Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 199/775/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із відносин спадкування, з них; за законом..
Надіслано для оприлюднення: 02.07.2020. Зареєстровано: 03.07.2020. Забезпечено надання загального доступу: 07.07.2020.
Дата набрання законної сили: 13.10.2020
Номер судового провадження: 2/199/947/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		                                                
		                                                                       Справа № 199/775/20
		                                                                       (2/199/947/20) 
		 
		РІШЕННЯ
		іменем України
		 
		18.06.2020 
		м. Дніпро
		 
		справа №199/775/20
		провадження № 2/199/947/20
		 
		Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська в складі: 
		головуючого судді Подорець О.Б. 
		секретаря судового засідання Столяренко А.І.,
		 
		учасники справи:
		 
		позивач ОСОБА_1 
		відповідач приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Журавель Влада Юріївна
		відповідач ОСОБА_2 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Журавель Влади Юріївни, ОСОБА_2 про визнання незаконною постанови та зобов`язання вчинити певні дії, -
		 
		за участю учасників справи:
		позивача ОСОБА_1 , 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		У лютому 2020 року позивач звернувся до суду з позовом до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Журавель Влади Юріївни, ОСОБА_2 про визнання незаконною постанови та зобов`язання вчинити певні дії, який в ході розгляду справи уточнив.
		В обґрунтування позову посилався на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його сестра ОСОБА_3 і він, як спадкоємець другої черги, звернувся до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Журавель В.Ю. Постановою від 04.02.2020 «Про відмову у вчиненні нотаріальних дій» нотаріус Журавель В.Ю. відмовила позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки спадкову справу відкрито на підставі заяви спадкоємця за заповітом, який був складений не на користь ОСОБА_1 , який є спадкоємцем другої черги за законом, а тому свідоцтво про право на спадщину видане бути не може.
		Проте, позивач вважає, що така постанова приватного нотаріуса суперечить нормам ч.2 ст.1223 ЦК України. Крім того, при відкритті спадкової справи нотаріусом порушено Порядок вчинення нотаріальних дій, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5, ст.ст.68,69 Закону України «Про нотаріат» в частині обов`язкового надання нотаріусу довідки про місце відкриття спадщини. 
		За таких обставин, позивач, з урахуванням уточнених позовних вимог просив суд визнати постанову приватного нотаріуса Журавель В.Ю. від 04.02.2020 №30/02-31 про відмову ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом незаконною та скасувати її, зобов`язати приватного нотаріуса Журавель В.Ю. у десятиденний строк розглянути заяву ОСОБА_1 про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 сестри ОСОБА_3 (а.с.1-3,16). 
		Ухвалою суду від 06 лютого 2020 року справу прийнято до свого провадження та визначено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження, а також витребувано у приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Журавель В.Ю. спадкову справу відкриту після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 (а.с.14).
		Ухвалою суду від 02.04.2020 до участі у справі в якості співвідповідача залучено ОСОБА_2 (а.с.67).
		Ухвалою суду від 14 травня 2020 року закрито підготовче провадження по справі та справу призначено до розгляду по суті (а.с.87).
		18 червня 2020 року справу розглянуто по суті з ухваленням рішення.
		В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав викладених в позовній заяві. Зокрема зазначив, що відповідно Загальних положень Глави 1 пункту 1 Порядку вчинення нотаріальних дій, затвердженого наказом МЮ України від 22.02.2012 №296/5 (далі Порядок) «Нотаріальні дії можуть вчинюватися будь-яким нотаріусом на всій території України, за винятком обмежень у праві вчинення нотаріальних дій, установлених статтями 9, 53, 55, 60, 66, 72, 73, 94 Закону України «Про нотаріат» (далі - Закон) та іншими актами законодавства України». Відповідно ст.60 та ст.66 Закону "Про нотаріат" заходи щодо охорони спадкового майна та заведення спадкової справи вчиняються нотаріусами тільки за місцем відкриття спадщини, що підтверджується зазначеним вище Порядком: Розділ 2, глава 9 пункт 1.2 "При зверненні спадкоємця у зв`язку з відкриттям спадщини нотаріус з`ясовує відомості стосовно факту смерті спадкодавця, часу і місця відкриття спадщини, кола спадкоємців, наявності заповіту, наявності спадкового майна, його складу та місцезнаходження, необхідність вжиття заходів щодо охорони спадкового майна". Розділ 2, глава 10 Пункт 2.1 "Спадкова справа заводиться нотаріусом за місцем відкриття спадщини на підставі поданої (або такої, що надійшла поштою) першої заяви (повідомлення, телеграми) про прийняття спадщини." Згідно Розділу 2 глави 10 пункти 1.13 та 1.14 Порядку "Місце відкриття спадщини підтверджується довідкою про реєстрацію/останнє місце проживання спадкодавця виконавчого органу місцевого самоврядування, що здійснює реєстрацію, зняття з реєстрації місця проживання особи, або іншим документом, що може підтверджувати відповідний факт (копія актового запису про смерть, домова книга тощо). Місце відкриття спадщини не може підтверджуватись свідоцтвом про смерть. У разі відсутності у спадкоємців документів, що підтверджують місце відкриття спадщини, нотаріус роз`яснює спадкоємцям їх право на звернення до суду із заявою про встановлення місця відкриття спадщини. У такому випадку місце відкриття спадщини підтверджується копією рішення суду, що набрало законної сили". Системний аналіз зазначених положень законодавства свідчить про неможливість заведення спадкової справи без документа про місце відкриття спадщини. Згідно пунктів 1 і 2 глави 7 розділу 1 Порядку "Відповідно до статті 46 Закону України "Про нотаріат" нотаріус має право витребувати від фізичних та юридичних осіб відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальних дій. Такі відомості та (або) документи повинні бути подані в строк, визначений нотаріусом. Цей строк не може перевищувати одного місяця. Неподання відомостей та документів на вимогу нотаріуса є підставою для відкладення, зупинення вчинення нотаріальної дії або відмови у її вчиненні". Зазначене у відзиві нотаріусу на позовну заяву твердження: "Так як законодавством не передбачені строки видачі свідоцтва про право на спадщину, то спадкоємець не обмежений і у строках надання необхідних документів для видачі цього свідоцтва, в тому числі і довідки про місце відкриття спадщини" суперечить зазначеним вище нормам законодавства щодо підстав заведення спадкової справи. Як вбачається з матеріалів спадкової справи №26/2019, виданий нотаріусом 16.05.2019 запит на отримання довідки про місце відкриття спадщини спадкоємцю за заповітом ОСОБА_2 (а.с.44) залишився без виконання, що свідчить про відсутність її волі на прийняття спадщини, і, на день звернення позивача до нотаріуса 19.12.2019 із запитом щодо осіб спадкоємців по заведеній спадковій справі, заява ОСОБА_2 про прийняття спадщини без рішення суду щодо встановлення місця відкриття спадщини розглядатися не могла. Згідно наданої суду копії спадкової справи №26/2019 вона заведена нотаріусом 16.05.2019 всупереч наведеним вище нормам законодавства без встановлення місця відкриття спадщини. Довідка про місце відкриття спадщини після смерті спадкодавця ОСОБА_3 надана нотаріусу лише позивачем 30.01.2020 (а.с.58) разом із заявою про видачу свідоцтва про право спадкування за законом. Згідно заповіту (а.с.47) до спадкового майна належить все майно (без його переліку) спадкодавця ОСОБА_3 . У заяві ОСОБА_2 про прийняття спадщини відсутня інформація про наявність спадкового майна, про його склад і місце знаходження, лише зазначено про надання відповідних документів "пізніше" (а.с.33), чого спадкоємець не зробила до сьогодні, що свідчить про відсутність її волевиявлення на прийняття спадщини. В той же час нотаріус не виконала приписів п. 1.2 глави 9 розділу 2 Порядку щодо з`ясування, при зверненні спадкоємця у зв`язку з прийняттям спадщини, про наявність, склад та місце знаходження спадкового майна, оскільки спадкова справа №26/2019 до моменту звернення позивача не містила ні документів щодо такого майна, ні відповідних запитів нотаріуса. Запит нотаріусу Журавель В.Ю. від 16.05.2019 про реєстрацію права власності земельної ділянки по АДРЕСА_1 (а.с.48) не міг бути вчинений раніш наданих позивачем документів про належність спадкодавцю спадкового майна у вигляді Ѕ частки житлового будинку по АДРЕСА_1 , тобто раніш 19.12.2019, що свідчить про фальшування документів спадкової справи. Крім того, відповідачкою ОСОБА_2 неприйняттям спадщини порушено ст.67 Конституції України. Відповідно ст.ст.1223 та 1258 ЦК України у разі неприйняття спадщини спадкоємцями за заповітом чи за законом до спадкування призиваються наступні черги спадкоємців за законом, згідно ст.1270 ЦК України: "Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття." Зазначеними нормами ЦК України відокремлено поняття "відмова від прийняття спадщини" і "неприйняття спадщини". Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій. Неприйняття спадкоємцем спадщини може бути виражено фактично, коли спадкоємець протягом строку, встановленого для прийняття спадщини, не здійснює дій, що свідчать про намір прийняти спадщину, або може бути виражено явно, коли спадкоємець шляхом подачі заяви в нотаріальну контору виражає свою незгоду прийняти спадщину.
		Відповідно статті 1296 ЦК України "Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину". Згідно ст.67 Закону України «Про нотаріат» видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, строком не обмежена, але нормами книги шостої "Спадкове право" ЦК України такої необмеженості строку оформлення спадщини не встановлено. У даному конкретному випадку наявні порушення при заведенні спадкової справи без встановлення місця відкриття спадщини не дозволяють вважати спадкоємця ОСОБА_2 такою, що прийняла спадщину. 
		Відповідно ст.ст.1297 та 1298 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно, свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.
		Згідно ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
		Згідно ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
		Неотримання після шести місяців свідоцтва про право на спадщину з відповідною реєстрацією успадкованої нерухомості в державному реєстрі суперечить вимогам ст.67 Конституції України нести перед державою обов`язок нового власника своєчасної сплати податку з нерухомості, земельного податку, а також обов`язку врахування нерухомості при верифікації соціальних виплат та субсидії.
		На день відмови нотаріусом позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом 04.02.2020 не було ніякої інформації про рішення суду за заявою ОСОБА_2 про встановлення місця відкриття спадщини, або будь-яких даних про поважність пропуску строку вчинення дій, які б свідчили про її волевиявлення на прийняття спадщини.
		Відповідно Розділу 1, Глава 6, пункт 1 Порядку нотаріус зобов`язаний установити волевиявлення особи, яка звернулась за вчиненням нотаріальної дії.
		Як вбачається з матеріалів спадкової справи відсутні фактичні данні, які б свідчили про волевиявлення ОСОБА_2 після подачі заяви про прийняття спадщини 16.05.2019 на її прийняття.
		На момент подачі заяви про прийняття спадщини у будинку по АДРЕСА_1 був зареєстрований і проживав позивач, який вступив в управління й володіння Ѕ часткою цього будинку, яка є предметом спадкової маси після смерті спадкодавця ОСОБА_3 , сплачує кошти за газове опалення всього будинку, оскільки частки спільної власності в натурі не виділені, тому можна вважати спадкоємця за законом ОСОБА_1 таким, що прийняв спадщину. За таких обставин просив суд визнати постанову приватного нотаріусу Журавель Влади Юріївни від 04.02.2020 №30/02-31 про відмову ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом незаконною та скасувати її, зобов`язати приватного нотаріуса Журавель Владу Юріївну у десятиденний строк розглянути заяву ОСОБА_1 про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 сестри ОСОБА_3 .
		Відповідач приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Журавель В.Ю. до суду не з`явилася, надавши заяву щодо розгляду справи за її відсутності, а також відзив на позов, в якому зазначила наступне. У спадковій справі, яка відкрита після ОСОБА_3 наявні дві заяви про прийняття спадщини. Перша заява подана особою, на користь якої складено заповіт, а другу заяву подано спадкоємцем другої черги. Інформації щодо недійсності заповіту чи відмови від прийняття спадщини спадкоємцем за заповітом в спадковій справі немає. Чинним законодавством не передбачені строки видачі свідоцтва про право на спадщину, а тому спадкоємець не обмежений і у строках надання необхідних документів для видачі свідоцтва про право на спадщину. Статтею 68 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що нотаріус при видачі свідоцтва про право на спадщину перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва та склад спадкового майна. Крім того, існують поняття прийняття спадщини та оформлення спадкових прав на нерухоме майно. Ненадання спадкоємцем за заповітом довідки про місце відкриття спадщини на момент прийняття постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії ОСОБА_1 не є підставою вважати, що спадщина спадкоємцем за заповітом не прийнята і жодних інших підстав неприйняття спадщини спадкоємцем за заповітом в спадковій справі немає. За таких обставин, вважає прийняту постанову такою, що відповідає нормам чинного законодавства, а тому просила у задоволенні позову відмовити (а.с.31-32).
		Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася, про місце, дату та час судового розгляду справи була сповіщена належним чином, в порядку передбаченому ч.ч. 8, 11 ст. 128 ЦПК України (судові повістки направлені по останньому відомому зареєстрованому місцю проживання відповідача рекомендованим повідомленням про вручення поштових відправлень, а також через опублікування оголошення про виклик на офіційному веб-сайті судової влади України), про причини неявки суд не повідомила, не надала заяви про розгляд справи за її відсутності, не скористалася правом надання відзиву на позов.
		Суд, вислухавши позивача, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.
		Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 виданого Амур-Нижньодніпровським районним у м. Дніпро відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області 11 травня 2019 року, актовий запис №939 (а.с.36).
		Приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Журавель В.Ю. заведено спадкову справу №26/2019 після ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі заяви спадкоємця за заповітом ОСОБА_2 , що підтверджується копією спадкової справи (а.с.33-61). 
		Окрім ОСОБА_2 , до нотаріуса звернувся позивач ОСОБА_1 , як спадкоємець другої черги, із заявою про прийняття спадщини.
		30 січня 2020 року позивач звернувся до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом (а.с.55).
		Постановою приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Журавель В.Ю. від 04 лютого 2020 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом (а.с.61). 
		Так, згідно зі ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		Відповідно до ст. ст. 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи або витребуваних судом доказів.
		Порядок правового регулювання діяльності нотаріату в Україні встановлено Законом України «Про нотаріат» та Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5.
		Частинами 1,2 ст. 1 Закону України «Про нотаріат» встановлено, що нотаріат в Україні це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності. Вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).
		Згідно зі ст. 5 Закону України «Про нотаріат», нотаріус зобов`язаний сприяти громадянам, підприємствам, установам і організаціям у здійсненні їх прав та захисті законних інтересів, роз`яснювати права і обов`язки, попереджати про наслідки вчинюваних нотаріальних дій для того, щоб юридична необізнаність не могла бути використана їм на шкоду; відмовити у вчиненні нотаріальної дії в разі її невідповідності законодавству України або міжнародним договорам.
		Отже, Законом України «Про нотаріат» передбачено обов`язок нотаріуса сприяти громадянам у здійсненні їх прав та захисті законних інтересів, і право нотаріуса витребовувати від фізичних та юридичних осіб відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії. Неподання таких відомостей нотаріусу є однією з підстав для відмови у вчиненні нотаріальної дії.
		Статтею 50 Закону України «Про нотаріат» передбачено можливість оскарження в судовому порядку нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акту.
		Можливість оскарження нотаріальних дій або відмови у їх вчиненні забезпечує законність нотаріального провадження і захист прав та інтересів учасників нотаріального процесу. Судовий контроль за діяльністю нотаріусів має забезпечити виправлення нотаріальних помилок, тлумачення чинного законодавства та сприяти дотриманню законності у сфері цивільних правовідносин, що виникають із вчинення нотаріальних дій.
		Підстави відмови нотаріуса або посадової особи у вчиненні нотаріальних дій визначаються ст. 49 Закону України «Про нотаріат».
		Обов`язок нотаріуса та відповідної посадової особи вчиняти нотаріальні дії передбачений ч.3 ст. 49 Закону України «Про нотаріат», де встановлено заборону безпідставної відмови в її вчиненні.
		Як випливає з п. 9 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про нотаріат», підстави для відмови у вчиненні нотаріальної дії можуть встановлюватися тільки цим Законом.
		Перелік підстав для відмови нотаріусом у вчиненні нотаріальних дій, зазначений у ст. 49 Закону України «Про нотаріат».
		Відповідно до положень ст. 49 Закону України «Про нотаріат», нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо: 1) вчинення такої дії суперечить законодавству України; 2) не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії; 3) дія підлягає вчиненню іншим нотаріусом або посадовою особою, яка вчиняє нотаріальні дії; 4) є сумніви у тому, що фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, усвідомлює значення, зміст, правові наслідки цієї дії або ця особа діє під впливом насильства; 5) з проханням про вчинення нотаріальної дії звернулась особа, яка в установленому порядку визнана недієздатною, або уповноважений представник не має необхідних повноважень; 6) правочин, що укладається від імені юридичної особи, суперечить цілям, зазначеним у їх статуті чи положенні, або виходить за межі їх діяльності; 7) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла плату за її вчинення; 8) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла встановлені законодавством платежі, пов`язані з її вчиненням; 81) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії щодо відчуження належного їй майна, внесена до Єдиного реєстру боржників, зокрема за виконавчими провадженнями про стягнення аліментів за наявності заборгованості з відповідних платежів понад три місяці; 9) в інших випадках, передбачених законом.
		Аналогічні положення містить стаття 1 Глави 13 «Загальні положення» Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.
		Відповідно до ч. 2 ст. 50 Закону України «Про нотаріат» право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
		Предметом судової діяльності у справах про оскарження нотаріальних дій або відмови в їх вчиненні є перевірка законності дії нотаріусів або відповідних посадових осіб, які вчиняють нотаріальні дії чи які відмовили в їх вчиненні.
		Звертаючись до суду, позивач зазначає, що нотаріус всупереч нормам чинного законодавства відкрила спадкову справу без надання спадкоємцем ОСОБА_2 належних документів про місце відкриття спадщини, а також неправомірно відмовила йому у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки спадкоємець ОСОБА_2 в порушення Конституції України та чинного законодавства не здійснила всіх необхідних дій для оформлення спадщини за заповітом.
		Згідно п. 1.2 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 при зверненні спадкоємця у зв`язку з відкриттям спадщини нотаріус з`ясовує відомості стосовно факту смерті спадкодавця, часу і місця відкриття спадщини, кола спадкоємців, наявності заповіту, наявності спадкового майна, його складу та місцезнаходження, необхідність вжиття заходів щодо охорони спадкового майна.
		За п. 1.12. глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця відповідно до статті 29 Цивільного кодексу України. Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна.
		Частиною 1 ст. 29 ЦК України передбачено, що місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
		У відповідності з п. 1.13 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України місце відкриття спадщини підтверджується довідкою про реєстрацію/останнє місце проживання виконавчого органу сільської, селищної або міської ради, сільського голови (у разі якщо відповідно до закону виконавчий орган сільської ради не утворено), що здійснює реєстрацію, зняття з реєстрації місця проживання особи на території відповідної адміністративно - територіальної одиниці, на яку поширюються повноваження відповідної сільської, селищної або міської ради, або іншим документом, що може підтверджувати відповідний факт, місце відкриття спадщини не може підтверджуватися свідоцтвом про смерть.
		У відповідності з п. 1.14 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України у разі відсутності у спадкоємців документів, що підтверджують місце відкриття спадщини, нотаріус роз`яснює спадкоємцям їх право на звернення до суду із заявою про встановлення місця відкриття спадщини. У такому випадку місце відкриття спадщини підтверджується копією рішення суду, що набрало законної сили.
		Відповідно до вимог ст. 69 Закону України «Про нотаріат» нотаріус або в сільських населених пунктах - посадова особа відповідного органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, при видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом перевіряє факт смерті спадкодавця, наявність заповіту, час і місце відкриття спадщини, склад спадкового майна.
		Згідно з підпунктом 4.12 пункту 4 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України свідоцтво про право на спадщину видається за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів.
		За пунктом 4.14. Порядку при видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов`язково перевіряє: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти.
		Згідно з підпунктом 4.15 пункту 4 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.
		З аналізу вищезазначених норм витікає, що при прийнятті рішення про видачу спадкоємцю свідоцтва про право власності на спадщину, нотаріус повинен не тільки прийняти надані спадкоємцем документи, але й має активний обов`язок пересвідчитись самостійно у наявності відомостей про час та місце відкриття спадщини, визначити коло осіб, які можуть бути спадкоємцями, а також отримати дані про те, хто, у передбачений законом спосіб та термін, прийняв спадщину.
		З огляду на встановленні обставини по справі, враховуючи наявність спадкоємця за заповітом, відсутність імперативної норми у чинному законодавстві щодо строку отримання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, суд вважає, що приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Журавель В.Ю. діяла в межах вимог чинного законодавства при відкритті спадкової справи після ОСОБА_3 , а також при прийнятті постанови від 04.02.2020.
		Підсумовуючи наведене, суд вважає у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
		Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, враховуючи результат розгляду справи, судові витрати розподілу не підлягають та відносяться на рахунок позивача. 
		Керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд, -
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		У задоволенні позову ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Журавель Влади Юріївни, ОСОБА_2 про визнання незаконною постанови та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити в повному обсязі.
		Судові витрати віднести на рахунок позивача. 
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. 
		Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		У відповідності до п.п. 15.5) п. 15 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції, яка набрала чинності з 15.12.2017, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до апеляційного суду через суд першої інстанції.
		Копію судового рішення із викладом вступної та резолютивної частин видати учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, за їхньою заявою негайно після його проголошення. 
		Повний текст судового рішення буде складено протягом десяти днів з дня закінчення розгляду справи.
		Повний текст рішення суду складено 26 червня 2020 року.
		 
		позивач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання - АДРЕСА_2 .
		 
		відповідач приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Журавель Влада Юріївна, місце знаходження - АДРЕСА_3 .
		 
		відповідач ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання - АДРЕСА_4 .
		 
		 
		 
		       Суддя                                                                           О.Б. Подорець

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...