокуратури м. Києва на проведення досудового розслідування вказаного кримінального провадження; (т.5 а.м. 177)
		- копія постанови від 12.02.2015 за підписом Генерального прокурора ОСОБА_83 про доручення досудового розслідування групі слідчих та створення міжрегіональної групи слідчих з числа слідчих прокуратури Чернівецької області та прокуратури міста Києва в кримінальному провадженні № 42014100020000046 від 24.02.2014; (т.5 а.м. 178 -180) 
		   - копія постанови від 12.02.2015 за підписом Генерального прокурора України ОСОБА_84 про доручення досудового розслідування групі слідчих та створення міжрегіональної групи слідчих з числа слідчих прокуратури Чернівецької області та прокуратури міста Києва в кримінальному провадженні № 42014100020000046 від 24.02.2014; (т.5 а.м. 181 -183)
		   - копія постанови за підписом Генерального прокурора ОСОБА_84 від 12.02.2015 про внесення змін до групи прокурорів та створення міжрегіональної групи прокурорів з числа прокурорів прокуратури Чернівецької області та прокуратури міста Києва в кримінальному провадженні № 42014100020000046 від 24.02.2014; (т.5 а.м. 184 -185)
		   - копія постанови від 12.02.2015 за підписом Генерального прокурора ОСОБА_84 про внесення змін до групи прокурорів та створення міжрегіональної групи прокурорів в кримінальному провадженні № 42014100020000046 від 24.02.2014 з числа прокурорів прокуратури Чернівецької області та прокуратури міста Києва; (т.5 а.м. 186 -187)
		- постанова заступника Генерального прокурора України ОСОБА_85 від 06.08.2015 про доручення досудового розслідування групі слідчих та створення міжрегіональної групи слідчих з числа працівників прокуратури Вінницької області та прокуратури міста Києва в кримінальному провадженні № 42015020000000162 від 31.07.2015; (т. 5 а.м. 188  189)
		   - постанова від 05.12.2014 заступника прокурора міста Києва ОСОБА_86 про зміну прокурорів в кримінальному провадженні № 42014100020000046 від 24.02.2014;( т. 5 а.м. 190 -191)
		   - постанова заступника Генерального прокурора України ОСОБА_85 від 17.07.2015 про внесення змін до міжрегіональної групи прокурорів в кримінальному провадженні № 42015100000000131 від 05.02.2015; (т. 5 а.м. 193)
		   - постанова заступника Генерального прокурора України ОСОБА_85 від 06.08.2015 про призначення міжрегіональної групи прокурорів з числа прокурорів прокуратури Вінницької області та прокуратури міста Києва в кримінальному провадженні № 42015020000000162 від 31.07.2015; (т. 5 а.м. 194  196)
		   - постанова прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури Вінницької області ОСОБА_87 від 31.07.2015 про об`єднання кримінальних проваджень № 42015020000000162, № 42015020000000163, № 42015020000000164, № 42015020000000165 в кримінальне провадження № 42015020000000162; (т. 5а.м. 197  223)
		   - копія постанови прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури Вінницької області ОСОБА_87 від 22.05.2015 про об`єднання кримінальних проваджень № 42015100000000608, № 42015100000000609, № 42015100000000610, № 42015100000000611, № 42015100000000612, № 42015100000000613, № 42015100000000614 від 20.05.2014 та № 42015100000000131 від 05.02.2015(ч. 2 ст. 343, ст. 340, ч. 1 ст. 376-1, ч. 2 ст. 375 КК України) ; (т. 5 а.м. 224- 226)
		   - постанова Генерального прокурора України ОСОБА_84 від 12.02.2015 про визначення підслідності кримінального провадження № 42014100020000046 від 24.02.2014 прокуратурі Чернівецької області; (т. 5.а.м. 227-228)
		   - копія постанови Генерального прокурора України ОСОБА_84 від 12.02.2015 про внесення змін до групи прокурорів та створення міжрегіональної групи прокурорів з числа прокурорів прокуратури Чернівецької області та прокуратури міста Києва в кримінальному провадженні № 42014100020000046 від 24.02.2014; (т. 5 а.м. 229 -230) 
		   - копія постанови Генерального прокурора України ОСОБА_84 від 12.02.2015 про доручення досудового розслідування групі слідчих та створення міжрегіональної групи слідчих з числа слідчих прокуратури Чернівецької області та прокуратури міста Києва в кримінальному провадженні № 42014100020000046 від 24.02.2014; (т. 5 а.м. 231  233)
		- копія постанови Генерального прокурора України ОСОБА_84 від 12.02.2015 про визначення підслідності кримінального провадження № 42014100020000046 від 24.02.2014 за прокуратурою Чернівецької області; (т. 5 а.м. 234- 235) 
		- копія постанови Генерального прокурора України ОСОБА_84 від 12.02.2015 про внесення змін до групи прокурорів та створення міжрегіональної групи прокурорів з числа прокурорів прокуратури Чернівецької області та прокуратури міста Києва в кримінальному провадженні № 42014100020000046 від 24.02.2014 (Київ та Чернівецька область). (фактове провадження); (т. 5 а.м. 236  237)
		- копія постанови Генерального прокурора України ОСОБА_84 від 12.02.2015 про доручення досудового розслідування групі слідчих та створення міжрегіональної групи слідчих з числа слідчих прокуратури Чернівецької області та прокуратури міста Києва в кримінальному провадженні № 42014100020000046 від 24.02.2014; (т. 5 а.м. 238 240)
		   - копія постанови Генерального прокурора України ОСОБА_84 від 12.02.2015 про визначення підслідності кримінального провадження № 42014100020000046 від 24.02.2014 за прокуратурою Чернівецької області;(т. 5 а.м. 241 -242)
		   - постанова Генерального прокурора України ОСОБА_84 від 20.05.2015 про визначення підслідності кримінального провадження № 42014100020000046 від 24.02.2014 за прокуратурою Вінницької області; (т. 5 а.м. 243 -244)
		   - постанова прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях прокуратури м. Києва ОСОБА_10 від 20.05.2015 про визначення підслідності кримінального провадження № 42015100000000613 від 20.05.2015 СВ прокуратури Вінницької області; (т. 5 а.м. 245-246)
		   - постанова прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях прокуратури м. Києва ОСОБА_10 від 20.05.2015 про визначення підслідності кримінального провадження № 42015100000000612 від 20.05.2015 СВ прокуратури Вінницької області; (т. 5 а.м. 247-248)
		   - постанова прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях прокуратури м. Києва ОСОБА_10 від 20.05.2015 про визначення підслідності кримінального провадження № 42015100000000611 від 20.05.2015 СВ прокуратури Вінницької області; (т. 5 а.м. 249-250 ) 
		   - постанова прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури Вінницької області ОСОБА_87 від 31.07.2015 про виділення з матеріалів кримінального провадження № 42015100000000131 від 05.02.2015 матеріалів досудових розслідувань щодо підозрюваної ОСОБА_8 за № 42015020000000162, № 42015020000000163, № 42015020000000164, № 42015020000000165, у вчиненні нею кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 375 КК України; (т. 6 а.м. 1-30)
		- копія повідомлення про підозру від 22.12.2014 за підписом першого заступника Генерального прокурора України ОСОБА_88 . ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 375 КК України; (т. 6 а.м. 31-39)
		- копія (незавірена) рішення ВККСУ від 29.01.2015, яким відмовлено у відсторонення судді ОСОБА_8 від посади у зв`язку з неврученням повідомлення про підозру; (т. 6 а.м. 40-43)
		   - копія рішення ВККСУ від 10.03.2015 про відсторонення ОСОБА_8 від посади судді; (т. 6 а.м. 44-45)
		    - копія повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри ОСОБА_8 за підписом Генерального прокурора ОСОБА_89 від 02.02.2015 за ч. 2 ст. 375 КК України (Атлантова),не отримана; (т. 6 а.м. 46-54)
		- конверт, направлений 03.02.2015на адресу АДРЕСА_1 з поштовою відміткою «за закінченням терміну зберігання»; ( т. 6 а.м. 55)
		- копія постанови ВРУ від 04.03.2015 про надання згоди на затримання та арешт (взяття під варту) судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_8 ; (т. 6 а.м. 56)
		   - заперечення адвоката ОСОБА_19 на клопотання про продовження строку досудового розслідування; (т. 6. а.м. 57, 58-59, 60,61)
		   - копія рапорту за підписом ОСОБА_23 щодо невиконання вимог працівника ДАІ про зупинку водієм автомобіля «Хюндай Тюксон»; (т. 6 а.м. 62) 
		   - копія рапорту за підписом ОСОБА_23 щодо невиконання вимог працівника ДАІ про зупинку водієм автомобіля «Шкода фабія»; (т. 6 а.м. 63)
		- копія рапорту за підписом ОСОБА_23 щодо невиконання вимог працівника ДАІ про зупинку водієм автомобіля «КіаПіканто»; (т. 6 а.м. 64)
		   - копія рапорту за підписом ОСОБА_23 щодо невиконання вимог працівника ДАІ про зупинку водієм автомобіля «Кіа»; (т.6. а.м 65).
		- копія рапорту за підписом ОСОБА_23 відносно нездійснення зупинки на вимогу працівника ДАІ водієм автомобіля «Субару»; (т. 6 а.м.66)
		- копія рапорту за підписом ОСОБА_90 складеного відносно нездійснення зупинки на вимогу працівника ДАІ водієм автомобіля «ЗАЗ»; (т. 6 а.м. 67) 
		   - копія рапорту складеного відносно нездійснення зупинки на вимогу працівника ДАІ водієм автомобіля «Деу»; (т. 6 а.м. 68)
		-копії рапортів за підписом ОСОБА_91 ; (т. 6 а.м. 69-72)
		   - копії рапортів за підписами ОСОБА_92 ; (т. 7 а.м. 73-76)
		-копія, висновку експертного почеркознавчого дослідження від 19.02.2014 Українського центру судових експертиз зробленого за заявою гр. ОСОБА_93 з приводу підписів на рапортах Таранухи; (т. 6 а.м. 77-86)
		   - копія постанови Апеляційного суду м. Києва від 19.05.2014, якою постанову суду у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_17 скасовано; (т. 6 а.м. 87-89)
		   - апеляційна скарга прокуратури Вінницької області на ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 11.02.2015, якою до ОСОБА_8 застосовано запобіжний захід у виді особистого зобов`язання; (т. 6 а.м. 90-93)
		   - апеляційна скарга ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 11.02.2015, якою до ОСОБА_8 застосовано запобіжний захід у виді особистого зобов`язання; (т. 6 а.м. 94-107)
		- постанова заступника прокурора Вінницької області ОСОБА_94 від 18.03.2015 про продовження строку досудового розслідування кримінального провадження № 42015100000000131 від 05.02.2015 до 4-х місяців до 20.05.2015; (т. 6 а.м. 108-111)
		   - клопотання ст. слідчого в ОВС СВ прокуратури Вінницької області ОСОБА_95 про продовження строку досудового розслідування кримінального провадження № 42015100000000131 від 05.02.2015; (т. 6 а.м. 112-116)
		   - постанова заступника прокурора Вінницької області ОСОБА_94 від 05.05.2015 про продовження строку досудового розслідування кримінального провадження № 42015100000000131 від 05.02.2015 до 6-ти місяців до 21.07.2015; (т. 6 а.м. 117-121)
		- клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання відносно ОСОБА_96 ; (т. 6 а.м. 122-126)
		- копія постанови заступника прокурора Вінницької області ОСОБА_97 від 24.07.2015 про продовження строку досудового розслідування кримінального провадження № 42015100000000131 від 05.02.2015 до 5-ти місяців до 27.10.2015; ( т. 6 а.м. 127-139 ) 
		   -постанова заступника Генерального прокурора України ОСОБА_85 від 17.07.2015 про продовження строків досудового розслідування кримінального провадження № 42015100000000131 від 05.02.2015 до 9-ти місяців до 21.10.2015; (т.7 а.м. 140-141)
		   - постанова заступника Генерального прокурора України ОСОБА_85 від 13.10.2015 про продовження строків досудового розслідування кримінального провадження № 42015100000000131 від 05.02.2015 до 12-ти місяців до 21.01.2016; (т.7 а.м. 142-143) 
		   - постанова заступника Генерального прокурора України ОСОБА_85 від 13.10.2015 про продовження строків досудового розслідування кримінального провадження № 42015020000000162 від 31.07.2015 до 12-ти місяців до 21.01.2016; (т.7 а.м. 144-145)
		   - клопотання за підписом Генерального прокурора України ОСОБА_84 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою від 04.03.2015 відносно ОСОБА_8 ; (т. 6 а.м. 146-155)
		   - клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання відносно ОСОБА_8 ; (т. 6 а.м. 156-165)
		   - рапорт з приводу ненадання стороною захисту заперечень на клопотання щодо продовження строків досудового розслідування; (т. 6 а.м. 166)
		   - копія листа за підписами ОСОБА_8 та ОСОБА_96 до Ради суддів України; (т. 6 а.м. 167-171)
		   - роздруківка з новин «Юридична практика»; (т. 6 а.м. 172)
		- довідка видана ОСОБА_15 з приводу внесення відомостей до ЄРДР на підставі її заяви щодо підпалу її автомобіля; (т. 6 а.м. 173)
		   - супровідний лист щодо направлення на адресу ВККСУ проекту клопотання про відсторонення судді ОСОБА_8 від посади; (т. 6 а.м. 174)
		   - копія постанови ВАСУ від 17.06.2015 про скасування рішення ВККСУ від 10.03.2015 про відсторонення судді ОСОБА_8 від посади, якою визнано протиправними дії ВККСУ та рішення про відсторонення ОСОБА_8 від посади судді скасовано; (т. 6 а.м. 175-178).
		   - копії ухвал слідчого судді Шевченківського районного суду м. Чернівці від 17.02.2015 у справах № 727/1186/15-к, якими відмовлено в задоволенні клопотання про проведення обушків в приміщенні Печерського районного суду м. Києва в кримінальному провадженні № 42015100000000131 від 05.02.2015; (т. 6 а.м. 179-186)
		   - положення про автоматизований документообіг суду, затверджений рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 за N 30; (т. 6 а.м. 187-201) 
		   - рапорт слідчого прокуратури міста Києва ОСОБА_98 про неможливість вручення документів; (т. 6 а.м. 202-203)
		   - акт від 21.01.2015 про неможливість вручення процесуальних документів(т. 6 а.м. 204-205)
		   - рапорти слідчих прокуратури міста Києва Кочарміна та Іванцова від 27.01.2015 та 03.02.2015 з приводу неможливості вручення ОСОБА_99 процесуальних документів; (т. 6 а.м. 206-208)
		   - повістка про виклик ОСОБА_8 до Вінницького міського суду Вінницької області на 06.03.2015; (т. 6 а.м. 209)
		    - копія наказу голови Печерського районного суду м. Києва від 12.06.2015 за № 302-з/2015 про відрядження ОСОБА_8 ; (т. 6 а.м. 210)
		- копія ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 10.11.2014 у справі № 752/18016/14-к про надання тимчасового доступу до речей та документів, оригіналів протоколів у справах про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_16 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_17 та інших осіб; (т. 6 а.м. 211-231)
		   - повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри від 02.02.2015 ОСОБА_8 в кримінальному провадженні № 42014100020000046; (т. 7 а.м. 1-8)
		   - подання голові ВСУ про надання дозволу на затримання, арешт та тримання під вартою судді ОСОБА_8 ; (т. 7 а.м. 9-18)
		   - копія постанови ВРУ про надання згоди на затримання та арешт (тримання під вартою) судді Царевич від 04.03.2015; (т. 7 а.м. 19)
		   - постанова Генерального прокурора України ОСОБА_84 від 04.03.2015 про зміну прокурорів в кримінальному провадженні № 42015100000000131 від 05.02.2015, якою включено до складу ОСОБА_84 ; (т. 7 а.м. 20)
		   - постанова Генерального прокурора України від 12.02.2015 про визначення підслідності кримінального провадження № 42015100000000131 від 05.02.2015 за прокуратурою Чернівецької області; (т. 7 а.м. 21-22)
		- постанова Генерального прокурора України ОСОБА_84 від 19.02.2015 про визначення підслідності кримінального провадження № 42015100000000131 від 05.02.2015 за прокуратурою Вінницької області; (т. 7 а.м. 23-24)
		   - постанова Генерального прокурора України ОСОБА_84 від 19.02.2015 про внесення змін до групи прокурорів та створення міжрегіональної групи прокурорів з числа прокурорів прокуратури міста Києва та прокуратури Вінницької області в кримінальному провадженні № 42015100000000131 від 05.02.2015; (т. 7 а.м. 25-26)
		   - постанова Генерального прокурора України ОСОБА_84 від 19.02.2015 про доручення досудового розслідування кримінального провадження № 42015100000000131 від 05.02.2015 групі слідчих та створення міжрегіональної групи слідчих з числа слідчих прокуратури міста Києва та прокуратури Вінницької області; (т. 7 а.м. 30-32)
		   - постанова слідчого в ОВС СВ прокуратури м. Києва ОСОБА_100 від 29.12.2014 про визнання та приєднання до кримінального провадження речових доказів: рапорту ОСОБА_23 та протоколу складеного ОСОБА_24 відносно ОСОБА_16 (При цьому у постанові вказано не рапорт без підпису, а рапорт, складений ОСОБА_63 ) в кримінальному провадженні №42014100020000046; (т. 7 а.м. 33-36)
		- протокол огляду, складений слідчим в ОВС СВ прокуратури м. Києва ОСОБА_101 від 29.12.2014, відповідно до якого ОСОБА_101 проведено огляд рапортів та протоколів складених відносно ОСОБА_16 та гр. Черкасенка в кримінальному провадженні №42014100020000046; (т. 7 а.м. 37-39) 
		   - копія витягу з ЄРДР в кримінальному провадженні №42014100020000046, згідно якого підставою для внесення відомостей до ЄРДР є самостійне виявлення слідчим/прокурором ознак злочину (зазначається самостійне виявлення); (т. 7 а.м. 40-44)
		- копія ухвали слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 19.02.2015 про надання дозволу на проведення обшуку в кримінальному провадженні № № 42015100000000131 від 05.02.2015 в приміщенні Печерського районного суду м. Києва; (т. 7 а.м. 45-49)
		- протокол обшуку від 26.02.2015, з якого вбачається, що ухвалу оголошено в.о. голови Печерського районного суду м. Києва, після чого останній добровільно погодився видати зазначені в ухвалі речі. Між тим обшук все ж таки було проведено. При цьому, в понятих не було при собі наявних документів, які посвідчують їх особи, слідчий відмовлявся пересвідчитись у відповідності анкетних даних. Адвокату не надано весь протокол обшуку на ознайомлення. Також під час проведення обшуку окрім осіб, яким такий дозвіл надано ухвалою слідчого судді, були присутні о\у в ОВС УВБ в м. Києві ДВБ МВС України; (т. 7 а.м. 50-74).
		   - постанова старшого слідчого СВ прокуратури м. Києва ОСОБА_102 від 24.04.2015 про визнання речовими доказами речей, вилучених в ході проведення обушку; (т. 7 а.м 75-76)
		   - постанова старшого слідчого СВ прокуратури м. Києва ОСОБА_102 від 07.03.2015 про визнання речовими доказами речей, вилучених в ході проведення обушку; (т. 7 а.м. 77-78)
		   - постанова Генерального прокурора України ОСОБА_84 від 04.03.2015 про зміну прокурорів в кримінальному провадженні № 42015100000000131 від 05.02.2015, якою включено до складу ОСОБА_84 ; ( т. 7 а.м. 79)
		   - копія ухвали слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 22.04.2015 про надання тимчасового доступу до з`єднань за номерами телефонів, належних ОСОБА_103 , ОСОБА_104 , ОСОБА_105 , ОСОБА_106 , ОСОБА_23 , ОСОБА_107 , ОСОБА_108 , ОСОБА_109 ; (т. 7 а.м. 80)
		- протокол тимчасового доступу від 13.05.2015 згідно якого, вилучені зазначені в ухвалі Вінницького міського суду Вінницької області документи та інформація; (т. 7 а.м. 82-86)
		   - протокол огляду від 17.04.2015 - 20.04.2015, згідно з яким проведено огляд Бази даних комп`ютерної програми Д -3 документообігу Печерського районного суду м. Києва з додатками; (т. 7 а.м. 87-119, 119-124)
		    - копія наказу голови Печерського районного суду м. Києва про призначення відповідальних осіб за авторозподіл в Печерському районному суді м. Києва (т. 7 а.м. 124-125)
		   - висновок за результатами проведення експертиз комп`ютерної техніки та програмних ресурсів від 27.05.2015 за № 8889/1535 по базі документообігу автоматизованого розподілу Печерського районного суду м. Києва в кримінальному провадженні № 42015100000000131 від 05.02.2015; (т. 7 а.м. 126-190)
		- висновок експерта від 09.04.2015 за № 90/ікт комп`ютерно-технічної експертизи; (т. 7 а.м. 191  198)
		   - висновок експерта від 17.04.2015 за № 92/ікт комп`ютерно-технічної експертизи; (т. 7 а.м. 199  206) 
		- висновок експерта від 02.04.2015 за № 89/ікт комп`ютерно-технічної експертизи; (т. 7 а.м. 207 -217) 
		- положення про автоматизовану систему документообігу суду, затверджене рішенням Ради суддів від 26.11.2010 за N 30; (т. 7 а.м. 218-232)
		- оригінал протоколу про адміністративне правопорушення, складений відносно ОСОБА_15 та його копія; (т. 7 а.м. 233, 234)
		   - оригінал рапорту за підписом Самотеса з приводу неможливості вручення протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_15 ; (т. 7 а.м. 235)
		- копія протоколу про адміністративне правопорушення, складеного відносно ОСОБА_16 ; (т. 7 а.м. 237)
		    - копія ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 11.03.2015 про застосування відносно ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання; (т. 7 а.м. 238  241)
		   - копія витягу з протоколу зборів суддів Печерського районного суду м. Києва від 15.01.2013 про розгляд справ про адміністративні правопорушення суддями кримінальної колегії; (т. 7 а.м. 242)
		   - протокол огляду від 15.12.2014 в кримінальному провадженні № №42014100020000046 від 24.02.2014, відповідно до якого ОСОБА_110 29.12.2013 перебував з 17 год. 41 хв. по 20 год. 19 хв. в м. Київ, по вул. Будіндустрії в напрямку до ст. Видубичі; (т. 7 а.м. 243) 
		   - протокол огляду від 17.12.2014 в кримінальному провадженні № №42014100020000046 від 24.02.2014 телефонних з`єднань номера телефону ОСОБА_111 , з метою встановлення місця знаходження останнього станом на 29.12.2013; (т. 7 а.м. 244)
		   - протокол доступу до речей і документів від 30.12.2014 в Печерському районному суді м. Києва, відповідно до якого під час тимчасового доступу вилучено копію справи відносно ОСОБА_16 в кримінальному провадженні №42014100020000046 від 24.02.2014; (т. 7 а.м. 245-247)
		- постанова від 17.04.2015 у кримінальному провадженні № 42015100000000131 від 05.02.2015 про визнання копії матеріалів справи відносно ОСОБА_16 речовим доказом; (т. 7 а.м. 248)
		- постанова від 17.04.2015 у кримінальному провадженні № 42015100000000131 від 05.02.2015 про визнання копії матеріалів справи відносно ОСОБА_15 речовим доказом; (т. 7 а.м. 249)
		- постанова від 17.04.2015 у кримінальному провадженні № 42015100000000131 від 05.02.2015 про визнання копії матеріалів справи відносно ОСОБА_14 речовим доказом; (т. 7 а.м. 250)
		- постанова від 17.04.2015 у кримінальному провадженні № 42015100000000131 від 05.02.2015 про визнання копій матеріалів справи відносно ОСОБА_17 речовим доказом; (т. 7 а.м. 251)
		- постанова від 17.04.2015 у кримінальному провадженні № 42015100000000131 від 05.02.2015 про визнання копії матеріалів справи відносно ОСОБА_112 речовим доказом; (т. 7 а.м. 252)
		   - копія особової справи ОСОБА_8 ; (т. 8 а.м. 1-135)
		- протокол вручення ОСОБА_8 процесуальних документів від 21.01.2015 в кримінальному провадженні №42014100020000046; (т. 8 а.м. 136-140)
		   - протокол огляду диску з відеозаписом вручення ОСОБА_8 процесуальних документів від 26.01.2015 в кримінальному провадженні №42014100020000046; (т. 8 а.м. 141-147)
		Оцінюючи на предмет допустимості та належності наданих письмових доказів у справі, суд приходить до наступного висновку.
		Так, з витягів з кримінального провадження № 42015100000000131 від 05.02.2015, які сформовані 09.02.2015, 05.03.2015 вбачається, що відомості до ЄРДР внесені 05.02.2015, та дане кримінальне провадження за підозрою ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 375 КК України виділене 05.02.2015 з матеріалів кримінального провадження №42014100020000046 від 24.02.2014.
		Натомість, як надані стороною обвинувачення копія постанови від 12.02.2015 за підписом Генерального прокурора ОСОБА_84 про доручення досудового розслідування групі слідчих та створення міжрегіональної групи слідчих з числа слідчих прокуратури Чернівецької області та прокуратури міста Києва в кримінальному провадженні № 42014100020000046 від 24.02.2014 (т.5 а.м. 178-180), копія постанови від 12.02.2015 за підписом Генерального прокурора України ОСОБА_84 про доручення досудового розслідування групі слідчих та створення міжрегіональної групи слідчих з числа слідчих прокуратури Чернівецької області та прокуратури міста Києва в кримінальному провадженні № 42014100020000046 від 24.02.2014 (т.5 а.м. 181-183), копія постанови за підписом Генерального прокурора ОСОБА_84 від 12.02.2015 про внесення змін до групи прокурорів та створення міжрегіональної групи прокурорів з числа прокурорів прокуратури Чернівецької області та прокуратури міста Києва в кримінальному провадженні № 42014100020000046 від 24.02.2014 (т.5 а.м. 184-185), копія постанови від 12.02.2015 за підписом Генерального прокурора ОСОБА_84 про внесення змін до групи прокурорів та створення міжрегіональної групи прокурорів в кримінальному провадженні № 42014100020000046 від 24.02.2014 з числа прокурорів прокуратури Чернівецької області та прокуратури міста Києва (т.5 а.м. 186-187), постанова від 05.12.2014 заступника прокурора міста Києва ОСОБА_86 про зміну прокурорів в кримінальному провадженні № 42014100020000046 від 24.02.2014 (т. 5 а.м. 190 -191), постанова Генерального прокурора України ОСОБА_84 від 12.02.2015 про визначення підслідності кримінального провадження № 42014100020000046 від 24.02.2014 прокуратурі Чернівецької області (т. 5 а.м. 227-228), копія постанови Генерального прокурора України ОСОБА_84 від 12.02.2015 про внесення змін до групи прокурорів та створення міжрегіональної групи прокурорів з числа прокурорів прокуратури Чернівецької області та прокуратури міста Києва в кримінальному провадження № 42014100020000046 від 24.02.2014 (т. 5 а.м. 229-230), копія постанови Генерального прокурора України ОСОБА_84 від 12.02.2015 про доручення досудового розслідування групі слідчих та створення міжрегіональної групи слідчих з числа слідчих прокуратури Чернівецької області та прокуратури міста Києва в кримінальному провадження № 42014100020000046 від 24.02.2014 (т. 5 а.м. 231233), копія постанови Генерального прокурора України ОСОБА_84 від 12.02.2015 про визначення підслідності кримінального провадження № 42014100020000046 від 24.02.2014 за прокуратурою Чернівецької області (т. 5 а.м. 234-235), копія постанови Генерального прокурора України ОСОБА_84 від 12.02.2015 про внесення змін до групи прокурорів та створення міжрегіональної групи прокурорів з числа прокурорів прокуратури Чернівецької області та прокуратури міста Києва в кримінальному провадженні № 42014100020000046 від 24.02.2014 (т. 5 а.м. 236-237), копія постанови Генерального прокурора України ОСОБА_84 від 12.02.2015 про доручення досудового розслідування групі слідчих та створення міжрегіональної групи слідчих з числа слідчих прокуратури Чернівецької області та прокуратури міста Києва в кримінальному провадженні № 42014100020000046 від 24.02.2014 (т. 5 а.м. 238-240), копія постанови Генерального прокурора України ОСОБА_84 від 12.02.2015 про визначення підслідності кримінального провадження № 42014100020000046 від 24.02.2014 за прокуратурою Чернівецької області (т. 5 а.м. 241-242), постанова Генерального прокурора України ОСОБА_84 від 20.05.2015 про визначення підслідності кримінального провадження № 42014100020000046 від 24.02.2014 за прокуратурою Вінницької області (т. 5 а.м. 243-244), постанова заступника Генерального прокурора України ОСОБА_85 від 13.10.2015 про продовження строків досудового розслідування кримінального провадження № 42015100000000131 від 05.02.2015 до 12-ти місяців до 21.01.2016 (т.7 а.м. 142-143), датовані за часом пізніше після виділення в окреме провадження матеріалів досудового розслідування за підозрою ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 375 КК України, а відтак суд вважає їх неналежними доказами у справі та відкидає їх, не надаючи оцінки їх змісту.
		Що стосується наданих стороною обвинувачення постанови прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях прокуратури м. Києва ОСОБА_10 від 20.05.2015 про визначення підслідності кримінального провадження № 42015100000000613 від 20.05.2015 СВ прокуратури Вінницької області (т. 5 а.м. 245-246), постанови прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях прокуратури м. Києва ОСОБА_10 від 20.05.2015 про визначення підслідності кримінального провадження № 42015100000000613 від 20.05.2015 СВ прокуратури Вінницької області (т. 5 а.м. 247-248), постанови прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях прокуратури м. Києва ОСОБА_10 від 20.05.2015 про визначення підслідності (т. 5 а.м. 249-250) суд звертає увагу на наступне. Так, з резолютивної частини згадуваних постанов вбачається, що прокурор прокуратури міста Києва ОСОБА_10 доручив проведення досудового розслідування вказаних кримінальних проваджень слідчому відділу прокуратури Вінницької області. Так, відповідно до положень ч.5 ст. 36 КПК України Генеральний прокурор, керівник регіональної прокуратури, їх перші заступники та заступники своєю вмотивованою постановою мають право доручити здійснення досудового розслідування будь-якого кримінального правопорушення іншому органу досудового розслідування, у тому числі слідчому підрозділу вищого рівня в межах одного органу, у разі неефективного досудового розслідування.
		Між тим прокурор відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях прокуратури міста Києва ОСОБА_10 не входить до переліку посадових осіб органів прокуратури, яким законом надано право доручати проведення досудового розслідування кримінального провадження іншому органу.
		Відтак суд приходить до висновку, що зазначені постанови прийняті неуповноваженою на те особою, а відтак є незаконними та не можуть бути прийняті судом як допустимі докази. Однак навіть незважаючи на їх незаконність, суд проаналізувавши їх зміст приходить до висновку, що вони не містять даних на підтвердження висунутого ОСОБА_8 обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 375 КК України.
		Надані як докази стороною обвинувачення: копія доручення від 24.11.2014 прокуратури м. Києва у кримінальному провадженні № 42014100020000046 слідчим СВ прокуратури м. Києва на проведення досудового розслідування вказаного кримінального провадження (т.5 а.м. 177), копія рішення ВККСУ від 29.01.2015, яким відмовлено в задоволенні клопотання Генеральної прокуратури України про відсторонення судді ОСОБА_8 від посади у зв`язку з неврученням повідомлення про підозру (т. 6 а.м. 40-43), копія рішення ВККСУ від 10.03.2015 про задоволення клопотання Генеральної прокуратури України про відсторонення ОСОБА_8 від посади судді (т. 6 а.м. 44-45), копія постанови ВРУ від 04.03.2015 про надання згоди на затримання та арешт (взяття під варту) судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_8 (т. 6 а.м. 56), заперечення адвоката ОСОБА_19 на клопотання про продовження строку досудового розслідування (т. 6 а.м. 57, 58-59, 60,61), апеляційна скарга прокуратури Вінницької області на ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 11.02.2015, якою до ОСОБА_8 застосовано запобіжний захід у виді особистого зобов`язання (т. 6 а.м. 90-93), апеляційна скарга ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 11.02.2015, якою до ОСОБА_8 застосовано запобіжний захід у виді особистого зобов`язання (т. 6 а.м. 94-107), клопотання за підписом Генерального прокурора України ОСОБА_84 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою від 04.03.2015 відносно ОСОБА_8 (т. 6 а.м. 146-155), клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання відносно ОСОБА_8 (т. 6 а.м. 156-165), рапорт з приводу ненадання стороною захисту заперечень на клопотання щодо продовження строків досудового розслідування (т. 6 а.м. 166), супровідний лист щодо направлення на адресу ВККСУ проекту клопотання про відсторонення судді ОСОБА_8 від посади (т. 6 а.м. 174), копія постанови ВАСУ від 17.06.2015 про скасування рішення ВККСУ від 10.03.2015 про відсторонення судді ОСОБА_8 від посади, якою визнано протиправними дії ВККСУ та рішення про відсторонення ОСОБА_8 від посади судді скасовано (т. 6 а.м. 175-178), копії ухвал слідчого судді Шевченківського районного суду м. Чернівці від 17.02.2015 у справах № 727/1186/15-к, якими відмовлено в задоволенні клопотання про проведення обушків в приміщенні Печерського районного суду м. Києва в кримінальному провадженні № 42015100000000131 від 05.02.2015 (т. 6 а.м. 179-186), рапорт слідчого прокуратури міста Києва ОСОБА_98 про неможливість вручення документів (т. 6 а.м. 202-203), акт від 21.01.2015 про неможливість вручення процесуальних документів (т. 6 а.м. 204-205), повістка про виклик ОСОБА_8 до Вінницького міського суду Вінницької області на 06.03.2015 (т. 6 а.м. 209), копія ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 10.11.2014 у справі № 752/18016/14-к про надання тимчасового доступу до речей та документів, а саме оригіналів протоколів у справах про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_16 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_17 та інших осіб (т. 6 а.м. 211-231), копія постанови ВРУ про надання згоди на затримання та арешт (тримання під вартою) судді Царевич від 04.03.2015 (т. 7 а.м. 19), постанова Генерального прокурора України ОСОБА_84 від 04.03.2015 про зміну прокурорів в кримінальному провадженні № 42015100000000131 від 05.02.2015, якою включено до складу ОСОБА_84 (т. 7 а.м. 20), постанова Генерального прокурора України від 12.02.2015 про визначення підслідності кримінального провадження № 42015100000000131 від 05.02.2015 за прокуратурою Чернівецької області (т. 7 а.м. 21-22), постанова Генерального прокурора України ОСОБА_84 від 19.02.2015 про визначення підслідності кримінального провадження № 42015100000000131 від 05.02.2015 за прокуратурою Вінницької області (т. 7 а.м. 23-24), постанова Генерального прокурора України ОСОБА_84 від 04.03.2015 про зміну прокурорів в кримінальному провадженні № 42015100000000131 від 05.02.2015, якою включено до складу ОСОБА_84 (т. 7 а.м. 79), постанова прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури Вінницької області ОСОБА_87 від 31.07.2015 про виділення з матеріалів кримінального провадження № 42015100000000131 від 05.02.2015 матеріалів досудових розслідувань щодо підозрюваної ОСОБА_8 за № 42015020000000162, № 42015020000000163, № 42015020000000164, № 42015020000000165 у вчиненні нею кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 375 КК України (т. 6 а.м. 1-30), копія ухвали слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 22.04.2015 про надання тимчасового доступу до з`єднань за номерами телефонів, належних ОСОБА_103 , ОСОБА_104 , ОСОБА_105 , ОСОБА_106 , ОСОБА_23 , ОСОБА_107 , ОСОБА_108 , ОСОБА_109 (т. 7 а.м. 80), протокол тимчасового доступу від 13.05.2015, згідно якого вилучені надані в ухвалі Вінницького міського суду Вінницької області документи та інформація (т. 7 а.м. 82-86), протокол огляду від 17.04.2015-20.04.2015, згідно з яким проведено огляд Бази даних комп`ютерної програми Д-3 документообігу Печерського районного суду м. Києва з додатками (т. 7 а.м. 87-119, 119-124), протокол огляду, складений слідчим в ОВС СВ прокуратури м. Києва ОСОБА_101 від 29.12.2014, відповідно до якого ОСОБА_101 поведено огляд рапортів та протоколів складених відносно ОСОБА_16 та гр. Черкасенка в кримінальному провадженні №42014100020000046 (т. 7 а.м. 37-39), постанова слідчого в ОВС СВ прокуратури м. Києва ОСОБА_100 від 29.12.2014 про визнання та приєднання до кримінального провадження речових доказів: рапорту ОСОБА_23 та протоколу складеного ОСОБА_24 відносно ОСОБА_16 в кримінальному провадженні №42014100020000046 (т. 7 а.м. 33-36), копія ухвали слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 19.02.2015 про надання дозволу на проведення обшуку в кримінальному провадженні № 42015100000000131 від 05.02.2015 в приміщенні Печерського районного суду м. Києва (т. 7 а.м. 45-49), копія протоколу обшуку від 26.02.2015 на виконання зазначеної ухвали (т. 7 а.м. 50-74), копія постанови старшого слідчого СВ прокуратури м. Києва ОСОБА_102 від 24.04.2015 про визнання речовими доказами речей, вилучених в ході проведення обушку (т. 7 а.м. 75-76), копія постанови старшого слідчого СВ прокуратури м. Києва ОСОБА_102 від 07.03.2015 про визнання речовими доказами речей, вилучених в ході проведення обушку (т. 7 а.м. 77-78), постанова прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури Вінницької області ОСОБА_87 від 31.07.2015 про об`єднання кримінальних проваджень № 42015020000000162, № 42015020000000163, № 42015020000000164, № 42015020000000165 в кримінальне провадження № 42015020000000162 (т. 5. а.м. 197-223), протокол вручення ОСОБА_8 процесуальних документів від 21.01.2015 в кримінальному провадженні № №42014100020000046 (т. 8 а.м. 136-140), протокол огляду диску з відеозаписом вручення ОСОБА_8 процесуальних документів від 26.01.2015 в кримінальному провадженні № №42014100020000046 (т. 8 а.м.141-147), копія постанови прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури Вінницької області ОСОБА_87 від 22.05.2015 про об`єднання кримінальних проваджень № 42015100000000608, № 42015100000000609, № 42015100000000610, № 42015100000000611, №42015100000000612, № 42015100000000613, № 42015100000000614 від 20.05.2014 та № 42015100000000131 від 05.02.2015 (ч. 2 ст. 343, ст. 340, ч. 1 ст. 376-1, ч. 2 ст. 375 КК України) (т. 5 а.м. 224-226), копія ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 11.03.2015 про застосування відносно ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання (т. 7 а.м. 238-241), протокол огляду від 17.12.2014 в кримінальному провадженні №42014100020000046 від 24.02.2014 телефонних з`єднань номера телефону ОСОБА_111 , з метою встановлення місця знаходження останнього станом на 29.12.2013 (т. 7 а.м. 244), протокол доступу до речей і документів від 30.12.2014 в Печерському районному суді м. Києва, відповідно до якого під час тимчасового доступу вилучено копію справи відносно ОСОБА_16 в кримінальному провадженні №42014100020000046 від 24.02.2014 (т. 7 а.м. 245-247), постанова від 17.04.2015 у кримінальному провадженні № 42015100000000131 від 05.02.2015 про визнання копії матеріалів справи відносно ОСОБА_16 речовим доказом (т. 7 а.м. 248), постанова від 17.04.2015 у кримінальному провадженні № 42015100000000131 від 05.02.2015 про визнання копії матеріалів справи відносно ОСОБА_15 речовим доказом (т. 7 а.м. 249), постанова від 17.04.2015 у кримінальному провадженні № 42015100000000131 від 05.02.2015 про визнання копії матеріалів справи відносно ОСОБА_14 речовим доказом (т. 7 а.м. 250), постанова від 17.04.2015 у кримінальному провадженні № 42015100000000131 від 05.02.2015 про визнання копій матеріалів справи відносно ОСОБА_17 речовим доказом (т. 7 а.м. 251), є такими, що ні прямо, ні опосередковано не підтверджують висновки сторони обвинувачення, викладені в обвинувальному акті. Зазначені докази тільки констатують проведення ряду процесуальних дій у кримінальному провадженні на стадії досудового розслідування та прийняття ряду процесуальних рішень. 
		При цьому суд звертає увагу, що долучені як докази сторони обвинувачення протоколи огляду є беззмістовними, оскільки зводяться лише до констатації переліку окремих документів та речей, що оглянуті слідчими, без будь-якого аналізу та висвітлення встановлених під час проведених слідчих дій фактичних даних, що могли б мати значення для справи. А що стосується постанови слідчого в ОВС СВ прокуратури м. Києва ОСОБА_100 від 29.12.2014 про визнання та приєднання до кримінального провадження речових доказів: рапорту ОСОБА_23 та протоколу складеного ОСОБА_24 відносно ОСОБА_16 в кримінальному провадженні №42014100020000046 (т. 7 а.м. 33-36), суд звертає увагу на те, що речовим доказом в даному кримінальному провадженні визнано рапорт, складений ОСОБА_23 , а не роздрукований на аркуші паперу А-4 документ під назвою рапорт без підпису, як це зазначено в обвинувальному акті.
		Також стороною обвинувачення надано ряд доказів, які на переконання суду не містять жодних даних, які б могли бути судом покладені в основу рішення за результатами розгляду даної кримінальної справи. Такими документами є: положення про автоматизовану систему документообігу суду, затверджене рішенням Ради суддів від 26.11.2010 за N 30 (т. 7 а.м. 218-232), копія наказу голови Печерського районного суду м. Києва про призначення відповідальних осіб за авторозподіл в Печерському районному суді м. Києва (т. 7 а.м. 124-125), копія наказу голови Печерського районного суду м. Києва від 12.06.2015 за № 302-з/2015 про відрядження ОСОБА_8 (т. 6 а.м. 210), роздруківка з новин «Юридична практика» (т. 6 а.м. 172). Вони як кожен окремо так і у їх взаємозв`язку з іншими доказами містять відомості, які не підлягають доказуванню, з огляду на положення ст. 91 КПК України та обставини, які викладені в обвинувальному акті.
		   Матеріали особової справи судді ОСОБА_8 , суд приймає як дані, що характеризують особу останньої. При цьому звертає увагу на виключно позитивні характеристики, та відсутність дисциплінарних стягнень застосованих відносно судді ОСОБА_8 . 
		    Надану копію листа за підписами ОСОБА_8 та ОСОБА_96 до Ради суддів України (т. 6 а.м. 167-171), оригінал якого долучено в судовому засіданні стороною захисту, суд приймає як критичне твердження сторони захисту щодо кримінального провадження відносно ОСОБА_8 та вважає таке твердження не безпідставним, з огляду на досліджену в судовому засіданні копію Рішення Ради суддів України від 12.03.2015 за № 23, зі змісту якого вбачається, що Радою суддів України визнано, що в діях співробітників правоохоронних органів під час здійснення кримінального провадження відносно ОСОБА_8 та іншого заявника містяться ознаки посягання на незалежність судової влади.
		   З приводу наданих стороною обвинувачення як доказів: висновку експерта від 09.04.2015 за № 90/ікт комп`ютерно-технічної експертизи (т. 7 а.м. 191-198), висновку експерта від 17.04.2015 за № 92/ікт комп`ютерно-технічної експертизи (т. 7 а.м. 199-206), висновку експерта від 02.04.2015 за № 89/ікт комп`ютерно-технічної експертизи (т. 7 а.м. 207-217), висновку за результатами проведення експертиз комп`ютерної техніки та програмних ресурсів від 27.05.2015 за № 8889/15-35 по базі документообігу автоматизованого розподілу Печерського районного суду м. Києва в кримінальному провадженні № 42015100000000131 від 05.02.2015 (т. 7 а.м. 126-190), суд насамперед, зауважує наступне.
		Так, відповідно до п. 1.8 Інструкції про Призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Наказом Міністерства Юстиції України 08.01.1998 № 53/5 (в редакції, яка діяла на момент проведення експертиз) підставою для проведення експертиз відповідно до чинного законодавства є процесуальний документ (постанова, ухвала) про призначення експертизи, складений уповноваженою на те особою (органом), або письмове звернення потерпілого чи сторони захисту кримінального провадження (далі - документ про призначення експертизи (залучення експерта)), у якому обов`язково зазначаються реквізити, перелік питань, поставлених експерту, а також об`єкти, що підлягають дослідженню.
		Однак, стороною обвинувачення не надано постанов про призначення згадуваних експертиз та клопотання прокурором в судовому засіданні про їх долучення на стадії доповнень після з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами, тобто після дослідження судом всіх доказів, коли прокурор мав можливість переконатись про їх відсутність, не заявлялось. Таким чином, суд не може визнати експертизи такими, що проведені у відповідності до вимог Закону, а відповідно й висновки за результатами їх проведення допустимим доказами у справі. 
		З приводу наданих стороною обвинувачення як доказів постанови заступника Генерального прокурора України ОСОБА_85 від 06.08.2015 про доручення досудового розслідування групі слідчих та створення міжрегіональної групи слідчих з числа працівників прокуратури Вінницької області та прокуратури міста Києва в кримінальному провадженні № 42015020000000162 від 31.07.2015 (т. 5 а.м. 188-189), постанови заступника Генерального прокурора України ОСОБА_85 від 17.07.2015 про внесення змін до міжрегіональної групи прокурорів в кримінальному провадженні № 42015100000000131 від 05.02.2015 (т. 5 а.м. 193), постанови заступника Генерального прокурора України ОСОБА_85 від 06.08.2015 про призначення міжрегіональної групи прокурорів з числа прокурорів прокуратури Вінницької області та прокуратури міста Києва в кримінальному провадженні № 42015020000000162 від 31.07.2015 (т. 5 а.м. 194-196), постанови Генерального прокурора України ОСОБА_84 від 19.02.2015 про внесення змін до групи прокурорів та створення міжрегіональної групи прокурорів з числа прокурорів прокуратури міста Києва та прокуратури Вінницької області в кримінальному провадженні № 42015100000000131 від 05.02.2015 (т. 7 а.м. 25-26), постанови Генерального прокурора України ОСОБА_84 від 19.02.2015 про доручення досудового розслідування кримінального провадження № 42015100000000131 від 05.02.2015 групі слідчих та створення міжрегіональної групи слідчих з числа слідчих прокуратури міста Києва та прокуратури Вінницької області (т. 7 а.м. 30-32), суд насамперед констатує відсутність в означених доказах будь-яких даних, що б підтверджували висунуте ОСОБА_8 обвинувачення.
		Окрім цього, суд звертає й увагу на те, що відповідно до ст. 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимогКонституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
		Згідно з положеннями ст. 37 КПК України, прокурор, який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, визначається керівником відповідного органу прокуратури після початку досудового розслідування. У разі необхідності керівник органу прокуратури може визначити групу прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, а також старшого прокурора такої групи, який керуватиме діями інших прокурорів.
		Ч.2ст.39КПК Українивизначено,що керівникоргану досудовогорозслідування уповноважений визначати слідчого (слідчих), який здійснюватиме досудове розслідування, а у випадках здійснення досудового розслідування слідчою групою - визначати старшого слідчої групи, який керуватиме діями інших слідчих.
		Таким чином, виходячи зі змісту ст. 37, ч. 2 ст. 39 КПК України досудове розслідування може здійснюватися групою слідчих та процесуальне керівництво може здійснюватися групою прокурорів. Однак, такі групи визначаються в межах одного органу досудового розслідування та в межах одного органу прокуратури. Відтак суд приходить до висновку про порушення вимог КПК України та принципу законності кримінального провадження при визначені та створенні міжрегіональних слідчих груп та міжрегіональних груп прокурорів, як таких, що не передбачені положеннями КПК України.
		Стороною обвинувачення як докази також надані: постанова заступника прокурора Вінницької області ОСОБА_94 від 18.03.2015 про продовження строку досудового розслідування кримінального провадження № 42015100000000131 від 05.02.2015 до 4-х місяців до 20.05.2015 (т. 6 а.м. 108-111), клопотання ст. слідчого в ОВС СВ прокуратури Вінницької області ОСОБА_95 про продовження строку досудового розслідування кримінального провадження № 42015100000000131 від 05.02.2015 (т. 6 а.м. 112-116), постанова заступника прокурора Вінницької області ОСОБА_94 від 05.05.2015 про продовження строку досудового розслідування кримінального провадження № 42015100000000131 від 05.02.2015 до 6-ти місяців до 21.07.2015 (т. 6 а.м. 117-121).
		Аналізуючи досліджені в судовому засіданні зазначені докази, суд приходить до наступного. Насамперед їх зміст не вказує на вчинення обвинуваченою ОСОБА_8 інкримінованого їй стороною обвинувачення діяння.
		Однак при цьому суд зауважує, що в межах кримінального провадження № 42015100000000131 від 05.02.2015 заступником прокурора Вінницької області ОСОБА_113 18.03.2015 винесено постанову про продовження строку досудового розслідування кримінального провадження № 42015100000000131 від 05.02.2015 та строк досудового розслідування кримінального провадження № 42015100000000131 від 05.02.2015 продовжено до 4 місяців, тобто до 20.05.2015. Разом з тим, згідно зі ст. 219 КПК України (в редакції, що діяла на момент прийняття зазначеної постанови), досудове розслідуванняповинно бутизакінчено: протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину. Строк досудового розслідування може бути продовжений у порядку передбаченому параграфом 4 глави 24 КПК України. 
		Відповідно до положень ч.4 ст. 278 КПК України, дата тачас  повідомлення про підозру невідкладно вносяться слідчим, прокурором до ЄРДР, та з цього часу починається відлік строків досудового розслідування кримінального провадження.
		Даними роздруківки витягу з ЄРДР з кримінального провадження № 42015100000000131 від 05.02.2015 (т.11, а.м.210), наданими стороною захисту в судовому засіданні, які отримані нею на підставі ухвали слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області про надання тимчасового доступу до речей та документів від 09.07.2015 у справі №127/14261/15-к стверджується, що датою повідомлення про підозру ОСОБА_8 є 23.12.2014 (т.11 а.м.212).
		Таким чином, строк досудового розслідування, виходячи з вимог ст. 219 КПК України, (в редакції, яка діяла на час прийняття означеної постанови) вказаного кримінального провадження сплинув 23.02.2015.
		Будь-яких даних з приводу того, що з 23.02.2015 по 18.03.2015 заступник прокурора Вінницької області ОСОБА_114 , чи будьякий інший прокурор групи прокурорів в кримінальному провадженні, звертався до слідчого судді з клопотанням в порядку ст. 117 КПК України про поновлення процесуального строку на продовження строків досудового розслідування кримінального провадження, суду не надано та доводи сторони захисту з цього приводу не спростовано.
		Таким чином, суд приходить до висновку, що станом на день прийняття зазначеної постанови строки досудового розслідування кримінального провадження № 42015100000000131 від 05.02.2015 закінчились, а відтак їх продовження 18.03.2015 заступником прокурора Вінницької області ОСОБА_113 не відповідало вимогам КПК України та було незаконним, що в свою чергу потягло й незаконність постанови заступника прокурора Вінницької області ОСОБА_94 від 05.05.2015 про продовження строку досудового розслідування кримінального провадження № 42015100000000131 від 05.02.2015 до 6-ти місяців до 21.07.2015, незаконність постанови заступника Генерального прокурора України ОСОБА_85 від 17.07.2015 про продовження строків досудового розслідування кримінального провадження № 42015100000000131 від 05.02.2015 до 9-ти місяців до 21.10.2015 (т.7 а.м. 140-141), та мало наслідком те, що всі докази, які зібрані органом досудового розслідування після 23.02.2015 є такими, які зібрані з грубим порушенням вимог КПК України, а відтак не можуть визнаватися допустимими, а процесуальні дії та рішення, є такими, що вчинені та прийняті за межами кримінального провадження.
		Також стороною обвинувачення надано суду документи, як то: копія постанови заступника прокурора Вінницької області ОСОБА_97 від 24.07.2015 про продовження строку досудового розслідування кримінального провадження № 42015100000000131 від 05.02.2015 відносно працівників ДАІ до 5-ти місяців до 27.10.2015 (т. 6 а.м. 127-139), клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання відносно ОСОБА_96 (т. 6 а.м. 122-126), постанова від 17.04.2015 у кримінальному провадженні № 42015100000000131 від 05.02.2015 про визнання копії матеріалів справи відносно ОСОБА_112 речовим доказом (т. 7 а.м. 252), довідка видана ОСОБА_15 з приводу внесення відомостей до ЄРДР на підставі її заяви щодо підпалу її автомобіля (т. 6 а.м. 173), копія висновку експертного почеркознавчого дослідження від 19.02.2014 Українського центру судових експертиз, зробленого за заявою ОСОБА_93 з приводу підписів на рапортах Таранухи (т. 6 а.м. 77-86), копія рапорту за підписом ОСОБА_90 , складеного відносно нездійснення зупинки на вимогу працівника ДАІ водієм автомобіля «ЗАЗ» (т. 6 а.м. 67), копія рапорту складеного відносно нездійснення зупинки на вимогу працівника ДАІ водієм автомобіля «Деу» (т. 6 а.м. 68), копії рапортів за підписом ОСОБА_91 (т. 6 а.м. 69-72), копії рапортів за підписами ОСОБА_92 (т. 7 а.м. 73-76), копія рапорту за підписом ОСОБА_23 щодо невиконання вимог працівника ДАІ про зупинку водієм автомобіля «Шкода фабія» (т. 6 а.м. 63), копія рапорту за підписом ОСОБА_23 щодо невиконання вимог працівника ДАІ про зупинку водієм автомобіля «Кіа Піканто» (т. 6 а.м. 64), копія рапорту за підписом ОСОБА_23 щодо невиконання вимог працівника ДАІ про зупинку водієм автомобіля «Кіа» (т. 6а.м. 65), які жодним чином не стосуються даного кримінального провадження, а мають відношення до інших кримінальних проваджень та інших осіб, ніж ті, які приймають участь в даному кримінальному проваджені. Такі документи суд з огляду на викладене, не може прийняти як належні докази у справі та відкидає їх.
		Окрім викладеного, суд вважає небезпідставним твердження сторони захисту з приводу неналежного повідомлення ОСОБА_8 про підозру в даному кримінальному провадженні зважаючи на наступне.
		Так в судовому засіданні досліджено копію повідомлення про підозру ОСОБА_8 від 22.12.2014 за підписом першого заступника Генерального прокурора України ОСОБА_115 за ч. 1 ст. 375 КК України (т. 6 а.м. 31-39)
		Між тим, згідно наявних в матеріалах даних, які містяться в досліджених в судовому засіданні копіях листів від 26.01.2015 за № 23-104 вих. 15 та від 26.01.2015 за № 23-101вих. 15 за підписом начальника відділу доступу до публічної інформації Генеральної прокуратури України ОСОБА_116 , ОСОБА_115 звільнено наказом за № 2888ц- від 22.12.2014 (т.11, а.м. 227, 245), що в свою чергу вказує на неправомірність підписання повідомлення по підозру особою, яка на час підписання навіть не працювала в органах прокуратури.
		   02.02.2015 Генеральним прокурором України ОСОБА_117 було складене повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри, також в межах кримінального провадження № 42014100020000046. Даним повідомленням підозру було змінено з частини 1 на частину 2 ст. 375 КК України (т. 6 а.м. 46-54). Разом з цим, вважаючи неправомірність підписання первинного повідомлення про підозру ОСОБА_118 за межами свого перебування на посаді в органах прокуратури (після звільнення), підписання повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри ОСОБА_117 на переконання суду не може тягнути і не тягне за собою жодних юридичних наслідків.
		Крім того, копія повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри ОСОБА_8 за підписом Генерального прокурора ОСОБА_89 від 02.02.2015 за ч. 2 ст. 375 КК України (Т. 7 а.м. 1  8) не містить останнього аркуша, на якому повинні бути зазначені відомості з приводу роз`яснення суті повідомленої підозри та роз`яснення права і обов`язків ОСОБА_8 , що є грубим порушенням вимог ст. 42 КПК України щодо права підозрюваного знати, у вчиненні якого кримінального правопорушення його підозрюють, обвинувачуют ь та бути чітко і своєчасно повідомленим про свої права, передбачені цим Кодексом, а також отримати їх роз`яснення.
		Аналіз положень ст. 290 КПК України вказує на те, що прокурор або слідчий за його дорученням зобов`язаний повідомити всім захисникам підозрюваного про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування та надати їм доступ до матеріалів досудового розслідування, які є в його розпорядженні.
		В судовому засіданні досліджено надані стороною захисту копії протоколу про роз`яснення підозрюваному (обвинуваченому) правил користування електронними засобами контролю відносно ОСОБА_8 (т.11, а.м. 218). Під час проведення згадуваної процесуальної дії були присутні, окрім працівників Дніпровського РУГУМВС України в місті Києві, слідчий групи слідчих в кримінальному провадження та захисники ОСОБА_8 ОСОБА_119 та ОСОБА_120 . Відтак стороні обвинувачення достеменно було відомо про наявність такого захисника як ОСОБА_120 . Однак, як вбачається з дослідженого в судовому засіданні повідомлення про завершення досудового розслідування та відкриття матеріалів стороні захисту від 07.08.2015 у кримінальному провадженні № 42015020000000162, стороною обвинувачення зібрані на досудовому розслідуванні матеріали захиснику ОСОБА_121 не надані, що є порушенням вимог ст. 290 КПК України (т.11, а.м. 221).
		Відтак доводи сторони захисту з приводу неналежного повідомлення ОСОБА_8 , про підозру, здійснення кримінального провадження відносно останньої поза межами строків, визначених КПК України, прийняття стороною обвинувачення процесуальних рішень, які не ґрунтуються на вимогах КПК України та неналежне відкриття матеріалів стороною обвинувачення стороні захисту, як того вимагає ст.290 КПК України, є слушними та в повній мірі знайшли своє підтвердження в досліджених та описаних вище в мотивувальній частині вироку доказах.
		Таким чином, всі надані стороною обвинувачення докази, як кожен окремо так і у їх взаємозв`язку, не доводять складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 375 КК України в діях ОСОБА_8 . Суд надійшов до такого висновку, в тому числі, виходячи з наступного.
		Частина 2ст. 375 КК України(як в редакції Закону від 05 квітня 2001 року № 2341-III, яка діяла на момент вчинення інкримінованого діяння, так і в редакції Закону на даний час) передбачає кримінальну відповідальність за постановлення суддею лише завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови.
		Щодо правозастосування цієї норми Верховний Суд України у своїх ухвалах від 20.11.2014 у справі № 5-24кс14 та від 18.06.2015 року у справі № 5-56кс15, сформулював правовий висновок, який суд оцінює виходячи з правил, визначених ч. 6 ст.368 КПК України. Так, постановлення завідомо неправосудного судового акта, відповідальність за яке передбаченаст. 375 КК України, є спеціальним видом службового зловживання в галузі здійснення правосуддя, суб`єкт якого (суддя) умисно з будь-яких мотивів свідомо і цілеспрямовано використовує своє службове становище всупереч інтересам правосуддя. Лексико-граматичне та логічне тлумачення дає змогу визначити три складові, що містяться у диспозиції частини першоїстатті 375 КК, які характеризують об`єктивні і суб`єктивні ознаки злочину: а) вирок чи інше рішення суду є неправосудним; б) це неправосудне рішення суддею (суддями) постановляється; в) неправосудність судового рішення має бути завідомою. Суб`єктивна сторона злочину, передбаченогостаттею 375 КК, характеризується прямим умислом: суддя достовірно знає, переконаний в тому, що діє всупереч вимогам закону і справедливості. Поняття «неправосудне судове рішення» у поєднанні з вказівкою на «завідомість» його постановлення підкреслює цілеспрямований характер злочинних дій судді, його свідоме прагнення та бажання всупереч матеріальному чи процесуальному закону і (або) фактичним обставинам, встановленим у справі, постановити судове рішення, яке за своєю суттю не може бути і не є актом правосуддя.
		Таким чином, з`ясування в кримінальному проваджені змісту мотиву та мети постановлення суддею незаконного рішення може свідчити про те, чи є таке судове рішення правосудним чи ні. Суд вважає, що оцінка правосудності судового рішення тільки на підставі його самого без аналізу судового процесу у цілому була б неповною.
		Так,судовим розглядомна підставіподаних сторонамидоказів,безпосередньо дослідженихв судовомузасіданні,встановлено,що суддя ОСОБА_8 всі справи про адміністративні правопорушення, постанови у яких сторона обвинувачення вважає завідомо неправосудними розглянула у строк, визначений ст. 277 КУпАП в редакції, що була чинною на час подій, (15 днів з дня надходження відповідного протоколу), за правилами територіальної підсудності та своїх юрисдикційних повноважень як судді Печерського районного суду м. Києва, на підставі та виключно в межах належного процесуального приводу - протоколів про адміністративне правопорушення, які складено уповноваженими на такі дії службовими особами, відповідно до ст. 255 КУпАП- в редакції на час подій) і містить всі обов`язкові реквізити, згідно з ст. 256 КУпАП- в редакції на час подій). Провадження у цих судових справах розпочато за наявності процесуальних підстав, які підлягали розгляду в порядку судочинства у справах про адміністративні правопорушення в районному суді, як суді першої інстанції. При цьому суддею було дотримано належну судову процедуру щодо підготовки справ до розгляду, їх призначення, проведено судовий розгляд за участю зацікавлених осіб, який складався із стадій встановлення осіб - учасників процесу, розв`язання клопотань, заслуховування пояснень, дослідження інших доказів, відкладання судових засідань для забезпечення прибуття свідків в судові засідання, проголошення постанов, роз`яснення порядку їх оскарження, вручення у визначені КУпАП строки їх копій, що детально по кожній справі окремо описано в мотивувальній частині вироку вище. Суддею ОСОБА_8 , крім іншого, було забезпечено під час судового процесу реалізацію принципів змагальності, безпосередності дослідження доказів, гласності, а також забезпечено право на захист та оскарження. Ці значимі в контексті оцінки правосудності будь-якого судового рішення процесуальні елементи не тільки не спростовані стороною обвинувачення, а й навпаки, знайшли своє беззаперечне документальне підтвердження під час судового розгляду.
		Підсумовуючи наведене, суд вважає, що та ключова обставина, з огляду на сформульоване обвинувачення, стосовно того, що ОСОБА_8 достовірно знала під час ухвалення постанов у справах №757/805/14-п, №757/807/14-п, №757/809/14-п та № 757/1654/14-п про те, що особи, відносно яких складено протоколи про адміністративні правопорушення за ст. 122-2 КУпАП не вчиняли їх, а протоколи про це складено у порушенняст. 256 КУпАП,за відсутності свідків без наявності належних та допустимих доказів, які вказували б на обґрунтованість притягнення зазначених в протоколах осіб до адміністративної відповідальності, проте свідомо прагнула та бажала всупереч матеріальному та процесуальному закону і встановленим фактичним обставинам, незаконно притягнути їх до адміністративної відповідальності та постановити судові рішення, які за своєю суттю не були актом правосуддя, бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді підриву авторитету та престижу органів державної судової влади України, порушення конституційних прав громадян, грубого порушення встановленого порядку реалізації конституційних засад здійснення судочинства в Україні, не знайшла свого підтвердження у судовому засіданні для того, щоб вважати доведеним пред`явлене ОСОБА_8 обвинувачення за ч. 2ст. 375 КК України.
		Крім того, суд вважає, що доводи потерпілої ОСОБА_15 та представника останньої - адвоката ОСОБА_13 про постановлення завідомо неправосудного рішення у справі про притягнення до адміністративно відповідальності відносно ОСОБА_15 з посиланням на науково-експертний висновок по справі ОСОБА_15 за підписом наукового керівника Центру дослідження проблем верховенства права та його втілення в національну практику України (НУ Києво  Могилянська академія» ОСОБА_122 від 06.02.2014 вих. № 4-308/1 (т. 10 а.м. 1-5) є безпідставними з огляду на те, що в згадуваному висновку в провину судді ОСОБА_8 ставиться застосування до ОСОБА_15 максимального стягнення, передбаченого санкцією статті 122-2 КУпАП. 
		Між тим саме призначення стягнення в межах санкції статті є виключними дискреційними повноваженнями суду, які надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, внаслідок інтелектуально-вольової владної діяльності суду з вирішення, у визначених законом випадках, спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного стягнення тощо.
		Також в згадуваному висновку міститься твердження з приводу неврахування суддею ОСОБА_8 вимог нормативних підзаконних актів щодо недослідження нею підстав здійснення вимоги про зупинку транспортного засобу, між тим, норми КУпАП (які діяли на час інкримінованої обвинувачені події), який в ієрархії нормативних актів має вищу юридичну силу ніж підзаконні акти, не вимагали таких дій від суду при розгляді справи про адміністративне правопорушення за ст. 122-2 КУпАП.
		Поряд з вказаним, у згадуваному висновку як порушення, допущене суддею ОСОБА_8 зазначається не проведення допиту свідків ОСОБА_123 та ОСОБА_124 . Однак, як стверджується матеріалами справи відносно ОСОБА_15 , які детально описані в мотивувальній частині вироку вище, саме представник ОСОБА_15  адвокат ОСОБА_56 в судовому засіданні відмовився від виклику в судове засідання зазначених осіб та така його процесуальна позиція була підтримана ОСОБА_15 .
		Що стосується доводів представника потерпілих ОСОБА_13 з приводу можливого втручання в базу документообігу Печерського районного суду м. Києва під час здійснення авторозподілу справ №757/805/14-п, №757/807/14-п, №757/809/14-п та № 757/1654/14-п, суд, насамперед звертає увагу на те, що такі доводи виходять за межі пред`явленого обвинувачення ОСОБА_8 , однак з метою забезпечення об`єктивного розгляду кримінальної справи судом такі доводи проаналізовані.
		Так, доказами, наданими стороною обвинувачення, які детально описано в мотивувальній частині вироку, такі доводи не підтверджуються. Натомість, відповідно до дослідженого в судовому засіданні Висновку Печерського районного суду м. Києва за результатами службового розслідування, проведеного задля перевірки факту несанкціонованого втручання в роботу автоматизованої системи документообігу суду «Діловодство-3», а саме у процес авторозподілу між суддями справ про адміністративні правопорушення від 30.07.2015, у зв`язку з відображенням в довіднику спеціалізації суддів лише поточної інформації, у Комісії відсутні можливості здійснити перевірку внесення змін до довідника спеціалізацій суддів за період з 01.01.2014 по 31.01.2014, а відтак, відомості, що стали підставою для проведення службового розслідування, вважати такими, що не підтвердилися в частині внесення змін користувачем з логіном «KYTSUK» (« ОСОБА_125 ») до довідника спеціалізацій суддів за період з 01.01.2014 по 31.01.2014 (т. 12 а.м. 3-34).
		Також такі факти й заперечила допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_126 .
		Таким чином, суд вважає доводи представника потерпілих ОСОБА_13 такими, що спростовуються дослідженим в судовому засіданні доказами.
		Поряд з зазначеним, суд звертає увагу й на те, що відповідно до дослідженої в судовому засіданні копії витягу з ЄРДР в кримінальному провадженні №42014100020000046, згідно якого підставою для внесення відомостей до ЄРДР у згадуваному провадженні було самостійне виявлення слідчим/прокурором ознак злочину, а не заяви осіб, які визнані в даному кримінальному провадженні потерпілими (т. 7 а.м. 40-44). При цьому ні прокурором, ні потерпілими, чи їх представником суду не надано доказів того, що такі особи самостійно звертались до правоохоронних органів з приводу вчинення відносно них злочину суддею ОСОБА_8 . Доказів того, що такі особи надавали письмову згоду щодо визнання їх потерпілими чи то звертались із заявою про визнання їх такими, суду також не надано.
		Відповідно до ст. 55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.
		   Права і обов`язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.
		Потерпілим є також особа, яка не є заявником, але якій кримінальним правопорушенням завдана шкода і у зв`язку з цим вона після початку кримінального провадження подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого.
		Якщо особа не подала заяву про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяву про залучення її до провадження як потерпілого, то слідчий, прокурор, суд має право визнати особу потерпілою лише за її письмовою згодою. За відсутності такої згоди особа в разі необхідності може бути залучена до кримінального провадження як свідок.
		Дослідженими в судовому засіданні доказами також не підтверджується заподіяння ОСОБА_8 шкоди особам, які визнані потерпілими в даному кримінальному провадженні.
		Наведені факти дають підстави зробити суду висновок, що ОСОБА_16 , ОСОБА_15 , ОСОБА_17 , та ОСОБА_14 органом досудового розслідування залучені до кримінального провадження як потерпілі без наявних для цього правових підстав.
		Зважаючи на обов`язковість доказування в кримінальному провадженні мотиву і мети вчинення кримінального правопорушення (ст. 91 КПК України), судом ретельно проаналізовано твердження, викладене в обвинувальному акті з приводу того, що суддя ОСОБА_8 при ухваленні нею постанов у справах №757/805/14-п, №757/807/14-п, №757/809/14-п та № 757/1654/14-п діялаз кар`єристських мотивів та в інших особистих інтересах, маючи особисту зацікавленість, оскільки розраховувала, проявивши лояльність до чинної на той час влади, отримати преференції для подальшого просування по службі.
		Так, в судовому засіданні встановлено, що на час ухвалення постанов у справах №757/805/14-п, №757/807/14-п, №757/809/14-п та № 757/1654/14-п суддя ОСОБА_8 працювала на посаді судді в межах п`ятирічного строку, до закінчення якого, з часу ухвалення зазначених постанов, залишався термін в 1 рік і 10 місяців (19.11.2015). При цьому чинний на час інкримінованих їй подій Закон України «Про судоустрій і статус суддів» не надавав можливості судді призначеного в межах п`ятирічного строку претендувати на зайняття посади в судах апеляційної чи касаційної інстанцій.
		Крім того, як встановлено в судовому засіданні, в тому числі листом - відповіддю Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 15.04.2015 за № П-4958/15(т.11а.м. 206) ОСОБА_8 із заявою чи проханням про переведення її до іншого суду до органів суддівського самоврядування та ВККСУ не зверталася, питання про її звільнення чи притягнення до відповідальності не вирішувалось. 
		Всі допитані в судовому засіданні свідки та потерпілі повідомили суду, що їм також не відомо про такі обставини. 
		За таких обставин, суд вважає недоведеним твердження сторони обвинувачення з приводу кар`єристських мотивів та інших особистих інтересів, преференції для подальшого просування по службі.
		Щодо твердження сторони обвинувачення з приводу намагання суддею ОСОБА_8 проявити лояльність до діючої на той час влади, то суд вважає таке твердження неконкретизованим адже не зрозуміло до яких представників, якої з гілок влади були намагання прояву лояльності. Окрім цього, жодними дослідженими в судовому засіданні доказами не підтверджується версія сторони обвинувачення щодо намагання ОСОБА_8 проявити лояльність, хоч до будь кого з представників будь-якої з гілок влади.
		Крім того, стороною обвинувачення вказано в обвинувальному акті про встановлені факти, щосуддею ОСОБА_8 умисно ухвалені постанови відносно учасників руху «Автомайдан». Між тим зазначене твердження в повній мірі спростовано дослідженими в судовому засіданні доказами, про що описано в мотивувальній частині вироку вище. Однак, навіть якщо слідувати з логіки сторони обвинувачення з приводу заборони щодо притягнення до адміністративної відповідальності учасників руху «Автомайдан», зважаючи саме на їх участь в так званому автопробігу, суд наголошує на наступному.
		   Статтею 24Конституції Українипередбачено,що громадянимають рівніконституційні праваі свободита єрівними передзаконом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками. Політичні переконання особи жодним чином не впливають на вирішення питання про наявність (відсутність) в діях особи певного правопорушення; такої підстави для звільнення особи від відповідальності, як вчинення проступку з політичних переконань, чинним законодавством не передбачено. Більше того, як встановлено дослідженими в судовому засіданні доказами, в ході судового розгляду справ про адміністративні правопорушення під головуванням судді ОСОБА_8 не було встановлено даних, які би свідчили про причетність ОСОБА_16 , ОСОБА_15 , ОСОБА_17 та ОСОБА_14 до руху «Автомайдан», вказані особи про ці обставини не заявляли ні в своїх поясненнях на стадії дізнання, ні в судовому засіданні, а навпаки стверджували, що в момент описаних подій в протоколах про адміністративне правопорушення знаходились в різних місцях.
		   Крім того, з листа від 25.04.2015 за № 059-1206 за підписом заступника Директора Департаменту суспільних комунікацій вбачається, що до Департаменту суспільних комунікацій Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) не надходило письмових повідомлень від організаторів щодо проведення з 20 листопада 2013 року по 22 січня 2014 року у місті Києві заходів у формі цивільного автопротесту та мирного заходу - автопоходу «Автомайдан». (т. 11 а.м. 225)
		Отже, всі досліджені в судовому засіданні, проаналізовані та описані в мотивувальній частині вироку докази, у тому числі їх сукупність, не містять даних, які доводили б поза розумним сумнівом те, що в діяннях судді ОСОБА_8 , пов`язаних із ухваленням постанов у справах №757/805/14-п, №757/807/14-п, №757/809/14-п та № 757/1654/14-п, є склад злочину, передбаченого ч. 2ст. 375 КК України.
		   Більш того, переконання судді не підлягають контролю, якщо немає явного порушення закону всупереч його позитивному змісту, а допускати перевірку такого переконання судді у кримінальному порядку означало б зробити неможливим виконання суддівських обов`язків. Порушення суддею ОСОБА_8 вимог матеріального закону не доведено, скасування ухвалених під її головуванням трьох судових рішень відбулося з інших підстав.
		Як зазначено у Висновках № 3 (2002) та №11 (2008) КРЕС до уваги Комітету Міністрів Ради Європи судові помили у визначенні чи застосуванні закону та здійсненні оцінки свідчень повинні вирішуватися за допомогою апеляції. Є неприйнятною можливість притягнення судді до відповідальності за здійснення своїх обов`язків, крім випадку умисного правопорушення при здійсненні судових функцій. КРЕС підкреслює, що зміст конкретних судових рішень контролюється головним чином за допомогою процедур перегляду рішень у судах. Провадження щодо судді має здійснюватися з урахуванням конституційного принципу незалежності суддівської діяльності, відповідно до якого воно не може бути спрямоване на оцінку судових рішень суддів, які можуть піддаватися критиці лише шляхом оскарження відповідно до закону. Той факт, що рішення судді може бути переглянуте, змінено чи скасоване, не може бути підставою для відповідальності. Відповідальність суддів не повинна поширюватися на зміст їх рішень або на випадки судових помилок, як це має місце в даній справі.
		Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом з урахуванням з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору їх достатності, та взаємозв`язку.
		З урахуванням того, що по справі забезпечено всебічний, повний та об`єктивний розгляд всіх обставин в їх сукупності, суд приходить до висновку про недоведеність складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 375 КК України в діях ОСОБА_8 , а тому остання підлягає виправдуванню.
		При цьому всі встановлені істотні порушення вимог кримінального процесуального закону на стадії досудового розслідування та необхідність надання додаткової правової оцінки вказаним фактам в контексті перевірки обвинувачення нівелюється висновками суду про цілковиту недоведеність такого обвинувачення за результатами дослідження та оцінки доказів.
		Цивільний позов у справі не заявлений.
		Процесуальні витрати за залучення експерта під час досудового розслідування слід віднести на рахунок держави.
		Питання речових доказів вирішується в порядкуст. 100 КПК України.
		Запобіжний захід до ОСОБА_8 не застосовувався.
		Керуючись ст.ст. 368, 373,374КПК України, суд 
		 
		У Х В А Л И В:
		 
		ОСОБА_8  визнати невинуватою у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2ст. 375 КК України, та виправдати її за цим обвинуваченням за недоведеністю складу вказаного злочину в її діяннях.
		Цивільний позов у справі не заявлений.
		Процесуальні витрати за залучення експерта під час досудового розслідування слід віднести на рахунок держави.
		Речові докази - документи, долучені до матеріалів судового провадження - залишити при матеріалах судового провадження.
		Вирок набирає законної сили через тридцять днів з моменту його проголошення, у разі не подачі на нього апеляції.
		Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Копія вироку видається учасникам кримінального провадження відразу після його проголошення.
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Суддя:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...