Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 924/190/20 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів.
Надіслано для оприлюднення: 03.07.2020. Зареєстровано: 03.07.2020. Забезпечено надання загального доступу: 06.07.2020.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
		 
		29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
		          _________________________________________________________________
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"30" червня 2020 р.                                                                      Справа № 924/190/20 
		 
		м. Хмельницький 
		Господарський суд Хмельницької області у складі судді Музики М.В., за участю секретаря судового засідання Устінової А.П., розглянувши справу
		 
		за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Лотівка Еліт", с. Лотівка Шепетівського району Хмельницької області
		 
		до товариства з обмеженою відповідальністю "Серединецьке", с. Мокіївці Шепетівського району Хмельницької області
		 
		товариства з обмеженою відповідальністю "Агротек", м. Дніпро
		 
		про визнання припиненою поруки ТОВ "Лотівка Еліт" за договором поруки №1П/24АФ-14 від 27.03.2014 року, який укладений між ТОВ "Серединецьке", ТОВ "Агротек" та ТОВ "Лотівка Еліт",
		 
		за участю представників сторін:
		позивача: Савчук Ю.М. - згідно ордеру ХМ № 1002553 від 26.02.2020р.;
		відповідача 1: не з`явився 
		відповідача 2: Перепелиця О.С. - згідно ордеру АЕ №1018072 від 10.03.2020 року (в режимі відеоконференції);
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		позивач звернувся до суду з позовом, у якому просить  визнати припиненою поруку ТОВ "Лотівка Еліт" за договором поруки №1П/24АФ-14 від 27.03.2014 року, який укладений між ТОВ "Серединецьке", ТОВ "Агротек" та ТОВ "Лотівка Еліт". Свої вимоги мотивує спливом строку поруки у зв`язку з непред`явленням кредитором вимог до поручителя.  
		Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 28.02.2020 року відкрито провадження у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Лотівка Еліт", с. Лотівка Шепетівського району Хмельницької області до товариства з обмеженою відповідальністю "Серединецьке", с. Мокіївці Шепетівського району Хмельницької області, товариства з обмеженою відповідальністю "Агротек", м. Дніпро про визнання припиненою поруки ТОВ "Лотівка Еліт" за договором поруки №1П/24АФ-14 від 27.03.2014 року, який укладений між ТОВ "Серединецьке", ТОВ "Агротек" та ТОВ "Лотівка Еліт"; призначено підготовче засідання. 
		Ухвалою суду від 25.05.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
		Повноважний представник позивача під час судового розгляду спору позовні вимоги підтримав в повному обсязі, наполягає на їх задоволенні. 
		У письмовій позиції у справі від 30.06.2020 року з посиланням на позиції Верховного Суду наголошує, що термін пред`явлення вимоги не є строком дії договору поруки, а суб`єктивним правом лізингодавця звернутися до поручителя щодо виконання умов договору. 
		Відповідач 1 не скористався правом участі свого представника в судових засіданнях, відзиву на позов не подав, причин не вказав; повідомлений про судовий розгляд спору, що підтверджується судовими повістками від 02.03.2020 року та від 26.03.2020 року. Ухвали суду по даній справі від 22.04.2020 року, від 25.05.2020 року та від 15.06.2020 року повернуті відділенням поштового зв`язку по причині відсутності адресата. 
		Судом враховується, що ухвали суду у справі №924/190/20 надсилались на адресу відповідача, зазначену в ЄДРЮО, ФОП та ГФ; за приписами п.7 ст.120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
		Пунктом 5 частини 4 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про фізичну особу-підприємця, зокрема, місцезнаходження (місце проживання або інша адреса, за якою здійснюється зв`язок з фізичною особою - підприємцем).
		Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
		За змістом правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17, сам лише факт неотримання стороною кореспонденції, яку суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу.    
		Таким чином, з огляду на надіслання судом процесуальних документів у справі №924/190/20 на адресу відповідача, зазначену в ЄДРЮО, ФОП та ГФ, проте, їх повернення у зв`язку з відсутністю адресата, вважається, що ухвали суду у справі №924/190/20 вручені ТОВ «Серединецьке».  
		Представник відповідача 2 у судовому засіданні та у наданому відзиві на позов вважає позовні вимоги необґрунтованими. Зазначає, що укладенням додаткових угод обсяг відповідальності поручителя не збільшився, а залишився без змін в частині зобов`язань відповідача 1 перед відповідачем 2, що випливають із договору фінансового лізингу від 27.03.2014 року №24АФ-14 в межах первісного графіку внесення лізингових платежів (додаток №2).
		Відтак вважає, що трирічний строк поруки, визначений в договорі поруки, сплив 20.12.2019 року, проте, 08.04.2019 року відповідач 2 звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з поручителя за простроченими зобов`язаннями по договору фінансового лізингу ( в межах строку дії поруки). З викладеного відповідач 2 не вбачає підстав для визнання поруки припиненою. 
		Позивач 30.06.2020 року подав клопотання з проханням продовжити строк судового розгляду справи на період дії карантинних заходів, а також під час судового розгляду спору 30.06.2020 року просить суд відкласти судове засідання. 
		З даного приводу судом приймається до уваги, що в силу положень ч. 4 р. Х ГПК України не передбачено право суду продовжувати/не продовжувати строк судового розгляду справи, оскільки строки, встановлені ст. 195 ГПК України (строки розгляду справи по суті) продовжуються відповідно до норм ГПК України на час дії карантину. 
		Натомість, частина 1 статті 216 Господарського процесуального кодексу України надає право суду відкласти розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу. В свою чергу, ч. 2 ст. 202 ГПК України визначає, що суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання;  першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.
		Як встановлено вище, сторони належним чином повідомлені про час та місце розгляду спору, позивач та відповідач 2 з`явились в судове засідання, висловили свої позиції з приводу суті спору під час судових засідань для розгляду справи по суті 15.06.2020 року та 30.06.2020 року.
		Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.04.2020 у справі №910/6097/17). 
		Судом встановлено, що сторонам, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.
		Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 р. про те, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, що кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 1989 р. у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
		Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням п. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 р. у справі Смірнова проти України). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
		З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи Федіна проти України від 02 вересня 2010 р., Смірнова проти України від 08 листопада 2005 р., Матіка проти Румунії від 02 листопада 2006 р., Літоселітіс проти Греції від 05 лютого 2004 р. та інші).
		З огляду на обставини справи, належне повідомлення сторін про наявність судового спору та надання можливості забезпечити в повному обсязі право на захист, обов`язок дотримання принципу розумних строків вирішення спору, суд відмовляє в задоволенні клопотання позивача про відкладення розгляду спору та вважає за можливе розглянути справу №924/190/20 по суті. 
		Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин. 
		27.03.2014 року між ТОВ "Агротек" (лізингодавець) та ТОВ "Серединецьке" (лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу №24АФ-14 (далі - договір лізингу), за умовами якого лізингодавець зобов`язався передати на умовах фінансового лізингу у платне користування предмет лізингу, а лізингоодержувач зобов`язався прийняти майно та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору. Найменування, марка, модель, ціна одиниці, кількість і загальна вартість майна на момент укладення договору наведені в додатку №1 "Специфікація".   
		Строк користування (строк лізингу) починається з дати підписання сторонами акту приймання-передачі предмету лізингу та не може бути менше одного року (п. 1.2. договору лізингу).
		У п. 2.1 договору фінансового лізингу передбачено, що вартість майна становить гривневий еквівалент 435620,00 доларів США та складає 4905081,20 грн.
		Відповідно до п. 3.1. договору лізингу всі платежі за договором здійснюються в національній валюті України відповідно до умов цього договору та додатку №2 "Графік внесення лізингових платежів" до договору шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок лізингодавця, вказаний в цьому договорі. 
		Розмір, склад, терміни сплати лізингових платежів встановлюються в графіку. Сума чергового лізингового платежу є гривневим еквівалентом відповідної суми (в доларах США), зазначеної в графіку, виходячи з міжбанківського курсу на дату, що передує даті сплаті лізингоодержувачем чергового лізингового платежу, зазначеного в графіку.  (п.3.4 договору лізингу).
		У п. 11.1. передбачено, що ціна договору становить гривневий еквівалент 510814,24 доларів США, зокрема, за міжбанківським курсом договору на дату його укладення - 5751768,34 грн.
		Згідно п.12.1 договору строк його дії - з 27.03.2014 року по 20.12.2016 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами всіх зобов`язань за цим договором. Зазначений строк може бути змінений відповідно до умов даного договору.   
		Договір набирає чинності з моменту його підписання та втрачає свою чинність після виконання сторонами всіх зобов`язань по ньому (п. 12.2. договору лізингу).
		Договір фінансового лізингу підписаний сторонами та скріплений їхніми печатками.
		У додатку до договору фінансового лізингу сторонами погоджено специфікацію майна на суму 435620,00 доларів США, у додатку №2- графік внесення лізингових платежів (з 20.04.2014 року по 20.12.2016 року  на загальну суму 443293,14 доларів США), а також у додатку №3 підписано акт приймання-передачі предмету лізингу. 
		01.09.2014 року сторонами договору фінансового лізингу укладено додаткову угоду №1 до договору фінансового лізингу, якою збільшено ціну договору до 456420,47 доларів США, а також визначено інший графік платежів до 20.12.2016 року та збільшена відповідальність за невиконання зобов`язань по договору у вигляді сплати 365% річних (п.8.1.1); 15.05.2015 року - додаткову угоду №2 до договору фінансового лізингу, якою збільшено ціну договору до 463665,00 доларів США, визначено графік платежів до 20.12.2016 року; 13.07.2016 року - додаткову угоду №4 до договору фінансового лізингу, якою збільшено ціну договору до 523429,37 доларів США та визначено інший графік платежів до 20.11.2017 року; 30.03.2018 року - укладено додаткову угоду №5 до договору фінансового лізингу, якою збільшено ціну договору до 550815,64 доларів США та передбачено графік платежів до 20.06.2019 року. 
		27 березня 2014 року між ТОВ "Агротек" (лізингодавець), ТОВ "Лотівка Еліт" (поручитель) та ТОВ "Серединецьке" (лізингоодержувач) укладено договір поруки №1П/24АФ-14 (далі - договір), предметом якого є зобов`язання поручителя перед лізингодавцем в повному обсязі солідарно відповідати за виконання лізингоодержувачем своїх зобов`язань перед лізингодавцем, які випливають з умов договору фінансового лізингу №24АФ-14 від 27.03.2014 року, а також усіх додаткових угод до нього, які можуть бути укладені до закінчення строку дії договору фінансового лізингу №24АФ-14 від 27.03.2014 року (основний договір) (п.1.1 договору).
		Сторони договору встановлюють, що зобов`язання поручителя перед лізингодавцем є безумовними та ніяких інших умов, крім передбачених цим договором та основним договором, не потребують (п. 1.2. договору).
		Згідно п. 1.3. договору поручитель свідчить, що він ознайомлений зі змістом основного договору та обсягом зобов`язань лізингоодержувача за основним договором, повністю з ними згоден, ніяких заперечень, а також непорозумінь щодо його повноважень не має. Для внесення будь-яких змін та доповнень до основного договору лізингодавцю та лізингоодержувачу не потрібно отримувати згоду поручителя на внесення таких змін. 
		Сторони договору визначають, що це зобов`язання підписано сторонами у відповідності до чинного законодавства України, та відповідає положенням ст.ст. 553-559 Цивільного кодексу України (п. 1.5. договору).
		Розділом 2 договору поруки передбачено, що у випадках неможливості виконання Лізингоодержувачем своїх зобов`язань за Основним договором Лізингодавець має право на свій розсуд пред`явити свої вимоги безпосередньо до Поручителя чи Лізингоодержувача або обом Сторонам одночасно, повідомивши Поручителя про прострочення Лізингоодержувачем своїх зобов`язань за Основним договором протягом 2-х робочих днів з моменту прострочення Лізингоодержувачем забезпеченого порукою зобов`язання. Лізингоодержувач не пізніше ніж за три банківських дня до моменту настання строку виконання зобов`язань за Основним договором повідомляє Лізингодавця та Поручителя про неможливість виконання зобов`язань за Основним договором. Сторони договору встановлюють, що якщо надійде вимога про погашення суми заборгованості пo Основному договору і Поручитель не буде в змозі виконати таку вимогу Лізингодавця, то Лізингодавець має право задовольнити свої вимоги за рахунок майна Поручителя, згідно норм чинного законодавства.
		Розділом 3 договору поруки передбачено, що поручитель зобов`язаний протягом одного робочого дня від дати отримання письмової вимоги Лізингодавця про прострочення Лізингоодержувачем забезпеченого порукою зобов`язання або листа Лізингодавця про неможливість виконати зобов`язання за Основним договором виконати відповідне зобов`язання, шляхом перерахування коштів на погашення заборгованості Лізингоодержувача за Основним договором на рахунок Лізингодавця.
		Лізингодавець має право у разі невиконання Лізингоодержувачем та Поручителем забезпеченого порукою зобов`язанню звернути стягнення на все майно Поручителя та/або Лізингоодержувача як солідарних Боржників, згідно з чинним законодавством України.
		Пунктом 6.2. Договору передбачено, що Порука припиняється, якщо Лізингодавець в межах трирічного терміну з дня настання строку виконання зобов`язання за Основним договором не пред`явить вимоги до Поручителя.
		Пунктом 6.3. Договору встановлено, що у тому разі, якщо без згоди Поручителя до Основного договору вносяться зміни, що тягнуть за собою відповідальність Поручителя, обсяг відповідальності Поручителя залишається без змін (попереднім).
		Договір підписаний представниками сторін та скріплений їхніми печатками.
		Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 16.04.2019 року у справі №904/1417/19 відкрито провадження за позовом ТОВ «Агротек» до ТОВ «ТД «Армада ЛТД», ТОВ «Сварог-Буковина» та ТОВ «Лотівка Еліт» про солідарне стягнення заборгованості по лізингових платежах в розмірі 9309480,93 грн. та 12054962,93 грн. 365% річних за договорами фінансового лізингу №24АФ-14 від 27.03.2014 року, поруки №3П/24АФ від 30.03.2018 року, поруки №1П/24АФ від 27.03.2014 року. 
		Позивач, вважаючи, що порука припинена з підстав, викладених у позовній заяві, звернувся з даним позовом до суду.
		Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
		Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
		Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
		Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
		Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
		Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
		Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
		Отже, виходячи із змісту статей 526, 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Будь-які забезпечувальні зобов`язання, що випливають з основного зобов`язання, не повинні припиняти свою дію у разі, якщо основне зобов`язання залишилося невиконаним.
		Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.
		Частиною 1 ст. 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
		Отже, порука є спеціальним заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов`язання, чим обумовлюється додатковий характер поруки стосовно основного зобов`язання.
		Судом з матеріалів справи встановлено, що 27.03.2014 року між сторонами у  справі укладено договір поруки №1П/24АФ-14, за умовами якого позивач поручився перед відповідачем 2 за належне виконання відповідачем 1 умов договору фінансового лізингу №24АФ-14 від 27.03.2014 року, а також всіх додаткових угод до нього, які можуть бути укладені до закінчення строку дії договору фінансового лізингу.
		У статті 559 ЦК України (в редакції, чинній на момент укладення спірного договору) визначено підстави припинення договору поруки.
		Зокрема, порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов`язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем.  Порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника. Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
		Порука є спеціальним додатковим заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов`язання.
		Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов`язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов`язання боржника, та кредитором боржника.
		Обсяг зобов`язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов`язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель (частини перша, друга статті 553 ЦК України).
		Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов`язання виникає в разі: 1) підвищення суми кредиту або розміру процентів, пені, штрафів, тощо; 2) відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; 3) установлення (збільшення розміру) неустойки; 4) встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення; 5) включення опосередковано обтяжливих умов відповідальності поручителя, зокрема, шляхом скорочення термінів повернення кредитів, тощо (відповідна правова позиція викладена, зокрема у постановах Верховного Суду України від 24.06.2015 у справі № 6-701цс15, від 23.12.2014 № 3-196гс14, від 20.02.2013 № 6-172цс12, від 21.05.2012 № 6-18цс11, від 10.10.2012 № 6-112цс12).
		Як вбачається із матеріалів справи, відповідачами 01.09.2014 року, 15.05.2015 року, 13.07.2016 року та 30.03.2018 року укладено додаткові угоди №№1, 2, 4 та 5 до договору фінансового лізингу №24АФ-14 від 27.03.2014 року, якими змінено графік сплати лізингових платежів, збільшено ціну договору, а також передбачено додаткові види відповідальності за порушення зобов`язань. 
		Частиною 3 ст. 6 ЦК України встановлено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
		На підставі наведеного положення закону сторони у п. 6.3. договору поруки врегулювали, що у тому разі, якщо без згоди поручителя до основного договору вносяться зміни, що тягнуть за собою збільшення відповідальності поручителя, обсяг відповідальності поручителя залишається без змін (попереднім).
		Відтак, сторони договору поруки, скориставшись ст. 6 ЦК України, передбачили, що збільшення обсягу основного зобов`язання без згоди поручителя матиме наслідком те, що відповідальність поручителя залишиться без змін, а саме, в обсязі зобов`язання, із яким він обізнаний та за який поручився. 
		Оскільки доказів надання згоди поручителя на збільшення обсягу його відповідальності та, відповідно, укладення додаткових угод №№1-5 учасниками справ не надано, то обсяг відповідальності ТОВ «Лотівка Еліт» залишився без змін, а саме, в частині зобов`язань відповідача 1 перед відповідачем 2, що випливають із договору лізингу від 27.03.2014 року №24АФ-14 та в межах первісного графіку внесення лізингових платежів, про що також зазначає відповідач 2 у відзиві на позов.  
		Із договору фінансового лізингу №24АФ-14 від 27.03.3014 року та графіку внесення лізингових платежів вбачається (в редакції без внесених змін), що відповідач 1 взяв на себе зобов`язання зі сплати платежів по лізингу до 20.12.2016 року. 
		Відповідно до п. 6.2. договору поруки, він вступає в силу з моменту його підписання сторонами та втрачає дію з моменту припинення забезпеченого ним зобов`язання. Також порука припиняється, якщо лізингодавець в межах трирічного терміну з дня настання строку виконання зобов`язання за основним договором не пред`явить вимоги до поручителя (ч. 4 ст. 559 ЦК України). Вказаним пунктом, на думку суду, сторони погодили саме строк дії поруки, оскільки ст. 559 ЦК України також визначає строк поруки як період від дня настання строку виконання основного зобов`язання та пов`язує пред`явлення вимоги до поручителя в межах такого строку. Зазначеним спростовуються доводи позивача щодо того, що термін пред`явлення вимоги не є строком дії договору поруки, а суб`єктивним правом лізингодавця звернутися ло поручителя щодо виконання умов договору лізингу. 
		Таким чином, сторони у договорі поруки за взаємною згодою передбачили інший строк для пред`явлення вимоги до поручителя (строк поруки), ніж той, який існував у редакції ст. 559 ЦК України станом на момент укладення договору поруки, що також не суперечить законодавству. Аналогічна позиція в частині можливості визначення будь-якого строку для пред`явлення вимоги кредитора до поручителя в договорі поруки викладена в постанові ВСУ у справі №6-6цс14 від 17.09.2014 року та постанові ВСУ від 03 лютого 2016 року у справі № 6-18цс16, постанові ВС від 20.01.2020 року у справі №924/490/19.
		З викладеного вище доводи позивача щодо застосування шестимісячного строку пред`явлення вимоги кредитора до поручителя, визначеного ст. 559 ЦК України в редакції, чинній на момент укладення договору поруки, є необґрунтованими.      
		Строк пред`явлення кредитором вимог до поручителів про повернення заборгованості за платежами, які боржник  зобов`язаний згідно з умовами договору вносити періодично, має обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.
		За змістом частини четвертої статті 559 ЦК порука за кожним із зобов`язань, визначених періодичними платежами, припиняється зі спливом шестимісячного строку погашення кожного чергового платежу. Пред`явлення кредитором вимоги до поручителя більш ніж через 6 місяців після настання строку виконання частини основного зобов`язання, визначеної періодичним платежем, є підставою для відмови у задоволенні такої вимоги через припинення поруки за відповідною частиною основного зобов`язання (пункт 84 постанови ВП ВC від 19 червня 2019 року у справі №523/8249/14-ц).
		Строк, передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК, є преклюзивним, тобто його закінчення є підставою для припинення поруки, а отже, і для відмови кредиторові у позові. Цей строк не можна поновити, зупинити чи перервати (висновок Верховного Суду України, викладений, зокрема, у постанові від 20 квітня 2016 року у справі №6-2662цс15 та постанові ВП ВС від 03.07.2019 року у справі №1519/2-3165/11).
		Як зазначалося вище, сторонами у договорі поруки визначено трирічний строк для пред`явлення вимоги до поручителя за простроченими зобов`язаннями по кожному із періодичних платежів, а пропуск такого строку є безумовною підставою для припинення поруки, що передбачено і в ст. 559 ЦК України, в п. 6.2. договору поруки, а також викладено у судовій практиці ВП ВС. 
		У додатку №2 до договору фінансового лізингу №24АФ-14 від 27.03.2014 року передбачено графік внесення лізингових платежів - із 20.04.2014 року по 20.12.2016 року. Тобто, трирічних строк звернення відповідача 2 до позивача із вимогою здійснити погашення заборгованості відповідача 1 на підставі договору поруки по останньому платежу сплив 20.12.2019 року. 
		Матеріалами справи стверджується, що у квітні 2019 року відповідач 2 звернувся до суду із вимогою, в тому числі, до позивача у даній справі, про солідарне стягнення заборгованості по лізингових платежах в розмірі 9309480,93 грн. та 12054962,93 грн. 365% річних за договорами фінансового лізингу №24АФ-14 від 27.03.2014 року, поруки №3П/24АФ від 30.03.2018 року та поруки №1П/24АФ від 27.03.2014 року. 
		Аналізуючи положення статті 559 Цивільного кодексу України, яка регулює питання припинення поруки, суд зазначає, що у контексті наведеної норми вбачається, що законодавець застосовує терміни "пред`явлення вимоги" та "пред`явлення позову" як умови чинності поруки.
		Враховуючи правову конструкцію зазначеної правової норми, викладеної в одному абзаці, подібність правовідносин, які вона регулює, та на підставі системного, послідовного, логічного тлумачення змісту цієї норми Верховний Суд у постанові від 26.06.2018 у справі №905/2475/15 дійшов висновку про те, що передбачений цією нормою підхід до правового регулювання строків дії поруки та її припинення у контексті застосування термінів "пред`явлення вимоги" та "пред`явлення позову" є однаковим.
		Оскільки підставою для припинення поруки є непред`явлення кредитором вимоги до поручителя протягом, в даному випадку, трирічного терміну після настання строку виконання зобов`язання по кожному з чергових платежів, а, як встановлено вище, відповідач 2 звернувся з відповідною вимогою в межах такого трирічного строку, підстави для визнання припиненою поруки за договором поруки  №1П/24АФ від 27.03.2014 року відсутні. 
		В свою чергу, сплив трирічного строку пред`явлення вимоги для сплати частини чергових платежів не свідчить про припинення поруки за договором в цілому.
		Надані позивачем позиції Верховного Суду не спростовують вищевикладеного.
		З всього зазначеного, оскільки позивачем не доведено пропуск відповідачем 2 трирічного терміну з дня настання строку виконання зобов`язання за договором фінансового лізингу для звернення із вимогою до поручителя, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Лотівка Еліт", с. Лотівка Шепетівського району Хмельницької області до товариства з обмеженою відповідальністю "Серединецьке", с. Мокіївці Шепетівського району Хмельницької області товариства з обмеженою відповідальністю "Агротек", м. Дніпро про визнання припиненою поруки ТОВ "Лотівка Еліт" за договором поруки №1П/24АФ-14 від 27.03.2014 року, який укладений між ТОВ "Серединецьке", ТОВ "Агротек" та ТОВ "Лотівка Еліт".
		Витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача у зв`язку з відмовою в позові.  
		Окрім того, відповідач 2 у відзиві на позов просить суд стягнути з позивача 57000,00 грн. понесених останнім витрат на правову допомогу. 
		Статтею 126 ГПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
		Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
		Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконання робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
		В матеріалах справи наявний договір №1/05-18 про надання правової (правничої) допомоги від 17.05.2018 року, який укладений між адвокатським бюро «Талоконова Кирила» (бюро) та ТОВ «Агротек» (клієнт), за умовами якого бюро приймає доручення клієнта та бере на себе зобов`язання надати клієнту правову допомогу щодо надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань; складання звернень (заяв, скарг, пропозицій) та інших документів правового характеру; складання процесуальних документів (заперечень, клопотань, претензій, позовних заяв, апеляційних та касаційних скарг, заяв про вжиття заходів забезпечення позову та інших документів відповідно до вимог процесуального законодавства); представництва та захисту інтересів клієнта в будь-яких органах державної влади, на підприємствах, установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, а також в судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного, кримінального та конституційного судочинства, провадження в справах про адміністративні правопорушення, органах виконавчої служби, органах Національної поліції України, прокуратури, органах Державної фіскальної служби та усіх інших правоохоронних органах, органах Державної реєстраційної служби України, Міністерства юстиції України тощо з будь-яких питань; будь-яких інших питань правового характеру. 
		У п. 3.1 договору №1/05-18 про надання правової (правничої) допомоги від 17.05.2018 року передбачено, що розмір гонорару, який клієнт сплачує бюро за надану в межах цього договору правничу (правову) допомогу, визначається сторонами окремою додатковою угодою, яка є невід`ємною частиною цього договору. Така додаткова угода може бути викладена у формі додатку до договору, який набуває чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін. 
		Договір №1/05-18 про надання правової (правничої) допомоги від 17.05.2018 року укладено терміном на 3 роки (п. 4.2. договору).   
		27.02.2020 року між адвокатським бюро «Талоконова Кирила» та ТОВ «Агротек» укладено додаткову угоду №18 до договору про надання правничої (правової) допомоги №1/05-18 від 17.05.2018 року (розрахунок вартості послуг з надання правничої (правової) допомоги), якою визначено порядок оплати правничої (правової) допомоги, а саме підготовки відзиву на позовну заяву ТОВ «Лотівка Еліт» вих. №26/02-20/П-ЛЕ-24АФ14 від 26.02.2020 року та інших процесуальних документів у справі №924/190/20 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Лотівка Еліт", с. Лотівка Шепетівського району Хмельницької області до товариства з обмеженою відповідальністю "Серединецьке", с. Мокіївці Шепетівського району Хмельницької області, товариства з обмеженою відповідальністю "Агротек", м. Дніпро про визнання припиненою поруки ТОВ "Лотівка Еліт" за договором поруки №1П/24АФ-14 від 27.03.2014 року. У п. 2 додаткової угоди погоджено, що вартість послуг складає 57000,00 грн., з яких: ознайомлення з матеріалами справи №924/190/20, попереднє опрацювання матеріалів позовної заяви ТОВ «Лотівка Еліт» вих. №26/02-20/П-ЛЕ-24АФ14 від 26.02.2020 року та додатків до неї (6 годин) - 9000,00 грн.; вивчення законодавства та судової практики з аналогічних справ, в т.ч. судової практики, наведеної в позовній заяві ТОВ «Лотівка Еліт» вих. №26/02-20/П-ЛЕ-24АФ14 від 26.02.2020 року (10 годин) - 15000,00 грн.; опрацювання законодавчої бази з питань, які порушені в позовній заяві ТОВ «Лотівка Еліт»  вих. №26/02-20/П-ЛЕ-24АФ14 від 26.02.2020 року, підготовка правової позиції, формування доказової бази, безпосередній збір доказів, тощо (8 годин) - 12000,00 грн.; підготовка відзиву на позовну заяву ТОВ «Лотівка Еліт» вих. №26/02-20/П-ЛЕ-24АФ14 від 26.02.2020 року по справі №924/190/20 (12 годин) - 18000,00 грн.; підготовка клопотання в порядку ст. 175 ГПК України про відмову у відкритті провадження у справі (2 години)  - 3000,00 грн.
		Згідно п. 6.1. додаткової угоди правова допомога вважається наданою після підписання акту приймання-передачі наданої правової допомоги, який підписується сторонами та скріплюється печатками. 
		10 березня 2020 року бюро та клієнт підписали акт приймання-передачі наданої правничої (правової) допомоги по договору №1/05-18 про надання правової (правничої) допомоги від 17.05.2018 року (додаткова угода №18), за умовами якого бюро надано, а клієнтом прийнято наступні послуги: ознайомлення з матеріалами справи №924/190/20, попереднє опрацювання матеріалів позовної заяви ТОВ «Лотівка Еліт» вих. №26/02-20/П-ЛЕ-24АФ14 від 26.02.2020 року та додатків до неї - 6 годин; вивчення законодавства та судової практики з аналогічних справ, в т.ч. судової практики, наведеної в позовній заяві ТОВ «Лотівка Еліт» вих. №26/02-20/П-ЛЕ-24АФ14 від 26.02.2020 року - 10 годин; опрацювання законодавчої бази з питань, які порушені в позовній заяві ТОВ «Лотівка Еліт»  вих. №26/02-20/П-ЛЕ-24АФ14 від 26.02.2020 року, підготовка правової позиції, формування доказової бази, безпосередній збір доказів, тощо - 8 годин; підготовка відзиву на позовну заяву ТОВ «Лотівка Еліт» вих. №26/02-20/П-ЛЕ-24АФ14 від 26.02.2020 року по справі №924/190/20 - 12 годин; підготовка клопотання в порядку ст. 175 ГПК України про відмову у відкритті провадження у справі - 2 години. 
		Даний акт є підставою для взаєморозрахунків між сторонами. 
		Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019р. по справі №922/445/19 дійшла висновку, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами. Позиція щодо відшкодування витрат на адвокатські послуги, виходячи з принципів реальності, розумності та співмірності викладена у постанові Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 904/8308/17, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24 жовтня 2019 року у справі №905/1795/18, додатковій постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11 червня 2018 року у справі№923/567/17.
		Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та вимог статей 28, 29, 30 Правил Адвокатської етики, затвердженої звітно-виборним З`їздом адвокатів України 09.04.2017 р., гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої (правової) допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення, тощо, визначаються в договорі про надання правничої (правової) допомоги.
		Як встановлено вище, відповідачем 2 та адвокатом встановлено та погоджено розмір витрат на правову допомогу в межах справи №924/190/20, про що складено та підписано додаткову угоду №18 від 27.02.2020 року та акт приймання-передачі, який є підставою для розрахунків. 
		Відтак, враховуючи надані докази понесення витрат на правову допомогу, положення європейських стандартів, зокрема п. 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно шляхів полегшення доступу до правосуддя №R(81) 7, в якому передбачено, що, за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла, відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом, суд приходить до висновку про обґрунтованість суми понесених відповідачем 2 витрат на правову допомогу адвоката у розмірі 57000,00 грн.
		Керуючись ст.ст. 2, 12, 20, 126, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд - 
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		в задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Серединецьке", с. Мокіївці Шепетівського району Хмельницької області товариства з обмеженою відповідальністю "Агротек", м. Дніпро про визнання припиненою поруки ТОВ "Лотівка Еліт" за договором поруки №1П/24АФ-14 від 27.03.2014 року, який укладений між ТОВ "Серединецьке", ТОВ "Агротек" та ТОВ "Лотівка Еліт", відмовити. 
		Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Лотівка Еліт" (30453, Хмельницька область, Шепетівський район, с. Лотівка, вул. Центральна 1, корпус Б, код 32678215) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агротек" (49083, м. Дніпро, вул. Собінова, 1, код 32232765) 57000,00 грн. (п`ятдесят сім тисяч грн. 00 коп.) витрат на правову допомогу адвоката.
		Видати наказ.
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.  
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		 
		Повне судове рішення складено 03.07.2020 року
		 
		Суддя                                                                      М.В. Музика 
		 
		 
		 
		Веб-адреса рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua/.
		 
		Віддрук. у 4 прим.: 1 - до справи; 2 - позивачу (30453, Хмельницька область, Шепетівський район, с. Лотівка, вул. Центральна, 1, корпус Б) - рек. з пов. про вручення; 3 - відповідачу 1 (30440, Хмельницька область, Шепетівський район, с. Мокіївці, вул. Дорожня, буд. 4) - рек. з пов. про вручення; 4 - відповідачу 2 (49083, м. Дніпро, вул. Собінова, 1) - рек. з пов. про вручення

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...